Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Макроекономіка |
Реферат на тему: Переваги і недоліки СОТ
|
Реферат на тему: Переваги і недоліки СОТ. Світова організація торгівлі нині об’єднує 148 держав, на які припадає 95% світової торгівлі та майже 85% світового валового національного продукту. СОТ є результатом становлення та розвитку на основі багатосторонніх домовленостей системи глобальних правил міжнародної торгівлі, спрямованих на створення вільного передбачуваного та прийнятного для учасників середовища, в якому здійснюють міжнародні економічні відносини. Із-поміж держав колишнього СРСР членами СОТ є Вірменія, Грузія, Естонія, Киргизстан, Латвія, Литва та Молдова. Майже всі інші пострадянські країни ведуть переговори щодо вступу в організацію. Серед беззаперечних переваг вступу України до СОТ аналітики називають отримання виробниками полегшеного доступу до світових ринків. Як вважають експерти, вступ до СОТ буде позитивним і для макроекономіки держави, оскільки в короткотерміновій перспективі з’являться додаткові стимули для проведення внутрішніх реформ. Проте вступ до СОТ матиме, на думку багатьох експертів, і чимало недоліків. Зокрема, фахівці побоюються посилення впливу світової кон’юнктури на економіку України внаслідок подальшої лібералізації торгівлі. Імовірно, у виробників виникнуть труднощі через їхню неготовність до жорсткої конкуренції та до зменшення безпосередньої підтримки з боку держави для певних галузей. Проблеми можуть з’явитися й в аграрному секторі, де лібералізація внутрішнього ринку може призвести до домінування імпортних продуктів. Опоненти швидкого приєднання України до СОТ наводять свої аргументи. СПУ, наприклад, вважає, що деякі проекти цієї організації небезпечні для переробної галузі. Зокрема, зменшення ставки експортного мита на насіння льону, соняшнику та рижію передбачає збільшення обсягів експорту насіння та, відповідно, зменшення експорту вітчизняної олії, що невигідно Україні. За словами соціалістів, виконання вимог СОТ підвищить вартість вітчизняних автомобілів майже в 1,5-2 рази, погіршає стан вітчизняної металургії, яка забезпечує близько 40% українського експорту та валютних надходжень тощо. Ігор Осташ із фракції “Наша Україна” є прихильником вступу в СОТ. – Якщо поставити на терези інтереси України як держави, а з іншого боку – інтереси деяких лобістів, яких, на жаль, дуже багато зібралося в парламенті, я думаю, що інтереси держави переважать, – заявив він “Газеті”. Щодо суперечностей між інтересами національного виробника та вступом до СОТ, то, на думку пана Осташа, держава все одно матиме змогу захищати виробника. Ігор Осташ переконаний: СОТ – це стратегічна мета. І якщо парламент не проголосує за прийняття цих законопроектів, то цілком можливо, що невдовзі членами організації стануть декілька держав, перед якими згодом доведеться йти на значно більші поступки, ніж ті, що на них Україна погоджується тепер. – У разі провалу доведеться мати набагато складніші переговори, скажімо, з тією ж Росією, – переконаний він. – Зрештою, такий провал, без сумніву, серйозно понизить інвестиційний рейтинг держави. Серйозні капітали не прийдуть до нас, якщо не будемо членами СОТ, оскільки це означає, що ми не працюємо за міжнародними стандартами конкуренції. Олександр Голуб, представник фракції комуністів, зрозуміло, є противником вступу в СОТ. – По-перше, позиція, яку уряд займає сьогодні, є абсолютно необґрунтованою. Її нам диктують США і транснаціональні корпорації, – заявив він “Газеті”. – По-друге, вважаємо, що швидкий вступ до СОТ є неможливим без гарантій від членів цієї організації, без гарантій з боку уряду вітчизняним товаровиробникам у тих галузях, які фактично є визначальними для нас: ВПК, авіабудування, приладобудування, суднобудування. По-третє, вступ до СОТ означає відкриття наших ринків, а це буде нищівний удар по вітчизняному сільському господарству. Сільське господарство, яке в Україні останніми роками дещо піднялося (а це і виробництво цукру, і птахівництво, і переробка молока та м’яса), фактично знищать, оскільки до нас прийде маса продуктів, дешевших, ніж наші. На його думку, вітчизняна продукція буде неконкурентоспроможною, порівняно з імпортною. – Адже вони здатні виділяти десятки мільйонів доларів на підтримку своїх виробників, а в нас таких грошей немає, можемо лише захищати свій ринок певними тарифами, – зазначив пан Голуб. – Нині уряд відмовляється від цих тарифів. Для прикладу, маленька Південна Корея, вступаючи до СОТ, отримала 30 мільярдів доларів на адаптацію власного сільського господарства до умов існування за стандартами СОТ. А про жодні компенсації з боку уряду України ми взагалі нічого не чуємо. Зрештою, доведеться закривати фактично 80% шахт – вони стануть нерентабельними, до нас надходитиме вугілля з-за кордону. Уже наступного року такі дії можуть призвести до того, що кількість безробітних зросте приблизно на чотири мільйони осіб і цілі галузі припинять існування. Переваги та недоліки вступу України до Світової організації торгівлі Олена СЕРГІЄНКО, кандидат економічних наук, доцент МАУП Світова організація торгівлі (СОТ) є міжнародною міжурядовою організацією, заснованою в 1994 р. згідно з угодою, укладеною в м. Марракеш (Марокко) під час Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів під егідою Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Відповідно до угоди, країнами-засновницями СОТ стали всі сторони-учасниці ГАТТ. Правовою основою СОТ є Генеральна угода з тарифів і торгівлі у редакції 1994 р., включно із низкою нових угод, домовленостей та рішень, Генеральна угода з торгівлі та послуг (ГАТС), Угода з торговельних аспектів прав інтелектуальної власності (ТРІПС), а також інші правові акти і міжнародні домовленості. У сучасних умовах абревіатура СОТ має подвійне значення: по-перше, СОТ є організацією, по-друге, СОТ — це комплекс правових документів, який визначає права та обов'язки урядів у сфері міжнародної торгівлі товарами та послугами. Отже, серед основних завдань СОТ — підтримка та розвиток «певних правил гри» руху товарів і послуг, за якими працюють уряди країн-членів СОТ. Сучасна СОТ — провідна міжнародна організація, членами якої є 149 країн світу, на долю яких припадає близько 96% обсягу світової торгівлі. Останнім часом сфера діяльності СОТ розширюється і передбачає не тільки регулювання торговельних потоків, а й міжнародне економічне регулювання капіталу та робочої сили. Членство в цій організації стало практично обов'язковою умовою для будь-яких країн, які прагнуть інтегруватися у світове господарство. Україна бере участь у процесі приєднання до Світової організації торгівлі від грудня 1993 року, коли була подана заява уряду нашої країни про намір приєднатися до ГАТТ. Відтоді розпочинається тривалий процес багатосторонніх переговорів щодо вступу України до СОТ, який триває і нині й має своїх прихильників та опонентів. Членство в СОТ передбачає узгодженість нормативно-правової бази, яка в Україні сформована недостатньо. Необхідно зазначити, що останній термін вступу України до СОТ передбачений на лютий 2007 року. До цього періоду необхідно переглянути або запровадити десятки євростандартів, які наблизять Україну до загальноприйнятих норм. Нині існує ще багато запитань щодо переваг та недоліків такого вступу, майбутніх перспектив розвитку економіки України як на макро-, так і мікрорівнях. Невирішеними залишаються питання стратегії і тактики розвитку економіки після вступу до СОТ, розвитку національних переваг, пріоритетів та можливостей діяльності вітчизняних товаровиробників. Використовуючи власні дослідження, дослідження Національного інституту стратегічних досліджень, періодичну спеціальну літературу, дані Державного комітету статистики України зробимо деякі узагальнення та висновки. Прагнення України інтегруватися у світову економіку вимагає гармонізації сучасної системи макроекономічного регулювання, і насамперед нормативно-правової бази, виробничо-технологічної та зовнішньоекономічної політики України з відповідними системами країн-членів Світової організації торгівлі. Вимогою сьогодення для українських виробників та менеджерів є вивчення й застосування міжнародних і європейських стандартів, технічних регламентів, процедур оцінювання відповідності та ринкового нагляду, які сприятимуть обміну товарами та послугами з торговими партнерами, підвищенню ефективності, якості та конкурентоспроможності на всіх рівнях: від виробництва до споживання продукції. Рішуча лібералізація зовнішньоекономічної діяльності України, що відбулася у середині 90-х років ХХ століття, дала змогу досягти динамічного зростання товарообігу. Все ж до сьогодні не відбулося якісних змін у товарній структурі експортно-імпортних операцій України. На жаль, основними статтями українського експорту залишаються товари з відносно невеликою часткою кінцевої продукції. Так, за даними Державного комітету статистики України в 2005 році, 40,9% українського експорту припадає на чорні метали та вироби з них, 13,8% — мінеральні продукти, включаючи нафтопродукти, руди металів, природний газ тощо, 8,7% — продукція хімічної промисловості. Машинобудівна продукція становить лише близько 13% експорту (табл.). Повільність модернізації та розширення якісних показників експорту призводить до втрати принципово важливих ринків збуту. Аналіз зазначених показників засвідчує, що українська економіка в глобалізаційних процесах посідає у міжнародному поділі праці місце, яке притаманне сировинно-орієнтованим низькотехнологічним країнам. Це суттєво звужує можливості вітчизняних суб'єктів господарювання скористатися перевагами економічної глобалізації, а також обмежує траєкторію економічного розвитку країни. Тому назріла нагальна необхідність формування нової стратегії зовнішньоекономічної політики України, яка передбачає зміну спеціалізації на світовому ринку товарів і послуг, застосування нових методів пристосування до вимог сучасного світового ринку. Тепер вже можна констатувати про завершення етапу лібералізації експорту внаслідок здійснення відносно м'якої політики селективного протекціонізму в дозволених нормами СОТ межах. Проте назріла необхідність переходу до державної політики широкомасштабної підтримки та стимулювання експорту продукції з високою часткою доданої вартості, високотехнологічної продукції та товарів із тривалим циклом виробництва. Для реалізації активної експортної політики необхідно, спираючись на досвід інших країн, створювати відповідні інструменти її реалізації, і передусім систему державної кредитно-страхової підтримки експорту. Зовнішньоекономічна політика повинна постійно розглядатися у нерозривній єдності з соціально-економічними процесами країни. Таке поєднання дасть змогу аналізувати вплив зовнішньоекономічних тенденцій щодо конкурентоспроможності національної економіки, виявляти «вузькі» місця й запроваджувати відповідні заходи. Без членства в СОТ, за сучасних умов, неможливо використати переваги світової торгівлі й гарантувати вітчизняним товаровиробникам міжнародно-правовий захист від недобросовісної конкуренції на світовому і регіональному ринках. Так, на думку експертів, цифра щорічних втрат українських виробників унаслідок антидемпінгових розслідувань у різних країнах світу сягає 8 млрд дол. США. Які ж основні принципи ГАТТ/СОТ стосовно торговельної політики країни-члена СОТ: по-перше, вона має бути позбавлена будь-якої дискримінації, — країна не повинна упереджено ставитися до тих чи інших торговельних партнерів, так само не потрібно проводити різницю у політиці щодо національних та іноземних виробників товарів і послуг; Таблиця Товарна структура зовнішньої торгівлі України за 1996–2005 роки, % * | Експорт | Імпорт із нього частка, що припадає на: | із нього частка, що припадає на: Міне-ральні проду-кти | Проду-кція хіміч-ної про-мисло-вості | Тек -стиль та текс-тильні вироби | Недо-рого-цінні метали та вироби з них | Маши-ни, устатку-вання та ме-ханіз-ми, апара-тура | Транс-портні засоби та шляхо-ве облад-нання | Міне-ральні проду-кти | Проду-кція хімічної про-мисло-вості | Тек -стиль та тексти-льні вироби | Недо-рого-цінні метали та вироби з них | Маши-ни, устатку-вання та меха-нізми, апара-тура | Транс-портні засоби та шляхо-ве облад-нання 1996 | 9,4 | 11,7 | 2,7 | 32,4 | 9,8 | 4,4 | 54,8 | 5,9 | 2,9 | 4,6 | 14,3 | 3,3 1997 | 9,0 | 10,6 | 3,2 | 41,5 | 9,6 | 3,8 | 47,6 | 7,3 | 2,9 | 3,9 | 15,2 | 5,0 1998 | 9,2 | 10,1 | 4,0 | 42,2 | 8,7 | 4,9 | 43,1 | 6,8 | 3,7 | 4,3 | 15,6 | 6,0 1999 | 10,1 | 9,3 | 3,9 | 42,1 | 7,9 | 3,6 | 47,3 | 6,7 | 4,0 | 3,5 | 13,0 | 4,5 2000 | 9,6 | 10,6 | 3,7 | 44,4 | 9,3 | 3,0 | 46,9 | 6,4 | 4,0 | 4,9 | 13,9 | 3,6 2001 | 10,8 | 9,1 | 3,8 | 41,3 | 10,5 | 3,4 | 42,6 | 7,1 | 4,1 | 5,2 | 15,1 | 4,7 2002 | 12,5 | 7,8 | 3,6 | 39,7 | 9,8 | 3,8 | 41,5 | 8,1 | 4,0 | 4,8 | 14,7 | 6,0 2003 | 15,2 | 8,4 | 3,3 | 36,8 | 10,1 | 4,3 | 36,8 | 7,7 | 3,7 | 5,2 | 15,1 | 8,1 2004 | 13,2 | 8,5 | 2,7 | 39,9 | 9,3 | 6,2 | 37,4 | 7,8 | 3,4 | 6,0 | 16,3 | 8,6 2005 | 13,8 | 8,7 | 2,7 | 40,9 | 8,3 | 4,8 | 32,0 | 8,6 | 3,9 | 6,8 | 17,5 | 8,9 Сер-пень 2006 | 11,4 | 9,4 | 2,5 | 42,6 | 8,1 | 4,8 | 31,5 | 8,5 | 3,1 | 7,2 | 16,8 | 11,3 * Моніторинг макроекономічних і галузевих показників. — 2006. — Жовтень. — Вип. 10(78). по-друге, торговельна політика має бути передбачуваною, — іноземні компанії, інвестори та уряди повинні бути впевнені, що торговельні бар'єри не застосовуватимуться без узгодження з торговельними партнерами; по-третє, відкритою для чесної конкуренції, — через попередження використання «нечесних» прийомів (експортні субсидії, продаж товарів за демпінговими цінами для завоювання ринків збуту); по-четверте, сприятливою для слаборозвине-них країн, — надання перехідного періоду на пристосування до нових умов, використання спеціальних пільг для пом'якшення цього переходу. Торговельна система ГАТТ/СОТ побудована на кількох основних правилах: 1) захист вітчизняної промисловості лише за допомогою тарифів. Тарифний захист упроваджується одночасно з забороною країнам-членам використовувати кількісні обмеження імпорту; 2) тарифні ставки мають бути зменшені та зв'язані проти подальших підвищень. Відповідно до угод ГАТТ/СОТ тарифи та інші заходи, які країни застосовують із метою захисту внутрішнього виробництва, потрібно зменшити і, де можливо, скасувати після проведення переговорів з іншими країнами-членами. Тарифні ставки, погоджені під час переговорів, і інші зобов'язання, які беруть на себе країни, наводяться у Розкладах поступок; 3) торгівля на основі положень режиму найбільшого сприяння. Якщо країна-член СОТ надає одній країні будь-які переваги стосовно будь-якого товару, то вона повинна одразу ж надати такий режим аналогічним товарам інших країн. Зобов'язання щодо надання режиму найбільшого сприяння не обмежується лише тарифами, а стосується також будь-яких зборів, що накладаються у зв'язку з імпортом чи експортом; правил та формальностей, пов'язаних з імпортом чи експортом; внутрішніх податків і зборів на імпортні товари, а також законів, постанов і вимог, що впливають на їхній продаж; застосування кількісних обмежень тощо; 4) національний режим. Вимагає, щоб імпортному товару, який перетинає кордон після сплати мита й інших зборів, надавались умови, не менш сприятливі, ніж аналогічним товарам, виробленим вітчизняними товаровиробниками. Серед основних переваг, які зумовлюють рішення країни приєднатися до СОТ, виділяють полегшення доступу до міжнародних ринків, скасування щодо країни дискримінації і нета-рифних бар'єрів, доступ до багатосторонніх механізмів вирішення суперечок та можливість впливати для захисту національних інтересів на умови регулювання світової торгівлі. Членство в СОТ трактують як системний фактор розвитку національної економіки, створення прозорого та прогнозованого конкурентного і сприятливого інвестиційного середовища. Характер торговельних відносин у світі свідчить, що принципи та правила, проголошені СОТ, не завжди виконуються через об'єктивні та суб'єктивні причини. Зокрема за умов розвитку транснаціоналізації капіталу впливовість провідних транснаціональних корпорацій світу перевищує рівень впливовості багатьох національних урядів. Ураховуючи те, що угода ГАТТ/СОТ має міждержавний характер і поширюється на державне регулювання зовнішньої торгівлі, вона не є обов'язковою для виконання великими корпораціями. На цьому етапі вступ країни до СОТ можна розглядати як необхідну передумову лібералізації режиму торгівлі між Україною і ЄС, створення зони вільної торгівлі та забезпечення поступової інтеграції України до Євросоюзу. Поряд із позитивними чинниками вступу України до СОТ необхідно звернути увагу на суттєві перешкоди щодо реалізації позитивних очікувань вступу. Наприклад: 1) вітчизняним товаровиробникам необхідно реально оцінити свій виробничий і науково-технічний потенціал та оволодіти сучасними конкурентними перевагами; 2) внаслідок цінової конкуренції, вимог міжнародних стандартів слід очікувати скорочення традиційних ринків збуту для українського експорту; 3) існують проблеми неузгодженості українських національних стандартів якості продукції міжнародним нормам; 4) існування антидемпінгових процесів проти України є фактично основною метою недопущення небажаних партнерів на ринки збуту; 5) зниження рівня тарифного захисту внаслідок зв'язування тарифних ставок; 6) визнання України як держави з ринковою економікою не дає певних переваг у перехідний період вступу до СОТ. Вступ України до цієї організації блокує також деякі традиційні інструменти державного регулювання: 1. Приєднання до СОТ вимагає скасування надання національним виробникам більшості пільг, звільнень від оподаткування, мита, платежів. 2. Угода про субсидії і компенсаційні заходи забороняє пряме списання заборгованості державі чи надання коштів для погашення заборгованості. 3. Угода про державні закупівлі СОТ (1994 р.) запроваджує обмеження щодо державних закупівель, які мають здійснюватися лише на тендерній основі, причому з забезпеченням рівноправної участі у цих тендерах як національних, так і іноземних виробників. Це в свою чергу обмежує можливості стимулювання національних виробників засобами державних закупівель, зменшується дієвість бюджетної політики. 4. Лібералізація фінансових послуг може призвести до активізації спекулятивного капіталу. Це зменшує контрольованість фінансового сектору. Лібералізація фінансових потоків у комплексі з обмежувальними заходами щодо українських фінансових структур у межах запобігання «відмиванню» грошей (вимоги FAT F ) створює несприятливі конкурентні умови для українських банків, страхових компаній, інвестиційних фондів. 5. Угода ТРІМС (про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи) обмежує висування вимог до іноземних інвесторів щодо використання ними національних комплектуючих, регулювання імпорту комплектуючих та частки експорту у виробленій продукції. Це зменшує підконтрольність діяльності іноземних інвесторів, перешкоджає регулюванню галузевої і регіональної структури іноземних інвестицій. Отже, держава виявляється обмеженою в своїх інструментах реалізації економічної політики, забезпечення конкурентоспроможності виробництва. Зміна регуляторного середовища відчуватиметься на становищі галузей економіки, щодо яких застосовувалися свого часу певні важелі державного регулювання, а після їх скасування збільшуватимуться витрати та зменшуватиметься прибуток. До таких галузей належать сільське господарство, сільське машинобудування, автомобіле-, авіа-, суднобудування, електронна промисловість, легка і деякі підгалузі харчової промисловості та ін. Економічна політика України щодо мінімізації негативних наслідків приєднання до СОТ має забезпечувати такі напрями:* модернізацію системи захисту внутрішнього ринку відповідно до вимог СОТ;* підтримку експортних виробництв та вдосконалення структури експорту;* структурну перебудову національної економіки та підвищення її конкурентоспроможності відповідно до вимог міжнародної конкуренції. Для ефективного входження України на міжнародні економічні ринки уряду необхідно терміново розробити систему захисту внутрішнього ринку, вміло використовувати наявний економічний потенціал країни, підвищувати конкурентоспроможність як вітчизняного товаровиробника, так і вітчизняного споживача. Адже відсутність цілісної стратегії підвищення конкурентоспроможності національної економіки не лише обумовлює гальмування національного економічного розвитку, а й призводить до значних ускладнень у міждержавних торговельних стосунках України з іншими державами. Для налагодження рівноправних партнерських відносин з іншими країнами, уряд у найближчі часи повинен:* удосконалювати повноцінний ринок факторів виробництва та банківської системи (кредитування, страхування, інвестиційно-інноваційні проекти);* поліпшувати інвестиційний імідж країни;* здійснити якісні зміни спеціалізації України у світовому поділі праці за допомогою впровадження комплексної експортної стратегії, орієнтованої на підвищення частки в експорті інноваційної та традиційної української продукції з високим рівнем доданої вартості, збільшення надання високотехнологічних послуг;* активізувати роль міжнародної науково-технічної кооперації, передусім на стадіях комерціалізації розробок;* підвищувати конкурентоспроможність національної економіки на основі формування високотехнологічної економіки;* переорієнтувати імпортну стратегію з комплексним вирішенням проблем модернізації національної промисловості та активної політики імпортозаміщення (обмеження ввезення в країну імпортних товарів, які можуть вироблятися в нас);* нарощувати експортні можливості вітчизняної транзитної системи. Ураховуючи існуючі унікальні природно-кліматичні умови України, не можна не використовувати цей потенціал для сучасного розвитку сільського господарства, агропромислового комплексу, «зеленого» туризму. Практична реалізація орієнтирів зовнішньоекономічної стратегії України вимагає реалізації конкретних заходів державного регулювання вже у коротко- та середньостроковому періодах: 1. Впровадження заходів щодо підтримки експортерів, зокрема, спрощення митних процедур; упровадження спеціалізованої системи експортного кредитування; спрощення процедури надання дозволів на експорт капіталу з метою створення за кордоном збутових та сервісних мереж вітчизняних товарів. 2. Забезпечення інформаційної підтримки експортної діяльності, зокрема посилення практичної роботи торговельно-економічних місій за кордоном щодо розширення можливостей збуту продукції українських виробників, запровадження виробничої кооперації, захисту їхніх інтересів на зовнішніх ринках. 3. Впровадження інструментів заохочення інвестиційного імпорту, зокрема імпорт технологічного обладнання та технологій, що вносяться у статутний капітал підприємств з іноземними інвестиціями та іноземних підприємств не повинен обкладатися податком на додану вартість. 4. Сприяння діяльності стратегічних іноземних інвесторів. 5. Розробка стратегічної програми адаптації та реалізації існуючого потенціалу економіки України до членства в СОТ, зокрема оволодіти інструментарієм захисту внутрішнього ринку, що передбачений документами СОТ; проаналізувати умови та терміни системного захисту пріоритетних галузей економіки, максимально використовуючи механізми, дозволені СОТ; розробити спеціальні заходи, спрямовані на компенсацію очікуваних короткострокових негативних наслідків від вступу до СОТ; підготувати спеціалістів, здатних використовувати правові норми СОТ і діючу систему вирішення суперечок для відстоювання інтересів України на зовнішніх ринках. Використовуючи досвід країн, нових членів СОТ, слід модернізувати політику просування України до отримання членства, спрямувавши її на пріоритетне використання переваг від членства задля зміцнення конкурентоспроможності національної економіки. Така політика повинна включати: 1. Здійснення інвентаризації та предметне вивчення можливостей використання в умовах України всіх захисних засобів, дозволених системою ГАТТ/СОТ. Збір інформації про торговельну політику країн-партнерів у цій сфері. Визначення напрямів інституційних та економіко-правових змін, необхідних для їх застосування в повному обсязі. 2. Гармонізація системи стандартів у суворій відповідності до вимог технологічної, екологічної безпеки і безпеки життєдіяльності, а також технологічної й економічної доцільності. 3. Оновлення термінів перехідних періодів для реструктуризації неконкурентоспроможних та «проблемних» нині галузей і виробництв. 4. Нівелювання негативного соціального ефекту. СОТ є потужною міжнародною організацією. Послідовна та системна реалізація стратегічних і тактичних заходів сучасної економічної політики України сприятиме адаптації та входженню національної економіки до Світової організації торгівлі, що буде певною гарантією прозорості економічних та політичних механізмів. Затримка й зволікання зі вступом до цієї організації може призвести до торговельно-економічної ізоляції України від міжнародного співтовариства, втрати певних ринків продукції, зниження конкурентоспроможності вітчизняного виробництва. ВСТУП УКРАЇНИ ДО СОТ ПІДТРИМУЮТЬ ТІЛЬКИ МАРОККО ТА РУМУНІЯ 16 червня 2005 року відбулося виїзне засідання Ужгородського прес-клубу у рамках регіонального інформаційного семінару на тему: «Чи стане Україна членом Світової організації торгівлі?». На семінарі обговорювалися переваги й недоліки імовірного вступу нашої держави до СОТ. За словами виконавчого директора Українського центру міжнародної інтеграції Наталії Ясько, зі вступом до СОТ українське суспільство отримає ряд суттєвих переваг, зокрема, можливість інтеграції до світових економічних процесів. Членство у СОТ — це також потужний стимул для внутрішніх державних реформ, запорука стабільності та прозорості торговельного режиму, прогнозованість економічної політики, зменшення корупції та обмеження втручання уряду в економічний процес. «Усі ці аспекти сприятимуть поліпшенню інвестиційної привабливості нашої держави. Окрім того, СОТ дає українцям доступ до ринків 148-ми країн – учасниць організації», — зауважила Наталія Ясько. Разом з тим перспектива вступу до СОТ для України загрожує і низкою економічних ризиків. Передусім їх відчують підприємства, які звикли функціонувати за допомогою пільг і дотацій. Українські виробники повинні підвищувати свою конкурентоспроможність, оскільки з приходом більш досконалої імпортованої продукції на український ринок вітчизняні товари меншої якості втрачатимуть попит. Чи не найсуттєвішою проблемою інтеграції України до світового ринку є також прогнозоване фахівцями збільшення безробіття в окремих регіонах та галузях. «Твердження, що членство в СОТ зашкодить українським виробникам є необґрунтованим, — наголосив представник Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції Сергій Лахно. — За правилами СОТ Україна і надалі матиме право вживати необхідних заходів для захисту своїх виробників у випадку загрози шкоди, що її може спричинити іноземна продукція». За словами Сергія Лахно, Україна вже завершила 34 двосторонні переговори з країнами – учасницями СОТ. Наразі лише Марокко та Румунія повністю згодні зі вступом нашої держави до світового торговельного об’єднання. США, наприклад, для початку вимагає покращення українського законодавства у сфері інтелектуальної власності, зокрема, щодо аудіовізуальної продукції. Австралія пропонує переглянути сільськогосподарські питання співпраці з Україною. Перші особи України задекларували намір вступити до СОТ вже до кінця цього року. Однак, народні депутати, схоже, не розділять їхнього прагнення, постійно блокуючи розгляд «сотівських» питань у Верховній Раді. Опозиціонери «осідають» трибуни, вимагають вирішити питання окремих осіб, відволікаючи увагу законодавців від довготривалих проектів, що вимагають негайних рішень щодо їх запровадження, внесення змін до законів відповідно до стандартів СОТ тощо. За словами представника Комітету ВР з питань європейської інтеграції Ірини Жадан, поки не усі українські депутати розуміють суті перетворень, шляхом яких вітчизняна економіка повинна пройти на шляху до СОТ. Віталій Ваврищук, економіст-аналітик Українського центру міжнародної інтеграції, вважає, що українцям не слід боятися відкритості вітчизняного ринку країнам-учасницям СОТ, оскільки навіть сьогодні ринок більш відкритий і вразливий перед імпортом, аніж це буде за умов суворого регулювання економічних процесів в умовах СОТ. В. Ваврищук також навів результати досліджень, що свідчать про ряд переваг для текстильної, металургійної, металообробної промисловості України при вступі до СОТ. Ризики при цьому суттєвими є для сільського господарства, рибальства, машинобудування. Щодо регіонів, то найбільш успішними в умовах СОТ експертам видаються Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська, Одеська, Миколаївська області. Серед закарпатських підприємств ринковим вимогам СОТ, на жаль, відповідають лише одиниці. Україна і вступ до СОТ: плюси та мінуси для економіки Фото пресс-службы Проблеми вступу до Світової організації торгівлі (СОТ) виходять сьогодні для України на перший план. Подальша неучасть нашої країни в цій глобальній економічній організації не має раціональних пояснень: до СОТ приєднався торговий велетень Китай, все чіткіше вимальовуються ознаки отримання членства в ній Росії. Початок нового раунду багатосторонніх переговорів в рамках СОТ, напевно, підніме на новий рівень систему глобального економічного регулювання і відчутно впливатиме на Україну. Зрештою, вступ до СОТ — обов'язкова умова для реальної інтеграції України в Європейський Союз. Однак вступ до СОТ дає державам-учасникам цієї організації не тільки позитивний ефект, цей процес має також і негативні аспекти, про які, на жаль, мало говорять. За останні сесійні тижні Верховна Рада відхилила кілька проектів законів, пов'язаних з планами вступу України до СОТ. Чому? Щоб з'ясувати, які мінуси і плюси для економіки нашої держави несе вступ у СОТ, редакція звернулася до народного депутата України, голови підкомітету з питань економічної політики, управління народним господарством, власністю та інвестицій Анатолія ГІРШФЕЛЬДА, який вже давно займається саме цими проблемами. — Уряд прогнозує додаткове зростання валового внутрішнього продукту до 2% кожного року після вступу України до СОТ, зростання прибутку підприємств майже на 8 млрд. гривень і щорічне збільшення іноземних інвестицій. Чи згодні Ви з цим твердженням? Якими Ви бачите наслідки вступу до СОТ для української економіки? — СОТ — це одночасно і можливість, і загроза. З одного боку, це підключення до ринку в десятки разів більшого від того ринку, на якому Україна сьогодні технологічно може працювати. З іншого боку, це і загроза втрати існуючого ринку. Конфлікт, що виник у Верховній Раді (і не лише в ній) з приводу вступу до СОТ — це майбутній баланс економічних інтересів, який виникне в Україні вже після вступу у СОТ. В парламенті обговорюються не переваги і недоліки самої СОТ, тема дискусії — якою повинна бути процедура вступу, які економічні вигоди отримає держава? Я не впевнений, що Україна, вступивши до СОТ, в перші роки одержить зростання економіки. Всім стане вигідно імпортувати дешеві товари з Китаю, з Південно-Східної Азії замість того, щоб розвивати свої підприємства. Тому заява уряду, що ми збільшимо валовий продукт і зростання прибутку підприємств майже на 8 млрд., нічим не підтверджена. Я гадаю, що для низки галузей після оформлення членства України в СОТ наступить період стагнації. Небезпека полягає в тому, що Україна знижує свій "імунний бар'єр в економіці", а це серйозна хвороба економіки, від якої сьогодні у нас немає ліків, немає імунітету, оскільки Україна робить такий крок вперше. Досі Україна могла працювати тільки на ринках країн СНД і лише окремі види продукції металургії і хімії (вони конкуретні не за якістю, а за ціною), могли продаватися на ринках інших країн. Ми повинні розуміти, що економіка України, незважаючи на ріст останніх років, досить ослаблена. Давайте порівняємо кілька цифр: станом на 1 січня цього року ми маємо на одного працюючого виробіток приблизно 7 200 грн, а це в десятки разів менше, ніж в розвинених країнах. В Норвегії чи Люксембурзі — до 70 тис. доларів, в країнах Східної Європи, що недавно приєдналися до СОТ і Євросоюзу, практично не залишилося підприємств, які мають низький питомий виробіток на одного працівника. Тепер порахуємо — 7 200 гривень помножимо на 48 млн. українців і одержимо валовий продукт, візьмемо 22 млн. працездатного населення — одержимо виробіток на одного працюючого: приблизно 16 тис. грн. Тобто, в середньому по Україні — 3 тис. доларів, а це говорить про технологічний рівень конкурентноздатності наших підприємств, а про конкурентноспроможні товари говорить індекс CGI, за яким Україна займає 86 місце у світі. Тож куди ми йдемо з таким рівнем технологій, з таким рівнем конкурентності товарів? — Дійсно, багато експертів висловлюють думку про недостатньо привабливий ринок України для інвестицій. Ви зовсім не бачите позитиву в процесі входження до СОТ? Якісь заходи для захисту ринку все-таки плануються? — Існують два безсумнівно позитивних моменти при вступі до СОТ — збільшення інвестиційної привабливості держави, і як наслідок — надходження інвестицій. А ще один суттєвий момент — Україна повинна вступити до СОТ раніше, ніж Росія. В Росії ця процедура триватиме приблизно два роки, і я вважаю, що це професійний підхід, адже необхідно визначити — які галузі стануть пріоритетними і максимально зміцнити їх, виробити державну політику для цих галузей: яким чином вони стануть конкурентноздатними, які здійснити кроки для захисту ринку. Росія визначила свої чіткі цілі для вступу до СОТ і примушує з цими цілями рахуватися. Ми ж сьогодні здаємо СОТ рубіж за рубежем, не прораховуючи наслідків: вступ до СОТ повинен мати не політичні амбіції передвиборного року, а чіткі економічні розрахунки на найближчі десятиріччя, адже те, що ми у Верховній Раді ухвалимо, вже не зможе помінятися впродовж декількох років. Ще один дуже важливий блок питань — наша податкова база принципово відрізняється від податкової бази розвинених країн, з чиїми товарами ми завтра змушені будемо конкурувати — як на зовнішніх ринках, так і на внутрішньому. Практично будь-яке податкове законодавство, особливо європейських країн, звільняє від податків інвестиції, які підприємство спрямовує на свій розвиток. А українські підприємства платять податки як із внутрішніх, так і з зовнішніх інвестицій. Щоб стати інвестиційно привабливою країною, нам необхідно змінити і гармонізувати своє податкове законодавство. Якщо ти вмієш захищати свій ринок, тоді будь-який партнер стане перед вибором — чи будувати підприємство і одержувати інвестиції, створювати тут виробництво і робочі місця, чи імпортувати товари. Але якщо немає захисних механізмів внутрішнього ринку, то про інвестиційну привабливість держави Україна говорити буде таки досить складно. Є приклад Китаю, який вступив до СОТ у 2001 році. Ця країна далека від демократичних стандартів Західної Європи і Америки, але зуміла відповісти на питання: що треба зробити, щоб стати інвестиційно привабливою державою. Першим етапом китайці визначили навчання першокласних менеджерів, розробку стратегії державної промислової політики з врахуванням пріоритетності розвитку базових галузей. Наступним етапом була відповідь на питання — що потрібно світовому капіталу від Китаю? Йому, в першу чергу, потрібен захищений ринок: а китайський ринок добре захищений, китайці створили вільні економічні зони, де дійсно не змінюють правила гри (на відміну від вітчизняної практики), мінімізували податкову базу і мають дешеву робочу силу. Ось ці три чинники, навіть без демократизації суспільства, без захисту приватної власності на рівні Конституції, — спричинили економічний бум, завдяки якому Китай побив всі світові рекорди за кількістю та обсягами інвестицій, одержав сотні мільярдів доларів в базові галузі економіки. — Чи дасть членство в СОТ Україні статус країни з ринковою економікою і чи може цей новий статус країни вплинути на антидемпінгові розслідування? — Ні, лише за фактом вступу до СОТ Україну не визнають як країну з ринковою економікою. І, зважаючи на все, новий статус на антидемпінгові розслідування також не вплине — це не взаємозалежні речі. Закордонні експерти посилаються на Кубу і Болгарію: вони члени СОТ, але статусу країн з ринковою економікою не мають. Ті ж експерти стверджують, що вступ до СОТ не можна розглядати лише як можливість відразу продавати все і багато. Лібералізація зовнішньої торгівлі в рамках світового торгівельного клубу для економіки, скоріше, принесе ефект непрямої дії: ті ж підприємства-експортери зможуть завозити комплектуючі і сировину, застосовуючи спрощені митні процедури, не сплачуючи високих митних тарифів: в Україні діятиме аналогічна західним система стандартів. А для американських стандартів взагалі пріоритетніший ринковий статус країни, а не її членство до СОТ. Оскільки Україна не має такого статусу, а сам факт вступу до СОТ не приводить до його моментального одержання (наприклад, Китай не має такого статусу і не матиме щонайменше ще кілька років), то перспективи України у вирішенні питання просування своєї металургійної продукції, наприклад, на американський ринок залишаться, як і раніше, примарними. Отже сподіватися на те, що з вступом до СОТ проблемні питання антидемпінгових переслідувань української продукції зникнуть самі собою, не тільки не бажано, але навіть певною мірою і небезпечно. — Які галузі економіки, на Ваш погляд, постраждають від вступу України до СОТ, а які, навпаки, одержать стимул до додаткового розвитку? — Я, чесно кажучи, поки не бачу галузей вітчизняної економіки, які після вступу України до Світової організації торгівлі отримуватимуть додатковий прибуток. Відразу ж після вступу у світовий торгівельний клуб багато українських компаній втратять великого покупця в особі держави. Адже одна з умов вступу — підписання угоди про державні закупівлі, а це дозволяє іноземним компаніям брати участь в тендерах на постачання продукції державі нарівні з українськими підприємствами. Першими потерпілими від вступу до СОТ можуть стати підприємства автомобільної промисловості, суднобудування, авіабудування. Вони втратять, насамперед, захисні бар'єри та державну підтримку і відразу перестануть бути конкурентноздатними. Можуть постраждати компанії, що працюють у сфері послуг, особливо транспортних і лізингових. Не маючи таких фінансових і матеріальних ресурсів, як західні компанії, вони або збанкрутують, або їх поглинуть іноземні фірми. Велика загроза нависає над банківським і страховим секторами економіки, куди іноземним корпораціям розширять доступ. Маючи величезні фінансові ресурси, вони просто почнуть демпінгувати на ринку страхових та інших фінансових послуг, поки вітчизняні компанії і банки не будуть скуплені чи розорені, що, до речі, і відбувається в країнах, що розвиваються, і які вже приєдналися до СОТ. Сьогодні широко розповсюджений постулат: після вступу України до СОТ експортери металургійної продукції можуть зітхнути спокійно — відпаде загроза застосування до них антидемпінгових і спеціальних розслідувань, від яких вони і економіка нашої країни в цілому зараз зазнають збитків. Ще раз підкреслю: членство в СОТ автоматично не звільняє від застосування національних антидемпінгових процедур. Далі: у 2006-2007 роках передбачається дуже несприятлива кон'юнктура ринку металургійної продукції: Китай запускає свої нові потужності і вже цього року він з великого покупця стане експортером металу — могутнім конкурентом, вже навіть намітилася стійка тенденція зниження цін на метал саме у зв'язку з тим, що Китай вийшов на ринок як продавець. Варто врахувати і те, що від конкуренції українських товарів з імпортними, яка постійно загострюється, при вступі до СОТ можуть постраждати такі великі споживачі металопродукції — в той же час і інвестицій — як будівельна галузь і машинобудування. — Найбільше суперечок викликає аграрна політика. Саме сільське господарство — наша найслабша ланка на переговорах з СОТ. Чи вироблена вже стратегія адаптації цього найважливішого сектора економіки до режиму СОТ? — Ніхто не знає, що буде з нашим сільським господарством навіть завтра. А якщо подивитися на процес переговорів з СОТ то, на мій погляд, сільськогосподарський сектор найменш готовий до них: не розроблена система державної підтримки і принципи субсидій. Зараз у нас в країні діє тільки один принцип — "село гине, дайте йому мільярд". І цей мільярд дають, навіть не запитуючи, куди подівся попередній! На жаль, і в уряді, і парламенті досить багато людей, зацікавлених в тому, щоб така схема збереглася. Головна загроза аграрному сектору в тому, що чітко закріплюється максимальний рівень державної підтримки, яку може надавати уряд після вступу України до СОТ — він складає 1 млрд. 390 млн. доларів, тобто приблизно 8 млрд. гривень. Але цих грошей, безумовно, недостатньо, щоб вирішити весь комплекс проблем, який виник в селі не сьогодні і не вчора. Зношені до рівня брухту фонди, примітивна соціальна структура... Хочу згадати тут про ініціативу тоді ще фракції Народної аграрної партії України: виділяти 10% від бюджету країни для підтримки АПК. Для нас це був той мінімальний рівень, що створював умови для стабільного розвитку АПК, про який так багато говорять, але, на жаль, так мало роблять. Для порівняння: країни Європи і Америки, які входять до СОТ, витрачають мільярд доларів в день (!) на підтримку аграрного комплексу, це офіційна статистика. При цьому наш сільгоспвиробник конкурує з продукцією, що виробляється в кращих кліматичних умовах, а в нашому кліматичному поясі великі сезонні ризики, частіша імовірність посухи, заморозків, кількість опадів менша, ніж потрібно. І якщо це все не підкріплене інвестиціями в технології, в техніку, в агрокультуру — то можна передбачати результат конкурентної боротьби вітчизняних товарів із закордонними в умовах обмеженого рівня державної підтримки, де кожна нова країна повинна погоджувати все більше і більше умов з тими країнами, які вже в СОТ. І, до речі, не забувайте, — Україну ніхто не хоче бачити сильною на ринку, в тому числі і в аграрному секторі. На закінчення хочу сказати, що вступ України до СОТ — процес незворотний і треба бути готовим до того, що крім певних вигод, які отримає Україна, їй не уникнути і низки серйозних проблем. Однак треба бути готовим до цього, необхідно випередити їх виникнення. Розуміючи, що з кожним роком процес вступу до СОТ стає все проблематичнішим, все-таки не варто забувати і про те, що зайва поспішність в питаннях вступу і невиправдані уступки можуть привести до досить важких наслідків для української економіки. Про переваги і недоліки від вступу нашої держави до Світової організації торгівлі йшлося під час обговорень на семінарі «Чи стане Україна членом СОТ?», який відбувся сьогодні, 16 червня, у Львові. За словами виконавчого директора Українського центру міжнародної інтеграції Наталії Ясько, якщо зважити на можливі плюси та мінуси від інтеграції України до СОТ, безперечно, наше суспільство більше отримає позитивних переваг, аніж втрат. Зокрема, членство у СОТ забезпечить Україні стабільність та прозорість торговельного режиму, прогнозованість економічної політики, обмежить втручання уряду в економічний процес, а також сприятиме зменшенню корупції. «Усі ці аспекти, безумовно, сприятимуть поліпшенню інвестиційної привабливості нашої країни. Окрім того, ми виграємо, бо зі вступом до СОТ українці матимуть доступ до ринків 148-ми країн учасників організації », – зазначила виконавчий директор. Попри значні переваги, існує і низка недоліків від інтеграції України до СОТ. Передусім, це відчують ті підприємства, що звикли функціонувати з допомогою пільг і дотацій. Окрім того, згортатимуть діяльність неконкурентноспроможні підприємства, за рахунок приходу імпортерів відбуватиметься суттєве звуження внутрішніх ринків для національного виробника. Серед інших ризиків, чи не найсуттєвішим є збільшення безробіття в окремих регіонах та галузях. «Щоправда, щоб зменшити цей ризик, уряд розробив і продовжує вдосконалювати програму створення резервних робочих місць», — зазначила Н.Ясько | |
| Просмотров: 549 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |