Реферат на тему: ДЕЗІНФЕКЦІЯ - Медицина та здоров'я - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: ДЕЗІНФЕКЦІЯ. Дезинфекція (від французького слова des — заперечення, і латинського infectio — інфекція) — це знищення в середовищі, що оточує людину, патогенних мікроорганізмів (бактерій, вірусів, рикетсій, найпростіших, грибів? токсинів), їх переносників (комах, кліщів), а також гризунів. При дезинфекції або знезаражуванні знищуються в основному патогенні мікроорганізми. Цим дезинфекція відрізняється від стерилізації, при якій знищуються всі види мікроорганізмів і їх спори. Мета дезинфекції — знищити збудника інфекції в середовищі, що оточує людину ( в приміщенні, на предметах обстановки, на посуді, білизні, одязі, виділеннях хворого тощо). Для проведення дезинфекції необхідно знати: 1) що підлягає знезараженню; 2) коли необхідно провести дезинфекцію; 3) чим провести дезинфекцію; 4) як здійснити дезинфекцію. Розділи дезинфекції: 1 — власне дезинфекція — знищення патогенних мікроорганізмів; 2 — дезинсекція — знищення переносників захворювань (комах, кліщів); 3 — дератизація — знищення гризунів; 4 — стерилізація — знищення всіх мікроорганізмів. Розрізняють два види дезинфекції: вогнищеву і профілактичну. Вогнищева дезинфекція, залежно від того, на якому етапі передачі збудника інфекції вона проводиться, поділяється на поточну та заключну. Поточна дезинфекція проводиться у вогнищі інфекції в присутності хворого чи бацилоносія. Мета поточної дезинфекції: негайне знищення збудника інфекції після його виведення з організму хворого чи носія з метою запобігання розсіюванню збудника в навколишньому середовищі. Заключна дезинфекція проводиться у вогнищі інфекції після ізоляції хворого чи бацилоносія. її мета: повне знезаражування об'єктів, які могли бути заражені збудником інфекції. Профілактична дезинфекція проводиться постійно, незалежно від наявності джерела інфекційного захворювання. Мета профілактичної дезинфекції: запобігти виникненню і поширенню інфекційного захворювання та накопиченню збудника захворювання в навколишньому середовищі. Методи дезинфекції. Під час проведення дезинфекції користуються двома основними методами: фізичним та хімічним. Проте цей поділ умовний. Можна виділити ще третій метод дезинфекції — комбінований, при якому фізичні та хімічні методи знезаражування застосовують одночасно (наприклад, прання білизни в гарячій воді з милом) або послідовно один за одним (наприклад, підготовка рук хірургічного персоналу до операції проводиться в два етапи — механічна очистка шкіри рук з милом, щіткою, теплою водою та дезинфекція рук різними дезинфікуючими засобами). Крім того, в практиці використовують частіше комбінації різних речовин чи користуються різними дезинфікуючими засобами в певній послідовності. ФІЗИЧНІ МЕТОДИ ДЕЗИНФЕКШЇ Фізичні методи знезаражування проводять за допомогою механічних, термічних та променевих засобів. Механічні методи знезаражування забезпечують видалення, але не знищення мікроорганізмів. При цьому з приміщення і предметів видаляють пил, бруд, різні жирові та білкові крупинки, а разом з ними значну кількість мікроорганізмів. Механічні засоби знезаражування включають чистку, протирання, миття, прання, вибивання, витрушування, підмітання, фільтрацію, провітрювання та вентиляцію приміщення. Особливо ефективне застосування пилососів. При цьому разом з пилом видаляється 98 % мікроорганізмів. Витрушування широко застосовують при гігієнічному прибиранні. Однак воно не вважається раціональним, оскільки не дає змоги досягти повного видалення мікрофлори, а особа, яка проводить витрушування, піддається небезпеці зараження. Вентиляція, в тому числі й провітрювання приміщення, сприяє різкому зниженню вмісту мікрофлори в повітрі, причому тим більше, чим більша різниця температури зовнішнього та внутрішнього повітря. Однак швидкість провітрювання приміщень через кватирки, вікна, фрамуги залежить від ряду умов, які важко регулюються. Тому вентиляцію приміщень використовують у дезинфекційній практиці як допоміжний захід за умови, що її тривалість буде не меншою ніж 30—60 хв. При цьому відбувається практично повне заміщення повітря в приміщенні зовнішнім повітрям, яке не містить патогенних мікроорганізмів. Добрі результати дає кондиціювання повітря. Кондиціонер подає у приміщення чисте профільтроване повітря певної температури і вологості. Для механічної очистки води, повітря та інших середовищ широко використовують фільтрацію. Термічні методи знезаражування ґрунтуються на застосуванні високих та низьких температур, а саме використання гарячого повітря, гарячої води, водної пари, кип'ятіння, пастеризації, спалювання, обпалювання, прожарювання, заморожування та висушування. Дезинфекція гарячим повітрям при температурі 150— 180 °С протягом 1,5—2 год надійно вбиває мікроорганізми, її застосовують у повітряних стерилізаторах для обробки металевого інструментарію, виробів зі скла тощо. Гаряче повітря в дезинфікуючих камерах використовують для дезинфекції одягу, постелі (ковдра, подушка, матрац) та інших речей.Прасування білизни також є дезинфекційним заходом. При тривалому прасуванні температура в товщі матеріалу досягає 100—180°С. При такій температурі гинуть навіть вегетативні форми мікроорганізмів. Прасувати речі треба з обох боків. Однак слід пам'ятати, що гаряче повітря менш ефективне за водяну пару, оскільки діє в основному поверхнево. Водяна пара проникає у глиб предметів, і тому її застосування є найбільш ефективним дезинфекційним заходом. Пара широко використовується в дезинфекційних камерах для знезаражування одягу, постільних речей тощо. В парових стерилізаторах (автоклавах) її застосовують для знезаражування та стерилізації перев'язувального матеріалу та інструментарію. В дезинфекційних та стерилізаційних апаратах використовують насичену водяну пару під певним тиском. Насиченою парою називають пару, температура якої дорівнює температурі киплячої води. При стиканні насиченої водяної пари з предметами, температура яких на поверхні та в глибині нижча за температуру пари, відбувається перетворення водяної пари у воду з виділенням великої кількості тепла. Якщо предмети пористі, пара може проникати в їх товщу. Гаряча вода при температурі 60—100 °С з розчиненими в ній миючими засобами використовується для прання білизни та механічного видалення оруду разом з мікроорганізмами під час прибирання приміщень. Усі патогенні вегетативні форми мікроорганізмів не витримують нагрівання при 80 °С більше ніж 2,5 хв, а більшість з них гине при температурі 60-70 °С протягом 30 хв. Порівняно надійним методом дезинфекції є кип'ятіння при температурі 100°С. Предмет, який підлягає дезинфекції, поміщають у холодну воду, нагрівають її і кип'ятять 15— 30 хв з моменту закипання води. Для видалення бруду доцільно додавати 1—2 % розчин соди або звичайні миючі засоби. Цим методом знезаражують посуд, предмети догляду за хворим, білизну тощо. Пастеризація — це прогрівання різних харчових продуктів при температурі 70—80 °С протягом ЗО хв. При цьому гинуть тільки вегетативні форми мікробів. Існують й інші режими пастеризації, наприклад, прогрівання до температури 90 °С протягом 3 хв. Спалювання є надійним методом знищення мікроорганізмів. Йому підлягають інфіковані малоцінні предмети, які не можна знезаразити іншими методами (папір, ганчір'я, сміття, залишки їжі, трупи тварин, які загинули від небезпечної інфекції, перев'язувальний матеріал, дренажі, тампони тощо). Проводять спалювання в спеціальних печах, ямах чи на багаттях. Обпалювання застосовують у бактеріологічній практиці при необхідності знезаразити голки, лабораторні петлі, ватяні корки для закривання пробірок та ін. Проводять обпалювання на полум'ї спиртової або газової горілки, а також паяльної лампи. Штучне заморожування патогенних мікроорганізмів до -270 °С, тобто до температури, близької до абсолютного нуля, не спричиняє їх загибелі. Однак з часом кількість мікроорганізмів, що знаходяться в замороженому стані, зменшується. Низькі температури широко використовують для консервування продуктів у харчовій промисловості, а також у мікробіології для тривалого зберігання культур патогенних мікроорганізмів. У дезинфекційній практиці холод широкого застосування не знайшов. Висушування. Велика кількість патогенних мікроорганізмів під впливом тривалого висушування гине. Швидкість відмирання залежить від виду збудника. Променеві засоби знезаражування — це застосування сонячного світла, ультрафіолетових променів, радіоактивного випромінювання. Прямі сонячні промені згубно діють на багатьох збудників інфекційних захворювань. Особливо чутливі до них збудники дизентерії, черевного тифу, паратифів, холери, менш чутливі мікобактерії туберкульозу та ін. Однак застосування сонячних променів залежить від пори року, погоди та інших причин, які важко контролювати. Тому цей метод дезинфекції може застосовуватись як допоміжний. Ультрафіолетове опромінення використовують для знезаражування повітря приміщень операційних, перев'язочних, пологових будинків, дитячих лікарень тощо з метою запобігання виникненню внутрішньолікарняної інфекції. Для цього над входом у приміщення встановлюють спеціальні бактерицидні лампи, які включають, коли в приміщенні відсутні працівники. Радіоактивне випромінювання згубно діє на всі види мікроорганізмів та їхні спори. Тому деякі види радіоактивного (іонізуючого) випромінювання застосовують для стерилізації й дезинфекції. Найчастіше іонізуючим випромінюванням у заводських умовах стерилізують інструменти для одноразового використання. Ультразвук — акустичні коливання частотою від 2104 до 2106 Гц. У деяких галузях їх застосовують для дезинфекції, стерилізації медичних інструментів, аптечного та лабораторного посуду. ХІМІЧНІ МЕТОДИ ДЕЗИНФЕКЦІЇХімічні методи дезинфекції знайшли найширше застосування в практиці. В їх основі лежить використання різних хімічних речовин, які вбивають мікроорганізми на поверхні та всередині різних об'єктів і предметів навколишнього середовища. Для дезинфекції застосовують лише такі хімічні препарати, які мають здатність швидко і пагубно діяти на мікроорганізми. Слід пам'ятати, що хімічні речовини можуть мати різну дію на мікроорганізми: бактерицидну — здатність вбивати бактерії, бактеріостатичну — пригнічувати їх життєдіяльність, спороцидну — здатність вбивати спори, віруліцидну — здатність вбивати віруси, фунгіцидну — здатність вбивати гриби. Звичайно, різні хімічні препарати мають різну силу для знищення мікробів. Процес знищення мікробів під час дезинфекції відбувається поступово і залежить від багатьох факторів. Серед мікробів є дуже стійкі форми, які не піддаються відразу дії дезинфікуючого засобу, інша мікрофлора при таких самих умовах гине відразу. Дезинфікуючі речовини різняться між собою хімічною структурою, а отже, і вибірковою дією на складові елементи клітин. Зокрема, хлор та хлорвмісні препарати, перекис водню та інші, вступаючи у взаємодію з протеїнами клітин, дають реакцію окислення. Мінеральні кислоти і луги руйнують клітину своїми водневими та гідроксильними іонами, спричиняючи гідроліз. Солі важких металів проникають у клітини, діють на білки і ведуть до утворення солей-альбумінатів. Феноли денатурують білки і спричиняють реакцію їх коагуляції. Серед хімічних дезинфікуючих речовин виділяють засоби м'якої дезинфекції, які використовують для дезинфекції шкіри, одягу, білизни, і засоби сильної дезинфекції, які використовують для знезаражування дуже забруднених матеріалів (взуття, туалетів, підкладних суден, раковин) і виділень (гній, кал, сеча, харкотиння, блювотні маси), а також засоби для дезинфекції приміщень і наявних у них предметів та засоби для дезинфекції повітря. Слід зазначити, що універсального дезинфікуючого засобу немає. Використання засобів визначається метою їх застосування. Усі дезинфікуючі речовини повинні задовольняти такі вимоги: 1) швидко і повністю розчинятись у воді або добре змішуватись з нею, утворюючи стійкі емульсії; 2) діяти швидко і в малих концентраціях; 3) забезпечувати знезаражуючу дію навіть при наявності органічних речовин, таких як кров, сеча, харкотиння; 4) бути достатньо стійкими при зберіганні; 5) бути малотоксичними для людей; 6) бути доступними і дешевими у виробництві, зручними для транспортування та зберігання. Необхідність застосування дезинфікуючих речовин у вигляді водних розчинів зумовлена тим, що дрібні крапельки рідини, які містять дезинфікуючі засоби, легко і швидко адсорбуються оболонкою мікробної клітини. Крім цього, дезинфікуючі засоби швидше знаходять доступ у клітину через водну фазу, тому водні розчини і емульсії більш активно діють на мікробну клітину. Проте значна кількість препаратів, що їх застосовують для дезинфекції, а особливо для дезинсекції і дератизації, є отруйними для людини і домашніх тварин. Тому для запобігання випадковим отруєнням під час роботи з такими препаратами необхідно суворо дотримуватися застережних заходів. Забороняється зберігати дезинфікуючі речовини разом з легкозаймистими речовинами. Усіх працівників дезинфекційних відділів СЕС і міських дезинфекційних станцій забезпечують спецодягом та індивідуальними засобами захисту (халат, косинка, гумові рукавиці, окуляри, респіратор). Прання спецодягу в домашніх умовах забороняється. Всі особи, допущені до роботи з дезинфікуючими речовинами, обов'язково проходять інструктаж з техніки безпеки. Слід пам'ятати, що розфасування цих речовин та приготування робочих розчинів треба проводити в спеціально відведених для цього приміщеннях у витяжних шафах. У разі випадкового попадання дезинфікуючої речовини на шкіру необхідно негайно зняти її ватою, а шкіру добре промити проточною водою. Всі препарати повинні мати етикетки з зазначенням назви речовини, процентної концентрації та дати виготовлення. До хімічних дезинфікуючих речовин належать хлор і хлорвмісні сполуки (сухе хлорне вапно, розчини хлорного вапна, хлорамін Б), галогени (йод, розчин Люголя, йодонат), окисники (перекис водню, перманганат калію), феноли (фенол, лізол), спирти (етиловий, метиловий), альдегіди (формальдегід, формалін), кислоти (хлористоводнева, сірчана, азотна, мурашина, оцтова, молочна), луги (каустична сода, кальцинована сода), солі важких металів (ртуті дихлорид, срібла нітрат), барвники (брильянтовий зелений), дезинфікуючі засоби побутового призначення та ін. ХЛОР ТА ХЛОРВМІСНІ СПОЛУКИХлорне вапно — білий сухий порошок з різким запахом хлору. Діючим компонентом хлорного вапна є вільний активний хлор. Випускається в заводських умовах шляхом пропускання газоподібного хлору через негашене вапно. Містить 25, 32 або 35 % активного хлору. Сухе хлорне вапно частково розчиняється у воді, утворюючи в ній суспензії. Воно розкладається на сонці, повітрі та під впливом вологи, втрачаючи хлор. Хлорне вапно, що містить менше ніж 15 % активного хлору, для дезинфекції непридатне. Тому зберігати хлорне вапно необхідно в сухих, темних, прохолодних місцях. Навіть при правильному зберіганні втрата активного хлору становить 1—3 % на місяць. Тому кожних 3 міс в ньому необхідно визначати вміст активного хлору. За своїми бактерицидними властивостями хлорне вапно належить до надійних дезинфікуючих засобів. Воно знищує не лише вегетативні, але й спорові форми патогенних мікробів. Сухе хлорне вапно застосовують для приготування роз-чинів-сумішей 10 % або 20 % концентрації, а також для дезинфекції виділень (випорожнення, харкотиння, гній тощо) і залишків їжі при різних інфекційних захворюваннях. Розчини-суміші застосовують у формі 10 % або 20 % водного розведення хлорного вапна. Ці розчини дістали назву хлорновапняного молока. Приготування концентрованого освітленого 10 % розчину хлорного вапна Для приготування розчину треба мати: 1) 1 кг сухого хлорного вапна; 2) 9 л води; посуд з покришкою місткістю не менше ніж 10 л (дерев'яний, скляний, пластмасовий, емальований); 3) дерев'яну паличку для розмішування; 4) пляшки з темного скла з корками. Готують розчин так: 1 кг сухого хлорного вапна розводять у 9 л води. Воду доливають до вапна невеликими порціями, розмішуючи дерев'яною паличкою. Посуд з розчином залишають у темному місці на 1 добу. Протягом перших годин розчин кілька разів розмішують дерев'яною паличкою. Потім зливають освітлений розчин на кілька шарів марлі (осад залишають на дні посуду), розливають його в пляшки з темного скла і закривають корками. На пляшки наклеюють етикетки із зазначенням назви розчину, його концентрації, дати виготовлення. Зберігають розчин у спеціально відведеному темному прохолодному місці протягом 5 — 7 днів. Хлорно-вапняне молоко 10 % або 20 % концентрації застосовують для приготування робочих розчинів хлорного вапна необхідної концентрації шляхом розведення водою, а також для знезаражування рідких виділень хворих, стін і підлоги дуже забруднених нежилих приміщень. Робочі розчини хлорного вапна концентрації 0,2—0,5 %, 1—3—5 % широко використовують для дезинфекції приміщень, обладнання, інструментів, білизни тощо. Для приготування робочих розчинів концентрований 10 % розчин хлорного вапна безпосередньо перед застосуванням розводять відповідною кількістю води. Таблиця 1. Приготування робочих розчинів хлорного вапна з маточного розчину 10 % концентрації Концентрація хлорного вапна в робочому розчині % Кількість 10% розчину хлорного вапна, мл Об'єм води, л 0,1 100 9,9 0,2 200 9,8 0,3 300 9,7 0,4 400 9,6 0,5 500 9,5 1 1000 9,0 3 3000 7,0 5 5000 5,0 Хлорамін Б являє собою кристалічний порошок білого кольору зі слабким запахом хлору. Містить 26 % активного хлору. В воді кімнатної температури розчиняється до 20 % хлораміну. Хлорамін Б з стійкою речовиною, яка тривало зберігає вихідну кількість активного хлору при відсутності світла і вологи. Розчини хлораміну готують безпосередньо перед застосуванням у будь-якій посудині шляхом розмішування за допомогою лопатки відповідної кількості хлораміну до повного розведення у воді кімнатної температури. Залежно від характеру дезинфекції об'єктів і ступеня забруднення застосовують водні розчини хлораміну різної концентрації — від 0,2 до 5 %. Таблиця 2. Приготування розчину хлораміну Концентрація хлораміну в розчині, % Кількість хлораміну, г Об'єм води, мл 0,2 2 1000 1 10 990 2 20 980 3 30 970 4 40 960 5 50 950 Теплі розчини хлораміну (40—50 °С) більш активні, активний хлор у них не втрачається. Хлорамін використовують для знезаражування при різних інфекціях, у тому числі при туберкульозі. Розчини хлораміну широко використовують для знезаражування жилих і лікарняних приміщень, дитячих та шкільних закладів, місць загального користування, меблів, білизни, посуду, предметів догляду за хворими, а також для обробки ран, промивання гнійних порожнин, знезаражування рук, рукавиць та неметалевих інструментів. Активовані розчини хлорвмісних сполук широко використовують для дезинфекції. В присутності активатора пришвидшується виділення активного хлору і посилюється бактерицидна та спороцидна активність розчинів. Активаторами можуть служити солі амонію (хлорид, нітрат або сульфат амонію) у співвідношенні 1:1 або 1:2, аміак (10 % нашатирний спирт). Готують активовані розчини безпосередньо перед використанням.Гіпохлорит натрію — рідина з різким запахом хлору, містить до 70 % активного хлору, розчинна у воді. Легко розкладається на світлі, тому препарат зберігають у темному місці в банках, закритих корком. Препарат має бактерицидні та спороцидні властивості. Бактерицидна дія проявляється в концентрації 0,01 % (по активному хлору). Розчини гіпохлориту натрію застосовують для грубої дезинфекції замість хлорного вапна. Для знезаражування при кишкових і крапельних інфекціях використовують 1 % (по активному хлору) розчин гіпохлориту натрію. При обробці приміщення застосовують одноразове зрошення з розрахунку 500 мл/м2 при експозиції 1 год. М'які речі, ганчірки замочують з розрахунку 4—5 л розчину на 1 кг сухої маси речей. При відсутності інших засобів 1 % розчин речовини може бути використаний для знезаражування білизни (експозиція 1 год), при тій самій нормі витрати. Щоб білизна після знезаражування не псувалася, її ретельно полощуть у воді. Посуд без залишків їжі знезаражують шляхом його занурювання в 1 % розчин на 1 год Ванни, унітази, раковини промивають 1—2 % розчином гіпохлориту натрію. Рідкі виділення та залишки їжі заливають нерозведеним гіпохлоритом натрію у відношенні 1:1. В зв'язку з сильною окисною дією препарату вироби з металу розчинами гіпохлориту натрію не обробляють. Хлоргексидин випускають у скляних банках по 500 і 1000 мл; використовують водний, спиртовий або гліцери новий розчини. Для знезаражування рук і операційного поля застосовують, розчин препарату (20 у 70 % етиловому спирті в співвідношенні 1:40. Для обробки ран готують водний розчин хлоргексидину в співвідношенні 1:400 (до 400 мл перевареної холодної води додають 1 мл 20 % розчин} хлоргексидину). Для промивання порожнин тіла використовують водний розчин препарату в співвідношенні 1:1000 Після приготування шзчину його стерилізують в автоклаві при температурі 115 С протягом 30 хв. Інструменти та при лади дезинфікують у розчині 20 % хлоргексидину і 70 % етилового спирту в співвідношенні 1:40, занурюючи їх у розчин на 2 хв. Зберігають стерильні інструменти у водному розчині препарату в співвідношенні 1:1000. Для запобігання корозії додають 0,1 % розчин натрію гідрокарбонату. Для дезинфекції операційних та перев'язочних застосовують 20 % розчин хлоргексидину в розведенні водою 1:200 ГАЛОГЕНИ До класичних антисептичних речовин цієї групи належить йод. Найчастіше в хірургічній практиці застосовують розчин йоду спиртовий, розчин Люголя і розчин йодонату 5 та 10 % розчини йоду спиртові застосовують для обробки операційного поля, змащування шкіри навколо рани тощо. Розчин Люголя використовують для стерилізації кетгута та змащування слизових оболонок. Йодонат містить 4,5 % чистого йоду і у вигляді 1 % водного розчину застосовується для знезаражування операційного поля та рук хірурга при екстрених операціях. ОКИСНИКИПерекис водню (пергідроль) добре розчиняється у воді і легко розкладається на воду та кисень, внаслідок чого є сильним окисником. Розчини його в 1 % концентрації застосовують для знезаражування кухонного посуду без залишків їжі при експозиції 5 хв. Розчин перекису водню 1 % концентрації готують шляхом додавання до 1 л води 36 мл основного препарату. З % розчин перекису водню застосовують при перев'язках для промивання гнійних ран. Перекис водню утворює в рані піну, з якою видаляються дрібні сторонні тіла, згустки крові та гній. Розчин такої ж концентрації використовують для дезинфекції інструментів, а для генерального прибирання операційних користуються комплексом, що складається з 6 % перекису водню і 0,5 % миючого засобу. До найбільш ефективних миючих засобів належать: 1) сульфанол — порошок жовтуватого кольору і 2) «Прогрес» — рідина темного кольору. Обидві речовини в концентрації 0,5 % при кімнатній температурі добре розчиняються у воді та мають добре виражені миючі властивості. В цій концентрації рекомендується додавати їх до розчину перекису водню (1—6 %). Утворювана комбінація — прозора рідина з жовтуватим відтінком, має слабкий запах і не спричиняє корозії металів. Застосування перекису водню з миючими засобами дозволяє об'єднати процес хімічного знезаражування з механічною обробкою, внаслідок чого посилюється дезинфекційний ефект. Суміш перекису водню з миючими засобами застосовують: 1) в інфекційних лікарнях для проведення поточної та заключної дезинфекції при кишкових і крапельних інфекціях, а також для профілактики гнійничкових захворювань; 2) у пологових будинках і відділеннях перед їхнім відкриттям або при закритті на профілактичну санацію, при санації операційних і процедурних кабінетів; 3) у дитячих закладах для профілактичної дезинфекції, а в разі виявлення інфекційних захворювань — для заключної; 4) для знезаражування і миття підлоги, стін, стелі, обладнання приміщення; 5) для знезаражування білизни і спецодягу; 6.) для знезаражування посуду, в тому числі й лабораторного, шляхом занурювання і миття, а також матеріалу, який використовують для прибирання приміщення, — його занурюють на 30 хв. Калію перманганат. Розчин калію перманганату використовують для полоскання порожнини рота і горла (0,01— 0,1 %), спринцювання (0,02—0,1 і для обробки ран (2 %). ФЕНОЛИ Фенол, або кристалічна карболова кислота, є продуктом перегонки кам'яновугільної смоли і дерева. Він являє собою великі, гігроскопічні, безколірні призматичні кристали з характерним різким запахом. Зберігають його в темних скляних або металевих банках, що захищають від дії світла та вологи. Водні 3—5 % розчини фенолу бактерицидні майже для всіх вегетативних форм патогенних мікробів, крім туберкульозу. Вони не псують більшості предметів, за винятком полірованих та покритих лаком. Фенол застосовують для дезинфекції інструментів, дренажних трубок, катетерів, рукавиць (2 % розчин). Він входить до складу потрійного розчину (фенол — 3,0; натрію гідрокарбонат — 15,0; формалін — 20,0; дистильована вода — до 1000,0), який використовують для стерилізації ріжучих інструментів, предметів із пластмас, поліетиленових трубок і збереження простерилізованих інструментів. Предмети, що їх вийняли з дезинфікуючого розчину, перед вживанням промивають стерильним ізотонічним розчином натрію хлориду або дистильованою водою. Лізол, нафталізол широко застосовують для знезаражування білизни і м'яких предметів, які можна зволожувати, а також для знезаражування інших предметів, які можна занурювати в рідини. Лізол використовують для знезаражування стін, підлоги, твердих та м'яких меблів. Для дезинфекції застосовують 3—8 % розчини з метою знищення патогенних форм мікробів, головним чином, збудників кишкових інфекцій та інфекцій дихальних шляхів, крім туберкульозу. СПИРТИ Спирт етиловий 70 та 96 % використовують для дезинфекції шкіри рук, знезаражування оптичних приладів, ріжучих інструментів, підготовки та збереження стерильного шовку. Спирт метиловий одержують під час сухої перегонки дерева. Це безбарвна, добре розчинна у воді, горюча, дуже отруйна рідина. Застосовують її для приготування формальдегіду. АЛЬДЕГІДИ Формальдегід є альдегідом мурашиної кислоти. Це безбарвний газ з різким запахом. Подразнюючи слизові оболонки очей і дихальних шляхів, він спричиняє ядуху. Добре розчиняється у воді. Формалін — 40 % водний розчин формальдегіду. Це безколірна прозора рідина з різким запахом. Препарат зберігають у темному скляному посуді. В дезинфекційній практиці формалін застосовують переважно в пароподібному стані для камерної дезинфекції речей. Однак пари формальдегіду не проникають углиб предметів, тому при обробці приміщень навіть протягом двох діб немає епідеміологічної впевненості, оскільки не виключена можливість поширення інфекції за межі вогнища.В останні роки для дезинфекції інструментів використовують розчини глутарового діальдегіду, а також гіпохлориту натрію, які входять до складу препарату «Сайдекс». КИСЛОТИ Багато органічних та неорганічних кислот (хлористоводнева, сірчана, азотна, оцтова, молочна, мурашина) пагубно діють на вегетативні форми патогенних мікробів, а нерідко і на спорові. Однак у високих концентраціях кислоти руйнівно діють, на метали, тканини, дерево, що робить їх малопридатними для широкої практики дезинфекції. ЛУГИ Луги, як і кислоти, смертельно діють на патогенні мікроби, спричиняючи набухання, осмос і гідроліз клітинних білків. Вони мають не лише бактерицидні, але й спороцидні властивості. До слабкодіючих бактерицидних лугів належать вуглекисла сода, поташ, мило. Самостійно вони не мають дезинфікуючого ефекту, а відіграють допоміжну роль. При додаванні до розчинів лугів гарячої води їхня бактерицидність підвищується. При застосуванні гарячих водних лужних розчинів забруднені предмети легше звільняються від жирових частинок, бруду, крові, що сприяє кращому видаленню мікробів. СОЛІ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ Ртуті дихлорид (сулема) — сильна отрута. При роботі з сулемою треба бути дуже обережним. її розчини підфарбовують у синій або рожевий колір метиленовим синім або еозином, а герметично закриту скляну банку позначають особливою етикеткою. Розчини ртуті дихлориду (1:1000— 1:2000) відзначаються високою бактерицидністю. їх використовують для стерилізації шовку, дезинфекції гумових рукавиць і предметів догляду за хворими. Розчини сулеми не можна застосовувати для дезинфекції об'єктів, забруднених речовинами, що містять білкові або жирові частинки. Всі предмети, які підлягають стерилізації в розчині ртуті дихлориду, мають бути ретельно відмиті від крові в гарячій воді з милом, оскільки сулема в поєднанні з білками утворює альбумінати, у присутності яких виникають сприятливі умови для розвитку мікробів. Срібла нітрат (колларгол) вживають для промивання порожнин (1—2 % розчин), припікання надмірних грануляцій (5—10 % розчин). БАРВНИКИ Брильянтовий зелений (0,1—2 % спиртовий розчин) використовують для змащування поверхні тіла при різних гнійничкових захворюваннях і обробки неглибоких поранень шкіри. ДЕТЕРГЕНТИ Детергенти — миючі засоби (походить від латинського слова detergere — очищати) — синтетичні речовини з високою поверхневою активністю, дезинфікуючими і миючими властивостями. З точки зору іонної дисоціації детергенти поділяють на неіоногенні та іоногенні. Останні в свою чергу ділять на катіонні (сполуки четвертинного амонію), аніонні (мила) та амфотерні. Четвертинні амонієві сполуки (ЧАС) являють собою азотисті органічні речовини з вираженими бактеріостатичними, бактерицидними, піноутворюючими, емульгуючими, миючими властивостями. Дегмін — воскоподібна речовина жовто-білого кольору зі специфічним запахом. Водні розчини стійкі, вони не втрачають бактерицидних властивостей понад рік. 1 % розчин дегміну застосовують для знезаражування шкірних покривів людини, рук хірурга тощо. Дегміцид являє собою прозору сироподібну рідину від жовтого до червоно-коричневого кольору зі специфічним запахом жирних спиртів. Добре змішується з водою у співвідношенні 1:1 і зі спиртом в усіх співвідношеннях. Високі антимікробні властивості, миюча та піноутворююча дія дає змогу використовувати дегміцид для обробки рук хірургів та операційного поля без застосування мила, води, щіток, а також спирту та йоду. Роккал — 10 % або 1 % водний розчин алкілдиметилбензиламонію хлориду. Його застосовують у розведеному вигляді для дезинфекції рук, стерилізації інструментів, що псуються при кип'ятінні, для обробки зовнішніх статевих органів при підготовці до пологів, промивання піхви, обробки молочних залоз. Мила, як і солі жирних кислот, сприяють посиленому механічному очищенню, внаслідок якого з предметів може бути видалено до 60- 90 % мікрофлори. Вони мають деякі бактерицидні властивості, що посилюються при підвищенні температури розчину, і сприяють розчинності деяких дезинфікуючих речовин, являючись таким чином добрими емульгаторами. Бактерицидне мило «Гігієна» містить 5— 10 % гексахлорофену. Воно рекомендується для систематичного миття рук персоналу пологових будинків, інфекційних лікарень, дитячих закладів, санаторіїв. Бактерицидне мило «Гігієна» не має запаху, і його миючі властивості не відрізняються від таких звичайного мила. Бактерицидні властивості цього мила не знижуються при тривалому зберіганні. Мило не подразнює шкіру рук навіть при його багаторазовому використанні. ДЕЗИНФІКУЮЧІ ЗАСОБИ ПОБУТОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯПромисловістю випускається велика кількість ефективних дезинфікуючих засобів побутового призначення. їхня антимікробна дія забезпечується завдяки хлораміну, фенолам, кислотам, лугам, що входять до їх складу. Дезинфікуючі засоби побутового призначення широко застосовуються для навколишнього середовища, миття та дезинфекції посуду, відбілювання та дезинфекції білизни, а також для загальної дезинфекції в побуті та громадських місцях. Усі дезинфікуючі засоби, які допускаються до використання, перераховані у відповідних нормативних документах. ПОТОЧНА ДЕЗИНФЕКЩЯ Поточну дезинфекцію проводять в осередку інфекції багаторазово в присутності хворого чи бацилоносія. Мета поточної дезинфекції: негайне знищення збудника інфекції після його виділення з організму хворого чи бацилоносія з метою запобігання розсіюванню збудника інфекції в навколишньому середовищі. Поточна дезинфекція проводиться медичним персоналом лікувально-профілактичних закладів або особами, які доглядають за хворими. Поточна дезинфекція є обов'язковим заходом при перебуванні хворого в домашніх умовах, зокрема, при грипі та інших гострих респіраторних захворюваннях. Вона необхідна і в тих випадках, коли епідеміолог дозволяє залишити інфекційного хворого вдома на час хвороби або коли залишення хворого вдома передбачено відповідними інструкціями (скарлатина, хронічна дизентерія). Поточна дезинфекція проводиться в інфекційних стаціонарах, протитуберкульозних або шкірно-венеричних диспансерах і кабінетах, дитячих закладах, пологових будинках та інших об'єктах. Основні заходи при поточній дезинфекції — ізоляція хворого, багаторазове провітрювання приміщень, волого-механічне прибирання приміщень (кімнати, палати, коридори, туалет), знезараження виділень — кожен раз після дефекації при кишкових інфекціях, знезараження харкотиння при інфекції дихальних шляхів, білизни — після заміни або безпосередньо перед її пранням, посуду для їди — після приймання їжі та інших предметів догляду за хворими. ПОТОЧНА ДЕЗИНФЕКЦІЯ В ОСЕРЕДКАХ ІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У домашніх осередках інфекційних захворювань поточну дезинфекцію організовує дільничний медичний персонал. Виконують поточну дезинфекцію особи, які доглядають за хворим, або сам хворий. Дільничний лікар при першому візиті до хворого організовує первинні протиепідемічні заходи в осередку інфекції, а подальше спостереження за їх проведенням проводить середній медичний персонал, в обов'язки якого входить навчання осіб, які доглядають за хворим, методів знезараження і контроль за виконанням призначених заходів. Якщо хворого можна лікувати вдома, йому необхідно створити найкращі квартирні умови. З цією метою в квартирі вибирають сонячну, світлу, суху кімнату, яка добре провітрюється. Якщо такої можливості немає, для хворого виділяють найзручнішу і найсвітлішу частину однієї кімнати, відгородивши її ширмою. З кімнати виносять зайві речі або накривають їх простиралом. Хворий повинен мати окрему білизну (натільну і постільну), рушники, носові хустинки, посуд. Усі ці предмети необхідно зберігати, прати і мити окремо від тих, якими користуються інші члени сім'ї. Кімнату необхідно регулярно провітрювати, незалежно від погоди.. В теплу пору року вікно або двері, що ведуть на балкон, чи кватирку треба тримати відчиненими протягом усього дня і навіть вночі. Взимку чи взагалі в холодні дні, щоб захистити хворого від холодного повітря на час провітрювання кімнати, його слід добре вкрити в ліжку. Особливо старанно треба вкривати голову (теплою хусткою, рушником). Найкращим є наскрізне провітрювання кімнати, коли повітря надходить з протилежних боків кімнати. Проте при наявності хворого в кімнаті не можна влаштовувати наскрізного провітрювання, краще провітрювати кімнату так, щоб свіже повітря надходило лише з одного боку. Наскрізне провітрювання можна допускати лише за умови переведення хворого на цей час в іншу кімнату. В кімнаті, де є хворий, слід підтримувати рівномірну температуру, приблизно 18— 20 °С. Якщо хворі діти чи особи похилого віку, то температура в кімнаті має бути вищою. Дуже важливо забезпечити доступ у кімнату природного денного світла, яке сприятливо впливає на нервову систему хворого і підвищує захисні властивості його організму. Крім цього, сонячне світло посилює обмін речовин, поліпшує кровотворення і кровообіг, а також затримує ріст і розвиток мікроорганізмів. Особа, яка доглядає хворого, має бути одягнена в халат, на голову необхідно пов'язати косинку; в осередках інфекції дихальних шляхів необхідно носити чотиришарову марлеву пов'язку. При виході з кімнати, де перебуває хворий, халат та тапочки слід знімати, класти окремо від іншого одягу і прикривати простиралом. При проведенні поточної дезінфекції в домашніх умовах найчастіше використовують такі чинники: гарячу воду, мило, соду, синтетичні миючі засоби, прання, кип'ятіння, провітрювання та інші методи, що не потребують використання спеціальної дезапаратури.Вологе прибирання приміщення, в якому перебуває хворий, проводять 2 рази на день, а при потребі й частіше.. Користуються спеціально виділеним для цього інвентарем (відро, щітка, швабра, ганчірки). Підмітати кімнату починають від вікон, стін, змітаючи сміття до середини кімнати і до дверей.. Потім вологою ганчіркою протирають меблі і миють підлогу. Під час проведення поточної дезинфекції та після її закінчення кімнату провітрюють, відкривши кватирки. Хворих, якщо вони залишаються на цей час у кімнаті, необхідно накрити ковдрою. Інвентар, яким користувалися під час прибирання, необхідно прокип'ятити протягом 15 хв і висушити. Хворий на інфекційне захворювання повинен мати індивідуальний посуд, який треба зберігати окремо від посуду інших членів сім'ї. Після прийому їжі посуд хворого звільняють від її залишків, на 30 хв занурюють в 1 % розчин хлораміну, а потім миють гарячою водою. Замість обробки хлораміном можна перед миттям посуду прокип'ятити його у великій посудині протягом 30 хв у 2 % розчині соди (на 1 л води додають 1 чайну ложку питної соди). Залишки їжі також мають бути знезаражені. їх збирають в окремий посуд, найкраще в спеціальний бак з покришкою, на 1 тод заливають 1 % розчином хлораміну і після цього висипають у спеціальне місце для відходів. Зняту з хворого натільну і постільну білизну, одяг обслуговуючого персоналу збирають в окремі мішки, кип'ятять у 2 % розчині соди протягом 15 хв від моменту закипання. Потім віджимають, полощуть і перуть. ПОТОЧНА ДЕЗИНФЕКЦІЯ У ЛІКУВАЛЬНО -ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДАХ Дезинфекція у лікарні передбачає такі заходи: санітарну обробку поступаючих у стаціонар хворих і дезинфекцію їхньої білизни та одягу; організацію та проведення профілактичної та поточної дезинфекції усіх приміщень лікарні залежно від режиму їх роботи; проведення дезинфекції та дератизації з метою знищення побутових комах та гризунів і запобігання їх розмноженню; дезинфекцію транспорту, який може бути джерелом поширення інфекції. Поточну дезинфекцію в лікарні проводять з метою запобігання виникненню внутрішньолікарняної інфекції. До заходів, що блокують виникнення внутрішньолікарняної інфекції та забезпечують своєчасну ізоляцію її джерел, відносять постійний бактеріологічний контроль і обстеження можливих джерел та шляхів її поширення (хворі з гострою чи хронічною інфекцією, персонал відділення, повітря палат і операційно-перев'язочного блоку, інструментарій, апаратура тощо). Бактеріологічному контролю підлягають щітки для миття рук, фартухи, змиви з рук, матеріал з операційного стола, столик анестезіолога, наркозний апарат, ларингоскоп, шланги для підведення кисню тощо. Обстеження персоналу відділень на носіїв золотистого стафілококу проводять 1 раз на квартал. Виявлені бактеріоносії підлягають санації до повного одужання. Працівників, у яких не вдається ліквідувати хронічний запальний процес дихальних шляхів, переводять на іншу роботу. З метою запобігання внутрішньолікарняної інфекції передбачено також використання ефективних методів стерилізації і створення центральних стерилізаційних відділень, застосування високоефективних методів обробки рук медичного персоналу, виконання санітарних заходів із застосуванням ефективних дезинфікуючих засобів. ЗАКЛЮЧНА ДЕЗИНФЕКЦІЯ Заключну дезинфекцію проводять в осередку інфекції одноразово після ізоляції хворого (госпіталізація, виїзд, одужання, смерть). Мета: повне знезаражування об'єктів, які могли бути заражені збудником.. Заключну дезинфекцію проводять в осередках тих інфекцій, збудники яких стійкі в навколишньому середовищі. До них належать чума, холера, поворотний тиф, рикетсіози, КУ-гарячка, черевний тиф, паратифи, сальмонельози, дизентерія, гастроентерити і коліти, інфекційний гепатит А і вірусні гепатити, поліомієліт, туберкульоз, дифтерія, менінгококова інфекція, грибкові захворювання, глистяні інвазії та деякі інші. Заключну дезинфекцію виконують дезинфекційні бригади СЕС. До складу бригади входить лікар-дезинфекціоніст і 1—2 дезинфектори. Бригада має бути оснащена гідропультом, відрами на 5 і 10 л, щітками для чистки м'яких речей, розпилювачами порошків і рідин, мішками для транспортування речей у дезинфекційну камеру, тарою для дезинфікуючих засобів, чисте знезаражене ганчір'я, клейончаті мішки для чистого і використаного ганчір'я, використаних комплектів спецодягу, розфасовані дезинфікуючі засоби, халати, ковпаки або косинки, респіратори, захисні окуляри, гумові рукавиці, мило. Заключну дезинфекцію необхідно провести в найкоротші строки, бажано негайно після евакуації інфекційного хворого. Після прибуття в осередок інфекції керівник попереджає всіх про дезинфекцію, визначає місце для зберігання верхнього одягу бригади, одягає спецодяг, обстежує осередок і з'ясовує обставини, що зумовлюють об'єм і зміст дезинфекційних заходів, намічає план проведення заключної дезинфекції.Роботу розпочинають з приготування дезинфікуючих розчинів. Спочатку знезаражують інвентар для прибирання (віник, щітки, ганчірки) шляхом занурення їх у дезинфікуючий розчин. Для цього-використовують відра і тази для миття підлоги. Потім орошують двері і підлогу в кімнаті, де перебував хворий, і в прилеглих приміщеннях. У кімнаті хворого послідовно знезаражують його виділення, горщик, білизну натільну і постільну, залишки їжі, посуд. Речі, що підлягають камерній дезинфекції, укладають в щільні мішки, змочені дезрозчином. Потім знезаражують меблі, батареї, стіни, підлогу. Після цього дезінфікують сусідні приміщення і місця спільного користування. ПРОФІЛАКТИЧНА ДЕЗИНФЕКЦІЯ Профілактичну дезинфекцію проводять постійно, незалежно від наявності інфекційного захворювання. Джерелом збудника інфекції можуть бути особи з хронічними і затяжними формами захворювань, або ті, хто приховують своє захворювання чи не знають про нього. Мета профілактичної дезинфекції: запобігти виникненню і поширенню інфекційних захворювань та накопиченню збудників цих захворювань або їх переносників у навколишньому середовищі. Профілактичну дезинфекцію проводять на окремих об'єктах, обмежених ділянках і на великих територіях. Доцільно постійно проводити її в поліклініках, диспансерах, дитячих консультаціях після закінчення прийому, а також у перервах між прийомами. Особливо необхідна профілактична дезинфекція в місцях загального користування, а також у місцях скупчення людей: на вокзалах, у транспорті, театрах, кіно, дитячих закладах, школах, садках, гуртожитках, готелях, будинках відпочинку, санаторіях, лазнях і душових, плавальних басейнах та ін. Постійні профілактичні дезинфекційні заходи необхідні на підприємствах харчової промисловості та в закладах громадського харчування. За своїм змістом профілактична дезинфекція може носити характер поточної дезинфекції (миття склянок і посуду загального користування після кожного використання) і заключної дезинфекції (хлорування води, пастеризація молока, які можуть містити збудників інфекційних захворювань). Великим розділом роботи в плані загальних санітарно-протиепідемічних заходів є проведення робіт по дезинфекції і дератизації приміщень і різних територій. Методика проведення профілактичної дезинфекції мало відрізняється від осередкової дезинфекції. Однак при проведенні профілактичної дезинфекції ширше використовують фізичні методи знезараження (висока температура), а також пральні порошки, пасти, емульсії, мило, соду, тощо. Контроль якості дезинфекції проводять візуально (санітарний стан приміщення), хімічним (перевірка активності дезинфікуючих препаратів і розчинів) і бактеріологічним (посів матеріалу на виявлення мікрофлори) методами.
1 2 3 4 5 Категория: Медицина та здоров'я \| Добавил: Aspirant (23.05.2014)
Просмотров: 2820 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: