Реферат на тему: Сутність і структура ринку - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Сутність і структура ринку. План 1. Еволюція поглядів щодо сутності поняття "ринок". 2. Умови формування і розвитку ринку. 3. Література Еволюція поглядів щодо сутності поняття "ринок". Ринок як один з інститутів товарного виробництва існує майже 7 тис. років. Перші спроби дати його наукове визначення були зроблені менше двох століть тому. Навіть А. Сміт і Д. Рікардо розглядали ринок як одне з поверхових явищ економіки, тому це поняття використовувалось ними здебільшого для характеристики ринкового попиту. Спочатку домінувало побутове розуміння поняття "ринок" як синоніма терміна "базар" — певної ринкової площі, на якій велась роздрібна торгівля. (Таке початкове спрощене побутове трактування збереглося в працях окремих сучасних економістів.) З ХП ст. у містах відбуваються численні регулярні ярмарки. Замість "ринок" усе частіше застосовують термін "район торгівлі". Саме тому французький економіст Антуан-Огюстен Курно (1801—1877) першим у науковій літературі визначення поняття "ринок" починає з терміна "район". Ринок, на його думку, це всякий район, на якому відносини покупців і продавців один з одним настільки вільні, що ціни на одні й ті самі товари мають тенденцію легко і швидко вирівнюватись. Позитивним у цьому визначенні є характеристика ринку через відносини його суб'єктів. Цей аспект визначення відтворювався у працях західних економістів і надалі. Так, А. Маршалл розглядав ринок як будь-яку групу людей, які вступають у тісні ділові відносини і укладають великі угоди щодо будь-якого товару. Проте у його визначенні, як і у дефініції Курно, відсутня чітка класифікація самих відносин: Курно називає їх просто відносинами, Маршалл — цільовими. Водночас визначення Курно є досконалішим, оскільки в ньому акцентуються саме відносини, а у Маршалла — групи людей. Такий самий недолік властивий трактуванню ринку як сукупності покупців. К. Макконнелл і С. Брю у підручнику "Економікс" ринок розглядають як "інститут або механізм, який зводить разом покупців (представників попиту) і продавців (постачальників) окремих товарів і послуг". Американський економіст П. Хейне стверджує, що ринок — "це просто набір взаємозв'язків, або конкурентних торгів". У обох дефініціях упущено таку важливу властивість ринку, як відносини між людьми і сутнісні ознаки цього інституту. "Сучасний економічний словник" трактує ринок як "1) місце купівлі-продажу товарів і послуг, укладання торгових угод; ) економічні відносини, пов'язані з обміном товарів і послуг, внаслідок яких формуються попит, пропозиція і ціна". Автори "Великого економічного словника" характеризують ринок як") сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, завдяки яким здійснюється реалізація товарної продукції і остаточно визначається суспільний характер втіленої в ній праці; ) будь-який інститут або механізм, який зводить разом покупців і продавців конкретного товару або послуг". В "Економічній енциклопедії" за редакцією Л. Абалкіна стверджується, що, "на відміну від побутового значення цього слова (місце, де з більшою або меншою регулярністю зустрічаються продавці і покупці певних товарів), ринок в науці визначається як сукупність умов, завдяки яким покупці і продавці товару (послуги) вступають у контакт один з одним з метою купівлі або продажу цього товару (послуги)". Дещо по-іншому ринок як економічну категорію трактують українські вчені. Так, у підручнику "Основи економічної теорії: політекономічний аспект" за редакцією Г. Климка визначення "самодостатній ринок, автоматично діючий механізм, що саморегулюється" охарактеризоване як абстракція, яка певною мірою відображає реалії XIX ст. На відміну від цього "сучасний ринок — це один з феноменів, що обслуговує складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють різні закономірності, численні регулюючі інститути (насамперед державні) і масова свідомість". А. Задоя та Ю. Петруня визначають ринок як "спосіб взаємодії економічних суб'єктів, що базується на ціновій системі і конкуренції". Інші українські вчені розглядають ринок як цілісну систему "економічних відносин і зв'язків між покупцями і продавцями, що будуються на основі ринкових цін". Наведеним дефініціям поняття "ринок" властиві такі основні недоліки: 1) відсутність характеристики категорії через поняття "економічні відносини" у більшості з визначень. Навіть ті економісти, які ці відносини називають, трактують їх по-різному. Окремі автори замість економічних відносин невиправдано пропонують категорію "соціально-економічні відносини"; 2) ігнорування суб'єктно-об'єктних відносин. Замість цього в окремих визначеннях називають лише суб'єкти або об'єкти таких відносин (тобто товарів та послуг); 3) відсутність системного концептуального визначення, в якому були б синтезовані основні ознаки ринку як економічної категорії; 4) здебільшого антиісторичний підхід до проблеми. Автори підручника "Основи економічної теорії: політекономічний аспект" за редакцією Г. Климка намагаються розглянути цю проблему (коли називають ринок і сучасний ринок), але визначення сучасного ринку у підручнику відсутнє. Історичний аспект категорії "ринок" може бути з'ясований шляхом виокремлення сучасних суб'єктів ринку, акцентування на типі ринку (вільний, регульований та ін.). Сучасний ринок — регульована система економічних (техніко-економічних, організаційно-економічних та економічної власності) відносин між суб'єктами різних типів і форм власності і господарювання, в межах окремих країн I світового господарства з приводу купівлі товарів І послуг згідно з законами товарного виробництва. Таке визначення може бути конструктивним з погляду економічної теорії, але воно недостатнє для характеристики політико-економічного аспекту ринку, тобто з боку відносин економічної власності. В одному із сучасних російських підручників з політекономії робиться спроба в контексті суспільної форми визначити ринок: "це суспільна форма організації і функціонування економіки, за якої забезпечується взаємодія виробника і споживача без посередницьких інститутів"5. Проте таке тлумачення розширює зміст ринку до системи виробничих відносин (відносин економічної власності) у всіх сферах суспільного відтворення, що науково не аргументовано. Доцільніше говорити про ринок як форму організації товарно-грошових відносин. В одній із названих вище робіт українських вчених з акцентом на політекономічний аспект відсутнє ґрунтовне визначення не лише в такому аспекті, айв економічному контексті. Щоб обґрунтувати політико-економічне визначення ринку, треба перейти від категорії "економічна власність" до "привласнення" як форми реалізації власності. Привласнення у сфері обміну, де відбувається купівля-продаж товарів, є вторинним порівняно з привласненням у сфері безпосереднього виробництва. Так, привласнення частини неоплаченої праці найманих робітників на підприємстві відбувається через подовження робочого дня, підвищення інтенсивності праці тощо. У процесі обміну на ринку таке привласнення здійснюється під час купівлі-продажу робочої сили, зокрема при встановленні заробітної плати нижче вартості товару робоча сила (а отже, нееквівалентності у сфері обміну) та інших випадках. Органічний зв'язок ринку з відносинами економічної власності (привласнення) виявляється і в тому, що процес купівлі-продажу товарів і послуг означає водночас наявність відносин відчуження-привласнення. Ринок (у політекономічному аспекті) — сукупність відносин економічної власності з приводу вторинного привласнення й відповідного відчуження у сфері обміну через механізм цін на товари і послуги (передусім на ціну робочої сили), механізм інфляції, а також державного та наддержавного регулювання цін, попиту і пропозиції. Системно економічну сутність ринку та його політекономічний аспект розкривають виконувані ним функції. Функції ринку та умови його діяльності і розвитку. В економічній літературі функції ринку часто трактуються звужено і однобоко, що призводить до несистемного розуміння його сутності. До основних функцій ринку, які характеризують вплив ринку і змін, що на ньому відбуваються, на зміни інших явищ і процесів, а отже, взаємозалежностей між ними, належать:— ціноутворююча функція — остаточне визначення вартості товарів і послуг, їх ціннісних еквівалентів у процесі реалізації, перетворення продукту праці на товар, втіленої у продукті суспільно необхідної праці і корисності — у вартість;— регулююча функція — остаточне узгодження (початкове узгодження відбулося при здійсненні маркетингової діяльності підприємств) обсягів виробництва і споживання, а отже, пропозиції і платоспроможного попиту як щодо загального обсягу, так і стосовно асортименту товарів і послуг. Таку саму роль виконує ринок в узгодженні пропорцій між нагромадженням і споживанням та інших;— спонукаюча функція — спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати виробництва (тобто витрати на окремому підприємстві) порівняно Із суспільно необхідними, підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, їх якостей та споживчих властивостей, що на макрорівні виявляється у стимулюванні науково-технічного прогресу, ефективності суспільного виробництва;— інтегруюча функція — забезпечення безперервності всіх сфер суспільного відтворення (зокрема, прямого та опосередкованого зв'язку між виробництвом і споживанням) як основи цілісності національної економічної системи, а також її взаємозв'язку з іншими національними економіками у масштабі світового ринку через прямі та зворотні економічні зв'язки;— контролююча функція — сприяння контролю споживачів над виробництвом, посиленню економічності споживання шляхом зіставлення грошових доходів із цінами;— функція розвитку — стимулювання конкуренції між виробниками товарів і послуг в межах окремих країн і світового господарства, а отже, рушійних сил розвитку економіки;— функція санації — очищення економічної системи від неефективних і нежиттєздатних підприємств через механізм конкуренції. Це унеможливлює або значно ослаблює виробництво заради виробництва, тобто знижує витратний характер економіки;— інформаційна функція — постійна наявність таких ринкових сигналів, як ціни, ставки за кредит тощо, з допомогою яких можна оперативно змінювати плани господарської діяльності. Деякі функції ринку негативно впливають на зміну окремих аспектів економічної системи, тобто є дисфункціональними:— функція провокування та здійснення банкрутства — диференціація товаровиробників, неминучість банкрутства частини з них;— функція породження монополістичних тенденцій в економіці — концентрація виробництва і власності, а також централізація власності, що на певному етапі призводить до виникнення монополій передусім у сфері обміну, до яких належать синдикати і трести;— функція диспропорційності — нерівномірність у розвитку окремих галузей, регіонів, у тому числі в межах світового господарства. У політекономічному аспекті ця дисфункція ринку посилює дію закону нерівномірності економічного розвитку, диференціацію капіталістичного відтворення і, як наслідок, нерівномірність у відтворенні робочої сили, відносин економічної власності;— функція нерівномірного розвитку — дисбаланс розвитку різних елементів продуктивних сил. Ринок не спроможний розвивати фундаментальні наукові дослідження (внаслідок чого гальмується прогрес дослідно-конструкторських розробок на рівні підприємств), підвищувати загальноосвітній рівень робочої сили в масштабі всієї країни (тому стримується розвиток основної продуктивної сили);— антисоціальна функція — нерівномірний розподіл економічної власності в суспільстві, соціальна незахищеність окремих соціальних верств і груп населення;— антиекономічна функція — ринок посилює наростання інфляційних процесів в економіці, поглиблює економічні кризи, сприяє зростанню кількості безробітних;— антиекологічна функція — відсутність внутрішніх ринкових стимулів до збереження природи (як наслідок — на певному етапі розвитку капіталістичного способу виробництва виникає екологічна криза);— платіжнозвужуюча функція — зниження платоспроможного попиту споживачів шляхом штучного підвищення цін підприємствами-монополіста-ми, гіпертрофованої реклами тощо. Крім цих дисфункцій, ринок не може вирішити багато інших соціально-економічних проблем сучасності. Відомі американські економісти Е. Долав та Д. Ліндсей, узагальнивши різні дефекти ринку, навіть запровадили термін "фіаско ринку", яким, зокрема, пояснюють необхідність втручання держави в економіку. Вітчизняні реформатори, які упродовж 90-х років XX ст. (а деякі й нині) закликали до переходу від адміністративно-командної економіки до ринку, не враховували, що ринку властиві і негативні особливості, які можуть переважати позитивні. Якщо навіть послуговуватись науковим визначенням ринку без урахування негативних аспектів, то його побудова означає необхідність формування сучасних економічних відносин лише в одній із сфер суспільного відтворення — у сфері обміну — похідній від сфери безпосереднього виробництва. А таке розуміння сфери обміну і ринку не збігається з тлумаченням обміну (йдеться передусім про обмін діяльністю між людьми, який виникає на основі суспільного поділу праці) як передумови існування людства, не поширеним у західній науковій літературі. Держава і наддержавні органи повинні проводити таку економічну політику, яка посилюватиме позитивні функції ринку і послаблюватиме або нейтралізуватиме частину негативних. Для того щоб виконувати свою конструктивну роль, ринок повинен відповідати основним критеріям, тобто бути: 1) ринком цивілізованих покупців ("покупець завжди має рацію"). Тоді пропозиція дещо перевищує попит, завдяки чому продавці, намагаючись продати товар (послугу), поліпшують якість його і обслуговування, удосконалюючи виробництво; 2) всебічно вивченим через досконалу маркетингову діяльність торговельних підприємств, що функціонують у сфері обігу, підприємств-товаровиробників, з урахуванням державних прогнозів та поточних і перспективних планів; 3) немонополізованим або маломонополізованим; 4) раціонально і оптимально регульованим. Щоб ринок задовільно виконував свої основні функції, необхідно забезпечити комплекс умов. Умови формування і розвитку ринку. Для ефективного функціонування цивілізованого ринку необхідні такі умови: 1) реальний плюралізм типів і форм економічної власності та форм господарювання. Як свідчить досвід розвинутих країн, для цього повинні існувати індивідуальна (приватна) власність (заснована як на власній, так і на чужій праці), колективна (у формі акціонерних компаній, кооперативів, власності трудових колективів тощо), державна (муніципальна, регіональна) власність, змішана та інші типи і форми власності як результат їх різних комбінацій; 2) розвинуте антимонопольне законодавство та дієві механізми його реалізації певною мірою послаблюють монополістичні тенденції в економіці й сприяють ефективному функціонуванню сучасного ринку; 3) ефективна система економічного, правового та адміністративного регулювання економіки державою (за переважання економічних методів); 4) доступність всебічної інформації про ринок; б) конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності (їх кількість у виробництві однотипної продукції повинна становити більш як 7—8, оскільки 1—2 суб'єкти — це монополія, а 3—5 — олігополія); 6) розвинутий і розгалужений комплекс об'єктів власності, які можуть стати об'єктом купівлі-продажу; 7) наявність ринкової інфраструктури, тобто комплексу інститутів, підприємств, служб та установ, які забезпечують обслуговування ринку, купівлю-продаж різних об'єктів власності; 8) свобода господарської діяльності, що передбачає здатність суб'єктів господарювання самостійно вибирати партнерів і заключати з ними контракти, договори за взаємовигідними цінами, вільно розпоряджатись частиною прибутку (після сплати податків), різними ресурсами, незалежність у прийнятті інших господарських рішень, що поєднується з відповідальністю за економічно необгрунтовані рішення, господарювання на принципах господарського розрахунку (самоокупності, самофінансування та ін.) тощо; 9) поступова і наростаюча інтегрованість національної економічної системи у світове господарство передусім через механізм міжнародного поділу праці; 10) наявність економічно доцільного доступу до джерел фінансування — низьких ставок за банківські кредити, сприятливого інвестиційного клімату в країні тощо. Відсутність таких умов зумовлює особливості функціонування ринку в Україні. До них належать: а) значна частка бартерних операцій, внаслідок яких звужується сфера ринкових відносин; б) засилля імпортних дешевих товарів (іноді сумнівної якості), надмірна питома вага яких не дає змоги вітчизняному ринку виконувати низку конструктивних функцій; в) наявність монополістичних підприємств і компаній, які деформують ринок, і відсутність ефективного державного регулювання цін на товари цих структур, внаслідок чого звужується платоспроможний попит населення, місткість внутрішнього ринку. Так, у 1988 р. лише у машинобудуванні налічувалося 166 абсолютних монополістів і 180 монопольних виробництв; г) мізерна частка заощаджень населення (частина з яких знаходиться на руках), що звужує джерела кредитних ресурсів, сприяє високим відсотковим ставкам на кредити, руйнівним для виробників; ґ) доступ до інформації мають ті підприємства і компанії, власники яких належать до кланово-номенклатурної еліти, наближеної до влади; д) незначна кількість малих підприємств, а отже, відсутність розвинутого ринкового середовища досконалої конкуренції і немонополістичного сектору економіки; е) надмірний податковий прес, який перешкоджає господарюванню на основі принципів самоокупності, самофінансування, рентабельності, а тому формує потужну тіньову економіку, в межах якої відсутній цивілізований ринок; є) відсутність сучасної інфраструктури ринку, зокрема ефективно функціонуючих бірж, комерційних банків тощо; ж) неефективна система економічного, правового та адміністративного регулювання, зокрема відсутність виваженої економічної політики, що робить ринок стихійно-монополізованим, руйнівним щодо народного господарства; з) дуже низький рівень інтегрованості у міжнародний поділ праці; и) нерозвинутість ринку робочої сили, свідченням чого є надзвичайно низька ціна на неї, що за умови значного відриву цін на товари широкого вжитку стимулює значний відтік кваліфікованої робочої сили за кордон і робить неповноцінним такий вид ринку (який є одним з найважливіших), що негативно впливає на розвиток ринку товарів широкого вжитку і послуг та інших ринків; і) недосконалий інвестиційний клімат (за цим показником наша держава посідала у 1997 р. 135 місце у світі), на низьку якість якого впливає передусім висока корумпованість (за цим показником Україна займала у 2000 р. третє місце у світі). Література 1. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. — К.: Ін-ст. екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. — 1008 с. 2. Економічна енциклопедія: У 3 т, / Редкол.: ...С. В. Мочерний (відп. ред) та ін. — К,: ВЦ -Академія". 2000—2002. 3. Економічний словник-довідник / За ред. С. В. Мочерного. — К.: Феміна. 1995. — 368 с 4. Жбанкова И. И. Философские принципы в научном познании. — Минск, 1974. 5. ЗагородніЙ А. Г., Вознюк Г. Л., Смовженко Т. С. Фінансовий словник. — К,: -Знання-. 2000. — 587 С 6. Задоя А. А., Петруня Ю. Е. Основы экономической теории. — М.: "Рубари", 2000. — 479 с 7. Иноземцев В. Л. За пределами экономического общества. — М., 1998. 8. Иноземцев В. Л. К теории постэкономической общественной информации. — М., 1995. 9. Исследования по общей теории систем. — М„ 1969. 10. Історія економічних учень / За ред. Л. Я. Корнійчук, Н. О. Татаренко. — К.: КНЕУ, 1999. — 564 с 11. Історія економічної думки. — К.: Фенікс, 1996. — 412 с. 12. Канторович Л. В. Оптимальные решения в экономике. — М.: Наука, 1972. 13. Кейнс Дж. М. Избранные произведения. — М.: Экономика. 1993. 14. Ковальчук В., Сарай М. Економічна думка минулого і сьогодення:
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (01.05.2014)
Просмотров: 215 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: