Реферат на тему Теоретичні засади організації торгівлі - Маркетинг - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Теоретичні засади організації торгівлі. План 1. Характеристика основних категорій теорії організації 2. Поняття і зміст системи 3. Характеристика організаційної системи 4. Сутність структури 5. Зміст організації торгівлі 6. Синергетика та організація торгівлі 7. Синергічний ефект 8. Умови і механізми синергізму 9. Закони організації 10. Основні принципи організації в торгівлі 11. Загальносистемні принципи 12. Принципи організаційної побудови 13. Принципи організації процесів Організація торгівлі як галузь знань, науковий напрямок базується насамперед на фундаментальних положеннях теорії організації, теорії управління, а також економічної теорії. Разом з тим організація торгівлі має власні категорії, особливості, принципи і зміст, які поки мало розроблені і потребують теоретичного обґрунтування. Характеристика основних категорій теорії організації У підґрунтя теорії організації покладено низку категорій, які визначають загальні і фундаментальні поняття цієї науки. Сутність і зміст основних категорій важливо і необхідно вивчати, оскільки вони відображають суттєві, загальні властивості та відносини в структурі організації й організаційної діяльності. Поняття і зміст системи Категорія "система" — надзвичайно складна, тому існують численні визначення її поняття. Найбільш точно відповідає сучасним вимогам (у контексті організації) визначення, відповідно до якого система с впорядкованою сукупність взаємозв'язаних та взаємодіючих підсистем, елементів, компонентів, які закономірно створюють цілісну організацію, спрямовану на досягнення заданої мети. Для системи характерні такі ознаки:* наявність множини елементів, тобто таких об'єктів, які в межах системи спроможні виконувати функції підпорядкованих загальній меті;* взаємозв'язки і відносини між елементами, причому стійкі й цілеспрямовані;* цілісний характер організації завдяки об'єднанню і взаємодії внутрішніх елементів, різнорідних, але в системі сумісних.* інтегративність якостей, тобто наявність у системи властивостей, яких не мають окремі елементи;* еволюційний розвиток, який поєднує циклічні і хаотичні форми розвитку;* синергізм. Різноманіття систем надзвичайно широке, проте єдиного підходу до їх класифікацій ще не вироблено. У літературі частіше зустрічається поділ систем на три класи: природні, ідеальні (гуманітарні, наукові), штучні. До останнього класу належать також соціально-економічні системи, до яких примикає і сфера торгівлі з її підсистемами. Характеристика організаційної системи Організаційну систему слід розглядати як агреговану цілісність, що включає організаційні елементи, організаційні відносини, виконує організаційні функції і цілі. Реально така система виявляється як організаційна модель, організаційна побудова. Елементами організаційної системи в торгівлі є підсистеми, елементи (роздрібні підприємства, оптові організації, об'єкти торговельно-посередницької діяльності, а також підрозділи цих організаційних формувань). Сукупність різноякісних, але порівняно однорідної діяльності підприємств та організацій формують різні підсистеми, насамперед роздрібної, оптової, державної, кооперативної торгівлі. Підсистеми у сфері торгівлі мають ступінчастий характер, тобто вони ієрархічні. Наприклад, для системи споживчої кооперації характерні такі ступені організації: Укоопспілка — облспоживспілка — райспоживспілка — споживче товариство — торговельне об'єднання — торговельне підприємство — філія торговельного підприємства. Така ієрархічна побудова вказує на надмірну централізацію організації споживчої кооперації. В інших підсистемах ієрархічна структура більш, спрощена включаючи два-три рівня. Спід зазначити, що багатоступінчастість характерна для підсистем з глибокою спеціалізацією торгівельної діяльності, а при універсальному характері торгівлі це є ознакою надмірної централізації господарських функцій, координації, регулювання, контролю. Організаційні елементи в системі взаємодіють через організаційні відносини і зв'язки. Сукупність відносин в організаційних системах структурно різниться залежно від призначення самої системи. В організаційних системах торгівлі наявні такі відносини: організаційно-економічні, соціальні, технологічні і, безперечно, організаційно-правові. Що стосується зв'язків, які підтримують взаємодію складників системи і стійкість її як цілісної структури, то вони відображають зміст організаційних відносин. Форми ж зв'язків набагато ширше і складніше. Характеристика організаційної системи буде неповною без розкриття її функцій і цілей. Функція є об'єктивною складовою організаційної системи, оскільки саму організацію можна розглядати як сукупність здійснення функцій. Функції притаманні організації на всіх без винятку рівнях ієрархії. Головною функцією організаційної системи є організаційна функція, тобто забезпечення досягнення таких цілей, як розвиток (зростання), стійкість і взаємодія. Організаційні системи належать до складних систем. їм властиві особливості і характерні ознаки:* складна внутрішня організація;* наявність підсистем з функціональним характером діяльності;* складні організаційні відносини і форми зв'язків;* внутрішня і зовнішня взаємодія елементів системи;* ієрархічна структура, або багатоступінчаста побудова;* переміщення значних потоків товарів, коштів, інформації всередині системи. Отже, складність структур пояснюється не тільки складом елементів, а й у значною мірою зв'язками, функціями та різноманіттям цілей. Сутність структури Структура виступає об'єктивно необхідною складовою організаційної системи. Вона зумовлює основні властивості й організаційні характеристики системи. Структура залишається незмінною в процесі функціонування систем, тобто вона забезпечує їй стійкість і цілісність. Інтуїтивно структури часто уявляються як сукупність зв'язків і відносин між ними, продиктованими функціями і завданнями системи. Тому під структурою розуміють сукупність організаційних об'єктів і взаємозв'язків, що визначаються змістом функцій і цілей системи. Однак більш точно — структура є стійка впорядкованість у просторі і часі організаційних елементів і зв'язків. Для організаційних систем найхарактернішими є три типи структур: 1) сітьова; 2) скелетна; 3) централізована. Сітьова Скелетна Централізована Рис. 2.1. Типи структур У сучасних теоріях організації виділяють екстенсивні та інтенсивні структури. У першому випадку спостерігається зростання елементів у часі, в другому — зростання видів зв'язків та їх інтенсивності при незмінній чисельності елементів. Отже, зв'язки в структурі відіграють суттєву роль. До основних можна віднести такі види зв'язків структури: економічні, господарські, соціальні, технологічні, інтеграційні, коопераційні. У структурі зв'язки мають пряму і зворотну спрямованість. Важливе значення для системи мають таки характеристики зв'язків, як тривалість, стійкість, інтенсивність та ефективність. Зміст організації торгівлі Глибина, сутність організації торгівлі може бути розкрита через її зміст, який виявляється в єдності структури й організаційних процесів. Структура торгівлі містить елементи, організаційні відносини, зв'язки і взаємодію. Крім того, структура торгівлі як соціально-економічна система багатогранна і включає господарську, функціональну, управлінську, технологічну, соціальну, територіальну та інші види структур. При цьому модель системи формують три структури: господарська, функціональна й управлінська. Зовнішньо така модель виражається в організаційній побудові, точніше, в організаційній структурі торгівлі. Основними елементами організаційної структури слід вважати:* торговельні об'єкти, торговельні підприємства, (їх підрозділи), об'єднання, організації;* підсистеми торгівлі: галузеві, функціональні, відомчі, територіальні та ін.;* управлінські органи, підрозділи, служби. Органічними компонентами організаційної структури торгівлі виступають також сукупність відносин і зв'язків. Найбільш характерними для торгівлі є: - організаційні, управлінські, економічні, соціальні та технологічні відносини; - господарські, економічні, зовнішньоекономічні, інтеграційні та коопераційні зв'язки. Система відносин й зв'язків підтримує постійну взаємодію елементів структури торгівлі. При цьому взаємодія елементів може бути пряма і опосередкована. У найбільш загальному вигляді організаційна структура торгівлі може бути зображена схематично (рис. 2.2). Рис. 2.2. Організаційна структура сфери торгівлі Як видно з рис. 2.2, організаційну структуру торгівлі становлять чисельні об'єкти торгівлі, різні підсистеми, структура управління і контролю. До організаційної структури слід віднести також об'єкти інфраструктурного обслуговування, які належать безпосередньо торгівлі. Усі елементи організаційної структури взаємопов'язані і взаємодіють між собою. Організаційна структура виступає важливою, але не єдиною складовою організації торгівлі. До її змісту належать також організаційні процеси, або організаційна діяльність. Під організаційною діяльністю слід розуміти сукупність форм, методів, прийомів та засобів організаційного характеру, які використовуються для організаційного забезпечення функціонування та розвитку торгівлі. Жодна функція торгівлі не може бути ефективно реалізована без належної організації. Тому за своїм змістом організаційна діяльність в торгівлі складна і багатоаспектна. Вона охоплює як прості торгівельні операції, так і складні процеси оперативного, торгово-технологічного, комерційного, економічного, управлінського характеру. Сукупність організаційних дій на всіх ієрархічних рівнях у торгівлі може бути зведена до такого переліку укрупнених напрямків:* створення нової організаційної структури;* перебудова, реформування, вдосконалення існуючої організаційної структури;* організаційне забезпечення успішного функціонування організаційної структури та її гармонійного розвитку;* вдосконалення організаційних відносин і зв'язків;* підвищення ефективності взаємодії елементів організаційної структури;* організація операцій, процесів, робіт та їх оптимізація;* диверсифікація торговельної діяльності;* організаційний аналіз і організаційне проектування;* організація взаємодії елементів організаційної структури з суб'єктами поза межами системи;* інтеграція організаційної структури торгівлі на різних рівнях у зовнішнє середовище. Схематичну організаційну діяльність у сфері торгівлі подано на рис. 2.3. Організаційна діяльність має чітку спрямованість і свої особливості, які полягають у специфіці цілей, організаційних механізмів, характері дій, їх масштабності, кінцевих результатах. Разом з тим на практиці вона перетинається і доповнюється з управлінською діяльністю, зберігаючи при цьому свій зміст і характер як самостійний від діяльності Синергетика та організація торгівлі Синергетику можна вважати порівняно новим науковим напрямком, який являє собою універсальну теорію. Суть синергетики в контексті організації складних соціально-економічних систем полягає в тому, що вона вивчає їх спроможність до самоорганізації і становлення, підтримки розвитку і розпаду систем. Ця теорія акцентує увагу на нестійкості, не рівновазі, не лінійності в еволюції систем. Предметом вивчення синергетики є в основному процес упорядкування частин та елементів системи у просторі і часі за рахунок їх внутрішньої і зовнішньої взаємодії в умовах чергування циклічної й хаотичної фаз динамічного розвитку. На відміну від існуючих методологічних наук, синергетика досліджує різні рівні порядку і хаосу і розкриває конкретні механізми взаємодії елементів, що приводить до їх упорядкування і формування стійких структур. Отже, ключем до розуміння сутності синергетики є самоорганізація, тобто спроможність систем до саморозвитку, самозародження з використанням при цьому переважно внутрішнього потенціалу. Таким внутрішнім потенціалом є глибинні зв'язки і відносини між підсистемами, складовими частинами, елементами та їхніми підрозділами. Усю сукупність внутрішніх зв'язків організаційних систем поділяють на матеріальні і нематеріальні. Інколи згадується і третій тип конкурентні зв'язки, але відомо, шо вони переважно характеризуються як зовнішні зв'язки. Матеріальні взаємозв'язки опосередковані речовим предметом у процесі взаємодії структурних одиниць у межах організації. Таким предметом можуть бути матеріали, сировина, засоби виробництва, товари, послуги, грошові засоби. Для виконання своїх функцій відносно матеріального предмета складові елементи взаємодіють на базі внутрішніх економічних і господарських зв'язків. Причому залежно від стану системи зв'язки можуть мати просту форму або бути коопераційними, інтеграційними. Синергетика передбачає отримання позитивного ефекту взаємодії складових елементів організаційної системи (бізнес-одиниць, їхніх підрозділів) саме за рахунок змів дій, інколи незначних, на структуру, форми зв'язків, механізми їх функціонування. Другий тип зв'язків — нематеріальні. Цей тип зв'язків має не речовий характер, точніше нетоварний і поза системами зустрічається рідко. У соціально-економічних системах при спільності інтересів і цілей організаційних елементів нематеріальні зв'язки посідають помітне місце. Ідеться про зв'язки, які опосередковують обмін професійним досвідом, кадрами, діловою інформацією, результатами експериментів, знаннями, ноу-хау та ін. Нематеріальні зв'язки формують конкретні переваги і створюють синергетичний ефект за рахунок інтенсифікації обміну між організаційними елементами, які здійснюють схожі, але специфічні види діяльності. Отже, способом впливу на матеріальні і нематеріальні зв'язки можна одержувати позитивний (синергетичний ефект). Зазначимо, що перший тип взаємозв'язків зумовлюють більш тривалий і масштабний ефект, а другий тип — швидкоплинний. У цілому синергетика допомагає виявити ті місця в структурі зв'язків, де через відповідний незначний вплив можна достати суттєвий позитивний ефект, тобто конкурентну перевагу в будь-якій ланці системи. Синергічний ефект Синергічний ефект — це позитивний результат діяльності системи відносно результатів її складових. Такий ефект описується формулою "2 + 2=5". Це означає, що сумарний результат діяльності будь-якої системи більше, ніж сума результатів окремих організаційних елементів цієї системи. За своєю природою синергічний ефект є організаційним ефектом, тому завдання полягає в тому, щоб знайти набір елементів і так з'єднати їх між собою, використовуючи прогресивні форми організації, при якому синергія забезпечувала б якісне і кількісне збільшення як потенціалу, так і результатів функціонування системи і складових частин. Якщо виходити з критерію прибутку, що є однією з головних цілей торгівлі, то можна виділити такі види синергізму:* комерційний — визначає, наприклад, кумулятивний синергічний ефект при створенні оптово-роздрібних об'єднань з загальними службами організації комерційної діяльності, маркетингу, реклами, логістики тощо;* операційний синергізм є результатом закупівель великих партій товарів, раціонального використання торговельних площ, нових методів продажу;* інвестиційний синергізм як наслідок сумісного використання площ, потужностей, торговельних машин і обладнання, приміщень;* управлінський синергізм (за критерієм прибутку) виявляється у скритій формі внаслідок використання ефективних стратегій, управлінських схем та ін. Умови і механізми синергізму Синергія виявляється в особливих, обумовлених процесом самоорганізації, умовах. Основні з них такі:* складність системи, яка характеризується значною кількість елементів, зв'язків, їх різноманітними, а також ієрархічними рівнями;* відкритість системи — ідеться не про абсолютну, а відносну відкритість, де постійно здійснюється введення і вихід цінностей, елементів, інформації в середовищі;* не лінійність системи, що означає можливість її переходу з одного стійкого стану в інший з відповідними змінами ентропії;* порівняно тривала еволюція системи;* цілеспрямована організація системи. Перелічені умови дозволяють системі оптимально змінювати свої параметричні характеристики, структуру функціональних відносин. При цьому ентропія зменшується або залишається незміною. У гіршому випадку — якщо зростає, то надзвичайно повільно. Таким чином, за наявності відповідних умов для отримання синергічного ефекту потрібні організаційні дії. Синергія може виражатись у формі збільшення прибутку, скорочення витрат, економії грошових засобів, часу, зростання продуктивності праці, активізації діяльності тощо. Розглянемо організаційні дії, механізми, спрямовані на одержання синергічного ефекту. Оптимізація організаційної структури. Оптимальний склад організаційних одиниць, оптимізація їх взаємовідносин і системи зв'язків досягається способом правильного набору організаційних елементів відповідно до цілей і головної функції торговельної організації, раціоналізації зв'язків між ними. У процесі оптимізації зміни відбуваються як у системі матеріальних, так і параметричних зв'язків, тому синергічний ефект має сталий характер. Як правило, він виражається в скороченні витрат, часу і водночас збільшення обсягів товарообігу. Реструктуризація означає глибокі трансформації структури торговельної організації та її управлінської системи. Реструктуризація характерна для перехідних періодів, кризових етапів, реформених стратегій. Наочним прикладом реструктуризації є сучасна широкомасштабна структурна перебудова торгівлі. У результаті з'являються якісно нові організаційно-економічні, соціальні і територіальні форми організації. У процесі реструктуризації частіше зустрічаються дві помилки, які зводять до мінімуму синергічний ефект. Перша помилка полягає у скороченні підрозділів, служб, відділів, управлінського персоналу замість формування елементів, тісно пов'язаних з майбутніми функціями, або їх стабілізації. Ця помилка характерна для невеликих і середніх організацій. Бона призводить до анорексії, перевантажень підрозділів, персоналу, зниження активності, надмірного напруження. Друга помилка спостерігається у великомасштабних організаціях. Замість продуманої реструктуризації ліквідуються підсистеми, об'єкти інфраструктурного забезпечення, соціального призначення. Так, у процесі структурної перебудови вітчизняної торгівлі, по суті, було ліквідовано оптову торгівлю як підсистему, причому життєво важливу не тільки для торгівлі, а й для товарного виробництва. Негативний ефект такої реструктуризації виявився негайно — у подорожчанні системи товарного забезпечення роздрібної торгівлі, послабленні взаємодії торгівлі і виробництва. Посилення спільної діяльності досягається завдяки усуспільненню ресурсів, поліпшенню координації взаємодії, широкому обміну нематеріальними активами між суміжними елементами. Співробітництво сприяє досягненню ефекту масштабу, тобто скороченню функціональних витрат при розширенні масштабів діяльності. Щоправда, в організації торгівлі скорочуються не стільки перемінні, скільки відносно постійні витрати. Ці обставини слід ураховувати й спрямувати процес співробітництва на таки служби, як організація торгівлі, маркетингу, логістики, управління. Інтеграція — це об'єднання функціонально взаємозв'язаних організаційних одиниць для забезпечення єдиного завершеного технологічного процесу. Інтеграція базується на інтеграційних зв'язках, які забезпечують ефективну взаємодію організаційно самостійних, але економічно і технологічно взаємопов'язаних організаційних елементів. Синергічний ефект в умовах інтеграції досягається за рахунок скорочення витрат на всіх стадіях спільної діяльності. Інтеграція може бути горизонтальна або вертикальна. Горизонтальна інтеграція характерна для оптово-роздрібних об'єднань, торговельно-заготівельних комплексів тощо. Вертикальна широко розповсюджена в таких організаційних формуваннях, як виробничо-торговельні об'єднання, агропромислово-торговельні комплекси та ін. Кооперація як форма співробітництва широко використовується для досягнення синергічного ефекту. Суть кооперації полягає в об'єднанні зусиль, ресурсів, ко-штів суб'єктами торговельної діяльності для створення і спільного використання об'єктів, служб, технологій. Найбільш поширена практика кооперації торговельних підприємств зі створення товарних складів, сховищ, транспортних підрозділів, маркетингових служб, інформаційних центрів, кредитних спілок. Особливо широке розповсюдження отримує кооперація на аграрному ринку. Тут' виникають збутові, маркетингові, постачальницькі та інші види кооперативів. Життєдіяльність і соціально-економічну ефективність довела споживча кооперація, яка широко-масштабно функціонує на сільському ринку. Диверсифікація — багатопланове явище. її суть полягає у вторгненні торговельних суб'єктів у нові галузі і сфери діяльності. На практиці диверсифікація виявляється переважно у двох формах:* перша — універсалізація асортименту товарів, упровадження принципово нових методів обслуговування, різке розширення переліку послуг у власній галузі та ін.;* друга — проникнення у нові суміжні або більш віддалені галузі діяльності через поглинання об'єктів нової галузі, злиття або створення. Ідеться про комбінування торговельної і виробничої, банківської, страхової, інвестиційної діяльності, поєднання торгівлі з громадським харчуванням, готельним господарством, ігровим бізнесом і т. п. Диверсифікація потребує значних витрат, при цьому практика доводить, що вони виправдовуються і виявляться в численних вигодах і конкурентних перевагах. Перелік механізмів і способів одержання синергічного ефекту можна продовжити за рахунок таких організаційних дій, як спеціалізація, комбінаторика, децентралізація, конверсія, перехрести и й продаж та ін. Головне, що всі вони мають організаційний характері і спрямовані на досягнення кумулятивного позитивного ефекту, тобто синергічного Закони організації Теоретичними підвалинами організації є закони, які характеризують стійкі зв'язки і суттєву взаємообумовленість організаційних систем як об'єктивних явищ. Теорія організації базується на групі специфічних законів: самозбереження, впорядкування, синергії, композиції і пропорційності розвитку. Крім того, важлива роль відводиться загальновідомому закону єдності аналізу і синтезу відносно організації. Розглянемо суть і роль основних законів. Закон самозбереження закладає теоретичну базу для аналізу і характеристики загального стану організації. Річ у тім, що організація постійно відчуває внутрішні і зовнішні збурення, що призводить до зростання ентропії і міри безладу. Відповідно до закону самозбереження організація повинна зберегти стан динамічної рівноваги. Отже, сутність закону самозбереження полягає в тому, що організаційна система намагається зберегти себе як цілісне формування, використовуючи для цього весь свій потенціал. Механізм дії закону самозбереження виявляється через стійкість та адаптивність організації. Стійкість — це спроможність систем ефективно функціонувати під впливом негативних факторів. Ідеться про спроможність системи підтримати функціональну, елементну і структурну стійкість. Але така спроможність небезпечна, тому стійкість має свої порогові значення, за межами яких система деградує. Компенсуючим важелем нерівноваги є адаптація, суть якої полягає у пристосуванні структурної, функціональної та елементної складових до глибоких змін, трансформацій нових умов. Адаптація має велике значення в умовах екстремальних умов ринкового середовища. Закон самозбереження націлює сферу торгівлі на постійне якісне оновлення структурних елементів, активізацію організаційної діяльності та її спрямування на диверсифікацію торгівлі. Закон синергії породжений новою теорією, відповідно до якої організація постійно перебуває у стані порядку і хаосу. У результаті одночасно виникають дві тенденції: організуюча (створювальна) і руйнівна (дезорганізуюча). Характерним процесом такого стану є самоорганізація, тобто формування впорядкованих структур з хаосу. При цьому самоорганізація і позитивна динаміка структури досягається за рахунок порівняно малих дій впливу організаційного або управлінського характеру. Отже, закон синергії стверджує, що для будь-якої організації існує такий набір елементів, при якому її потенціал буде або суттєво більше від простої суми потенціалів складових елементів або суттєво менше. Інакше кажучи, сума властивостей цілісної організації повинна бути більше, ніж сума властивостей усіх складових елементів. Одержаний організаційний сумарний ефект є синергічним. В основі механізму реалізації закону синергії лежить глибока інтеграція всіх видів діяльності системи і складна структура взаємозв'язків, що забезпечує взаємодію елементів, спрямовану на досягнення єдиної мети. Закон синергії потребує системного підходу до організації торгівлі, перегляду організаційних відносин, інтеграції взаємозв'язків елементів системи, уміння забезпечити стійкість організації торгівлі в умовах критичного середовища. Закон розвитку відносно організації має своє визначення. Його можна трактувати так: глибока структурна, функціональна й елементна перебудова об'єкта, яка підвищує потенціал організації і сприяє її самозбереженню і самоорганізації є розвиток. Організаційний розвиток супроводжується збільшенням розмірів системи і розширенням масштабів діяльності. У сучасних умовах дія цього закону виявляється у випереджальних порівняно з іншими системами темпах економічного зростання у сфері торгівлі внаслідок її комерціалізації, демонополізації й організаційної перебудови ще на ранніх етапах трансформацій, коли інші галузі пасивно функціонували в межах старих структур. Основні принципи організації в торгівлі Складність і багатогранність організації торгівлі зумовлює сукупність принципів, які доцільно поділити на загальні, або загальносистемні, принципи організації, принципи побудови організаційних систем у торгівлі, а також принципи організації процесів (рис. 2.4.). Загальносистемні принципи Принцип зовнішнього доповнення стверджує, що будь-яка система (організаційна, управлінська) потребує резервів. Цей принцип ґрунтується на постійному впливі на організаційні системи випадкових чинників, які часто дестабілізують функціонування системи. В організаційних системах торгівлі резерви об'єктивно необхідні у вигляді запасів товарів, торгових та складських площ, потужностей роздрібних та оптових підприємств, страхових грошових фондів тощо. Принцип зворотного зв'язку вказує на те, що без зворотного зв'язку між елементами, що взаємодіють, неможливе належне організаційне забезпечення їх функціонування і системи в цілому. Реалізація цього принципу в торгівлі виявляється в організації інформаційних каналів, системі контролю, координації, регулюванні і корекції. У цілому організаційне забезпечення потребує не лише прямого впливу, прямих зв'язків, але й зворотних. Рис. 2.4. Основні принципи організації торгівлі Принцип цілісності системи передбачає необхідність розгляду організації як єдиного цілого. Тому він потребує так званої потрійної цілісності — взаємозв'язку, єдності і взаємодії всіх функціональних сторін, компонентів і частин. Досягти на практиці таку комплексну єдність складно — необхідний глибокий аналіз організації й обов'язково синтез. У торгівлі цілісності організаційних систем слід досягати не тільки за рахунок складових елементів і системи відносин, а також їх оптимізації, концентрації, якісного рівня, однорідності та ін. Закономірні дії у організації в сфері торгівлі відображають принцип побудови організаційних систем. На їх основі здійснюється не тільки побудова, а й функціонування і розвиток систем і підсистем у торгівлі. Принцип необхідного різноманіття передбачає, що багатоманітність складної системи потребує організації й управління, які характеризувалися б достатньою різноманітністю. На основі цього принципу при розробці організаційних систем у торгівлі необхідно орієнтуватися на оптимальне різноманіття складових. Разом з тим надзвичайно важливо, щоб такій системі відповідала адекватна організаційна структура. Узгодженість структури і системи організаційного забезпечення її функціонування має величезне практичне значення при проектуванні, трансформації, вдосконаленні організаційних систем у торгівлі. Принцип емерджентності полягає в тому, що властивості цілісної системи дедалі більше відрізняються від властивостей складових у мірі збільшення розриву між розмірами цілого і складових. Цей принцип вказує на необхідність всебічного узгодження не тільки структури елементів системи, але і їх цілей і порядку взаємодії. Неузгодженість може призвести до створення малоефективних конгломератів замість упорядкованих організаційних систем у сфері торгівлі. Виходячи з цього принципу важливо враховувати також, що об'єднані в системі елементи можуть загубити притаманні їм властивості поза межами системи. Відповідно до включення елементу в систему потрібно глибоко проаналізувати його організаційно-управлінську структуру. Принципи організаційної побудови Принцип ієрархічної впорядкованості виходить з того, що більшість організацій мають ієрархічну природу. Зміст цього принципу полягає в чіткому впорядкуванні структурних елементів по ієрархічних рівнях. Ступінчастість ускладнює організацію, проте при виключенні дублювання і паралелізму, суперечливості функцій елементів різних рівнів вона спроможна забезпечити ефективну організацію. Реалізація цього принципу в торгівлі може забезпечити сучасну організаційну побудову в торговельній сфері, скеровану й ефективно функціонуючу. Принцип інтегрованості є похідним від загальносистемного принципу емерджентності. Його зміст зводиться до того, що інтегративні якості притаманні лише системі в цілому і не властиві жодному відокремленому елементу. Практичний висновок такий: систему не можна розглядати й оцінювати за сукупністю характеристик складових елементів. Принцип оптимальності передбачає вибір найкращого варіанта побудови структури з урахуванням обмеженого складу організаційних елементів та ресурсів. Оптимізувати організацію за принципом оптимальності означає не лише побудувати її раціонально, а й забезпечити ефективну організаційну діяльність з меншими витратами ресурсів — матеріальних, трудових, грошових та ін. Реалізація принципу оптимальності у сфері торгівлі має величезне значення, оскільки він потребує науково обґрунтованих розмірів організаційних систем, раціональності складу компонентів, оптимальності ресурсів. Адаптивність як принцип організації виражає спроможність організаційних механізмів і системи взаємозв'язків пристосовуватися як суб'єктам торгівлі до умов зовнішнього середовища, які постійно змінюються. Обов'язковою умовою реалізації цього принципу на практиці є свобода дії суб'єктів ринку, гнучкі механізми функціонування, децентралізація управління. У сфері торгівлі виконуються численні процеси (оперативні, комерційні, технологічні, управлінські), які мають бути побудовані на відповідних принципах. Принципи організації процесів Принцип системності характеризує процес як комплекс вибірково залучених елементів (праця, предмет праці, засоби праці), в яких взаємозв'язки та взаємовідносини набувають характер взаємодії, спрямованої на отримання корисного результату, позитивного ефекту. Відповідно до принципу системності всі процеси в торгівлі мають будуватися так, щоб всі внутрішні складові взаємодіяли узгоджено і цілеспрямовано. Порушення цього принципу призводить до перекосів у структурі процесу, деформацій у його організаційному забезпеченні. Принцип раціональності припускає науково-обґрунтовану, розумну й економну організацію, до якої складові процесу підібрані за критеріями оптимальності. а організаційний механізм реалізації процесу спрямований на досягнення кінцевих результатів з мінімальними витратами. Раціоналізація процесів у торгівлі традиційно вважається важливим напрямом їх удосконалення. Вона охоплює майже всі види процесів, насамперед торгово-технологічних, і базується на інноваціях, економіці і резервах. Нові ресурси запроваджуються обмежено. Принцип безперервності полягає в тому, що в дискретних процесах (у торгівлі всі вони дискретні) операції повинні здійснюватись у чіткій послідовності з мінімальними інтервалами між ними. Реалізація цього принципу в торгівлі потребує серйозного організаційного забезпечення, і спрямований він на підвищення продуктивності праці, мінімізацію витрат, простоїв. Принцип ритмічності вказує на те, що дискретні процеси повинні повторюватися через рівний інтервал часу. Ритмічність може бути і динамічною, коли збільшення (зменшення) відбувається рівномірними інтервалами часу. Практична цінність цього принципу особливо велика при організації поставок партії товарів у оптову торгівлю, в організації товаропостачання в роздрібну мережу. Принцип ефективності характерний для всіх процесів. Він передбачає таку організацію процесу, яка забезпечує отримання позитивних кінцевих результатів, або позитивного ефекту. В торгівлі ефективність не замикається тільки на прибутках, хоч їх отримання є основною метою торгівлі. Ефективність може виражатися також у збільшенні обсягів продажу, прискоренні обігу товарів, засвоєнні нових сегментів ринку, досягненні соціального ефекту. Наведені принципи є основними. Деякі з них суперечливі, дублюють один одного, однак у цілому вони формують знання як про правила організаційної побудови, організаційного забезпечення, організаційної діяльності, так і про наслідки їх недодержання. Література 1. Бершн Б, Зване Д. Розничная торговля: стратегический подход: Пер. с англ. — М.: Изд. Дом "Вильяме", 2003. — 1184 с. 2. Бизюк В. И. Торгово-технологическое оборудование: Учебник. — М.: Экономика, 1990.— 190 с. 3. Бланк И. А. Торговый менеджмент. — К.: УФИМБ, 1997. — 408 с. 4. Бурмистров В. Г. Организация торговли непродовольственными товарами. — М. Экономика, 1988. — 304 с. 5. Виноградова С. И. Организация и технология торговли: Учебник. — Ми., Высшая школа, 1998.—224 с. 6. Даненбург В., Монкриф Р., Тейлор В. Основы оптовой торговли. Практический курс / СПб. "Нева-Ладога-Онега",1993. — 212 с. 7. Дашков Л. П., Памбухчиянц В. К. Коммерция и технология торговли: Учебник для студентов высших учебных заведений. — 4-е изд., перераб. и доп.- — М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К °", 2002. — 596 с. 8. Дашков Л. П., Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых предприятий: Учебник для студентов высших учебных заведений. — 5-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К° ", 2003. — 520 с. 9. Джоунз Г. Торговый бизнес: Как организовать и управлять: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1996. — 304 с. 10. Електронна комерція: / А. Береза, І. Козак, Ф. Левченко та ін. — К.: КНЕУ, 2002. —326 с. 11. Егоров В. Ф. Организация торговли. — СПб.: "Питер", 2004. — 352 с. 12. Киселев Ю. И. Электронная коммерция: практическое руководство. — СПб.: ООО "Диа Софт Ю.П.", 2001. — 224 с. 13. Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг (за ред. проф. Апопія В. В., проф.. Гончарука Я. А.). — Львів, Видавництво ЛКА, 2001. — 450 с. 14. Котлер Ф.у Армстронг Г. Основы маркетинга: пер. с англ..К.; М.; СПб.: Изд. Дом "Вильяме", 1998. — 1056 с. 15. Леви М., Вейти Б. А. Основы розничной торговли: Пер. с англ. — СПб: изд-во "Питер", 1999. — 448 с. 16. Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н. М. Економіка торговельного підприємства: Підручник (Під ред. Н. М. Ушакової). — К.: Хрещатик, 1999. — 800 с. 17. Мерчандайзинг: Управление розничными продажами.— М.: Изд-во Жигульского, 2002. —223 с. 18. Мізюк Б. М. Системне управління. — Львів, Видавництво ЛКА, 2004. — 388 с. 19. Новиков М. Л. Организация торговли непродовольственными товарами. — М. Экономика, 1989. — 239 с. 20. Организация и технология торговых процессов: Учебник / Ф. Г. Панкратов, Э. А. Арустамов, П. Ю. Балабан и др.; Рук. авт. колл. Ф. Г. Панкратов. — М.: Экономика, 1990. —304 с.
1 2 3 4 5 Категория: Маркетинг \| Добавил: Aspirant (13.07.2013)
Просмотров: 908 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: