Пятница, 29.03.2024, 17:17
Главная Регистрация RSS
Приветствую Вас, Гость
Меню сайта
Категории раздела
Архітектура [235]
Астрономія, авіація, космонавтика [257]
Аудит [344]
Банківська справа [462]
БЖД [955]
Біографії, автобіографії, особистості [497]
Біологія [548]
Бухгалтерській облік [548]
Військова кафедра [371]
Географія [210]
Геологія [676]
Гроші і кредит [455]
Державне регулювання [154]
Дисертації та автореферати [0]
Діловодство [434]
Екологія [1309]
Економіка підприємств [733]
Економічна теорія, Політекономіка [762]
Економічні теми [1190]
Журналістика [185]
Іноземні мови [0]
Інформатика, програмування [0]
Інше [1350]
Історія [142]
Історія всесвітня [1014]
Історія економічна [278]
Історія України [56]
Краєзнавство [438]
Кулінарія [40]
Культура [2275]
Література [1585]
Література українська [0]
Логіка [187]
Макроекономіка [747]
Маркетинг [404]
Математика [0]
Медицина та здоров'я [992]
Менеджмент [695]
Міжнародна економіка [306]
Мікроекономіка [883]
Мовознавство [0]
Музика [0]
Наукознавство [103]
Педагогіка [145]
Підприємництво [0]
Політологія [299]
Право [990]
Психологія [381]
Реклама [90]
Релігієзнавство [0]
Риторика [124]
Розміщення продуктивних сил [287]
Образотворче мистецтво [0]
Сільське господарство [0]
Соціологія [1151]
Статистика [0]
Страхування [0]
Сценарії виховних заходів, свят, уроків [0]
Теорія держави та права [606]
Технічні науки [358]
Технологія виробництва [1045]
Логістика, товарознавство [660]
Туризм [387]
Українознавство [164]
Фізика [332]
Фізична культура [461]
Філософія [913]
Фінанси [1453]
Хімія [515]
Цінні папери [192]
Твори [272]
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Маркетинг

Реферат на тему Загальна характеристика економічних відносин, які виникають між партнерами у сфері товарного обігу
Реферат на тему:Загальна характеристика економічних відносин, які виникають між партнерами у сфері товарного обігу.

План
1. Договори, спрямовані на передачу майна у власність
2. Договори на постачання газу, нафти, електроенергії, теплової енергії, води
3. Договори на надання господарських послуг і на розрахункове обслуговування банків
4. Договори на виконання робіт (усі види договорів підряду)
5. Договори, спрямовані на передачу майна в тимчасове володіння і користування

У період переходу економіки держави до ринкових відносин підприємство є головною фігурою, що як суб'єкт та об'єкт господарювання діє за принципами самоокупності, самофінансування, прибутковості господарювання, самостійно планує обсяги виробництва та реалізації, відповідає за наслідки своєї діяльності, розробляє та впроваджує стратегії згідно з чинними законами ринкової економіки.
Ефективне функціонування ринкового механізму саморегулювання можливе лише за умов, коли основна частина виробників — підприємств і організацій — має свободу господарської діяльності та підприємництва. Вони повинні вільно розпоряджатися належним їм орендованим або переданим у користування майном, самостійно визначати виробничу програму, вибирати постачальників і споживачів, формувати ціни, розподіляти прибуток, вирішувати інші питання, пов'язані з розвитком виробництва.
Для здійснення своєї господарської і виробничої діяльності підприємства вступають у економічні, фінансові відносини з широким колом організацій. Кожен підприємець зацікавлений у встановленні найефективніших форм партнерських зв'язків, надійна система яких багато в чому визначає результати діяльності підприємства.
Партнерські зв'язки — це такі договірні відносини, які встановлюються між кількома підприємцями і дають можливість кожному одержати бажаний прибуток шляхом обміну результатами діяльності (купівля, постачання продукції) у товарній і грошовій формах.
На ринку товарів використовуються такі форми партнерських взаємовідносин: прямі зв'язки між виробниками та покупцями, зв'язки через посередницькі організації та підприємства, комерційні контакти суб'єктів ринку*50.
*50: {Бусыгин А.В. Предпринимательство [Текст] / А.В. Бусыгин. – М.: Дело, 1999. – С. 266. }
Прямі зв'язки в економічних взаємовідносинах між виробниками і покупцями товарів поширені в оптовій торгівлі у транзитних поставках партій продукції. Торгівля через посередницькі організації та підприємства доцільна для покупців, що придбавають продукцію в разовому порядку або в обсягах, менших за транзитні норми. Комерційні контакти суб'єктів ринку — це прямий товарообмін (бартер), аукціонна торгівля, торгівля на товарних біржах. Можливостям установлення комерційних контактів між партнерами у сфері товарного обігу сприяють оптові ярмарки.
Партнерські зв'язки, перш за все, спрямовані на встановлення економічних взаємовідносин, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та визнаються угодами.
Угода — це комерційний обмін цінностями (для одержання прибутку) між партнерами або об'єднання їхніх зусиль для досягнення комерційної вигоди.
Основними ознаками угоди є такі:—
суб'єктами угоди можуть бути громадяни та юридичні особи;—
угодами визнаються дії суб'єктів, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Угодою називають будь-яку домовленість між підприємцями, в основі якої лежить комерційний інтерес. Угоду варто відрізняти від простої передачі. Передача партнерові будь-якого товару, а натомість одержання грошей або іншого товару є угодою. Якщо товар передано, а натомість нічого не отримано, то це передача.
Розрізняють однобічні і взаємні угоди, які припускають участь двох або більше осіб.
Однобічною вважається угода, для укладення якої відповідно до закону, інших правових актів або за домовленістю сторін необхідно і достатньо вираження волі лише однієї сторони. Вона створює обов'язки для осіб, що здійснили односторонню угоду (заповіт, дарування, доручення). Для інших осіб вона може створювати обов'язки лише у випадках, установлених законом або угодою з цими особами.
Для укладення взаємної (двосторонньої, багатосторонньої) угоди необхідне вираження погодженої волі двох або більше сторін. Такі угоди називають договором.
Договір — це угода двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
В усіх сферах виробничо-господарської та фінансової діяльності основною формою економічних взаємовідносин між партнерами є договір-угода, спрямований на виникнення, зміну або припинення взаємних прав і обов'язків, що надає угоді законного характеру*51.
*51: {Справочник директора предприятия [Текст]. — М. : ИНФРА-М, 1997. — 704 с.}
Слід зазначити, що будь-який договір має ознаки угоди. По-перше, угода — це правомірна юридична дія, спрямована на визначені юридичні наслідки. По-друге, кінцевим результатом угоди є досягнення економічних цілей.
Метою господарських договорів є їхня спрямованість на задоволення сторонами господарських потреб, одержання прибутку і стабільної діяльності підприємств.
Головне місце посідає договір у процесі децентралізації регулювання діяльності підприємства. Він є найважливішим засобом індивідуальної регламентації, що дає змогу суб'єктам підприємництва забезпечити свої потреби, реалізувати інтереси, а також поєднати їх між собою та з інтересами інших суб'єктів.
Договір дає змогу визначити співвідношення попиту і пропозиції, послуговує засобом формування виробничої програми, що дає змогу підприємствам без залучення державних органів погодити обсяги та асортимент продукції, терміни постачання, спільні заходи, спрямовані на поліпшення якості продукції й товарів, розширення їхнього асортименту.
Крім того, господарські договори можуть виконувати такі функції: придбання прав власності; інформаційну, оскільки містять необхідну інформацію для планування й оцінки діяльності підприємств; контрольну, тому що договір дає змогу оформити господарські зв'язки, забезпечити виконання всіх умов, проконтролювати фінансовий стан сторін договору.
Розвиток ринкової економіки в країні потребує значного розширення самостійності і рівноправності партнерів, усунення зайвої регламентації, підвищення ролі господарського договору, переходу від адміністративних методів керування до економічних, від централізованого розподілу ресурсів до вільного продажу товарів. У сучасних умовах централізоване регулювання господарських зв'язків між постачальниками і покупцями поступається місцем самостійному встановленню взаємовідносин між партнерами за договором на базі правових норм цивільного законодавства.
Разом із тим слід зазначити, що сфера економічних взаємовідносин між партнерами, як і будь-яка комерційна діяльність, потребує визначеного рівня державного регулювання, у тому числі за допомогою прийняття і введення в дію законів, указів, постанов у галузі ціноутворення, вимог до якості товарів і послуг, припинення несумлінної конкуренції або монополістичної діяльності, а також запровадження податкових пільг, тарифів, стимулювання вітчизняного виробника товарів, захисту внутрішнього ринку від небажаної або недоброякісної продукції.
Загальні положення договірного права, що включають умови договору, види договорів, порядок укладення, переддоговірні суперечки, зміну і здійснення договору, й інші норми договірного права, викладено в Цивільному кодексі України. Він є основним нормативно-правовим документом для регулювання економічних відносин, що виникають між партнерами у сфері товарного обігу.
Можливе укладення договору, передбаченого і не передбаченого законом або іншими правовими актами. При цьому договір повинен відповідати обов'язковим для сторін правилам, що діють у момент його розробки. Такі правила можуть бути встановлені законами й іншими правовими актами.
Умови договору сторони визначають самостійно, за винятком випадків, коли зміст відповідної умови продиктовано чинним законодавством.
Розвинута система договірних відносин припускає широке використання підприємствами в комерційній і виробничій діяльності різноманітних цивільно-правових (господарських) договорів.
Для правильного застосування партнерами договірних відносин необхідно мати на увазі, що, крім Цивільного кодексу, на території України діють закони й інші правові документи, які регулюють порядок укладення договорів.
Угода вважається укладеною, якщо на кожну зі сторін покладаються визначені цією угодою права й обов'язки. Правові наслідки укладеної угоди (права й обов'язки кожної зі сторін) починаються відразу після підписання договору, за яким кожна зі сторін добровільно бере на себе визначені зобов'язання (поставити товар, оплатити поставку і т. ін.). Невиконання або неналежне виконання цих зобов'язань викликає необхідність застосування до винної сторони штрафних санкцій на користь іншої сторони.
Зміст і форма договору залежать від конкретного напряму співробітництва підприємців (наприклад, договір про обмін товарами відрізнятиметься від договору про співробітництво у сфері виробництва і т. ін.).
Спочатку підприємець-ініціатор визначає сферу співробітництва з можливим партнером, потім шукає конкретну форму економічних взаємовідносин, після чого пропонує укласти договір. Для того, щоб договір у конкретних правовідносинах справді був ефективним засобом регулювання, гарантом виконання взятих на себе контрагентами зобов'язань, він має бути правильно складений. Під час укладання кожного договору важливо враховувати всі вимоги й обмеження законодавства, щоб угода була дійсною. Найважливішою умовою дійсності договору є дотримання встановленої законом форми. Модель будь-якого господарського договору можна виразити за такою формулою*52:
*52: {Лисофф И. Новая корпоративная стратегия [Текст] / И. Ансофф. — СПб.: Питер, 1999. — С. 32.}
де А — господарський договір; В — встановлена законом форма;
31, 32, ..., Зn — сукупність умов договору, що включає як мінімум усі істотні умови відповідного договору.
Комерційна результативність угоди залежить від того, які умови закладаються у процесі її підготовки і здійснення, тобто в яку економіко-правову форму втілені підприємницька мета і засіб її досягнення. У цьому разі говорять про форми партнерських зв'язків (форми угод як засіб оформлення таких зв'язків). Форма партнерських зв'язків завжди пропонується одним із партнерів (ініціатором) іншому. Тобто підприємець у практичній діяльності повинен або запропонувати конкретну форму співробітництва, або дати відповідь партнерові на його пропозицію, чи запропонувати кращу для нього форму економічних відносин.
Іноді підприємці, укладаючи між собою договір (угоду), не розраховують на миттєву комерційну вигоду. Суть усіх форм, що лежать в основі такого співробітництва, зводиться до бажання партнерів скоординувати свої економічні інтереси, реалізація яких в умовах кооперації може бути комерційно вигідною. Такі форми господарських зв'язків застосовуються в процесі співробітництва у сфері виробництва. Ці економічні відносини будуються на довгостроковій основі, тому при виборі партнера підприємець повинен виявляти особливу обережність.
З багатьох форм співробітництва у сфері виробництва можна виділити такі*53:
*53: {Миринский Л.Ю. Деловые отношения в предпринимательской деятельности [Текст] / Л.Ю. Миринский, А.И. Мозговой, E.K. Шашкевич. — Симферополь: Таврида, 1996. — С. 32.}—
спільне підприємництво;—
виробнича кооперація;—
лізинг;—
франчайзинг;—
проектне фінансування;—
ліцензування;—
концесія;—
толінг;—
підрядне виробництво та ін.
Щодо товарного обігу, то основними формами партнерських господарських зв'язків є співробітництво у сфері товарообміну й угоди у сфері торгівлі.
Співробітництво у сфері товарообміну передбачає операції, в основі яких лежить рух конкретних товарів (перехід прав власності від одного партнера до іншого), але при цьому виключається грошова форма розрахунків (розрахунки здійснюються в товарній формі).
Ці операції використовуються підприємцями як у внутрішніх зв'язках, так і у відносинах із закордонними партнерами. Товарообмінні операції (особливо у сфері зовнішньої торгівлі) часто називаються зустрічною торгівлею.
Зустрічна торгівля є сукупністю окремих видів угод, націлених на досягнення балансу у взаємних постачаннях товарів (із використанням відповідних товарних постачань під час закупівлі товарів). Різновиди зустрічної торгівлі — бартер (бартерні угоди), зустрічні постачання, комерційна тріангуляція.
Бартерна угода — операція з обміну визначеної кількості одного або кількох товарів на еквівалентну за вартістю (ціною) кількість іншого товару або товарів (без використання грошової форми розрахунків).
У бартерних угодах обумовлюється:—
які конкретні товари будуть обмінюватися;—
визначення пропорцій обміну одного товару на інший (через досягнення домовленості про ціну на ці товари);—
терміни взаємних постачань (у світовій практиці максимальним вважається розрив між взаємними постачаннями в 6 місяців).
Особливість бартерної угоди полягає в підписанні сторонами одного документа, в якому містяться повні домовленості про всі умови цього виду договору.
У зв'язку зі зростанням кількості та масштабів укладених бартерних угод у світі почали виникати фірми, що спеціалізуються на посередництві в здійсненні бартерних операцій.
Зустрічні постачання — це здійснення операцій на основі договору, в якому сторони визначили, який товар і на яких умовах (ціна, кількість, термін і т. ін.) має бути поставлений одній стороні, проте не вирішено, який зворотний товар має бути поставлений іншій. Таке рішення узгоджується сторонами пізніше й оформлюється спеціальним додатком (протоколом) до цього договору, або підписується друга угода як продовження першої, в якій визначається конкретний вид товару, який треба повернути, та умови постачання.
Різновидом зустрічних постачань є зустрічні закупівлі, коли, наприклад, країна-реципієнт (від лат. recipiens — такий, що приймає) устаткування розраховується постачанням товарів, не пов'язаних з отриманим устаткуванням.
Офсетна угода (від англ. offset — компенсація за що-не-будь) припускає обмін товарами і послугами, а також надання можливості вкладати капітал замість виконання різноманітних послуг і отримувати пільги.
У здійсненні бартерної операції можуть брати участь не дві, а три (і більше) сторони, коли того потребує пошук необхідного товару.
Наприклад, підприємство постачає товар партнерові А, але цей партнер має товар, у якому підприємство-постачальник не зацікавлене. Партнер Б має необхідний товар і зацікавлений у товарі, яким володіє партнер А. У цьому випадку переговори ведуться на основі комерційної тріангуляції (від лат. triangu-lum — трикутник)*54.
*54: {Справочник директора предприятия [Текст]. — М.: ИНФРА-М, 1997. — С. 316.}
Рис. 2.1. Комерційна тріангуляція
Комерційну тріангуляцію можна розглядати як операцію, що не є по суті бартером. Це може відбуватися за таких умов (рис. 2.1): підприємство (вершина А) постачає товар партнерові Б, а оплату товару робить на користь підприємства партнер В, з яким немає ніяких відносин, але який має зв'язок з партнером Б.
Економічні взаємовідносини партнерів у сфері торгівлі оформляються у вигляді таких угод:—
звичайної, або угоди купівлі-продаж у (угоди з негайним переданням товару, тобто угоди на товар, наявний у продавця). Відносини партнерів за укладання такої угоди оформляються договором постачання або договором купівлі-продажу (у разі продажу послуг укладається договір про їх надання або договір про сервісне обслуговування). Сторонами такого договору є продавець і покупець або постачальник і споживач;—
форвардної, або термінової угоди, що укладається на термін (як правило, від 6 до 14 місяців);—
купівлі-продажу товарів на термін, у тому числі попередньої купівлі-продажу і постачання в обумовлений у контракті час;—
з передання інформації типу ноу-хау — відносини партнерів у переданні, як правило, одного або декількох незапатентованих "секретів виробництва" за визначену винагороду на умовах, передбачених у контракті;—
із встановлення прямих виробничих зв'язків — відносини партнерів, що ґрунтуються на безпосередньому співробітництві між фірмами, підприємствами, установами у виробничій, науково-технічній та інших галузях діяльності. Оформлення угоди здійснюється у вигляді контракту, господарського договору або протоколу про наміри (на попередній стадії);—
спот (від англ. spot — відразу, негайно) — вид операцій з купівлі-продажу наявного товару з негайною оплатою і доставкою. Найчастіше така угода практикується в біржовій торгівлі, а також під час продажу наявної валюти;—
з експорту товару (послуги) — договір про постачання товару партнерові іншої країни. Оформлення угоди здійснюється у вигляді контракту;—
з реекспорту — відносини, за яких один із партнерів придбаває товар за кордоном із метою його постачання партнерові третьої країни (без переробки у своїй країні);—
з імпорту товару (послуги) — операція, в основі якої лежать відносини між партнерами, пов'язані з вивезенням товару з-за кордону (на погляд партнера, що одержує товар).
Щодо сфери зовнішніх зв'язків можна зазначити можливість експорту (імпорту) із відстроченням платежу — угоду, що здійснюється за неможливості використання такої форми, як постачання товарів у кредит, або коли підприємство зацікавлене в накопиченні валютних коштів на рахунку іноземного партнера на користь підприємства (наприклад, за умов жорсткої податкової політики щодо валютних надходжень).
Кожен підприємець під час укладання будь-якої угоди, а також планування будь-якої ділової операції стикається з необхідністю вибору як партнера, так і конкретної форми взаємовідносин із цим партнером (і навпаки, партнера він шукає під найбільш прийнятну йому форму партнерських зв'язків). Вибір конкретної форми визначається умовами, в яких підприємцеві доводиться здійснювати ділову операцію, і результатами порівняльного аналізу можливих форм партнерських зв'язків.
За різноманітності економічних взаємовідносин між підприємствами виникають все нові і нові види господарських договорів, проте вже сформувалася система договорів, у якій можна виділити декілька типів. Наведена нижче класифікація дає можливість застосовувати визначені норми права і напрями розробки економічних показників до однорідних партнерських відносин, а також забороняє укладати типові договори.
Договори, спрямовані на передачу майна у власність
1. Договори, спрямовані на передачу майна у власність, повне господарське володіння або оперативне керування
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати річ (товар) у власність іншої (покупця), яка, у свою чергу, зобов'язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену грошову суму. Такий договір може укладатися не лише між юридичними, але й між фізичними особами — індивідуальними підприємцями.
Укладенню договору передує велика й копітка робота, пов'язана з вивченням кон'юнктури ринку, вибором форм і методів роботи на ньому, визначенням постачальників і покупців (сегментація ринку). По суті, і продавець, і покупець проводять маркетингове дослідження ринку (або доручають спеціалізованій фірмі).
Крім наявних умов, необхідних для будь-якого договору, договір купівлі-продажу передбачає додаткові умови, без яких угода може бути визнана судом або арбітражем недійсною. Так, для договору купівлі-продажу додатковими умовами є:—
найменування, кількість і розгорнутий асортимент товарів, що підлягають постачанню;—
якість (сортність) і комплектність;—
загальний термін дії договору і терміни (періоди) постачання;—
ціна і загальна сума договору;—
вимоги до тари та пакування;—
порядок відвантаження, доставки, здачі та приймання товарів;—
порядок і терміни узгодження графіка централізованої доставки товарів;—
порядок і форма розрахунків;—
платіжні, поштові, відвантажувальні реквізити постачальника та одержувача;—
інші умови, що мають бути передбачені відповідно до законодавства, а також умови, які постачальник і покупець визнають за необхідне передбачити в договорі;—
майнова відповідальність за загальними умовами договору.
Крім того, сторони договору купівлі-продажу (постачання) визначають базисні умови; хто і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів; обов'язки продавця за встановлену в договорі ціну доставити вантаж у визначену географічну точку, підготувати його до навантаження, передати транспортній організації; обов'язки продавця з упаковування і маркування товарів; обов'язки сторін зі страхування вантажів; обов'язки сторін з оформлення комерційної документації; де і коли переходять від продавця до покупця права власності на товар, а також ризик випадкового його пошкодження або втрати.
Різновидом договору купівлі-продажу є договір роздрібної купівлі-продажу. За таким договором продавець, що здійснює підприємницьку діяльність із продажу товарів у роздріб, зобов'язується передати покупцеві товар, призначений для особистого, сімейного або домашнього користування, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю.
Договір постачання — найпоширеніший вид договору, що опосередковує товарообмін на внутрішньому і зовнішньому ринках. За договором постачання продавець (постачальник), що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в обумовлений термін (або терміни) вироблені (або закуплені) ним товари покупцеві для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним і домашнім використанням. Такий договір, як правило, укладається між виробниками й оптовими торговельними підприємствами, виробниками і підприємствами роздрібної торгівлі.
До договору постачання застосовуються правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачене законодавчими актами або договором. Особливості постачання товарів для державних потреб визначаються спеціальним законодавством. Договір постачання, на відміну від договору купівлі-продажу, врегульований більш детально і тому краще відповідає інтересам підприємців.
Різновидом договорів постачання і купівлі-продажу є договір про взаємні постачання продукції і товарів. Найчастіше такі договори використовують у бартерних постачаннях товарів народного споживання в обмін на продукцію виробничо-технічного призначення.
Бартерний договір належить до різновиду договору міни, відповідно до якого між сторонами проводиться обмін одного майна на інше. До договору міни застосовуються відповідні правила, що діють для договорів купівлі-продажу і постачання. При цьому кожен учасник договору міни є продавцем майна, яке він одержує. Варто мати на увазі, що регулювання сторонами окремих умов договору проводиться аналогічно до інших договорів постачання і купівлі-продажу — за згодою сторін.
Крім того ще одним видом договору постачання є договір контрактації, на підставі якого виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується передати заготівнику такої продукції (контрактанту) у власність (повне господарське володіння) вироблену ним продукцію в терміни, в кількості й асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується забезпечити виробникові сприяння у виробництві сільськогосподарської продукції, прийняти її та сплатити за неї визначену ціну. На контрактанта покладається також обов'язок вивезення продукції, якщо інше не передбачене договором.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) за винагороду зобов'язується з доручення іншої сторони (комітента) укласти одну або декілька угод від свого імені, але за рахунок комітента. Цей договір укладається на проведення посередницької угоди.
Різновидом договору комісії є договір консигнації, за яким консигнант постачав товар на консигнаційний склад консигнатора з метою демонстрації та продажу. У ньому, на відміну від договору комісії, обумовлюється термін консигнації, протягом якого товар має бути проданий
Договори на постачання газу, нафти, електроенергії, теплової енергії, води
На підставі таких договорів обов'язком постачальної сторони е забезпечення іншої сторони — споживача (абонента) — передбаченими договором ресурсами, а споживач зобов'язується сплатити вартість прийнятих ресурсів.
Постачальна сторона повинна забезпечити подачу ресурсів відповідно до встановлених технічних вимог і умов договору щодо кількості, термінів і якості. Постачальна сторона має право перевіряти систему врахування витрат ресурсів абонентом, технічний стан його устаткування й установок для використання або переробки ресурсів, не втручаючись при цьому в господарську діяльність абонента. Абонент зобов'язаний забезпечити встановлений договором режим споживання енергетичних та інших ресурсів.
Договори на надання господарських послуг і на розрахункове обслуговування банків
За договором про перевезення вантажу транспортна організація (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй відправником вантаж у пункт призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачу), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену платню.
Укладення договору перевезення вантажів проводиться в порядку, встановленому транспортними статутами (кодексами).
Однією зі сторін договорі/ складського зберігання є товарний склад, що зобов'язується за винагороду зберігати товари, передані йому товаровласником, і повернути ці товари непошкодженими. При цьому товарним складом визнається організація, що здійснює підприємницьку діяльність у вигляді зберігання товарів і надає послуги, пов'язані зі зберіганням. Предметом такого договору мають бути лише товари. Він оформлюється в письмовій формі.
Між торговельними підприємствами і сервісними організаціями може бути укладено договір на технічне обслуговування торгового устаткування. Оскільки контрольно-касове устаткування є інструментом контролю держави за грошовим обігом, то договір на технічне обслуговування контрольно-касових машин має свою специфіку.
Під час укладення договору про рекламу торговельного підприємства необхідно враховувати, що він має відповідати вимогам законодавства України.
За договором банківського рахунку банк зобов'язується зберігати кошти на рахунку клієнта, зараховувати на цей рахунок суми, що надходять, виконувати розпорядження клієнта про їхнє перерахування, видачу, проведення інших банківських операцій, передбачених законодавчими актами, банківськими правилами і договором.
Банк може використовувати кошти клієнта, гарантуючи їхню наявність при пред'явленні вимог до рахунку. Право клієнта — розпоряджатися цими засобами й одержувати прибутки (відсотки) за ними. При цьому банк не має права визначати і контролювати напрямки використання коштів клієнтом і встановлювати інші, не передбачені законодавчими актами або договором, обмеження його права розпоряджатися коштами на свій розсуд. Без розпорядження клієнта списання коштів, що перебувають на рахунку, допускається лише за рішенням суду чи арбітражу, якщо інше не передбачено законодавчими актами.
Банк гарантує таємницю рахунків клієнта. Надання банком інформації про стан рахунків та операції за ними без згоди клієнта не припускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Договір банківського рахунку припиняється за заявою клієнта і за іншими умовами, передбаченими законодавчими актами. Відсутність операцій за банківським рахунком не спричиняє припинення договору.
За договором банківського вкладу банк зобов'язується зберігати вкладені клієнтом кошти, виплачувати за ними прибуток у вигляді відсотків або в іншій формі, виконувати доручення вкладника з розрахунків із внеску і повернути суму внеску на першу вимогу вкладника на умовах і в порядку, передбачених для внеску такого виду законодавством і договором.
За договором позики (кредитним договором) позикодавець (кредитор) передає позичальнику (боржнику) у власність (повне господарське володіння або оперативне керування) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а потім позичальник зобов'язується своєчасно повернути таку саму суму грошей або рівну кількість речей того самого роду та якості.
За кредит, наданий особам, що займаються підприємницькою діяльністю, стягаються відсотки, якщо інше не передбачене договором. Величина відсотків визначається угодою сторін із дотриманням вимог до відсоткових ставок за кредитами, встановленими відповідно до законодавчих актів, а якщо немає такої угоди — за розміром середньої ставки банківського відсотка, наявного в місці перебування кредитора.
Договори на виконання робіт (усі види договорів підряду)
За договором підряду підрядчик зобов'язується на свій ризик виконати визначену роботу за завданням замовника з використанням його або своїх матеріалів, а замовник — прийняти роботу та сплатити її вартість. Замовник має право перевіряти перебіг і якість робіт, але не втручаючись у господарську діяльність підрядчика.
За договором підряду на капітальне будівництво підрядчик повинен побудувати і здати в установлений термін визначений договором об'єкт або виконати обумовлені договором будівельні роботи, а замовник — надати підрядчику будівельний майданчик або забезпечити фронт робіт, прийняти й оплатити їх. Договір підряду на капітальне будівництво укладається на здійснення будівництва, капітального ремонту, реконструкції підприємств, будинків, споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних із місцем перебування об'єкта.
За договором підряду на виробництво, проектні і дослідні роботи підрядчик зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію і виконати дослідні роботи, а замовник — прийняти й оплатити їх. Підрядчик відповідає за недоліки проекту, у тому числі виявлені під час його реалізації, а також у процесі експлуатації об'єкта. За виявлення недоліків підрядчик зобов'язується безоплатно переробити проект, а також відшкодувати замовнику збитки, викликані такими недоліками, якщо законодавством або договором не встановлений інший розмір відповідальності.
За договором про виконання науково-дослідних та експериментально-конструкторських робіт виконавець зобов'язується провести обумовлені завданням наукові дослідження, розробити зразок нового виробу і конструкторської документації на нього, нову технологію виробництва або інше виробниче нововведення, а замовник — прийняти роботу й оплатити її. Договір із виконавцем може охоплювати як весь цикл проведення досліджень, розробки та виготовлення виробничих нововведень, так і окремі його види.
За виявлення в ході наукових досліджень неможливості досягти очікуваних результатів замовник зобов'язується оплатити виконавцеві витрати на дослідження, проведені до виявлення цього факту.
У разі недосягнення під час дослідно-конструкторських робіт заданих показників виготовленого зразка замовник має право скоротити розмір винагороди.
Договори, спрямовані на передачу майна в тимчасове володіння і користування
5. Договори, спрямовані на передачу майна в тимчасове володіння і користування (всі види договорів оренди, у тому числі лізингові)
Договір оренди є договором майнового наймання, за яким орендодавець (наймодавець) надає орендарю (наймачу) майно за плату в тимчасове володіння і користування або в тимчасове користування. В оренду можуть бути передані земельні ділянки, підприємства, будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби та ін.
Лізинг є особливою формою договірних майнових відносин, що передбачає не лише передачу устаткування в тимчасове користування, але й можливість його продажу після закінчення терміну договору. Як правило, при лізингу використовується товарна форма орендних платежів (постачання товару, що виробляється на орендованому устаткуванні). Є й сучасна форма лізингу, коли орендні платежі вносяться в грошовій (а не товарній) формі. Така форма економічних взаємовідносин партнерів називається фінансовою орендою, або фінансовим лізингом.
Характеризуючи економічні взаємовідносини між партнерами, необхідно детальніше зупинитися на такій найважливішій складовій договору, як порядок і форма розрахунків, а також на відповідальності сторін за порушення умов договору.
Порядок і форма розрахунків визначають засіб і форму фінансових розрахунків, а також гарантії виконання сторонами взаємних платежів, зобов'язань. Грошові розрахунки здійснюються підприємствами або готівкою, або у вигляді безготівкових платежів. Традиційними є розрахунки за допомогою чеків, банківськими переказами, акредитивами й інкасо.
Рахунковий чек містить письмове доручення власника банківського рахунку (чекодавця) на перерахування зазначеної в чеку суми грошей із його рахунку на рахунок одержувача засобів (чекотримача). Така форма розрахунків в останні роки все ширше використовується під час розрахунків між містами (особливо для розрахунків із транспортними організаціями).
Акредитив відкривається на певний строк, за необхідності покупець може продовжити термін його дії. Відкриваючи акредитив, банк бере з покупця комісійні, розмір яких залежить від суми акредитива, ступеня його складності й терміну дії. Порядок акредитивних платежів установлюється уніфікованими правилами і звичаями для документарних акредитивів.
Особливість акредитивної форми розрахунків у тому, що оплату платіжних документів роблять за місцем перебування постачальника відразу після відвантаження ним продукції.
До недоліків акредитивної форми розрахунків слід віднести заморожування коштів покупців на період дії акредитива до його фактичного використання, а також можливість затримки відвантаження продукції постачальником до надходження акредитива. Водночас, вона гарантує негайну оплату рахунків постачальників і сприяє дотриманню розрахунково-платіжної дисципліни.
За інкасової форми розрахунків продавець після поставки товару передає в інкасовий банк комплект товарних документів із додатком до цих інкасового доручення. Інкасовий банк пересилає комплект документів банку платника, котрий, у свою чергу, пред'являє їх покупцеві для перевірки. Якщо документи відповідають умовам договору, покупець підтверджує (акцептує) банку свою згоду на оплату поставлених товарів. Банк видає покупцеві відповідні документи і перераховує гроші банку, що інкасував, для розрахунку з продавцем. Така форма платежів називається інкасо з попереднім акцептом. Є також інкасова форма з наступним акцептом. Для прискорення розрахунків застосовується і телеграфне інкасо з наступним акцептом.
За інкасової форми розрахунків покупець не одержує документів на розпорядження товаром до акцепту, що підтверджує платежі. У випадку відмови покупця від товару продавець зазнає збитків. Тому в умовах інкасових розрахунків використовується обов'язкове гарантування платежів третіми фірмами або банками, що наближає ці розрахунки за надійністю до акредитивної форми.
Найпоширеніший вид платежів здійснюється на умовах кредиту (фінансового і товарного). За тривалістю розстрочки кредити поділяються на короткострокові, середньострокові і довгострокові. За відстрочку платежів покупці виплачують узгоджені річні відсотки.
Головна проблема кредитних відносин — гарантування платежів за поставлені товари. Найбільш поширеною формою гарантії є вексель.
Векселі можуть передаватися від одного тримача іншому, при цьому на їхньому зворотному боці робиться напис (індосамент) із зазначенням імені нового тримача. Усі векселетримачі мають перед останнім власником векселя солідарну відповідальність із виплат зазначеної у векселі суми. Проте лише наявність банківського підпису (авалю) на векселі може гарантувати останньому тримачу оплату векселя.
На сьогодні великого поширення набула переказна форма векселя — тратта. Виписані продавцем векселі передаються покупцеві, який підтверджує їх підписом (акцептує). Тратти є цінними паперами і можуть бути використані як засіб платежу.
Інша поширена форма гарантування кредитних зобов'язань — гаранти банків, тобто їхні письмові зобов'язання виконати платіжні доручення своїх клієнтів. Найчастіше банківська гарантія застосовується, коли кредит виплачується окремою фіксованою сумою при здійсненні визначених подій (початку експлуатації устаткування, закінчення гарантійного періоду і т. ін.).
Укладаючи договори, сторони повинні застосовувати правові засоби, що гарантують виконання договірних зобов'язань. За невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань у потерпілої сторони виникають збитки, які боржник повинен відшкодувати кредитору.
Договір, як зазначалося вище, — основний документ партнерських економічних відносин. Тому підприємства повинні вживати всіх необхідних заходів для виконання договорів. Якщо ж зобов'язання, передбачені договором і законодавством, порушено, сторони мають право застосовувати майнові санкції. Тому є сенс трохи зупинитися на деяких, найбільше поширених у підприємницькій практиці майнових санкціях.
Майнова відповідальність (санкція) застосовується як засіб впливу на винну сторону з метою спонукати її до належного, тобто повного і своєчасного виконання зобов'язань. Санкції встановлюються у формі штрафу, неустойки, пені, відшкодування збитків.
Штраф встановлюється у відсотковому вираженні або визначеній грошовій сумі за невиконання або неналежне виконання того чи іншого договірного зобов'язання.
Неустойка (одноразовий платіж) стягується з постачальника за прострочення постачання або недопоставку товарів у відсотках до вартості непоставлених у термін товарів за окремими найменуваннями асортименту.
Пеня — неустойка, що наростає, нараховується за прострочення виконання зобов'язань (наприклад, пеня в розмірі 0,03 % за кожний день прострочення оплати рахунку).
Крім застосування санкцій, кожна зі сторін має право жадати від іншої відшкодування заподіяних порушенням договору збитків у частині, що не покривається цими санкціями. Наприклад, збитки, понесені покупцем (одержувачем) у зв'язку з постачанням йому неналежної якості або некомплектних товарів, відшкодовуються постачальником понад штраф.
У передбачених законодавством випадках невиконання умов договору може призвести до вимоги до сторони, що не виконала зобов'язання, відшкодування збитків. Сплата пені, неустойки, штрафу і відшкодування збитків не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором.
Таким чином, будь-які відносини, що складаються в господарській сфері, мають свої нюанси, специфіку щодо співпраці або порядку її здійснення. Врахувати всі особливості конкретних економічних відносин дає змогу саме договір, при узгодженні якого партнери виходять із реальної ситуації та враховують взаємні інтереси. Економічні зв'язки, підтверджені правильно укладеним договором, сприяють стабільній роботі підприємства надалі, є основою планування, надають можливість оцінити суб'єкти господарювання.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абрамишвили Г.Г. Проблемы международного маркетинга [Текст] / Г.Г. Абрамишвили. — М. : Международные отношения, 1984. — С. 224.
2. Абчук ВА. Коммерция [Текст]: учебник / В.А. Абчук. — СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2000. — 475 с.
3. Алексеев АА. Маркетинговое исследование рынка услуг [Текст] / А.А. Алексеев. — СПб.: ССПГУЕиФб, 1998. — 234 с.
4. Альбеков АУ. Коммерческая логистика [Текст] / А.У. Аль-беков, О.А. Митько. — Ростов н/Д: Феникс, 2002. — 416 с.
5. Аналитическая справка о результатах работы приватизированных предприятий и мероприятий по созданию условий для их эффективного функционирования [Текст] // Гос. ин-форм. бюл. о приватизации. — 2000. — № 6. — С. 22—29; № 9. — С. 41—53; 68—71.
6. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия [Текст] / И. Ансофф. — СПб.: Питер, 1999. — 416 с.
7. Батра Р. Рекламный менеджмент [Текст] / Р. Батра, Д.Дж. Меерс. — 5-е изд. — СПб.: Диалектика, 2004. — 784 с.
8. Бевзенко В.Ф. Маркетинг торговли [Текст] / В.Ф. Бевзенко, И.В. Балабанова, И.Х. Баширов. — Донецк : ООО "Юго-Восток, Лтд", 2004. — 165 с
9. Беге Д. Міжнародна торгівля і комерційна політика [Текст] / Д. Бегг, С. Фішер, Р. Дорнвбуш. — К., 1999. — 45 с.
10. Белявцев М.І. Інфраструктура товарного ринку [Текст] / М.Л. Белявцев, Л.В. Шестопалова. — К. : Центр навч. літ., 2005. —416 с.
11. Благоев В. Маркетинг в определениях и примерах [Текст]: пер. с болг. / В. Благоев. — СПб.: ДваТри, 1993.
12. Бусыгин AM. Предпринимательство [Текст] / А.В. Бусыгин. — М.: Дело, 1999. — 640 с.
13. Внешнеторговые сделки [Текст] / Сост. И.С. Гринько. Сумы : Орион, 1994. — 464 с.
14. Гаджинский AM. Логистика [Текст] : учебник / A.M. Гаджинский. — М.: Информ.-внедренч. центр "Маркетинг", 2003.
15. Гаркавенко ВТ. Маркетинг [Текст] / В.Г. Гаркавенко. К.: Лібра, 1998.
16. Герчикова И.Н. Международное коммерческое дело [Текст]: практикум / И.Н. Герчикова. — М.: Банки и биржи : ЮНИТИ-ДАНА, 1999. — 527 с.
17. Гилберт Д. Управление розничным маркетингом [Текст]: пер. с англ. / Д. Гилберт. — М. : ИНФРА-М, 2005. — 572 с.
18. Голиков E. Маркетинг и логистика [Текст] / Е.А. Голиков. — М.: Дашков и К, 1999.
Категория: Маркетинг | Добавил: Aspirant (14.07.2013)
Просмотров: 689 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *: