Реферат на тему:Зовнішня торгівля на початку третього тисячоліття - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Зовнішня торгівля на початку третього тисячоліття. Сучасному етапу зовнішньої торгівлі сприяє науково-технічний прогрес. Зовнішню торгівлю на початку третього тисячоліття можна охарактеризувати такими тенденціями:* збільшенням частки готових виробів та напівфабри-катів і зниженням частки сировинних та продовольчих товарів;* зростанням частки машин, обладнання і транспортних засобів у світовому товарообороті;* інтенсифікацією обміну продукцією інтелектуальної праці (ліцензії, ноу-хау, інжинірингові послуги);* динамічним зростанням експорту (імпорту) послуг, особливо нових видів — консультаційних, банківських, інформаційних, зв'язку, оренди тощо. У зовнішній торгівлі вирізняють експорт (імпорт): 1) си-ровинних товарів; 2) промислових товарів, машин і обладнан-ня; 3) продукції інтелектуальної праці (патенти, ліцензії, інжиніринг); 4) послуг. У сфері зовнішньої торгівлі мова може йти про її види, форми та методи. У зовнішній торгівлі виділяють такі форми. 1. За специфікою взаємодії суб'єктів зовнішньоеко-номічної діяльності виокремлюють традиційну зовнішню торгівлю, зустрічну торгівлю, торгівлю за кооперацією та лізингові операції. 2. За специфікою регулювання зовнішньої торгівлі вио-кремлюють звичайну зовнішню торгівлю, торгівлю із застосу-ванням режиму найбільшого сприяння, торгівлю з застосуван-ням преференцій і дискримінаційну торгівлю. Зазначене ще має й іншу назву — торговельний режим. Зовнішня торгівля здійснюється за допомогою двох ме-тодів. І. Прямий жтод, який передбачає встановлення прямих зв'язків між виробником і кінцевим споживачем на підставі договору купівлі-продажу. Прямий метод використовується при купівлі-продажу на зовнішніх ринках на підставі довгост-рокових контрактів, при експорті великогабаритного і дорого-го устаткування, при експорті стандартного, багатосерійного устаткування через власні іноземні філії, які мають свою тор- говельну мережу, при закупівлі сільськогосподарської про-дукції безпосередньо у фермерів. У більшості випадків уся зовнішня торгівля здійснюється через торгово-посередницьку ланку на підставі відповідних контрактів, договорів. Прямі .зв'язки характеризуються тим, що вони передбачають поста-"ання заздалегідь відомої продукції, цілеспрямовані і характе-риз\ Іогься тривалість та стійкістю відносин споживача і по-стачальника; 2. Непрямий, або опосередкований метод, передбачає купівлю (продаж) товарів через торгово-посередницьку ланку на підставі укладення спеціального договору з торговим посе-редником, який передбачає виконання певних зобов'язань у зв'язку з реалізацією товарів продавця. У здійсненні зовнішньої торгівлі непрямий метод реалізується не тільки че-рез посередницьку ланку, а й через біржі, аукціони, міжна-родні торги (тендери). Торговельне посередництво є предметом спеціалізації для торговельних і посередницьких фірм, комерційних агентів, які діють відповідно до .наявних правових рамок та згідно з базови-ми юридичними документами, що регламентують комерційну діяльність — контракт. Торгове посередництво в економічному сенсі — широке поняття. Воно охоплює значне коло послуг з по-шуку закордонного контрагента, підготовки і здійснення угоди, кредитування сторін і надання гарантій сплати товару покуп-цем, здійснення транспортно-експедиторських операцій і стра-хування товарів під час транспортування, виконання митних формальностей, проведення рекламних та інших заходів з про-сування товарів на зовнішні ринки, здійснення технічного об-слуговування та інших операцій. Види і характер торговельно- '* посередницьких операцій обумовлюються функціями, що їх ви-конують посередники. Нині посередницькі функції значно роз-ширилися, що пов'язано зі зростанням ролі торговельно-посе-редницької ланки в зовнішній торгівлі. Метою залучення посередників у зовнішній торгівлі є підвищення ефективності експортно-імпортних операцій за рахунок використання послуг кваліфікованих фахівців, їхньої інформаційної бази та встановлених ними раніше господарсь-ких зв'язків, прискорення обігу капіталу, отримання не-обхідних правових, консультаційних послуг, оформлення не-обхідної документації. Залежно від характеру взаємодії між експортером чи імпортером і торговим посередником розрізняють: операції з перепродажу, комісійні, агентські та брокерські. Операції з пе-репродажу здійснюються торговим посередником від свого імені та за свій рахунок. Комісійні операції полягають у здійсненні з одного боку, який іменується комісіонером, за до-рученням іншого боку, який іменується комітентом, угод від свого імені, але за рахунок комітента. Агентські операції в міжнародній торгівлі полягають у дорученні однією стороною, що має назву принципала, незалежній від неї іншій стороні, що має назву агента (торгового, комерційного) здійснення фактичних та юридичних дій, пов'язаних з продажем чи купівлею товару на обумовленій території за рахунок і від імені принципала. Брокерські операції полягають у встанов-ленні через посередника (брокера) контакту між продавцем і покупцем. Розглядаючи біржову торгівлю як метод здійснення зовнішньої торгівлі, слід зазначити, що існують такі чотири види міжнародних бірж: міжнародні товарні біржі, міжнародні валютні біржі, міжнародні фондові біржі і міжнародна фрахто-ва біржа. Міжнародна товарна біржа — це постійно діючий ринок, на якому за визначеними правилами здійснюються угоди купівлі-продажу якісно однорідних і легко замінених товарів. Міжнародна фондова біржа — це спеціалізована фінансо-ва організація, яка зосереджує попит і пропозицію цінних па-перів, сприяє формуванню їх біржового курсу, створюється як акціонерне товариство, засновником якого можуть бути торгівці цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення ко-мерційної і комісійної діяльності по цінних паперах. Міжнародна валютна біржа — постійно діючий ринок за встановленими правилами, де здійснюються угоди купівлі-продажу іноземної валюти на підставі попиту і пропозиції. Міжнародна фрахтова біржа — це ринок, де за встановле-ними правилами зосереджується попит і пропозиція на кора-бельний фрахт. Організація фрахтової біржі аналогічна ор-ганізації товарних і фондових бірж. Міжнародні тендери (торги), як і товарні біржі, є різнови-дом організованих ринків внаслідок того, що у визначений час та в певному місті відбувається зіставлення пропозиції із за-здалегідь визначеним попитом. Міжнародний торг — це форма зовнішньоекономічної діяльності, при якій покупець (замов-ник) оголошує конкурс для продавців (постачальників) на то-вар з визначеними техніко-економічними характеристиками. З товарною біржею схожі аукціонні торги, які за своєю сутністю є публічними торгами. Міжнародний аукціон — яв-ляє собою спеціалізований, організований, періодично діючий ринок, на якому здійснюються угоди купівлі-продажу шляхом цінового змагання між покупцями. У зовнішній торгівлі основними інструментами виходу підприємства на зовнішні ринки є міжнародні виставки і яр-марки. Виставка — це публічна демонстрація досягнень у певній галузі економіки, науки, культури. За визначенням Міжнарод-ного бюро виставок, виставка — це показ, яким би не була йо-го назва, основна мета якого полягає, в ознайомленні публіки шляхом демонстрації засобами, які є в розпорядженні людст-ва, для задоволення його потреб, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності чи майбутніх перспектив. Ярмарок — це періодичний ринок, де зустрічається поку-пець і продавець. За визначенням Спілки міжнародних яр-марків, ярмарок — це міжнародна економічна виставка зразків, яка незалежно від її назви відповідно до традицій країни, на території якої він проводиться, являє собою вели- кий ринок товарів широкого вжитку та(або) обладнання, діє у визначені терміни протягом обмеженого періоду в одному і то-му самому місті, та на якому експонентам дозволяється пред-ставляти зразки своєї продукції для укладання торговельних угод у національному та міжнародному масштабах. Детальніше з виставками, біржами, аукціонами та ярмар-ками можна ознайомитися, наприклад, за одинадцятим розділом навчального посібника 1.1. Дахна "Міжнародна торгівля". - К.:МАУП, 2004. - 310 с. Усі операції в зовнішній торгівлі оформлюються міжна-родними торговельними угодами, які являють собою договір (угоду) між двома або декількома сторонами щодо встанов-лення кількості і якості товарних одиниць, та надання послуг відповідно узгоджених сторонами умов. На проведення зовнішньоекономічних операцій впливають ряд факторів (схема 6). Схема 6. Фактори, які впливають на зовнішньоекономічні операції Експорт / імпорт сировинних товарів. Експорт та імпорт товарів зазвичай є: 1) ключовими статтями в міжнародних угодах будь-якої країни; 2) першими з міжнародних операцій будь-якої країни; 3) операціями, які продовжуються у випадку диверсифікації компанією своїх методів ведення міжнародно-го бізнесу. До узагальненого поняття сировинні товари, як правило, належать: мінеральна сировина, продукти її збагачення та пе-реробки (чорні та кольорові метали); сільськогосподарська си-ровина рослинного і тваринного походження та продукти їх первинної переробки, а також продовольчі товари; хімічна продукція (синтетичний каучук, штучні волокна, пластмаси тощо). Західні фахівці пропонують ширше трактування сиро-вини як комплексу, що об'єднує матеріали, які безпосередньо видобуваються з навколишнього середовища (нафта, руди, ліс тощо), та напівфабрикати, тобто матеріали, що були оброб-лені, але непридатні до споживання як готові продукти. Сировинні товари поділяються на сировину, сільськогос-подарську і промислову та товари первинної обробки. У міжнародній практиці до сільськогосподарської сировини на-лежить продукція рослинництва, продукти тваринництва, ри-бальства, сировина для харчової промисловості. Промислова сировина поділяється на сировину мінераль-ного походження (нафта, вугілля, руди, сіль, нерудні копали-ни) та сировину, що отримується штучним шляхом (штучні волокна, штучний каучук, пластмаси тощо). Для сировинних товарів характерні такі особливості та тенденції розвитку: 1) торгівля сировинними товарами характеризується не-стабільністю ринку, його залежністю від сукупності різнос-прямованих чинників, які можна поділити на дві групи: постійно діючі і тимчасові; 2) по групі сировинних товарів на ринках спостерігається довготермінове перевищення пропозиції над попитом, що призводить до сировинної кризи для країн, що розвиваються, і особливо тих із них, що мають вузьку сировинну спеціалізацію; 3) на ємність ринку сировини впливають дві протилежні тенденції, а саме: зниження матеріалоємності та енергоємності у виробництві, що зменшує ємкість ринку; 4) тенденція до зростання торгівлі напівфабрикатами, ви-готовленими на основі мінеральної та рослинної сировини; 5) важливою тенденцією на ринку сировинних товарів є ; також підвищення вимог імпортерів до екологічної безпеки товарів, що поставляються; 6) особливістю розвитку експорту сировинних товарів є також нижчі темпи зростання торгівлі продовольством і сільськогосподарською сировиною порівняно з торгівлею па-ливом і сировиною мінерального походження; 7) суттєвою особливістю ринку сировинних товарів є ви-сокий ступінь його урегульованості, що об'єктивно зумовлено нестабільністю ринку, наявністю великої кількості виробників та високим рівнем конкуренції. Експорт / імпорт промислових товарів, машин і облад-нання. Торгівля промисловими товарами поділяється на 2 групи: торгівля товарами широкого вжитку та торгівля ма-щинно-технічною продукцією. Промислові товари, які призначені для задоволення індивідуальних потреб, тобто для особистого споживання, на-зиваються товарами широкого (народного) вжитку. Товари широкого вжитку класифікуються за різними ознаками:* за призначеннями: одяг, взуття, мийні засоби, меблі, по-бутова техніка, товари для особистої гігієни, парфу-мерія та косметика аксесуари та прикраси тощо;* за термінами використання (споживання): товари ко-роткочасного використання (парфумерія, косметика, миючі засоби тощо) та товари тривалого користування (меблі, автомобілі, побутова техніка тощо);* за характером попиту: товари повсякденного масового попиту (мийні та гігієнічні засоби, деякі види одягу, продукти харчування) та товари вибіркового (ексклю-зивного) попиту (різні види апаратури, ювелірні та ху-тряні вироби). Зовнішньоторговельний обмін товарами широкого вжит-ку має свої особливості, що пов'язано з дуже широкою номен-клатурою цих виробів і різноманітними послугами, які нада-ються в процесі виробництва, обміну та споживання готових виробів. Ринок споживчих товарів поділяється на різно-манітні сегменти, які утворюються різними категоріями по-купців з особливими національними або регіональними запи-тами, традиціями, уподобаннями, а також межами платоспро-можного попиту. Тому умовою успішної торгівлі цією групою товарів є ретельне вивчення особливостей кожного із за-рубіжних ринків та адаптація до його потреб існуючих уже в номенклатурі виробництва товарів, або розробка нових відповідно до існуючих вимог. Успішний продаж товарів широкого вжитку на зовнішньому ринку неможливий без відповідної рекламної підтримки. Причому реклама цих товарів повинна бути ак-тивнішою, ніж для сировинних товарів і навіть машин та об-ладнання. Вона має бути постійною та супроводжувати просу-вання на ринок нових асортиментних позицій. У зовнішній торгівлі товарами широкого вжитку, як правило, перед почат-ком масових поставок або укладанням довгострокової угоди, крім рекламної кампанії, проводять ще й тестові продажі то-варів з метою виявлення реакції кінцевого споживача. Основним каналом розповсюдження товарів широкого вжитку є роздрібна торгівля, де продавець (експортер) має можливість спілкуватися зі споживачами та отримувати інформацію щодо їх запитів, уподобань, рівня та динаміки по-питу на товар тощо. Переважна більшість товарів широкого вжитку на світово-му ринку реалізується через посередників, тобто незалежні торговельні компанії, агентські будинки та їх фірми, багато-профільні торговельні будинки та компанії, оптово-роздрібні підрозділи тощо. Частина виробників товарів широкого вжитку (а це, як правило, малі та середні підприємства) використовують мож-ливості відповідних великих ТНК, створюючи з ними стра-тегічні альянси. Сутність таких союзів полягає в координації на довгостроковій основі виробничої та комерційної діяль-ності її учасників з метою скорочення виробничих і збутових витрат та підвищення конкурентоспроможності. Сучасна торгівля машинно-технічною продукцією харак-теризується такими особливостями: значне скорочення життєвого циклу більшості видів товарів цієї групи, постійне оновлення номенклатури та асортименту пропонованих ви-робів, штучне моральне старіння, перехід від одиничних до си-стемних продаж і створення відповідних товарів, підвищення вимог до економетричних, гігієнічних, екологічних параметрів товару та його дизайну, необхідність відповідності машин, об-ладнання, комплектуючих вузлів і деталейвимогам Міжнарод-ної організації стандартів, концентрація імпорту машинно-технічної продукції в індустріальне розвинутих країнах, тощо. Машини та обладнання в зовнішньоторговельній прак-тиці продаються і купуються: 1) у вигляді готових до викори-стання виробів (верстати, насоси, компресори, транспортні за-соби тощо); 2) у розібраному вигляді для подальшого складан-ня в країні-імпортері; 3) у вигляді комплектних об'єктів (цехи та дільниці) промислових підприємств, підприємства у закінченому вигляді, електростанції тощо; 4) у вигляді вузлів, деталей та окремих агрегатів у межах коопераційних угод або як запасних частин для технічного обслуговування і ремонту придбаної раніше техніки. Кожна з цих форм торгівлі має свої особливості. Експорт/імпорт продукції інтелектуальної праці (патен-ти, ліцензії, інжиніринг). Зовнішньоторгові операції з торгівлі патентами і ліцензіями передбачають реалізацію винаходів пе-редової виробничої технології, технічних знань і досвіду. Ос-нову цих операцій становить захист винаходів та деяких Інших об'єктів промислової власності за допомогою патентно- го законодавства. Останнє надає патентовласникові моно-польне право на використання такого об'єкта. Це означає, що протягом періоду дії патенту тільки він має право на виготов-лення, використання і продаж товарів, що втілюють даний ви-нахід, чи використання певних способів виготовлення даної .продукції. Патентна ліцензія повинна обов'язково реєструва-тися в патентному відомстві країни ліцензіата, інакше вона вважається недійсною. Надання за кордон ліцензій на викори-стання винаходу, технічних знань і досвіду, а також товарних знаків називається міжнародним ліцензуванням. Ліцензійні операції в зовнішньоекономічній діяльності відрізняються від операцій купівлі-продажу товарів. Ця різни-ця полягає в наступному: 1) об'єкти ліцензійних операцій (винаходи, передовий ви-робничий досвід тощо) з'являються без прямої орієнтації на ринок; 2) зацікавленість ліцензіара в наданні ліцензії часто спри-чинена не чисто комерційними інтересами, а прагненням зміцнити свої позиції на іноземному ринку шляхом встанов-лення довготривалих зв'язків з партнерами; 3) у ліцензійних операціях, на відміну від угод купівлі-продажу, не відбувається повного відчуження об'єкта угоди від свого власника; 4 ) у ліцензійних операціях має місце по суті передача прав ліцензіату на спосіб господарювання. Інжинірингові послуги являють собою комплекс інженер-но-консультаційних послуг, які пов'язані зі створенням .„ об'єктів промисловості та сільського господарства, а також за-безпеченням діяльності підприємств за широким спектром цілей їх маркетингової діяльності (від виробництва до збуту). Інжиніринг як вид зовнішньоторгових операцій має свої специфічні особливості:* є однією з форм послуг виробничого призначення, яка безпосередньо не втілюється в речовій формі, а є його корисним ефектом. Цей корисний ефект може мати ма- теріальний носій, як, наприклад, проектна і технічна до-кументація, графіки, креслення тощо, або може не мати, як навчання, управління тощо;* інжиніринг пов'язаний, в кінцевому результаті, з підго-товкою і забезпеченням процесу виробництва й ре-алізації розрахованих на проміжне і кінцеве споживан-ня матеріальних благ. Самі послуги виробничого харак-теру не входять до складу інжинірингу як уособлена сфера виробничої діяльності;* інжиніринг має комерційний характер, тобто стає об'єктом купівлі-продажу;* інжиніринг відрізняється від ліцензії, ноу-хау та інших форм у галузі технологій. Інжинірингові послуги є відтвореними послугами, вартість яких визначається* суспільне необхідними витратами часу на їх вироб-ництво і таких, що мають багато продавців для їх ре-алізації. Ліцензії ж і ноу-хау пов'язані з реалізацією но-вих, у даний момент не відтворених, знань виробничого призначення, які мають обмежену кількість продавців. Експорт/ імпорт послуг. Торгівля послугами протягом ос-танніх десятиліть є надзвичайно динамічною сферою розвит-ку світового господарства. Наприкінці XX ст. обсяги експорту послугами провідних ринкових країн зростали вдвічі швидше за обсяги товарного експорту. Це значною мірою зумовлюва-лося подальшою диференціацією попиту й індивідуалізацією потреб як виробничих, так і побутових споживачів. Різноманітність міжнародних послуг, їх подальша дивер-сифікація відповідають характеру сучасного розвитку еко-номічних систем, науково-технічного прогресу. Транспортні, інформаційні, культурно-рекреаційні послуги, зв'язок, торгівля оптова й роздрібна, кредитно-фінансові операції, страхування, операції з нерухомістю, у сфері обігу, виробничі послуги, ремонт і обслуговування автотранспорту — ось лише частина переліку сучасних послуг у зовнішньоекономічній Діяльності. Дедалі різноманітнішими стають послуги у фінансово-кредитній сфері, що відбувається у зв'язку з поширенням но-вих форм кооперування виробництва, диверсифікацією попи-ту, урізноманітненням вимог до платежів, розрахунків (зокре-ма, за допомогою пластикових карток), страхових, кредитних, бухгалтерських та інших операцій. Деякі послуги є альтерна-тивою інвестиційної діяльності (лізинг, факторинг, форфей-тинг). Причому поширюється діяльність у сфері фінансових послуг, які надають не фінансові структури — промислові підприємства, торговельні заклади, туристичні фірми тощо. Послуги можуть бути як самостійним об'єктом торгівлі, так і супроводжувати товар, що продається. Згідно зі статис-тичними даними, у країнах з розвинутою ринковою еко-номікою спостерігається тенденція до збільшення частки по-слуг у кінцевій вартості товарів. А зараз найбільш конкуренто-спроможним є той товар, який супроводжується цілим спект-ром послуг. Ключовим фактором зростання обсягів міжнародної торгівлі послугами, їх диверсифікації стали поширення інфор-маційних технологій і попит на продукти комп'ютерного ви-робництва та взагалі на послуги, які не прив'язані до ма-теріальних носіїв. Під тиском цих тенденцій відбувалися мас-штабні процеси формування бізнес-структур у сфері послуг, виходу зі складу великих фірм непрофільних підрозділів, що спеціалізуються на послугах. Експорт та імпорт послуг характеризується тим, що він є: 1) "непомітним" експортом-імпортом; 2) охоплює специфічні форми міжнародного бізнесу. Надання послуг у термінах національної статистики інколи трактується як здійснення "невидимої, непомітної торгівлі", проте широко диверсифіко-ваний ряд можливих послуг має свою властиву природу відносно матеріальних носіїв та процесу виробництва. Так, по-слуги можуть, по-перше, спрямовуватись як на зміну спожив-чої якості певного товару, тобто обов'язково прив'язуватись до цілком конкретного об'єкта (у такому разі вони належать до матеріальних за природою га вирооничих за характером; аио на духовні, інформаційні, безпосередньо фізично-медичні по-треби людини (в такому разі вони можуть обходитись без пев-ного матеріального носія, а можуть і мати такий носій, але в будь-якому разі за характером є невиробничими). Разом з тим спостерігається тенденція до збільшення взаємозв'язку між "видимою" та "невидимою" торгівлею по-слугами, передусім у високотехнологічних та наукомістких сферах. Так, продаж складного технічного обладнання потре-бує, як правило, надання послуг із його обслуговування. Про-дані наукомісткі товари часто "тягнуть" за собою необхідність подальшого інтенсивного інформаційного обміну, надання консультаційних послуг. Прискореному розвиткові сфери послуг сприяє те, що більшості з її секторів притаманна вища норма прибутку, відносно коротші строки окупності інвестицій порівняно з бага-тьма "товарними" секторами виробництва. Відтак інколи відбу-вається навіть перелив ресурсів, і передусім капіталів та робочої сили, зі сфери матеріального виробництва до сфери послуг. Відмінності торгівлі послугами від торгівлі товарами пов'язані з особливою мобільністю учасників відповідних угод та предметів торгівлі. Так, на відміну від торгівлі товарами, продавець послуг сам може виїжджати до покупця, що є рези-дентом іншої країни (такими послугами можуть бути будівництво та монтаж об'єктів за кордоном, консалтингові, аудиторські, бухгалтерські послуги тощо), може приїжджати до продавця послуг і покупець (якщо у своїй країні він не мо-же отримати відповідної послуги або її якість нижча чи вартість більша). Аналогічно це стосується і у випадках з ту-ризмом, освітою, лікуванням, обслуговуванням вантажів, ре-монтом транспортного рухомого складу тощо; продавець та покупець можуть "зустрічатися" в третій країні — на міжна-родних виставках, конференціях тощо. Торгівля послугами пов'язана з торгівлею товарами, при-чому особливо тісний зв'язок існує між торгівлею послугами та високотехнологічними товарами. Ра:;ом з тим торгівля по-слугами ще й пов'язана з процесами інвестування, будівництва, банківсько-кредитної діяльності, а також з інши-ми формами зовнішньоекономічної діяльності. Міжнародна природа послуги проявляється або в безпосе-редньо міжнародному її характері, або в різноманітних еко-номічних наслідках певної комерційної акції, які можуть бути пов'язані з виникненням різного роду зобов'язань або пер-спектив щодо подальшого співробітництва різнонаціональних контрагентів. Характеристики міжнародних послуг досить широкі, що передусім зумовлюється їхньою різноманітністю, різнохарактерністю, а також тим, що реєстрація послуг у зовнішньоекономічній діяльності здійснюється, як правило, згідно з положеннями внутрішнього законодавства, а не мит-ними органами, як це властиво торгівлі товарами. Зовнішній рівень торгівлі послугами пов'язаний з деякими природними обмеженнями щодо номенклатури торгівлі. Так, велика кількість послуг технічно або через політичні причини не мо-же переходити на зовнішній, міжнародний рівень. Це сто-сується, наприклад, побутових, комунальних послуг, сфери соціального страхування тощо. Специфіку окремих видів послуг визначає характер учас-ників ринку послуг і порядок їх взаємодії, технологія надання послуг та їх природа і мета. Об'єктивними критеріями кла-сифікації послуг є характер їх учасників і факторів, а саме:* суб'єктів послуг;* предметів і об'єктів послуг; ;* взаємин між учасниками ринку послуг;* механізм реалізації послуг. Існують різні класифікації послуг: 1) послуги, які пов'язані з торгівлею: транспортні, технічне обслуговування, страхування тощо; 2) послуги, які пов'язані з інвестиціями та виробничою ко-операцією: передавання технологій, готельні, професійні по-слуги тощо; 3) послуги, які водночас пов'язані і з інвестиціями та ви-робничою кооперацією: зв'язок, будівництво, обслуговування виробничого обладнання тощо; 4) послуги, які мають автономний характер: інформаційні послуги, особисті, культурні, рекреаційні послуги тощо. Відповідно до загального класифікаційного підходу Світовий банк виділяє такі послуги: 1) факторні послуги (factor services), які пов'язані з рухом капіталів, робочої сили та інших компонентів та інструментів виробничого процесу; 2) нефакторні послуги (non-factor services), які мають не фінансовий характер — транспортні, туристичні та інші не фінансові послуги. Згідно з власними класифікаційними критеріями, МВФ виділяє такі види послуг: морські перевезення; інші види транспортних послуг; подорожі; інші приватні послуги та інші офіційні послуги. Згідно з підходом, який прийнятий ЮНКТАД, слід вио-кремити такі послуги:* фінансові:* зв'язку;* будівельні та проектно-конструкторські;* транспортні;* професійні та ділові (юридичні, медичні тощо);* комерційні;* туристичні;* аудіовізуальні (теле-, відео-,кінематографічні). У системі міжнародної торгівлі послугами виділяють такі два блоки: структурно-галузеві компоненти та виробничо-ко-мерційні операції. Структурно-галузеві компоненти системи міжнародної торгівлі послугами — це інформаційні послуги в зовнішньое-кономічної діяльності; міжнародні транспортні послуги; міжнародний туризм; банківсько-страхові послуги. зернові, шовк, шерсть, кольорові метали, нафта, соєві, бобові, масло. кава, жива худоба, апельсиновий сік і т. д. Термін «біржа» пов'язаний з ідентичною назвою площі біржо-вих зборів у Брюгге, на якій стояв дім, що належав роду Ван дер Бурсс. Перша товарна біржа (хлібна) виникла в Амстердамі в XVII ст. У світі існує два типи бірж - товарна та фондова. Якщо товар-на біржа - це постійно діючий оптовий ринок однорідних товарів, то на фондовій біржі обертаються цінні паНери й іноземна валюта. Слушно зазначити, що товарна біржа - це породження капіталіс-тичної вільної конкуренції. Сьогодні на біржу припадає 15-20% усього капіталістичного товарного експорту. Діяльність бірж пере-буває під фактичним контролем монополістичних об'єднань, тому ціни нерідко не визначаються як результат вільної гри попиту та пропозиції, а диктуються монополіями. Найбільші світові біржі:* «Чикаго Борд оф Трейд» концентрує 30% всього обсягу бір-жової торгівлі США (оборот - близько 500 млрд. дол. на рік), основні товари: золото, срібло, зернові, сік, боби;* «Чикаго Меркенталь» зосереджує 20% біржової торгівлі краї-ни (оборот - понад 250 млрд. дол. на рік), основні товари: сви-нина, жива худоба, картопля, яйця;* Нью-Иоркські біржі охоплюють 20% біржової торгівлі СІНА (оборот - більше 260 млрд. дол. на рік), основні товари: кава, цукор, шерсть, дорогоцінні метали, картопля, бавовна, апельси-новий сік;* На біржі США, Англії та Японії припадає 90% усіх біржових операцій. В Україні біржовий ринок майже не розвивається. Основні ознаки міжнародних бірж:* ціни світового ринку;* товари -активні суб'єкти міжнародної торгівлі; ,т .** вільний валютний і податковий режим торгівлі (як правило). Необхідно виділити два важливих аспекти діяльності біржі — юридичний і організаційний. * Юридичний аспект. Мається на увазі існування офіційно заре-єстрованого об'єднання у формі акціонерного товариства чи товари- ства з обмеженою відповідальністю. Стосовно загального біржового майна усі члени біржі виступа-ють співвласниками чи співкористувачами, одночасно залишаю-чись кінцевими власниками внесених вкладів і, шо найважливіше, доходів, які отримуються. Вони становлять колектив у західних кра-їнах найчастіше фізичних (іноді юридичних) осіб, тобто окремих громадян (чи організацій), які отримують прибуток у специфічній формі - комісійних, біржових і брокерських зборів. Організаційний аспект. Товарна біржа - це торгове місце особ-ливого типу, де сходяться покупець і продавець безпосередньо один з одним. Це місце, де оптовий попит і пропозиція зводяться в одну точку, - біржове кільце для кожної товарної секції. Головний засіб досягнення цієї цілі - стандартизація самих об'єктів торгівлі - това-рів і контрактів. 1.2. Техніка біржових операцій. Основними учасниками біржових операцій є члени біржі, тобто юридичні чи фізичні особи, які мають свою частку у статутному капіталі біржі, і посередники, брокери, які помагають укладати уго-ди у біржовому кільці (рис. 1). Завдання брокера - знайти покупця чи продавця і надати їм допомогу в укладенні контракту. Брокер є постійним співробітником біржі, і за свою роботу він отримує вина-городу. 1 - доручення клієнта купити чи продати; 2 - здійснення угоди в біржовому кільці; 3 - лист брокера у ліквідаційну касу з проханням зареєструвати здійснену у біржовому кільці угоду: 4 - відповідь ліквідаційної каси про реєстрацію: 5 - відправлення клієнтові контракту з відривним талоном; 6 - повернення клієнтом підписаного відривного талона як підт-вердження його згоди на контракт товару. Клієнт по телефону чи факсу робить замовлення - кількість, тер-мін поставки, ціну. 1.3. Види біржових угод на товарній біржі. Організаційно на товарній біржі розрізняють дві категорії бір-жових угод: угоди на реальний товар (угоди «спот») і ф'ючерсні угоди. Угоди на реальний товар укладаються як за терміновою постав-кою, так і за поставкою у майбутньому. Біржовий контракт буває у двох формах: «А» - для угод усере-дині кільця і «Б» -для угод між брокером і клієнтом. Контракт форми «А» містить тільки письмове повідомлення од-ного члена біржі другому про продаж чи купівлю товару. Контракт форми «Б» можна представити у такому вигляді: № контракту Контракт на Лондон Відривний мідь «Б» Vj%Tti-;' * * .'<н-"Т';!;-, талон Найменування й адреса покупця чи , .. .. * w -= продавця Заява члена кільця ,; Мною продано стільки-то металу, за ціною, мито (якщо існує), оплачується за рахунок _______________покупця. Термін поставки. Рис. 2. Структура контракту 1.4. Ф'ючерсні угоди. Ф'ючерсна угода - це ринок фіктивного товарного капіталу. Тут покупця та продавця цікавить не сам товар, а можливість отри-мати різницю в його вартості через певний термін. Зазвичай при укладенні ф'ючерсного контракту продавець роз-раховує, що ціни на товар у майбутньому знизяться, а покупець, навпаки, - що підвищаться. Біржові гравці, що грають на зниження, називаються «ведмеді» (bears), а на підвищення - «бики» (bulls). Контракт, куплений у роз-рахунку на наступне зниження, йменується «короткий» (short), а на підвищення — «довгий» (long). Ф'ючерсні угоди укладаються на певну кількість контрактів, а не на кількість товару. В контракті вказується тільки ціна і термін поставки. Виграє той покупець чи продавець, який правильно вгадує реальну ціну товару (контракт на продаж чи купівлю якого вже під-писаний) через певний строк. Приклад. Продавець А продає строкові контракти на певний товар за ці-ною 1000 дол. за контракт. Термін контракту - 3 місяці. Продавець розраховує, що ціни будуть знижуватися, якщо через три місяці ціни на товар знизяться до 950 дол., то продавець матиме змогу купити реальний товар за ціною 950 дол. за контракт і поставити його поку-пцю за попередньою ціною 1000 дол. Ні покупець, ні продавець не мають на увазі реальний товар, їх відносини регулюються шляхом виплати різниці. Цю різницю у будь-який момент може виплатити ліквідаційна каса. Операція хеджування полягає у тому, що фірма укладає на біржі реального товару строкову угоду на купівлю чи продаж певного товару. 1 негайно проводить страхування цієї угоди на ф'ючерсній біржі на той же термін і ту ж кількість товару на продаж чи купівлю. Економічний аспект. Проявляється у тому, що біржа - це кру-пнооптовий товарний ринок і водночас тонкий інструмент реального ринкового ціноутворення. Концентрація та централізація величезних товарних мас на готівкових біржах і фінансових ресурсів як з реаль-ним товарним покриттям, так і без нього на строкових біржах дозво-ляють сформувати економічно обґрунтовану, у т. ч. і прогнозовану ціну, ув'язати рух товарних і грошових потоків, з'єднати виробниц-тво та споживання. До певної міри товарна біржа виконує функції колишніх трьох відомих у нашій країні органів - Держпостачу, Держкомцін і Держ-плану одночасно. В період переходу до ринкової економіки та по-ступового зменшення частки держзамовлення поява у нашій країні сотень бірж є першим симптомом початку процесу демонополізації. Товарна біржа є механізмом та інструментом реального ринко-вого ціноутворення шляхом вільної конкуренції між комерційними посередниками, об'єднаними у підприємницьку спілку. Економічна функція товарної біржі як механізму ціноутворення - вирішальна. У даний час у розвинутих країнах і країнах, що розвиваються, нараховується близько 50 міжнародних товарних бірж із загальним оборотом понад 10 трлн. дол., що становить приблизно 25% від їх валового національного продукту. На них реалізується продукція майже 160 найменувань. У СНД уже створені сотні національних бірж, більшість з яких-тсаарні. Біржі якоюсь мірою неповторні. Щоб переконатися у правиль-ності випробуваних принципів, наш біржовий рух йде «своїм шля-хом». Так, із метою отримання пільгового податкового статусу. Ки-ївська спеціаг ,иваиа біржа реєструється як мале підприємство, хоч відомо, що воно - не оргашзаційію-правова форма, а лише показник розмірів зайнятості чи обсягу господарського обороту. У нас найпоширенішими стали дві форми: товариство з обмеже-ною відповідальністю й акціонерне товариство закритого типу. Такі товариства ставлять за мету отримання прибутку, тобто мають яск раво виражений комерційний характер. У США сьогодні товарні біржі в основному функціонують як безприбуткові установи, інсти-туції та підприємства з корпоративною структурою, тобто товарист-ва закритого типу. Тема 2. Міжнародні товарні аукціони 2.1. Загальне поняття аукціонів. Деякі сировинні і продовольчі товари продаються та купуються на особливих ринках, які називаються міжнародними товарними аукціонами. Міжнародні товарні аукціони - це спеціально організовані, періодично діючі у певних місцях ринки. На них шляхом публічних торгів по черзі відбувається продаж попередньо оглянутих покупця-ми товарів. До основних аукціонних товарів належать: хутро, чай, тютюн, фрукти, риба, антикваріат, предмети старовини, художні вироби. Головні аукціонні центри з продажу: шерсті - Лондон, Ліверпуль. Сідней, Антверпен; хутра — Санкт-Петербург, Лондон, Нью-Йорк, Монреаль; чаю - Лондон, Амстердам, Калькутта, Коломбо; тютюну - Амстердам, Нью-Йорк; прянощів - Лондон, Амстердам; антикварних і художніх виробів - Лондон, Амстердам. А в країнах СНД виділяються аукціони з продажу хутра в Санкт-Петербурзі та килимових виробів у Ташкент!. Аукціонні товари, як правило, дорогі. Картина «Соняшники» на Лондонсь-кому аукціоні була реалізована за 2,4 млн. ф. ст. Один із килимів на аукціоні в Ташкент!, витканий узбецькою десятикласницею, був проданий за 1 млн. дол. США. В Україні аукціони мають націона-льний характер. 2.2. Практика проведення аукціонів. Частота проведения аукціонних торгів залежить від специфіки товару. Аукціони можуть організовуватися як окремими фірмами. так і кількома продавцями (тоді збільшується кількість товарів, які продаються, що підвищує попит). Ллє найчастіше проведенням аукціонів займаються спеціальні аукціонні фірми, які виступають у формі акціонерних товариств. Вони мають спеціально обладнані приміщення, склади. 2.3. Організація операцій на аукціонах. Початкова підготовка аукціону. Власник доставляє свій товар аукціонному підприємству, посортований товар розбивається на партії, які називаються лотами. Кожному товару присвоюється но-мер лоту, під яким він заноситься в каталог із зазначеннями сорту та кількості. Місце та час аукціону повідомляється через пресу. Окрім того, постійним і потенційним покупцям розсилаються брошури-проспекти, вказуються прізвища власника товару й аукціоніста. 2.4. Огляд товару. Треба враховувати, що особливістю аукціонної торгівлі є попе-редній огляд товарів. Лоти розташовуються у складських приміщен-нях, і покупець зазначає номер партії, що сподобалася. На аукціонах чаю чи шерсті від кожної партії відбирається зразок. На аукціоні чаю та тютюну покупці можуть придбати зразки для додаткового огляду і перевірки якості..,;, .,;,., k ,,, Nil ,..- , 2.5. Аукціонні торги. ; s ?? і » ч:- Торги можуть проводитися голосним і німим способом. Аукці-онний торг ведеться публічно, почергово на кожний лот. При голо-сному способі аукціоніст оголошує номер і початкову мінімальну ціну. Після трикратного запитання (ніхто більше?) відбувається удар молотком по столу, і товар переходить у власність того покупця, який запропонував за нього найвищу ціну. Правила дозволяють знімати товар з аукціону, якщо досягнута вища ціна не задовольняє власника товару. Інколи аукціонний торг проводиться зі зниженням ціни. При німому способі проведення аукціону аукціоніст оголошує вихідну мінімальну ціну, а покупець заявляє про її підвищення умо-вними знаками, наприклад, підняттям олівця, пальця, мімікою. Аук-ціоніст, реагуючи на знаки, оголошує попередньо зумовлену підви-щену ціну. 2.6. Оформлення угоди. Покупець підписує стандартний формуляр аукціонного прода-жу, де вказується термін вивозу товару покупцем (1-14 днів). Деякі аукціоністи допускають кредит, встановлюють розмір знижок на тару, розмір оплати послуг при перепакуванні. Аукціонний спосіб торгівлі має певні переваги як для продавця, так і для покупця. Аукціон також є сприятливим середовищем для змови покупців з метою зниження цін. Правда, тут існує право продавця знімати товар із продажу. Однак зловживати цим правом небезпечно. -ъ, ч Тема 3. Поняття та організація торгів 3.1. Поняття торгів. s У діяльності сучасної міжнародної торгівлі торги займають осо-бливе місце. Це змагальний спосіб купівлі та продажу товарів чи здавання підрядів на виконання окремих робіт на певних умовах. Торги дозволяють зосереджувати в одному місці велику кіль-кість постачальників чи підрядчиків. 3.2. Організація торгів. Про торги оголошення у пресі публікується за І-2 місяці до їх початку. Торгові палати, консули, торгові радники, торгові центри інформують свої країни про наступні торги. Умови проведення торгів містяться у т. зв. тендері. Усі пропозиції друкуються у пресі. Оференти є присутніми при оголошенні їхніх пропозицій. Якщо кілька пропозицій однакові, то може бути влаштований аукціон. Якщо і це не дає результату, то питання вирішує жереб. Організатори торгів не зобов'язані вказувати причин відхилення пропозицій. І, Тема 4. Міжнародні ярмарки та виставки -* 4.1. Поняття ярмарків та виставок. Ярмарок - це періодичний ринок, де зустрічаються покупець і продавець. Виникнення ярмарків відноситься до епохи раннього феодалізму. Вони сприяли виникненню бірж і аукціонів. Ярмарки поділяються на місцеві, національні та міжнародні. За характером виставлених експонатів розрізняють ярмарки універса-льні та спеціалізовані. Виставка - це публічна демонстрація досягнень у певній галузі економіки, науки, культури. У деяких країнах, наприклад, в Україні функціонують постійно діючі виставки - це виставки досягнень на-родного господарства. 4.2. Значення ярмарків і виставок. Ярмарки набувають все більшого значення у міжнародних еко-номічних відносинах, будучи одним із дієвих засобів розширення міжнародної торгівлі, сприяння міжнародному науково-технічному обміну, налагодження взаємин між країнами. Великими міжнародними ярмарками с постійно діючі тор-гові ярмарки у Нью-Йорку, Монреалі, Чикаго, Франкфурті-на-Майні, Ганновері, Мілані, Палермо, Ліоні, Бордо, Марселі, То-кіо, Осаці. У країнах Східної Європи виділяють ярмарки в Лейпцигу, Брно, Пловдив!, Белграді, Загребі. У країнах, що роз-виваються, найвідоміші ярмарки у Тунісі, Касабланці, Дамаску, АЛЖИРІ, ТрИПОЛІ. Бувають такі ярмарки і в Україні. Оскільки ярмарки, як правило, не публікують даних г;ри укладе-ні угоди, то важко судити про їх значення у міжнародній торгівлі. 4.3. Організація міжнародних ярмарків та виставок. Організаторами торгових ярмарків та виставок є торгові палати, асоціації та федерації торговців і промисловців, державні та муніци-пальні органи, а також приватні підприємства. Організації, шо займаються влаштуванням ярмарків і виставок, е юридичними особами, вони реєструються, відповідають за своїми зобов'язаннями у межах їх майна. Організації створюють ярмаркові комітети чи управління ярмарків, які займаються організацією ярма-рків. Сюди входять такі заходи: розробка положень про ярмарок і права участі е ньому; будівництво та технічне облаштування павіль-йонів; організація роботи щодо залучення іноземних учасників; під-готовка готелів, ресторанів і кафе: забезпечення через урядові орга-ни Імпортних квот і валюти для учасників; вироблення правил мит-ного огляду для ярмпркозих вангажів тощо. Питаннями регулювання діяльності ярмарків і виставок займа-ються Спілка міжнародних ярмарків, в якій беруть участь 50 кра-?в, і Міжнародне; бюро виставок, де поряд із багатьма іншими дер-жаваагі задіяна й Україна. КЛЮЧОВІ СЛОВА Біржовий товдр; фондова біржа, акціонерне товариство; товари-ство ч обмеженою відповідальністю; біржове кільце; угода «спот»; фьючерсна угода; ліквідаційна каса; «короткий» і «довгий» контрак-ти; хеджування; брокер; лот; заставне право, аукціоніст; аукціонний торг; постачальник; підрядчик; тендер; ярмарковий комітет. РЕЗЮМЕ Важливе місце в організації діяльності міжнародних товарних ринків належить біржовим аукціонам, торгам, ярмаркам та вистав-кам. Усі ці явища товарних ринків функціонують за певними прин-ципами та міжнародними правилами, нормами і стандартами та ма-ють свою організаційну та правову специфіку. У світі існує два типи бірж - товарна і фондова. Кожна з них має свій організаційний та юридичний аспекти. Розрізняють біржові угоди на реальний товар та ф'ючерсні. Для зниження ризику біржового ринку проводиться страхування певних видів діяльності. Окремі продовольчі та сировинні товари продаються та купу-ються на особливих ринках - міжнародних товарних аукціонах. Це спеціально організовані, періодично діючі у певних місцях ринки. На них відбуваються публічні торги. Вони мають свого специфіку підготовки, огляду товару, торгів та оформлення угод. Торги послу-гами проводяться через спеціальні тендери. Періодичні зустрічі покупця та продавця відбуваються на ярма-рках. Ярмарки бувають місцеві, національні та міжнародні. «* КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ с 1. Який юридичний статус сучасних бірж? -? s; . 2. Опишіть техніку' операцій ІІз біржі реального товару. '* ' ' 3. Опишіть техніку операцій на аукціон! * л ' Лі * 4. Які переваги торгів? л , 5. Назвіть центри основних міжнародних ярмарків. ' ЛІТЕРАТУРА Ш Вавилов Г. Торговая реклама. - М„ 1992 Ш Герчикова И. Организация и техника внешнеторговых операций на капиталистическом рынке. - М., 1992, Ш Економічний словник-довідник / За ред. Мочерпого СВ. - К.: Fcmina, 1995. Ш Завадсъкий Й.С. Менеджмент. Том 1. - К.: Українеько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. Ш Кредісов A.I. ma in. Управління зовнішньоекономічною діяльні-стю.-К.: ВЇРА-P, 1998. Ш Мусатов В. США: биржа и экономика. - М., 1991. * Ш Мясоедов С. Биржа в конце 80-х годов. - М., 1990. * О Мясоедов С. Международныетоварные биржи. -М., 1994, Ш Стровский А.Е. Внешнеэкономическая деятельность предпри-ятия. - М.: ЮНИТИ, 1999. Ш Сухарсъкий B.C. Менеджмент (загальний з основами спеціаль-ного;. - Тернопіль: Астон. 2004.
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (01.05.2014)
Просмотров: 210 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: