Реферат на тему: ГІПОДИНАМІЯ - Медицина та здоров'я - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: ГІПОДИНАМІЯ. ГІПОДИНАМІЯ (hypodynamia: грец. hypo- +dynavis сила)- зменшення м'язових зусиль, що затрачаються на утримання пози, переміщення тіла в просторі, а також на фізичну роботу. Причинами Г. можуть служити фіз., фізіол. і соціальні фактори (зниження вагового навантаження па опорно-руховий апарат, іммобілізація, перебування в замкнутих помешканнях малого обсягу, малорухомий спосіб життя й ін.) Г в умовах гіпогравітації (субгравітація) або невагомості пов'язана з відносним зменшенням фіз. зусиллі й енергетичних витратах на активне подолання ваги тіла і що переміщається предметів. При переході людини з вертикального положення в горизонтальне вектор сили ваги стає перпендикулярним щодо подовжньої осі тіла. Вагове навантаження розподіляється на відносно велику опорну поверхню. Це призводить до зменшення місцевих напруг і деформацій, зниженню загальної м'язової активності і рівня метаболізму. Подібний, хоча і не тотожний, стан спостерігається при зануренні людини у воду, коли вектори сили, що виштовхує, і сили ваги надаються протилежно спрямованими і при рівності питомих ваг тіла і рідини виникає «зважений» стан, що виключає необхідність подолання сили ваги за рахунок м'язових зусиль. Тому занурення у воду і тривалий постільний режим відтворюють типову ситуацію, характерну для Г., і їх також можна розглядати як наближену модель невагомості. Поширеність гіподинамії в сучасних умовах зростає в зв'язку з процесами урбанізації, широким впровадженням у повсякденну діяльність людини засобів пересування, автоматизації і механізації праці. Скорочення частки ручної немеханізованої праці супроводжується відносним збільшенням числа професій, пов'язаних із виконанням операторських функції (керування механізмами, контроль), а також частки розумової праці до життя сучасного суспільства. Поліпшення побутових умов, зростання ролі сучасних засобів комунікації (телефон, радіо, телебачення) об'єктивно сприяють поширенню більш пасивних форм проведення дозвілля, оскільки соціальні й інтелектуальні потреби населення усе повніше задовольняються в умовах щодо менше рухливого способу життя. У зв'язку з цим проблема Г. переростає в проблему соціальну, успішне рішення к-рої залежить від спільних зусиль медиків (клініцистів, фізіологів, гигиенистов і др), психологів, соціологів, а також представників суспільних і спортивних організації.У літературі термін «гіподинамія» часто застосовують як синонім гіпокінезії (напр., для опису стані іммобілізації, постільного режиму, перебування в замкнутих помешканнях малого обсягу). Проте значення цих термінів не завжди збігається, тому що гіпокінезія означає обмеження просторових характеристик прямування, не обов'язково пов'язане зі зменшенням м'язових зусиль. Так, при польотах на великих космічних орбітальних станціях стан Г. не супроводжується гіпокінезією, тому що там зберігається свобода переміщень і повний обсяг руху. Доцільність розмежування понятті Г. і гіпокінезії (див.) визивається і розходженням форм прояву відповідних реакцій організму. Наслідки гіпокінезії виявляються переважно в розвитку таких структурних змін і функціональних перебудов як тугоподвижність суглобів, порушення рухового стереотипу, координації рухів і ін. Зменшення м'язових зусиль при Г. призводить до розвитку в організмі функціональних і морфол. змін, к-рі являють собою різновид адаптаційних зрушень (адаптація до знижених навантажень) і виражаються переважно в явищах детренированості і «атрофії від бездіяльності». До найбільше специфічного з них можна віднести такі: зменшення енергообміну і потреби в їжі, розвиток детренованості серцево-судинної системи, зокрема міокарда; дистрофію м'язової тканини; негативний азотистий баланс; перебудову жирового обміну з тенденцією до збільшення частки жирового компонента в масі тіла; атеросклеротичні процеси і демінералізацію кісткової тканини . У результаті всього цього змінюється загальна реактивність організму, знижується його стійкість до інфекцій, розвивається астенізація, падає фіз. працездатність і стійкість до стресових впливів (напр., перевантаженням), знижується ортостатична стійкість і ін. Оскільки активний руховий режим відноситься до числа важливих факторів, що визначають довголіття, припускається, що Г. прискорює процес фізиол. старіння. У найбільше гострій формі наслідки Г. виявляються в умовах екстремальних впливів, а також у процесі реадаптації організму до звичайних умов після тривалого обмеження рухової активності. М. у залежності від конкретних умов виникнення може сполучитися зі зміною внутрісудинного тиску крові, із зрушеннями в діяльності афферентних систем, а також із гіпокінезією. Зокрема, в умовах невагомості, постільного режиму і занурення у воду Г. супроводжується зменшенням внутрісудинного тиску в нижній частині тіла . У цих випадках відносно зростає кровонаповнення верхніх відділів тіла, що в кінцевому рахунку через відповідний нейрогуморальний механізм призводить до порушень водно-сольового обміну, зниженню обсягу крові, що циркулює, розвитку дегідратації організму (рефлекс Генрі - Гауера). З зміною гідростатичного тиску крові зв'язують розвиток неврол. симптоматики, що залежить від порушення мозкового кровообігу, а також порушення тонічних властивостей стінок вен нижніх конечностей (скоротності і розтяжності). Лікувальні і профілактичні заходи при Г. різноманітні. Основне значення серед них належить фізичним тренуванням. Характер тренування змінюється в залежності від конкретних умов виникнення Г. (гіг. зарядка, виробнича гімнастика, оздоровча і лік. фізкультура і т.д.). Велике місце в профілактиці Г. займають також заходи, проведені в загальнодержавному масштабі (спорт, туризм, пропаганда масової участі в здачі нормативів комплексу ГТО, науково-просвітня робота й ін.). Компенсація дефіциту вагового навантаження в стані невагомості досягається вправами на спеціальних тренажерах (див.), а також використанням костюмів для постійного носіння з гумовими амортизаторами, що створюють статичне навантаження в напрямку подовжньої осі тіла. Допоміжними засобами профілактики можуть служити: електростимуляція м'язів, застосування гормональних препаратів із групи анаболічних стероїдів, а також додавання в харчової раціон калію, кальцію, фосфатів і вітамінів, утрати к-рих при Г зростають. Для випадків, коли Г. сполучиться зі зниженням гідростатичного тиску крові, рекомендуються різноманітні засоби спеціального тренування, спрямовані на нормалізацію діяльності серцево-судинної системи і водно-сольового обміну (вакуумні камери для нижньої половини тіла, окклюзивні манжети на конечності, подих під надлишковим тиском, обертання на центрифузі малого радіуса й ін.). Відновлення зниженого обсягу крові може бути досягнуте за допомогою гормональних препаратів (вазопрессина, 9-альфафторгидрокортизона і др ). Для підтримки ортостатиченої стійкості в реадаптаціному періоді застосовують костюми, що роблять надлишковий тиск на нижню половину тіла, що попереджнуть депонування крові і сприяють її повернення до серця. Позитивний профілактичний ефект роблять також деякі неспецифічні заходи - загартовування, ультрафіолетове опромінення, подих газовими сумішами, бідними киснем, і т.д.
1 2 3 4 5 Категория: Медицина та здоров'я \| Добавил: Aspirant (23.05.2014)
Просмотров: 1217 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: