Реферат на тему: Артеріальний тиск - Медицина та здоров'я - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Артеріальний тиск. Вимірювання артеріального тиску. Вперше вимірювання АТ було проведено в 1733р. священником англійської церкви S. Hales, який використав для цього латуневу трубку, яка вводилась у сонну артерію. Рівень АТ визначався по висоті стовбчика крові, яка викидалась у трубку (мал. 6.). Непрямий метод вимірювання АТ за допомогою сфігноманометра вперше запропонував K. Viedof всередині XІX ст., а в 1881 р. S. von Basch розробив перший сфігноманометр (мал. 8), що став прототипом апарату, який використовується і на даний час. Артеріальний тиск вимірювали за допомогою пальпації променевої артерії, проте цей метод дозволяв вимірювати тільки САТ. В 1905 р. російський хірург Н. С. Коротков модифікував метод Riva-Rocci. Він виявив, що при аускультації плечової артерії під час випускання повітря із манжетки, прослуховуюься вимірювальні тони, і запропонував використовувати їх для визначення САТ і ДАТ. В цьому полягає перевага даного методу в порівнянні з пальпаторним. Аускультативний метод Короткова на даний час є основним методом неінвазивного вимірювання АТ. Методи вимірювання АТ. “Золотим стандартом” визначення АТ є результати прямого внутрішньоартеріального вимірювання за допомогою катетера. Проте цей метод не являється прийнятним для рутинних повторних вимірювань і для масових обстежень. Тому використовують непрямий метод. Він базується на визначенні зовнішнього тиску, який необхідний для здавлення плечевої артерії до такого ступеня, щоб пульсова хвиля крові не змогла більше передаватись по ній. Це здійснюється за допомогою манжетки, в яку нагнітається повітря тиском більшим за АТ; що визначається при зникненні пульсу на руці. Потім повітря з манжетки поступово випускають і відмічають тони, які зявляються при проходженні пульсової хвилі по артерії (тони Короткова). Виділяють пять фаз тонів Короткова: 1 – зявляються перші ясні звуки, що повторюються; це приблизно співпадає з встановленням пальпаторного пульсу на a. Radialis; 11 – звуки стають мякими та тривалішими, нагадують перехідні шуми; 111 - звуки стають різкіші та голосніші; 1V - звуки стають глухіші, мякіші, V – звуки повністю зникають. Інколи тони Короткова перестають прослуховуватись після першого виникнення, а потім знову починають розрізнятись, коли тиск в манжетці зменшується на 10-30 мм.рт.ст. Це явище називають „аускультативним провалом”, яке спостерігається при АГ у хворих старшого віку. Для того, щоб правильно виміряти АТ, необхідно перед аускультативним вимірюванням визначити АТ пальпаторно. „Аускультативний провал”це не аномалія. Однак, якщо САТ не визначити попередньо методом пальпації, можна пропустити перший тон (тони) перед “провалом” через недостатньо накачану манжетку, і оцінка САТ буде не правильною. Рівень тиску в манжетці (відображається на з’єднаному з нею манометрі), при якому з’являється перший тон Короткова,- це максимальний тиск, який генерується при кожному серцевому циклі (САТ). Рівень тиску в манжетці, при якому тони кінцево зникають, оскільки артерія знову є прохідною і кровоток повністю відновлюється, - це тиск між вома серцевими скороченнями (ДАТ). У дітей до 13 років, вагітних і осіб з високим серцевим викидом або периферійною вазодилатацією ( наприклад, при анемії, тиреотоксикозі, аортальній недостатності, лихоманці) тони часто вислуховуються до 0 мм рт.ст., - так званий феномен “нескінченого тону”. Це також може спостерігатись при сильному натисканні стетоскопом на артерію. В таких випадках ДАТ є тиск, при якому тони слабнуть (1V фаза). Непрямий метод вимірювання АТ не такий точний, як прямий. Вимірювання АТ при аускультації тонів Короткова занижує САТ в порівнянні з внутрішньоартеріальним вимірювання на 3-7 мм рт. ст. Однак непряме вимірювання прийнятне для вирішення діагностичних та терапевтичних завдань. Цей метод практичний і не потребує інвазивного втручання. Правила вимірювання артеріального тиску (рекомендації ВООЗ, 1996, і Американської асоціації серця, 1993) Пацієнт АТ вимірюють після 5-хвилинного відпочинку. Пацієнт сидить на стільці; рука оголена і лежить на столі (або підставці) так, щоб середина плеча, куди накладається манжетка, знаходилась на рівні серця; спина розташована паралельно спинці стільчика; рука нічим не стиснена тому, що це занижує отримані результати. При первинному вимірюванні АТ, особливо у пацієнтів віком старше 65 років, ті отримують антигіпертензивну терапію, у хворих цукровим діабетом, необхідно оцінити постуральну (ортостатичну) реакцію шляхом вимірювання АТ в лежачому положенні (після 5-хвилинного перебування в горизонтальному положенні), потім повільно після переміщення в вертикальне положення і ще раз-через 3-5-хв (стоячи). В нормі при переміщенні в вертикальне положення САТ знижується, а ДАТ підвищується. У осіб старшого віку часто спостерігається суттєве зниження САТ (на 20 мм рт. ст. і більше), особливо у тих, у кого АТ в горизонтальному положенні підвищений. Ортостатичною гіпотензією вважається зниження АТ при переході з горизонтального положення у вертикальне на>=20 мм рт. ст. Умови Атмосфера повинна бути спокійною. Напротязі 30 хв, перед вимірювання, пацієнт не повинен курити або пити каву. Відсутність екзогенної адренергічної стимуляції ( наприклад, використання назальних симпатоміметиків). Обладнання Манжета (внутрішня резинова манжета (балон) повинна охоплювати не менше 80% окружність плеча і покривати 2/3 його довжини). Манометр – ртутний або відкалібрований анероїдний, або електронний. Для вимірювання АТ у маленьких дітей використовують метод Доплера. Методика вимірювання Манжету розташувати так, щоб її нижній край знаходився на 2-2,5 см вище ліктьової ямки. Швидко накачують повітря до тиску в манжетці 70 мм рт. ст., а потім швидкість накачування дещо знижують, пальпуючи пульс на a. Radialis. Відмітити значення, при якому пульс зникає, а потім, при випусканні повітря, знову з’являється. Ця процедура ( пальпаторний метод) необхідна для правильного визначення САТ і для того, щоб уникнути помилки, пов’язаної з „аускультативним провалом”. Повторно накачати повітря до значення тиску на 20-30 мм рт. ст. вище САТ ( яке визначене пальпаторно). Випускають повітря із швидкістю 2 мм рт. ст. в 1 с (сповільнення занижує АТ). Відмітити 1 фазу тонів Короткова (їх появу) і V фазу (зникнення). У дітей і вагітних,в тих випадках коли тони вислуховуються до кінця вимірювання, можна використати 1V фазу (ослаблення тонів). Зразу записати САТ і ДАТ, заокругливши цифри до близьких 2 мм рт. ст. Вимірювання треба проводити не менше двох раз з інтервалом 2-3 хв. Якщо показники розходяться більше ніж на 5 мм рт. ст., необхідно виконати додаткове вимірювання,поки результати двох з них співпадуть. Для того, щоб поставити або виключити діагноз АГ, необхідно провести мінімум три вимірювання з інтервалом не менше одного тиждня, окрім випадків дуже високого АТ (САТ 210 мм рт. ст. і вище або ДАТ 120 мм рт. ст. і вище). При першому вимірюванні слід визначити АТ на двох руках. Якщо показники відрізняються, треба брати до уваги більш вищі з них. Асиметрія АТ на руках більше 10-20 мм рт. ст. спостерігається у осіб з односторонніми м’язево-скелетними аномаліями, вродженими вадами серця, захворюваннями периферійних артерій (зокрема, при обструкції підключичної артерії). Якщо АТ при вимірюванні на руках підвищений, потрібно виміряти АТ на обох руках, особливо, коли пацієнт молодший 30 років. Особливу увагу потрібно звернути на довжину та ширину манжети, а точніше- гумового балону, що знаходиться всередині. Якщо внутрішня гумова манжета надто велика для руки, показники АТ будуть занижені, а якщо надто мала-підвищений. Довжина манжети для дітей повинна бути такою, щоб вона повністю (на 100%) охоплювала плече, а у дорослих вона повинна покривати не менше 80% окружності плеча. Ширина манжети повинна бути 40% окружності плеча. Використання надто вузької або короткої манжети приводить до підвищення показників АТ , а широкої та великої – до заниження. Для дорослих підходить манжета шириною 12 см. ВООЗ (1999) і Британське товариство гіпертензії рекомендує використовувати стандартну манжету шириною 12-13 см та довжиною 35 см для дорослих, у яких окружність плеча не більше 42 см. Для людей з товстими руками можна використовувати широку “стегнову” манжету або вимірювати АТ не в проекції плечевої, а променевої артерії, накладають манжету на передпліччя. Встановити чи підходить манжета можна шляхом порівняння її ширини з окружністю плеча, наклавши манжету вздовж руки: ширина манжети повинна бути меньшою половини окружності плеча (40%). Визначення АТ у деяких людей приводить до труднощів. У осіб старшого віку із склерозованими, кальцинованими артеріями САТ при непрямому вимірюванні може виявлятись підвищеним, оскільки балон не достатньо стискає ригідну артерію. Велика ймовірність неточного вимірювання АТ, якщо артерія легко пальпується, коли манжета наповнена повітрям і притискає її (позитивний симптом Ослера). В даному випадку можна помилково діагностувати АГ, отримавши показник САТ на рівні 250-300 мм рт. ст.і деколи вищим ,при чому його справжнє значення не перевищує 130-140 мм рт. ст. Ймовірність псевдогіпертензії можна запідозрити в тих випадках, коли не дивлячись на високі значення АТ, немає ознак ураження органів-мішеней, тобто ,змін на очному дні або ГЛШ. Проба Ослера (пульс в радіальній артерії пальпується після того, як балон перетиснув плечеву артерію) для виявлення псевдогіпертензії малоінформативна, оскільки, часто спостерігається у осіб старшого віку без псевдогіпертензії. Вимірювання АТ на стегні потрібно проводити всім молодим особам для виключення коактації аорти. Протягом вимірювання пацієнт лежить обличчям вниз; тони вислуховуються в підколінній ямці. В нормі САТ вище, а ДАТ дещо нижчий при вимірюванні на стегні; чим на руці, що пов’язано з відмінностями в контурі пульсової хвилі. Для коарктації аорти характерний нижчий САТ на стегні, чим на руці. Для дітей потрібно використовувати більш вузьку та коротку манжету. Якщо визначити V фазу тонів Короткова не вдається, потрібно враховувати 1V фазу.У дуже маленьких дітей АТ вимірюють ультразвуковим методом (Доплер), проте точно визначається тільки САТ. При ізотонічному (динамічні вправи) фізичному навантаженні АТ підвищується у здорових людей, а у хворих з АГ підвищується САТ. При ізометричному (статичні вправи) підвищується САТ та ДАТ. САТ > 200 мм рт. ст. при велоергометрії потужністю 100 Вт у пацієнтів з нормотензією, може вказувати на підвищення ризику розвитку гіпертензії, проте ці дані суперечливі. Прилади для вимірювання АТ. Для непрямого вимірювання АТ використовують декілька типів приладів: анероїдні, напівавтоматичні або автоматичні електронні та ртутні манометри. Ртутні манометри найбільш точні та найменш піддаються декалібровці, в порівнянні з іншими. У зв’язку з токсичністю ртуті їх потрібно використовувати обережно: не користуватись в місцях, де є ймовірність їх пошкодження та витікання ртуті, наприклад в автомобілі. Через шкідливий вплив на навколишне середовище прилади даного типу вже заборонені в деяких країнах (Скандинавські країни, Нідерланди). Але вони рекомендуються для використання в лікувальних закладах національними товариствами артеріальної гіпертензії. Анероїдні манометри на даний час використовуються найбільш широко. Вони дозволяють точно виміряти АТ, якщо правильно відкалібровані. Однак, вони легко піддаються механічним пошкодженням, у зв’язку з чим дають похибку показниів. Анероїдні манометри потрібно калібрувати кожні 6 місяців. Це здійснюється шляхом з’єднання анероїдного та ртутного манометрів через Y–подібну трубку. У випадках порушення калібровки показники АТ, як правило, занижуються. Анероїдні манометри прості у використанні та найбільш дешеві. Однак вони не використовуються у осіб з порушеною функцією кисті або із зниженням слуху. Електронні манометри найбільш пристосованні для вимірювання АТ в домашніх умовах. Вони використовуються близько 20 років. В основі вимірювання АТ за допомогою автоматичного або напівавтоматичного електронного манометра лежить аускультативний або осцилометричний метод. Останній базується на визначенні осциляцій артерії дистальніше манжети, які з’являються, коли з манжети випускають повітря. Осцилляції починаються на рівні САТ і досягають найбільшої амплітуди на рівні середнього АТ. ДАТ при такому вимірюванні є розрахунковою величиною:вираховується з систолічного та середнього АТ. Електронні манометри також використовують в клінічній практиці. Їх показники потрібно періодично перевіряти за допомогою ртутного манометра Значення АТ, які отримані при використанні електронного манометра дещо відрізняються від даних ртутного манометра: як правило, цифри САТ занижуються (в середньому на 4 мм рт. ст.), а ДАТ – підвищуються (на 2 мм рт. ст.).Різниця в даних САТ збільшується при вимірюванні АТ в горизонтальному положенні: при цьому значення САТ, отримані за допомогою електронного приладу на 7 мм рт. ст. нижчі, чим при вимірюванні ртутним манометром. У зв’язку з цим електронні манометри не слід використовувати для визначення ортостатичної реакції пацієнта. Для вимірювання АТ на зап’ясті потрібне акуратне накладання манжети, відповідне положення руки пацієнта (датчик на рівні серця) і дотримання стандартних умов при повторних вимірюваннях. Не всі хворі можуть виконати ці вимоги. Тому ВООЗ і МОГ (1999) не рекомендують використовувати ці прилади. Розроблені та є в продажі електронні вимірювачі АТ на пальці. Вони працюють за принципом оклюзійної плетизмографії. Їх можна використовувати для тривалого моніторування АТ в строго контрольованих умовах, але не дають достовірних результатів при епізодичних вимірювання АТ. Помилки при вимірюванні АТ. Артеріальний тиск-дуже варіабельна величина. На його рівень можуть впливати такі основні фактори: Зовнішні, пов’язані з похибкою вимірювання; Біологічні, зумовлені коливаннями АТ, які характерні дла даної особи; Серед найбільш частих причин помилок – звичка вимірювати АТ з точністю до 5 або 10 мм рт. ст., тоді, як шкала будь-якого приладу дозволяє визначити АТ з точністю до 2 мм. рт. ст. Як правило, це приводить до заниження отриманих даних, оскільки, враховуються більш низькі 5 або 10 мм рт. ст. Ще одна причина заниження показників АТ – недооцінка “аускультативного провалу”, що відбувається, коли лікар нехтує попереднім пальпаторним визначенням АТ. Якщо рука пацієнта на надто високому столі або підставці (тобто манжета знаходиться вище рівня серця), отриманий результат буде занижний, а ,якщо на надто низькому - -підвищений. Показник АТ підвищується також при використанні вузької манжети, її неточно накладають на плече (центр гумової манжети зміщений в сторону від артерії або манжета накладена надто низько). Якщо спина або рука напружені (немає опори), значення АТ також можуть бути підвищеними до 10 мм рт. ст через ізометричне напруження тулуба та руки. На рівень АТ впливає тривалість періоду відочинку: занадто короткий (менше 5 хв) – приводить до підвищення значень АТ, надто довгий (більше 25 хв) – до заниження. АТ може підвищуватись на 10-15 мм рт. ст під час розмови. Паління також викликає підвищення АТ, що триває від 15 до 30 хв, це пов’язано з вивільненням норадреналіну з нервових закінчень. Однак, у осіб що палять, АТ нижчий. Проте, часте паління обумовлює багаторазове підвищеня АТ напротязі дня, що є факором ризику розвитку серцево-судинних ускладнень. Вживання кави також підвищує АТ, однак ,якщо це відбувається регулярно, розвивиється тахіфілаксія – відсутність реакції АТ на випиту каву. Вживання алкоголю значно підвищує АТ. Слід відмітити, що цілий ряд факторів суттєво не впливають на результати вимірювання АТ: наявність тонкого рукава під манжетою; час вимірювання АТ на протязі робочого дня; температура повітря в приміщенні. Біологічні коливання АТ можуь бути випадковими або систематичними. Випадкові коливання АТ (його підвищення) відбуваються у відповідь на біль, тревогу, іноді на саму процедуру вимірювання АТ лікарем або медсестрою (“ ефект білого халату”). Систематичні коливання АТ пов’язані з часом доби (вдень вище, чим вночі), порою року (зимою вище, чим влітку, особливо у худощавих), станом організму (відпочинок чи фізична активність). У 80% хворих АГ відмічаються добові коливання АТ. Рівень АТ найбільш високий напротязі робочого дня і знижується до найбільш низьких значень під час сну. В ранні ранкові години, після пробудження, спостерігається значне підвищення АТ, що супроводжується активізацією нейроендокринних систем, які регулюють його. Коливання АТ напротязі доби, тобто його варіабельність, являється фактором, що приводить до ураження органів-мішеней і розвитку ускладнень зі стоони серцево-судинної системи. Самовимірювання АТ. При вимірюванні в лікувальних закладах АТ підвищується у більшості пацієнтів. Уникнути цього дозволяє вимірювання АТ в домашніх умовах (самовимірювання) і амбулаторне моніторування АТ. Значення АТ при самовимірюванні наближені до тих, які отримуються при амбулаторному моніторуванні, однак самовимірювання не дозволяє оцінити рівнь АТ в нічний час. Вважають, що для встановлення діагнозу АГ самовимірювання АТ можна використовувати настільки ж ефективно, як і амбулаторне моніторування. При цьому слід зауважити, що рівні АТ, отримані при вимірюванні в домашніх умовах, нижчі, чим при вимірюванні лікарем: тиск 125/80 мм рт. ст., виміряний дома, відповідає тиску 140/90 мм рт. ст. в лікувальному закладі (ВООЗ, 1999). Загальноприйнятої норми для значеня АТ, отриманого при домашньому вимірюванні немає, однак можна використовувати вказане вище (125/80 мм рт. ст.). Більш високе значення рекомендує використовувати Об’єднаний національний комітет США по високому АТ, в V1 Докладі який (1997) відмічає, що при відсутності загальноприйнятої верхньої межі норми для домашнього вимірювання АТ підвищеним слід вважати рівень 135/85 мм рт. ст. і більше. Основні переваги самовимірювання АТ: Дозволяє уникнути пресорної відповіді на вимірювання АТ лікарем (медсестрою), що спостерігається у 15-20% хворих з АГ. Більш зручне для оцінки ефективності луківання, чим вимірювання у поліклініці; звільняє від багаточисельних візитів до лікаря або медсестри; дозволяє встановити зв’язок між часом прийому препарату і рівнем АТ та оцінити тривалість антигіпертензивного ефекту. Сприяє усвідомленню хворим свого стану, що заставляє його лікуватись більш акуратно та тривало. Вартість процедури самовимірювання Ат за допомогою анероїдного або електронного манометра відносно низька: вона складає вартість апарату. Амбулаторне моніторування АТ, навпаки, - дорога процедура. Наприклад, одне 24-годинне дослідження для хворого в США становить 75-300 доларів. Основні показання для самовимірювання АТ: Виявити короткочасне підвищення АТ, що може вказувати на початкову фазу АТ; Ідентифікувати “гіпертензію білого халату”; Визначити звичний для даної особи рівень АТ; Оцінити адекватність лікування, виявити періоди слабкого контролю АТ (його недостатнє зниження); Оцінити зв’язок побічних ефектів з лікуванням; Покращити усвідомлення хворим свого стану і необхідності взаємодії з лікарем; При антигіпертензивній терапії завжди є небезпека надмірного зниження АТ або недостатнього ефекту. Це легко уникнути при багаторазовому вимірюванні АТ в домашніх умовах. Вимірювання АТ в лікувальному закладі може давати підвищення результатів через “ефект білого халату”, і, лікар повинен підвищувати дозу препарату. Якщо результати самовимірювання АТ в нормі, то, враховуючи це, лікар може відкорегувати дозу. Часто спостерігається зворотня ситуація, коли хворий з’являється на прийом до лікаря через 2-4 год після прийому препарату (на піку його дії) і реєструється нормальне значення АТ, а через деякий час воно може підвищуватись після припинення дії лікарського середника. Незнання рівня АТ в цей час доби може привести до “недолікування” хворого. Тому самовимірювання дозволяє уникнути даної небезпеки. Однак самовимірювання має певні недоліки. Зокрема, як правило, люди вимірюють АТ дома, коли вони відпочивають, і не роблять цього на роботі або в інших випадках,.тому найвищі значення АТ не реєструються. Проте самовимірювання АТ, за даними деяких дослідженнь, більш інформативне в порівнянні з “лікарським” вимірюванням для оцінки прогнозу захворювання. Зокрема, в ряді досліджень, коли для оцінки АТ використовували його самовимірювання, показано,що дані самовимірювання АТ більш тісно коррелюють з показниками ГЛШ і мікроальбумінурією, чим вимірювання в лікувальному закладі. Дослідження, в яких встановлювалось значення самовимірювання АТ для оцінки прогнозу, дуже малочисельні. Для самовимірювання АТ рекомендуються використовувати автоматичні прилади. Оцінка електронних вимірювачів АТ в США (1996) дала наступні результати. З 15 напівавтоматичних моделей найкращими визнані: AND UA-767, Omron HEM-711, Omron HEX 712C, Sunbean 7652. Серед автоматичних моделей: AND UA-702, Omron HEM 412C, Lumiscope 1065, Sunmark 144. Кращою моделлю для вимірювання Ат на зап’ясті рахується Omron HEM-605. Електронні Вимірювачі АТ на пальці визнані непридатними. Теоретично можна очікувати суттєві похибки при самовимірюванні АТ. Однак, спеціальні досліження показали, що якщо хворі ретельно проінструктовані лікарем або медсестрою самовимірювання АТ дають достовірні результати. Хворий повинен знати про необхідність вимірювання АТ в різний час доби та в різних умовах: спокою, стресу, під час відпочинку та напруженої роботи. На початку лікування АТ потрібно вимірювати вранці (зразу після пробудження), на піку дії препарату та ввечері. Це дозволить оцінити адекватність лікування та тривалість дії лікувальних засобів. Після того як рівень АТ встановлений , ефективна терапія підібрана, вимірювання АТ можуть бути рідшими (1-2 рази в тиж). Навчання хворого самовимірюванню АТ повинно бути обов’яковою складовою ведення хворих з АГ. Артеріальний тиск при фізичних навантаженнях. Вимірювання АТ під час фізичного навантаження становить певні труднощі, оскільки, шуми, які виникають при цьому, знаходяться в тому ж частотному діапазоні, що й тони Короткова, і, можуть впливати на аускультацію останніх. Більш точний прямий метод вимірювання АТ пов’язаний з катетеризацією артерії і тому непридатний для рутинного обстеження ні в спокою, ні при навантаженні. У зв’язку з цим, не дивлячись на похибки аускультативного методу, його використовують для оцінки АТ при фізичних навантаженнях. Деякі автори рекомендують використовувати поряд з аускультативним, пальпаторний метод визначення САТ, при якому сторонні шуми не мають значення. При фізичному навантаженні виникають гемодинамічні реакції, зумовлені посиленням метаболізму в робочих скелетних м’язах і спрямовані на покращення їх перфузії. Це досягається за допомогою збільшення хвилинного об’єму крові, який, в свою чергу, збільшується в результаті підвищення ЧСС і, в меншій мірі, ударного об’єму серця. Загальний судинний опір при цьому знижується, що є результатом вазодилатації, зумовленої метаболічними процесами в скелетних м’язах. Нормальна відповідь АТ на фізичне навантаження полягає у підвищенні САТ і зниженні ДАТ. Один з варіантів нормальної відповіді є відсутність суттєвих змін ДАТ. Більшість досліджень вважають, що навантаження силою 100Вт у осіб з нормотензією повинно викликати підвищення АТ не більше ніж 200/100 мм рт. ст. Це значення є верхньою межею нормального АТ при навантаженні вказаної потужності, розрахованої як середнє арифметичне рівня АТ у здорових осіб в даних умовах + одне стандартне відхилення (М+у). Напротязі 4 хв після навантаження САТ повертається до початкового; ДАТ нормалізується швидше-напротязі однієї хвилини. Реакцію відновлення АТ вважають нормальною, якщо на 5-ій хвлині після навантаження становить не більше 140/90 мм рт. ст. Для хворих з АГ характерне більш суттєве підвищення АТ – як систолічного, так і діастолічного. Якщо у здорових осіб підвищення ДАТ обмежується одиницею, то у хворих на АГ при навантаженні становить 120-130 мм рт. ст. і більше, що відображає неспроможність резистивних судин реагувати на метаболічні зміни, зумовлені навантаженням. Іншими словами, ЗПСО у хворих із стабільною АГ підвищений не тільки в спокою, але й при фізичному навантаженні. У хворих з АГ на початковій стадії захворювання навантаження не завжди супроводжує підвищення ДАТ, тото реакція може бути такою як і у здорових осіб. Характер реакції АТ на фізичне навантаження розглядається як прогностичний критерій прогресування АГ в подальшому. За даними I.-W.Franz (1998), який обстежував 475 чоловіків напротязі 3,8 років після проведення велоергометрії, прогресування АГ відмічалось у 97% осіб з високим АТ при навантаженні і тільки у 32% з нормальною реакцією АТ на навантаження. Більшість досліджень показують, що рівень АТ при навантаженні коррелює з ГЛШ (відображається ураженням органів-мішеней) та з прогнозом захворювання. Слід відмітити, що корреляція стосується тільки САТ. Так, дослідження Filipovsky і співавт. (1992), Mundal і співавт. (1994) показали, що високий рівень АТ при субмаксимальному навантаженні є предиктором смерті внаслідок захворювань серцево-судинної системи і, зокрема, з приводу інфаркту міокарду. За даними Mundal, з 1999 чоловіків віком від 40 до 60 років без ознак ІХС, остежених в 1972-1975 рр., напротязі наступних 16 років внаслідок інфаркта міокарда померло 92 і ще 143 перенесли нефатальний інфаркт міокарду. Самий несприятливий прогноз для тих обстежених, у яких АТ в спокою був вище 140 мм рт. ст., а велоергометрія (потужністю 100Вт напротязі 6 хв) супроводжувалась підвищенням САТ до 200 мм рт. ст. Ризик розвитку інфаркту міокарду у них був вищим в 2 рази, а ризик смерті внаслідок серцево-судинних захворювань майже в 3 рази вищий, чим у обстежених, у яких АТ в спокою був нижчий 140 мм рт. ст., а при навантаженні – нижче 200 мм рт. ст. Якщо АТ в спокою був вищий 140 мм рт. ст., але при навантаженні не перевищував 200 мм рт. ст. приріст САТ був невеликим, ризик смерті внаслідок інфаркту міокарду був значно нижчий. Вважають, що рівень САТ при фізичному навантаженні є незалежним фактором ризику смертності по причині захворювань серцево-судинної системи і смертності з приводу інфаркту міокарду. Ймовірно, це зумовлено тим, що найбільш значне підвищення САТ при навантаженні відображає найбільш важкі форми АГ. Окрім зв’язку САТ при фізичному навантаженні із смертністю внаслідок захворювань серцево-судинної системи спостерігається його прямий зв’язок з факторами ризику розвитку ІХС: вміст ХС, тригліцеридів та індексом маси тіла. Зворотній зв’язок прослідковіється між АТ при навантажнні і толерантністю до глюкози. Таким чином, метаболічні зміни, характерні для хворих з високим АТ в спокою, спостерігається і у осіб з високим АТ при фізичному навантаженні. Рівень АТ при навантаженні залежить залежить від двох факторів: вихідного АТ і його приросту під час навантаження. Чим вищий АТ в спокою, тим вищий при навантаженні. Приріст АТ, навпаки, не коррелюється з вихідним рівнем АТ: він може бути високим як при нормотензії, так і при АГ. У осіб з нормальним АТ в спокою, але з високим приростом ПТ при навантаженні в подальшому часто розвивається АГ. Так, фремінгенське дослідження показало, що серед чоловіків з вираженим підвищенням САТ під час навантаження через 4 роки АГ виявляється значно частіше, ніж серед осіб з нормальною реакцією САТ на навантаження. У жінок такої залежності не виявляється. Але не варто переоцінювати значення припосту АТ при навантаженні, оскільки в деяких дослідженнях показано, що більш високий приріст характерний для більш низьких вихідних значень, тобто він не завжли відображає важкість АГ. Прогностичне значення рівня АТ при динамічному навантаженні також не є загальноприйнятим. Зокрема, група дослідників з США та Фінляндії (1998) вивчили реакцію АТ (яке вимірювалось методом прямого внутрішньоартеріального вимірювання) на динамічне та ізометричне (статичне) навантаження та співставляли з рівнем АТ через 5 років (останній оцінювали за допомогою амбулаторного моніторування). Встановлено, що АТ, досягнутий при динамічному навантаженні, не коррелює з середньодобовим АТ через 5 років ні при нормотензії, ні при АГ. Проба з ізометричним навантаженням була інформативнішою: чим більше підвищувався ДАТ при ізометричному навантаженні, тим більш високим він був через 5 років при амбулаторному моніторуванні, а серед осіб, у яких при ізометричному навантаженні відмічався особливо високий АТ (САТ 220>= мм рт. ст. або ДАТ>=105 мм рт. ст.), корреляція виявлена не тільки для ДАТ, але й і для САТ.
1 2 3 4 5 Категория: Медицина та здоров'я \| Добавил: Aspirant (29.05.2014)
Просмотров: 1517 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: