Реферат на тему: Кардіоміопатія - Медицина та здоров'я - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Кардіоміопатія. Кардіоміопатія — захворювання нез'ясованої природи, яке характеризується кардіомегалією, "серцевою недостатністю при відсутності уражень серцевих клапанів, коронарних і легеневих судин. Розрізняють три форми кардіоміопатії: дилатаційну (застійну), гіпертрофічну, рестриктивну. Дилатаційна кардіоміопатія виявляється дифузним розширен-ням камер, серця, переважно лівого шлуночка. Вона виникає у будь-якому віці. Патогенез. Вважають, що не існує єдиного механізму розвитку цього захворювання. Розлади гемодинаміки зумовлені погіршен-ням скоротливої функції міокарда, спочатку лівого, а потім право-го шлуночка. Це призводить до застійної серцевої недостатності в малому, а згодом і у великому колі кровообігу. Патологічна анатомія. Характерним є дифузне, ураження мі-окарда (переважно лівого шлуночка), дилатація серця з помірною і необов'язковою гіпертрофією серцевого м'яза. Клінічна картина. Основними симптомами є задишка при фі-зичному навантаженні, а потім і в стані спокою, сухий кашель по ночах (еквівалент серцевої астми). Пізніше з'являються типові при-ступи ядухи. У частини хворих виникає ангінозний больовий син-дром. При застійних явищах у великому колі кровообігу відзнача-ються набрякання вен шиї, набряки на ногах, застійна печінка. При серцевій недостатності також спостерігається ціаноз, тахікар-дія, розширення меж серця, систолічний шум (відносна недостат-ність дво- і тристулкового клапанів), вислуховуються застійні хрипи у легенях. Діагностика базується на описаних симптомах, де вирішальне значення має кардіомегалія. Важливими у діагностиці дилатаційної кардіоміопатії є дані інструментальних методів обстеження — фонокардіографії, рентгенографії і особливо схокардіографії. Лікування. Необхідно обмежити фізичні та психоемоційні на-вантаження, при потребі дотримуватись ліжкового режиму, дієти. Медикаментозна терапія включає використання антиаритмічних препаратів, кортикостероїдів, сечогінних засобів. Обережно слід призначати серцеві глікозиди, оскільки у деяких хворих від-значається підвищена чутливість до цих препаратів. Гіпертрофічна кардіоміопатія виявляється вираженою гіпертро-фією шлуночків (переважно лівого) з випинанням потовщеної міжшлуночкової перегородки в порожнину лівого шлуночка. У деяких випадках спостерігається тільки Ізольована гіпертрофія міжшлуночкової перегородки (ізольований гіпертрофічний субаортальний сте-ноз) або апікальної частини шлуночків. Патогенез. При гіпертрофічній кардіоміопатії порушується діастолічна функція серця: під час діастоли кров у шлуночки надхо-дить недостатньо, тому що вони погано розтягуються. Це, в свою чергу, призводить до підвищення діастолічного тиску, гіперфун-кції, а надалі — до гіпертрофії лівого передсердя і до пасивної легеневої гіпертензії. Розрізняють дві гемодинамічні форми цього захворювання: об-структивну і необструктивну. При обструктивній формі порушу-ється відтікання крові з лівого шлуночка. Ця форма виникає вна-слідок ізольованої гіпертрофії міжшлуночкової перегородки або її базальних відділів. Клінічна картина. Хворі скаржаться на задишку, кардіалгію. серцебиття, схильність до зомління, запаморочення. Ці симптоми виникають або посилюються після фізичного перевантаження, пси-хоемоційних стресів. Відомий також асимптоматичний перебіг за-хворювання, коли: скарги відсутні. У тяжких випадках клінічний перебіг ускладнюється миготли-вою аритмією, недостатністю кровообігу, динамічними розладами мозкового кровообігу, інфекційним ендокардитом. При обстеженні хворого виявляється тахікардія, систолічний шум у точці Боткіна і на верхівці. Діагностика базується на об'єктивних і суб'єктивних проявах хвороби, але вирішальними є результати інструментального обсте-ження. Важливе місце в діагностиці належить електрокардіографії, фонокардіографії, рентгенологічному обстеженню і особливо схо-кардіографії. В останні роки використовують сканування серця та-лієм-201, що також дає змогу виявити потовщення міжшлуночко-вої перегородки і вільної стінки лівого шлуночка. Остаточний діагноз можна визначити тільки після виключення таких захворювань, як ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хворо-ба, стеноз устя аорти, недостатність митрального клапана. Лікування передбачає призначення бетаадреноблокаторів, ан-тагоністів кальцію, серцевих глікозидів. При обструктивних фор-мах необхідне оперативне втручання. Рестриктивпа кардіоміопатія, у свою чергу, перебігає у двох формах: ендокардіальний фіброз і ендоміокардіальний фіброела-стоз Лсффлера. Патогенез характеризується порушеннями діастолічного напо-внення шлуночків, недостатністю Тристулкового клапана, що ви-кликає погіршення гемодинаміки. Патологічна анатомія при обидвох згаданих формах захворю-вання мало відрізняється і характеризується значним розвитком сполучної тканини в стінці лівого або правого шлуночків із втягненням у процес ендокарда, субендокарда, що, в свою чергу, спричиняє потовщення стінок шлуночків і прогресуючу облітера-цію серцевих порожнин. Це перешкоджає випорожненню серце-вих камер із наступною їх дилатацією і гіпертрофією. Клінічна картина. Хворі скаржаться на загальну слабість, за-дишку. Розвивається прогресуюча серцева недостатність, переваж-но правошлуночкового типу. Діагностика. Рестриктивну кардіоміопатію розпізнати надзви-чайно важко. Важливими є результати ехокардіографії, контраст-ної ангіографії, сканування серця. Лікування рестриктивної кардіоміопатії — складна справа. Во-но передбачає терапію недостатності кровообігу (серцеві глікози-ди, периферичні вазодилататори, сечогінні засоби). Прогноз несприятливий. Після появи серцевої недостатності хворі живуть не більше 2-3 років. Нерідко настає раптова смерть від фібриляції шлуночків. Список літератури: Внутрішні хвороби: Підручник/Левченко В.А., Середюк Н.М., Вакалюк І.П. ін.. – Львів: Світ, 1995. – 440 с.: іл.
1 2 3 4 5 Категория: Медицина та здоров'я \| Добавил: Aspirant (03.06.2014)
Просмотров: 384 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: