Реферат на тему: Пенсійні фонди. Довірчі товариства - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Пенсійні фонди. Довірчі товариства. Найважливішою ланкою системи пенсійного забезпечення є державне соціальне страхування. Кошти у системі соціального страхування формуються через накопичення внесків працівників та роботодавців через заробітну плату та податки. Виплати з державних систем совдального забезпечення містять пенсійні виплати та виплати на медичну допомогу особам похилого віку та непрацездатним особам. Соціальні пенсії виплачуються з поточних внесків і мало пов'язані з минулими внесками учасників. Системи пенсійного забезпечення можуть формуватись як централізовано, так і на місцевих рівнях. Місцеві органи влади можуть запроваджувати регіональні системи пенсійного забезпечення. Проблеми, які виникають у багатьох країнах внаслідок зменшення частки працездатного населення та старіння націй, вирішуються різними методами, наприклад збільшенням розміру внесків, обмеженням розміру соціальних пенсій тощо. Недержавні системи пенсійного забезпечення реалізуються через недержавні пенсійні фонди, пенсійні програми страхових компаній та інших фінансових інститутів, а також різні види індивідуальних пенсійних вкладів. Для забезпечення інтересів вкладників пенсійних фондів та страхових компаній за підтримки держави можуть створюватись корпорації, що гарантують певний рівень пенсійних чи страхових виплат. Збереження коштів на індивідуальних пенсійних рахунках гарантується системою страхування депозитів. Недержавний пенсійний фонд забезпечує працівників, які охоплені пенсійним планом цього фонду, доходом після виходу на пенсію у формі періодичних виплат. Засновниками пенсійного фонду (спонсорами пенсійного плану) можуть виступати корпорації, приватні фірми, установи, спілки, фізичні особи. Кошти залучаються до фонду через періодичні внески як роботодавців, так і працівників. При цьому вони можуть автоматично вираховуватися з рахунків учасників фонду або вноситись ними добровільно. Існує певний мінімальний період часу, протягом якого особа має перебувати в пенсійній програмі, щоб отримати право на пенсію. Більшість фірм США надають своїм співробіникам право на отримання пенсії після п'яти років роботи на підприємстві. Якщо працівник з певних причин залишає підприємство, він втрачає всі права на пенсію. Після п'яти років роботи на підприємстві більшість пенсійних фондів забезпечують майбутнім пенсіонерам до 25% розміру пенсії, а по закінченні 10 років — 100%. Розрізняють кілька типів пенсійних планів, які реалізуються відповідними пенсійними фондами: пенсійні плани з визначеними вкладами, пенсійні плани з визначеним доходом та гібридні пенсійні плани, які мають риси як планів з визначеними вкладами, так і планів з визначеним доходом. При реалізації пенсійних планів з визначеними вкладами до фонду періодично вноситься певна частина заробітної плати, але визначена сума пенсії попередньо не встановлюється. В чим більш дохідні активи будуть вкладені кошти фонду, тим більшим буде розмір пенсійних виплат. При реалізації таких планів кажуть, що вкладники фонду підпадають під ризик інвестицій, оскільки розмір пенсійних виплат залежить від того, в які активи будуть вкладені кошти пенсійного фонду. При реалізації пенсійних планів з визначеним доходом пенсійним фондом визначається конкретний розмір пенсійних виплат. У цьому разі ризик інвестицій несе пенсійний фонд, оскільки внески, зроблені спонсорами фонду при несприятливій ситуації на ринку, можуть виявитись недостатніми для здійснення пенсійних виплат у запланованому обсязі. Для зменшення ризику інвестицій менеджмент такого фонду нерідко використовує поліси компаній зі страхування життя з виплатою анюїтетів. Як і страхові компанії, пенсійні фонди є фінансовими інститутами, де одні фінансові активи трансформуються в інші. Оскільки пенсійні виплати мають досить прогнозований характер, пенсійні фонди можуть вкладати кошти в більш довгострокові активи, ніж страхові компанії. До 90% активів пенсійних фондів становлять акції та цінні папери з фіксованим доходом, що обумовлюється специфікою діяльності фондів, а саме необхідністю здійснювати періодичні виплати пенсіонерам протягом тривалого періоду. Найбільша частка в активах пенсійних фондів належить корпоративним цінним паперам — акціям та облігаціям. Частина пенсійних фондів, як і інвестиційні компанії, наймають фінансових посередників для забезпечення професійного управління активами. Фонди, які не можуть або не бажають забезпечити професійне управління активами, нерідко мають проблеми з пенсійними виплатами. Нестача коштів у таких фондах часто є наслідком неефективного менеджменту, шахрайства та зловживань з боку засновників фонду — спілок чи корпорацій. Крім пенсійних фондів на ринку діють інші фінансові інститути, які тією чи іншою мірою реалізують різні пенсійні програми. Одним із варіантів пенсійного забезпечення є накопичення коштів на індивідуальному пенсійному рахунку в банку. Пенсійний рахунок ведеться опікуном, яким виступає банк чи інший фінансовий посередник. Кошти починають знімати з рахунка по досягненні власником рахунка пенсійного віку. З доходів, що отримуються від інвестування коштів, податки не сплачуються до того часу, поки не почнуть вилучатися кошти для здійснення пенсійних виплат. У різних країнах світу функціонують як державні, так і недержавні системи пенсійного забезпечення. В Україні сьогодні діє одна система пенсійного забезпечення — державна. Управління фінансами державного пенсійного забезпечення, акумуляцію та розподіл коштів, призначених для пенсійних виплат, здійснює Пенсійний фонд України. В процесі реформування пенсійного забезпечення в Україні передбачено здійснити перехід до пенсійного забезпечення на страховій основі із встановленням трьох видів пенсій: трудової, соціальної та додаткової. Виплата трудової пенсії має здійснюватись за рахунок пенсійних страхових внесків, а для певних категорій працівників — за рахунок державного бюджету. Соціальну пенсію передбачено сплачувати за рахунок державного та місцевих бюджетів, а додаткову пенсію — за рахунок недержавного пенсійного страхування. На першому етапі пенсійної реформи планується розмежування джерел фінансування пенсійного страхування, впорядкування діючих пільг у пенсійному забезпеченні громадян. На другому етапі буде запроваджене додаткове недержавне пенсійне забезпечення, вдосконалення порядку формування витрат на пенсійне забезпечення, що дасть можливість введення елементу повного пенсійного забезпечення через персональні рахунки, переведення соціальних пенсій у систему соціальної допомоги. На третьому етапі відбудеться перехід до повної реалізації норм пенсійного страхування. Управління пенсійним забезпеченням здійснюватиметься Пенсійним фондом України. Контроль за цільовим використанням коштів загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюватиметься Наглядовою радою, яка функціонуватиме на засадах соціального партнерства. Державний нагляд здійснюватиме уповноважений Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади. Довірчі товариства Довірчі товариства здійснюють на території України представницьку діяльність з майном довірителів — фізичних та юридичних осіб відповідно до договорів, що укладаються між ними та довірителями. Довірителі майна — юридичні та фізичні особи — передають довірчому товариству повноваження власника майна, що їм належить, відповідно до умов укладеного між ними договору. Майном довірителя є кошти, цінні папери та документи, які засвідчують право власності довірителя. Засновниками товариств можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи. Довірчі товариства створюються у вигляді товариств з додатковою відповідальністю. Учасники товариства відповідають за його зобов'язаннями своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум — додатково майном, що їм належить, у п'ятикратному розмірі до внеску кожного учасника. Статутний капітал довірчого товариства має формуватися виключно за рахунок грошових коштів та цінних паперів учасників. До моменту реєстрації довірчого товариства кожен із його засновників зобов'язаний внести на тимчасовий рахунок не менш як 50% від зазначеного в установчих документах розміру його вкладу до статутного фонду. Фінансове становище засновників довірчих товариств (крім фізичних осіб) щодо їх спроможності зробити відповідні внески до статутного фонду має бути перевірене аудитором. У тримісячний термін після реєстрації довірчого товариства кожен засновник зобов'язаний повністю зробити свій вклад. Якщо засновники довірчого товариства не внесли свого вкладу до статутного фонду, комерційний банк припиняє ведення рахунків цього товариства. Довірчі операції від імені довірчого товариства здійснюють його учасники — довірені особи. Дії довірених осіб мають бути спрямовані виключно на реалізацію інтересів власників за умовами укладеного між ними договору. Довірені особи особисто виконують свої обов'язки перед довірителями майна. Установчим договором може бути передбачено передачу повноважень довіреної особи іншому учаснику, а також іншій особі за дорученням на термін, що не перевищує одного року. Якщо учасником довірчого товариства виступає юридична особа, то довірчі операції від її імені здійснює представник, уповноважений цією юридичною особою. Вартість майна, яке довірена особа бере на обслуговування у довірителів майна, не має перевищувати частки довіреної особи в статутному фонді довірчого товариства та відповідно її особистої додаткової відповідальності. Довірче товариство здійснює такі довірчі операції:* для громадян — збереження та представницькі послуги щодо обслуговування майна;* для юридичних осіб — розпорядження майном, агентські послуги, ведення рахунків для власників їх цінних паперів та управління голосуючими акціями, переданими довірчому товариству через участь у загальних зборах акціонерного товариства. Довірчі товариства можуть отримати за умовами укладеного договору право на участь в управлінні акціонерним товариством від імені його акціонерів або державних органів приватизації, які володіють акціями товариств, створених через перетворення державних підприємств на акціонерні товариства. Довірче товариство може проводити операції, пов'язані з розміщенням приватизаційних паперів, у тому числі для товариств покупців. Така діяльність здійснюється після подання до комерційного банку ліцензії Фонду державного майна України на право здійснення представницької діяльності з приватизаційними паперами. Джерелом прибутків довірчого товариства є плата, яку одержують довірені особи за здійснення довірчих операцій. Розмір плати, якщо інше не передбачено законодавством, встановлюється в договорі між довірителями майна та довіреною особою. Облік результатів діяльності довірчого товариства щодо ведення довірчих операцій здійснюється на спеціальних довірчих рахунках. Облік і контроль за діяльністю довірчого товариства щодо розміщення приватизаційних паперів провадиться в порядку, встановленому Фондом державного майна України, Національним банком України і Міністерством фінансів України. Достовірність та повнота річного балансу і звітності довірчих товариств мають бути підтверджені аудитором. Рекомендована література 1. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІП. 2. Про страхування. Закон України від 7 березня 1996 р. М 85/96-ВР. 3. Про довірчі товариства. Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993р. № 23—93. 4. Кавалєц С. Реформування колишніх ощадних банків: можливості та ризики // Семінар з питань стратегії з вибраних напрямків розвитку та реформування банківської системи. — К., 1996. 5. Фредерік С. Мишкін. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998. 6. Fabozzi J., Modigliani E. Capital markets: institutions and instruments. — Prentice Hall Inc. 1996.
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (04.05.2014)
Просмотров: 641 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: