Реферат на тему: Чиста монополія - Менеджмент - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Чиста монополія. 1 Характерні ознаки чистої монополії В узагальненому випадку монополія - це ринок з одним продавцем і багатьма покупцями. Як єдиний виробник товару монополіст знаходиться в унікальному становищі. Якщо монополіст вирішує підвищити ціну товару, він може не турбуватися про конкурентів, які за рахунок нижчих цін могли б захопити більшу долю ринку. Монополіст утримує ринок у своїй владі і повністю контролює обсяг випуску продукції, призначеної для продажу. Однак це не означає, що монополіст може назначати будь-яку високу ціну, оскільки це може вплинути на обсяг продажу. Щоб максимізувати прибуток, монополіст повинен спочатку визначити як характиристики ринкового попиту, так і свої затрати. Оцінка попиту і затрат є вирішальною в процесі прийняття фірмою економічного рішення. Володіючи такими даними, монополіст повинен прийняти рішення про обсяги виробництва і продажу. Ціна на одиницю продукції встановлюється монополістом в залежності від кривої ринкового попиту. Характерні риси чистої монополії: Ш якщо в конкретній галузі функціонує лише одна фірма – це приклад чистої (абсолютної) монополії; Ш продукція, яка виготовляється монополістом, є унікальною і відсутні її близькі замінники; Ш фірма-монополіст має значний контроль над ціною, а по суті, диктує ціну на свою продукцію. На падіння попиту монополіст відповідає зміною пропозиції товару , що викликає зміну обсягів попиту і ціни. Ш вступ у монопольну галузь нових підприємств блоковано економічними , фінансовими, правовими , технологічними та іншими перешкодами; Ш нецінова конкуренція відсутня і, в основному, фірма-монополіст проводить роботу щодо пропагування лояльності монополії стосовно громадських організацій і споживачів загалом. 2 Визначення ціни і обсягів виробництва в умовах чистої монополії Як ми вже розглядали на прикладі досконалої конкуренції, умовою максимізаціії прибутку фірми є рівність граничних доходів граничним затратам. В цьому полягає вирішення проблем і для монополіста. На рис.6.1 крива ринкового попиту D є одночасно і кривою середнього доходу монополіста. Ціна одиниці продукції в цьому випадку є функцією обсягу виробництва. Граничний дохід і граничні затрати співпадають за обсягу виробництва продукції Q. За допомогою кривої попиту можемо визначити ціну Р, яка відповідає даній кількості продукції Q. Випускаючи продукцію обсягом Q і продаючи її за ціною Р* , монополіст отримує максимальний прибуток. Рисунок 6.1 - Графік максимізації прибутку При зниженні обсягів виробництва крива граничного доходу перевищує граничні затрати, а отже, монополіст недоотримує частку прибутку, хоча і має можливість продавати продукцію за більш високою ціною . Аналогічна ситуація має місце при збільшенні обсягів виробництва понад Q. В цьому випадку монополіст змушений продавати продукцію в більшій кількості, але за нижчою ціною, що також призводить до втрат прибутку. Обсяги втраченого прибутку при зниженні обсягів виробництва до Q1 або при збільшенні до Q2 показано на рис.6.1 відповідними виділеними областями. Отже, для максимізації прибутку обсяги виробництва у монополіста повинні бути такими, за яких граничний дохід дорівнюватиме граничним затратам. Ціна, яку встановить монополіст для таких обсягів виробництва, відповідатиме точці на кривій попиту. Проаналізуємо можливі дії монополіста при зміні попиту на монопольному ринку. Зміна попиту на продукцію монополіста викличе з боку останнього певну реакцію: він може змінити ціну, не змінюючи обсягів виробництва, змінити обсяги виробництва, не міняючи ціну, змінити обидва фактори. Названі ситуації показано на рис. 6.2 і 6.3. Рисунок 6.2 - Залежність ціни від зміни попиту за незмінного обсягу виробництва Рисунок 6.3 - Залежність обсягів виробництва від зміни попиту за незмінної ціни В більшості випадків зміна попиту викликає зміну як ціни, так і обсягу випуску продукції. Але можливі часткові випадки, зображені на рис.6.2 і 6.3, показують суттєву різницю між монопольною і конкурентною пропозицією. Га-лузь з конкуруючими виробниками пропонує відповідну кількість продукції для кожної ціни. Такого взаємозв’язку немає для монополіста, який залежно від того, як зміниться попит, може пропонувати різну кількість продукції за однією і тією ж ціною або однакову кількість товару за різними цінами. 3 Економічні наслідки монополії На конкурентному ринку ціна дорівнює граничним затратам, а в умовах монополії ціна перевищує граничні затрати. Оскільки монопольна влада призводить до підвищення цін і зниження обсягів виробництва, слід очікувати погіршення добробуту споживачів і підвищення добробуту монополіста. Виникає питання, погіршує чи покращує монопольна влада добробут суспільства загалом? Відповідь на це питання можна отримати, порівнюючи величину споживчого надлишку виробників і споживачів в умовах конкурентного ринку і монополії . Припустимо, що у виробників на ринку досконалої конкуренції і у монополіста одинакові криві затрат. Рис.6.4 показує криві середнього і граничного доходів і криву граничних затрат монополіста. Щоб максимізувати прибуток, фірма забезпечує такий обсяг виробництва, за якого граничний дохід дорівнює граничним затратам. Монопольну ціну і обсяг виробництва позначено як Pm і Qm. На кон-курентному ринку ціна повинна дорівнювати граничним затратам, і конкурентна ціна Рс та обсяг продукції Qc повинні знаходитись на перетині кривої середнього доходу, яка співпадає з кривою попиту, і кривої граничних затрат. Рисунок 6.4 - Графічне зображення чистих збитків від монопольної влади Розглянемо як змінюється надлишок, якщо перейти від рівноважних ціни Рс і обсягу Qc до монопольних ціни Pm i обсягу Qm. За умов монополії ціна вища і споживачі купують менше продукції. Внаслідок більш високої ціни ті споживачі, які купують товар, втрачають частину надлишку, показаного прямокутником А. Ті споживачі, які не можуть купити товар за ціною Pm , але купили б його за ціною Рс , також втрачають надлишок в розмірі трикутника В. Отже, сукупна втрата споживчого надлишку становить А+В. Виробник-монополіст отримує прибуток, позначений прямокутником А, продаючи товар за більш високою ціною, але втрачає частину надлишку, позначену трикутником С, який являє собою додатковий прибуток, отримуваний виробником від продажу (Qc - Qm) товару за ціною Рс. Загальний прибуток виробника становить А-С. Віднімаючи втрату споживчого надлишку від прибутку виробника, отримаємо чисті збитки, які дорівнюють В+С. Це повні чисті збитки від монопольної влади. Навіть якщо прибутки монополіста були обкладені податками і перерозподілені на користь споживачів продукту, ефективність не буде досягнута, тому що обсяг виробництва буде нижчим, ніж за умов вільної конкуренції. Загальні чисті збитки – це суспільні затрати такої неефективності. Можуть виникнути і додаткові суспільні затрати монопольної влади, які перевищують повні чисті збитки в трикутниках В і С. Фірма може затратити значні кошти непродуктивно з суспільних позицій, щоб досягти, утримувати і використовувати монопольну владу. Це може бути пов’язано з витратами на рекламу, створенням свого “лоббі” і юридичними спробами уникнути урядового контролю над цінами та антимонопольного законодавства. Це може виражатися також у створені невикористовуваних додаткових виробничих потужностей з тим, щоб переконати потенційних конкурентів у недоцільності проникнення на монопольний ринок. Економічний стимул цих затрат беспосередньо пов’язаний з прибутком фірми в результаті отримання монопольної влади (тобто прямокутник А мінус трикутник С). Отже, чим більша частина надлишку переходить від споживачів до монополіста (прямокутник А), тим вищими є суспільні затрати монополії. Функціонування монополій в більшості країн світу регламентується відповідним законодавством. В тих сферах діяльності, де утворення монополій є недоцільним і характеризується негативним суспільним ефектом, держава перешкоджає надмірній монополізації шляхом адміністративних, юридичних, економічних санкцій. Разом з тим в ряді сфер суспільної діяльності існування монополій продиктовано об'єктивною необхідністю. Такі монополії називаються природними і типовими сферами діяльності таких монополій є залізничний транспорт, енергетика, магістральний трубопровідний транспорт, телеграфний зв’язок тощо. Одним із методів регулювання діяльності природних монополій є державне регулювання цін. На рис.6.5 показано схему регулювання цін в умовах природної монополії. Для таких монополій характерним є те, що середні затрати вищі за граничні. Без регулювання ціни фірма-монополіст випускала б продукцію в обсязі Qm і продавала за ціною Pm . Рисунок 6.5 - Графік регулювання ціни в умовах природної монополії В ідеальному випадку державне регулювання полягало б у встановленні для монополіста максимальної ціни на рівні Рс , який відповідає умовам вільної конкуренції. Але тоді фірма не покриє своїх середніх затрат і припинить виробництво. Кращою альтернативою буде встановлення ціни на рівні Pr , яка відповідає точці перетину кривих середніх затрат і середнього доходу. Тоді фірма не отримуватиме монопольного прибутку, а економічні умови діяльності будуть достатніми, щоб фірма продовжувала функціонувати в даній галузі. На практиці досить складно визначити рівень регульованих цін, оскільки криві попиту і затрат фірми можуть змінюватися в міру еволюції ринку. Тому часто регулювання цін монополії ґрунтується на використанні норми прибутку, який отримує фірма-монополіст на вкладений капітал.
1 2 3 4 5 Категория: Менеджмент \| Добавил: Aspirant (13.06.2014)
Просмотров: 508 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: