Реферат на тему: Промивання шлунка - Медицина та здоров'я - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Промивання шлунка. Для промивання шлунка треба мати простерилізований шлунковий зонд довжиною 1-1,5 м діаметром 1-1,5 см., стерильну лійку ємністю 0,5 – 1 л., посудину ємністю 7-10 л з промивною рідиною (кип’ячена вода, 2% розчину натрію гідрокарбонату, слабкий розчин перманганату калію кімнатної температури), кувшин, таз або відро, клейончатий фартух, гумові рукавички, вазелінову олію. Показання. Отруєння лугами, кислотами, лікарськими препаратами, грибами, солями важких металів, деякі захворювання шлунка (виразкова хвороба, гастрит, етиноз воротаря), вживання недоброякісної їжі. Протипоказання. Органічні звуження стравоходу, гострі стравохідні та шлункові кровотечі, важкі хімічні опіки слизистої оболонки глотки, стравоходу та шлунка кислотами та лугами, інфаркт міокарду, порушення мозкового кровообігу, стенокардія, цироз печінки, тяжка гіпертонічна хвороба. Хворого саджають на стілець, щільно притискують до спинки, голову трохи нахиляють вперед. Праворуч від хворого ставлять посудину з промивною рідиною, між ногами таз (відро). Якщо в хворого зубні протези, їх знімають. На хворого надягають клейончастий фартух, визначають глибину введення зонду таким чином: до величини відстані від різців до пупка хворого додають число, яке відповідає ширині його долоні. Потім у праву руку беруть зонд за кінець, який уводять і розміщують його між пальцями як ручку при письмі. Хворий відкриває рот (при необхідності використовують роторозширювач), кладуть зонд на корінь язика і просять хворого зробити декілька ковтальних рухів при глибокому диханні через ніс. У той же час енергійними рухами вводять зонд до мітки. При появі кашлю або утрудненому диханні зонд необхідно швидко вийняти і повторити процедуру через декілька хвилин. Далі лійку з’єднують з вільним кінцем зонду. Опускають її злегка нахиливши, нижче рівня шлунка при цьому вона наповнюється промивною рідиною. Повільно піднімають лійку вище рівня рота хворого, і тримаючи її у похилому положенні, щоб у шлунок не потрапило повітря. Рідина поступово переходить у шлунок. Під час процедури слідкують, щоб частина рідини залишилася в лійці. Слід пам’ятати, що одномоментно в шлунок не можна вводити більше 1 л рідини. Не рекомендується також швидке надходження рідини в шлунок, тому лійку потрібно піднімати повільно. При зниженні рівня рідини до звуженого місця на лійці, останню опускають над тазом, у який виливається вміст шлунка. При необхідності першу порцію промивних вод направляють до лабораторії. Процедуру повторюють до появи чистої промивної рідини. Звичайно, для промивання шлунка використовують 8-10 л води. Під час промивання необхідно слідкувати за станом хворого і промивними водами. Якщо промивання шлунка викликане отруєннями кислоти його необхідно продовжувати. Ослабленим і непритомним хворим промивання шлунка проводять у положенні лежачи на боку з низько опущеною і злегка повернутою на бік головою. Зонд у шлунок непритомному хворому має вводити лікар-реаніматолог, який володіє технікою інтубації трахеї. По закінченню промивання шлунка лійку знімають, швидким рухом зонд виймають, занурюють його в 1% розчин хлораміну, потім ретельно миють під струменем гарячої води, яку пропускають через трубку і декілька разів віджимають зверху вниз. Стерилізують зонд і лійку методом кип’ятіння протягом 15-20 хв, після чого в розібраному вигляді їх кладуть у прокип’ячену холодну воду. Якщо хворий не може проковтнути зонд, його шлунок промивають таким чином: дають випити 1-2 л теплого розчину натрію гідрокарбонату і, якщо блювання не настало, викликають його шляхом подразнення кореня язика або глотки пальцем або шпателем. Ентеральні подразники: – м’ясний нежирний бульйон (300 мг); – 5% розчин етилового спирту (300 мг); – 70% відвар сухого листа капусти (300 мг); – пиво (300 мг); Парентеральні подразники: – 0,1% розчин гістаміну в ампулах із розрахунку 0,08 мл на 10 кг маси тіла пацієнта; за 10 хв до введення гістаміну необхідно ввести 1 мг 1% розчину димедролу (для запобігання побічним явищам, або зменшення їх проявів); – 0,025% розчин петнтогастрину в ампулах із розрахунку 0,1 мл на 10 кг маси тіла пацієнта; – інсулін з розрахунку 2 ОД на 10 кг маси тіла пацієнта; ДОСЛІДЖЕННЯ СЕКРЕТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ШЛУНКА Для визначення секреторної функції шлунка нині використовують зондові та беззондові методи дослідження. До зондових належать багатомоментний метод дослідження за допомогою тонкого зонда довжиною 1,5 м діаметром 3-5 мм. Крім зонда треба мати пробірки, лотки, шприц ємністю 20 мл, рушник, затискач. Показанням до такого дослідження є захворювання слизової оболонки шлунка. Протипоказаннями є: – схильність до кровотеч; – нещодавно перенесена шлунково-кишкова кровотеча; – стенокардія; – гіпертонічна хвороба ІІІ ст.; – розширення вен стравоходу; – загострення гастриту, виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки; – холецестит;Для збудження секреції шлунка хворим дають сік із капусти, 7% відвар капусти, м’ясний бульйон, хлібний, кофеїновий, алкогольний та інші пробні сніданки, а також гістамін, пенталастрин та інсулін. Перед дослідженням медична сестра повинна попередити хворого, щоб за день до процедури він повечеряв не пізніше 18 год. Кількість їжі на вечерю має бути обмеженою. У день дослідження хворому не можна пити, їсти, приймати ліки, палити. Дослідження проводять уранці. Беруть шлунковий вміст у спеціальній кімнаті. До початку процедури медична сестра пояснює хворому мету процедури, навчає його глибоко дихати через ніс. Хворий сідає біля столу на стілець, щільно притискується до його стінки, голову трохи нахиляє вперед. Медична сестра лівою рукою підтримує голову хворого, а правою вводить зонд. На вільний кінець зонда прилаштовує шприц ємністю 20 мл для відсмоктування вмісту шлунка. Тонкий зонд змочений водою, вводять в шлунок такими ж прийомами як і товстий. Тримають зонд, як ручку при письмі і вводять за корінь язика, злегка повертаючи його вперед і донизу внаслідок чого кривизна глотки зплощується, надгортанник зміщується, звільняючи шлях для зонда. Хворому пропонують дихати глибоко через ніс, стримуючи блювотні рухи, а слину спльовувати в лоток. При позивах на блювання хворий висуває зонд губами і глибоко дихає через ніс. Після введення тонкого зонда одразу ж беруть вміст шлунка, далі протягом 1 год кожні 15 хв відсмоктують шлунковий сік, потім через зонд у шлунок вводять пробний сніданок. Через 10 хв беруть 10 мл шлункового вмісту, а ще через 15 хв його повністю відсмоктують за допомогою шприца. У подальшому протягом 1 години через кожні 15 хв беруть проби вмісту шлунку. Пробірки з одержаним шлунковим вмістом поміщають у штатив у такому ж порядку, в якому одержували пробу. на кожну пробірку прикріплюють етикетку із зазначенням номера і направляють до лабораторії. Ускладнення: – Блювотні рухи та кашель. При цьому зонд треба вийняти, дати хворому відпочити, спробу ввести зонд у шлунок повторити. При повторення кашлю та блювотних рухів треба провести анестезію слизової оболонки глотки, змазавши її 2% розчином новокаїну або 1% розчином дикаїну; – Спазм стравоходу та глотки, який легко можна зняти, якщо, не виймаючи зонда влити через нього трохи теплої води. – Поява в шлунковому вмісті свіжої крові у вигляді прожилок, що має зв’язок з ушкодженням дрібних судин слизової оболонки стравоходу. При появі значної кількості крові відсмоктування шлункового вмісту припиняють. Зонд обережно виймають, хворого заспокоюють вкладають у ліжко, дають випити 10% розчин кальцію хлориду, вікасол, а на ділянку живота кладуть міхур з льодом. – Зомління, яке може розвинутися в емоційно-лабільної особи при появі крові в шлунковому вмісті. В такому разі дослідження припиняють, на хворого бризкають холодною водою, дають понюхати тампон змочений нашатирним спиртом. Дуоденальне зондування Дуоденальне зондування застосовують при захворюваннях печінки, жовчного міхура і жовчних протоків. Зондування проводять з діагностичною (отримання жовчі для виявлення елементів запалення, піску, паразитів) та лікувальною (евакуація жовчі, запобігання та ліквідація застою) метою. Протипоказанням є: – звуження стравоходу, – виражена серцево-легенева недостатність, – інфаркт міокарду, – загострення виразкової хвороби шлунка, дванадцятипалої кишки, Оснащення робочого місця: 1. Медична карта стаціонарного хворого або амбулаторна карта хворого. 2. Гастроскопічний стіл. 3. Езофагогастродуоденоскоп і приналежності до нього. 4. Стерильний шприц ємністю 5 мл з голками. 5. Стерильні ватні кульки. 6. 0,1% розчин атропіну сульфату в ампулах. 7. 50% розчин анальгіну в ампулах. 8. 2% розчин тримекаїну у флаконі. 9. 70° етиловий спирт у флаконі. Попередня підготовка до виконання навику: - заздалегідь провести психологічну підготовку хворого, у доступній формі пояснити йому необхідність та послідовність проведення процедури. Пояснити хворому, що від його поведінки залежатиме безпечність проведення езофагогастродуоденоскопії; - попросити хворого принести на дослідження рушник; - роз'яснити правила підготовки до даного дослідження. Основні етапи виконання навику: а) підготовка хворого до дослідження: 1. Напередодні, о 18 годині прийняти легку вечерю. 2. На дослідження в ендоскопічний кабінет з'явитися уранці натще, з рушником. 3. За призначенням лікаря при необхідності за 15-20 хвилин до дослідження провести премедикацію: 0,5 мл 0,1% розчину атропіну сульфату ввести підшкірно, 2 мл 50% розчину анальгіну ввести внутрішньом'язово. Доцільність попереднього введення знеболюючих засобів, вид і дозу лікар вирішує індивідуально. 4. Безпосередньо перед процедурою запропонувати хворому вийняти знімні зубні протези при їх наявності. 5. Здійснити анестезію слизової оболонки ротоглотки 2% розчином тримекаїну шляхом зрошення.6. Запропонувати хворому лягти на лівий бік (на гастроскопічному столі) із витягнутою лівою ногою, а праву ногу зігнути в колінному та кульшовому суглобах. 7. Під голову хворого підкласти валик, підстелити рушник. 8. Порекомендувати хворому зафіксувати руки таким чином, щоб вони не заважали лікарю виконувати дослідження. 9. Попросити хворого спокійно лежати, рівномірно дихати, не ковтати слину, і не розмовляти під час обстеження. б) асистування лікарю під час проведення езофагогастродуоденоскопії: 1. Зафіксувати голову хворого в такому положенні, щоб глотка та стравохід утворювали пряму лінію. 2. Слідкувати за положенням ротоблокатора (загубника). 3. Спостерігати за загальним станом хворого під час проведення процедури, оцінюючи колір шкірних покровів, частоту пульсу, правильність положення його на столі. 4. Дуоденоскопію лікар-ендоскопіст виконує в стерильних гумових рукавичках. Медичній сестрі при виконанні таких маніпуляцій як: ін'єкція, фіксація ендоскопа у необхідній позиції, участь у проведенні біопсії, виконанні лікувальних втручань руки слід додатково двічі помити з милом під проточною водою, витерти чистим рушником і одягнути стерильні гумові рукавички. 5. Порекомендувати хворому після проведення процедури протягом 1-2 годин не приймати їжу (до повного відновлення ковтання), а якщо проводилася біопсія, то протягом 24 годин не приймати гарячу їжу. При доуденальному зондуванні одержують 3 порції жовчі. Порція А – вміст 12-палої кишки. Це прозора рідина світло-жовтого кольору з лужною реакцією. Щоб відкрився сфінктер міхурової протоки і з’явилася друга порція жовчі, через зонд вводять один із подразників (50 мг 33% розчину магнію сульфату підігрітого до 380С або 20 мг 40% розчину глюкози або розчину сорбіту.) Після цього зонд перетискають на 5-7 хв, потім затискач знімають і вільний кінець зонда опускають у пробірку. Починає надходити густіша жовч: темно-оливкового кольору. Це порція В – вміст жовчного міхура. Через 20-30 хв після спорожнення останнього з’являється печінкова жовч – порція С. Вона світло-лимонного кольору, прозора, без домішок. Ускладнення під час проведення зондування. – Поява крові у дуодинальному вмісті (в такому разі треба негайно припинити процедуру); – Вегетативні реакції (слабкість, запаморочення, зниження АТ, серцебиття). Щоб уникнути цих ускладнень треба ввести кальцію хлорид, який є антагоністом магнію сульфату. ТЕСТИ ПО ТЕМІ “ЗОНДОВІ МАНІПУЛЯЦІЇ” 1. При дуоденальному зондуванні отримують: a. 2 порції жовчі; b. 3 порції жовчі; c. 4 порції жовчі; d. 5 порції жовчі 2. При промиванні шлунка можна вводити в шлунок: a. до 5 мг рідини; b. до 1 л рідини; c. не більше 3 л рідини; d. 200 г рідини 3. Правильність розташування дуоденального зонда можна перевірити таким чином: a. введення повітря через зонд; b. рентгенологічний контроль; c. уведення через зонд стимулятора скорочень; d. ультразвуковий контроль. 4. Дуоденальне зондування проводять з такою метою: a. підготовка до рентгенологічного дослідження жовчних шляхів, 12-палої кишки та підшлункової залози; b. діагностика захворювання жовчних шляхів, жовчного міхура, підшлункової залози і 12-палої кишки ; 5. Зондування шлунка товстим зондом показане в разі: a. фракційного шлункового зондування; b. органічних звужень стравоходу; c. гострих отруєнь; d. шлункових кровотеч. 6. Стерилізацію зондів проводять таким чином: a. повітряним методом за температури 180 0С 60 хв; b. кип’ятінням у дистильованій воді – 15 хв; c. водяною насиченою парою тиском 1,1 атм. за температури 1200С – 45 хв; d. 6% перекисом водню за температури 500С – 60 хв. 7. Якої довжини дуоденальний зонд? a. 15 см; b. 2 м; c. 1,5 м; d. 2,5 м. 8. Щоб олива прискорено пройшла через воротар шлунка, хворому треба: a. сидіти; b. ходити по кімнаті; c. лежати на кушетці. 9. За наявності в пацієнта алергічних реакцій для стимуляції шлункової секреції необхідно призначити такий засіб: a. пиво; b. пентогастрин; c. гістамін; d. кофеїн. 10. Під час ковтання зонда в пацієнта почався блювотний рефлекс. У подібній ситуації необхідно: a. вивести зонд; b. припинити ковтання зонда і дихати глибоко через ніс; c. продовжувати ковтання зонда; d. провести анестезію глотки дикаїном; ВІДПОВІДІ ДО ТЕСТУ 1) с; 2) b; 3) а; 4) b; 5) c; 6) b; 7) c; 8) b; 9) b; 10) c. СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ 1. Під час уведення товстого шлункового зонда пацієнт почав синіти, задихатися. У чому причина такого ускладнення? Якою повинна бути тактика медсестри в даній ситуації? Відповідь: Зонд потрапив у дихальні шляхи і медсестра у такому випадку негайно витягає зонд, через кілька хвилин процедуру повторює. 2. У шлунковому соку, який взятий тонким зондом виявили прожилок крові. Що повинна зробити медична сестра в даній ситуації?Відповідь: Негайно вийняти зонд, хворого заспокоїти і дати випити 10% розчину кальцію хлориду, а на ділянку живота покласти міхур з льодом. 3. Під час дуоденального зондування в дуоденальному вмісті з’явилась кров. Що повинна зробити медична сестра в цій ситуації. Відповідь: Негайно припинити процедуру. 4. Під час ковтання зонда в пацієнта з’явилися позови до блювання. Що має робити медична сестра в цій ситуації. Відповідь: Перед проведенням зондування медсестра повинна роз’яснити хворому, якщо будуть позиви до блювання, то потрібно затиснути зонд губами і глибоко дихати через ніс і припинити ковтання. 5. Пацієнту, хворому на хронічний гастрит призначено дослідження шлункового соку фракційним методом. Пацієнт відмовляється від обстеження, мотивуючи це тим, що не зможе проковтнути зонд. Виявіть проблеми пацієнта і визначіть дії медичної сестри в подібній ситуації. Відповідь: Проблеми пацієнта : неможливість проковтнути зонд, відмова від процедури. Медична сестра повинна: а) напередодні зондування провести бесіду з пацієнтом про мету і безпеку процедури; б) у разі надмірної чутливості входу у глотку необхідно зів і глотку змазати 10% розчином новокаїну; в) поінформувати пацієнта про безпечність процедури.
1 2 3 4 5 Категория: Медицина та здоров'я \| Добавил: Aspirant (23.05.2014)
Просмотров: 701 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: