Реферат на тему: Гельмінтози - Медицина та здоров'я - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Гельмінтози. Гельмінтози об’єднують хвороби людини спричинені паразитичними черв’яками-гельмінтами. Нараховують понад 150 видів гельмінтів, з них на території України зареєстровано близько 30. Особливо різноманітні й поширені гельмінтози серед населення тропічних зон і регіонів, де є сприятливі умов для дозрівання яєць та личинок паразитів у навколишньому середовищі. Медичне значення мають 2 види гельмінтів до яких належать плоскі черв’яки та круглі. Джерелом зараження гельмінтами є людина, а при гельмінтозоонозах – свійські та дикі тварини. Залежно від особливостей розвитку гельмінтів – з проміжним хазяїном, або без нього виділяють такі групи: геольмінти і біогельмінти. Проміжним хазяїном називається організм у якому гельмінт проходить розвиток личинкової стадії, остаточним – де гельмент паразитує в статевозрілій стадії та виділяє яйця і личинки. Геольмінти розвивають прямим шляхом без участі проміжного хазяїна. Яйця та личинки дозрівають у зовнішньому середовищі, звідти потрапляють в організм людини оральним або іншим шляхом. Біогельмінти розвиваються з участю проміжного хазяїна, у тілі якого утворюється личинкова форма паразита. Розвиток деяких гельмінтів відбувається в організмі додаткового хазяїна (широкий стьожок, опісторхіс). Джерелом інвазії є той організм, де паразит досягає статевої зрілості та продукує яйця, личинки. Для більшості паразитів джерело інвазії – людина, але можуть бути і тварини. Гельмінтози, збудники яких можуть паразитувати як у людині, так і у тварині, називаються гельмінтозоозами (альвсококоз, трихінельоз). Факторами передачі гельмінтозів є: грунт, овочі, фрукти, ягоди, вода, заражені яйцями та личинками паразитичних червів. Факторами передачі контактних гельмінтів можуть бути білизна та будь-який предмет, що був у контакті з гельмінтоносіями. Шляхи зараження різноманітні. Личинки біогельмінтів потрапляють в організм людини через рот, при вживанні забрудненої води, сирого або недостатньо обробленого м’яса великої рогатої худоби, свиней, інших продуктів харчування, а також через забруднені руки, предмети домашнього вжитку. Деякі гельмінти активно проникають через неушкоджену шкіру людини, або потрапляють в організм при укусі членистоногих. Шляхи та способи дії гельмінтів на організм людини різні. Фактично всі органи і тканини можуть бути ураженими тими чи іншими гельмінтами. Відповідна реакція організму залежить від інтенсивності інвазії. Збудник діє на організм складним комплексом специфічних і неспецифічних факторів. Токсична дія продуктів життєдіяльності та розпаду гельмінтів, що паразитують в організмі людини, спричиняє ушкодження НС, пригнічення рефлекторної та моторної функції травлення, деспептичні явища. Як правило, виникають алергічні реакції, особливо в тих випадках, коли личинки мігрують в тканинах хазяїна. Міграційна фаза аскаридозу супроводжується еозинофільними інфільтратами, пневмонітом антигенного характеру, гранулематозним гепатитом, шкірним висипом, астматичними випадками. Суттєву роль у патогенезі гельмінтозів відіграють деспротеїноз, та важкі дистрофічні процеси, що розвиваються внаслідок антигенної дії паразитів на організм хазяїна. При гельмінтозі зменшується загальна резистентність організму дитини, гельмінти створюють сприятливу мікрофлору для розвитку мікроорганізмів в організмі дитини, обтяжують перебіг багатьох інфекційних хвороб. Гельмінти завдають великої шкоди здоров’ю дітей. Діагностика: ґрунтується на виявленні яєць, личинок, дорослих гельмінтів, та їхніх фрагментів. Оскільки більшість дорослих гельмінтів перебувають у травному каналі, основним матеріалом для дослідження є фекалії. В дослідженні гельмінтів велике значення мають серологічні реакції із специфічними антигенами в реакціях з ензимічними антитілами (РЕМА), імунофлористенція (РІФ) непрямої гемагмотинації (РНГА). Загальні принципи профілактики гельмінтозів. Перед медичними працівниками стоять серйозні завдання по боротьбі з гельмінтозами. Метою всієї впроваджуваної в теперішній час роботи є повна ліквідація гельмінтозів та створення умов за яких саме існування гельмінтів стає неможливим.Аскаридоз – хронічний гельмінтоз, збудником якого є аскарида, вона належить до круглих черв’яків, є різностатевим глистом, паразитує у тонкій кишці. Щодня самиця відкладає в просвіті кишок близько 200 000 яєць, які виділяються з фекаліями і протягом двох тижнів за t0 20-30 C0 на вологому ґрунті в яйцях дозрівають личинки. Зрілі яйця аскарид потрапляють у кишки дитини через брудні руки, з немитими фруктами, овочами, забрудненою водою та їжею. У кишках личинки звільняються від захисної оболонки, проникають через слизову оболонку в кровоносні судини. З легень вони можуть розноситись з течією крові по великому колу кровообігу і повторно потрапляти в легені. Личинки просвердлюють стінки альвеол, бронхи і з мокротинням потрапляють у ротову порожнину, заковтуються, попадають у шлунок, кишки, де вони перетворюються на зрілі аскариди. Цикл розвитку становить 2-2,5 місяці. Протягом року аскариди живуть у кишках. Після цього строку вони гинуть і виводяться з фекаліями назовні. Зараження дітей відбувається найчастіше у теплу пору року. У розвитку аскаридозу розрізняють ранню і пізню фази. Під час ранньої фази, що триває 2-3 тижні личинки ушкоджують слизову оболонку дихальних шляхів, можуть спричиняти утворення еозинофільних інфільтратів у легенях, гранульом у печінці, еозинофілію в крові. Під час кишкової фази аскариди механічно ушкоджують слизову оболонку, а продукти обміну справляють токсичну дію на організм дитини. Клініка. У період міграції личинок іноді спостерігаються явища бронхіту: кашель, - хрипи в легенях, слабкість, загальне нездужання. Рентгенологічне визначають інфільтративні зміни в легенях, що характеризуються летючістю, в аналізі крові — еозинофілію. Можуть спостерігатися явища кропив'янки Паразитування зрілих аскарид у кишках у деяких випадках є безсимптомним. Однак часто спостерігаються нудота, блювання, запаморочення, зниження апетиту, розлад випорожнень. Біль у животі непостійний, локалізується переважно навколо пупка Можливі слинотеча, особливо вночі, неспокійний сон. У частини дітей відзначаються підвищена дратівливість, вередливість, головний біль, погіршення успішності у школі. Рідко, але бувають і судоми. Описують епілептиформний, астенічний, менінгеальний синдроми, синдром енцефаліту і хореї, зумовлені глистяною інтоксикацією. Аскариди можуть заповзати у жовчний міхур, жовчні протоки, червоподібний відросток і бути причиною кольок, апендициту. Велике скупчення аскарид у тонкій кишці спричиняє явище обтураційної непрохідності. У разі масивної інвазії аскариди потрапляють у шлунок, ротову порожнину, в дихальні шляхи і зумовлюють механічну асфіксію. Діагностика аскаридозу ґрунтується на виявленні яєць глистів або аскарид у калі, іноді на дослідженні харкотиння. Використовують метод збагачення концентрації яєць паразитів за допомогою хімічних речовин. Виявити личинки можна за допомогою методу Бермана з попереднім активізуванням випорожнень за температури 37,5—38 °С. Лікування аскаридозу проводиться препаратами піперазину, декарисом (левамізолом), пірантелом, мебендазолом (вермоксом), нафтамоном, медамшом. З препаратів пшеразину застосовують піперазину адипінат, який призначають 2 рази на день у першу половину дня за 1 год до або через 1/2—1 год. після приймання їжі. Добова доза становить 0,4 г дітям до 1 року, 0,6 г— 2—3 років, 1 г— 4—5 років, 2г — 9—12 років, 3г — 13—15 років. Можна застосовувати 5% розчин піперазину адитнату, який випускається у флаконах по 100 мл і дозується залежно від вису чайними, десертними і столовими ложками. Декарис призначають одноразово після вечері в дозі 2,5 мг на 1 кг маси тіла дитини. Випускається він у таблетках по 50 і 150 мг. Пірантелу ембонат застосовують у дозі 5—10 мг на 1 кг маси тіла одноразово. Таблетки містять 250 мг пірантелу. Перед проковтуванням їх треба старанно розгризти. Можна використати і суспензію пірантелу, що випускається у флаконах по 15 мл (у 5 мл — 50 мг активної речовини). Мебендазол застосовують переважно у разі змішаного гельмінтозу (аскаридоз, трихоцефальоз, ентеробіоз) у дозі 300— 600 мг на курс. Дітям дають по 2,5—5 мг на 1 кг маси тіла через 1 год. після іди. У 5—10 років призначають по 1/2 таблетки (0,05 г) 2 рази на день, старшим 10 років — по 1 таблетці 2 рази на день протягом 2—3 днів. Нафтамон призначають у дозі 2—2,5 г дітям до 5 років, 3 г — 6 років, 4г — 8 років, 5г — 10 років і старшим одноразово натще за 2 год. до сніданку. Курс лікування — 3 дні. Під час приймання нафтамону іноді виникають нудота, блювання, бувають рідкі випорожнення 3—4 рази на добу. Протипоказанням є порушення функцій печінки і нирок. Медамін застосовують з розрахунку 10 мг на 1 кг маси тіла на добу за 3 прийоми протягом 1—2 днів. Через 2—3 тиж після лікування проводять трикратне дослідження калу. За наявності позитивного аналізу лікування проводять повторно.Профілактика аскаридозу передбачає охорону навколишнього середовища, ґрунту, водоймищ від забруднення фекаліяьж, масове обстеження дітей і дорослих на аскаридоз, дотримання правил особистої гігієни (старанне миття рук перед їдою, після користування туалетом, після контакту з тваринами, із землею). Перед вживанням сирі фрукти й овочі слід мити холодною водою і обливати окропом. Продукти треба оберігати від мух. Важлива роль належить санітарно-освітній роботі серед батьків, дітей шкільного віку, особливо дошкільнят. ТРИХОЦЕФАЛЬОЗ Трихоцефальоз — це хронічний гельмінтоз, збудником якого є волосоголовець — геогельмінт, що належить до нематод. Самець завдовжки 3—4,5 см, самиця — 3,5—5,5 см. Головний кінець паразита тонкий, витягнутий, нагадує волосину. Задня частина тіла стовщена, у самця нагадує годинникову пружину, у самиці — скобку. Головним кінцем волосоголовець укорінюється у слизову і підслизову оболонки кишок Паразитує переважно у еліти кишці і червоподібному відростку, а в разі масивної інвазії — на всьому протязі товстої кишки і в дистальній частині тонкої. Самиця виділяє у просвіт кишок велику кількість незрілих яєць, що мають діжкоподібну форму з прозорими полюсами. За температури 20—ЗО °С і відносної вологості близько 100% яйця дозрівають. У зрілому яйці розвивається личинка зі стилетом на голові, здатним свердлити. Із забрудненою їжею або водою зрілі яйця потрапляють у кишки, де з них виходять личинки, з яких через ЗО—35 днів розвиваються дорослі волосоголовці. Вони паразитують у кишках протягом 5—10 років. Волосоголовців вважають гематофагами, бо вони живляться кров'ю і мають сіро-червоне забарвлення. Вони виявляють механічний і токсичний впливи на організм дитини. Клініка. Спостерігаються біль у животі, часто переймоподібний, нудота, зниження апетиту, слинотеча, головний біль, запаморочення, загальна слабкість, дратівливість, розлад сну, непритомність. Випорожнення часто нестійкі, пронос змінюється закрепом, знижується маса тіла. Іноді спостерігаються судоми. В аналізі крові визначають анемію, еозинофілію, помірний лейкоцитоз, підвищену ШОЕ. У дітей раннього віку в деяких випадках виникають симптоми гемоколіту, інвагінація. Треба проводити диференціальний діагноз з апендицитом, холециститом, виразковою хворобою, ентероколітом. Діагноз трихоцефальозу ставлять на підставі анамнезу, виявлення у калі яєць або зрілих волосоголовців. Лікування. Застосовують мебендазол, нафтамон, рідше — дифезил. Мебендазол у добовій дозі 25—50 мг дають дітям віком до 5 років, 100 мг — дітям, яким 5—10 років, 200 мг — після 10 років. Препарат призначають під час їди протягом 3 днів. Нафтамон (дози — див. «Лікування аскаридозу») призначають протягом 5 днів. Дифезил є похідним нафтамону, тому дозування, побічні явища і протипоказання у них однакові. У разі трихоцефальозу іноді треба проводити повторний курс лікування через 2—3 тиж. Позитивний ефект дає діатермія Призначають 10 сеансів по ЗО хв силою струму 0,6—1,2 мА. Один електрод накладають справа нижче від пупка, другий — на крижово-поперекову ділянку. Після 3-го, 5-го і 10-го сеансів дитині дають сольове проносне. Через 20—25 днів і 3—4 міс після закінчення дегельмінтизації проводять контрольне дослідження калу на яйця глистів Якщо яйця волосоголовця виявляють у контрольних аналізах, дегельмінтизацію повторюють ЕНТЕРОБІОЗ Ентеробіоз — це гельмінтоз, спричинений гостриками з групи нематод Самиця має довжину 9—12 мм і шилоподібго загострений хвостовий кінець У самця завдовжки 3—5 мм хвостовий кінець спіральне загнутий Гострики паразитують у великій кількості у нижньому відділі тонкої та у верхньому відділі товстої кишок, у червоподібному відростку, живуть 3—4 тиж Самиця виповзає з відхідника і відкладає у періанальних складках до 10—12 тис яєць, які через 4—5 год. дозрівають, а сама самиця після цього гине Відкладання яєць, що відбувається звичайно вночі, спричиняє сильний свербіж Під час почухування шкіри навколо відхідника дитина забруднює руки, які стають джерелом повторного зараження Діти можуть заражатися від дорослих через забруднені речі домашнього вжитку їжу повітря у приміщенні Гострики механічно ушкоджують стінки кишок і токсично впливають на організм Клініка Дитина стає дратівливою погано спить, скаржиться на біль у животі У неї погіршується апетит У випорожненнях з'являється слиз іноді кров Розчухування шкіри може призвести до екземи гноячкових висипань абсцесів Іноді виникають мастурбащя нічне нетримання сечі Ентеробіоз — одна з причин хронічного апендициту У деяких дітей ВАН є безсимптомним Діагноз ентеробіозу ставлять на підставі анамнезу виявлення яєць у мазку отриманому зіскрібанням з періанальних складок, або гостриків у фекаліяхЛікування у разі ентеробіозу проводять мебендазолом у дозі 2,5—3 мг на 1 кг маси тіла одноразово (дітям яким понад 10 років — 1 таблетка на курс), піперазину адипшатом протягом 5 днів (дози ті самі, що й у разі аскаридозу), шрантетом 1 раз на день (дітям віком від 6 міс до 2 років — 125 мг, від 2 до 6 років — 250 мг, від б до 12 років — 500 мг, від 12 років і старшим — 750 мг) Можна застосовувати і декарис по 2 5 мг на 1 кг маси тіла 1 раз теля вечері Ефективним засобом у разі ентеробіозу є ванкін який призначають усередину 1 раз після сніданку по 5 мг/кг маси тіла тобто 1 драже на 10 кг маси тіла Суспензія препарат випускається у флаконах по 25 мл (в 1 мл — 10 мг активної речовини) Препарат протипоказаний за наявності захворювань печінки, нирок, кишок Можна призначити на ніч очисні клізми, додаючи 1/4 чайної ложки натрію гідрокарбонату до склянки води Рекомендується змащувати ділянки відхідника і промежини 5% анестезиновою маззю Профілактика ентеробіозу ґрунтується на старанному дотриманні правил особистої гігієни Щоб запобігти самозараженню, дитині слід надягати на ніч чисті, випрасувані гарячою праскою трусики, 2 рази на день підмивати п водою з милом, коротко стригти нігті, навчити мити руки перед їдою та теля користування туалетом Усіх членів сім'ї обстежують на ентеробіоз, своєчасно проводять лікування Санітарно-гігієнічних заходів досить для вилікування легких форм ентеробіозу В дитячих садках треба систематично проводити вологе прибирання, мити іграшки, горщики та унітази окропом У дитячому колективі проводять масову дегельмінтизацію, дезинфікують приміщення, обробляють дитячі горщики і менш 50% розчином хлорного вапна протягом 1 міс ГІМЕНОЛЕПІДОЗ Гіменолепідоз — це хронічний гельмінтоз, причиною якого є дрібні стрічкові черв'яки — карликові ціп'яки, довжина яких від 2 до 5 см Тіло карликового ціп'яка складається із 20 дрібних члеників., головки з присосками і гачками, якими він прикріплюється до стінки кишок Паразитує в тонкій кишці, тривалість існування точно не встановлена Яйця, що дозріли виділяються з кишок з фекаліями Зараження дитини відбувається під час прямого контакту з хворим, через речі вжитку Забруднення їжі, постелі, наявність мух мають менше значення Яйця карликового ціп'яка швидко гинуть у навколишньому середовищі У разі потрапляння в кишки з яйця після скидання оболонки звільняється онкосфера, що прикріплюється гачками до ворсинок кишки, росте і перетворюється на цистоцеркоїд. Ворсинки гинуть, а цистоцеркоіди прикріплюються до стінки кишок ї через 2—3 тиж стають статевозрілими карликовими ціп'яками, які справляють механічний і токсичний впливи на організм Клініка гіменолепідозу поліморфна Іноді перебіг захворювання є безсимптомним Часто спостерігаються зміни з боку нервової і травної систем Діти скаржаться на загальну слабкість, головний біль, підвищену дратівливість, ослаблення пам'яті, нудоту, біль у животі, зниження апетиту Можуть виникати судомні напади. Випорожнення нестійкі, часто пронос, калові маси з домішкою слизу, рідше — крові Температура тіла часто субфебрильна. Іноді спостерігаються збільшення печінки, приглушеність тонів серця. Діагноз установлюють на підставі виявлення яєць або члеників карликового ціп'яка у свіжовиділених фекаліях. Лікування гіменолепідозу проводять у стаціонарі. Хворих ізолюють, виділяють їм індивідуальні горщики, які ретельно дезинфікують. Лікування повинно бути тривалим і наполегливим, оскільки можлива постійна інвазія. Призначають препарати чоловічої папороті і насіння гарбуза. Застосування екстракту чоловічої папороті потребує спеціальної підготовки і дієти. Дітям віком до 2 років препарат через його токсичність не призначають. Ефективнішим є фенасал, який застосовується у порошку: дітям віком до 3 років — 0,5 г, З—6 років — 1г, 6—9 років — 1,5 г, старшим 9 років — 2г. Цю дозу дають зранку натще у 1-й день кожного циклу, в наступні 6 днів — 0,5 г незалежно від віку. Через 3—4 год. після приймання фенасалу в 1-й день дають проносне (настій сени складної по 1 чайній ложці зранку і ввечері дітям віком до 3 років, магнію сульфат — дітям віком понад 3 роки). Їжу приймають о 8-й, 13-й, 18-й годині. Проводять три семиденних цикли з інтервалами по 7 днів. Перед прийманням фенасалу дають 1 г натрію гідрокарбонату, а через 2 год. після цього — легкий сніданок (склянка солодкого чаю, сухарі, печиво). Проводять протирецидивний курс лікування фенасалом через 1 міс після основного курсу. Кукурбін — препарат з насіння гарбуза. Його призначають натще по 2,5 г дітям дошкільного і по 5 г — дітям шкільного віку у 100 мл води. Через 3 год дитина приймає проносне. Проводять 5—6 одноденних циклів (інтервали 5—7 днів). Можна застосувати акрихін у поєднанні з фенасалом. Дітям віком 3—6 років дають 0,075—0,1 г, 6—9 років — ОД 5 г, 9— 15 років — 0,15—0,2 г, понад 15 років — 0,3 г акрихіну через ЗО хв після приймання фенасалу.Профілактика гіменолеігідозу передбачає дотримання санітарно-гігієнічного режиму, особливо в дитячих колективах, своєчасне виявлення, ізоляцію і лікування дітей і дорослих, заражених гіменолепідозом. Трихінельоз – гільментоз з групи нематозів. Супроводжується гарячкою, набряко-шкірним висипанням еозинофілією. У разі важкого перебігу ускладнюється міокардитом, вогнищевим, або дифузним ураженням легень, ЦНС, системними судинними ураженнями. Етіологія – збудник круглий черв’як, статево зрілі трихінели розміщуються у слизовій оболонці тонкої кишки. Після запліднення самиці самці гинуть. На третю добу після зараження людини самиці народжують личинок, які з током крові та лімфи розносяться по всьому організмі, осідаючи в поперечносмугастих м’язах на 3-4 тиждень. Навколо личинок формується фебріозна капсула, що поступово імпегнізується солями кальцію. У цих капсулах личинки можуть зберігати життєздатність протягом багатьох років, потрапивши в кисле середовище шлунка людини, вивільняються з капсули, потрапляють у зовнішній шар слизової оболонки тонкої кишки. Протягом 2 діб відбувається їхнє дозрівання та запліднення. Джерелом зараження людини є свині. Зараження відбувається під час споживання сирого м’яса, сирого та копчених продуктів. Гинуть личинки лише при температурі не меньше за 800 С. Велике значення має заражена инсабілізація організму, до якої приєднуються аутоалергічні процеси (васкуліти, ураження органів і ткинини). Клініка – з моменту зараження до клінічного прояву хвороби проходить від 7-10 діб до 4-5 тижнів. Типовою для трихінельзу є тріада ознак: набряк повік і обличчя, м'язовий біль, гарячку та високу еозинофілію в крові. Не рідко спостерігається катаральний легеневий синдром – сухий кашель з астматичним компонентом та інфільтрами в легенях, можуть виникати біль в животі і проноси. Якщо нема органних уражень клініка трихінельозу розгортається протягом 2-3 днів. Для важкої форми характерні шкірні висипання, іноді за типом васкуліту. Набряки поширюються на весь тулуб і кінцівки, пов'язані як з алергією так із гемодинамічними розладами. Функціональні порушення ЦНС пов'язані з набряком мозку. М'язовий біль може призвести до знерухомлення хворого. Абдомінальний синдром проявляється поширеним болем по всьому животу, блюванням, проносом. Уже під час першої доби з'являються органні ураження – міокардит, гострі судинні кризи з колапсом, коронарні порушення, пневмонія, плеврит, гепатолієнарний синдром, або енцефаломієліт. При важкому перебігу хворі можуть загинути від гострої дихальної недостатньості, можливі дифузно вогнищеві ураження легень. Системний васкуліт може призвести до множинних органних порушень. Перебігає трихінельоз: 20-30% – сублінічних, та стертих формах, 50-60% – легка, або середньоважка форма, 10-30% – важка форма. Діти переносять трихінельоз легше ніж дорослі. Діагностика: при групових зараженнях легка. Використовують сирологічні реакції з трихінельозним антигіном. Найбільш широко застосовують РНГА з діагностикумом, виготовлених із формалізованих фетроцитів барана, та із личинок.
1 2 3 4 5 Категория: Медицина та здоров'я \| Добавил: Aspirant (23.05.2014)
Просмотров: 1192 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: