Реферат на тему Маркетинг на ринку інтелектуальної власності - Маркетинг - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Маркетинг на ринку інтелектуальної власності. ПЛАН Вступ 1. Сутність та проблеми інтелектуальної власності 2. Чому інтелектуальна власність важлива для маркетингу продуктів і послуг? 3. Права інтелектуальної власності і маркетинг 4. Маркетинг продукції і послуг в умовах нової економіки 5. Ефективне використання охорони інтелектуальної власності 6. Перспективи розвитку комерціалізації інтелектуальної власності на Україні Висновок Список використаної літератури Вступ Бурхливий розвиток інформаційних технологій перетворив інтелектуальну власність в один із найліквідніших товарів. Цей ресурс може, як магніт, притягувати до себе серйозні інвестиції, а широке впровадження нових технологій і просування наукових розробок у виробництво дає потужний поштовх розвитку внутрішніх галузей промисловості. Та й сама собою інтелектуальна власність — дуже цінне джерело доходів. У розвинених країнах це зрозуміли давно, і тепер надійна правова система захисту інтелектуальних активів дозволяє США, Японії та країнам Європи одержувати вагомі економічні дивіденди. Поняття "маркетингу інтелектуальної власності". Маркетинг (marketing) в перекладі з англійської означає "ринкова діяльність". Спочатку маркетинг розглядали як економічну діяльність, що полягає в просуненні товарів і послуг від виробника до споживача. В подальшому функції маркетингу значно розширилися і стали охоплювати процеси від виникнення ідеї нового товару чи послуги до післяпродажного їх обслуговування. Інтелектуальний потенціал, сконцентрований в Україні, також міг би стати надійною основою відродження вітчизняної економіки. Міг би, але не став. Знадобилися роки, аби крок за кроком створити національну систему захисту інтелектуальної власності. Було сформовано необхідну нормативно-правову базу, закладено основи регулювання відносин у цій сфері: сьогодні чинне законодавство України містить основні положення, пов’язані з одержанням, здійсненням і захистом прав інтелектуальної власності. Крім того, ведеться робота з гармонізації українського законодавства з міжнародними нормами. Вжиті останнім часом заходи дозволили врахувати вимоги ТРИПС — угоди СОТ про торгові аспекти прав інтелектуальної власності. Внесено зміни в Кримінальний і Митний кодекси України, Кодекс про адміністративні правопорушення, у закони «Про авторське право й суміжні права» та «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм». 1. Сутність та проблеми інтелектуальної власності Термін "інтелектуальна власність" сформувався, насамперед, у процесі обговорення і вирішення проблем юридичної регламентації в рамках права власності відносин із приводу створення, використання й охорони результатів інтелектуальної діяльності. У цьому змісті інтелектуальна власність представляє в даний момент узагальнююче поняття, позначаючи собою сукупність усіх прав на результати творчої діяльності і деякі, прирівняні до них об'єкти. Слід зазначити, що багатьма авторами оспарюється використання даного терміна і можливість ефективної регламентації відносин із приводу невловимих об'єктів у рамках традиційної правомочності володіння, користування і розпорядження. Проте , поняття "інтелектуальна власність", "промислова власність" і "право інтелектуальної (промислової) власності" міцно ввійшло в юридичну лексику України і закордонних держав, а так само в тексти міжнародних договорів і конвенцій. Стійке використання цього терміна в сфері правового регулювання економіки, необхідність захисту і комерціалізації інтелектуальних продуктів діяльності ринкових суб'єктів, мабуть, стали причинами поширення терміна "інтелектуальна власність" на всю сукупність нематеріальних елементів бізнес-процеса фірми. Основна відмінність прав інтелектуальної власності від інших, полягає в тому, що вони можуть бути нематеріальні. Навіть втілені в матеріальній формі. Наприклад, винахід може бути втілене в заявці на одержання патенту, потім і в патенті, потім у конкретному виробі. Купуючи цей виріб, покупець отримує тільки саме цей виріб, але не права на винахід, що втілено в цьому виробі. Створення і впровадження більшості інновацій вимагає не тільки інтелектуальних, але і значних матеріальних витрат, що повинні не тільки бути відшкодовані, але і принести додаткові доходи як віддачу від інновації. Однак, може статися і так, що хтось "вклав" в інновацію, а шляхом "запозичення" результатами скористався хтось інший. Зрозуміло, що це не вигідно інноватору, але це не вигідно і суспільству, тому що інноваційна діяльність позбавляється мотивації.Значить суспільство (в особі держави) повинне забезпечити творцю (винахіднику) деякий привілей. Таким привілеєм спочатку було визнано монопольне право на використання винаходу, що закріплюється видачею спеціального документа - патенту. Установлена патентом юридична монополія на винахід забезпечує його власнику виняткову можливість виготовляти і продавати товари з особливими споживчими якостями. Володіючи такою монополією, власник патенту може не тільки відшкодувати витрати на створення винаходу і його впровадження, але й одержати надприбуток. Він вправі заборонити "будь-кому і кожному" здійснення дій, що порушують його монопольні права, і переслідувати порушника по позові про порушення патенту. Відповідно до зі ст. 2 Стокгольмської конвенції інтелектуальна власність включає права на:  літературні, художні і наукові добутки,  виконавську діяльність артистів, звукозаписи, радіо- і телевізійні передачи,  винаходи у всіх областях людської діяльності,  наукові відкриття,  промислові зразки,  товарні знаки, знаки обслуговування, фірмові найменування і комерційні позначення,  захист проти несумлінної конкуренції, а також на всі інші права, що відносяться до інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній області. Таким чином, інтелектуальна власність містить у собі дві основні сфери прав:  промислову власність, під якою розуміються головним чином права на винаходи, промислові зразки, товарні знаки і найменування місць походження товару;  авторське право, під яким розуміються головним чином права на літературні, музичні, художні, фотографічні й аудіовізуальні добутки. Не можна сказати, що раніше прийняті міжнародні конвенції і національні закони утратили своє значення. Вони удосконалюються й уточнюються відповідно до розвитку науки і техніки. Зокрема, поява нових технічних засобів у виді носіїв інтелектуальної власності, розвиток міжнародних відносин привело до того, що за останні три десятиліття більшість ведучих країн світу обновили законодавство по авторському праву. У 70-х роках були також обновлені Бернська і Женевська конвенція. 2. Чому інтелектуальна власність важлива для маркетингу продуктів і послуг? Для більшості малих і середніх підприємств маркетинг продукції і послуг є однією із серйозних проблем. Маркетингова стратегія повинна встановлювати чіткий зв'язок між продукцією і послугами і фірмою. Іншими словами споживачі повинні мати можливість з першого погляду бачити відмінність між вашою продукцією і послугами і продукцією ваших конкурентів і асоціювати їх з визначеною бажаною якістю. Інтелектуальна власність, у випадку її ефективного використання, є важливим інструментом для створення іміджу бізнесу в представленні нинішніх і потенційних клієнтів або для локалізації бізнесу на ринку. Права інтелектуальної власності у сполученні з іншими інструментами маркетингу (такими як реклама й інші заходи щодо просування товарів) є важливими для того, щоб: • Відрізняти продукцію і послуги і робити їх легко розпізнюваними • Просувати продукцію і послуги і здобувати потенційну клієнтуру • Диверсифікувати ринкову стратегію з обліком різних цільових груп • Збувати продукцію і послуги в інших країнах. 3. Права інтелектуальної власності і маркетинг Різні права інтелектуальної власності можуть сприяти здійсненню маркетингової стратегії різним чином: Товарні знаки і знаки обслуговування Мистецьки створений знак найчастіше є вирішальним інструментом для успіху фірми (організації) на ринку. Він дозволяє споживачам відрізняти продукцію і послуги певної організації від продукції і послуг конкурентів і асоціювати певну продукцію і послуги з бажаною якістю. Крім того, знак може бути важливим для здатності продукції і послуг проникати на новий ринок особливо, якщо в момент вибору або створення знака робиться все можливе для того, щоб він апелював до цільового ринку. Важливо, щоб був проведений пошук конфліктуючих знаків до подачі заявки або використання нового знаку на вашу продукцію і послуги. Для цієї мети інколи варто скористатися послугами компетентного юриста або представника. Це відгородить фірму від зайвих витрат у тому випадку, якщо на цільовому ринку вже існує ідентичний або конфліктуючий знак. Колективні знаки Використання колективного знаку (кооперативом або асоціацією підприємств) дозволяє організаціям (фірмам) членам користуватися репутацією, отриманою на основі загального походження або інших загальних характеристик товарів або послуг, зроблених різними підприємствами. Зокрема, це вірно в тому випадку, коли походження або інші загальні характеристики є основним вирішальним фактором для визначення якості або гарного смаку продукту або послуги. Використання колективного знаку може сприяти створенню союзу або полегшити співробітництво з іншими підприємствами (фірмами) із метою ефективного використання загальних ресурсів. Промислові зразкиВ умовах нинішньої глобальної економіки, заснованої на конкуренції, візуально привабливий зразок може допомогти скорити вимогливу і винятково різноманітну клієнтуру. Завдяки художнім зразкам фірма може вийти на різні групи споживачів різних вікових груп, регіонів, культур і т.д. Одержання права на зразок у відношенні привабливої форми або стилю продукції може дати настільки необхідну перевагу над конкурентами. Географічні вказівки Деяким продуктам з якого-небудь конкретного регіону характерні характеристики, зумовлені ґрунтом, або кліматом особливим досвідом проживаючих у цьому районі людей, яких очікують від цих продуктів споживачі і яким вони довіряють. Використання такої репутації вашій продукції, яка надходить з цього району або використовує такі навички, у рамках вашої торгової стратегії допомагає відрізняти вашу продукцію від продукції інших осіб. Важливо відзначити, що у випадку такої продукції фірма повинна підтримувати стандарти і якість, очікувана від товарів, вироблених у цьому районі або за допомогою такого досвіду. 4. Маркетинг продукції і послуг в умовах нової економіки Класик маркетингу Філіп Котлер визначив п'ять основних етапів життєвого циклу товару (рис. 1). В принципі, ця закономірність розповсюджується на всі види товарів, у тому числі і на об'єкти права інтелектуальної власності, але є між ними і відмінності. Специфіка маркетингових досліджень при комерційному використанні ОПІВ проявляється у різних підходах до створення та збуту ОПІВ і традиційних товарів. Якщо виробництво товарів з самого початку орієнтоване на ринок, то необхідність продажу ОПІВ не настільки очевидна. Спочатку ОПІВ створюють не для продажу, а для використання у власному виробництві, тобто вони тісно пов'язані з інноваційним товаром. І тільки пізніше, коли це буде вигідно, їх можуть продати за ліцензійною угодою. Комерціалізація ОПІВ, на відміну від звичайного товару, може бути здійснена або по закінченню першої стадії - розробки, шляхом уступки прав чи передачі прав на користування, або у складі технології чи інноваційного товару, що виробляється за цією технологією. З економічної точки зору значно вигіднішим є другий варіант комерціалізації. Завдання маркетингу інтелектуальної власності на різних етапах життєвого циклу інноваційного товару-Маркетинг розпочинається з пошуку та відбору ідей, які могли би привести до комерційного успіху нового товару на майбутньому ринку. Стадія розроблення інноваційного товару потребує значно більшого часу, ніж розроблення звичайного товару. Вона включає попередні маркетингові дослідження, "патентні дослідження, науково-дослідні роботи, дослідно-конструкторські та технологічні роботи, набуття прав на ОПІВ, створення прототипу товару з використанням цього/цих ОПІВ, а також його промислове освоєння. В кінці цієї стадії необхідно дати відповідь на принципове питання: чи продати або передати права на ОПІВ, відмовившись від випуску цього товару, чи виробляти та просувати цей товар на ринок. Рис. 1. Життєвий цикл товару Якщо прийнято рішення про використання ОПІВ у виробництві та продажу товару, то на наступних стадіях необхідно подбати про подальше удосконалення існуючих та розробку нових ОПІВ, які могли б привести до покращення якості товару, і тим самим, забезпечити продовження його перебування на ринку. Кардинальним рішенням є перехід вже на другій стадії до розроблення принципово нових ОПІВ, які дадуть можливість до кінця п'ятої стадії вивести на ринок новий більш, конкурентноздатний товар. На п'ятій стадії необхідно прийняти рішення про ефективність подальшого використання ОПІВ, з застосуванням який був виготовлений товар, життєвий цикл якого вже вичерпаний. Відбір ідей. Перш ніж прийняти нову інноваційну ідею для економічної оцінки, корисно просіяти зібрані попередньо ідеї крізь решето наступних питань: - чи є дієздатною ідея з технічної точки зору? - які технологічні бар'єри необхідно подолати? - чи може майбутня технологія становити загрозу? - у чому полягає конкурентна перевага ідеї? - хто ще працює над подібними ідеями? Чим ширше будуть закинуті тенета, тим більше шансів "впіймати" високоефективну ідею. Процедура відбору ідей не потребує великих витрат, тому її застосування дозволить, з одного боку, не пропустити перспективну ідею, а з іншого - зменшити ризики і витрати на подальше просунення товару на ринок. Прогнозування технологій. Оскільки конкурентноздатність товару визначається відношенням якість: ціна, а якість забезпечується технологією, яка, в свою чергу, залежить від "революційності" винаходів, що лежать в її основі, то прогнозування нових технологій слід вважати важливим елементом маркетингу.Один із методів прогнозування - метод S-кривих. Суть методу полягає в тому, що залежність багатьох процесів і властивостей від часу має форму S-кривої. На початковому етапі (інкубаційний період) параметр змінюється повільно (рис. 2). Потім йде період швидкого зростання, після чого процес (або зміна параметру) уповільнюється, асимптотично наближаючись до якоїсь межі. Це означає, що можливості технології вичерпані і необхідно створити нові (піонерські) винаходи, що дадуть можливість розробити принципово нову технологію, яка має інше обмеження. Наприклад, для відтворення звуку спочатку використовували платівку, потім магнітну стрічку, а зараз - диски для лазерного зчитування, що кожного разу забезпечувало докорінне підвищення якості звуку. Рис. 2. Заміна технологій Маркетинг у ліцензійній торгівлі. Проведення всебічних маркетингових досліджень і прогнозування умов реалізації ОПІВ на внутрішньому ринку ліцензій і за кордоном є одним із найбільш важливих аспектів патентно-ліцензійної діяльності. Мета подібних досліджень полягає не тільки в обґрунтуванні висновків про доцільність продажу або закупки конкретних ліцензій, а й у визначенні тих оптимальних умов ліцензійних угод, при яких вони взаємовигідні як для продавця, так і для покупця прав на ОПІВ. Сама по собі конкурентноздатність не є гарантією залучення покупців і успішного продажу ліцензій, тому необхідно враховувати кон'юнктуру ринку ліцензій, тобто короткострокову (1-2 роки) ринкову ситуацію. Кон'юнктурні дослідження є необхідними, але не достатніми умовами маркетингу. Паралельно слід здійснювати прогноз на більш віддалену перспективу, а також враховувати вплив циклічності розвитку світової економіки. Так, марними будуть намагання продати ліцензію в період кризи і навпаки, попит на ліцензії швидко зростатиме на етапі зростання економіки. Необхідно також уважно підійти до вибору ліцензіата, маючи на увазі, що кращий ліцензіар не той, хто пропонує більші гроші, а той, хто у майбутньому може стати надійним партнером. Дослідження ринку. Перш ніж приступити до розроблення інноваційного продукту - технології, товару чи послуги - необхідно визначити його ринковий потенціал. Для цього треба дослідити ринок, щоб: - визначити можливе застосування продукту; - визначити, що саме буде запропоновано для продажу і за якою ціною; - оцінити розмір ринку і перспективи його росту; - оцінити природу і силу конкурента; - оцінити межі сприйняття ринком даного продукту. Загальний принцип такий: треба продавати не те, що вироблено, а виробляти те, що буде сприйняте ринком. Типова помилка при дослідженні ринку - це невірна оцінка розміру ринкового сегменту. Часто міркують так: "Світовий ринок для цієї продукції складає мільярд доларів. Наша фірма збирається зайняти 1% цього ринку. Таким чином, обсяг такого ринку складає 10 мільярдів доларів". Це помилкове твердження. Набагато точнішим буде підхід, за яким спочатку буде визначено існуючий в світі ринок для даної продукції. Далі необхідно з'ясувати, як і яку кількість продукції фірма планує продати на цьому ринку, спрогнозувати доходи від продажу своєї продукції. І тільки тоді можна вирахувати, яку долю ринку вдасться зайняти. Вплив електронної торгівлі на інтелектуальну власність і фірму Інтернет може відкрити багато можливостей для фірми (організації), але він може також створити цілий ряд проблем для ефективної охорони і захисту прав інтелектуальної власності в цілому і для авторських і суміжних прав, товарних знаків і патентів зокрема. Охорона авторських і суміжних прав у цифровому просторі, можливість охорони за допомогою патентів ділових методів у сфері електронної торгівлі, використання товарних знаків у якості «ярликів» і ключових слів, порушення прав товарного знаку в результаті використання знака в Інтернет, сфера охорони загальновідомих знаків і несумлінна конкуренція в електронній торгівлі — це лише деякі спірні питання і проблеми, з якими може зштовхнутися організація. Назви доменів Якщо ви маєте намір займатися бізнесом через Інтернет, то тоді вам необхідна адреса в Інтернету, технічно відомий як назва домена. Незважаючи на свою іншу функцію назви доменів часто вступають у колізію зі знаками, які використовуються для того, щоб ідентифікувати і відрізняти вашу продукцію і послуги від продукції і послуг ваших конкурентів. Тому організації варто уникати використання назви доменів, які вже охороняються іншим підприємством як товарний знак. 5. Ефективне використання охорони інтелектуальної власності Щоб переконатися в тому, що ваша програма маркетингу ефективно використовує ваші права інтелектуальної власності, варто подумати про те, щоб: • зареєструвати або якнайшвидше домогтися охорони ваших активів інтелектуальної власності для того, щоб повною мірою використовувати ваші права інтелектуальної власності при веденні реклами й іншої діяльності по просуванню вашої продукції.• уважно перевірити і переконатися в тому, що ваша фірма не порушує права інтелектуальної власності інших осіб. У цьому відношенні можна рекомендувати провести пошук по фондах товарних знаків і патентів, перш ніж збувати на ринку продукцію і послуги, що можуть вступити в колізію з правами інтелектуальної власності, охоронюваними іншими особами або підприємствами. • використовувати ваші права інтелектуальної власності або посилатися на них у вашій рекламі й в інших заходах щодо просування товарів для того, щоб повідомити вашим нинішнім і потенційним клієнтам про охорону інтелектуальної власності вашої продукції і послуг. • стежити за положенням справ на ринку і бути готовим вступити в контакт із юристом — фахівцем з інтелектуальної власності або офіційним органом захисту, якщо ви виявляєте порушення ваших прав інтелектуальної власності, що може завдавати шкоди прибутку або репутації вашій фірмі. Права інтелектуальної власності реально дозволяють вам вести боротьбу з незаконним копіюванням, імітацією й іншими видами порушень ваших прав. Національне законодавство або прецедентне право можуть також забезпечити захист від таких проявів несумлінної конкуренції, як брехливі твердження, націлені на дискредитацію вашої чи продукції послуг, твердження, що мають метою ввести публіку в оману у відношенні характеристик вашої продукції і послуг і дії, що націлені на створення плутанини у відношенні вашої продукції і послуг. 6. Перспективи розвитку комерціалізації інтелектуальної власності на Україні Комерціалізація чи трансфер високих технологій для України явище нове. У країні дотепер немає інфраструктури для маркетингових досліджень, вивчення попиту-пропозиції на технології, немає налагодженого механізму оцінки і захисту інтелектуальної власності. І розібратися навіть у єдиному питанні, чия ж власність передається компанії у виді технологічного процесу, розробленого багато років тому великим науково-дослідним колективом, чи декількома колективами, найчастіше буває вкрай складно. І хоча венчурный ринок у нашій країні ще не сформований, інтерес закордонних компаній до уже наявних в Україні наукомістких розробкам досить високий. Багато компаній хочуть і можуть працювати з українськими вченими і технологами, однак їм завжди бракувало сполучної ланки - посередника, здатного говорити на одній мові і з замовником, і з розроблювачем нової технології, добре розуміти тонкості і самого технологічного процесу, і правових умов легальної передачі його зацікавленій стороні. У рамках підписаної угоди про створення Українсько-американського центра по комерціалізації технологій на ринку України з'явилися кілька таких посередників. Серед них компанія AVentures, вона протягом багатьох років займається інвестуванням у проекти hі-tech, і буде сприяти пошуку ефективних технологій, перспективних для використання міжнародними корпораціями. Перші три її філії відкриються в найбільших промислових центрах України вже в 2003 році. Переваги комерціалізації українських технологій. Їх небагато, але вони досить вагомі. Перелічимо основні з них: 1. Низька активність в області комерціалізації українських технологій дозволяє говорити про значний невикористаний потенціал у цій сфері. Україна традиційно вважається країною з високим рівнем розвитку науки й утворення. У багатьох галузях знань зберігається світовий пріоритет українських наукових шкіл. 2. В останнє десятиліття в Україні відбувається найцікавіший процес переходу ряду технологічних розробок з військової області в цивільну - конверсія. Результатом конверсії стала приступність для комерціалізації безлічі унікальних винаходів і технологій, що раніше застосовувалися при виробництві військової техніки. Цей процес продовжується і в даний час. Особливо сильні позиції колишньої "оборонки" в областях, пов'язаних з механікою, енергетичними пристроями, матеріалознавством і т.д. 3. Дешевина інтелектуальної власності в Україні. Вартість української інтелектуальної власності залишається набагато нижче світового рівня. З великим ступенем умовності це можна вважати перевагою, оскільки це, незважаючи на економічні складності, залучає в Україну інноваційний капітал з інших країн. Практичний досвід і статистичні дані показують, що найбільший інтерес до українського ринку інтелектуальної власності виявляють європейські компанії. Причина, на погляд автора, полягає в територіальній близькості і високій розвиненості наукових і культурних зв'язків України і Європи.Відповідно до статистики, інтерес азіатських країн до українських технологій не дуже великий. Однак суб'єктивний досвід говорить про зворотнє. Південнокорейські і японські компанії надзвичайно активні на нашому ринку інтелектуальної власності. Такі гіганти, як LG і Samsung, мають в Україні дочірні структури, що спеціалізуються на пошуку і трансфері технологій, що охоплюють, практично, усі сфери науки, пов'язані з напівпровідниками, електронікою, телекомунікаціями, виробництвом електроапаратури і побутової техніки. Ряд японських фірм, таких, наприклад, як "Сумимото", протягом багатьох років бере участь у патентуванні українських розробок. Країни Північної Америки, США і Канада, займають проміжне місце на ринку української інтелектуальної власності. Американські венчурні капіталісти присутні на нашому ринку через свої дочірні структури чи українських партнерів, наприклад, через спеціалізовані консалтингові фірми. Участь посередників такого роду в даному випадку дуже важлива, оскільки вони забезпечують взаєморозуміння між представниками двох різних ділових культур, а також мовну сумісність. Чисто психологічно американському інвестору чи промисловцю легше вести справи з американською же компанією, що представляє нову технологію, не особливо цікавлячись питанням, звідкіля ця технологія з'явилося. Для того щоб діяльність по комерціалізації технологій увінчалася успіхом, необхідно пройти послідовно всі етапи інноваційного процесу: сформулювати ринкові переваги технології, підготувати переконливу комерційну пропозицію, знайти свою цільову групу потенційних інвесторів, укласти контракт, довести продукт до стадії привабливого товару, нарешті, зробити „сигнальну” партію і почати завоювання ринку. На всіх етапах розроблювачам знадобиться допомога - фінансова, технічна, інформаційна, патентно-правова підтримка і т.д. Але саме головне, на погляд автора, це усвідомлення того, що комерціалізація технологій - це не просто НІОКР, а, насамперед , проект, що підкоряється всім закономірностям проектно-орієнтованого менеджменту. Повинні бути чітко сформульовані мети і методи їхнього досягнення, визначені джерела ресурсів, повинна бути сформована надійна, енергійна і компетентна команда, куди повинні увійти фахівці різного профілю - учені, менеджери, юристи (нехай навіть кожний у кількості однієї людини). Члени команди повинні бути об'єднані неформально чи юридично, мати сильну мотивацію, між ними чітко повинні бути розподілені права й обов'язку. Усі вищезгадані умови сильно збільшують імовірність успіху. Існує емпірична залежність між кількістю спочатку відібраних і успішних інноваційних проектів. Зі ста спочатку відібраних технологій десять одержують фінансування, з цих десяти тільки одна виявляється комерційно заможною. Однак такастатистика не може і не повинна бути основою для песимізму. Процес комерціалізації науки в Україні має гарні перспективи. У залежності від того, наскільки грамотно сформульована мета, переваги технології, обрана стратегія, підібрані люди - від цього залежить успіх роботи. Висновок Узагальнюючи наведений вище матеріал відмітимо, що для покращення ситуації з охороною та комерціалізацією інтелектуальної власності в Україні необхідно пройти ще великий шлях. Потрібно вивчити питання про доцільність приєднання України до низки міжнародних конвенцій і договорів, зокрема до Мадридської угоди 1891 р. про припинення використання неправдивих або таких, що вводять в оману, указань походження товарів (у редакції Стокгольмського акту 1967 р.); Лісабонської угоди про захист назв місць походження та їх міжнародну реєстрацію 1958 р.; Брюссельської конвенції про поширення несучих програми сигналів, що передаються через супутники, 1974 р.; Договору про міжнародну реєстрацію аудіовізуальних творів (FRT) 1989 р.; Вашингтонського договору про інтелектуальну власність щодо інтегральних мікросхем 1989 р.; Євразійської патентної конвенції (ЄПК) 1994 р. Також слід внести в перелік актів законодавства України, щодо яких необхідна адаптація до законодавства ЄС, нормативні документи ЄС із питань охорони інтелектуальної власності в інформаційному суспільстві, мережі Інтернет. Необхідні заходи щодо розширення мережі регіональних організацій у сфері надання широкого комплексу послуг у сфері охорони інтелектуальної власності за участю Всеукраїнської асоціації патентних повірених, Товариства винахідників і раціоналізаторів України, із співробітництвом, у разі потреби, — з регіональними відділеннями Торговельно-промислової палати України. Необхідно також розробити заходи для приведення національної статистики щодо інтелектуальної власності у відповідність із міжнародними стандартами в цій сфері.Тим часом зарубіжний досвід свідчить, що створити ефективну систему охорони інтелектуальної власності, спираючись винятково на державні структури, неможливо. Тож власникам інтелектуального продукту (юридичним і фізичним особам), а також творчим спілкам України важливо активізувати процес створення недержавних організацій із питань охорони інтелектуальної власності, а найпотужнішим із них — вивчити питання про вступ у відповідні міжнародні недержавні організації. Нарешті, у цій сфері необхідно вжити заходів щодо врегулювання питань «інтелектуальної спадщини» колишнього СРСР. Список використаної літератури 1. Вешневский Л.М. и др. Формула приоритета : Возникновение и развитие авторского и патентного права. : Наука. 2004. 2. Гаврилов Э.П. Авторское право. - М., 2005. 3. Гаврилов Э.П. Авторское право. Издательские договоры. Авторский гонорар. - М., Юрид.лит.,1998. 4. Емельянов В.П. Гражданское право Украины. - Киев : Изд. “Консум”. 2002. С. 136 -149. 5. Коренной А.А. Современные проблемы инновационного менеджмента. - Киев: Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки им.Г.М.Доброва НАН Украи-ны, 2003.-20с. 6. Мова Н., Хаустов В. Инновационная деятельность в Украине и направления ее развития // Экономика Украины. - 2001. - №6. - с.29-33. 7. Петренко Н.И. Организация и механизм финансирования инновационных проектов в сфере малого предпринимательства// Киев: Центр исследований научно-технического потенциала и истории науки им. Г.М. Доброва НАН Украины, 2005.-67с. 8. Інтелектуальна власність: Навчальний посібник/За ред. Д.т.н. Цибульова П.М. -.: УкрІНТЕІ, 2006. – 276 с.
1 2 3 4 5 Категория: Маркетинг \| Добавил: Aspirant (14.07.2013)
Просмотров: 323 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: