Реферат на тему: Формування духовної культури менеджера - Менеджмент - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Формування духовної культури менеджера. Незаперечним є те, що життєдіяльність людини і духовність взаємозумовлені. Однак взаємозв'язок між ними ще недостатньо вивчений. Людство не раз охоплювала глибока криза духовності. Сьогодні, на жаль, можна бути свідками духовного зубожіння суспільства, що є наслідком учинених впродовж останніх десятиліть злочинів проти духовності. За таких умов дуже важливо, щоб менеджери оволодівали культурними здобутками людства і нації, підносили рівень професійної культури. Формування духовної культури менеджера розпочинається з опанування ним норм природного права, передусім законів Всесвіту як законів краси, законів природи. Норми природного права людина не створює, а лише засвоює. Якщо економічні закони людина порушує своїми діями, то природні - не тільки діями, а й думками, помислами. Причому, як зазначає М. Семенко, за порушення економічних законів настає відповідальність, а незнання й порушення норм духовного права призводить до негативних наслідків і страждань окремих людей та цілих народів. Норми природного права існують у кожному виді культури (субкультури) і множині культур, які формують у менеджера певний світогляд, суспільну свідомість, духовні норми суспільних відносин тощо. Йдеться про ті духовні й освітні надбання людства, які віддзеркалюються у наукових працях, мистецтві, історії, літературі, культурі загалом. Вони позитивно впливають на професійну діяльність менеджера, допомагають правильно оцінити явища, визначити внутрішній імператив службового обов'язку, прийняти справедливе рішення. Інакше кажучи, норми духовного права розширюють діапазон мовленнєвих дій, сприяють створенню власних духовних цінностей. Отже, духовну культуру менеджера треба розглядати як ступінь засвоєння ним норм природного права, оволодіння сукупністю духовних надбань людства у галузі науки, освіти, мистецтва та практичну реалізацію цих цінностей у його професійній діяльності. Структурними елементами духовної культури менеджера повинні бути: - знання філософії законів Всесвіту; - інтелектуальне осмислення історії людства, народних традицій, релігії, художньої літератури, мистецтва; - дотримання норм вищої етики. Ці структурні елементи є важливими чинниками духовної культури. По суті, кожен елемент духовної культури наповнює роботу менеджера глибоким змістом, усвідомленням необхідності виконання духовного обов'язку. Таке розуміння різноманітних елементів духовної культури виявляє її органічний взаємозв'язок з інтелектуальною, моральною й внутрішньою культурами. Деякі дослідники, зокрема X. Гуцерієв, В. Сальников, В. Федоров, О. Худяк вважають, що духовність не тотожна інтелектуальності й моральності. Вони зазначають, що духовність підміняється інтелектуальністю, остання - раціональністю, утилітарністю. Тобто інтелект має бути насамперед духовним, а інтелектуальну культуру менеджера має вирізняти духовне забарвлення. Хоча моральна культура є складовою частиною духовної, проте менеджер, володіючи високою моральною культурою, може виявляти низьку духовну культуру. Важливо також враховувати внутрішню культуру менеджера. Річ у тому, що моральна культура є виявом в основному дій менеджера, а внутрішня - виявом його думок. Одне й інше має суттєве значення для духовної культури. Загалом внутрішня культура менеджера найбільше наближена до духовної, однак перша характеризується здебільшого культурою внутрішніх психічних процесів, чого для другої явно недостатньо. Духовну культуру менеджера як сукупність видів культур (це стосується також принципів та функцій) визначають такі принципи: державність, моральність, інтелектуальність, людяність, глибинність, синтез культурних здобутків людства, безмежність, пріоритет духовного над матеріальним. Принцип державності полягає у тому, що духовна культура має формуватися на основі національного духовно-історичного досвіду народу, духовного самовідтворення нації. Цьому сприяє визнання духовного змісту економічних законів та державних символів України. Тобто менеджер, пов'язаний з державою духовним стрижнем, здійснює значну духовно-просвітницьку діяльність, сприяє процесові державотворення в Україні, духовному оздоровленню народу. Тому світобачення менеджера закономірно має національно-державне забарвлення. У духовній культурі менеджера діє принцип моральності як межа духовного та бездуховного. Проте сама мораль у духовній культурі особи малозначуща (моральний дух не завжди виправданий). Відомо, що на формуванні моралі може негативно позначатися духовна обмеженість особи (але не навпаки). Якщо мораль духовна, то вона перетворюється на загальнолюдські цінності. У духовно здорової людини буде й духовна мораль, бо глибинним джерелом духовного є зазвичай мораль. Як відомо, на духовний і моральний розвиток українського народу суттєво вплинув процес християнізації. Специфічне значення у духовній культурі менеджера має принцип інтелектуальності. Звичайно, інтелект не визначає духовності. Він може спрямуватись на розуміння, засвоєння добра чи зла, а також виступати проти духовності. У цих та подібних випадках інтелект потрібно підсилити почуттєвим впливом або, найкраще, з позиції інтелекту освоювати духовність. Тоді виявлятиметься інтелектуально-духовна спрямованість суспільного розвитку. Активізуючу функцію при цьому виконує інтелектуальна еліта нації. Інтелектуальна діяльність менеджера має духовну основу. Духовне багатство менеджера, його духовні запити, духовний та інтелектуальний потенціал сприяє більш повному задоволенню потреб громадян. Це суттєво визначає щасливу долю спеціаліста, оскільки духовність та інтелект становлять його особистісну власність. Відомо, що сутність людини полягає в її духовності, а способом свого життя вона створює власну духовність. Отже, людяність як принцип духовної культури є ознакою високої духовності менеджера. Духовне через свідомість має вияв у людському бутті, професійній діяльності менеджера. Як правило, що на функціонування свідомості справляє вплив засвоєння законів людського духу, які становлять суть духовної спадщини народу і є важливим чинником загального людського існування. Загалом духовна природа спрямована на об'єднання людей, на доброту й любов, на утворення загальнолюдських цінностей культури. Людяність означає стале духовне піднесення, запобігання бездуховності, яка постійно існує в суспільному бутті. На відміну від усіх інших видів культур, духовну культуру менеджера відзначає такий принцип, як глибинність. Відомо, що так званий «духовний ген» властивий кожній людині. Безумовно, для того, щоб менеджер досягнув духовних висот у службовій діяльності, йому потрібно віднайти «духовні гени» свого народу. «Духовні параметри» властиві усьому існуванню людства, а заглиблення в історію української нації, безперечно, збагачує духовні орієнтири. Закономірним принципом духовної культури менеджера є синтез культурних здобутків людства. Духовний світ менеджера постає як складна, багатогалузева система, яка передбачає знання історії нації, мови, літератури, права, політики, а також ідеологію, мораль, релігію, мистецтво тощо, на основі яких формується власний духовний світ. Тобто духовні потреби менеджера мають різнобічний вияв, а його професійна діяльність повинна розгортатися як у площині, так і у просторі духовності. Принцип синтезування є свідченням духовних можливостей менеджера у пізнанні світу і розумінні суспільних явищ. Загалом досконалість духовного розвитку й духовна культура дають змогу виробити активні форми і методи регулювання професійної поведінки менеджерів. Аналізуючи духовну культуру менеджера, доходимо висновку про важливість такого принципу, як безмежність. Дійсно, духовний розвиток людини не знає меж. Це своєрідне духовне світло у духовному просторі. Людський розум прагне опанувати природні закони, проте досягнення вершин духовності є нескінченний процес. Отже, звуження дій його духовної культури відносне. Бажання менеджера вийти за межі власних повноважень у сфері духу є явищем позитивним. Проте механізм використання принципу безмежності встановити важко, оскільки розвиток духовності - процес насамперед індивідуальний, що зумовлює певні відмінності духовного впливу на громадян з боку менеджерів. Чи не найважливішим принципом духовної культури менеджера є пріоритет духовного над матеріальним. Протистояння духовного матеріальному існує тому, що внутрішня сутність людини полягає насамперед у духовному, а не в матеріальному. Тенета матеріального заплутують людину. Для біологічного життя духовність людині не потрібна, вона навіть шкідлива [62, с. 82]. Бездуховним є життя людини, коли воно спрямоване на задоволення матеріальних, побутових, тілесних потреб, що не виявляє її дійсно духовної сутності. Відтак у духовному становленні менеджера орієнтиром має бути пріоритет духовного над матеріальним. Інакше кажучи, становлення людяності розпочинається з духовного поля, а містком між матеріальним і духовним є душа, духовне життя [104, с. 201]. Менеджер як людина покликаний своєю діяльністю утверджувати справедливість і закон, захищати національні інтереси, має насамперед орієнтуватися на духовність, оскільки саме вона визначає смисл правничої діяльності. Варто, мабуть, погодитися з думкою, що бездуховний розвиток нагадує інстинкт тварин. Розвиток цивілізації, якщо він позбавлений гуманістичного наповнення, негативно позначається на стані духовності людини. В цьому полягають основні причини вчинення правопорушень і злочинів. Проте наголосимо, що у правоохоронній діяльності, як і в будь-якій іншій, важливо поєднувати духовні та матеріальні стимули. Звичайно, упродовж життя людина дбає про матеріальні речі, але їм не варто підпорядковувати усю життєдіяльність, оскільки матеріальне - це лише одна зі сфер людського буття, а сенс призначення людини у Всесвіті зумовлює духовне. Глибше зрозуміти зміст духовної культури менеджера допомагають такі основні її функції: осмислення менеджером законів духовного світу, духовне піднесення, розвиток власної духовної сутності, збагачення гуманістичним світоглядом, керування внутрішнім життям, запобігання духовним стресам, осмислення духовного змісту економічних законів, виконання менеджерами духовної місії. Цілком зрозуміло, що призначення духовної культури полягає передусім у тому, щоб менеджер особисто зміг глибоко усвідомити реально існуючі закони духовного світу, а потім - тлумачити ці закони громадянам, здійснюючи тим самим своєрідне виховання. Ця функція дає змогу зрозуміти, що найнебезпечнішими для людини є насамперед злі думки, а за ними - й неправові дії. Як зазначає С. Лазарев, на поведінку людини визначальний вплив має її дух [92, с. 88]. Саме він найбільш ефективний, оскільки духовна допомога людині є найбільшою допомогою [62, с. 99]. Осмислення законів духовного світу формує у менеджера високі духовні цінності, розвиває духовну свідомість, виявляє його людську сутність, з'ясовує сенс життя на Землі. Існує різниця між законами духовного світу і духовним надбанням людства. Друге є результатом першого, його осмислити легше. Для першого потрібне розуміння та спеціальні знання. За умов сучасного державотворення в Україні духовна культура покликана виконувати важливу функцію духовного піднесення правників. Нинішня ситуація в Україні формує у менеджерів гуманістичні погляди. Розпочався новий етап духовного відродження України, визнання духовної спадковості та сильних духовних коренів нашого народу, що сприяє осмисленню менеджерами власної духовної сутності. Кожен менеджер має змогу визначитися, що для нього основне - буття чи володіння? Тут треба вибирати вузьку дорогу - внутрішній імператив життя. Як справедливо зазначає Е. Фромм, лише буття означає життєлюбність і справжню причетність до світу. На його думку, любов до життя існує незалежно від складних умов та долі й насамперед людина повинна відчувати радість від того, що допомогла іншому, а не від того, що володіє чимось або кимсь. Формуючи власну духовну сутність, менеджер усвідомлює, що тільки духовні критерії визначають його як захисника народу, оскільки феномен духовного життя то сутність людини, а духовність - це якість, яка її характеризує. Тобто дух, духовність, духовна культура є ознаками якості людського буття. Інакше кажучи, ефективність діяльності менеджера зумовлюють передусім духовні чинники, постійне пізнання самого себе, розвиток духовних засад службової діяльності. Дбаючи про власне духовне здоров'я, менеджер тим самим стає спроможним долати зло, вияви якого ще досить поширені у суспільстві. Без перебільшення однією з провідних є функція збагачення гуманістичним світоглядом. Вона впливає на професійну діяльність менеджера, його поведінку. Під впливом гуманістичного світогляду менеджер виробляє власну правову позицію, удосконалює кваліфікацію, відчуває своє призначення у суспільстві. По суті, гуманістичний світогляд - це процес становлення нової особи менеджера, коли духовність, людяність є підґрунтям діяльності. Функція керування внутрішнім життям менеджера органічно пов'язана з його внутрішньою культурою. Ми підходимо до розуміння цієї функції з позицій духовності, оскільки розвинена духовність - це ідеальне внутрішнє життя особи. Внутрішній світ людини визначає її душу. Ідеальне внутрішнє життя, як зазначає В. Нестеренко, продовжує професійне чуття менеджера, застерігає його від професійної деформації. Духовне у внутрішньому житті визначає загальне «добро менеджера» і не тільки означає «висотні поверхи буття», а й проймає його по «вертикалі», проникаючи у внутрішній світ особи [104, с. 194]. Завдяки управлінню внутрішнім життям духовна культура має самостійний і реальний вплив на менеджера, вона не залежить від його мети в житті, намірів та бажань, оскільки духовне здійснюється у людському бутті через свідомість. Внутрішній світ менеджера забезпечує в цілому його всебічний розвиток, який визначає сенс життя. Аналізуючи таку функцію, як запобігання духовним стресам, слід зазначити, що духовні стреси бувають позитивні та негативні. Перші виникають тоді, коли особа, здійснюючи своєрідне духовно-наукове відкриття, пізнала раніше невідомі їй природні закони. Це, по суті, результат високої духовної культури. Духовна культура запобігає негативним духовним стресам. Варто виділити узагальнюючу функцію духовної культури менеджера. Йдеться про виконання духовної місії, розширення духовного простору економічної діяльності, що сприяє формуванню духовних резервів української нації. Адже кожне суспільство потребує духовного стимулювання й посилення духовного піклування про людей, націю й державу загалом. Тут важливу роль покликана відігравати національна інтелігенція, зокрема менеджери як носії духу, професійні дії яких ґрунтуються на духовних підвалинах. Ця узагальнююча функція виступає засобом правової регуляції й регламентації соціальної поведінки людей, їхнього внутрішнього світу, а головне, гуманістичного розв'язання соціальних проблем в Україні. Духовна культура менеджера - важлива складова частина його природи й сутності. Щоб сформувати високу духовну культуру, менеджерові потрібно дбати насамперед про свій дух, душу, бо тіло, як відомо, обтяжує душу, якщо не гріховними ділами, то гріховними помислами, тягне її донизу. Тому духовна культура не тільки бажана, а й дуже потрібна менеджерові для здійснення професійних обов'язків. Отже, є підстави для висновку: феномен духовної культури виявляється у тому, що вона є консолідуючим чинником суспільства, спрямованим насамперед на його духовне відродження. Список використаної літератури Козловський А. А. Право як пізнання: Вступ до ідеології права.- Чернівці: Рута, 1999.- 295 с. Крымский С. Б., Парахонский Б. А., Мейзерский В. М. Эпистемология культуры: Введение в обобщенную теорию познания.- К.: Наук, думка, 1993.- 216 с. Кудрявцев В. Н., Казимирчук В. П. Современная социология права.-М.: Менеджер, 1995.- 304 с. Культурология. История мировой культуры: Учебн. пособие для вузов / А. Н. Маркова, Л. А. Никитич, Н. С. Кривцова и др.; Под ред. проф. А. Н. Марковой.- М.: Культура и спорт, 1995 .-224 с. Нариси з сучасної західної філософії права: Навч. посібник.-Харків, 1997.- 148 с. Невважай И. Д. Философия права: проблема рациональности права //Правоведение.- 1995.- № 3.- С. 67-75. Петрова Л. В. Методологія правознавства: філософський дискурс // Правознавство: Доповіді та повідомлення ПІ Міжнародного конгресу україністів.-Харків: Око, 1996.-С. 23-29. Петрова Л. В. Нариси з філософії права: Навч. по-сібн. / За ред. проф. В. О. Чефранова.- Харків, 1995.- 260 с. Рабінович П. М. Філософія права: деякі науковоз-навчі аспекти // Вісник Академії правових наук України.-1997.-№1 (8).-С. 36-46. Синха Сурия Пракаш. Юриспруденция: Философия права.-М.: Академия, 1996.- 120 с. Сливка С. С. Професійна культура менеджера (теоретико-методологічний аспект).-Львів: Світ, 2000.- 336 с. Сливка С. С. Самозахист населення: Моральний аспект.-Львів: Каменяр, 1996.- 144 с. Сливка С. С. Українська національна філософія права: антологічний ракурс.-Львів: Воля, 2001.- 168 с. Сюкшйнен. Шариат: религия, нравственность, право //Государство и право- 1996-№ 8.-С. 120-129. Тадевосян Э. В. Социология права и ее место в системе наук о праве // Государство и право.- 1998.- № 1.-С. 46-53. Тихонравов Ю. В. Основы философии права: Учебн. пособ. для вузов.- М.: Вестник, 1997.- 608 с. Фрейд 3. Введение в психоанализ: Лекции.- М., 1991.-160 с. Фромм Э. Душа человека- М.: Республика, 1992.-430 с.— (Серия «Мыслители XX века»). ЦиппеліусР. Філософія права: Підручник: Пер. з нім-К.: Тандем, 2000- 300 с. Шкода В. В. Вступ до правової філософії.- Харків: Фоліо, 1997-223 с.
1 2 3 4 5 Категория: Менеджмент \| Добавил: Aspirant (07.06.2014)
Просмотров: 394 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: