Реферат на тему:Психогігієна - Медицина та здоров'я - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Психогігієна. Психогігієна як галузь сучасної гігієни вивчає стан нервово-психічного здоров'я людини, його динаміку у зв'язку з дією на організм людини природних, виробничих і соціально-побутових чинників та розробляє на основі цих досліджень науково обґрунтовані заходи щодо активного впливу на людський організм та середовище його перебування з метою створення найбільш сприятливих умов для збереження та зміцнення психічного і соматичного здоров'я. До основних завдань психогігієни належать: аналіз нервово-психічного здоров'я населення; розробка вікових стандартів розвитку психофізіологічних функцій та особливостей особистості; вивчення характеру впливу чинників середовища на організм та їх нормування з урахуванням динамічних зрушень психофізіологічних та психологічних показників функціонального стану організму; наукове обгрунтування ефективних заходів щодо запобігання зрушенням у нервово-психічному стані, збереження та зміцнення психічного та соматичного здоров'я. Психічне здоров'я людини характеризується відсутністю виражених нервово-психічних розладів, певним резервом сил, що дозволяє подолати несподівані стреси або важку ситуацію, а також стійкою рівновагою між організмом та навколишнім світом. Таким чином, визначальними рисами психічного здоров'я є не лише відсутність психічних захворювань, але й нервово-психічний розвиток, що відповідає вікові, та сприятливий функціональний стан організму і передусім центральної нервової системи. Тому найважливішими критеріями психічного здоров'я є такі: — відсутність або наявність виражених форм психічних захворювань та граничних нервово-психічних розладів, — гармонійність психічного розвитку та його відповідність вікові, — рівень розвитку показників стану провідних соціальне-1 професійно-значущих психофізіологічних функцій та особливостей особистості (властивості нервових процесів, аналізаторних систем, уваги, пам'яті, темпераменту і характеру, розумова працездатність тощо), які зумовлюють ефективне виконання різноманітних навчальних, професійних або побутових завдань у повсякденній діяльності. Епідеміологічні дослідження останніх років переконливо свідчать про те, що сьогодні питома вага людей з невротичними реакціями в різних країнах Європи коливається від 25 до 75 %. За даними комітету експертів ВООЗ, розлади психічного здоров'я, які порушують процеси соціального становлення особистості, зустрічаються практично в кожної двадцятої дитини. Це узагальнені дані світової статистики. Проте в розвинутих урбанізованих країнах Західної Європи та Північної Америки кількість психічних зрушень, що мають функціональну природу, є значно вищою. Зокрема, діти з невротичними проявами у Парижі складають 38 % від загальної кількості, в Цюриху — 28 %, у кантоні Во (Швейцарія) — 32 %. Більшість неврозів виникає саме в шкільному віці. Установлено, що астеноневротичні реакції спостерігаються у 12—20 % дітей шкільного віку. Слід відзначити й те, що переважна більшість із них має психогенний характер, тобто виникає як наслідок дії психотравмівних ситуацій і належить до категорії так званих граничних нервово-психічних розладів. Однак хоча ці реакції є нетривалими, такими, що минають, вони являють собою незаперечні передумови формування та розвитку стану психічної дезадаптації, для якої характерним є суттєве посилення окремих рис та властивостей особистості, що зумовлюють її вибіркову уразливість до впливу окремих психогенних чинників на тлі адекватної стійкості до інших. Залежно від стану психічного здоров'я як доросле населення, так і дітей та підлітків прийнято розподіляти на 4 групи: 1-ша група — цілком здорові; 2-га група — з легкими функціональними, передусім астенічними, зрушеннями; 3-тя група — з доклінічними станами і клінічними формами захворювань у стадії компенсації; 4-та група — з клінічними формами захворювань у стадії субкомпенсації. Проте поглиблений аналіз закономірностей психічного розвитку дозволяє виявити чіткий зв'язок між доклінічними зрушеннями психічного здоров'я та відхиленнями у процесі формування особистості. Тому серед патологічних радикалів індивідуальних змін характеристик вищої нервової діяльності найбільш вагомими є такі чинники, як підвищений невротизм, виражена емоційна збудливість, висока внутрішня тривожність, акцентуації характеру та знижена соціальна активність. До особливостей особистості людини, які підлягають обов'язковому вивченню в ході проведення психогігієнічних досліджень, слід віднести властивості темпераменту та характеру, мотиваційну спрямованість та особливості нервово-психічного стану.Провідне місце в структурі особливостей особистості людини займають властивості темпераменту, які належать до первинних форм об'єднання різноманітних психологічних якостей і являють собою сукупність потреб, головним змістом яких є виконання стабілізаційної функції. У багаторівневій ієрархії характеристик особистості властивості темпераменту відрізняються від інших як тісним зв'язком з морфологічними, біохімічними та фізіологічними особливостями організму, так і прямим входженням у тканину багатьох вищих інтегративних систем. Отже, темпераментом слід називати відносну константу особистісного забарвлення переживань, характеристику індивідуального стереотипу реакцій у відповідь на вплив чинників навколишнього середовища та соціальних умов життя, спосіб емоційної реактивності та динаміки діяльності людини. Тому до головних показників ступеня вираження окремих рис темпераменту слід віднести силу спонукання, або імпульсивність, швидкісні характеристики моторної діяльності та стійкості рухових проявів 3 метою визначення властивостей темпераменту використовують особистісні опитувальники Х Айзенка, Ч. Д. Спілбергера, В. М Русалова та ін. Комплексне вивчення особливостей особистості обов'язково має передбачати дослідження властивостей характеру, виключне значення яких у процесі соціального становлення особистості підкреслюють їх чіткий зв'язок зі станом адаптаційних систем організму, високий рівень індивідуальних проявів, а також той факт, що кожна особливість характеру визначає окрему тенденцію до здійснення різного роду вчинків. Отже, якщо характеристики темпераменту є формальними, відносно незалежними від змісту діяльності, то характерологічні прояви забезпечують регуляцію діяльності стеження, переключення, передбачення та планування особистої поведінки. З метою визначення властивостей характеру використовують особистісні опитувальники ММРІ, Міnі-mult, Р. Кетгелла, Г. Шмішека та ін/ Високий рівень розумової та фізичної працездатності визначається комплексом чинників, які характеризують як особливості діяльності, що виконується, так і індивідуально-типологічні особливості організму. Серед останніх суттєва роль, безперечно, належить мотиваційній спрямованості Так, висока позитивна мотивація зумовлює готовність суб'єкта до здійснення в стислі терміни і з найбільшим ефектом запланованої діяльності. У низці наукових досліджень під час аналізу динамічних зрушень працездатності навіть виділяється так званий установчий період, пов'язаний із процесом формування мотиваційних установок та становленням відповідного рівня домагань. З метою визначення особливостей мотиваційної спрямованості використовують особистісний опитувальник В. С. Горбачевського, тестову методику УСК та ін. Під психічним станом організму розуміють узагальнену картину психічного функціонування вищої нервової діяльності організму в обмежений проміжок часу, уявлення про яку у свідомості людини реалізується на основі самооціночних процесів. Адекватна, стала та гармонійна самооцінка сприяє найбільшій продуктивності різних видів діяльності. Отже, вивчення психофізіологічних корелят самооцінки на основі факторного групування її провідних характеристик дозволяє здійснити комплексний аналіз психічного стану особистості. Більше того, саме самооцінка людиною свого стану значною мірою зумовлює потребу в досягненні успіху і, відповідно, той рівень домагань, який проявляється прагненням досягти певної, конкретної та складної мети. Таким чином, самооцінка психічного стану не лише відображує глибинне відношення людини до себе як особистості, але й визначає певний рівень її вимог до себе, безпосередньо пов'язана із саморегуляцією поведінки, є однією із центральних характеристик психічного розвитку. З метою визначення особливостей нервово-психічних станів використовують осо-бистісні опитувальники М. Люшера, САН та ін. До провідних психогігієнічних принципів оптимізації повсякденної діяльності людини слід віднести: — проведення гігієнічного нормування виробничої (навчальної) діяльності людини; — визначення чинників, які сприяють ломці адаптаційних механізмів, і, насамперед, урахування кризових періодів у житті людини, в основі яких лежать перебудова структурної організації особистості, психофізіологічні та поведінкові зрушення, зміни психосоціальної орієнтації; — раціональну організацію позаробочої (позанавчальної) діяльності людини, що передбачає вивчення індивідуальних особливостей темпераменту, характеру, мотиваційної спрямованості та нервово-психічних станів людини, урахування вікових закономірностей їх змін, використання активних методів психофізіологічного впливу на процеси формування критеріальних показників особистості; — обґрунтування та диференційоване запровадження заходів психогігієнічної корекції та реабілітації. Особливу увагу щодо використання останніх слід приділяти в дитячому та підлітковому віці.Охорона психічного здоров'я дітей і підлітків, забезпечення оптимального функціонального стану їх організму насамперед залежать від правильної організації навчального процесу, дотримання санітарних, гігієнічних та психогігієнічних норм навчальної діяльності. Основними критеріями психогігієнічної оцінки навчального навантаження є його відповідність функціональним можливостям організму учнів на кожному окремому віковому етапі, визначення ступеня ефективності навчальної діяльності, успішності соціальних контактів та емоційного благополуччя, засвоєння шкільних норм поведінки. Лише при позитивних їх характеристиках заняття в школі сприяють гармонійному психічному розвитку, приносять утіху та радощі, дозволяють уникнути розумових перевантажень, запобігають виникненню психотравмівних ситуацій як у школі, так і вдома, розвитку акцентуацій характеру та неврозів серед дітей і підлітків тощо. До найсуттєвіших причин формування несприятливих зрушень у структурі особистості належать такі педагогічні чинники, як незадовільна, передусім з психофізіологічної точки зору, побудова навчального процесу, інформаційне перевантаження мозку в умовах постійного дефіциту часу, нераціональна організація позаурочної діяльності. У ході проведення заходів психогігієни, психокорекції та психопрофілактики провідна роль належить шкільному психологові та шкільному лікареві. Сфера діяльності психолога охоплює проведення індивідуальних та групових обстежень особливостей особистості учнів, оцінку організації та стану навчально-виховної роботи і планування заходів щодо її поліпшення, психологічну консультацію та корекцію, організацію профорієнтаційної роботи тощо. Головними завданнями діяльності шкільного лікаря є виявлення та облік дітей, що мали або мають захворювання центральної нервової системи, затримку нервово-психічного розвитку, перенесли операції під наркозом, травми голови, алергічні захворювання, хронічні інтоксикації, хвороби, які зумовлюють загальну астенізацію організму, тощо. Велике значення для раціональної психогігієнічної роботи між дітьми та підлітками має виділення серед школярів так званих груп ризику щодо розвитку нервово-психічної патології. Втім, у ході цього процесу необхідно враховувати не лише біологічні (захворювання, травми та ін.), але й педагогічні (нераціональна організація навчального процесу та ін.) та психосоціальні (підвищена ситуативна та особистісна тривожність, висока емоційна лабільність, виражені інтровертованість, сором'язливість та відлюдкуватість, схильність до самообвинувачень і бурхливого реагування у відповідь на вплив стресових явищ та ін.) чинники. Значення та актуальність проблеми первинної профілактики нервово-психічних відхилень у стані здоров'я майбутнього покоління підкреслюють значне зростання питомої ваги останніх практично у всіх країнах світу. Тому, на думку експертів ВООЗ, в умовах школи головним напрямком профілактики психічних захворювань є безпосереднє навчання, в ході якого діти набувають теоретичних знань і практичних навичок щодо запобігання психічним зрушенням та створення стабільної, сприятливої атмосфери, яка зменшує ймовірність виникнення стресових ситуацій. Суттєва роль у здійсненні профілактики нервово-психічних захворювань належить і запобіганню шкільним перевантаженням, підвищенню привабливості навчальних занять, створенню сприятливого емоційного клімату, урахуванню статевих відмінностей та індивідуальності кожної дитини. Саме тому не слід, природно, забувати і про забезпечення індивідуального підходу до кожного учня, який уже десятки років декларується як пріоритетний у діяльності сучасної школи, проте практична його реалізація залишається справою невирішеною. Серед заходів профілактики нервово-психічних захворювань визначальна роль належить і раціональній організації позашкільної діяльності, що спрямована на розвиток творчих задатків та схильностей, художнього смаку, високих моральних принципів, духовного збагачення дітей і підлітків. Тому до провідних психогігієнічних основ оптимізації вільного часу школярів відносять вивчення індивідуальних особливостей темпераменту, характеру, мотиваційної спрямованості та нервово-психічних станів учнів, урахування вікових закономірностей їх змін протягом періоду шкільного життя, впорядкування позанавчальної діяльності за рахунок упровадження в повсякденне життя активних методів психофізіологічного впливу на процеси формування критеріальних показників особистості.
1 2 3 4 5 Категория: Медицина та здоров'я \| Добавил: Aspirant (23.05.2014)
Просмотров: 625 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: