Реферат на тему Структурна перебудова торгівлі - Маркетинг - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Структурна перебудова торгівлі. План 1. Перебудова соціальної структури торгівлі Державна форма торгівлі Колективна форма власності Приватна форма торгівлі 2. Перебудова функціональної структури Функціональна структура торгівлі 3. Перебудова територіальної структури торгівлі Структурна перебудова означає радикальні зміни в елементах і складових, структури у результаті чого виникають якісно нові структурні моделі. Широкомасштабна структурна перебудова вітчизняної торгівлі спостерігалася в перехідний період під впливом трансформацій національної економіки на ринкових засадах. Така перебудова охопила головним чином соціальну, функціональну, територіальну та організаційну структуру торгівлі. Організаційні моделі як результат перебудови були розглянуті вище. Тут важливо розкрити інші напрями перебудови багатомірної структури торгівлі. Перебудова соціальної структури торгівлі У доперебудовний період усі канали товаропросування були переважно одержавлені. Державний сектор торгівлі споживчими товарами становив 2/3, а інша частина припадала на кооперативну торгівлю. Приватна торгівля вважалася чужорідною для системи соціалістичного господарювання. Усе це призвело до надмірної централізації, усуспільнення власності і монополізації внутрішньої торгівлі. Унаслідок приватизації торговельних об'єктів, їх корпоратизації та залучення іноземного капіталу у сферу торгівлі соціальна її структура докорінно змінилася (табл. 4.1). Таблиця 4.1 Соціальна структура сфери внутрішньої торгівлі (на початок 2004 р., \| Форма власності державна \| колективна \| приватна \| інші форми Кількість підприємств \| 11,7 \| 74,6 \| 13,4 \| 0,3 Основні фонди \| 7 \| 81 \| 9 \| 3 Оборотні кошти \| 17 \| 65 \| 12 \| 7 Товарообіг \| 8,3 \| 77,6 \| 10,9 \| 3,2 З таблиці випливає, що зі 118,4 тис. роздрібних і 60 тис. оптових підприємств, які функціонували у сфері торгівлі в 2003 p., лише 11,7 % базувалися на державній формі власності. Переважна частина підприємств, основних фондів, оборотних коштів була зосереджена у секторі колективної власності. Така ж ситуація склалась і з товарообігом. Частка приватних підприємств становить 13,4 % і продовжує зростати. Близько 500 великих торговельних об'єктів належать міжнародним організаціям та юридичним особам інших держав. Таким чином, на сучасному етапі у соціальному плані торгівля представлена трьома основними формами власності: державною, колективною і приватною. Державна форма торгівлі Державна форма торгівлі базується перш за все, на державній комунальній формі власності, тобто на власності місцевих органів влади. Отже, особливістю державної торгівлі є те, що вона заснована на державній формі власності, а її роздрібна й оптова мережа розміщена переважно в містах. Відповідно вона обслуговує міське населення. Необхідність збереження державної форми торгівлі в ринковому середовищі пояснюється багатьма причинами. По-перше, у сфері товарного виробництва зберігається масштабний державний сектор. Тут значна частина продукції реалізується через власну фірмову торговельну мережу або переважно через державні канали. По-друге, державна торгівля покликана обслуговувати соціально незахищених громадян: пенсіонерів, ветеранів, біженців, багатодітних сімей на пільгових засадах. По-третє, через державну торгівлю державні органи мають можливість організовувати купівлю-продаж на умовах держконтракту, держзамовлення, тобто купувати ресурси для державних потреб і за державні кошти. Колективна форма власності Колективна форма торгівлі останнім часом набула прискореного розвитку. Якщо в доперебудовний період її частка не перевищувала 23—25 % у товарообороті внутрішньої торгівлі, то нині цей рівень досягає близько 75 %. Соціально-економічною базою такої форми є колективна форма власності, яка неоднорідна за типами і видами. Провідне місце посідають так звані підприємства колективні, тобто корпоративні. До них належать акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, різні асоціації, об'єднання. їх частка становить 10—12 % у колективній формі торгівлі. Близько 5 % припадає на орендні підприємства, які здійснюють свою діяльність на орендованому майні. Такі підприємства, як правило, перебувають на стадії приватизації. Провідна роль у колективній формі належить кооперативним підприємствам системи споживчої кооперації. їх кількість — це половина мережі колективної форми, але спостерігається стійка тенденція до їх скорочення. Характерною особливістю колективної форми торгівлі є широкомасштабність. Колективні торговельні підприємства функціонують як у місті, так і в селі. Корпоративні інтереси забезпечують високу мотивацію до праці, зацікавленість у результатах діяльності, а відповідно, і в ефективному функціонуванні всього колективного сектору торгівлі. Приватна форма торгівлі Приватна форма торгівлі, яку було ліквідовано за соціалізму, відродилась у сучасний перехідний період. За короткий термін вона досягла прогресу. По-перше, її частка зросла майже до 11 %, і, по-друге, приватна торгівля представлена не тільки дрібно-роздрібною мережею, як було на початку перебудови але й порівняно великими і середніми магазинами. Фундаментом цієї форми є приватна власність і підприємницька ініціатива. У міру розширення приватної власності приватна торгівля зміцнює свої позиції. Для приватної торгівлі характерні постійна диверсифікація, висока культура і якість обслуговування, максимальна наближеність до покупців. Водночас ця форма торгівлі супроводжується постійним ризиком банкрутства. У зарубіжних країнах поділ інститутів торгівлі за формами власності більш широкий:* особисте володіння (приватна торгівля);* корпоративна мережа (на акціонерних засадах);* державна форма торгівлі;* споживчий кооператив;* франчайзинг;* оренда торговельного об'єкта. Особисте володіння характерне для некорпоративних фірм. Прибуток, витрати, ризики — це проблеми власника, оскільки торговельні об'єкти перебувають у приватній власності. До цієї форми належить 74 % усіх роздрібних фірм США. Щоправда, вони займають лише 9 % у загальнонаціональному товарообігу. Корпоративна мережа заснована на акціонерному капіталі. Тут функції володіння і управління не суміщаються. Цей сектор охоплює 22 % підприємств торгівлі США, а його частка в загальному товарообігу перевищує 85 %. Державна форма торгівлі стабілізувалася на рівні 9—10 % у товарообігу з урахуванням її частки в корпоративних компаніях. Франчайзинг передбачає договір між франчайзером (фірма-виробник, оптова компанія) і франчайзі (роздрібна торговельна фірма), відповідно до якого останньому дозволяється використати марку фірми, товарні знаки або одержати підтримку франчайзера по всьому формату торговельного бізнесу. Таким чином, є два види франчайзинга — на торгову марку (займає 2/3 роздрібного продажу в цьому секторі торгівлі) і на франчайзинг торговельного бізнесу (займає 1/3 продажу, але охоплює більше ніж 75 % торговельних об'єктів, як правило, дрібних). Оренда широко розповсюджена для організації торгових відділів, розміщення дрібно-роздрібної мережі у великих універсальних магазинах, на ринках, підприємствах сфери послуг, громадського харчування. Значні перспективи в Україні відкриваються для форми торгівлі, заснованої на власності іноземних фірм. Прямі іноземні інвестиції у внутрішню торгівлю становлять близько 800 млн дол. США, або 17,5 %. У цьому плані торгівля поступається лише харчовій промисловості, де частка інвестицій досягає 21%. Серед об'єктів торгівлі з іноземним капіталом переважають роздрібні підприємства, здебільшого відомих зарубіжних фірм. Таких підприємств налічується близько 500. Привабливість інвестицій у торгівлю пояснюється тим, що:* окупність інвестицій у сфері обігу й оборотність коштів висока;* місткість ринку в Україні значна;* механізм репатріації прибутку для іноземців спрощений. Підсумовуючи характеристику соціальних форм торгівлі можна констатувати, що вони відповідають багатоукладності економіки, але в перехідний період оптимальності їх пропорцій ще не досягнуто. Перебудова функціональної структури Функціональна структура торгівлі Функціональна структура являє собою склад елементів, що виражають основні функції торгівлі. Донедавна ядро функціональної структури утворювали такі канали: "Матеріально-технічне забезпечення", "Заготівля сільськогосподарської продукції" і "Торгівля товарами народного споживання". Усі вони в різних формах опосередковували обмін і формували сферу товарного обігу. В умовах ринкових відносин ця структура суттєво трансформується. "Матеріально-технічне забезпечення" і "Заготівлі сільськогосподарської продукції", для яких характерно усуспільнення, лімітація матеріально-технічного потенціалу, ресурсів, централізація їх розподілу, не вписуються в ринкову систему і гальмують широке використання товарно-грошових відносин. Оскільки ці канали займають 3/4 економічного оборігу, то закономірно постає проблема їх адаптації до нових масштабів товарно-грошових відносин і відповідної інтеграції в єдину систему торгівлі, як це практикується в більшості країн. Таким чином, "Матеріально-технічне забезпечення" перетворюється на оптову торгівлю засобами виробництва, а "Заготівля сільгосппродукції" — на оптову торгівлю аграрною продукцією. Тому цілком закономірно, що ці дві форми можна віднести до галузі "Торгівлі", як це практикується в країнах ринкової орієнтації. Державний класифікатор видів економічної діяльності в Україні також об'єднує всі раніше наявні організаційні форми в одну групу. Функціональну структуру сфери обігу згідно з новою класифікацією подано в табл. 4.2. Таблиця 4.2 Функціональна структура торгівлі Склад торгівлі \| Кількість класів \| Структура Оптова торгівля \| 6 \| Оптова торгівля не переробленими сільськогосподарськими продуктами 10 \| Оптова торгівля харчовими продуктами 15 \| Оптова торгівля непродтоварами 20 \| Оптова торгівля засобами виробництва і предметами праці 5 \| Оптова торгівля транспортними засобами Посередництво в торгівлі \| 2 \| Посередництво в торгівлі сільгосппродукцією і продуктами її переробки 2 \| Посередництво в торгівлі товарами легкої промисловості і побутового призначення 4 \| Посередництво в торгівлі засобами виробництва і транспортом 2 \| Інші види торгового посередництва Роздрібна торгівля \| 2 \| Роздрібна торгівля в магазинах зі змішаним асортиментом товарів 9 \| Спеціалізована роздрібна торгівля продтоварами 2 \| Роздрібна торгівля фармацевтичними і медичними виробами 24 \| Спеціалізована роздрібна торгівля непродтоварами 3 \| Роздрібна торгівля уживаними товарами 5 \| Роздрібна торгівля поза магазинами Торгівля послугами \| 10 \| Ремонт предметів особистого користування і домашнього вжитку По суті, в новій класифікації "Торгівля" ототожнює всі наявні раніше організаційні форми у сфері товарного обігу. Отже, у функціональному плані структура торгівлі значно розширилася, охопивши при цьому більш як 55 підкласів, тобто видів і різновидів торгівлі, не менше від 45 класів роздрібної торгівлі, майже 10 класів торгового посередництва і стільки ж класів торгівлі послугами. Фактично нова функціональна модель торгівлі містить три сектори — оптову, роздрібну торгівлю та торговельне посередництво (рис. 4.1). Рис. 4.1. Нова структурна модель торгівлі Суть нової структурної моделі торгівлі полягає в тому, що вона матиме не галузевий, а функціональний характер. Слід особливо підкреслити, що така трансформація торгівлі не тільки відповідає гармонізованому класифікатору видів економічної діяльності (КВЕД), а й наближає структуру вітчизняної торгівлі до моделей розвинутих країн. Перебудова територіальної структури торгівлі Територіальна структура торгівлі відображає регіональні особливості і пріоритети структурної політики в регіонах. Однак сама регіональна політика відносно територіального розвитку торгівлі тільки формується, тому структура торгівлі складається під впливом некерованих факторів зі значними деформаціями. Найбільш повну картину територіальної структури можна отримати за допомогою аналізу торгівлі в міській і сільській місцевості, а також за регіонами України. В Україні за аналогією більшості країн світу концентрація торгівлі історично здійснювалась у містах. Ця закономірність зберігається й нині, але деформовано. У містах, де проживає 2/3 населення, зосереджено 70 % роздрібних підприємств, близько 75 % торговельних площ, 92 % товарообігу. Оптова торгівля, по-суті, вся розташована у місті. На сільську місцевість з населенням 16 мли осіб (33 припадає лише 8 % загального обігу внутрішньої торгівлі. Розрив між товарообігом на одиницю міського і сільського населення — майже 6 разів, і він продовжує збільшуватися (табл. 4.3). Дані табл. 4.3 підтверджують значні контрасти в територіальній структурі торгівлі. Так, у сільській місцевості забезпеченість населення торговельними площами становить лише 903 м2 на 10000 осіб постійного населення, що у 1,5 рази менше, ніж у міських поселеннях, і у 2,5 рази нижче від нормативу. Аналогічний стан з товарообігом. Якщо в 1990 р. торгівля на селі займала 28 % у загальному товарообігу, то у 2003 році — 7,6 %. Більше того, з 28,5 тис. сільських поселень 5,8 тис, тобто близько 20 % не мають ні стаціонарних об'єктів торговельного обслуговування, ні пересувної торгівлі. Істотні деформації спостерігаються у структурі товарообігу на селі. Співвідношення проданих продовольчих і непродовольчих товарів становить 89 : 11, що вказує на надзвичайно вузький сегмент непродовольчих товарів на сільському ринку. Таблиця 4.3 Динаміка територіальних структурних змін в сфері торгівлі Основні показники розвитку торгівлі \| Рік \| Місцевість \| Зміни, % (2003 р. до 1991 р.) міська \| сільська \| місто \| село Кількість торговельних об'єктів, тис. од. \| 1991 2003 \| 59,6 57,9 \| 58,7 25,9 \| 0,91 \| 0,55 Торговельні площі роздрібних підприємств, млн. м \| 1991 2003 \| 6,7 4,4 \| 3,5 1,4 \| 0,68 \| 0,48 Товарообіг на одиницю населення, грн. \| 2003 \| 1223 \| 187 \| 0,45 \| 0,10 Частка в товарообороті, %:— непродтоварів— продовольчих товарів \| 1991 2003 1991 2003 \| 54 60 46 40 \| 51 11 49 89———— Стабілізація сільського ринку пов'язана насамперед з комплексним, системним принципом формування сучасної мережі об'єктів торгівлі, диверсифікації системи торговельного обслуговування, підвищення реальних доходів і платоспроможності сільського населення, "легалізації" значної частини товарообігу. Зазначені проблеми характерні не тільки для територіальної, а й регіональної структури торгівлі. У межах регіонів спостерігаються очевидні диспропорції і деформації в забезпеченості населення роздрібною мережею, торговельними площами, у структурі товарообігу, рівні споживання, якості обслуговування (табл. 4.4). Аналіз даних табл. 4.3 показує, що лише в п'ятьох областях забезпеченість населення торговельними площами перевищує 1400 м на 10000 осіб. Отже, відносно нормативу або інших розвинутих країн (5000—5500 м на 10000 осіб) рівень забезпеченості надзвичайно низький. У більшості областей стан забезпеченості є не тільки низьким, але й спостерігається тенденція до скорочення торговельних площ у всіх регіонах. Щодо забезпеченості населення роздрібними підприємствами, то особливого контрасту за регіонами не спостерігається. Відхилення від середньої забезпеченості по Україні (15 підприємств на 10000 осіб) незначні. За цим показником Україна лідирує серед багатьох країн. Але варто ще раз зауважити, що вітчизняні підприємства мають порівняно невеликі торговельні площі — середній розмір магазину не перевищує 90 м2 У регіональній структурі найбільш виражені деформації склались у товарообігу. Загалом товарообіг на одну особу малий — усього 707 грн на рік. В окремих областях цей показник становить 55—60 % середнього рівня по Україні. А різниця між найвищим і найнижчим рівнем відповідно перевищує 2 рази. Таблиця 4.4 Регіональна структура сфери торгівлі № п/п \| Регіони \| Забезпеченість населення \| Грошові - доходи на одну особу, грн/рік \| Товарообіг на одну особу, грн/рік \| Частка грошових доходів у товарообігу, % торг. прощ., м2на 10000 жителів \| торг. підпр. на 10000 жителів Україна \| 1350 \| 15 \| 2247,5 \| 707 \| 31,4 1 \| Автономна Республіка Крим \| 1275 \| 15 \| 1696 \| 595 \| 35,1 2 \| Вінницька \| 1248 \| 16 \| 1425 \| 527 \| 36,9 3 \| Волинська \| 1296 \| 16 \| 1939 \| 643 \| 48,0 4 \| Дніпропетровська \| 1320 \| 12 \| 3149 \| 779 \| 24,7 5 \| Донецька \| 1368 \| 12 \| 2626 \| 640 \| 24,3 6 \| Житомирська \| 1512 \| 18 \| 1463 \| 543 \| 37,1 7 \| Закарпатська \| 1275 \| 17 \| 1196 \| 720 \| 60,2 8 \| Запорізька \| 1313 \| 13 \| 2358 \| 796 \| 33,7 9 \| Івано-Франківська \| 975 \| 15 \| 2283 \| 466 \| 36,3 10 \| Київська \| 1320 \| 15 \| 1561 \| 666 \| 42,6 11 \| Кіровоградська \| 1275 \| 17 \| 1602 \| 558 \| 34,8 12 \| Луганська \| 1067 \| 11 \| 2179 \| 439 \| 20,1 13 \| Львівська \| 1480 \| 20 \| 1738 \| 779 \| 44,8 14 \| Миколаївська \| 1264 \| 16 \| 2498 \| 564 \| 22,6 15 \| Одеська \| 1312 \| 16 \| 1907 \| 561 \| 29,4 16 \| Полтавська \| 1349 \| 19 \| 2007 \| 745 \| 37,1 17 \| Рівненська \| 1190 \| 14 \| 1267 \| 519 \| 40,9 18 \| Сумська \| 1558 \| 19 \| 1522 \| 732 \| 48,1 19 \| Тернопільська \| 1152 \| 16 \| 1074 \| 411 \| 38,3 20 \| Харківська \| 2235 \| 13 \| 2031 \| 877 \| 43,2 21 \| Херсонська \| 1196 \| 13 \| 1526 \| 531 \| 34,8 22 \| Хмельницька \| 1463 \| 19 \| 1390 \| 484 \| 35,2 23 \| Черкаська \| 1358 \| 14 \| 1544 \| 513 \| 33,2 24 \| Чернівецька \| 1078 \| 14 \| 1023 \| 606 \| 59,2 25 \| Чернігівська \| 1776 \| 21 \| 1564 \| 651 \| 41,6 Усе це вказує на слаборозвинуту систему торговельного обслуговування в регіонах, недостатню роль торгівлі в забезпеченні матеріальних потреб населення, відсутності активної торговельної політики. Література 1. Бершн Б, Зване Д. Розничная торговля: стратегический подход: Пер. с англ. — М.: Изд. Дом "Вильяме", 2003. — 1184 с. 2. Бизюк В. И. Торгово-технологическое оборудование: Учебник. — М.: Экономика, 1990.— 190 с. 3. Бланк И. А. Торговый менеджмент. — К.: УФИМБ, 1997. — 408 с. 4. Бурмистров В. Г. Организация торговли непродовольственными товарами. — М. Экономика, 1988. — 304 с. 5. Виноградова С. И. Организация и технология торговли: Учебник. — Ми., Высшая школа, 1998.—224 с. 6. Даненбург В., Монкриф Р., Тейлор В. Основы оптовой торговли. Практический курс / СПб. "Нева-Ладога-Онега",1993. — 212 с. 7. Дашков Л. П., Памбухчиянц В. К. Коммерция и технология торговли: Учебник для студентов высших учебных заведений. — 4-е изд., перераб. и доп.- — М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К °", 2002. — 596 с. 8. Дашков Л. П., Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых предприятий: Учебник для студентов высших учебных заведений. — 5-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К° ", 2003. — 520 с. 9. Джоунз Г. Торговый бизнес: Как организовать и управлять: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1996. — 304 с. 10. Електронна комерція: / А. Береза, І. Козак, Ф. Левченко та ін. — К.: КНЕУ, 2002. —326 с. 11. Егоров В. Ф. Организация торговли. — СПб.: "Питер", 2004. — 352 с. 12. Киселев Ю. И. Электронная коммерция: практическое руководство. — СПб.: ООО "Диа Софт Ю.П.", 2001. — 224 с. 13. Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг (за ред. проф. Апопія В. В., проф.. Гончарука Я. А.). — Львів, Видавництво ЛКА, 2001. — 450 с. 14. Котлер Ф.у Армстронг Г. Основы маркетинга: пер. с англ..К.; М.; СПб.: Изд. Дом "Вильяме", 1998. — 1056 с. 15. Леви М., Вейти Б. А. Основы розничной торговли: Пер. с англ. — СПб: изд-во "Питер", 1999. — 448 с. 16. Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н. М. Економіка торговельного підприємства: Підручник (Під ред. Н. М. Ушакової). — К.: Хрещатик, 1999. — 800 с. 17. Мерчандайзинг: Управление розничными продажами.— М.: Изд-во Жигульского, 2002. —223 с. 18. Мізюк Б. М. Системне управління. — Львів, Видавництво ЛКА, 2004. — 388 с. 19. Новиков М. Л. Организация торговли непродовольственными товарами. — М. Экономика, 1989. — 239 с. 20. Организация и технология торговых процессов: Учебник / Ф. Г. Панкратов, Э. А. Арустамов, П. Ю. Балабан и др.; Рук. авт. колл. Ф. Г. Панкратов. — М.: Экономика, 1990. —304 с.
1 2 3 4 5 Категория: Маркетинг \| Добавил: Aspirant (13.07.2013)
Просмотров: 552 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: