Реферат на тему:Теорія грошей та грошово-кредитного регулювання - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Теорія грошей та грошово-кредитного регулювання. План Основні категорії грошового ринку Механізм створення грошей в банківській системі Грошово-кредитна політика та її інструменти Крива LM Модель IS-LM Нерівновага в моделі IS-LM Вплив ГКП на економіку в короткому періоді Механізм функціонування грошового ринку. Готівкові гроші - паперові гроші і монети. Безготівкові гроші - записи на банківських рахунках і внески в комерційних банках. Грошова маса - сукупність готівкових і безготівкових грошей. Грошовий ринок - ринок, де економічні суб'єкти купують необхідні їм ліквідні засоби, пускаючи в обіг короткострокові зобов'язання (банкноти). Кредитний ринок (ринок позичкового капіталу) - ринок, що забезпечує рух фінансових засобів від тих, хто заощаджує, до тих, хто інвестує, зобов'язання що знаходяться в обігу, є довгостроковими. Грошово-кредитний ринок - взаємодія грошового та кредитного ринків, де перерозподіляється грошова маса між окремими економічними суб'єктами з метою її використання на поточні і довгострокові потреби. Грошова пропозиція - реальна грошова маса, яка складається із готівкових і безготівкових грошей. mo- готівка поза банками; МІ - гроші для операцій (готівка + кошти на розрахункових та побічних рахунках); М2 - МІ + строкові депозити; М3 - М2 + кошти клієнтів за трастовими операціями банків; L - М3 + елементи ринку цінних паперів (ліквідні активи -короткострокові - до 3 міс. - державні цінні папери, ощадні облігації, облігації державних внутрішніх позик); D-L + закладні облігації та ін. аналогічні кредитні інструменти. Ліквідність - можливість перетворення будь-якого активу в грошову форму без суттєвої втрати вартості і в короткий строк. MS- пропозиція грошей, М3 - широка грошова маса, Р - рівень цін. Грошова пропозиція визначається Національним банком і не залежить від процентної ставки. і - номінальна ставка процента (ціна грошей) на грошовому ринку (доход по вкладах). Попит на гроші - попит на реальну грошову масу. Включає попит на гроші для угод і попит на гроші як активи. Попит на гроші для угод - визначається їх функцією як засобу платежу. MD1 — гроші для угод, Y- реальний ВНП, Р - рівень цін, V- швидкість обігу грошової одиниці. Або це рівняння Фішера: MV = PY. Попит на гроші як активи (як засіб збереження вартості). Виступає у формі грошей і у формі облігацій. Попит на гроші як активи. Сукупний попит на гроші - MDj + MD2. Функція грошового попиту: MD = L(Y,i)=kY-hi,j& MD - попит на гроші, k - коефіцієнт еластичності грошового попиту за доходом; h - коефіцієнт еластичності грошового попиту за відсотковою ставкою. Попит на гроші визначає також кембріджське рівняння. k - коефіцієнт, який показує частку доходу, який населення зберігає в грошовій формі. Модель грошового ринку MD - MS. ІЕ - рівноважна ціна грошей, або альтернативна вартість зберігання грошей, які не приносять процента. Вплив на грошовий ринок зміни пропозиції грошей. Зміна пропозиції грошей пов'язана із відсотковою ставкою і ціною облігацій. Відсотковий дохід - фіксована величина. Банківська система. Механізм створення грошей. Нацбанк регулює грошову пропозицію через комерційні банки. їх функції: 1. залучення грошей на депозит; 2. надання кредитів; Зв'язок між цими функціями спирається на розподіл залучених коштів на дві частини: І 1. обов'язкові резерви, норма яких регламентується Нацбанком (3 - 15% від суми вкладів) - OR; 2. додаткові (наднормативні) резерви, створюються самостійно (DR). Банківські резерви ® = OR + DR. Норма банківських резервів: R - банківські резерви, D - сума депозитних грошей, r - загальна норма банківських резервів. II. Кредитні гроші (МС): MC = D-R. Банківські резерви: R = D * r, де r — норма банківських обов'язкових резервів (обов'язкові безпроцентні внески до Нацбанку). Грошова база країни (Н): H = Rd + Rt + Rc + CY, де Rd – сума обов’язкових резервів за вкладами до запитання, Rt – сума обов’язкових резервів за строковими вкладами, Rc – надноормативні резерви, CY – готівка, що знаходиться в обігу. Загальний розмір грошової бази країни визначають за балансом Національного банку. Активи Нацбанку: - Валютні резерви (ВР), - Цінні папери (ЦП), - Кредити комерційних банків (ККБ), - Кредити уряду (КУ), - Інші активи (ІА). Пасиви Нацбанку: - Готівкові гроші в обігу (ГГО),< - Депозити комерційних банків (ДКБ), - Депозити уряду (ДУ), - Інші пасиви (ІП). Активи = Пасиви, то ВР + ЦП + ККБ + КУ + ІА = ГГО + ДКБ + ДУ + ІП. Депозити комерційних банків – це резерви грошової системи. Можливість створення грошей всією банківською системою визначається депозитним мультиплікатором. , де r = норма мінімальних банківських резервів. Депозитний мультиплікатор – числовий коефіцієнт, який показує, у скільки разів зміниться грошова маса в результаті зміни вкладів у грошово-кредитну систему на одну одиницю. Головна особливість комерційних банків – вони володіють здатністю створювати нові депозити. Це означає, що між початковим приростом депозитних грошей (Д?D) і створеними депозитами існує мультиплікативна залежність. Механізм створення грошей спирається на дві умови: 1). Нацбанк визначає норму обов’язкових резервів і, відповідно, впливає на банківські резерви; 2). Використовуючи кредитні гроші, банківська система перетворює їх у нові депозити і таким чином збільшує банківські гроші. Цей процес називається “багаторазове розширення (експансія) банківських депозитів”. Схема примноження депозитних грошей: r = 0,2. Банки \| Нові депозити Д?D \| Резерви ДR \| Кредитні гроші ДМС Банк 1 \| 100 \| 20 \| 80 Банк 2 \| 80 \| 16 \| 64 Банк 3 \| 64 \| 12,8 \| 51,2 \--\--\--\--\--\--\ \| \--\--\--\--\--\--\--\ \| \--\--\--\--\--\--\--\ \| \--\--\--\--\--\--\--\ Усього \| 500 \| 100 \| 400 З таблиці: 1). ?Д?D = ?ДR + ?ДMC; 2). Д?D1 = ?ДR Суть: Банк 1 – залучив на свій депозит 100 грн. нових грошей. I. Із цієї суми він 20 грн. (20%) відрахує в банківські резерви. Решта – 80 грн. – використовується для надання кредитів. II. Згідно з дорученнями клієнтів Банку 1 ця сума буде передана в Банк 2 на розрахунковий рахунок продавців товарів, що їх закуповують клієнти. Банк 2 розподіляє їх за аналогічною схемою. III. Процес створення депозитів закінчився тоді, коли жоден з банків у системі немає надлишку над 20% резервних вимог. IV. Банківська система досягне рівноваги тоді, коли з цих 100 грн. нових депозитів все буде повністю використано на створення банківських резервів, або коли ?ДR = ?Д?D1. Нові гроші, сворені банками, це є приріст грошової маси, або приріст грошової пропозиції. Депозитний мультиплікатор: Приріст грошової пропозиції: Це – спрощена модель приросту MS лише із депозитних грошей. Насправді MS складається із готівки та депозитів: MS = D + MB, де D – депозити, МВ – готівка. Відповідно: , де Н – грошова база R – банківські резерви, mm – грошовий мультиплікатор. , де d – коефіцієнт готівки, який визначає відношення готівкових грошей до депозитних. , r – норма обов’язкових банківських резервів. . Грошова маса (пропозиція): . Коефіцієнт готівки: , де МВ – готівкові гроші, D – депозитні гроші. Депозитні гроші: , де Н – грошова база, R – обов’язкова норма банківських резервів. Готівкові гроші: . Грошова пропозиція: грошова пропозиція. - грошовий мультиплікатор, який враховує два канали вилучень: у формі готівки та у формі банківських резервів. Грошовий мультиплікатор показує, на скільки грошових одиниць змінюється грошова пропозиція за зміни грошової бази на одну грошову одиницю. У грошово-кредитній політиці держави MS визначається Нацбанком, тому пошуковою величиною стає грошова база (Н). На грошову базу Нацбанк впливає через такі інструменти: 1) Операції з державними цінними паперами на відкритому ринку (ОВДП); 2) Визначення рівня облікової ставки; 3) Зміна рівня мінімальної резервної норми. Облікова ставка – відсоток, під який Нацбанк надає кредити комерційним банкам (дисконтна політика). Політика дорогих грошей (рестриктивна політика) – підвищення норми резервування веде до скорочення грошової пропозиції і росту відсоткової ставки. Політика дешевих грошей (експансіністська політика) – зниження норми резервування, підвищення пропозиції і зниження відсоткової ставки. Грошово-кредитне регулювання здійснює Нацбанк через монетарну політику. Монетарна політика – це сукупність певних цілей та інструментів їх досягнення. Цілі монетарної політики поділяються на кінцеві: - економічне зростання, - повна зайнятість, - стабільність цін; проміжні: - грошова пропозиція, - відсоткова ставка, - валютний курс. Через проміжні цілі Нацбанк впливає на кіневі цілі. Монетарна політика: вплив на ВНП. 1) Нацбанк впливає на ставку процента через мультиплікаційне збільшення чи зменшення грошової пропозиції. 2) Зміна ставки процента впливає на заплановані інвестиції. 3) Зміна інвестицій мультиплікативно впливає на ВНП. Ці три складові монетарної політики утворюють трансмісійний механізм, через який вона впливає на ВНП, зайнятість та рівень цін. Трансмісійний механізм монетарної політики: зв’язок грошового ринку, ринку капіталів, заощаджень та ВНП. І – інвестиції r – процент S – заощадження MS – пропозиція грошей MD – попит на гроші Грошово-кредитна політика, спрямована на розширення грошової пропозиції називається експансіоністською (стимулюючою). Така політика в короткостроковому періоді приводить до: 1. зниження % ставки, 2. збільшення обсягу виробництва, 3. росту рівня цін. Грошово-кредитна політика, спрямована на зменшення грошової маси в обігу приводить відповідно до протилежного результату: 1. % ставка підвищується, 2. обсяг виробництва знижується 3. рівень цін падає. Крива LM Виведення рівняння кривої LM. 1). Попит на гроші: 2). Рівновага на грошовому ринку: 3). Розв’язуємо рівняння відносно : Крива LM виступає як сукупність різних комбінацій доходу та ставки процента, яка задовольняє вимогу рівноваги грошового ринку . Побудова кривої LM 1) товарний ринок в моделі “витрати-випуск”, 2) рівновага грошового ринку, 3) крива LM. Зміщення кривої LM. 1) Якщо на ринку зросте пропозиція грошей від MS, до MS2, то утвориться надлишок грошової маси М2; 2) Попит на гроші визначається кривою MD, який пов’язано з обсягом ВНП y1; 3) Для відновлення рівноваги грошового ринку за рівня доходу y1, процентна ставка має знизитися до і2 і нова точка рівноваги буде Е2; 4) Зміщення рівноваги на графіку 2 (модель MD - MS) визначить нову точку рівноваги на графіку 1 (Е2) і крива LM1 зміститься на LM2. Нерівовага на грошовому ринку (точки поза кривою LM). Модель IS – LM Крива IS дає всі комбінації і та y , які забезпечують рівновагу на товарному ринку. Крива LM - комбінації і та y, які забезпечують рівновагу на грошовому ринку. Зміщення кривої IS. a) Якщо поліпшується інвестиційний клімат, то при ставці процента і підприємці збільшать інвестиції, в результаті чого рівновага товарного ринку визначатиметься кривою IS2. b) Ріст інвестицій збільшує виробництво до y2. c) На грошовому ринку пропозиція грошей залишається незмінною (крива LM), і приріст доходу перетворюється на додатковий попит на гроші, внаслідок чого ставка процента зросте з і до і2. d) Підвищення ставки процента вмикає механізм товарного ринку. Подорожчання кредиту зменшує інвестиційний попит і крива IS2 переміститься на IS1. e) В результаті скоротяться обсяги виробництва до y1 і ставка процента впаде до і1. Грошово-кредитна політика в моделі IS – LM. 1) Якщо Нацбанк збільшить Грошову пропозицію, то ставка процента знизиться від і до і2, крива LM збільшиться на LM2, обсяг інвестицій зросте і виробництво збільшиться до y2. 2) При скороченні грошової пропозиції ставки процента зростають від і до і1, інвестиції спадають, на товарному ринку скорочуються заплановані витрати і відповідно виробництво скорочується від y до y1. Комбінації нерівноважних станів товарного і грошового ринків. Механізм поетапного виходу товарного та грошового ринків із стану нерівноваги ЛІТЕРАТУРА Современная экономика / Под ред. Мамедова О.Ю. –Ростов-на-Дону, 1996. - С.169-176. Базилевич В.Д. та ін. Макроекономіка, опорний конспект лекцій. –К., 1997. Баликоев В.В. Общая экономическая теория –Новосибирск. 1997.- С. 338-346. Барр Раймон. Политэкономия. – М., 1995. Будаговська С. та ін. Мікроекономіка і макроекономіка. – К., 1998. Введение в рыночную экономику / Под ред. А.Я. Лифшица. –М., 1994. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика – СПб, 2000. Гальперин В.М. и др. Макроэкономика. – СПб, 1997. Гальчинський А. Теорія грошей. – К.: Основи, 1998. Дадаян В.С. Макроэкономика для всех. – Дубно, 1996. Долан Эдвин Дж. Макроэкономика. – СПб, 1994. Дорнбуш Р., Фишер С. Макроекономіка. - К.: Основи, 1996. Економіка України / За ред. Б.Ф. Заболоцького. – Львів, 1997. Казаков А.П., Минаев Н.В. Экономика. – М., 1996. Кондратьев Н.Д. Проблемы экономической динамики. – М., 1989. Костюк В.Н. Макроэкономика. – М., 1998. Курс економической теории / Под ред. М.Н. Чепурина. – Киров, 1994. Лившиц А.Я. Инфляция: краткий курс. // Российский экономический журнал, 1992. Луссе А. Макроэкономика: ключевые вопросы. –СПб., 1999. Любимов Л.А., Раннева Н.А. Основы экономических занний.-М., 1997. – С. 254-268. Макконнел К.Р., Брю С.Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика. – М., 1992.
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (30.04.2014)
Просмотров: 195 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: