Реферат на тему: Споживання. заощадження. інвестиції - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Споживання. заощадження. інвестиції. Зміст 1. Функція споживання 2. Функція заощаджень 3. Функція інвестицій 4. Мультиплікатор інвестицій Список використаної та рекомендованої літератури Функція споживання Закрита економіка містить три суб'єкти макроекономіки: С — сектор споживання, І— сектор інвестицій, G — державний сектор. Основна макроекономічна тотожність для закритої економіки виражається таким чином: Х = С + І + G. Слід розрізняти Х — дохід та Х'= Х-Ф—частина доходу, яка залишилася після сплати податків, тобто післяподатковий, або використовуваний дохід. Дохід поділяється на споживання (С) та заощадження (S): Х = С + S або Y'= Y-T=C + S. Функція споживання (рис. 5.1) виражає залежність між використовуваним доходом і обсягом споживання і має вигляд: С = F(Y') = = F(Y- Т). Функція була запроваджена Кейнсом. Визначальним чинником споживання у функції є дохід: С = с0 + с' (Y- Т) = с0 + c'Y, де с0 — автономне споживання, тобто обсяг споживання, який не залежить від використовуваного доходу (за рахунок позик, у борг, за рахунок заощаджень, субсидій). Рис 5 1 Функція споживання Гранична схильність до споживання (MFC — Marginal propensity to consume), с'— це величина, яка показує, на скільки одиниць зміниться обсяг споживання при зміні використовуваного доходу на одиницю і визначається за формулою c'=MPC = ДC/ДY, де ДС — приріст споживчих витрат, ДY — приріст використовуваного доходу. З геометричної точки зору гранична схильність до споживання — це кут нахилу кривої споживання. Середня схильність до споживання (ДРС — Average propensity to consume) — це частка споживання у використовуваному доході: ДPC=C/Y. Якби споживчі витрати дорівнювали післяподатковому доходу, то графік функції споживання збігся б із бісектрисою. Перетин лінії 45° і графіка споживання у точці А означає рівень нульового заощадження (рис. 5.2). Знак "-" означає від'ємне заощадження, оскільки витрати перевищують доходи, а знак "+" — додатне заощадження, тому що доходи перевищують витрати. Рис. 5.2. Від'ємне, нульове та додатне заощадження Функція заощаджень Заощадження S (Save) — це неспожита частина доходу. Найпростіша функція заощадження має вигляд: S = F( У). Кожній функції споживання відповідає єдина функція заощаджень (рис. 5.3): S= Y-C= Y-с0-с'Y=-с0 + (1-с')Y; С=с0 + с'Y, де 5* — величина заощаджень домашніх господарств, с0 — автономне споживання, 1 - с' = s'— гранична схильність до заощадження, Y —дохід. Гранична схильність до заощадження (MPS — Marginal propensity to save) — це величина додаткового заощадження з однієї додаткової грошової одиниці використовуваного доходу, або показник того, на скільки одиниць зміниться обсяг заощадження за умови зміни використовуваного доходу на одиницю: MPS = AS IAY, де ДS* — приріст заощаджень, ДY — приріст використовуваного доходу. Оскільки частина кожної грошової одиниці (гривні), яка не споживається, обов'язково заощаджується, то М PC + MPS = 1; MPS = AS/AY. Середня схильність до заощадження (APS — Average propensity to save} — це частка заощаджень у післяподатковому доході: MPS = = Д8/ ДХ. Рис 5 3 Функція споживання та функція заощадження У короткостроковому періоді зі збільшенням доходу зростають і споживання, і заощадження, але при цьому середня схильність до споживання має тенденцію до зниження, а середня схильність до заощадження — тенденцію до зростання. У довгостроковому періоді середні схильності стабілізуються. Чинники споживання та заощадження, які не залежать від доходу і впливають на функції споживання і заощадження, зміщуючи їх графіки:* багатство. Зростання багатства (нерухомість, фінансові активи) зміщує графік споживання вгору, а графік заощадження — вниз;* податки. Зниження податків збільшує післяподатковий дохід, і тому зростають споживання і заощадження, і навпаки;* рівень цін. Зростання цін скорочує споживання і заощадження, і навпаки;* відрахування на соціальне страхування. Збільшення відрахувань скорочує споживання і заощадження;* очікування. Очікування зростання грошових доходів у майбутньому зумовлює збільшення поточних витрат;* споживча заборгованість. Зростаюча споживча заборгованість зменшує споживання та заощадження, і навпаки;* відсоткова ставка. Зі зростанням відсоткової ставки поточне споживання зменшується, а заощадження зростають. Функція інвестицій Інвестиції (7 — Investment) — це економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства. Джерелом інвестицій є заощадження. Інвестиції — найбільш мінлива частина сукупного попиту AD. Вони поділяються на чотири групи: 1) інвестиції в основний капітал (машини, обладнання); 2) інвестиції в житлове будівництво; 3) амортизація; 4) інвестиції в товарно-матеріальні запаси. У макроекономіці базовою інвестиційною функцією є функція, яка залежить від відсоткової ставки: 7 = 7(г). Зауважимо, що інвестиції залежать від реальної (а не номінальної) відсоткової ставки. Функція інвестицій є спадною і відображає обернену залежність між відсотковою ставкою та інвестиціями в основний капітал. Із зростанням реальної відсоткової ставки інвестиції зменшуються, оскільки витрати на одиницю капіталу зростають, що зменшує прибутковість капіталу (рис. 5.4). Крім відсоткової ставки, на інвестиції впливають такі невідсот-ковічинники:* витрати на основний капітал. Із зростанням витрат інвестиційний попит скорочується, і навпаки;* податки на підприємця. Зростання податків призводить до зниження дохідності і зміщує криву попиту на інвестиції ліворуч, а зменшення податків — праворуч;* технологічні зміни. Прискорення НТП змішує криву попиту на інвестиції праворуч, і навпаки;* очікування. За оптимістичних прогнозів економічних умов у країні попит на інвестиції зростає, крива попиту зміщується праворуч, за песимістичних — ліворуч (рис. 5.5). Рис 5 4 Функція інвестиційного попиту Рис 5 5 Вплив невідсоткових чинників на інвестиції Мультиплікатор інвестицій Розрізняють автономні інвестиції та індуційовані. Автономні інвестиції— це інвестиції, які не залежать від рівня доходу. Найпростіша функція автономних інвестицій має вигляд: / = е - dR, де / — автономні інвестиційні витрати, е — автономні інвестиції, які визначаються зовнішніми економічними чинниками (запаси корисних копалин), R — реальна відсоткова ставка, d — емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки ставки відсотка. Індуційовані інвестиції — це інвестиції, які залежать від рівня доходу. Мультиплікатор інвестицій, т, — це число, яке показує, у скільки разів зростає рівноважний дохід Д 7 за умови збільшення автономних інвестицій на ДI: Зв'язок між мультиплікатором та граничними схильностями виражається таким чином: Список використаної та рекомендованої літератури 1. Агапова Ф. Б., Серегина С. Ц. Макроэкономика: Учебник / Под общ. ред. А. В. Сидоровича. — М.: Дело и сервис, 2000. — Гл. 5. 2. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика. — СПб.: Литера-плюс, 1994. — Гл. 5, 6. 3. Макроэкономика I В. М. Гальперин, П. И. Гребенников, А. И. Леус-ский, Л. С. Тарасевич. — СПб., 1994. — Гл. 3. 4. Манків З. Грегорі. Макроекономіка: Підруч. для України. — К.: Основи, 2000. — Розд. 16, 17. 5. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г. О., Тітьонко О. М. Макроекономіка. — К.: Либідь, 1999. — Гл. 4. 6. Селищев А. С. Макроэкономика: Учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2000. — Гл. 2, 3. 7. Статистичний щорічник України / Державний комітет статистики України. 1997-2004. — К.: Техніка.
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (28.04.2014)
Просмотров: 179 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: