Реферат на тему:Анатомофізіологічні особливості новонародженого - Медицина та здоров'я - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Анатомофізіологічні особливості новонародженого. Після відокремлення плода від матері починається період по-заутробного його життя. Перші чотири тижні мають назву періоду новонародження. В цей час починається пристосування організму до навколишнього середовища. Вже з моменту народження відбуваються значні зрушення в обміні речовин, змінюються функції окремих органів і систем. Встановлюються легеневе дихання, позаутробний кровообіг, починають функціонувати органи травлення, з'являється власна теплорегуляція, змінюються морфологічні та фізико-хімічні властивості крові. Основні функції організму перебувають у стані нестійкої рівноваги, яка може легко порушуватися. Деякі фізіологічні процеси переходять у патологічні. Новонароджений пристосовується до зовнішнього світу маючи незрілу нервову систему і недостатні імунобіологічігі реакції. Тому цей період вважають критичним. Ознакою доношеної дитини є вагітність, що триває 38—40 тиж. Показники фізичного розвитку новонародженого залежать від багатьох причин: стану здоров'я матері, її харчування, перебігу вагітності, статі дитини. Тому маса і довжина тіла дитини мають широкі межі: від 2500 г і вище (в середньому 3200 г) і від 45 до 58—60 см (в середньому 52 см). Окружність голови (34—36 см) дещо більша, ніж окружність грудної клітки (32—34 см). Для характеристики новонароджених дітей існує поняття зрілості. Зріла доношена дитина голосно кричить, активно ссе, добре утримує тепло. Вона робить активні рухи, в неї виражений м'язовий тонус, є такі фізіологічні рефлекси, як рефлекс ссання і ковтання, долонно-ротовий рефлекс Бабкіна (під час натискання на долоні дитина відкриває рота), хватальний рефлекс Робінсона (якщо дитині вкласти у долоню палець, то вона міцно схоплює його), рефлекс повзання, або феномен Бауера (дитина, покладена на живіт, робить спроби повзти), рефлекс автоматичного ходіння (новонароджений переступає з ноги на ногу, якщо його тримати у вертикальному положенні) тощо. Ускладнений перебіг вагітності і вплив несприятливих чинників навколишнього середовища на плід можуть призвести до певного ступеня функціональної незрілості доношеного немовляти. У таких дітей порушується діяльність різних органів і систем: печінки, серцево-судинної і дихальної систем, терморегуляції тощо. Це є причиною вищої захворюваності і смертності. У незрілих новонароджених порушуються також адаптаційні процеси. Шкіра у новонародженого гладенька, еластична, дещо набрякла, гіперемійована і вкрита шаром сироподібного мастила. Тонким і ніжним є епідермальний шар. Сполучна тканина слабко розвинена, кількість м'язових волоконець незначна, зате шкіра дуже васкуляризована У ній добре розвинені сальні залози і погано — потові. Шкіра новонародженого має підвищену вразливість і знижену захисну функцію, тому через неї в організм може проникнути будь-яка інфекція. Шкіра є органом дихання і має добре виражені видільні властивості. Через шкіру дитина відчуває тепло і холод, дотик і біль. Підшкірна жирова клітковина відкладається протягом останніх двох місяців перед народженням і, як правило, у доношених дітей добре розвинена. М'язова система не досить розвинена, особливо на кінцівках. Спостерігається значна гіпертонія м’язів. Переважає тонус згиначів, що надає дитині характерної пози. Нервова система у новонароджених як морфологічно, так і функціонально ще незріла, проте під впливом зовнішніх умов вона постійно диференціюється і вдосконалюється. Це певним чином позначається на рості й розвитку дитини. Головний мозок дитини порівняно з мозком дорослого відносно великий і важкий. Маса його становить 350—400 г. Кора великого мозку тонка, борозни неглибокі, не завжди чітко виражені. Сіра речовина мозку не досить відмежована від білої. Спинний мозок порівняно з іншими відділами центральної нервової системи має досконалішу будову і функціонально зріліший. Органи чуття у новонароджених недосконалі. Проте смак вони розрізняють добре. Від солодкого дитина заспокоюється, облизує губи і робить ковтальні рухи, від гіркого, солоного і кислого стає неспокійною. Нюх розвинений слабко, проте немовлята нерідко відмовляються ссати, якщо тріщини сосків матері змазані препаратами з неприємним запахом. Дотик дитина відчуває досить добре, реагуючи на легке механічне подразнювання шкіри і слизових оболонок. Щодо зору, то вона сприймає тільки світло. Некоординовані рухи очей зумовлюють фізіологічну косоокість. Яскраве світло спричинює захисний рефлекс моргання. Слух знижений, але на сильні звуки дитина реагує: вона здригається, м'язи її обличчя скорочуються, змінюється частота і глибина дихання. Відчуття болю дещо ослаблене.Органи дихання. Ніс у новонароджених малий, хрящі його м'які, ходи звужені. Слизова оболонка ніжна, добре васкуляризована, а тому дуже вразлива і швидко набухає, що утруднює дихання носом. Додаткові пазухи носа недорозвинені. Слухова труба коротка й широка, розміщена горизонтально. Горло, гортань, трахея і бронхи вузькі, з м'якими хрящами і слабкорозвиненою еластичною тканиною. їхня слизова оболонка ніжна, з добре вираженим кровопостачанням. Грудна клітка діжкоподібна, ребра м'які, піддатливі, розміщені горизонтально. Трахея на рівні III—IV грудних хребців роздвоєна. Бронхи відносно вузькі. Легені мають густу капілярну сітку і мало еластичної тканини. Нижня межа їх знаходиться вище, ніж у дітей грудного віку, що пов'язано з високим розміщенням діафрагми. Органи дихання починають функціонувати з моменту народження. З'ява першого вдиху зумовлена комплексом чинників, що збуджують центр дихання. Після народження у крові підвищується вміст вуглекислоти до 4.5—5,3 кПа, тиск кисню знижений до 4,5—5,3 кПа (35—40 мм рт.ст), що призводить до метаболічного ацидозу. Це спричиняє збудження дихального центру. У виникненні першого вдиху певне значення мають також температурні, тактильні та інші зовнішні рефлекторні подразники. Услід за першим вдихом Уявляються нерегулярні поодинокі дихальні рухи, і тільки дещо пізніше налагоджується правильне, ритмічне дихання (40—60 дихань за 1 хв.). Механізм заповнення повітрям легень полягає у виникненні після першого вдиху негативного присисного тиску. Далі встановлюється позитивний тиск, який призводить до активного видиху. Об'єм кожного вдиху становить 15—20 см . Насичення крові киснем у перший день життя — 64—92%. на 7-й день воно зростає до 87—97%. Серцево-судинна система. Після народження дитини і перев'язування пуповини функція серцево-судинної системи значно змінюється. Припиняється плацентарний кровообіг, починає працювати мале коло кровообігу. З легень кров надходить у ліве передсердя, унаслідок чого в ньому підвищується тиск, закриваються і заростають овальний отвір та артеріальна протока. Кровообіг у новонароджених здійснюється вдвічі швидше, ніж у дорослих, і триває 11 —12 с. Серце розміщується високо, а його розміри відносно грудної клітки значно більші, ніж у дорослих. Пульс у перші дні після народження становить 140—160 за 1 хв. До 4-го тижня життя він поступово сповільнюється, досягаючи 125—140 за 1 хв. Для нього характерні лабільність і аритмія, особливо дихальна. Максимальний артеріальний тиск у новонароджених становить 9.3—9.9 кПа (70—74 мм рт.ст.). мінімальний — 4.7—6.7 кПа (35—50 мм рт.ст.). Кров і органи кровотворення. В ембріональний період гемопоез переважно відбувається у печінці, кровотворна функція якої до 5-го місяця зростає, а потім поступово зменшується і під час народження дитини майже припиняється. З 4-го місяця внутрішньоутробного розвитку поряд з печінкою кровотворними органами є кістковий мозок, селезінка і лімфатична тканина. У новонародженого основним гомопоетичним органом є червоний кістковий мозок. Відразу після народження кількість еритроцитів у новонародженого дорівнює 5—10 в 1 л. а рівень гемоглобіну становить 10.55—12.41 ммоль/л (17—20 г%). 3 2-го дня життя ці показники поступово знижуються. 80% гемоглобін)' у новонародженого припадає на фестальну його форму. що має важливе значення під час адаптації організму до нових умов життя. Протягом 3 міс фетальний гемоглобін майже повністю замінюється гемоглобіном А (доросла форма). Кількість лейкоцитів у новонароджених перебуває у межах 10— 30-10 в 1 л. У перші дні переважають нейтрофіли. Наприкінці 1-го тижня кількість їх зрівнюється з лімфоцитами — настає так званий перший перехрест. Надалі кількість лімфоцитів зростає. У перші тижні життя вміст моноцитів і тромбоцитів підвищений. Печінка у новонароджених велика, повнокровна, бідна на сполучну тканину. Під час пальпації її нижній край виступає з-під реберної дуги на 1—2 см. Через недостатнє продукування печінкою ферменту глюкуронілтрансферази, який бере участь у зв'язуванні вільного білірубіну, у новонароджених розвивається фізіологічна жовтяниця. Знижується синтез протромбіну та інших чинників згортання крові, що зумовлює схильність до геморагічного синдрому. Глікогенотворна функція печінки також незріла. Система травлення. Ротова порожнина у новонароджених відносно невелика. Вона має ніжну і добре васкуляризовану слизову оболонку, захисна функція якої знижена. Слинні залози недорозвинені, кількість слини зменшена, тому слизова оболонка рота відносно суха. Із слиною виділяються ферменти амілаза і птіалін, що розщеплюють полісахариди, і мальтаза, що розкладає дисахариди до моносахаридів. На губах знаходяться тверді валики, що сприяють щільному захопленню соска. У товщі щік розміщені жирові утвори (грудочки Біша), які поліпшують акт ссання. Стравохід має довжину 10—11 см. У його слизовій оболонці є багато судин і мало слизових залоз. Слизова оболонка суха і дуже вразлива.Вміст шлунку у перші дні життя становить 30—34 мл, на 10-й день — 70—80 мл. М'язи кардіальної його частини розвинені слабше, ніж м'язи воротаря. Тому у новонароджених легко виникають відригування і блювання. Слизова оболонка кишок має підвищену проникність для мікроорганізмів і токсинів. Вона ніжна, вразлива, багата на судини і лімфатичні вузли. Відразу після народження вміст кишок стерильний, проте вже через кілька годин до них потрапляє сапрофітна мікрофлора (біфідум-бактерії, непатогенна кишкова паличка тощо). За умови натурального вигодовування переважають біфідум-бактерії, штучного — кишкові палички. Шлунковий сік у новонароджених порівняно з дорослими характеризується зниженою кислотністю і ферментативною активністю, що зумовлює його недостатню захисну функцію, проте сичужного ферменту виробляється багато. У перші 2—3 дні після народження під час випорожнень відходить меконій, пізніше — перехідний кал, який згодом стає золотисто-жовтим. Частота випорожнень у новонароджених — до 3 разів за добу. Якщо немає меконію у перші дні життя, треба запідозрити зарощення (атрезію) прямої кишки або відхідника. Органи сечовиділення. Нирки порівняно з масою тіла у новонароджених більші, ніж у дорослих. Тому їх можна пропальпувати. Нирки доношеної дитини функціонують з перших днів життя, хоч мають ще ембріональну будову, зокрема недорозвинені мозкову речовину і ниркову кору. У перші 2—4 дні після народження спостерігається фізіологічна олігурія (мало сечі), зумовлена недостатнім надхожєнням до організму дитини рідини. Через це сечовипускання частішають до 20—25 разів за добу, причому кожного разу виділяється 10—15 мл сечі. Перші порції сечі безбарвні або мають жовтий відтінок. Потім сеча стає яскраво-жовтою, а в дні, коли маса тіла найменша, — майже коричневою. З 4—5-го дня життя і до кінця першого місяця вона прозора і безбарвна. Зміни в організмі новонароджених дітей, що відображають процеси пристосування до нових умов життя, називають перехідними (транзиторними) фізіологічними станами. Вони бувають тільки у новонароджених і пізніше ніколи вже не повторюються. Ці стани називаються ще пограничними, оскільки тони межують з патологією і за несприятливих умов можуть перейти в те чи інше захворювання. Залежно від ступеня їхнього прояву можна зробити висновок про індивідуальні особливості неонатально-го періоду і про зрілість дитини. Фізіологічна втрата маси тіла спостерігається майже у всіх новонароджених. В основному вона пов'язана з недостатнім надходженням води до організму і з голодуванням дитини у перші дні життя. Ступінь зменшення маси тіла залежить від умов внутрішньоутробного розвитку, перебігу вагітності та пологів, маси тіла під час народження і статі дитини, стану її здоров'я, а також від харчування і кількості введеної рідини. Чим раніше дитину прикладають до грудей, тим менше знижується і тим швидше відновлюється маса її тіла. 70—75% фізіологічної втрати припадає на воду, яка виводиться не тільки з сечею і випорожненнями, а й через легені та шкіру. Тому у разі високої температури у палатах або коли дитину занадто закутують, значно збільшується втрата рідини. Початковий спад маси тіла відбувається у перші 3—4 дні життя і становить у середньому 4—5% маси під час народження. Якщо втрата перевищує 9%, то це слід вважати патологією. У здорових доношених дітей за умови правильного догляду і годування маса тіла відновлюється на кінець 1-го — початок 2-го тижня життя. Фізіологічна жовтяниця новонароджених буває у 60—80% випадків. У більшості дітей з'являється на 2-гу — 3-тю добу життя, рідше — на 1-шу або 4-ту. Послідовність появи жовтяниці така: спочатку — на шкірі обличчя, потім — на тулубі, кінцівках, кон'юнктивах і слизових оболонках. При цьому стан дитини не порушується. Вона залишається активною, добре ссе грудь. Немає змін у внутрішніх органах. Забарвлення сечі і випорожнень не змінюється. Фізіологічна жовтяниця спричиняється посиленим розпадом еритроцитів і недосконалістю функції печінки. Жовтяниця триває кілька днів, після чого безслідно зникає. Лікування не потребує. Якщо жовтяничне забарвлення виникає раніше, ніж звичайно, швидко посилюється його інтенсивність, погіршується загальний стан дитини, необхідно провести обстеження, щоб виключити гемолітичну хворобу. Затяжний перебіг жовтяниці спостерігається у недоношених дітей і в тих, хто переніс під час пологів гіпоксемію, асфіксію або внутрішньочерепну пологову травму. У кожному конкретному випадку питання про потребу лікування такої жовтяниці слід вирішувати індивідуально.Фізіологічна еритема виявляється гіперемією шкіри з легким синюватим відтінком, який краще видно на кінцівках. Виникнення еритеми пов'язують з розширенням капілярів унаслідок дії нижчої температури навколишнього середовища (порівняно з температурою в утробі матері). У недоношених дітей і народжених від матерів, хворих на цукровий діабет, еритема шкіри виражена сильніше. Еритема досягає максимуму на 1-й день життя і зникає через 2—3 або 5—7 днів. Токсична еритема зустрічається у 25—50% новонароджених. Має вигляд невеликих, щільних сірувато-білих папул або пухирців з прозорою рідиною, оточених рожевим вінчиком. Вони з'являються на 2—3-й день життя і розміщуються групами на кінцівках, тулубі, волосистій частині голови. Токсичну еритему пояснюють здебільшого алергічною реакцією на білки молока. Скороминуща, або транзиторна, гарячка супроводиться підвищенням температури тіла до 39 °С, рідше 40 °С. Вона з'являється на 3—4-й день життя і часто збігається з часом максимальної втрати маси тіла. Переважно виникає у разі перегрівання новонароджених і недостатнього введення їм рідини. Поява тран-зиторної гарячки пояснюється наявністю великої кількості білка у молозиві, яким годують дитину, а також недосконалістю механізмів терморегуляції. Гарячка триває 3—4 год. Під час неї змінюється загальний стан дитини: вона неспокійна, відмовляється від грудей, виникають тремор кінцівок і гіперемія шкіри. Щоб запобігти цьому, дитину треба розгорнути і часто поїти 5% розчином глюкози з розчином Рінгера або водою (80—100 мл рідини на 1 кг маси тіла на добу). Статеві кризи виникають унаслідок дії гормонів, що надходять до організму дитини від матері за останні тижні його внутрішньоутробного розвитку. Незалежно від статі дитини на 5—7-й день життя у неї нагрубають грудні залози до розмірів горошини або волоського горіха. Під час натискання з них виділяється небагато водянистої або молочного кольору рідини. Видавлювати секрет не можна. Рекомендується суха туга пов'язка. З 2—3-го тижня залози починають зменшуватися, і до кінця місяця нагрубання зникає. У дівчаток бувають кров'янисто-слизові виділення із статевої щілини, що згодом припиняються. У такому разі необхідно дотримувати гігієни. У хлопчиків іноді набрякають калитка (мошонка) і статевий член. Лікування не потрібне. Сечокислий інфаркт нирок. У деяких новонароджених на З—1-й день життя з сечею виділяється багато солей сечової кислоти — сечокислого амонію і натрію, кальцію оксалату. Кількість сечі у перші дні життя дитини невелика. Унаслідок цього сечокислі солі затримуються і відкладаються у ниркових канальцях. Із збільшенням діурезу ці солі з нирок вимиваються. У разі сечокислого інфаркту спостерігається висока відносна густина (питома вага) сечі, а на пелюшках від неї залишається червонуватий осад. Загальний стан дитини не змінюється. їй необхідно давати більше рідини. Tpaнзиторний дисбактеріоз буває у всіх немовлят. У разі неускладненої вагітності плід стерильний. Але вже у момент народження на шкірі і слизових оболонках поселяється флора з пологових шляхів матері. В подальшому джерелами інфікування є повітря, руки персоналу, предмети догляду, материнське молоко. На шкірі, слизових оболонках, у кишках осідають як нешкідливі бактерії молочнокислий стрептокок, так і умовно-патогенні стафілококи, кишкова паличка й різні штами протея. У другій половині 1-го тижня і на 2-му тижні життя із шкіри, слизових оболонок носа, горла, з калу у 60—70% новонароджених можна виділити і стафілококи, і ентеробактерії. Молоко матері сприяє розмноженню Bіbifidus, що призводить до різкого зменшення патогенної флори. Транзиторний катар кишок — це розлад випорожнень, який спостерігається у всіх новонароджених у середині 1-го тижня життя. Первинний кал (меконій) має вигляд густої, в'язкої, темно-зеленої (оливкової) маси, що виділяється протягом 1—2 днів. Згодом випорожнення частішають, а кал стає рідшим, із грудочками, слизом, набуває зеленувато-жовтого кольору. Мікроскопія виявляє слиз, жирні кислоти, близько 30 лейкоцитів у полі зору. Такий кал називають перехідним, а стан — транзиторним катаром кишок. Через 2—4 дні кал стає однорідним, кашкоподібної консистенції і жовтого забарвлення. Кількість лейкоцитів знижується до 10 у полі зору. Перехідний катар кишок спричиняється початковим дисбактеріозом, новим видом харчування (лактотропне) і подразненням слизової оболонки білками і жирами материнського молока. Лікування не потребує. Ранній неонатальний період триває недовго, проте він дуже впливає на подальший розвитбк стан здоров'я дитини. Основні функції організму в цей час перебувають у нестійкій рівновазі. Тому навіть невеликі зміни навколишнього середовища можуть порушити найважливіші життєві процеси. Ось чому потрібні особливі умови і спеціальний догляд за новонародженим. Якість обслуговування немовлят залежить від правильної організації роботи родопомічного закладу, дитячого відділення пологового будинку і праці персоналу.Основа догляду за новонародженим — це найсуворіше дотримання чистоти і стерильності (асептики). Дуже важливим є циклічне заселення палат, щоденне і дбайливе прибирання їх, провітрювання, кварцування, контроль за відповідним температурним режимом тощо. Персонал повинен ретельно дотримувати особистої гігієни. Його не допускають до роботи, якщо виявлено гострі респіраторні захворювання, підвищену температуру тіла, гнояки на шкірі. Перед початком роботи слід прийняти душ, надіти чистий халат, хустинку або шапочку і маску. Не можна носити вовняні речі. Руки старанно миють щіткою і милом під проточною водою. Далі їх обробляють дезінфікуючим засобом (0,5% розчином хлораміну, спиртовим розчином йоду тощо). Медичний персонал, який працює з новонародженими, щодня перед початком роботи оглядає лікар або старша медична сестра. Основним завданням медичної сестри, яка працює у відділенні новонароджених, є найсуворіше виконання усіх вимог щодо санітарно-гігієнічного режиму. Всі маніпуляції з новонародженими необхідно проводити дуже обережно, але швидко, на теплому столі і зігрітих пелюшках або поблизу електрообігрівача. Під час пологів користуються тільки стерильними медичними інструментами. Перед пологами акушерка обробляє руки так, як перед хірургічною операцією. У нашій країні це роблять за найпоширенішим методом Спасокукоцького — Кочергіна (5 хв руки миють щіткою під проточною водою з милом, потім ще 5 хв обробляють їх у 0,25% розчині аміаку). Акушерка надягає стерильний халат, шапочку, маску та рукавички. Як тільки прорізалася голова новонародженого, з верхніх дихальних шляхів його стерильним катетером відсмоктують слиз. Новонародженого акушерка кладе на стерильний лоток, вкритий стерильною пелюшкою. Перед відділенням дитини від матері здійснюють профілактику гонобленореї. Вона полягає в тому, що акушерка стерильною ватою знімає із шкіри повік новонародженого мастило і слиз (для кожного ока беруть окремий ватний тампон). Далі пальцями лівої руки вона злегка відтягує вниз нижню повіку, а правою рукою стерильною піпеткою закапує у кон'юнктивальний мішок по 1—2 краплі 30% розчину сульфацил-натрію. Дівчаткам по 1—2 краплі цього ж розчину вводять у статеву щілину. Через 2 год обробку очей повторюють. Розчин сульфацил-натрію готують в аптеках і видають у пляшечках по 10 мл (його зберігають у темному місці і після відкривання використовують протягом 1 доби). Після припинення пульсації пуповини на неї накладають два затискачі Кохера: перший — на відстані 10 см від пупкового кільця, другий — на 2 см далі. Пуповину між затискачами протирають 5% спиртовим розчином йоду і перерізують стерильними ножицями. Відокремлену від материнського організму дитину акушерка показує матері. Далі новонародженого занурюють у ванночку з водою (температури 37—38 °С), до якої додають невелику кількість калію перманганату або спиртового розчину йоду. Після купання дитину висушують стерильною пелюшкою, кладуть на приготовані теплі пелюшки з ковдрочкою і відносять на спеціальний сповивальний стіл. Акушерка знову миє і дезінфікує руки, надягає новий стерильний халат для другого етапу обробки пуповини. Для цього користуються спеціальним стерильним набором, до якого входять ножиці, кульки з вати, шовкові лігатури або металеві скоби Роговіна, трикутні марлеві серветки, складені у 4 шари. Залишок пуповини змащують 96% етиловим спиртом, добре стискають вказівним і великим пальцями. На відстані 0,5—0,7 см від пупкового кільця накладають шовкову лігатуру або скобу Роговіна. Пуповину відтинають, відступаючи від лігатури на 1 см. Місце розтину і пуповинний залишок змащують 5% спиртовим розчином йоду або 10% розчином калію перманганату. На залишок пуповини накладають стерильну марлеву пов'язку (серветку), яку знімають через 12 год. Надалі слід залишати пуповину відкритою.Після обробки пуповини акушерка змащує природні складки дитини стерильною серветкою, змоченою у стерильній олії або у стерильному вазеліні, щоб позбутися сироподібного мастила. На обидві руки дитини в ділянці зап'ястка надягають клейончасті браслети, на яких записано прізвище, ім'я та по батькові матері, дату і час народження дитини, її стать і масу тіла, номер історії пологів. Новонародженого, загорнутого у стерильну пелюшку, зважують на дитячих медичних вагах. Окружність голови вимірюють стерильною сантиметровою стрічкою по лінії від надбрівних дуг до найбільшого виступу потилиці. Для визначення окружності грудної клітки верхній край сантиметрової стрічки повинен проходити по нижньому краю навколо соскових кружечків, а ззаду він торкається нижнього краю лопатки. Зріст вимірюють від маківки голови до п'ят, які необхідно поставити перпендикулярно до поверхні, на якій лежить дитина. Далі немовля сповивають у стерильні пелюшки і ковдрочку, до якої прикріплено медальйон з тими самими даними, що й на браслетах. У пологовому залі записують історію розвитку новонародженого. Перед переведенням дитини до відділення для новонароджених ще раз перевіряють ідентичність записів на медальйоні. У відділенні для новонароджених медична сестра звіряє записи історії пологів матері, медальйонів та браслетів на руках дитини. В історії розвитку новонародженого записують стать, зріст, масу тіла, дату і час народження, стан дитини під час надходження до відділення. Ці дані вносять до спеціального журналу (Ф. № 102/у). Коли немовля виписують додому, документацію знову перевіряють, а в історії розвитку новонародженого розписуються чергова медсестра і мати дитини. Відділення новонароджених повинно бути ізольованим від інших приміщень пологового будинку. Кількість палат має бути такою, щоб суворо дотримуватися порядку циклічного заповнення їх і термінів проведення остаточної генеральної санітарної обробки. Корисна площа на одну дитину — 2,4 м2. Необхідно виділити палати для травмованих дітей, недоношених і палати інтенсивної терапії. Щоб краще спостерігати за дітьми, між палатами бажано мати скляні перегородки. У приміщенні для доношених дітей температура повинна становити 22—24 °С, відносна вологість повітря — 60%. Кожну палату треба обладнати індивідуальними ліжечками з ватними матрацами або полотняними гамаками, сповивальним столом, медичною шафою, вагами, столиком для предметів догляду за дітьми і баком з клейончастим мішком для брудних пелюшок. Тут же має бути емальований посуд із пляшечками, сосками, щітками для миття рук і дезінфікуючими розчинами, необхідна кількість стерилізаторів із шприцами, пінцетами, шпателями, піпетками. Палати слід забезпечити гарячою і холодною водою. Предмети, з якими стикається новонароджений, повинні бути стерильними. Після сповивання кожної дитини стіл протирають 1% розчином перекису водню або 1% розчином хлораміну. Перед сповиванням і підмиванням дітей сестра надягає клейончастий фартух, який після кожної дитини протирає 1% розчином хлораміну. Підмивши всіх дітей, фартух миють і замочують в 3% розчині перекису водню або 1% розчині хлораміну протягом 30 хв. Під час зважування дитини на ваги стелять стерильну пелюшку. Зваживши всіх немовлят, ваги протирають 3% розчином перекису водню або 1% розчином хлораміну. Після кожного сповивання проводять вологе прибирання палати із застосуванням дезінфікуючих засобів: миють підлогу, вологою ганчіркою протирають меблі, предмети догляду за дітьми; виносять брудні пелюшки. Перед годуванням дітей палати провітрюють і опромінюють бактерицидними лампами протягом 15—20 хв. Після виписування всіх дітей проводять генеральне прибирання. Догляд за немовлям у палаті новонароджених. Як тільки дитина потрапляє у відділення, її оглядає лікар-неонатолог разом з дитячою медичною сестрою. Залишки сироподібного мастила знімають стерильною ватою, змоченою у стерильному вазеліні чи олії. Щодня ранком перед годуванням дитину підмивають теплою проточною водою з милом одноразового використання. Обличчя миють розчином фурациліну (1:5000). Кожне око протирають із зовнішнього до внутрішнього кута окремим тампоном, змоченим у такому самому розчині фурациліну. Ніс і вуха чистять джгутиками з вати, змоченими олією. Далі міряють температуру тіла у паховій ділянці і зважують дитину. Результати вимірювань записують в історію розвитку. Немовля підмивають під час кожного сповивання, а шкіру сідниць змащують 1% таніновою маззю, щоб запобігти попрілості. Залишок пуповини обробляє лікар або медична сестра. Через 12 год після народження стерильну пов'язку знімають, а залишок пуповини протирають 76% етиловим спиртом і 5% розчином калію перманганату. Після туалету кожної дитини сестра ретельно миє руки з милом.Одяг і методи сповивання немовлят. На добу для кожної новонародженої дитини потрібно 75 пелюшок, 5 сорочечок і 2 ковдри. Білизну перуть окремо і обов'язково стерилізують. Одяг не повинен заважати фізіологічному положенню дитини і утруднювати її рухів. У першу добу життя на новонародженого надягають стерильну сорочку, сповивають у стерильні пелюшки і ковдрочку. Голову прикривають краєм пелюшки. Останнім часом поширене вільне сповивання, за умови якого голова дитини залишається відкритою, на тулуб надягають бязеву сорочечку і фланелеву блузочку із зашитими внизу рукавами. Нижню частину тіла загортають у пелюшки (одна розміром 80 см, друга — трикутний підгузок) і ковдру. Дитину кладуть на пелюшки так, щоб широка основа підгузка була на рівні попереку. Нижній його кут проводять між ногами дитини, а лівим і правим краями обгортають стегна і тулуб. Потім немовля сповивають у велику пелюшку і ковдру. Клейонку у відділенні новонароджених не використовують. Білизна має бути з натуральних тканин (бавовняних, лляних). Вигодовування дітей в акушерських стаціонарах. Материнське молоко — це найкраща їжа, пристосована самою природою до потреб новонародженого. Природне вигодовування є необхідним для гармонійного росту і розвитку дитини, воно тісно пов'язане із захисними функціями організму, а також має позитивний вплив на формування нервової системи, інтелектуальних здібностей та адекватних емоційних реакцій. Жодна адаптована суміш не може замінити грудне молоко, яке за своїми компонентами відповідає організму новонародженого. На жаль, природне вигодовування досить часто і не завжди обґрунтовано замінюється штучними сумішами. Майже кожна третя молода матір догодовує свою дитину вже в 1-й місяць життя штучними сумішами, що негативно позначається насамперед на захисних функціях організму. З метою відновлення природного вигодовування необхідні достатні знання медичного персоналу, всіх вагітних жінок про перевагу грудного вигодовування та навчання матерів, як треба годувати дитину і як забезпечити лактацію. Велике значення для правильного природного вигодовування має принцип раннього першого прикладання новонародженого до грудей матері. Слід дотримувати науково обґрунтованого погляду на те. що коли перебіг вагітності і пологів у жінки були без ускладнень, стан новонародженого задовільний, то вперше до грудей його можна прикладати у пологовому будинку у пологовому залі після профілактики гонобленореї та обробки пуповини з накладанням стерильної пов'язки (через 30 хв після народження). У такому разі матері забезпечується продовження біологічного контакту з дитиною, емоційне задоволення, почуття спокою за немовля. А головне — це адаптація новонародженого на основі тісного шкірного, візуального контакту і перших крапель молозива до умов нового нестерильного середовища за допомогою колонізації шкірного покриву і слизових оболонок, травного каналу мікроорганізмами матері (біфідо- та лактобактеріями). І чим раніше він це одержить, тим меншим буде його обсіменіння умовно-патогенною мікрофлорою навколишнього середовища, тим більше він буде захищений від інфекційних хвороб. На перші годування новонароджену потрібно 8—10—15.мл молока. Якщо перші ознаки лактації у жінки відсутні, дитину все одно необхідно прикладати до грудей. Сама процедура підготовки до годування, акт ссання мають великий умовно-рефлекторний вплив на організм матері, сприяють посиленню у неї інстинкту материнства, стимулюють лактацію. За умови достатньої лактації і активного ссання кожне наступне годування повинно бути через 2,5—3 год, тобто на 1 добу дитина потребує семиразового, а частіше — восьмиразового годування. Для того щоб дитина отримувала всі компоненти грудного молока — білки, жири, вуглеводи у співвідношенні 1:3:6, її треба годувати з обох грудей. Якщо дитина наїлася (за час ссання 15— 20 хв), а у грудях ще залишилося молоко, мати повинна його зцідити. Відомо, що скільки виділиться молока з грудної залози, стільки його й прибуде. Велике значення у природному вигодовуванні новонароджених набуває принцип сумісного перебування матері і дитини у післяпологовий період, а також вільний режим годування груддю, тобто на вимогу новонародженого. Спільне перебування породіллі і новонародженої дитини в палаті значно знижує частоту захворювань породіль і новонароджених, дає можливість забезпечити раннє прикладання дітей до грудей матері, повністю використати молозиво для годування дитини, сприяти становленню лактації. До того ж мати бере активну участь у догляді за новонародженим, набуває необхідних навичок виходжування дитини в домашніх умовах. За умови сумісного перебування матері і дитини після пологів обмежується контакт новонародженого з медичним персоналом, знижується можливість інфікування дитини госпітальними штамами мікробів, створюються сприятливі умови для заселення організму новонародженого мікрофлорою матері.У палаті є інструкція для матерів, у якій наведено основні правила догляду за новонародженими, їх годування, санітарно-гігієнічний режим. Перший туалет новонародженого і догляд за ним у 1-шу добу здійснює медична сестра відділення новонароджених у присутності матері. Медична сестра навчає матір особливостей догляду за новонародженим, вчить, як користуватися стерильним матеріалом та дезінфікуючими засобами. Контроль за куксою пуповини та пупковою ранкою здійснює неонатолог. Обробку пуповини та пупкової ранки виконує медична сестра. За умови сумісного перебування матері і дитини і дотриманні вільного режиму годування груддю можна повністю здійснювати принцип заборони всіх імітаторів грудної залози, насамперед соски. Якщо новонароджена дитина, що знаходиться на природному вигодовуванні, не потребує пити, то її можна не поїти, оскільки вона одержує з молоком достатню кількість води (приблизно 87%). Пробудження новонароджених через деякий час після годування за умови достатньої лактації у матері є свідченням того, що вони потребують води. Таких дітей можна поїти перевареною водою, 5% розчином глюкози за вільним режимом, тобто тоді, коли дитина хоче пити. Кількість рідини на добу в перші 7—8 днів життя складає приблизно 50—60 мл, з 10-го дня життя — 100 мл. Для годування дітей, яких тимчасово не прикладають до грудей, у пологовому будинку використовують грудне зціджене пастеризоване молоко. Якщо немає протипоказань, усім новонародженим роблять щеплення від туберкульозу, яке виконує спеціально підготовлена медсестра. Тепер вакцину БЦЖ уводять внутрішньошкірно в дозі 0,05 мг (вона розведена у 0,1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду). Для вакцинації треба мати окремий стерилізатор з набором спеціальних шприців, голок, пінцетів, мензурок та інших інструментів. Відповідальна за вакцинацію медсестра зберігає цей стерилізатор під замком. Вакцину в стерильних умовах уводять внутрішньошкірно у верхню третину задньої поверхні лівого плеча, про що роблять відповідний запис в історії розвитку новонародженого.
1 2 3 4 5 Категория: Медицина та здоров'я \| Добавил: Aspirant (03.06.2014)
Просмотров: 576 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: