Реферат на тему Характеристика і правила експлуатації вимірювального обладнання - Маркетинг - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Характеристика і правила експлуатації вимірювального обладнання. План 1. Класифікація ваговимірювального обладнання та вимоги до нього 2. Ознаки класифікації вагів 3. Вимоги до вагів 4. 15.3.2. Загальні принципи будови і характеристика основних видів вагів 5. Гирі: класифікація і вимоги до них 6. Класи гир 7. Добір і правила експлуатації ваговимірювального обладнання 8. Добір вагів 9. Кількість вагів 10. Правила користування ЗВТ 11. Міри довжини та об'єму, характеристика та правила експлуатації Класифікація ваговимірювального обладнання та вимоги до нього Більшість продовольчих і деякі непродовольчі товари зважують. Ваги — це прилад, за допомогою якого визначається маса тіла способом порівняння її з масою умовно взятої одиниці (грама, кілограма, тонни). Ваги є одним зі старовинних вимірювальних приладів, зображення якого у вигляді рівноплечого важеля-коромисла з підвішеними чашами знаходять на прадавніх грецьких, єгипетських і вавилонських пам'ятках. Найстародавніші, що збереглися, зображення вагів відносять до доби приблизно за 3000 років до н. е. До XVII ст. ваги в основному зберігали форму рівноплечого коромисла або безмена. У 1670 р. були винайдені настільні ваги з верхніми чашами (настільні ваги типу Роберваля). У першій половині XIX ст. вперше з'явились десяткові (1818 р.) і сотенні (1831 р.) товарні ваги. У другій половині XIX ст. з'являються шкальні платформові, автоматичні і напівавтоматичні, квадрантні і пружинні ваги. У 20-х роках XX ст. широко застосовують циферблатні ваги, які поступово витісняють попередні системи вагів. Сучасний парк ваговимірювальної техніки поповнюється принципово новими типами електронних вагів, які випускає вітчизняна промисловість. Електронні ваги показують масу, ціну товару, визначають його вартість, друкують і видають чек, значно скорочують, прискорюють і полегшують процес зважування, виключаючи можливі помилки, а також можуть передавати інформацію на відстань. Класифікація ваговимірювальних приладів здійснюється за різними ознаками, серед яких найбільш розповсюдженими є: призначення вагів, конструкція зважувального пристрою, місце і спосіб установки вагів, вид покажчикового пристрою, спосіб зняття показань. Ознаки класифікації вагів За призначенням ваги поділяються на такі основні групи: загального призначення; технологічні; лабораторні; метрологічні. Ваговимірювальні прилади загального призначення широко застосовуються в торгівлі, промисловості, сільському господарстві та на транспорті. Технологічні ваги використовують для зважування і дозування сипких і рідких продуктів і матеріалів при фасуванні. Лабораторні ваги, які мають високу точність вимірювань, використовують у товаро-випробувальних станціях, ювелірних магазинах, лабораторіях підприємств харчової промисловості тощо. Метрологічними вагами користуються працівники органів Держспоживстандарту для проведення повірочних робіт. За конструкцією зважувального пристрою розрізняють важільні й електронно-тензометричні ваги. В основу конструкції важільних ваговимірювальних приладів покладені закони механіки, що визначають фізичні властивості різних видів важеля — жорсткого стержня, що має точку опори. Важелі поділяються на рівноплечі і нерівноплечі. У рівноплечого важеля точки прикладання сил — на рівній відстані від точки опори. Маса товару визначається в той момент, коли настає рівновага, тобто маса гир і маса товару будуть мати однакові числові значення. У нерівноплечого важеля точки прикладання сил — на різній відстані від точки опори. Співвідношення малого і великого плечей важелів, наприклад, у товарних вагів буває 1:100. Для досягнення рівноваги необхідно на обидва плеча такого важеля подіяти масою вантажу, обернено пропорційною довжині плеч. В електронно-тензометричних вагах основним конструктивним елементом є тензометричний датчик, який перетворює зусилля, викликані зважуванням, в електричний сигнал певної частоти. Сигнал надходить в електронний блок, з якого інформація виводиться на блок індикації і зовнішній носій. На цифровому табло висвітлюються цифри, які показують ціну, масу й вартість товару. За місцем і способом установки ваги бувають настільні, пересувні і стаціонарні. До настільних належать циферблатні, гирьові, електронні ваги, які встановлюються на прилавку. До пересувних належать платформові ваги, що призначаються для зважування великих вантажів при їх прийманні й відпуску. Ці ваги встановлюють на підлозі в магазинах та на складах. Платформові стаціонарні ваги монтуються на постійному місці і використовують для зважування автомашин і залізничних вагонів. Переміщення цих вагів неможливе без попереднього демонтажу. За видом покажчикового (відлікового) пристрою розрізняють ваги гирьові, шкальні, шкально-гирьові, циферблатні, циферблатно-гирьові, оптичні й електронно-індикаторні. На гирьових вагах при досягненні рівноваги підраховують значення мір маси — гир, що врівноважують масу зваженого товару. На шкальних вагах масу товару встановлюють по шкалах по досягненні рівноваги переміщенням по шкалі пересувної гирі. На шкально-гирьових вагах до гир, установлених на гиретримачі, додають показання шкали. На циферблатних вагах маса товару визначається за круговою шкалою циферблату, а на циферблатно-гирьових — до показань циферблату додається маса врівноважу вальних гир. За видом відліку і способом зняття показань ваги бувають з візуальним відліком і з документальним визначенням показань. Візуальний відлік — це безпосереднє зчитування показань з циферблату, шкал або підрахунок маси гир. Для характеристики основних технічних і експлуатаційних параметрів різних типів і моделей вагів застосовують буквено-цифрову індексацію з позначеннями: · конструкція вантажно-приймального пристрою: В — важільні, Т — електронно-тензометричні; · спосіб установки на місці експлуатації: Н — настільні, С — стаціонарні, П — пересувні; · найбільша межа зважування: до 1000 — в кілограмах, далі — в тоннах; · вид покажчикового (відлікового) пристрою: Г — важільне гирьове, Ш — шкальне важільне, Ц — циферблатне, Д — дискретно-цифрове, П — проекційне; · вид відліку і спосіб зняття показань зважування: 1 — візуальний, 2 — документальна реєстрація, 3 — місцевий, 4 — дистанційний; · галузь переважного використання: А — автомобільні, В — вагонні ваги. Вимоги до вагів Вимоги до вимірювального обладнання. Ваговимірювальне обладнання, що є в торгівлі, повинно відповідати певним метрологічним, торгово-експлуатаційним і санітарно-гігієнічним вимогам. Ці вимоги встановлені стандартами на ваги і повинні неухильно додержуватися. Основними метрологічними10 вимогами до вагів є стійкість, чутливість, сталість показань і точність зважування. 10: {Метрологія — наука про вимірювання, методи досягнення їх єдності і потрібної точності.} Стійкість вагів. Під стійкістю вагів розуміється властивість вагів, виведених, зі стану рівноваги, самостійно, без дії будь-яких зовнішніх сил, повертатися після кількох коливань у первісний стан рівноваги. Це залежить головним чином від того, наскільки старанно і правильно зібрані ваги, яка величина тертя між призмами і подушечками, в яких умовах перебувають ваги в процесі їх зберігання та експлуатації. Чутливість вагів — це їх здатність виявляти навіть незначну різницю в масі вантажів, що є на майданчиках. Чутливість вагів повинно бути такою, щоб зміна маси вантажу на величину, що дорівнює допустимій похибці, спричиняла відхилення покажчиків рівноваги, яке, щоб визнати ваги досить чутливими, має бути до 5 мм для вагів гирьових, шкально-гирьових і шкальних. Для циферблатних вагів стрілка має відхилитися не менше ніж на половину найменшої поділки. Сталість показань зважування — це властивість ватів за однакових умов при багаторазовому зважуванні того самого вантажу давати ті самі показання. Стандарти встановлюють допустимі значення варіацій показань (різниця між результатами повторних зважувань того самого вантажу) навантажених вагів. Точність зважування. Під точністю зважування розуміються властивість вагів давати точні показання вимірювання маси з відхиленням від істинного значення в межах допустимої стандартом норми похибки. Точність вагів значною мірою залежить від точно витриманого співвідношення довжин плечей важелів. Навіть незначна невідповідність плечей може призвести до відчутної помилки в точності показань зважування. Основними торгово-експлуатаційними вимогами до вагів є: наочність показань; максимальна швидкість зважувань; відповідність вагового приладу характеру товару, що зважується; нейтральність матеріалу, з якого виготовлені ваги; зручність догляду за вагами; міцність вагів. Наочність показань. Ваговимірювальні прилади повинні мати такі покажчикові (відлікові) пристрої, які б дозволяли легко стежити за показаннями зважування і контролювати точність окремих відважувань. На циферблатних вагах стрілки і циферблати фарбують у контрастні кольори. За циферблатом відразу можливо встановити не тільки завершення процесу зважування, але й масу вантажу. Найбільшу наочність показань мають електронні ваги, на яких результати зважувань позначаються цифрами. Максимальна швидкість зважувань досягається в тому разі, коли конструкція вагів дозволяє проводити зважування за максимально короткий час. Для скорочення тривалості зважування, наприклад, у циферблатних вагах установлюються гальмові пристрої (демпфери), які прискорюють гасіння коливань при зважуванні. Найбільшу швидкість зважувань мають електронні ваги, які не потребують заспокоєння коливань через відсутність важеля. Відповідність вагового приладу характеру товару, що зважується. Конструкція ваговимірювального приладу має відповідати розмірам і властивостям товару, що зважується, і бути зручною при експлуатації. Так, для зважування м'яса, сиру, ковбасних виробів зручнішими є ваги з платформами; фруктів, овочів — зі знімними чашками (кошами). Ваги виготовляють з різними межами зважування, для того щоб вони відповідали максимальним відваженням товарів, які найчастіше повторюються. Нейтральність матеріалу, з якого виготовлені ваги, є необхідною санітарно-гігієнічною вимогою. Покриття вагів не повинно викликати ніяких окисних та інших хімічних процесів при стиканні деталей вагів з товаром. На виконання цієї вимоги чашки, платформи вагів повинні виготовлятися з нержавіючої сталі, алюмінієвих сплавів, пластмас, які нейтральні до харчових продуктів. Зручність догляду за вагами. У сучасних торгових вагах деталі в основному закриті кожухом, що захищає від пилу, бруду і псування. Міцність вагів — це здатність вагів зберігати метрологічні вимоги протягом тривалого терміну. Міцність, тобто їх надійність і довговічність, залежить від якості матеріалу, з якого вони виготовлені. Згідно з вимогами стандартів повний технічний ресурс важільних вагів становить 15 років, оптичних — 10, електронних — 6 років. Стандартом установлені межа ймовірності безвідмовної роботи вагів і загальна їх надійність, а також передбачені матеріали для різних деталей вагів, їх якісні показники, вимоги до обробки і якості деталей. Загальні принципи будови і характеристика основних видів вагів Ваги настільні циферблатні. Вага ВН-10Ц13У (рис. 15.5) важільно-механічна настільна, циферблатна з візуальним місцевим відліком показань призначена для зважування товарів масою від 100 г до 10 кг. Маса вантажу, яка діє на одне плече коромисла, визначається за кутом відхилення коромисла від положення початкової рівноваги. Результати зважування до 1 кг визначаються за показаннями стрілки на циферблаті, а вище — за показаннями стрілки на циферблаті і масою гир на гирьовому майданчику. Рис. 15.5. Загальний вигляд і схема будови ваги настільної циферблатної ВН-ІОЦІЗУ: 1 — платформа для гир; 2 — вантажо-приймальна платформа; 3 — бар'єр платформи; 4 — подушки; 5—коромисло; б — штанги; 7—планки; 8 — тяги квадранта; 9 — квадрант; 10 — стрілка циферблата; 11 — циферблат; 12 — шкала циферблата; 13 — масляне гальмо; 14 — тарувальна камера; 15 — опірна призма; 16 — подушка опірної призми; 17 — гвинтові ніжки; 18 — рівень Важільний механізм ваги складається з головного важеля, двох верхніх важелів (гирьового і вантажного) і квадранта. Верхні важелі утримуються в потрібному положенні струнками (паралельними тягами). Важелі між собою з'єднані тягою. Циферблат має двосторонню секторну шкалу. До квадранта закріплені дві спарені стрілки, які слугують для відліку показань по шкалах циферблатів, обернених до продавця і покупця. Ваги мають заспокоювач коливань стрілки, який міститься під товарним майданчиком. Шток поршня заспокоювача коливань шарнірно з'єднаний з вантажоприймальним важелем. Під гирьовим майданчиком є тарувальна камера для тарування ненавантажених вагів після їх горизонтального встановлення. Для горизонтального встановлення вагів слугують рівень і ніжки, що обертаються та закріплюються контргайками. Механізм ваги закритий металевим кожухом, який стягнутий контрольним гвинтом, а вікна циферблата — засклені. При транспортуванні і перенесенні механізм ваги фіксується стопорним гвинтом. Зважування товарів у межах показань шкали циферблата забезпечується колінчастим важелем першого роду, який має на одному плечі постійний вантаж — противагу, що відхиляється під дією сили ваги, прикладеної до другого короткого плеча. Відхилення колінчастого важеля не виходить за границі чверті круга і тому називається квадрантом. Найбільша границя зважувань — 10, найменша — 0,1 кг. Ціна найменшої поділки — 5 г. Найбільше значення шкали циферблата — 1 кг. Розміри вантажного майданчика: 265 х 280 мм. Габаритні розміри ваги: 580 х 280 х 680 мм, маса — 22 кг. Вага ВН-ЗЦ13У настільна важільна циферблатна з одноквадрантним врівноважувальним пристроєм і тарокомпенсатором призначена для зважування товарів масою від 40 до 3000 г. Принцип дії ваги заснований на автоматичному врівноважуванні квадрантним силовимірювачем маси вантажу на вантажній платформі, яка спирається на вантажоприймальний важіль, що лежить на одному кінці головного важеля. Другий кінець головного важеля з вантажем врівноважує вагову систему в початковому положенні. Вага складається з вантажоприймального майданчика, вантажоприймального і проміжного важільних механізмів, циферблатного покажчика, аретира, таро-компенсаційного пристрою з рукояткою, рівня й масляного заспокоювача. Квадрант з'єднаний зі стрілками не жорстко, а через зубчасту передачу. Завдяки цьому стрілка фіксує масу вантажу на круговій шкалі, що дозволяє точніше проводити вимірювання. Таро-компенсатор ваги складається зі спіральної пружини, яка з'єднується з вантажоприймальним важелем. За допомогою таро-компенсатора з показань вагів знімається маса тари (до 400 г). Для запирання важільної системи при транспортуванні застосовується аретир. Найбільша межа зважування — 3, найменша — 0,04 кг. Число поділок шкали таро-компенсатора — 80, ціна поділки — 5 г. Габаритні розміри ваги: 580 х 290 х 710 мм, маса — 25 кг. Рис. 15.6. Загальний вигляд і схема будови циферблатної лоткової ваги: а— загальний вигляд; б— схема циферблатного покажчикового приладу: 1 — корпус; 2 — рамка; 3 — вантажо-приймальна сталева стрічка; 4—9 — квадранти; 5 — опорна сталева стрічка; б — шкала циферблата; 7 — стрілка; 8 — планка; 10 — шестерня; 11 — рейка; 12 — заспокоювач коливань; 13—тяга Вага ВЦЛ-10 (рис. 15.6) важільно-механічна циферблатна лоткова з візуальним місцевим відліком показань може підвішуватися або встановлюватися на прилавку. Вона призначається для зважування овочів і фруктів масою від 500 г до 10 кг. Складається з вантажоприймального лотка, циферблатного квадрантного покажчика, двобічної кругової шкали і стрілок з боку продавця і покупця, важільного механізму, стійки і підвіски з лотком для укладення товару. Перед укладенням товару в лоток ваги закривають, повертаючи ручку аретира проти годинникової стрілки. Після укладення товару аретир відкривають і визначають за циферблатом масу товару. Звільняють лоток від товару через його нахил. Найбільша границя зважування — 10, найменша — 0,5 кг. Діаметр шкали циферблата — 400 мм. Число поділок шкали циферблата — 1000, ціна поділки — 0,01 кг. Габаритні розміри ваги: 810 х 420 х 1010 мм, маса — 50 кг. Ваги настільні електронні (рис. 15.7, 15.8). Вага 1261 ВН-ЗЦТ (рис. 15.7) електронна настільна циферблатна з візуальним місцевим відліком показань призначена для автоматичного визначення маси і вартості продовольчих товарів. Вага може використовуватись при попередній фасовці продуктів, для торгівлі товарами, які продаються поштучно (птиця, кролики) як самостійно, так і в комплексі з блоком виводу інформації і чеко-друкувальним пристроєм. Рис. 15.7. Загальний вигляд ваги 1261 ВН-ЗЦТ 1 — вантажно-приймальний майданчик; 2 — основа; 3 — установча ніжка; 4 — рівень; 5 — регулювальні ніжки; 6 — кабель; 7—пульт; 8 — корпус; 9 — табло ціни; 10 — табло маси; 11 — табло вартості; 12 — клавіші введення ціни; 13 — клавіші збросу ціни; 14 — клавіша "Кор."; 15 — клавіша "Вкл." Основними вузлами ваги 1261 ВН-ЗЦТ є важільний ваговий механізм з віброчастотним перетворювачем сили (датчиком), вантажоприймальний майданчик, блок стабілізації, механізм введення ціни, двобічне інформаційне табло ціни, маси, вартості. Важільний механізм складається з основного і двох допоміжних нерівноплечих важелів, на які за допомогою ніжок спирається товарний майданчик. Основний важіль з'єднаний з віброчастотним датчиком. Праворуч на корпусі ваги міститься клавішний знімний пульт. Він містить клавіші введення ціни (ємкість від 0 до 9), клавішу "З" для збросу показань ціни, клавішу "Вкл." для включення ваги в роботу і вимикання, клавішу "Кор." для таро-компенсації. Таро-компенсатор застосовують при необхідності одержання чистої маси товару. Корпус ваги спирається на три ніжки, дві з яких є гвинтовими і слугують для встановлення ваги в горизонтальне положення (за рівнем). Принцип дії ваги полягає в автоматичному перетворенні зусилля зважуваного товару в число-імпульсний сигнал і передаванні цифрових значень маси і вартості товару, одержаних в електронному блоці, на табло цифрового покажчика. Рис. 15.8. Ваги електронні: а, б — з друком етикеток для фасування продукції (друк штрих-коду. маси, ціни та ін. ); в _ лабораторні (габаритні розміри 235 х 250); г — торговельні (з таруванням і програмуванням, підсумовуванням вартості купівлі, розрахунком здачі) Електронна схема ваги виконана на інтегральних елементах, застосування яких у сполученні з віброчастотним перетворювачем сили і використанням у пристрої введення ціни герметизованих контактів (черконів) забезпечують компактність, високу продуктивність і надійність ваги. Найбільша межа зважування — 3, найменша — 0,04 кг. Діапазон компенсації маси тари — до 0,5 кг, дискретність індикації маси — 1 г, вартості — 1 коп. Час вимірювання маси та обчислення вартості — 1 с, живлення від мережі однофазного змінного струму частотою 50 Гц напругою 220 В. Габаритні розміри: 505 х 405 х 605, маса 40 кг. Ваги пересувні товарні. Вага ВП-500Г13 (рис. 15.9) важільно-механічна пересувна шкально-гирьова з візуальним місцевим відліком показань з платформою, що гойдається, і коромислом, що спирається на стійку. Вага призначена для зважування вантажів на складах і в магазинах масою до 500 кг і побудована на принципі застосування системи нерівноплечих важелів. Ваги мають співвідношення плечей важелів 1:100 і тому називаються сотенними. Рис. 15.9. Схема будови ваги товарної сотенної: 1 — великий підплатформовий важіль; 2 — малий підллатформовий важіль: З — з'єднувальна серга; 4 — підвіска; 5 — тяга; 6 — коромисло; 7 — аретир; 8 — пересувна гиря; 9 — тарувальний пристрій; 10 — гиретримач; 11 — опірна призма; 12 — планка з отвором для пальця ізоліра ваги Механізм ваги складається з таких основних частин: рами і платформи; великого і малого вантажоприймальних важелів; коромисла зі шкалою, гиретримачем, аретиром; колонки і тяги, що з'єднує під платформові важелі з коромислом. Маса вантажу визначається додаванням маси гир на гиретримачі і показів шкали. Найбільша границя зважування — 500, найменша — 25 кг. Найбільше значення шкали коромисла — 10 кг, ціна поділки шкали — 0,1 кг. Габаритні розміри ваги: 1045x828x1375 мм, маса — 129 кг. Ваги автомобільні. Вага ВС-30Ц24АС (рис. 15.10) важільно-механічна стаціонарна циферблатна з документованою реєстрацією дистанційного відліку призначена для зважування вантажів масою від 1,5 до 30 т, що перевозяться автотранспортом із зупинкою на вангажоприймальній платформі. Рис.15.10. Ваги автомобільні типу ВС-30Ц24АС: 1 — вантажоприймальний пристрій; 2— покажчиковий прилад із шкальним пристроєм; 3 — рукоятка для накладання гир При зважуванні вантажів масою вище 10 т застосовуються дві вбудовані накладні гирі. При зважуванні вантажу від 10 до 20 т накладається одна гиря, а більше 20 т — обидві гирі. Гирі накладаються повертанням рукоятки. В результаті накладання або зняття гир у віконці шкального пристрою встановлюється число, яке відповідає умовній масі гир. Основними вузлами ваги є ваговий пристрій покажчикового приладу і пульт реєстрації. До складу вагового пристрою входить вантажоприймальне улаштування і ваговий механізм. Вантажоприймальне влаштування являє собою стальну конструкцію з дерев'яним настилом і асфальтовим покриттям. Ваговий важільний механізм складається зі з'єднаних між собою серед важелів першого і другого роду, які призмами спираються на подушки стійок. Ваговий важільний механізм з'єднується з покажчиковим приладом тягою. Покажчиковий прилад слугує для автоматичного врівноважування вантажу, розміщеного на вантажоприймальному пристрої, визначення його маси по шкалі циферблата і видачі сигналів на пульт реєстрації. Принцип роботи шкального пристрою ґрунтується на застосуванні двох квадрантів, які симетрично підвішені на стрічкових опорах. Момент, що створюється зусиллям маси вантажу, урівноважується моментом від противагів квадрантів. Кожному навантаженню відповідає певне положення квадрантів, а отже, і положення стрілки шкального влаштування. Корпус з лицьового боку закритий склом, а зі зворотного — кришкою. На одній осі зі стрілкою шкального пристрою закріплений диск з дванадцятьма доріжками. На кожній доріжці в певному порядку розміщені пази (прозорі ділянки) і виступи (непрозорі ділянки), причому паз є кодом одиниці числа, виступ — кодом нуля. Таким чином, на диску записані числа у спеціальному циклічному коді, відповідні числам десяткової системи від 0 до 1000. Тринадцята, крайня, доріжка диска слугує для контролювання моменту передачі інформації (заспокоєння) рухомої системи ваги. Датчиком зчитування є розташовані вздовж диску фотодіоди, які утворюють блок фотодатчика. Останній призначений для перетворення світлового сигналу кодованого елементу в електричний і передачі його на шифратор. Шифратор слугує для перетворення послідовних сигналів фотодіодів у певні сполучення, зручні для дальшого оперування ними. Інформація з шифратора передається на дешифратор у схему зчитування і на електромагніти реєструвальної машини, куди надходять також додаткові дані (дата, номер автомашини). У разі несправності ваги або її перевантаження включається звукова сигналізація. Найбільша межа зважування — ЗО, найменша — 1,5 т. Ціна поділки шкали —10 кг. Улаштування для зчитування результатів зважування фотоелектричне, безконтактне. Шифратор і дешифратор — релейного типу. Живлення від мережі однофазного змінного струму частотою 50 Гц напругою 220 В. Розміри вантажоприймального влаштування 12 х 3 м, маса ваги — 3558 кг. Гирі: класифікація і вимоги до них Класи гир Гирі — це встановлені законом міри маси, які слугують для визначення кількості товарів на важільних вагах. Залежно від ступеня точності гирі поділяються на сім класів. Так, гирі 1-го класу точності застосовують для мікрохімічних і хімічних аналізів вищої точності; 3-го класу — для зважувань дорогоцінних металів; 4-го класу — зважувань медикаментів; 5-го класу — для торгових і господарських зважувань. За призначенням їх поділяють на гирі загального призначення (звичайні), умовні і взірцеві. Гирі загального призначення застосовують для вимірювання маси на циферблатно-гирьових настільних вагах. Виготовляють їх з чавуну або вуглецевої сталі масою 5, 10, 20, 50, 100, 200,500 г і 1,2,5,10 кг. Гирі 5 і 10 кг мають форму циліндрів з дужкою, а інші — форму циліндра з голівкою. На гирі наносять позначення їх меси. Всередині гир (крім гирі 5 г) роблять підгоночну порожнину. Після повірки гирі в неї вставляють пробку з м'якого металу і ставлять клеймо державної повірки. Гирі випускають комплектами для певних типів вагів. До складу комплекту включають по дві гирі, вага яких починається з цифри 2 (20, 200 тощо). Для того щоб не порушувались межі зважування, до комплекту включають тільки ті гирі, маса яких менше вантажопідйомності вагів. Наприклад, для ваги ВИ-1 ОЦІ ЗМ в комплекті потрібно мати такі гирі: 1,2,2, 5 кг. Умовні гирі використовуються при зважуваннях на шкально-гирьових товарних вагах. Виготовляють їх з чавуну (масою 1, 2, 5 кг) або сталі (масою 100, 200, 500 г) у вигляді низького прямого циліндра з радіальним вирізом, що дозволяє встановлювати гирю на гиретримач. На поверхні умовних гир позначена умовна маса в кілограмах і відношення номінальної маси до умовної в цифровому виразі (наприклад 1:100). Отже, гирею номінальною масою 1 кг можна врівноважити на товарних вагах вантаж 100 кг. Тому такі гирі називають умовними. Умовні гирі, як і гирі загального призначення, мають підгоночну порожнину і надходять у комплекті з вагою. Наприклад, для вагів ВП-500 Г13 в комплекті передбачена така кількість гир умовної маси: 10, 20,20,50, 100, 100,200 кг. Взірцеві гирі використовуються органами Держспоживстандарту для повірки вагів і гир на точність і відрізняються високою точністю. В процесі зважування слід користуватися лише гирями, що пройшли державну повірку, мають відповідне тавро і входять до комплекту даних вагів. Гирі, які застосовуються з вагами, повинні бути очищені від бруду і не мати пошкоджень поверхні та повірочного тавра. Забороняється навішувати або наклеювати на гирі сторонні предмети та наносити надписи, а також ставити гирі на обидві площадки вагів і визначати масу товару відніманням маси гир. При зважуванні необхідно користуватися якнайменшою кількістю гир. Зважування на настільних циферблатних вагах товару, маса якого більше за показання по шкалі, виконується із застосуванням гир: для вагів з найбільшим значенням діапазону зважування 10 кг — 1, 2 та 5 кг; для вагів з найбільшим значенням діапазону зважування 2 кг — 200 г, 500 г та 1 кг. Заміна гир з указаною номінальною масою на гирі з меншим значенням номінальної маси не припускається. Після зважування забороняється залишати гирі на площадці вагів. У кінці робочого дня гирі необхідно очистити від забруднення м'якою щіткою або чистою тканиною. Для видалення бруду гирі промивають теплою водою з милом і насухо протирають м'якою ганчіркою. Не можна змащувати гирі маслом або чистити металевою щіткою, а також використовувати їх не за призначенням. Добір і правила експлуатації ваговимірювального обладнання Добір вагів При виборі типу вагів ураховують характер роботи торговельного підприємства, рід товарів та їх упаковку, обсяг і структуру товарообігу, мінімальний розмір відважувань, величину найчастіших відважувань, а також чинні норми технічного оснащення вагами. В торгових залах роздрібних торговельних підприємств переважно застосовують настільні ваги. Для продажу бакалійних товарів, м'яса, риби використовують ваги ВН-10Ц13, для зважування овочів, фруктів — ваги ВЦП-10, які мають зручний для укладки товарів лоток, в ювелірних магазинах потрібні лабораторні електронні ваги 3-го класу точності (ТОСТ 24104) з виносним електронним відліковим пристроєм (дисплеєм). Для приймання і відпускання товарів великими партіями підсобні приміщення магазинів і склади оснащують товарними пересувними вагами; оптові бази, холодильники і овочеві бази — автомобільними вагами. Правильний вибір типу дозволяє раціонально, точно за своїм призначенням використати ваги, зберегти їх якість, подовжити строк експлуатації та скоротити термін окупності витрат на їх придбання. Разом з тим правильний вибір сприяє прискоренню і поліпшенню обслуговування покупців і підвищенню продуктивності праці. Кількість вагів Потрібна кількість вагів визначається обсягом товарів, що підлягають щоденному зважуванню, і добовою пропускною спроможністю вагів. Розрахунок потреби у вагах проводиться за формулою: де В — потрібна кількість вагів, од.; О — обсяг товарів, що фасується або продається за зміну, кг; П — пропускна спроможність ваги, кг/зм. Пропускна спроможність ваги визначається за формулою: де Н — найбільша межа зважування на даній вазі, кг; Т— час корисної роботи ваги за зміну, хв.; К— коефіцієнт використання найбільшої границі зважування; t — час однієї операції по зважуванню. Коефіцієнт використання найбільшої границі зважування визначається за формулою: де Мн.ч — маса однієї найбільш часто зважуваної упаковки; Mmаx — найбільша межа зважування даної ваги. Крім розрахункової кількості вагів потрібно передбачити резервні і контрольні ваги. Правила користування ЗВТ Для наведення належного порядку у сфері торговельного обслуговування населення Держстандартом України розроблені і затверджені наказом від 24.12.01 № 633 "Правила користування засобами вимірювальної техніки у сфері торгівлі, громадського харчування та надання послуг". Цим документом встановлені загальні правила користування засобами вимірювальної техніки (ЗВТ) у торговельній (торговельно-виробничій, заготівельній) діяльності, під час обслуговування громадян, які купують товари для власних потреб у підприємств, громадян-підприємців та іноземних юридичних осіб, що здійснюють підприємницьку діяльність на території України у сфері торгівлі. Правила поширюються на суб'єкти господарювання у сфері роздрібної та оптової торгівлі, а саме: магазини (продовольчі, непродовольчі, змішані, спеціалізовані, неспеціалізовані, універмаги, універсами, будинки торгівлі, торговельні центри тощо); палатки, кіоски; лотки, розвозки тощо; фабрики-кухні, фабрики-заготівельні, їдальні, ресторани, кафе, закусочні, бари, буфети, відкриті літні майданчики, кіоски громадського харчування, оптові бази, товарні склади, склади-холодильники, склади-магазини, елеватори тощо; ринки; скупки, ломбарди, ювелірні майстерні; автозаправні станції (АЗС); ательє мод; виробничі, заготівельні та інші організації системи споживчої кооперації України; аптеки, аптечні кіоски; інші об'єкти суб'єктів господарювання. Усі ЗВТ допускаються до застосування у торговельній діяльності тільки після їх державної повірки чи метрологічної атестації, що виконуються Територіальними органами Держспоживстандарту України. Позитивні результати повірки ЗВТ засвідчуються відбитком повірочного тавра та (або) свідоцтвом про повірку. Відбиток повірочного тавра ставиться на пломбу. Якщо в результаті повірки ЗВТ визнається непридатним до застосування, орган метрологічної служби видає довідку про непридатність ЗВТ та (або) гасить попереднє тавро. У разі пошкодження відбитка повірочного тавра чи пломби або втрати свідоцтва ЗВТ вважається неповіреним. ЗВТ, що застосовуються у торговельній діяльності, повинні мати заводський та інвентарний номери, бути закріплені за конкретним працівником, який зобов'язаний знати правила роботи, порядок технічного обслуговування та строки їх подання на державну повірку. Ваги, гирі, вимірювальні інформаційні системи та інші засоби вимірювань маси, що застосовуються для визначення кількості товару в присутності покупця, встановлюються на робочих місцях таким чином, щоб покупці мали змогу бачити весь процес вимірювання маси та відпуску товару. Настільні засоби вимірювання маси встановлюються на міцному стійкому столі, конструкція якого не допускає будь-яких прогинів, коливань та вібрацій. Забороняється встановлювати положення стрілок циферблатних вагів на нульову відмітку шкали за допомогою регулювання ніжок, а також встановлювати ваги по рівню за допомогою підкладання під ніжки будь-яких предметів. Забороняється встановлення засобів вимірювань маси, які мають шкалу, або електронний відлікові їй пристрій (дисплей) під кутом до покупця, закривати (товаром, інвентарем) шкалу (дисплей), вантажоприймальну платформу та пломбу з відбитком державного повірочного тавра. Засоби вимірювань маси з живленням від електричної мережі встановлюються у приміщеннях, умови в яких відповідають вимогам експлуатаційної документації і де є можливість їх під'єднання до заземлювального контуру. Забороняється визначення маси товару в діапазоні нижче найменшого значення діапазону зважування:* для вагів настільних з найбільшим значенням діапазону зважування 2, 5,10 та 20 кг — відповідно 20, 50,100 та 200 грамів;* для вагів лоткових з найбільшим значенням діапазону зважування 10 кг — 500 грамів;* для електронних вагів з реєстрацією маси, ціни та вартості — 40 грамів;* для вагів пересувних, врізних та стаціонарних — нижче 5% найбільшого значення діапазону зважування. Міри довжини та об'єму, характеристика та правила експлуатації При продажу тканин, ватину, килимових доріжок, тюлю, мережив, кабелів, шнурів, інших метражних матеріалів застосовують лінійні вимірювачі — дерев'яні (з деревини твердих порід) і металеві метри. Кінці метра закріплюють металевими наконечниками, а з обох боків наносять шкали з найменшою поділкою 0,5 см. На метр наносять марку виробника, позначення довжини і тавро. Тавро державної повірки ставиться посередині метра та на обох наконечниках. Наконечники міцно, без гойдань скріплюються з дерев'яним бруском. Метри повніші бути прямолінійними, мати гладку чисту поверхню, без задирок, тріщин, іржі. Гострі грані їх повинні бути притуплені, торці мати однакову ширину, а цифри і шкали бути чіткими, рівними, ясними. Максимальні допуски погрішності для метрів металевих — ±1 мм, а дерев'яних — ±1,5 мм. Забороняється користуватися складними м'якими метрами або нанесеними на прилавок відмітками. Для відмірювання рідин застосовують міри об'єму — металеві або скляні кухлі, мензурки, паливо-роздавальні колонки, дозатори, торговельні автомати. Металеві кухлі з харчового алюмінію циліндричної форми місткістю 0,25; 0,5:1 та 2 л використовують при відпуску молока, а кухлі з лудженої сталі — часу. Ручка кухля може бути дугоподібною або видовженою з гаком для підвішування на кромці тари. На кухлі ставиться позначка його місткості, марки виробника і тавро. Скляні мірні кухлі місткістю 0,25 і 0,5 л призначені для відпуску пива, квасу. На верхню гладку частину кухля паралельно її краю наноситься риска (кругова або довжиною не менше 25 мм), яка слугує покажчиком місткості. На скляних кухлях є позначка місткості, марки заводу, а також витравлюють тавро. Мензурки являють собою скляні стакани конічної або циліндричної форми місткістю 0,1 і 0,2 л; їх застосовують для відпуску соків і винно-горілчаних виробів. Мензурки мають дві кругові риски: в мензурки 0,1 л — 0,05 л і 0,1 л, у мензурки 0,2 л — 0,15 і 0,2 л. Мензурка наповнюється до відмітки відповідного об'єму по нижньому меніску. Не дозволяється користуватися мензурками лабораторного типу з дрібними поділками. Ручні міри об'єму повинні виготовлятися з доброякісних матеріалів, мати правильну форму, на їх поверхні не повинно бути тріщин, іржі, зім'ятості й інших пошкоджень. В металеві кухлі рідину наливають врівень з краями, а в скляні -— на рівні риски. Процес вимірювання та відпуску рідини із застосуванням мір місткості, дозаторів для вимірювання об'єму рідини виконується таким чином, щоб покупець міг спостерігати його від початку до кінця. Вимірювання та відпуск рідини, кількість якої за відповідними нормативними документами вимірюється в одиницях маси (рослинна олія, мед, сметана тощо), дозволяється тільки після її зважування. Продаж таких продуктів із застосуванням засобів вимірювання об'єму забороняється. Вимірювання кількості рідини із застосуванням паливо- та мастилороздавальних колонок повинно виконуватися згідно з вимогами експлуатаційної документації підприємства-виробника. Перед початком роботи оператор АЗС повинен перевірити об'єм разової дози, застосовуючи зразкові мірники 2-го розряду місткістю 10 та 50 л. Під час роботи колонки за температури навколишнього повітря за межами діапазону 20±5 °С повинна враховуватись поправка на зміну місткості зразкового мірника за таблицею 5 МИ 1864-88. При вимірюванні палива у ручному режимі та режимі з дистанційним управлінням колонка повинна автоматично установлювати показання лічильника разової дози у нульове положення. Показання лічильника разової дози повинні залишатися до зняття роздавального крана з кронштейна колонки наступним покупцем Література 1. Бершн Б, Зване Д. Розничная торговля: стратегический подход: Пер. с англ. — М.: Изд. Дом "Вильяме", 2003. — 1184 с. 2. Бизюк В. И. Торгово-технологическое оборудование: Учебник. — М.: Экономика, 1990.— 190 с. 3. Бланк И. А. Торговый менеджмент. — К.: УФИМБ, 1997. — 408 с. 4. Бурмистров В. Г. Организация торговли непродовольственными товарами. — М. Экономика, 1988. — 304 с. 5. Виноградова С. И. Организация и технология торговли: Учебник. — Ми., Высшая школа, 1998.—224 с. 6. Даненбург В., Монкриф Р., Тейлор В. Основы оптовой торговли. Практический курс / СПб. "Нева-Ладога-Онега",1993. — 212 с. 7. Дашков Л. П., Памбухчиянц В. К. Коммерция и технология торговли: Учебник для студентов высших учебных заведений. — 4-е изд., перераб. и доп.- — М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К °", 2002. — 596 с. 8. Дашков Л. П., Памбухчиянц В. К. Организация, технология и проектирование торговых предприятий: Учебник для студентов высших учебных заведений. — 5-е изд., перераб. и доп. — М.: Издательско-торговая корпорация "Дашков и К° ", 2003. — 520 с. 9. Джоунз Г. Торговый бизнес: Как организовать и управлять: Пер. с англ. — М.: ИНФРА-М, 1996. — 304 с. 10. Електронна комерція: / А. Береза, І. Козак, Ф. Левченко та ін. — К.: КНЕУ, 2002. —326 с. 11. Егоров В. Ф. Организация торговли. — СПб.: "Питер", 2004. — 352 с. 12. Киселев Ю. И. Электронная коммерция: практическое руководство. — СПб.: ООО "Диа Софт Ю.П.", 2001. — 224 с. 13. Комерційна діяльність на ринку товарів та послуг (за ред. проф. Апопія В. В., проф.. Гончарука Я. А.). — Львів, Видавництво ЛКА, 2001. — 450 с. 14. Котлер Ф.у Армстронг Г. Основы маркетинга: пер. с англ..К.; М.; СПб.: Изд. Дом "Вильяме", 1998. — 1056 с. 15. Леви М., Вейти Б. А. Основы розничной торговли: Пер. с англ. — СПб: изд-во "Питер", 1999. — 448 с. 16. Мазаракі А. А., Лігоненко Л. О., Ушакова Н. М. Економіка торговельного підприємства: Підручник (Під ред. Н. М. Ушакової). — К.: Хрещатик, 1999. — 800 с. 17. Мерчандайзинг: Управление розничными продажами.— М.: Изд-во Жигульского, 2002. —223 с. 18. Мізюк Б. М. Системне управління. — Львів, Видавництво ЛКА, 2004. — 388 с. 19. Новиков М. Л. Организация торговли непродовольственными товарами. — М. Экономика, 1989. — 239 с. 20. Организация и технология торговых процессов: Учебник / Ф. Г. Панкратов, Э. А. Арустамов, П. Ю. Балабан и др.; Рук. авт. колл. Ф. Г. Панкратов. — М.: Экономика, 1990. —304 с.
1 2 3 4 5 Категория: Маркетинг \| Добавил: Aspirant (13.07.2013)
Просмотров: 2981 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: