Реферат на тему:СУЧАСНЕ СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО. Міжнародна економічна інтеграція - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:СУЧАСНЕ СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО. Міжнародна економічна інтеграція. ТЕМА: СУЧАСНЕ СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО. Міжнародна економічна інтеграція 1) Сучасне світове господарство Вихідною категорією світового господарства е економічна діяль-ність як спосіб забезпечення життя людини, її головна сфера — матеріальне виробництво. Організаційною фор-мою, в якій здійснюється економічна діяльність, є госпо-дарство. Таким чином, господарство — це економічна си-стема, функціонування якої являє собою процес еконо-мічної діяльності Особливість національного господарства полягає в тому, що економічна діяльність обмеже-на рамками держави (країни). Отже, національне гос-подарство — це економічна система, функціонування якої являє собою процес економічної діяльності в межах країни. Ця система єдина в економічному і організацій-ному відношенні й складається Із сукупності взаємопо-в'язаних; галузей та сфер діяльності, що мають визначе-ну пропорційність (співвідношення) у розвитку, і обу-мовлена розміщенням на території країни. Як світ складається із країн, так і світова економіка (господарство) складається з національних господарств цих країн. Але то не просто сукупність або сума. Світове господарство — це сукупність національних господарств та їх економічних взаємовідносин. Слід підкреслити, що без економічних відносин національні господарства за-лишилися б відокремленими і не створили б світову економіку як систему. Відомо, що в розвитку продуктивних сил рано чи пізно настає період, коли вони виходять за межі націо-нальних кордонів — починається інтернаціоналізація господарського життя. Економічні зв'язки між країнами помітно зміцнюються уже у XIX ст. під впливом великої машинної індустрії, яка потребує багато сировини та залучає до її видобутку і виробництва дедалі нові краї-ни. Здійснивши на базі великого машинного виробницт-ва перехід до масового випуску продукції, багато галу-зей все частіше починають працювати не тільки на внут-рішній, а й на зовнішній ринок. Прискорений внаслідок цього процес міжнародного поділу праці (приблизно до середини XIX ст.) спричинив до виникнення такої ситу-ації, коли більшість країн стали досить тісно економічно пов'язаними. Саме на цей період припадає зародження світового господарства. Всесвітнє господарство — система взаємодіючих гос-подарств усіх країн світу, цілісний характер і функціо-нування якої визначаються об'єктивними законами роз-витку людського суспільства. Світове господарство як система має свою структу-ру. Зауважимо, що тривалий час паралельно існувало три точки зору (підходи) на його структуру, формацій-на (міжсистемна) концепція; концепція «трьох світів» і концепція «центру та периферії». Формаційний підхід полягає в тому, що світове гос-подарство розглядається з точки зору суспільно-економічних формацій. Виходячи з цього, розрізняли світову систему капіталістичного господарства та світову систему соціалістичного господарства, а окремі національні економіки входили у відповідну систему господарства. Концепція «трьох світів» розподіляла світову еконо-міку на світ капіталізму, світ соціалізму та світ, що роз-вивається. Відображенням такої точки зору е поширені в останні десятиріччя статистичні Матеріали, де усі країни поділяються на три названі вище групи. Останнім часом найбільшого поширення набула тре-тя концепція, згідно з якою світова економіка має свій «центр» (найбільш розвинуті країни) та «периферію» (країни, що відстають від «центру» за рівнем економіч-ного розвитку). Переваги такого підходу полягають у тому, що структура світового господарства розглядає-ться тільки з точки зору критеріїв економічного розвитку. Між «центром» та «периферією» чіткої межі немає. До «центру» належать, як правило, країни Західної Європи (у першу чергу ЄС), США, Канада, Японія, деякі країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (Нова Зеландія, Австралія та Ін.). До світової «периферії» на-лежать всі інші національні економіки, але вони в свою чергу розподіляються на групи за ступенем віддаленос-ті від «центру». Систематизація національних економік, виділення типів країн, їх групування необхідне для того, щоб: систематизувати країни відповідно до особливостей та рівня їх розвитку; виявити їх характерні риси; визначити місце у системі світового господарства та міжнародних економічних відносин; визначити та передбачити імовірні перспективи їх розвитку. 2) Міжнародна економічна інтеграція Міжнародна економічна інтеграція — це вищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин, коли інтер-націоналізація господарського життя проявляється у пе-реплетінні національних господарств двох або кількох країн та проведенні ними узгодженої міждержавної тор-говельно-економічної політики. Динамічний розвиток процесів міжнародної еконо-мічної інтеграції зумовлений: економічним розвитком країн, їх груп та регіонів сві-ту в умовах нерівномірного розподілу ресурсів; закономірностями науково-технічного прогресу; тенденціями демографічного розвитку; наявністю і необхідністю вирішення глобальних про-блем (енергетичної, продовольчої, економічної, охорони навколишнього середовища, використання світового оке-ану та космосу, економічного зростання та народонасе-лення, економічної безпеки, роззброєння); різким скороченням відстаней за рахунок розвитку транспортно-комунікаційних мереж, ринковою «уніфікацією» економічного розвитку. Як теоретично обґрунтовані і практично апробовані виділяють такі основні форми міжнародної економічної Інтеграції: зона преференційної торгівлі; зона (асоціа-ція) вільної торгівлі; митний союз; спільний ринок, еко-номічний та політичний союзи. Зона преференційної торгівлі являє собою зону з пільговим торговельним режимом, коли дві або кілька країн зменшують взаємні тарифи по імпорту товарів, зберігаючи рівень тарифів у торгівлі з іншими країнами, Найбільш показовим історичним прикладом такої фор-ми інтеграції є преференційна система Британського співтовариства (1932 р.), що об'єднувала 48 держав, У зонах вільної торгівлі діє особливий пільговий торговельний режим для країн-учасниць за рахунок усунен-ня внутрішніх тарифів при їх збереженні в торгівлі з іншими країнами. Типовими прикладами є Європейську асоціація вільної торгівлі (1960 р.), зона вільної торгів-лі США— Канада (1988 р.). Митний союз — це угода двох або кількох держав, що передбачає усунення внутрішніх тарифів та встанов-лення спільного зовнішнього тарифу. Такі угоди діяли у Бенілюксі (з 1948 р.) та Європейському союзі (з 1968 р.). У межах спільного ринку забезпечується вільний рух не тільки товарів, а й послуг, капіталів і громадян (робочої сили). Такі умови економічних взаємовідносин у, цілому характерні нині для Європейського союзу. Формується Північноамериканський спільний ринок (США, Канада, Мексика). В економічному союзі вільний рух факторів у результаті виробництва доповнюється гармонізацією внутріш-ньої та зовнішньої економічної політики. У країнах-учасницях функціонує, як правило, єдина грошова одиниця. Прикладом таких союзів є Бенілюкс (з 1960 р.) США, до 1991 р.— колишній СРСР. На стадії практичної ре-алізації плани по створенню економічного і валютного союзу Європейського співтовариства. На основі економічних створюються політичні союзи, в яких поряд з економічною забезпечується і політична інтеграція. Економічна природа інтеграційних угруповань та взаємовідносин між країнами, що їх утворюють, зумов-люють логіку і спадкоємність у становленні та розвитку форм міжнародної економічної інтеграції. Для створення економічного інтеграційного угрупо-вання двох або кількох країн необхідні певні політико-правові, економічні, соціально-культурні та інфраструктурні умови. Ефективність міжнародної економічної інтеграції до-сягається за рахунок: усунення дискримінації та бар'єрів між країнами — учасницями інтеграційних угруповань у русі товарів, по-слуг, капіталу, робочої сили і підприємництва; стандартизації та уніфікації у виробничо-комерційній сфері; динамічного ефекту внаслідок розширення ринку і економії на масштабах виробництва, забезпечення достатнього рівня конкуренції. Для зрілих інтеграційних угруповань (спільний ри-нок, економічний та політичний союзи) характерні: синхронізація процесів відтворення у межах груп країн; створення господарського комплексу з тісними взає-мозв'язками національних економік і пріоритетом влас-ного поділу праці; особливі механізми регулювання переважно через наднаціональні органи; узгоджена політика як у взаємних економічних від-носинах, так і у відносинах з іншими країнами та їх групами. У цілому послідовний розвиток форм міжнародної економічної інтеграції забезпечує більш повне і раціо-нальне використання економічного потенціалу країн та підвищення темпів їх розвитку. Водночас вирішуються важливі питання соціальної політики як внаслідок об'-єктивно зумовленого зниження цін на основні товари і послуги та створення нових робочих місць, так і через концентрацію зусиль країн-учасниць на пріоритетних програмах соціально-економічного розвитку. Слід також зазначити, що в зрілих інтеграційних угрупованнях ви-робляються і реалізуються потужні та дійові механізми й інструменти забезпечення групової економічної без-пеки. Тим часом, незважаючи на очевидні економічні пере-ваги, процеси міжнародної економічної інтеграції пере-бігають у складному переплетінні політичних і соціально-економічних проблем. Основними чинниками, що зумовлюють виникнення та існування таких проблем, є: націоналізм; традиційні конфлікти між окремими країнами та групами країн; ідеологічні розходження, полІтико-правові, економічні й соціально-культурні відмінності країн-учасниць; збільшення витрат при реа-лізації регулюючих функцій на наднаціональному рівні; суперечності розширення складу інтеграційних угрупо-вань та ін. Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні певні особливості, а саме: динамізм процесів міжнародної економічної інтегра-ції в цілому; нерівномірність розвитку і реалізації форм міжна-родної економічної інтеграції; розвиток поряд з інтеграційними дезінтеграційних процесів; переважний розвиток регіональних міжнародних еко-номічних угруповань (економічний регіоналізм); формування реальних умов світової економічної інте-грації. Великий досвід і потенціал регіональної міжнародної економічної інтеграції має Європа, що зумовлено як по-літичними і соціально-економічними особливостями роз-витку європейських країн у період після другої світової війни, так і сучасними тенденціями розвитку світової економіки, коли остаточно формуються три світових еко-номічних центри (Європа, Північна Америка з доміную-чою роллю США та Азія з пріоритетом Японії).
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (27.04.2014)
Просмотров: 254 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: