Реферат на тему: Дезинтерія - Медицина та здоров'я - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Дезинтерія. Дизентерія — гостра інфекційна хвороба, яка характеризується явищами загальної інтоксикації та місцевим запальним про-цесом у товстій кишці, переважно в її нижньому відділі. Етіологія Збудниками дизентерії є бактерії роду Shigella (шигели). При низькій температурі, у вологому середовищі, в темряві вони зберігаються довго; швидко гинуть на сонячному світлі, при висушуванні, високій температурі та у разі дії дезин-фікуючих засобів. Найбільш поширені тепер шигели Зонне. Певну питому вагу мають шигели Флекснера. Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворий і бактеріоносій. Шлях передачі — фекальне оральний. Переважає контактно-побутове зараження. Важливу роль у передаванні дизен-терії відіграють руки як хворої (джерело), так і здорової люди-ни, яка сприймає інфекцію Тому дизентерію називають хворобою брудних рук. Контактно-побутовий шлях зараження найчастіше характерний для людей, які не дотримують санітарно-гігієніч-них правил. Поширення дизентерії спричинюють мухи, які меха-нічно переносять шигели. Мухи є також своєрідним джерелом інфекції, оскільки в їхніх кишках шигели довго зберігають жит-тєздатність При інфікуванні харчових продуктів та води шигелами реалізуються відповідно харчовий та водний шляхи поши-рення дизентерії. Сприйнятливість до дизентерії дуже висока у всіх вікових групах, особливо у дітей раннього віку. Імунітет нестій-кий, зникає вже через кілька місяців. Патогенез Дизентерія— типова кишкова інфекція. Збуд-ник потрапляє в організм через рот. У шлунку та кишках дизен-терійні палички частково руйнуються. Звільнений токсин всмок-тується в кров, зумовлюючи явища інтоксикації. Внаслідок ток-сичного пошкодження нирок дизентерійний токсин компенсаторне виділяється слизовою оболонкою товстої кишки, спричинює П пошкодження та сенсибілізацію. У зміненій слизовій оболонці товстої кишки шигели фіксуються і завдяки своїм інвазивним властивостям зумовлюють наступний розвиток місцевих запаль-них процесів (від катаральних до виразкових). Клініка. Інкубаційний період при дизентерії триває від кількох годин до 7 днів (найчастіше 2—3 дні). Початок хвороби гострий. Інтоксикація при дизентерії проявляється загальним нездужанням, головним болем, підвищенням температури тіла, нерідко — блюванням. У тяжких випадках спостерігаються симп-томи нейротоксикозу судороги, порушення свідомості різного ступеня та ін. Місцевий запальний процес у товстій кишці про-являється болем у животі та частими випорожненнями. Біль у животі має переймоподібний характер, спочатку відчувається по всьому животу, потім локалізується переважно у лівій зду-хвинній ділянці, буває перед кожною дефекацією і під час неї. Випорожнення мають спочатку каловий характер, потім кількість калових мас зменшується, у тяжких випадках вони повністю зни-кають. Випорожнень мало, вони містять мутний слиз та прожилки крові (ректальний плювок). Кількість дефекацій тим більша, чим тяжче захворювання. Зі зменшенням кількості калових мас з'являються часті болісні позиви на випорожнення у зв'язку зі спастичним скороченням м'язів прямої кишки (тенезми). При пальпації живота визначають болючу та спазмовану сигмо-видну кишку (симптом лівостороннього коліту). Анус піддатли-вий або зяючий. Залежно від ступеня явищ загальної інтоксика-ції та інтенсивності кишкового синдрому розрізняють легку, се-редньотяжку та тяжку, або токсичну, форми дизентерії. При значному харчовому зараженні перебіг дизентерії нерідко нагадує харчову токсикоінфекцію. Спостерігаються явища за-гальної інтоксикації, повторне блювання, часті рідкі випорож-нення з домішками неперетравленої їжі, слизу, зелені, рідше— крові. Розвивається зневоднення, порушується гемодинаміка. Дизентерія у дітей раннього віку має ряд відмінностей. Колі-тичний синдром у цьому віці відносно слабкий або його зовсім немає. Випорожнення рідкі, зберігають каловий характер, але мають зеленуватий колір. Патологічних домішок (слизу та кро-ві) звичайно мало. Еквівалентами тенезмів є почервоніння об-личчя та крик під час дефекації. Анус піддатливий, зяяння його не спостерігається. Паралельно з явищами кишкового токсикозу розвиваються зневоднення та гемодинамічні розлади. Ускладнення. При глибокому ураженні слизової обо-лонки товстої кишки можуть спостерігатися кровотеча, прорив кишки та наступний перитоніт, рубцеві зміни, випадання прямої кишки. При затяжному та хронічному перебігу дизентерії розвива-ються гіпотрофія, анемія, гіповітаміноз. Після перенесеної дизентерії протягом тривалого часу мо-жуть зберігатися зміни рухових функцій кишок (спазми, біль у животі, нестійкі випорожнення). Діагноз дизентерії встановлюють на основі даних клініч-них проявів хвороби. Велике значення у його встановленні має епідеміологічний анамнез. Для підтвердження діагнозу, його еііологічного розшифрування застосовують бактеріологічні (по-сів випорожнень, а в перші дні хвороби, якщо є блювання, блю-вотних мас та промивних вод шлунка) і серологічні (реакції аглютинації та непрямої гемаглютинації) методи. Для експрес-діагностики застосовують люмінесцентні сироватки. Шкірна алер-гічна проба з дизентерином (реакція Цуверкалова) має обме-жене діагностичне значення. Вона є чутливою, але не строго специфічною Істотне діагностичне значення має копро логічний метод — мікроскопічне дослідження випорожнень. При бактері-альній дизентерії у випорожненнях є слиз, еритроцити та велика кількість лейкоцитів. Певне діагностичне значення має загальний аналіз крові. Для дизентерії характерним е нейтрофільний лейкоцитоз, зсув уліво, підвищення ШОЕ. Об'єктивне уявлення про стан слизової оболонки термінального відділу товстої кишки можна дістати при ректороманоскопії. У дітей ректороманоскопію доцільно проводити у невиразних випадках для диференці-альної діагностики і вирішення питання про повне видужання. Лікування. Важливою умовою успішного лікування ди-зентерії є правильна організація режиму, догляду та дієти. Дієту пропонують із врахуванням віку, тяжкості та періоду хвороби. Якщо є явища інтоксикації, потрібно дещо обмежити харчуван-ня, але збільшити кількість рідини у вигляді ізотонічних сольо-вих розчинів та 5 % розчину глюкози. Після 6—12-годинної вод-ної дієти дітей раннього віку дозовано годують зцідженим груд-ним молоком або кислими сумішами, а згодом переходять до повноцінного, відповідно до віку, харчування. Дітям старшого віку призначають овочеве та яблучне пюре, протерті овочеві супи, каші на половинному молоці, кефір, кисле молоко, кисіль, су-харі та ін. Для боротьби з інтоксикацією та ексикозом застосовують рнутрішньовенне краплинне введення ізотонічних глюкозосольових розчинів, синтетичних плазмозамінників (реополіглюкін, гемодез та ін.), альбуміну під контролем діурезу з форсуванням його лазиксом, еуфіліном. При нейротоксикозі, який звичайно супроводиться гіпертермією, хворого слід роздягти, розтерти спиртом, покласти холод на магістральні судини. Внутрішньом'язово вводять 4% розчин амідопірину, 50 % розчин анальгіну у вікових дозах, а якщо ефект незначний — літичну суміш. При судорогах уводять натрію оксибутират, седуксен, дроперидол та ін. При серцево-судинній недостатності застосовують строфантин, кофеїн, ефедрин, сульфокамфокаїн та ін. Антибактеріальну терапію призначають у гострому періоді всім хворим з вираженими клінічними проявами дизентерії. Ши-роко застосовуються: фталазол, сульфадиметоксин, бактрим (бісептол); нітрофурани (фуразолідон, фурагін), поліміксин М, препарати налідиксовоі кислоти (неграм, невіграмон), 8-оксихіноліни (ентеросептол, інтестопан). Досить одного 5—7-денного курсу лікування. При токсичних формах, а також у разі неефек-тивності лікування інших форм дизентерії застосовують антибіо-тики (левоміцетин, ампіцилін, гентаміцин та ін.) Для профілак-тики га лікування дисбактеріозу призначають біологічні препа-рати біфідумбактерин, лактобактерин, колібактерин, біфікол, бактисубтил. За показаннями призначають симптоматичні засо-би (спазмолітики, анальгетики та ін). Профілактика. Велике значення для профілактики ди-зентерії мають санітарне профілактичні заходи, особливо бороть-ба з мухами; правильна організація санітарного режиму та ме-дичного обслуговування дітей у дитячих закладах; дотримання правил особистої гігієни. Заходи у вогнищі. 1. Хворого на дизентерію ізолюють удома або госпіталізують до стаціонара. З лікарні реконвалес." центів виписують не раніш як через 3 дні після зникнення клініч-них симптомів хвороби та одноразового бактеріологічного дослі-дження випорожнень з негативним результатом. Дітей, які від-відують дошкільні заклади, виписують після дворазового бакте-ріологічного обстеження. Фекалії для дослідження збирають не раніше ніж на 3-й день після закінчення антибактеріального лікування. За реконвалесцентами дільничний лікар встановлює диспансерний нагляд: після гострої дизентерії протягом одного місяця, після хронічної — трьох місяців. 2. Контактних дітей у ди-тячих дошкільних закладах обстежують бактеріологічне. По-трібно якомога раніше виявляти хворих з клінічно вираженими та безсимптомними формами дизентерії, ізолювати таких хворих і лікувати їх 3. У вогнищі проводять заключну дезинфекцію. 4. За вогнищами встановлюють медичне спостереження. КИШКОВА ІНФЕКЦІЯ (КОЛІЕНТЕРИТ, ЕШЕРИХЮЗ) До коліінфекції належать гострі кишкові захворювання у ді-тей раннього віку, які спричинюються ентеропатогенними шта-мами кишкової палички і характеризуються загальною інтокси-кацією та зневодненням на фоні стійких диспепсичних розладів у вигляді блювання та проносу. Етіологія. Збудниками кишкової інфекції е ентеропатогенні штами кишкової палички (ешерихіі). Вони стійкі у навко-лишньому середовищі. Є багато серологічних типів ешерихій. Серед них домінують серотипи 0-111, 0-55, 0-124, «Крим» та ін. Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворий та бактеріоносій. Коліінфекція — типова кишкова фекально-оральна інфекція. Певне значення має контактний та харчовий шляхи передавання інфекції. На коліінфекцію хворіють діти до двох років, переваж-но на першому році життя. При значному інфікуванні через їжу люди всіх вікових груп можуть захворіти на ешерихіоз, який за перебігом нагадує харчову токсикоінфекцію. Патогенез. Ешерихії проникають в організм через рот, швидко розмножуються в тонкій кишці. Токсини ешерихій всмок-туються у кров, спричинюють явища загальної інтоксикації, посилюють секреторну активність епітелію тонкої кишки. Це при-зводить до виділення у просвіт кишок великої кількості води, солей натрію, калію, до зниження зворотного всмоктування. По-рушуються процеси травлення. Розвиваються явища кишкового токсикозу із зневодненням, у тяжких випадках — розлад гемодинаміки. Клініка. Інкубаційний період становить 2—5 днів, найча-стіше—1—2 дні, але може тривати лише кілька годин. Початок хвороби, як правило, гострий. Порушується загальний стан, з'яв-ляються пронос, блювання. Підвищується температура тіла. Для коліінфекції характерний такий диспепсичний синдром: випорож-нення часті (5—15 разів), в окремих випадках—до 20—25 разів на добу, рідкі, водянисті, оранжевого або зеленувате оранжевого кольору, містять слиз Нечасте, але тривале блювання Розви-ваються симптоми зневоднення, гемодинамічні розлади Спосте-рігається втрата маси тіла Ці симптоми є тривалими Поряд з тяжкими бувають легкі, стерті та абортивні форми коліінфекцп. Ускладнення Найчастіше спостерігаються пневмонія, отит, гнійні ураження шкіри та підшкірної основи, пієлонефрит та ін. Прогноз коліінфекцп значно погіршується, якщо приєдну-ється стафілококова інфекція При цьому значно посилюються диспепсичні розлади, виникають вторинні септичні вогнища, роз-вивається дистрофізація. Діагноз Ставлячи діагноз коліінфекцп, слід враховувати вік дитини, клініко епідеміологічні дані та результати бактеріо-логічного дослідження випорожнень. У посівах випорожнень у пе-реважної більшості хворих виділяють майже чисту культуру патогенних серотипів кишкової палички, які можна виділити та-кож із блювотних мас, а у деяких хворих — навіть із слизу носо-глотки Після смерті збудник виділяють з вмісту просвіту кишок, а в окремих випадках — із тканин та крові Для експрес-діагно-стики застосовують люмінесцентні сироватки У копрограмі під час гострого періоду є слиз, нейтральний жир, іноді — помірна кількість лейкоцитів. Лікування хворих на колпнфекцію проводять з ураху-ванням тяжкості, фази хвороби, фонових та супровідних захворю-вань, віку хворого. Потрібні регідратаційна та дієтотерапія, анти-бактеріальні, стимулюючі, симптоматичні засоби Комплексне лікування коліінфекцп подібне до лікування інших кишкових інфекцій (дизентерія, сальмонельоз тощо) у дітей раннього віку, що висвітлено у відповідних розділах підручника. Профілактика Основне значення має дотримання сані-тарно-гігієнічних правил, раннє виявлення хворих Усіх дітей з дисфункцією кишок треба ізолювати та провести бактеріологіч-не дослідження їхніх випорожнень з метою виявлення патоген-ної кишкової палички Хворих, а також тих, у кого підозрюють колпнфекцію, госпіталізують 3 лікарні реконвалесцентів коліін-фекцп виписують після клінічного видужання та негативного ре-зультату бактеріологічного дослідження випорожнень на пато-генні серотипи ешерихій.
1 2 3 4 5 Категория: Медицина та здоров'я \| Добавил: Aspirant (26.05.2014)
Просмотров: 282 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: