Реферат на тему: Простий герпес - Медицина та здоров'я - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Простий герпес. За висновками експертів ВООЗ, простий герпес є однією з найрозповсюдженіших неконтрольованих інфекцій людини. Від 90 до 100% населення земної кулі уражено вірусом простого герпесу (ВПГ). Розрізняють два антигенних серотипи вірусу: ВПГ-1 та ВПГ-2. Поділ був зроблений на основі вивчення особливостей патогенності, шляхів передачі і динаміки накопичення на курячих ембріонах, зі врахуванням різниці в будові віріону та антигенної структури. Віруси простого герпесу відіграють вирішальну роль в етіопатогенезі низки різноманітних патологічних процесів. Клінічно найрозповсюдженішими є прояви, що спостерігаються на шкірі та слизових оболонках. Важчі форми пов’язані з ураженням очей, геніталій, внутрішніх органів та центральної нервової системи. Тривалий час існувала думка, що ВПГ-1 викликає ураження переважно верхньої частини тулуба, а ВПГ-2 — ураження нижньої частини, спричинюючи генітальний герпес та герпес новонароджених унаслідок внутрішньочеревної інфекції. В останні роки установлено, що приблизно 18% генітального герпесу викликано першим типом ВПГ, а при вивченні герпетичного ураження ЦНС виявлений зв’язок менінгоенцефаліту з ВПГ-2. Генітальний герпес став справжнім лихом сучасної медицини у всьому світі. У Сполучених Штатах щороку реєструється понад 600 000 нових випадків генітального герпесу, не враховуючи 6–10 мільйонів випадків рецидивуючого герпесу. Із 1978 по 1991 рік розповсюдженість генітального герпесу у Північній Америці зросла на 30%. За деякими оцінками, 20% американців інфіковані вірусом простого герпесу ІІ типу, який є найчастішою причиною генітального герпесу. Це дозволило зробити висновки щодо пандемічності характеру розповсюдженості генітального герпесу. Вчені багатьох країн спостерігали закономірність, коли швидке розповсюдження ВПГ-2-інфекції попереджало різке зростання інфікування вірусом імунного дефіциту статевим шляхом. На думку спеціалістів, які займаються вивченням епідеміології герпесу, аналогічна ситуація має місце й у нових незалежних державах, зокрема в Україні. Що стосується епідеміології ВПГ-1, за оцінками деяких авторів, приблизно половина населення світу інфікована цим вірусом. Крім того, чим нижчий рівень життя суспільства, тим більше в ньому серопозитивних на ВПГ-1 осіб. Так, у країнах, що розвиваються, майже 100% населення хворіють на ВПГ-1-інфекцію. Цікаво, що серед соціально благополучних верств населення інфікованість цим штамом вірусу не досягає й 50%. Існують різноманітні клінічні форми герпетичної інфекції: ушкодження шкіри, порожнини рота, очей, центральної нервової системи, герпетичні гострі респіраторні хвороби, генітальний герпес, герпес новонароджених, а також вісцеральні форми (пневмонія, гепатит та ін.). Найрозповсюдженішим проявом інфекції є герпес шкіри — від невеликого за площею везикульозу, переважно на межі шкіри та червоної окрайки губ, до розповсюджених уражень із вираженим регіонарним лімфаденітом, інтоксикацією. У типових випадках простий герпес проявляється висипкою, яка складається із напівсферичних згрупованих везикул розміром 1,5–2,0 мм на тлі еритеми та набряку шкіри. Продромальні явища характеризуються печією, поколюванням, свербінням та іншими суб’єктивними розладами. Вони виникають за 1–2 дні до клінічних проявів. Висип виникає поодинокими вогнищами, які складаються із 3–6 згрупованих везикул. Вміст везикул, як правило, прозорий, але може бути й геморагічним. Через 3–6 днів везикули розриваються, виникають ерозії з фестончатими контурами, дно їх м’яке, гладке, поверхня волога. На місці ерозій утворюються буро-жовті кірки. Останні поступово відходять, залишаючи еритему, яка повільно зникає. У середньому процес триває 10–14 днів та обмежується утворенням одного вогнища. Іноді через 2-3 дні формується новий везикульозний висип. У розвитку герпетичних везикул виділяють чотири стадії: еритемну, везикульозну, кіркову та клінічного одужання. Загальноприйнятої класифікації герпетичної інфекції не існує, але в залежності від локалізації патологічного процесу виділяють такі форми: герпетичні ураження очей (кон’юнктивіт, кератит, іридоцикліт та ін.); герпетичні ураження шкіри та слизових оболонок (герпес губ, крил носа, обличчя, рук, сідниць); герпетичні ураження нервової системи (менінгіт, енцефаліт, неврит, менінгоенцефаліт тощо); генералізований та вісцеральний герпес (пневмонії, гепатит, езофагіт і т.ін.) Серед герпесу шкіри та слизових оболонок відрізняють: генітальний герпес (ураження слизових оболонок та шкіри статевого члена, вульви, піхви, каналу шийки матки), герпетичний стоматит, гінгівіт, фарингіт, герпес сідниць, рук, носа, щік та ін. Деякі автори виділяють везикульозну, абортивну, набрякову форми простого герпесу, а також зостериформний простий герпес. Абортивна форма зустрічається на ділянках шкіри з потовщеним корнеальним шаром, виявляється ледь помітними папульозними елементами. Набрякова форма спостерігається на ділянках шкіри з дуже пухкою підшкірною клітковиною (повіки, губи, вульва). При цьому, внаслідок сильного набряку, первинних елементів не видно. Зостериформний простий герпес характеризується висипом на шляху того чи іншого нерву кінцівки або сідниці та супроводжується невралгією. Клінічні симптоми, що викликаються ВПГ-1 та ВПГ-2, однакові, тому, на думку американських авторів, важливою є ідентифікація причинного агента. Це пов’язане з тим, що прогноз є більш позитивним та сприятливим при ураженні ВПГ-1. Клінічна класифікація герпетичної інфекції шкіри та слизових оболонок грунтується на анамнестичних та серологічних даних. Простий герпес поділяють на первинний та рецидивуючий. Перший являє собою первинне інфікування пацієнта, який не має антитіл ані до ВПГ-1, ані до ВПГ-2. Рецидивуючий тип являє собою реактивацію латентної інфекції, що була набута раніше. Про рецидивний характер прояву свідчать схожі клінічні прояви в минулому, виявлення під час теперішнього прояву антитіл до ВПГ та виділення вірусу з вогнища. Причому, умовою для установлення діагнозу рецидивуючого герпесу є співпадання типу ідентифікованого з вогнища ВПГ та типу ВПГ, до якого знайдені антитіла у сироватці хворого. Наприклад, якщо з вогнища виділений ВПГ-2, а у сироватці крові ідентифіковані антитіла до ВПГ-2, то такий прояв трактується як рецидивний. Якщо з вогнища виділений ВПГ-1 та у сироватці крові виявлені антитіла до ВПГ-1, такий епізод також вважається рецидивним. Деякі автори, крім первинного та рецидивуючого, виділяють так званий непервинний герпес (nonprimary herpes), коли з вогнища ураження виділяють один із двох серотипів ВПГ, але у сироватці крові антитіла ідентифікують до іншого серотипу ВПГ. Пацієнти як із первинним, так і з рецидивуючим типом простого герпесу можуть бути джерелом вірусу. Первинне інфікування відбувається при першому контакті людини з ВПГ. Первинний герпес спостерігається частіше в дітей віком від 6 місяців до 5 років (як правило, це ВПГ-1-інфікування), коли із крові дитини починають зникати протигерпетичні антитіла, що були передані трансплацентарно від матері. Первинне інфікування у 80% дітей має безсимптомний характер, проте в окремих випадках може проявлятись клінічними симптомами. Герпес новонароджених проявляється у вигляді локалізованих або генералізованих форм. Разом із цим, герпес може виявлятись як латентна інфекція із клінічними проявами у наступних періодах життя дитини. Генералізований герпес новонароджених супроводжується появою висипу на слизовій оболонці порожнини рота, лихоманкою, ураженням внутрішніх органів, неврологічними симптомами. Кінець частіше всього буває летальним. Генітальний герпес є одним із різновидів простого герпесу та належить до захворювань, що передаються статевим шляхом. Він є найпоширенішою формою герпетичної інфекції. Первинне інфікування генітальним герпесом відбувається в період активного статевого життя. Найчастіше на первинний генітальний герпес хворіють люди віком від 15 до 35 років. У переважній більшості випадків генітального герпесу інфікуючим агентом виступає ВПГ-2, проте у 10–26% випадків генітальний герпес спричиняється ВПГ-1, що пояснюють побутовим та орогенітальним шляхами зараження. Первинний генітальний герпес виникає через 1–10 днів після інфікування та відрізняється від інших рецидивів більш важким та тривалим перебігом. Нові везикули можуть утворюватись протягом двох тижнів від появи перших альтерацій. Ерозії утворюються протягом першого тижня захворювання та зберігаються протягом наступного тижня клінічної маніфестації, наприкінці якого починають утворюватись кірки. Процес інкрустації завершується відпаданням кірок на 20–25 день. Клінічний перебіг первинного прояву генітального герпесу дуже часто супроводжується системною симптоматикою, включаючи підвищення температури тіла, головний біль, нездужання та біль у м’язах. Середня тривалість виділення вірусу з вогнища при висипі на шкірі становить у жінок 11,8 днів, у чоловіків — 10,5 днів та корелює з тривалістю періоду від появи перших везикул до утворення перших кірок (у середньому 10,5 днів). При висипі на слизових оболонках реепітелізація закінчується в середньому до 20 доби. Упродовж цього періоду відбувається виділення вірусу з вогнища уражень, тому такі хворі є стовідсотковим джерелом ВПГ. Це треба враховувати при проведенні терапії первинного герпесу. Слід зазначити, що після первинного епізоду вірус назавжди зберігається в організмі людини. Рецидивуючий тип перебігу герпетичної інфекції є реактивацією латентної інфекції, що була набута раніше. Явище латенції забезпечує зберігання вірусу в організмі при несприятливому для розповсюдження імунологічному фоні. Рецидиви захворювання, як правило, мають легший перебіг, висип менш рясний, слабко виражений, його тривалість значно менша. У більшості хворих загостренню передують продромальні явища, такі, як біль, парестезії в області сідниць, промежини, внутрішньої поверхні стегон (при локалізації на геніталіях та сідницях), в області щік, верхньої губи (при локалізації висипу на обличчі). Цілком можливо, що ці явища пов’язані з подразненням периферійних нервів під час «пересування» вірусу по них до епітелію. За даними Corey L. et al. (1983), продромальні явища перед появою висипу відчувають близько 50% хворих на генітальний герпес; цей період триває від декількох годин до 1-2 днів. Деякі пацієнти відчувають „хибні“ продромальні симптоми без клінічних епізодів. Проте, Sacks S.L. (1984) вважає, що в цей час відбувається виділення вірусу і хворі є джерелом інфекції. Як у чоловіків, так і в жінок період між виникненням везикул та початком інкрустації триває в середньому 4–5 днів, а період між початком везикуляції та реепітелізацією становить у середньому 10 днів. Доведено, що у хворих на генітальний герпес час від часу відбуваються рецидиви негенітальної локалізації. Дослідження показало, що у 21% пацієнтів, які мали первинні прояви герпесу на геніталіях, надалі спостерігались рецидиви і на інших органах, ділянках шкіри та слизових. Так, у пацієнтів із генітальним герпесом, спричиненим ВПГ-2, крім клінічних проявів на геніталіях, час від часу спостерігали герпетичний висип на шкірі сідниць, а у пацієнтів із генітальним герпесом, спричиненим ВПГ-1, спостерігали герпетичні ураження на обличчі та верхніх кінцівках . Одним із показників важкості перебігу рецидивуючого простого герпесу будь-якої локалізації є частота рецидивів. Давно відомо, що частота рецидивів залежить від типу ВПГ, що викликав захворювання. Пацієнти, у яких причиною первинного прояву генітального герпесу був ВПГ-1, мали менше рецидивів протягом першого року захворювання, ніж ті хворі, у яких перший епізод спричинив ВПГ-2. Reeves W.C. et al. (1981), спостерігаючи 137 хворих після первинного епізоду генітального герпесу, виявили, що тільки 14% пацієнтів із ВПГ-1-генітальною інфекцією мали рецидиви. Водночас, серед хворих із ВПГ-2-генітальною інфекцією 60% мали рецидиви протягом наступного (після первинного прояву) року. Така різниця може залежати від неоднакової здатності двох серотипів вірусу до встановлення латенції. Припускають також, що фактори, які впливають на реактивацію інфекції, можуть розрізнятися для двох серотипів цього вірусу. Тривалі спостереження деяких авторів дозволили визначити загальні закономірності щодо частоти рецидивів. Частота може залежати від статі, тривалості первинного епізоду або давності захворювання. Доведено, що частота рецидивів у жінок більша, ніж у чоловіків. Відзначається також позитивна залежність між тривалістю первинного епізоду герпесу та частотою рецидивів: чим триваліший первинний прояв герпесу (35 днів і більше), тим коротший проміжок до появи першого рецидиву, тим більша частота наступних рецидивів. Також з’ясовано, що чим молодшою була людина, коли трапився перший прояв герпесу, тим вища частота рецидивів у майбутньому. Декілька досліджень показали, що частота рецидивів згодом поступово зменшується. Все більшу увагу вчених привертає так зване асимптомне виділення ВПГ, тобто повільне виділення з урогенітального тракту інфекційних форм вірусу простого герпесу за відсутністю будь-яких клінічних проявів. За допомогою вірусологічних методів було показано, що у всіх серопозитивних на ВПГ-2 осіб має місце явище асимптомної реактивації інфекції, яка триває від 1–3% до 10% днів життя. Серед чоловіків та жінок, які звертались до венерологічних клінік, ВПГ-2 був ізольований зі статевих шляхів у 5,4% та 8% відповідно. Більше того, за допомогою полімеразної ланцюгової реакції було доведено, що повільне виділення ВПГ зі статевих шляхів триває 10–20% днів життя інфікованих ВПГ-2, а всі серопозитивні на ВПГ особи мають асимптомну реактивацію ВПГ-інфекції. Асимптомний перебіг відіграє важливу роль у трансмісії генітальної ВПГ-інфекції. Вважається, що до 80% заражень генітальним герпесом відбувається під час асимптомних епізодів, а широке розповсюдження генітального герпесу відбувається якраз завдяки передачі віруса партнеру під час подібних асимптомних рецидивів (зрозуміло, що більшість хворих утримуються від статевих контактів під час рецидиву з клінічними проявами). Відомо, що частота останніх значно більша протягом першого року захворювання після первинного клінічного епізоду, зокрема, протягом перших 6 місяців. Визначення ролі асимптомної герпетичної інфекції у розповсюдженні герпесу спричинило деякі зміни у підходах до лікування герпетичної інфекції. Так, вважається, що хронічна супресивна протигерпетична терапія, розпочата негайно після первинного епізоду, значно зменшує частоту рецидивів у майбутньому. Результати плацебо-контрольованого дослідження довели, що під впливом тривалої терапії ацикловіром суттєво пригнічується асимптомне виділення вірусу з урогенітального тракту, внаслідок чого антивірусне лікування редукує кількість асимптомних рецидивів. Таким чином, проблема простого герпесу набуває нового забарвлення: передача ВПГ відбувається не лише у період клінічних проявів, але й під час так званих асимптомних рецидивів, тобто під час вільного виділення вірусу з поверхні слизових оболонок, що і спричинює пандемічне розповсюдження ВПГ. Крім того, добре відомо, що чим частіше у хворого на рецидивуючий герпес з’являються ерозивні ушкодження на слизових оболонках та шкірі статевих органів, тим вища ймовірність ВІЛ-інфікування при статевих контактах. Тому подальше удосконалення лікувальних заходів, а також перегляд існуючої практики призначення специфічної протигерпетичної терапії лише під час явних клінічних проявів є важливою проблемою управління герпетичним процесом із позицій попередження розповсюдження ВПГ-інфекції. Супресивна тривала терапія ацикловіром та його похідними — майже єдиний загальноприйнятий метод попередження рецидивів герпесу. Ацикловір призначається тривалими (місяці і роки) безперервними курсами у підтримуючих дозах (600–800 мг на добу, внутрішньо). Під час вживання цього препарату рецидиви не виникають. В Україні ацикловір випускається Відкритим акціонерним товариством „Київмедпрепарат“ під торгівельною назвою „Герпевір-КМП“. Доступна (порівняно із закордонними аналогами) ціна, висока ефективність, безпечність цього препарату дають можливість лікарю-практику широко застосовувати „Герпевір-КМП“ у повсякденній практиці для лікування і профілактики інфекцій, викликаних вірусами простого герпесу.
1 2 3 4 5 Категория: Медицина та здоров'я \| Добавил: Aspirant (30.05.2014)
Просмотров: 414 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: