Реферат на тему:Ринковий механізм регулювання економічних відносин - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Ринковий механізм регулювання економічних відносин. План 1. Виробництво і прибуток. 2. Споживчий попит. 3. Організація виробництва. 4. Розподіл доходів. 5. Орієнтуюча функція цін. 6. Конкуренція. Основна мета розділу — показати, яким чином ринковий механізм здійснює координування складних соціально-економічних проблем. Далі ми з'ясуємо, як ринкова інфраструктура впливає на функціонування ринкової системи в цілому та розглянемо позитивні й негативні сторони ринку. Фундаментальні проблеми економіки Кожне суспільство, незалежно від його соціально-економічного ладу, чи то воно ґрунтується на суспільній чи приватній, чи державній формах власності, розв'язує такі основні та взаємозв'язані проблеми: Що? Як? Для кого? Тобто це означає:* Які товари мають бути виготовлені та в якій кількості? Коли їх треба виробляти? Чи повинні ми випускати більше засобів виробництва, чи товарів народного споживання? Який набір товарів і послуг найповніше задовольняє матеріальні потреби суспільства? Чи виробляти більше продуктів харчування і менше одягу, чи навпаки?* Як ці продукти треба виробляти? З яких ресурсів, за допомогою якої технології? Чи виробляти електроенергію з нафти і вугілля, чи за допомогою гідростанцій і ядерних реакторів? Як повинно бути організовано виробництво? Які фірми повинні здійснювати виробництво? Чи розширювати індивідуальне, чи масове виробництво? Чи орієнтуватись на державні фірми, чи на приватні корпорації? Якщо потрібні всі види, то в якій кількості кожен із них?* Для кого вироблений продукт? Іншими словами, як національний продукт поділити між окремими індивідами і сім'ями? Чи повинні ми мати суспільство, в якому мало багатих і багато бідних? Чи таке, в якому частка продукту в усіх однакова? Перевага надається м'язам чи інтелектові? Чи повинен лінивий добре харчуватись? Хоча ці три проблеми є основними для всіх економічних систем, але розв'язуються вони в них по-різному. В умовах, коли ціни на продукти і ресурси встановлюються конкуруючими покупцями і продавцями на відповідних ринках, підприємства керуються мотивом отримання прибутку і недопущення збитків. Тобто вони виготовляють лише ті товари, виробництво яких може принести прибуток, а ті товари, виробництво яких породжує збитки, виготовлятися не будуть. Отримання прибутку або його відсутність виражає відношення між загальною виручкою (доходом), яку фірма отримує від продажу свого продукту, і загальними витратами, пов'язаними з його виробництвом. Виробництво і прибуток. Якщо загальний дохід визначається множенням ціни продукту на кількість проданого продукту, то загальні витрати обчислюються множенням ціни кожного ресурсу на кількість використаного у виробництві, а потім додаванням затрат на кожний ресурс. Для повнішого розуміння цієї проблеми доцільно розглянути поняття "економічні витрати" і "нормальний прибуток". Економічні витрати — це платежі, які необхідно здійснити, щоб придбати і зберегти у своєму розпорядженні потрібні кількості цих ресурсів. Витрати на кожну одиницю цих ресурсів, тобто ціна ресурсів, визначаються співвідношенням пропозиції і попиту на ресурсному ринку. Слід зазначити, що підприємницький талант, як і матеріальні ресурси та праця, — це такий самий рідкісний ресурс І, отже, має свою ціну. Тому у витрати виробництва повинні входити не тільки заробітна плата, відсоток на капітал і рентні платежі на землю, але й платежі підприємцеві за виконання ним функцій організації виробництва будь-якого товару і поєднання всіх інших ресурсів у процесі цього виробництва. Плата за виконання цих функцій підприємцем називається нормальним прибутком. Отже, продукт буде виготовлятися лише тоді, коли загальний дохід від його продажу буде достатнім, щоб можна було виплатити не тільки заробітну плату, відсоток і ренту, а й нормальний прибуток. Якщо ж загальний дохід від продажу продукту перевищує всі виробничі витрати, включаючи нормальний прибуток, то сума цього перевищення нагромаджується у підприємця, який виступає в ролі особи, що бере на себе весь ризик і виконує функцію головного організатора всієї діяльності фірми. Вказана сума перевищення загального доходу над доходом, що покриває всі економічні витрати виробництва, називається чистим, або економічним прибутком. Він не включається до економічних витрат, оскільки підприємство не витрачає його на придбання і зберігання у своєму розпорядженні підприємницького таланту. Споживчий попит. Важливу роль у визначенні видів і кількості виготовлених товарів відіграє споживчий попит. Споживачі, що не підвладні урядовим обмеженням і володіють грошовим доходом від реалізації ресурсів, витрачають свої гроші на ті товари, які вони хочуть і в змозі купити. Ці витрати фактично являють собою "голосування грішми", за допомогою якого споживачі декларують свої потреби, пред'являючи попит на ринку продуктів. Якщо набирається достатня кількість таких "голосів", підприємство буде виробляти продукт. Збільшення споживчого попиту, тобто зростання кількості "грошових голосів", поданих за продукт, означає економічний прибуток для галузі, яка виробляє цей продукт. Тобто такі прибутки виступають сигналом для розширення цієї галузі та збільшення виробництва її продукту. Скорочення ж споживчого попиту, тобто зменшення числа таких "голосів", поданих за продукт, веде до збитків і з часом до скорочення галузі, що попала у тяжке становище. У міру виходу фірм із галузі виробництво продукту зменшується. Тобто "грошові голоси" споживачів відіграють вирішальну роль у розв'язанні питання про те, які продукти виготовлятимуть підприємства, що домагаються високих прибутків. За ринкової економіки підприємства зовсім не "вільні" виготовляти те, що вони бажають. Рішення споживачів про попит, які обумовлюють прибутковість одних продуктів і збитковість інших, обмежують вільний вибір фірм при розв'язанні питання про те, що виробляти. Підприємства повинні узгоджувати свій вибір продукту для виробництва з вибором споживачів або понести збитки. Сказане стосується і постачальників ресурсів, попит на які є похідним від попиту на товари і послуги, виробництву яких сприяють ресурси. Попит на робітників автомобільної промисловості існує завдяки тому, що є попит на автомобілі. Намагаючись максимізувати дохід від продажу людських і матеріальних ресурсів, постачальники змушені дотримуватися вимог ринкової системи і робити свій вибір, керуючись споживчим попитом. Оскільки лише ті фірми, які виготовляють товари, що користуються попитом споживачів, одержують у результаті прибуток, саме ці фірми пред'являють попит на ресурси. Отже, споживачі демонструють свої переваги у формі попиту, що пред'являється на ринку продуктів, а виробники і постачальники ресурсів відповідно реагують на цей попит, щоб забезпечити свої власні інтереси. Ринкова система передає бажання споживачів підприємствам і постачальникам ресурсів і вимагає від них належної відповіді. Тобто ринковий механізм здійснює регулювання між виробництвом засобів виробництва і виробництвом товарів споживання. Організація виробництва. Важливе місце в організації виробництва посідає проблема розподілу ресурсів між окремими галузями. Ринковий механізм скеровує ресурси в ті галузі, на продукцію яких споживачі пред'являють настільки високий попит, що її виробництво стає прибутковим. Рівночасно ринкова система позбавляє неприбуткові галузі рідкісних ресурсів. Коли б усі фірми мали в своєму розпорядженні час для вступу в ефективні галузі і для виходу із неефективних, обсяг продукції кожної галузі виявився б настільки великим, що знецінив би нормальний прибуток. В умовах ринкової економіки виробництвом займаються лише ті фірми, які бажають і здатні застосовувати найефективнішу технологію виробництва. Остання залежить від альтернативних комбінацій ресурсів, або чинників виробництва, які забезпечують випуск бажаної продукції, а також від цін, за які можна придбати необхідні ресурси. Найефективніша комбінація ресурсів залежить не тільки від фізичних чи інженерних характеристик продукції, що забезпечують наявні технології, але й від вартості необхідних ресурсів, яка вимірюється ринковими цінами на них. Отже, технологія, яка вимагає лише застосування декількох фізичних ресурсів для виробництва такого обсягу продукції, може виявитися економічно зовсім неефективною, якщо на потрібні ресурси зависока ринкова ціна. Таким чином, економічна ефективність означає отримання обсягу продукції за найменших витрат рідкісних ресурсів; причому як продукція, так і застосовані ресурси вимірюються у вартісному вираженні. Іншими словами, йдеться про таку комбінацію ресурсів, яка забезпечує виробництво продукту певної вартості за найменших грошових витрат. Ця комбінація і є найефективнішою. Розподіл доходів. Особливу роль відіграє ринкова система у розв'язанні проблеми розподілу загального обсягу продукції. У цій системі будь-який продукт розподіляється між споживачами на основі їхньої здатності і бажання заплатити за нього існуючу ринкову ціну. Якщо ціна одиниці певного продукту складає одну гривню, то покупці, які можуть і хочуть заплатити таку ціну, придбають одиницю цього продукту, а ті, хто не є спроможний і не бажає платити таку ціну, продукт не куплять. Тобто тут йдеться про врівноважу вальну функцію рівноважних цін. Здатність споживача заплатити рівноважну ціну за певний продукт визначає розмір його грошового доходу. Останній, у свою чергу, залежить від кількості різноманітних матеріальних і людських ресурсів, що постачаються отримувачами доходу на ринок, і від цін, за які ці ресурси можуть бути продані на відповідному ринку. Таким чином, ціни на ресурси відіграють ключову роль у формуванні розміру доходу, який кожне домогосподарство може запропонувати в обмін на частину суспільного продукту. Важливо відзначити, що ринковій системі як механізмові розподілу суспільного продукту не притаманні будь-які етичні принципи. Ті домогосподарства, яким вдалося протягом кількох поколінь нагромадити більшу кількість матеріальних ресурсів у результаті тяжкої праці й ощадливості, а також завдяки особливій діловій кмітливості або за допомогою обману і навіть піратства, отримують великі доходи і, таким чином, розпоряджаються великими частками суспільного продукту. Інші, які постачають на ринок некваліфіковані й порівняно непродуктивні трудові ресурси в обмін на низьку заробітну плату, отримують мізерні грошові доходи і, відповідно, маленьку частку національного продукту. Орієнтуюча функція цін. Існуюча система розподілу ресурсів, яка відповідала б конкретній структурі споживчих запитів, конкретному складові альтернативних технологій і конкретній структурі пропозиції ресурсів, з часом у результаті розвитку факторів виробництва може перетворитись на застарілу і неефективну. Ринкова система здатна коригувати відносини розподілу. Вона, зокрема, сигналізує про зміни в такій базисній сфері, як смаки споживачів, і викликає належну реакцію з боку підприємств і постачальників ресурсів. Ця система сигналізації називається спрямовуючою, або орієнтуючою функцією цін. Впливаючи на ціни продуктів і на прибутки, зміни у смаках споживачів диктують розширення одних галузей і скорочення інших. Ці коригування реалізуються через ресурсний ринок, оскільки галузі, що розширюються, пред'являють великий попит на ресурси, а галузі, що скорочуються, знижують на них попит. Як наслідок, зміни ресурсних цін перерозподіляють ресурси із галузей, які скорочуються, у галузі, що розширюються. За відсутності ринкової системи всі процеси, пов'язані з розподілом ресурсів, здійснюють відповідні урядові планові органи. Як показує світовий досвід, в економічних системах, що ґрунтуються на монополії державної власності й адміністративно-командній системі управління, існує жорсткий плановий розподіл за допомогою фрондування і лімітування. Ринкова система відповідно пристосовується і до аналогічних фундаментальних змін, що відбуваються у технології і в структурі пропозиції різних ресурсів. Регулювання ринковою системою перерозподілу ресурсів із менш важливих у більш важливі сфери застосування доводить недоцільність тривалого замороження цін на продукти і ресурси шляхом законодавчих актів. Хоча уряди багатьох країн час від часу вдаються до практики замороження цін, вони тим самим підривають їхню орієнтуючу функцію та перешкоджають здійсненню ефективного розподілу. Конкуренція. Функціонування цін в умовах ринкової економіки сприяє вдосконаленню технології і нагромадженню капіталу і, тим самим, веде до підвищення продуктивності та зростання життєвого рівня суспільства. Конкурентна ринкова система завжди містить у собі стимули для технічного прогресу. Застосування нової технології, яка знижує витрати виробництва, забезпечує інноваційній фірмі тимчасову перевагу над її конкурентами. Зниження витрат виробництва означає для передової фірми отримання економічного прибутку. Передаючи споживачеві частину економії від зниження витрат у формі зниження ціни продукту, інноваційна фірма може домогтися значного збільшення збуту і високого економічного прибутку за рахунок конкурентної фірми. Зниження ціни на продукт, яке робить можливим передова технологія, зумовлює розширення інноваційної галузі. Це може бути наслідком появи в цій галузі нових фірм або збільшення обсягів виробництва існуючих фірм, викликаного перспективою отримання економічного прибутку, первісно створеного технічним прогресом. Розширення галузі шляхом перерозподілу ресурсів із технічно відсталих у технічно прогресивні виробництва цілком закономірне. Постійне підвищення ефективності використання рідкісних ресурсів вимагає такого ж постійного перерозподілу ресурсів із галузей з низькою ефективністю технології виробництва в галузі, де вона порівняно вища. В умовах ринкової системи конкуренція відіграє важливу роль і як механізм контролю за економічними процесами. Ринковий механізм попиту і пропозиції повідомляє бажання споживачів підприємствам, а через них і постачальникам ресурсів. Однак, саме конкуренція змушує підприємства і постачальників ресурсів належним чином задовольняти ці бажання. Збільшення споживчого попиту на будь-який продукт, за інших постійних умов, завжди підвищує ціну цього товару понад витрати на його виробництво, які включають заробітну плату, ренту, відсоток і нормальний прибуток. Економічний прибуток, що створюється в результаті підприємницької діяльності, є сигналом для виробників про те, що суспільство вимагає більшу кількість цього продукту. Конкуренція спонукає фірми впроваджувати нові досягнення в галузі науки і техніки. Нездатність окремих підприємств використовувати найекономнішу технологію виробництва веде до того, що вони вимушені поступитися місцем іншим фірмам, які застосовують найефективніші методи виробництва. Конкурентний ринок створює сприятливі умови для поєднання особистих і суспільних інтересів. Інтересам суспільства завжди відповідає використання рідкісних ресурсів і з найменшими витратами. Фірми, які прагнуть отримати вищий прибуток, з одного боку, і постачальники факторів виробництва, що домагаються більшої грошової винагороди за них, — з іншого, домовляються між собою про здійснення таких змін у розподілі ресурсів, а отже, і в структурі продукції, яких вимагає суспільство. Тобто сила конкуренції використовує мотив особистої вигоди таким чином, щоб він автоматично і мимоволі сприяв найкращому забезпеченню суспільних інтересів. Тут, за висловом А. Сміта, діє принцип "невидимої руки"*, який полягає в тому, що коли підприємство максималізує свій прибуток, суспільний продукт також зростає.
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (04.05.2014)
Просмотров: 334 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: