Реферат на тему Організація оптової торгівлі - Маркетинг - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Організація оптової торгівлі. План 1. Поняття оптового ринку як місця і сфери здійснення оптової торговельної діяльності Суть оптового ринку матеріальних благ Оптовий ринок як сукупність його об'єктів і суб'єктів Об'єкти оптового ринку Основний контингент суб'єктів оптового ринку Характеристика сучасного оптового ринку 2. Суть і завдання оптової торгівлі — основного складового елементу оптового ринку Сутність оптової торгівлі Види оптової торгівлі Основні функції оптової торгівлі Допоміжні функції оптової торгівлі Фактори, що впливають на оптову торгівлю Роль оптової торгівлі Значення оптової торгівлі 3. Структура та інфраструктура оптової торгівлі Структура оптової торгівлі Інфраструктура оптової торгівлі Поняття оптового ринку як місця і сфери здійснення оптової торговельної діяльності Товарний характер розширеного суспільного відтворення обумовлює об'єктивну необхідність існування товарного ринку — місця і сфери здійснення обміну ново-виготовленого товару, оцінки його вартості. У процесі сучасного розвиненого постіндустріального виробництва щодня створюється широка гама споживчих вартостей (товарів і послуг), найрізноманітніших за характером, місцем, часом і обсягами споживання. Спільним для більшості з них є те, що основна маса новостворених товарів і послуг скеровується на товарний ринок для їхньої оцінки шляхом співвідношення попиту і пропозиції з метою подальшої реалізації (продажу). Абстрагуючись від розгляду сутності поняття "ринок" — всебічно вивченої економічної категорії, зупинимося на характеристиці саме товарного ринку і його важливої складової частини — оптового ринку товарів і послуг. У вузькому змісті під товарним ринком розуміють місце реалізації (еквівалентного обміну) усієї кількості товарів та послуг, що постійно виготовляються або створюються. Своєю чергою, увесь товарний ринок в організаційному аспекті може бути поділений на дві великі складові частини: роздрібний (споживчий) і оптовий1 (інституціональний) ринки (рис. 5.1). Рис. 5.1. Система елементів (підсистем) товарного ринку Поряд із поняттям "оптовий" як відповідник в українській мові широко вживається поняття "гуртовий", синонімічне за змістом. Західні ж економісти частіше послуговуються поняттям "інституціональний ринок", що теж до певної міри є відповідником оптового (гуртового) ринку. Основними ознаками, що дозволяють провести такий, до деякої міри умовний, поділ товарного ринку, є мета і характер подальшої комерційної діяльності з придбаним товаром, а також усереднені загальні обсяги торговельних операцій і оборудок, що характерні для окремих його складових елементів. Перший елемент, або підсистема,— роздрібний (споживчий) ринок, який включає в себе попит, пропозицію і ціпи матеріальних благ, що скеровуються на особисте споживання окремих індивідів або домогосподарств. Відмінності між окремими секторами цієї підсистеми випливають із відмінностей у способі використання споживних властивостей різних товарів: частина товарів може служити для задоволення потреб окремої особи (предмети одягу, взуття, гігієни), тоді як інші товари задовольняють потреби всього домогосподарства (посуд, килими, меблі). Однак в обох випадках спільною є мета пред'явлення попиту на роздрібному ринку — кінцеве споживання товарів. Суть оптового ринку матеріальних благ Другим невід'ємним елементом загального товарного ринку є оптовий (гуртовий, інституціональний) ринок товарів і послуг. Оптовий ринок — це сукупність попиту, пропозиції і цін на матеріальні блага, що обмінюються між суб'єктами різних сфер товарного виробництва з метою подальшої реалізації, продовження виробничого циклу або забезпечення суспільних потреб. Оптовий (гуртовий) ринок за внутрішніми ознаками суттєво відрізняється від споживчого (роздрібного) ринку. Це, по-перше, мета пред'явлення попиту: інституціональні суб'єкти ринку, на відміну від індивідуальних споживачів, не передбачають кінцевого індивідуального споживання товарів і послуг. По-друге, значно відрізняється контингент клієнтів оптового ринку: з ними, на відміну від переважно персоніфікованих покупців роздрібного ринку, найчастіше взаємодіють колективні суб'єкти господарських відносин: фірми, підприємства, організації, підприємці-комерсанти тощо. Колективний характер формування попиту на інституціональному ринку відрізняє, по-третє, масштаби та обсяги більшості комерційних операцій і оборудок купівлі-продажу товарів і послуг: вони є значно масштабнішими за розмірами партій матеріальних благ і їх вартістю на гуртовому ринку порівняно з роздрібним. Оптовий ринок як сукупність його об'єктів і суб'єктів Розуміння оптового ринку як сфери співвідношення, оцінки і рівнозваження інтересів і потреб споживачів (попиту) та інтересів і результатів праці виробників (пропозиції) у загальному вигляді є дещо абстрактним, оскільки з обох боків — як з боку попиту, так і з боку пропозиції — стоять реальні люди і предмети обміну між ними. Отже, як сукупність об'єктів і суб'єктів оптовий ринок може бути представлений як єдність юридичних і фізичних осіб (суб'єктів), що вступають між собою у господарські відносини для задоволення виробничих, комерційних або суспільних потребу товарах і послугах (об'єктах). Підсистема оптового ринку являє собою тісне поєднання численних суб'єктів господарської діяльності, різноманітних за організаційними формами, формами власності, галузями діяльності і видами спеціалізації у багатовидовій номенклатурі об'єктів обміну — товарів і послуг виробничо-технічного і споживчого призначення. Об'єкти оптового ринку Товари і послуги як більш активні елементи підсистеми гуртового товарного ринку динамізують, приводять у дію всю підсистему, безперервно рухаючись усіма можливими каналами товаропросування, Склад і структура об'єктів оптового (інституціонального) товарного ринку є ширшими від складників споживчого ринку (рис. 5.2). Рис. 5.2. Склад і структура об'єктів оптового товарного ринку Зокрема, асортимент оптового ринку включає крім більшості товарів широкого вжитку товари виробничо-технічного призначення і суспільного (колективного) споживання, які не надходять на споживчий ринок. Через гуртовий ринок реалізуються також послуги, нехарактерні для роздрібного ринку, — послуги виробничим підприємствам, органам державного управління і соціального захисту населення. Основний контингент суб'єктів оптового ринку Розширення, як порівняти зі споживчим ринком, номенклатури матеріальних благ, залучених на оптовий товарний ринок, веде до суттєвої зміни основного контингенту суб'єктів даного ринку (рис. 5.3). Серед учасників інституціонального ринку широко представлені підприємства виробничих галузей, гуртові і комерційно-посередницькі підприємства, а також органи державного регулювання і соціального захисту населення. Суб'єкти оптового ринку разом з існуючою інфраструктурою товарного ринку відіграють забезпечувальну роль, формуючи і розвиваючи широкий спектр каналів товаропросування. Оптовий ринок на сучасному етапі є складною організаційно-господарською формацією, для якої характерним є тісне переплетіння матеріальної бази, що тривалий час формувалась і розвивалась в умовах радикально відмінної від сьогоднішньої ринкової, планово-розподільної системи господарювання і нових, сучасних форм і методів функціонування суб'єктів оптового ринку. Рис. 5.3. Структура суб'єктів оптового товарного ринку Характеристика сучасного оптового ринку Сучасний оптовий ринок бере свій початок у плановій економіці, що базувалася на директивно-розподільних методах централізованого планування. Сама сутність цих методів господарювання об'єктивно обумовлювала потребу в організації і забезпеченні функціонування гіпертрофованої кількості суб'єктів оптового ринку — оптових організацій і підприємств як у галузі торгівлі, так і в галузі матеріально-технічного постачання виробничих підприємств, органів державного і соціального регулювання. Підміна об'єктивно-регулювальної функції ринку, заснованої на еквівалентному обміні, суб'єктивно-регулювальними методами планування створила умови для превалюючого розвитку складського господарства різних систем і відомств. Водночас, зі зростанням обсягів виробництва матеріальних благ, що потребували розподілу, забезпеченість більшості галузей складськими потужностями постійно відставала від потреб, що зростали. Відставання пропускної здатності складського господарства гуртової ланки від необхідної потреби для забезпечення дедалі більших обсягів товаропотоків викликало процес укрупнення, гігантизації оптових підприємств. Прикладом цього не завжди виправданого процесу будівництва і введення до ладу великих за масштабами і потенційною пропускною здатністю оптових підприємств був розвиток протягом 1960—1980-х років у системі споживчої кооперації мережі міжрайонних оптових торговельних баз. Аналогічна тенденція централізації і укрупнення оптових підприємств спостерігалась також і в інших збутово-розподільних системах. Система кооперативних міжрайбаз, з одного боку, мала низку позитивних моментів. Зокрема, зміцнів потенціал кооперативного опту в частині встановлення прямих зв'язків з великими виробничими підприємствами; збільшилися його можливості щодо організації централізованого постачання сільських магазинів, налагодження транспортно-експедиційного забезпечення споживчої кооперації — розроблення схем, маршрутів і графіків завезення товарів у роздрібну мережу. Натомість концентрація оптових підприємств у трьох-чотирьох населених пунктах регіону ускладнила товаропостачання інших сільських районів, які виявилися більш віддаленими; більшість районних споживчих спілок позбулися власного складського господарства, що негативно позначилося на оперативному маневруванні товарними запасами. Не було враховано і такі фактори, як недостатність транспортного забезпечення, низький рівень розвитку місцевих шляхів сполучення, особливі природно-кліматичні умови більшості сільських адміністративних районів колишнього СРСР. Як наслідок, кооперативний опт розвивався в основному екстенсивно, перевага віддавалася капітальному будівництву, а не технічному оснащенню і впровадженню сучасних технологічних схем обробки товарних потоків з використанням комп'ютерних технологій. Екстенсивно розбудоване складське господарство всіх обслуговуючих систем увійшло в перехідний етап економічних перетворень практично не затребуваним, оскільки суттєво змінилася система взаємовідносин і господарських зв'язків на товарному ринку. Суть і завдання оптової торгівлі — основного складового елементу оптового ринку Оптова торгівля поряд з іншими учасниками товарного ринку бере активну участь у формуванні системи господарських зв'язків, організації і проведенні різноманітних комерційних операцій і оборудок. Водночас вона має деякі внутрішні особливості і відмінності, що дозволяють кваліфікувати її в окрему підгалузь галузі торгівлі. Сутність оптової торгівлі Оптова торгівля за своєю організаційною сутністю є формою організації господарських зв'язків між суб'єктами інституціонального ринку з приводу закупівлі-продажу великих партій товару або комплексі послуг. Основним місцем її здійснення є оптовий ринок, де сконцентровані оптові і комерційні посередники (оптові продавці) і на який виноситься попит колективних набувачів товарів і послуг (оптових покупців). В оптовій торгівлі, яка не має на меті, на відміну від роздрібної, чітко вираженої реалізації попередньо закуплених товарів у кінцеве споживання, поділ на продавцю і покупців залишається доволі умовним. Оптові підприємства, придбавши партію товару, одночасно стають його продавцем. Зворотна аналогія простежується в діяльності виробничих підприємств — реалізація виготовленого товару (збут) супроводжується закупівлею товарів сировинного характеру (постачання). Окреме місце посідають колективні покупці партій товарів (комплексу послуг) — бюджетні і трансфертні органи й установи (органи влади і соціального захисту). Ці суб'єкти оптової торгівлі залишаються виключно покупцями оптових партій товарів, оскільки безпосередньо вони самостійної комерційної діяльності, що передбачає виготовлення, збут або суто реалізацію матеріальних благ, не здійснюють. Підставою для віднесення бюджетних і трансфертних колективних споживачів до числа оптових покупців є насамперед значний обсяг партій матеріальних благ, що ними закуповуються. На відміну від роздрібних покупців, колективні споживачі закуповують, за незначними винятками, не споживчі товари (окремі послуги), а великі партії товарів (комплекси послуг) або високовартісні одиниці устаткування, обладнання — основних засобів. Оперування відносно великими партіями товарів є тією характерною рисою гуртової торгівлі, що підкреслює її відмінність від роздрібної. Однак не слід забувати, що в практиці оптової торгівлі поняття "партія товару" інколи тотожне одиничному капіталомісткому товару (літак, будинок, заводський корпус тощо). Таким чином, економічна сутність оптової торгівлі полягає у здійсненні процесу продажу товарів і послуг товаровиробниками іншим підприємствам сфери виробництва, оптовим і роздрібним торговельним підприємствам, комерційним посередникам та державним установам, а також торговельними і посередницькими підприємствами одне одним, виробничим та суспільним колективним споживачам. Види оптової торгівлі Оптова торгівля бере активну участь практично в усіх сферах розширеного суспільного відтворення, що обумовлює наявність кількох її функціональних видів. В умовах планової економіки ця підгалузь включала тільки два види: торгівлю продовольчими товарами і торгівлю непродовольчими товарами, тоді як паралельно існували матеріально-технічне постачання і заготівля сільгосппродукції, які забезпечували гуртовий розподіл і перерозподіл продукції, сировини, матеріалів виробничого призначення і непереробленої аграрної продукції. В ринкових умовах усі об'єкти торговельної діяльності стали рівноцінними товарами, а підгалузь оптової торгівлі включила в себе такі основні види: торгівлю засобами виробництва і предметами праці; торгівлю непереробленою сільськогосподарською продукцією; торгівлю продовольчими товарами; торгівлю непродовольчими товарами; торгівлю транспортними засобами і торгівлю послугами (рис. 5.4). Рис. 5.4. Основні види оптової торгівлі Поняття оптової партії товару в цілому є доволі відносним, як і сама межа між гуртовою і роздрібною торговельною діяльністю. У цьому аспекті важко розмежувати між підгалузями торгівлі поодинокі, але реальні операції із сьогоднішньої торговельної практики, як наприклад, придбання 10 ящиків "Кока-Коли" в магазині "Продукти" чи 1-2 пляшок цього ж напою на продуктовій гуртовні. Єдиним критерієм розмежування товарних партій на оптові та роздрібні залишається ціна одиниці товару: гуртова ціна, як правило, с дещо нижчою від середньої ціни того ж товару в крамницях. Включення ринкових чинників у сферу товарного обміну поступово перетворило матеріально-технічне постачання в оптову торгівлю засобами виробництва і предметами праці, оскільки продукція виробничо-технічного призначення перестала централізовано розподілятися за директивно-встановленими цінами, почала отримувати реальну ринкову ціну і вільно реалізовуватися на традиційних засадах оптової торгівлі. Під впливом кардинальних організаційно-правових змін в аграрному секторі економіки в такий вид оптової торгівлі як торгівля непереробленою сільськогосподарською продукцією, трансформувалася колишня система державних заготівель. У даний час закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини проводиться в усіх категоріях господарств для поповнення державних ресурсів або з метою реалізації переробним підприємствам, на експорт тощо через спеціалізованих оптових трейдерів. Два наступних види оптової торгівлі — торгівля продовольчими товарами (продуктами харчування) і торгівля непродовольчими товарами разом утворюють велику за масштабами і важливу за значенням підсистему оптової торгівлі товарами широкого вжитку. Вона має на меті налагодження і відпрацювання господарських зв'язків між виробництвом і роздрібною торгівлею за умови забезпечення раціонального товаропросування виготовлених матеріальних благ і є активним важелем організації і розвитку як виробничих галузей, так і роздрібної торговельної мережі. Зростання потреб ринкової економіки в розвитку інфраструктури товарного ринку сформувало у вітчизняній оптовій торгівлі відносно нові види — торгівлю транспортними засобами І торгівлю послугами. Оптова торгівля транспортними засобами охоплює практично всі операції купівлі-продажу в усіх галузях транспортної інфраструктури: автомобільному, залізничному, водному й авіаційному, в яких ринкова вартість будь-якої транспортної одиниці значно перевищує вартісний обсяг середньостатистичної оборудки в інших Видах оптової торгівлі. Торгівля послугами на оптовому ринку є надзвичайно перспективним її видом й включає операції з інтелектуальними, науково-технічними, орендними і іншими послугами масштабного характеру. Основні функції оптової торгівлі Активна двостороння скерованість оптової торгівлі на обслуговування виробництва і роздрібного товарного ринку визначає сукупність її основних функцій. Функціями оптової торгівлі в частині її взаємодії із представниками сфери виробництва є:* стимулювання і концентрація підприємницької діяльності всіх форм, видів І різновидів;* активна участь у проектуванні і формуванні виробничого асортименту товарів і послуг, піднесенні загального рівня якості виготовлюваних матеріальних благ;* організація й інвестиційне забезпечення процесу руху щойно виготовлених матеріальних благ зі сфери виробництва за рахунок повсякденного вдосконалення наявних та створення нових каналів товаропросування;* перейняття на себе певної частини комерційного ризику, постійно супутнього життєвому циклу товарів і послуг на ринку; усунення або згладжування діаметральних суперечностей бізнесового ризику (успіх-поразка);* формування оптимальної концепції логістичного забезпечення сучасних виробництв відповідно до комерційних, справді ринкових засад, основною з яких є максимізація прибутку на фоні безумовного врахування комерційних інтересів інших суб'єктів ринку. Оптова торгівля виконує також низку функцій, спрямованих на обслуговування потреб роздрібних торговельних підприємств і індивідуальних споживачів товарів і послуг. Ці функції включають:* постійне і системне вивчення попиту і поточної кон'юнктури всередині окремих сегментів товарного ринку і конкретних цільових ринків;* перетворення виробничого велико-серійного асортименту в торговельний, адаптований до реальних можливостей існуючої роздрібної та дрібно-роздрібної торговельної мережі;* концентрація матеріальних благ за рахунок власних і залучених основних та оборотних засобів з метою створення передумов для ритмічного постачання торговельних підприємств в зоні обслуговування;* здійснення внутрішньо складських технологічних операцій, супутніх процесу зберігання товарних запасів;* організація своєчасної доставки товарів у роздрібну торговельну мережу;* проведення товарного і фінансового кредитування клієнтів-покупців (підприємств роздрібної торгівлі);* інформаційне обслуговування наявних і потенційних клієнтів з числа покупців оптових партій товарів або комплексу послуг. Допоміжні функції оптової торгівлі Крім сукупності основних функцій оптова торгівля виконує також цілий комплекс допоміжних, пов'язаних з інфраструктурним забезпеченням гуртового продажу матеріальних благ, функцій. Сюди належать заходи, що сприяють збережуваності матеріальних цінностей в ході транспортування вантажів, забезпечують сезонне і тимчасове зберігання на гуртових підприємствах, фасування і підсортування, подрібнення і розукомплектування товарних партій відповідно до вимог клієнтів споживчого ринку або інших оптових покупців. Фактори, що впливають на оптову торгівлю Оптова торгівля, як і інші види господарської діяльності, є продуктом суспільного розподілу праці і пов'язаних з ним процесів спеціалізації і кооперації суспільно-корисної людської діяльності. Місцем її здійснення є товарний ринок, вона повністю охоплює його складову частину — оптовий ринок — і деяку частину споживчого ринку. Суспільний розподіл праці не випадково відокремлює торгівлю гуртовими партіями матеріальних благ в самостійний вид діяльності. Необхідність існування оптової торгівлі в економічному механізмі ринкового типу обумовлюється об'єктивною дією кількох груп факторів: виробничих, транспортних і торговельних. Виробничі фактори, а саме: нерівномірне розташування, концентрація і спеціалізація в окремих регіонах, сезонний характер багатьох виробництв, організаційно-технологічні особливості різних виробничих циклів тощо — обумовлюють потребу в територіально рівномірно розгалуженій мережі оптових підприємств, здатній ефективно забезпечувати товарообмін на міжрегіональному рівні. Транспортні фактори (стан і пропускна здатність шляхів сполучення, рівень технічного оснащення рухомого складу і транспортних засобів, відпрацьованості схем і маршрутів доставки вантажів) однаковою мірою впливають на обидва функціональні рівні оптової торгівлі — міжрегіональний і регіональний. Торговельні фактори — рівень розвитку, концентрації і розміщення роздрібної торговельної мережі, спеціалізація і потужність роздрібних торговельних підприємств тощо — відіграють помітну роль на регіональному рівні оптової торгівлі. Роль оптової торгівлі Сукупність оптових підприємств з різними масштабами комерційної діяльності і зонами обслуговування (діяльності) становлять єдину систему оптової торгівлі на міжрегіональному і регіональному функціональних рівнях. Залежно від функціонального рівня оптових суб'єктів ринку модифікується роль усієї системи оптової торгівлі. На міжрегіональному рівні її учасники покликані стати стратегічним підґрунтям системи каналів переміщення товарів для задоволення потреб вітчизняних і закордонних товаровиробників у постачанні їм сировини і реалізації їхньої готової продукції. Основним пріоритетом ролі міжрегіональних суб'єктів оптової торгівлі при цьому є активізація випуску та реалізації товарів вітчизняного виробництва на внутрішньому та зовнішніх товарних ринках. Роль оптових організаційних структур регіонального рівня полягає у завершенні процесу оптової реалізації товарів. Для цього регіональні оптові суб'єкти закуповують гуртові партії товарів у міжрегіональних оптовиків, у товаровиробників з метою насичення місцевих товарних ринків, забезпечення потреб у товарах роздрібних торговельних підприємств. Значення оптової торгівлі Оптова торгівля відіграє важливе значення в господарському механізмі суспільства. Значення оптової торгівлі визначається її місцем та роллю на товарному ринку. Об'єднуючи чимало каналів товаропросування, форм здійснення купівлі-продажу гуртових партій товару, оптова торгівля в багатьох моментах здійснює активний вплив на товаровиробників через забезпечення їх сировиною та ресурсами, через виконання комерційно-посередницьких операцій щодо реалізації виготовленої продукції. З іншого боку, значення оптової торгівлі полягає в опосередкованому впливі через роздрібну торгівлю на споживання товарів за рахунок участі у формуванні роздрібного асортименту, його повноти та стабільності. Оптова торгівля здійснює також великий обсяг допоміжних технологічних операцій в частині перетворення виробничого асортименту в роздрібний, підготовки товарних запасів до кінцевої реалізації споживачам, чим сприяє вдосконаленню всього технологічного процесу товаропросування, підвищенню рівня торговельного сервісу. Концентрація діяльності оптової підгалузі торгівлі на проміжній ланці між виробництвом і споживанням, її переважно посередницький характер жодним чином не знижує значення оптової підгалузі галузі торгівлі. Як свідчить історичний розвиток економічних систем, функціонування оптових посередницьких формувань є об'єктивним наслідком процесів розподілу і спеціалізації праці і несе позитивний економічний ефект для суспільства в цілому. Структура та інфраструктура оптової торгівлі В умовах розвитку ринкових відносин відбувається реформування організаційної побудови оптової торгівлі. Якщо раніше в рамках двох соціальних форм торгівлі — державної і кооперативної — вона була практично незмінною, плановою, то сьогодні організаційна побудова цієї підгалузі торгівлі динамічно розвивається як сукупність структурних і інфраструктурних елементів. Структура оптової торгівлі Організаційна структура оптової торгівлі в ринкових умовах постійно змінюється і модифікується. Сьогодні вона формується зі значної кількості господарських формувань різних форм власності, відмінних за правовим статусом, організаційною побудовою, масштабами діяльності, провідною спеціалізацією тощо. Загальна сукупність суб'єктів оптової торгівлі поділяється на оптові підприємства, оптові організації й окремих підприємців, зайнятих оптовою торговельною діяльністю. Первинними і домінуючими на сьогодні ланками оптової торгівлі є оптові підприємства — торговельні підприємства, що спеціалізуються на здійсненні оптових закупівель великих партій товарів, проведенні складських торговельно-технологічних операцій і подальшій реалізації (збуті) цих товарів у кількостях, адаптованих відповідно до замовлень їх оптових покупців. Традиційними типами оптових підприємств є склади і бази, їх сукупність формує матеріально-технічну базу оптової торгівлі — складське господарство. Другим, менш розповсюдженим, видом традиційних оптових господарських формувань є оптові організації — господарські формування, що включають кілька організаційно, структурно або функціонально взаємозв'язаних за спорідненою товарною спеціалізацією або за єдиною, зрідка — відомчою, постачальницько-збутовою орієнтацією оптових підприємств. У сучасних умовах оптові організації, за винятком сфер державної монополії, не створюються централізовано, вони засновуються на асоціативних або корпоративних засадах з ініціативи низових торговельних підприємств. Утворені на економічній основі діючі організації реально здійснюють оптові операції; вони прийшли на зміну численним оптовим об'єднанням, конторам, фірмам, посередницьким торгам радянського типу, які, по-суті, займалися розподілом товарних ресурсів. Дедалі помітнішу роль в оптовій торгівлі починають відігравати окремі підприємці — оптові торговці" Вони опановують переважно нові сегменти й ніші оптового ринку, нерідко диверсифікуючи кілька видів комерційної діяльності. З огляду на основну місію і ресурсний потенціал оптові торговельні формування (оптові торговці) — підприємства, організації, підприємці — об'єднуються у три великі групи:* незалежні оптові торговці — ті, що діють від власного імені і за власний кошт, повністю переймаючи на себе право власності на матеріальні блага. Зазвичай це великі оптові формування дилерсько-дистриб'юторського типу з розгалуженою складською мережею і відпрацьованою асортиментно-збутовою стратегією;* оптові торговельні посередники — ті, що діють від власного імені, але за кошт клієнта. Такі формування брокерського типу спеціалізуються на обслуговуванні потреб у закупівлі або збуті конкретних товарів, використовуючи з цією метою власні або орендовані ресурси;* оптові торговельні агенти — найдрібніші за потенціалом і функціями формування, що діють від імені і за кошт клієнта (принципала). Типовими різновидами оптових агентів є консигнатори і комісіонери як у внутрішній, так і зовнішній торгівлі. Структура вітчизняної оптової торгівлі є доволі складною і різноманітною (рис. 5.5). Рис. 5.5. Структурні елементи оптової торгівлі . Вона включає в себе як нові (центри, гуртовні, рийки, мережі, торгові доми, брокерські контори, підприємці-комерсанти), так і традиційно складені (бази, склади, об'єднання, фірми, контори) господарські формування. Традиційні господарські формування оптової торгівлі сформувалися ще в надрах радянської економіки. Зокрема, традиційними оптовими підприємствами залишаються виробничо-торговельні, виробничо-торговельно-сервісні, оптово-торговельні, постачальницько-збутові бази та склади. В практиці оптової торгівлі до сьогодні функціонують традиційні гуртові організації — виробничо-торговельні, оптові, постачальницькі, збутові та посередницькі об'єднання, контори, фірми. Нові господарські формування кількісно розширили і якісно збагатили діапазон суб'єктів оптової торгівлі. По-перше, на оптовому ринку з'явились і функціонують підприємства й організації принципово нового типу. Серед них такі нові формування: сервісні центри, малі, спільні, сумісні, колективні, приватні підприємства, акціонерні товариства відкритого і закритого типу, асоціації, концерни, консорціуми, корпорації, брокерські контори, торгові доми. По-друге, розширилася спеціалізація цих новоутворень оптової торгівлі; поряд з традиційними з'явилися нові види основної функціональної спеціалізації суб'єктів оптової діяльності: комерційні, комісійні, консигнаційні, дилерські, дистриб'юторські, агентські, брокерські, маклерські підприємства і організації. По-третє, розширенню кола учасників гуртового ринку сприяла поява на ньому фізичних осіб — приватних підприємців, комерсантів, агентів, брокерів, маклерів із найрізноманітнішими різновидами спеціалізації в різних напрямах гуртової торговельної діяльності. Якісне розширення і кількісне поглиблення структурно-елементної бази інституціонального ринку привело до поглиблення інфраструктури оптової торгівлі, створення низки незатребуваних раніше служб і підрозділів для забезпечення потреб товарного ринку в цілому. Інфраструктура оптової торгівлі Інфраструктура оптової торгівлі є невід'ємною складовою частиною інфраструктури товарного ринку і являє собою сукупність специфічних формувань: установ, підприємств, служб і низки комерційно-торговельних інституцій, що відіграють допоміжну роль або створюють загальні умови для ефективного провадження процесу оптової реалізації товарів і послуг. Основним призначенням і метою інфраструктурних формувань оптової торгівлі є не власна комерційна діяльність, а забезпечення умов для оптимального й ефективного ведення комерційних оптових операцій суб'єктами основної структури гуртової торгівлі. Елементи інфраструктури оптового ринку за функціональним призначенням поділяються дві великі групи: групу елементів основної (внутрішньої) і групу загально-ринкової, або зовнішньої, інфраструктури (рис. 5.6). Рис. 5.6. Елементи інфраструктури оптового ринку Основна інфраструктура оптової торгівлі включає низку підприємств, установ і інституцій, що внутрішньо притаманні, постійно наявні в ході здійснення операцій оптової купівлі-продажу товарних партій. Так, установи бірж і аукціонів, підприємства оптових ринків, склади гарантійного і консигнаційного зберігання, а також такі комерційно-торговельні заходи, як гуртові ярмарки, комерційні торги, ви-ставки-продажі, не мають на мсті створення й отримання комерційного прибутку, вони зазвичай не є повноцінними учасниками комерційної діяльності, а тільки обслуговують оптовий процес . Натомість більшість комерційно-торговельних заходів, що проводяться для учасників оптової торгівлі, переважно є обмеженими за часом і строками проведення (короткотерміновими або періодичними), можуть носити одноразовий характер і не мати постійного місця проведення, але організовуються з метою створення умов для встановлення господарських зв'язків між оптовими продавцями (виробниками, посередниками) і покупцями (посередниками і роздрібними торговцями) товарів. Елементи загально-ринкової інфраструктури оптового ринку включають зовнішні формування, що беруть участь у забезпеченні функціонування товарного ринку в цілому. Підприємства і служби зовнішньої інфраструктури обслуговують усіх суб'єктів товарного ринку незалежно від їх спеціалізації або участі в конкретній підгалузі торгівлі. Вони забезпечують одночасно виробничі, торговельні (гуртові і роздрібні), обслуговуючі та інші підприємства всіх форм власності. До суб'єктів загальної інфраструктури належать підприємства і їхні функціональні підрозділи транспорту, зв'язку, матеріально-ресурсного забезпечення (вода, газ, електроенергія, тепло). Активними елементами загальної інфраструктури оптового ринку є установи фінансово-кредитного обслуговування, страхові і суто ринкові (маркетингові, сервісні, рекламні та інформаційні) структури. Сучасні економічні системи є складними, динамічними і взаємопрониклими системами основних (структурних) і допоміжних (інфраструктурних) елементів. IX можна характеризувати як взаємодоповнювальні системи основної діяльності і загальних умов її здійснення, між якими існує тісний безперервний і стабільний взаємозв'язок. Таким чином, господарські формування оптової підгалузі, підприємства основного виробництва і сільського господарства разом з елементами основної та загальної інфраструктури утворюють цілісну систему взаємозв'язаних і взаємообумовлених ланок, спрямованих на задоволення економічних виборів і соціальних потреб споживачів. Література 1. Бершн Б, Зване Д. Розничная торговля: стратегический подход: Пер. с англ. — М.: Изд. Дом "Вильяме", 2003. — 1184 с. 2. Бизюк В. И. Торгово-технологическое оборудование: Учебник. — М.: Экономика, 1990.— 190 с. 3. Бланк И. А. Торговый менеджмент. — К.: УФИМБ, 1997. — 408 с. 4. Бурмистров В. Г. Организация торговли непродовольственными товарами. — М. Экономика, 1988. — 304 с. 5. Виноградова С. И. Организация и технология торговли: Учебник. — Ми., Высшая школа, 1998.—224 с. 6. Даненбург В., Монкриф Р., Тейлор В. Основы оптовой торговли. Практический курс / СПб. "Нева-Ладога-Онега",1993. — 212 с. 7. Дашков Л. П., Памбухчиянц В. К. Коммерция и технология торговли: Учебник для студентов высших учебных заведений. — 4-е изд., перераб. и доп.- — М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К °", 2002. — 596 с. 8. Дашков Л. П., Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых предприятий: Учебник для студентов высших учебных заведений. — 5-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К° ", 2003. — 520 с. 9. Джоунз Г. Торговый бизнес: Как организовать и управлять: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1996. — 304 с. 10. Електронна комерція: / А. Береза, І. Козак, Ф. Левченко та ін. — К.: КНЕУ, 2002. —326 с. 11. Егоров В. Ф. Организация торговли. — СПб.: "Питер", 2004. — 352 с. 12. Киселев Ю. И. Электронная коммерция: практическое руководство. — СПб.: ООО "Диа Софт Ю.П.", 2001. — 224 с. 13. Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг (за ред. проф. Апопія В. В., проф.. Гончарука Я. А.). — Львів, Видавництво ЛКА, 2001. — 450 с. 14. Котлер Ф.у Армстронг Г. Основы маркетинга: пер. с англ..К.; М.; СПб.: Изд. Дом "Вильяме", 1998. — 1056 с. 15. Леви М., Вейти Б. А. Основы розничной торговли: Пер. с англ. — СПб: изд-во "Питер", 1999. — 448 с. 16. Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н. М. Економіка торговельного підприємства: Підручник (Під ред. Н. М. Ушакової). — К.: Хрещатик, 1999. — 800 с. 17. Мерчандайзинг: Управление розничными продажами.— М.: Изд-во Жигульского, 2002. —223 с. 18. Мізюк Б. М. Системне управління. — Львів, Видавництво ЛКА, 2004. — 388 с. 19. Новиков М. Л. Организация торговли непродовольственными товарами. — М. Экономика, 1989. — 239 с. 20. Организация и технология торговых процессов: Учебник / Ф. Г. Панкратов, Э. А. Арустамов, П. Ю. Балабан и др.; Рук. авт. колл. Ф. Г. Панкратов. — М.: Экономика, 1990. —304 с.
1 2 3 4 5 Категория: Маркетинг \| Добавил: Aspirant (13.07.2013)
Просмотров: 1513 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: