Реферат на тему: Антибіотики - Медицина та здоров'я - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Антибіотики. Антибіотики. До антибіотиків відносять речовини, які продукуються будь-якими організмами і здатні вибірково вбивати мікроорганізми (бактерії, гриби, віруси та ін.) або пригнічувати їх життєдіяльність. Антибіотичні речовини пошкоджують різні ланки метаболічних процесів збудника, порушують життєдіяльність і дозволяють організмові ефективніше здійснювати свої захисно-регулюючі функції. За типом антибактеріальної дії антибіотики поділяються на бактерицидні (знищують збудника) та бактеріостатичні (пригнічують життєдіяльність збудника). До перших відносять пеніциліни (біо- і напівсинтетичні), цефалоспорини, аміноглікозиди, поліміксини, до других — макроліди, тетрацикліни, левоміцетин та ін. Основні принципи антибіотикотерапії. 1. Ідеальною вимогою для раціонального, цілеспрямованого ефективного лікування є виділення, ідентифікація збудника та визначення його чутливості до антибіотика, адекватно підібраного для даного хворого. При багатьох інфекційних хворобах, спричинених одним видом збудника (черевний тиф, лептоспіроз, бешиха, скарлатина, сибірка, висипний тиф, чума та ін.), вже при встановленні клінічного діагнозу можна визначити найбільш ефективний препарат. Якщо хвороба поліетіологічна (гнійний менінгіт, пневмонія, сепсис, харчові токсикоінфекції), потрібне визначення антибіограми. Слід лише враховувати, що згідно з клінічними спостереженнями, якщо немає вибору, то й антибіотик, до якого збудник малочутливий або нечутливий, може дати позитивний клінічний ефект в організмі хворого. 2. Вибір найбільш активного і найменш токсичного препарату (див. табл. 1). 3. Своєчасність і певна тривалість введення антибіотика для досягнення і закріплення терапевтичного ефекту. 4. Визначення дози, методу і кратності введення препарату (додержання певних інтервалів). Це потрібно для створення сталої терапевтичної концентрації препарату в крові, інших рідинах і тканинах організму, які мають в 2—4 рази перевищувати мінімальну антибактеріальну концентрацію (МАК) для даного збудника. 5. Комбінування антибіотиків між собою і з іншими лікарськими засобами для посилення (потенціювання) антибактеріального ефекту. 6. Урахування можливості побічної дії антибіотиків під час лікування. Можливість отримати нові антибіотики пов'язана зі скринінгом нових природних речовин, хімічною трансформацією відомих антибіотичних структур, хімічним синтезом нових сполук (С. М. Навашин). Особливо ефективні дослідження по створенню нових беталактамів — пеніцилінів, цефалоспоринів, карбапенемів, монобактамів, інгібіторів беталактамаз (захисних ферментів стійких штамів бактерій). Характеристика основних видів антибіотиків. Пеніциліни — антибіотики, які належать до першочергових. Основним представником природних пеніцилінів є бензилпеніцилін, який і досі залишається високоефективним при менінгококовій хворобі, а також при хворобах, спричинених пеніциліназонегативними стафілококами, пневмококом, стрептококом (ангіна, скарлатина, бешиха), і спірохетозах (лептоспіроз, бореліози, содоку). До природних біосинтетичних пеніцилінів зберегли чутливість збудники сибірки, дифтерії, еризипелоїду, лістеріозу, ботулізму, правця. Крім природних пеніцилінів широко розповсюджені напівсинтетичні пеніциліни, які, зберігаючи основні переваги бензилпеніциліну (бактерицидність, мала токсичність), набули нових властивостей — кислотостійкості, стійкості проти беталактамаз, ширшого спектра Таблиця 1. Антибактеріальні засоби вибору і резерву Хвороба Препарати вибору Препарати резерву Бореліози Доксициклін (тетрацикліни) Пеніцилін, еритроміцин Ботулізм Пеніцилін + антитоксин Левоміцетин, метронідазол, Бруцельоз Доксициклін (тетрацикліни) + + макроліди Левоміцетин + стрептоміцин, +стрептоміцин, рифампіцин бактрим (бісептол) + гентамі- цин, фторхінолони Дизентерія Фторхінолони, сульфаніламідні Ампіцилін препарати (бактрим) Дифтерія Еритроміцин ( антитоксин Пеніцилін Ешерихіоз Аміноглікозиди, цефалоспори- Ампіцилін, бактрим (бісептол), ни антипсевдомонадні пеніциліни, фторхінолони Цефалоспорини III покоління, Єрсиніоз Бактрим (бісептол), гентамі- цин, фторхінолони тетрацикліни Інфлюенц-ме- Цефалоспорини III покоління, Ампіцилін + левоміцетин нінгіт ампіцилін Кампілобакте- Еритроміцин Тетрацикліни, гентаміцин, ріоз фторхінолони, левоміцетин Коклюш Еритроміцин, тетрацикліни в Бактрим (бісептол), амоксицилін ранньому періоді, цефалоспо- рини при пізніх ускладненнях Ку-гарячка Тетрацикліни, еритроміцин Левоміцетин Хвороба легіо- Еритроміцин + рифампіцин Бактрим (бісептол) + фторхіно- нерів лони Лептоспіроз Пеніцилін Тетрацикліни Лістеріоз Ампіцилін + гентаміцин Левоміцетин, бактрим (бісептол), еритроміцин Меліоїдоз Цефалоспорини III покоління, Тетрацикліни, хлорамфені- бактрим (бісептол) кол + йміноглікозидиМенінгококова Пеніцилін Ампіцилін, левоміцетин, цефа- хвороба лоспорини II і III покоління, сульфален-меглюмін Орнітоз Тетрацикліни (доксициклін) Еритроміцин, рифампіцин Правець Пеніцилін + антитоксин Левоміцетин, доксициклін, ери- троміцин, метронідазол Псевдотуберку- Аміноглікозиди Бактрим (бісептол), тетрацик- льоз ліни Рикетсіози Тетрацикліни Левоміцетин, фторхінолони Сальмонельоз Ампіцилін, амоксицилін, бак- Левоміцетин, ципрофлоксацип, трим (бісептол) цефалоспорини IIІ покоління Стафілококова Пеніциліназорезистентні пені- Еритроміцин, кліндаміцин, ван- хвороба циліни, рифампіцин, гентамі- коміцин, ципрофлоксацин, фтор цин, цефалоспорини І поколін- хінолони ня, ванкоміцин + рифампіцин або гентаміцин Стрептококова Пеніцилін Беталактами, еритроміцин, ван- хвороба коміцин Сибірка Пеніцилін Еритроміцин, левоміцетин, те- трацикліни, фторхінолони Черевний тиф Левоміцетин, ампіцилін Бактрпм (бісептол), цефалоспо-ринн III покоління, ципро-флоксацин Тетрацикліни, левиміцет. Рифампіцин Бактрим (бісептол; Левоміцетин, доксацикдін Туляремія Стрептоміцин, гентаміцин Холера Чума Тетрацикліни, фторхінолони Стрептоміцин Примітки: 1. Препарати резерву призначаються лише у разі протипоказань до застосування основного рекомендованого препарату. 2. Аміноглікозиди: гентаміцин, тобраміцин, амікацин, сизоміцин. 3. Антипсевдомонадні пеніциліни: карбеніцилін, тикарцилін, піперациліп, мезлоцилін, азлоцилін. 4. Пеніциліназорезистентні пеніциліни: нафцилін, оксацилік, метицилііі, клоксацклін, диклоксацилін. 5. Тетрацикліни: тетрациклін, доксициклін, міноциклін. 6. Цефалоспорини: І покоління — цефазолін, цефалексин, цефалотин, цефрадин, цефрадоксил; II покоління — цефаклор, цефамандол, цефоніцид, цефотетан, нефуроксим; III покоління — цефотаксим, цефтізоксим, цефтазидпм, цефтриаксон, цефоперазон та ін. антибактеріальної дії. Це метицилін, оксацилін, диклоксацилін, які ефективні при хворобах, спричинених пеніциліназоутворюючими стафілококами. Ампіцилін, карбеніцилін, карфецилін — антибіотики широкого спектра дії, активні щодо різних груп грампозитивних бактерій (крім утворюючих пеніциліназу стафілококів) та більшості грамнегативних, завдяки чому використовуються також у лікуванні хворих на сальмонельоз, шигельоз, ешерихіоз, черевний тиф. Цефалоспорини — це численна група напівсинтетичних антибіотиків, основними особливостями яких є широкий спектр антибактеріальної дії, стійкість проти стафілококової пеніцилінази, висока активність щодо пеніциліназоутворюючих стафілококів, активність щодо грампозитивних і грамнегативних коків і більшості грамнегативних паличковидних мікроорганізмів. Отримання останнім часом інгібіторів беталактамаз (клавуланова кислота, сульбактам, тазобактам) і застосування їх у комбінації зі «старими» пеніцилінами (ампіцилін, тикарцилін) підвищило ефективність напівсинтетичних пеніцилінів до рівня цефалоспоринів III покоління, розширило спектр їхньої дії. Левоміцетин — синтетичний аналог природного антибіотика хлорамфеніколу. Діє бактеріостатично. Активний щодо більшості грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. У клініці інфекційних хвороб застосовується при дизентерії, холері, єрсиніозі, бруцельозі, висипному тифі, коклюші, туляремії, ботулізмі, лістеріозі, орнітозі. Левоміцетин є антибіотиком вибору при генералізованому сальмонельозі, особливо при черевному тифі. Дещо менш активний він щодо кишкової палички, збудників сибірки, лептоспірозу, бореліозу. Левоміцетин проникає в клітину. Тетрацикліни — тетрациклін, хлортетрациклін, окситетрацикліи та напівсинтетичні похідні пролонгованої дії — морфоциклін, метациклін, міноциклін, глікоциклін, особливо доксициклін. Тетрацикліни є антибіотиками широкого спектра дії, активні щодо більшості грампозитивних і грамнегативних бактерій, спірохет, лептоспір, рикетсій, хламідій, мікоплазм. Діють бактеріостатично у великих концентраціях на деяких найпростіших (амеба, шизонтні форми плазмодію малярії). До тетрациклінів чутливі більшість штамів стафілококів, у тому числі пеніциліназоутворюючі. їх використовують при лікуванні хворих на холеру, дизентерію, рикетсіози, бореліози, бруцельоз, хламідіози, ешерихіоз, менінгококову хворобу, ерсиніоз, лістеріоз, коклюш, сап, сибірку, еризипелоїд, содоку.Аміноглікозиди. Стрептоміцин ефективний при лікуванні хворих на туберкульоз та деякі особливо небезпечні інфекційні хвороби (чума). Крім стрептоміцину до цієї групи антибіотиків належать неоміцин, мономіцин, канаміцин (І покоління), гентаміцин, тобраміцин, сизоміцин (II покоління) та нові напівсинтетичні аміноглікозиди, нечутливі до впливу аміноглікозидінактивуючих ферментів (амікацин, дідезоксиканаміцин, нетилміцин та ін.). Це антибіотики широкого спектра дії, активні щодо грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів, деяких найпростіших. За ступенем зменшення антимікробної активності їх можна розташувати так: нетилміцин, сизоміцин, гентаміцин, тобраміцин, неоміцин, канаміцин, мономіцин. Усім препаратам цієї групи властива вибіркова нейро- і нефротоксичність. Найменш токсичний з них канаміцин. Макроліди (еритроміцин, олеандоміцину фосфат) активні переважно щодо грампозитивних мікроорганізмів і грамнегативних коків. До них чутливі бруцели, рикетсії, хламідії, мікоплазми, деякі найпростіші. Використовуються при лікуванні хворих на стафілококові та стрептококові хвороби, дифтерію, бруцельоз, туляремію, легіонельоз, сибірку, рикетсіози, амебіаз, хламідіози (орнітоз). Новим досягненням є створення напівсинтетичних макролідів, представник яких азитроміцин не тільки значно перевищує за активністю еритроміцин, а й має пролонговану дію і може призначатися один раз на добу. Рифаміцини — нова група антибіотиків-анзаміцинів широкого спектра дії (рифампіцин, рифаміцин SV). Високоактивні щодо грампозитивних мікроорганізмів (особливо стрепто- і стафілококів) і мікобактерій туберкульозу. За ступенем активності щодо стафілококів мають перевагу над цефалоспоринами, аміногліко-зидами, тетрациклінами та ін. До рифаміцинів чутливі і деякі інші бактерії, збудник дифтерії, рикетсії, хламідії. Використовуються в лікуванні хворих на туберкульоз, стафіло- і стрептококові хвороби, сибірку, рикетсіози, легіонельоз, бруцельоз, хламідіози. Останнім часом отримано нові похідні рифампіцину пролонгованої дії (рифапентин, рифабутин). Поліміксини — група антибіотиків, які вибірково впливають на грамнегативні бактерії, зокрема на кишкову і синьогнійну паличку, клебсіели, ерсинії, шигели, бруцели, меншою мірою на сальмонели. До антибіотиків інших груп належать: лінкоміцин, активний щодо грампозитивних коків, мікоплазм, збудників сибірки, дифтерії; кліндаміцин (похідне лінкоміцину) з тим самим спектром дії; ристоміцин (ристоцетин) —до грампозитивних коків; ванкоміцин — до грампозитивних коків і бактерій. Антибіотики, що застосовуються при мікозах, мають вибіркову активність щодо патогенних грибів, особливо дріжджеподібних роду Candida. Однак їм не властива антибактеріальна активність. Протигрибний ефект виявляють антибіотики полієнового ряду — ністатин, леворин, амфотерицин В, амфоглюкамін, нізорал. Характер їх впливу фунгістатичний, а в більших дозах — фунгіцидний. Застосовують протигрибні антибіотики для профілактики кандидамікозу.
1 2 3 4 5 Категория: Медицина та здоров'я \| Добавил: Aspirant (24.05.2014)
Просмотров: 443 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: