Реферат на тему:Основні параметри міжнародних комерційних контрактів - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Основні параметри міжнародних комерційних контрактів. Основні параметри міжнародних комерційних контрактів 1.1. Міжнародна комерційна операція та етапи її проведення Міжнародна комерційна операція (МКО) — це дії, спрямовані на організацію, проведення та регулювання процесу обміну товарами, послугами і результатами творчої діяльності між двома або кількома контрагентами різної національної належності. Об’єкти МКО — процеси обміну товарами, послугами та результатами творчої діяльності. Вони визначають види МКО. Види МКО залежно від критерію систематизації наведені на рис. .1. Класифікація МКО за об’єктами торгівлі показана на рис. .2. Рис. 1.1. Види МКО Рис. 1.2. Класифікація МКО за предметом Суб’єкти МКО — це учасники, тобто сторони, які перебувають у договірних відносинах з купівлі-продажу товарів, послуг і результатів творчої діяльності та мають право здійснювати комерційну діяльність. Багатокритеріальна класифікація суб’єктів МКО наведена на рис. 1.3. Рис. 1.3. Багатокритеріальна класифікація суб’єктів МКО Міжнародна практика проведення комерційних операцій передбачає здійснення певних видів діяльності, що складаються з етапів, на кожному з яких вирішуються конкретні питання і виконуються формальності, пов’язані з підготовкою, оформленням, пересилкою та обробкою документів, необхідних для забезпечення виконання операції. Етапи проведення МКО подані на рис. .4. Рис. 1.4. Етапи проведення МКО Слід визнати, що перший (підготовчий) етап належить до суто маркетингових досліджень, які не є предметом курсу МКК. Сам контракт (договір, угода) з’являється на другому (організаційному) етапі, де він укладається. І на третьому (виконавчому) етапі контракт стає головним документом для завершення МКО, який регулює взаємовідносини між контрагентами. 1.2. Поняття «Міжнародний комерційний контракт» Міжнародний комерційний контракт — це правова форма, що відображає МКО; договір (угода, пакт, конвенція) між двома чи кількома контрагентами, які перебувають у різних країнах, про обмін товарами, послугами та результатами творчої діяльності. Міжнародний характер контракту національні законодавства, міжнародні документи визначають у різні способи: від посилання на місце перебування контрагента чи перебування партнерів у різних країнах до використання загальніших критеріїв — таких, як «контракт, який відображає інтереси міжнародної торгівлі». Все вищезгадане визначає основні ознаки міжнародного комерційного контракту, а саме: Ё контрагенти перебувають у різних країнах; Ё товар перетинає кордон, якщо це матеріальний об’єкт (виняток — реекспортна операція, коли товар не завозиться до країни реекспорту); Ё розрахунки в іноземній валюті (виняток — товарообмінні операції); Ё комерційний характер. Згідно з теорією договору (контрактне право), контракт — це узгодження волі двох або декількох суб’єктів з метою виникнення, зміни чи зупинення відповідних обов’язкових відносин (обо-в’язків). Звідси й правове визначення МКК. Міжнародний комерційний контракт — узгодження волі, досягнуте в ході переговорів контрагентами МКО про основні умови виконання взаємних обов’язків. МКК виконує такі функції: · юридично закріплює відносини між партнерами, надаючи їм характер обов’язків, виконання яких захищене законом; · визначає порядок, способи і послідовність здійснення кроків партнерами; · передбачає способи забезпечення обов’язків. Основні принципи МКК Основними принципами МКК є: · свобода контракту; · обов’язковість контракту; · добросовісність та чесна ділова практика. Свобода контракту Втіленням цього принципу є: · вільне рішення про укладення чи неукладення МКК; · вільний вибір контрагентів; · вільне визначення змісту майбутнього МКК; · вільне вирішення питання про спосіб і форму укладення МКК; · свобода зміни контракту в цілому чи окремих його положень; · право вирішувати питання про розірвання контракту. Обов’язковість контракту Належним чином укладений контракт є обов’язковим для сторін. Це є наслідком свободи укладення контракту, так, як і правило, згідно з яким укладений контракт повинен виконуватися відповідно до свого змісту. Добросовісність і чесна ділова практика Обов’язком сторін протягом чинності контракту, включаючи і процес переговорів, є діяти на засадах добросовісності і чесної ділової практики. Це означає, що сторони не можуть виключити чи обмежити названий принцип у контракті. Дійсність МКК Для виникнення юридично значимого МКК необхідні відповідні умови, без яких такий контракт не можна вважати дійсним. Згідно з чинним законодавством такими умовами є:— ділова угода осіб, які беруть участь в укладенні контракту;— правоздатність і дієздатність осіб, які укладають контракт;— узгодженість волі сторін;— предмет контракту;— основа контракту. Воля — це усвідомлення відповідної поведінки, яка включає і відповідні наміри, спрямовані на досягнення певної мети. Особливості волі:— спосіб висловлення волі (рис. 1.5);— свобода волі;— серйозність;— наявність дієздатних та правоздатних суб’єктів;— спрямованість на досягнення можливих результатів. Рис. 1.5. Способи висловлення волі Узгодженість волі — це внесення одним суб’єктом МКО пропозиції, спрямованої на встановлення, змісту або розірвання майново-правових відносин і безумовне прийняття її другим суб’єктом. Слід розрізняти такі поняття, як дійсна воля і висловлена воля. Коли волевиявлення здійснюється з перерахованими вадами, контракт може вважатися недійсним через невідповідність волевиявлення дійсній волі або через вади юридично значимої волі (неповнолітні, недієздатність). Загроза — залякування другої сторони певним злом з метою змусити її укласти контракт. Характеристики загрози: 1) загроза має бути реальною та серйозною, щоб той, кому вона адресована, не мав іншої розумної альтернативи, крім укладення контракту на умовах, запропонованих іншою стороною; 2) у разі невиправданої загрози потрібно розглядати два випадки: по перше, дії неправомірні самі по собі (наприклад, фізичне насилля), по-друге, дії правомірні, однак мета цієї загрози неправомірна (наприклад, подання судового позову з єдиною ме-тою — змусити другу сторону укласти контракт на запропонованих умовах). 3) загроза, спрямована проти репутації або економічних інтересів. Омана — невірне уявлення щодо фактів та правових норм, які діють у момент укладання контракту. Характеристики: 1) фактична омана чи омана щодо права; 2) вирішальність моменту часу. Значна омана — це омана, яка стосується істотних властивостей предмета, особи, з якою укладається контракт, якщо він укладається з урахуванням особи; а також обставин, які за звичайних, загальноприйнятих правил чи згідно з намірами сторін вважаються вирішальними, і сторона, яка діяла під впливом омани, не уклала контракт такого змісту в іншому разі. А також: Характеристики: 1) серйозність. 2) умови щодо сторони, не введеної в оману. Сторона, введена в оману, може відмовитися від контракту, якщо тільки друга сторона не заслуговує правового захисту, тому що вона причетна до помилки сторони, введеної в оману. А також: · якщо обидві сторони були однаково введені в оману; · якщо помилка сторони, введеної в оману, була викликана другою стороною; · якщо друга сторона знала чи повинна була знати про помилку сторони, введеної в оману; 3) умови щодо сторони, введеної в оману. Названа сторона не може відмовитися від контракту в таких випадках: по-перше, коли помилка є результатом грубої необережності сторони, введеної в оману; по-друге, коли сторона, введена в оману, взяла на себе ризик омани чи в силу обставин цей ризик повинен бути перекладений на неї; 4) перевага правового захисту в зв’язку з невиконанням контакту над правовим захистом на основі омани. Шахрайство — свідоме, навмисне введення в оману другої сторони, з метою укладення з нею контракту. Різниця між шахрайством і оманою в характері та цілях намірів сторони, що займається шахрайством. Друга сторона в цьому випадку має право відмовитися від контракту. Примушення — спричинення моральних чи фізичних страждань, а також зла другій стороні з тим, щоб змусити її укласти контракт. «Приховані недомовки» — це випадок, коли щось заявлено, але без наміру зобов’язати себе цим волевиявленням. В юридичній науці, виходячи з інтересів забезпечення правових гарантій, діє принцип, згідно з яким «приховані недомовки» не мають юридичного значення. Переговори Як правило, сторони вступають у переговори для того, щоб досягти згоди. Характеристика поняття «переговори»: 1) переговори не зобов’язують їх учасників і кожна зі сторін має право перервати їх у будь-який момент за власним бажанням; 2) сторона, яка вела переговори, не маючи намірів укладення контракту, несе відповідальність за збитки, спричинені внаслідок ведення переговорів. 3) сторона, яка вела переговори з наміром укладання контракту, але потім відмовилася від своїх намірів без достатніх на те підстав, також несе відповідальність за збитки, завдані іншій стороні; 4) компенсація збитків, завданих другій стороні внаслідок порушення обов’язку вести переговори свідомо; 5) обов’язок конфіденційності. Якщо сторони зацікавлені в тому, щоб певна інформація, яка передається другій стороні, не була розголошена чи використана з іншими цілями, ніж ті, для яких вона передавалася, вони заявляють таку інформацію як конфіденційну. Порушення конфіденційності накладає обов’язок компенсувати збитки; 6) кожна зі сторін сплачує власні витрати на підготовку до укладення контракту. Спільні витрати сплачуються в рівних частках; 7) попередній контракт. У кінці переговорів дуже часто досягається угода сторін у вигляді попереднього контракту, тобто угоди, згідно з якою сторони зобов’язуються укласти пізніше основний контракт. Оферта та акцепт Згідно з українським законодавством діє визначений порядок укладання контракту, тобто встановлена процедура, відповідно до якої угода сторін про встановлення контрактних відносин вважається досягнутою, а контракт оформленим. Ця процедура складається з двох частин — пропозиції про укладання контракту (оферти) однієї сторони і прийняття цієї пропозиції другою стороною (акцепт). Пропозиція (оферта) — волевиявлення правоздатного суб’єкта МКО, яке містить істотні складові частини майбутнього контракту і зроблене з наміром укласти контракт. Щоб пропозиція про укладання контракту вважалася дійсною, вона повинна відповідати конкретним вимогам, а саме: 1) адресат пропозиції — одна або кілька конкретних осіб; 2) свобода волевиявлення; 3) правоздатність та дієздатність суб’єктів; 4) серйозність; 5) кваліфікованість; 6) оферта має містити в собі істотні пункти майбутнього контракту. Розрізняють два види оферти — тверда та вільна. Тверда оферта — це документ, відісланий продавцем одному можливому покупцеві, в якому дається письмова пропозиція на продаж певного товару, де вказуються істотні умови майбутнього контракту і визначений термін дії оферти. Вільна оферта — це документ, який може бути виданий на одну і ту саму партію товару кільком можливим покупцям; не зв’язує продавця своєю пропозицією і не встановлює строку для відповіді. Відміна пропозиції укладення контракту Згідно з Віденською конвенцією про договори міжнародної купівлі-продажу товарів (Відень, 1980) і Принципів міжнародних комерційних контрактів (UNIDROIT, 1994), оферта може бути від-мінена, якщо повідомлення про відміну отримано адресатом офер-ти раніше або в той самий момент, коли оферта отримана. Відкликання оферти Відповідно до міжнародного права, оферта може бути відкликана, якщо повідомлення про відкликання буде отримане адресатом оферти до відправки ним акцепту. Проте пропозиція не може бути відкликана: а) за невідкликаної оферти і б) за умови, коли адресат оферти покладається на невідкликаність оферти. Прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) — це волевиявлення одного суб’єкта, яке володіє всіма властивостями пропозиції. Форми прийняття пропозиції (оферти). 1) безумовний акцепт оферти; 2) акцепт контроферти; 3) прийняття пропозиції та мовчання протилежної сторони; 4) прийняття пропозиції із запізненням. Безумовний акцепт оферти Акцепт — заява або інша поведінка адресата оферти, яка виражає його згоду з офертою. Пропозиція (оферта) повинна бути прийнята без жодних застережень або обмежень. Акцепт контроферти За наявності обмежень або застережень можна говорити про нову пропозицію, де сторони помінялися місцями: ініціатор виступає в ролі особи, яка приймає пропозицію, а той, хто приймає пропозицію, перетворюється на ініціатора. Прийняття пропозиції і мовчання протилежної сторони Відповідно до загальних правил, мовчання або бездіяльність самі по собі не є акцептом. Ситуація може мати інший вигляд у тому разі, коли сторони узгодили між собою те, що мовчання означатиме акцепт чи коли це випливає з ділової практики або звичаю. Проте в будь-якому разі для прийняття оферти недостатньо в односторонньому порядку заявити в своїй пропозиції, що вона буде акцептована за умови мовчання адресата. Адресат оферти вільний не лише акцептувати чи не акцептувати оферту, але він може також її просто проігнорувати. Прийняття пропозиції із запізненням Прийняття пропозиції із запізненням трактується по-різному в законодавстві окремих країн. Наприклад, згідно з італійським — в ініціатора пропозиції є право затвердити запізніле прийняття оферти, причому достатньо тільки заявити контрагентові, що контракт укладено. В деяких законодавствах прийняття пропозиції із запізненням вважається новою офертою, згоду з якою потрібно отримати від ініціатора. Якщо заява про прийняття пропозиції, зроблена своєчасно, отримана ініціатором пізніше терміну для прийняття оферти, тоді контракт вважається укладеним, якщо ініціатор знав або міг знати про своєчасно відправлену відповідь, з іншого боку, контракт вважається неукладеним, якщо ініціатор відразу ж після отримання пропозиції, повідомить другій стороні, що він не бажає себе зв’язувати своєю офертою. Відміна акцепту Акцепт може бути відмінений, якщо повідомлення про відміну отримане оферентом раніше чи в момент отримання акцепту. Слід наголосити, що оферент не може змінити свого рішення після того, як адресат оферти відправив свій акцепт. (Відень, Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу). 1.3. Порядок укладання МКК Порядок укладання МКК показано на рис. 1.7. Рис. 1.7. Порядок укладання МКК Переддоговірний період Основними шляхами попередніх переговорів вважають поштове, телеграфне, телетайпне листування, особисті зустрічі, роз-мови по телефону та різні їх комбінації. Найпоширеніший шлях — це листування. Для встановлення контактів з майбутніми контр- агентами на виставках і ярмарках, для укладання контрактів на великі партії товарів використовуються особисті зустрічі партнерів. А для укладання контрактів на масові стандартні товари, коли основні умови є типовими і відомі як продавцю, так і покупцю, переговори ведуться здебільшого по телефону. Проект контракту В практиці міжнародних економічних відносин немає чіткої регламентації щодо того, хто готує текст контракту. Його можуть готувати представники обох сторін за масштабних операцій, пов’я-заних з рухом чималих грошових мас та матеріальних цінностей; представники однієї сторони, коли це рядовий контракт; покупець — коли укладаються контракти на машини та устаткування. Комерційні переговори — це вивчення об’єктивних аргументів сторін і віднаходження на цій основі компромісних рішень. Переговори ведуться на рівні керівництва контрагентів чи призначених ними представників, які приймають рішення в рамках наданих їм повноважень. У процесі узгодження умов контракту одна сторона відсилає проект контракту другій стороні, йде вивчення та знаходження компромісних рішень, і як наслідок — з’являється кінцевий текст контракту. На цьому етапі складається цілий ряд передконтрактних документів: Протокол розбіжностей, Протокол узгодження розбіжностей, Протокол про залік взаємних вимог, Угода про зміну договору, Супровідний лист до проекту договору та до самого контракту. Парафування тексту контракту — візування кожної сторінки підписами повноважних представників сторін. Кінцевим етапом укладання контракту є його підписання. 1.4. Способи укладання контракту МКК може укладатися в кілька способів, основні з яких представлені на рис. 1.8 і проаналізовані нижче. Проте, конкретний вибір способу укладання контракту залежить від особливостей та специфіки контракту та від вибору сторін. Рис. 1.8. Способи укладання МКК - Підписання контракту контрагентами МКК вважається укладеним, якщо він належним чином підписаний. Звичайно контракт підписується першими керівниками чи їхніми заступниками, тобто особами, які уповноважені дорученням, підписаним керівниками компаній, юридичні адреси яких зазначені в контракті. Якщо контракт підписує 3 і більше сторін, то всі вони повинні підписати один контракт або кілька двосторонніх контрактів з посиланням у тексті кожного з них на зв’язок з іншим контрактом. Якщо сторони перебувають в одному й тому самому місці, то вони одночасно підписують контракт, якщо в різних географічних пунктах, то спочатку всі примірники контракту підписує одна сторона та пересилає їх другій стороні, яка потім повертає пер-шій стороні домовлену кількість примірників з двома підписами. - Акцепт покупцем твердої оферти продавця Якщо покупець згоден з усіма умовами оферти, він відсилає продавцеві письмове підтвердження, яке містить без-умовний акцепт, тобто згоду прийняти без змін усі умови твердої оферти продавця. Акцепт має виходити лише від тієї особи, якій зроблено оферту. Коли оферту зроблено із зазначенням строку для відповіді, контракт вважається укладеним, якщо відповідь про прийняття (акцепт) пропозиції одержано протягом цього терміну. Коли строку в оферті не зазначено, то прийняття має юридичне значення, якщо відповідь одержано протягом нормального необхідного часу, встановленого законодавством. -Акцепт продавцем контроферти покупця Якщо покупець не згоден з умовами пропозиції, він висилає продавцеві контроферту, в якій вказує свої умови та термін для відповіді. Якщо продавець згоден з усіма умовами контроферти, він її акцептує та письмово повідомляє про це покупцю. Якщо продавець не згоден або вважає себе вільним від обов’язків з даної пропозиції, він письмово повідомляє покупця або пропонує нову оферту. -Акцепт продавцем письмової згоди покупця з умовами вільної оферти (контроферти покупця) Цей спосіб використовується у випадку, коли продавець має вибір контроферт кількох покупців. Продавець акцептує контроферту того покупця, який оформив і її належним чином, відіслав у встановлений строк і якому продавець віддає перевагу. - Підтвердження продавцем замовлення, зробленого покупцем У такий спосіб укладається контракт між контрагентами, які перебувають у довгострокових ділових відносинах. Це, в основному, замовлення на складне устаткування. В цих операціях покупець переважно фінансує продавця. Замовлення включає основні умови операції (товар, його кількість, термін поставки, ціна). Решта умов — у раніше укладеному контракті. - Обмін листами на підтвердження досягнутої раніше особистої домовленості між контрагентами В листах підтверджуються всі основні умови контракту з посиланням на відомі обом сторонам загальні умови чи попередній контракт. Момент укладання контракту Від цього моменту залежить, по-перше, конкретне вирішення можливого спору між сторонами контракту; по-друге, встановлення строку поставки, ціни; по-третє, визначення моменту переходу права власності на проданий товар. На сучасному етапі діють різні правові рішення щодо моменту укладання контракту. Теорія виявлення — контракт вважається укладеним між відсутніми особами в момент, коли друга сторона в будь-який спосіб виявила згоду прийняти пропозицію. Теорія відправки — укладання контракту пов’язується з моментом передачі на пошту повідомлення про прийняття пропозиції чи відправки його в інший спосіб. Теорія прийняття — контракт вважається укладеним у момент, коли ініціатор пропозиції прийме повідомлення про акцепт офери другою стороною (українське законодавство). Теорія пізнавання — ознайомлення ініціатора з акцептом його пропозиції другою стороною (Італія). В міжнародному праві діє теорія прийняття. Рис. 1.9. Момент укладання МКК Форма контракту МКК може бути укладений у письмовій, усній, частково письмовій і частково усній формах (рис. 1.10). Національні законодавства деяких країн вимагають обов’яз-кової письмової форми МКК. При цьому в письмовій формі складається не лише сам МКК, а й оферта, акцепт чи будь-яке інше висловлення намірів. У міжнародній практиці контракти часто-густо укладаються в усній формі — по телефону, на аукціонах, біржах і т. ін. Проте усна домовленість майже завжди підтверджується письмовим контрактом, підписаним обома сторонами. В міжнародній арбітражній практиці зустрічаються випадки, коли сторони піддають сумніву юридичну чинність повідомлень, зроблених засобами електричного чи електронного зв’язку (факс, електронна пошта, телеграф тощо). Справді, в тексті телеграми чи в повідомленні телетайпом відсутній підпис особи, яка дала це повідомлення, однак тут же зазначається, що такий підпис є. Якщо ж він відсутній, то це може бути основою для того, щоб оскаржити юридичну чинність цих документів. Кількість оригінальних примірників та копій Контракт оформляється сторонами МКО по закінченні переговорів у необхідній кількості примірників. Кожна зі сторін отримує однакову кількість примірників МКК. Крім оригінальних примірників підписаного контракту готується ряд копій, які використовуються службами, що виконують контракт (виконання зобов’язань з перевезень, оплати, страхування і т. ін.) Оригінал МКК належить зберігати протягом тривалого часу, навіть після його виконання. Усі проблеми з розмноженням, друкуванням, оформленням МКК розв’язує сторона, яка готує контракт, або ж сторона, на території якої контракт підписується. 1.5. Структура та зміст МКК Структура та зміст контракту багато в чому мають індивідуальний характер і визначаються як специфікою об’єкта МКО, так і ступенем довіри партнерів. Структура МКК В цілому МКК зазвичай складається з семи частин, які об’єднують відповідні умови контракту та розміщені у відповідній логічній послідовності (рис. 1.12). Структура МКК Преамбула Предмет контракту та його характеристика Права та обов’язки сторін Додаткові умови контракту Інші умови контракту Юридичні адреси сторін Додатки Рис. 1.12. Структура МКК Преамбула — вступна частина МКК, визначення сторін. Ця частина складається з таких основних положень: 1) назва контракту (контракт купівлі — продажу, комісії, оренди тощо); 2) номер контракту; 3) дата підписання контракту; 4) місце підписання контракту; 5) повна назва кожного з партнерів, під якою він зареєстрований у реєстрі державного обліку; 6) назва сторони за контрактом (наприклад, «Продавець», «Покупець», «Агент», «Постачальник» тощо); 7) докладна назва посади, прізвище, ім’я, по батькові особи, яка підписує контракт, а також назва документів, які засвідчують повноваження такої особи щодо підписання контракту. Предмет контракту та його характеристика. Предметами МКК можуть бути купівля-продаж товарів (готова продукція, напівфабрикати), послуг (консультативного, технологічного, будівельного інжинірингу; оренди, аудиту, перевезення, транспортно-експедиційної, збереження, страхування, фінансування, посе-редництва тощо), результатів творчої діяльності (простого та виключного ліцензування, торгівлі ноу-хау, торгівлі об’єктами авторського права). Залежно від предмета контракту дається і його характеристика Права та обов’язки сторін. Ця частина МКК об’єднує в собі такі умови: 1) обов’язки та права першої сторони за контрактом; 2) обов’язки та права другої сторони за контрактом; 3) термін виконання зобов’язань сторонами; 4) місце виконання зобов’язань кожного з партнерів; 5) спосіб виконання зобов’язань контрагентами (порядок, послідовність їхніх дій та строки). Конкретний зміст цих умов залежить від виду контракту та від конкретної ситуації його укладання. Додаткові умови МКК. Зазначені нижче умови не обов’яз-ково передбачити в контракті, проте їх наявність суттєво випливає на права та обов’язки сторін, а також на порядок їх виконання. 1. Термін дії контракту. Термін дії контракту необхідно зазначити навіть тоді, коли вказані строки виконання зобов’язань сторонами. Це зумовлюється тим, що ви повинні знати, коли контракт припиняється і можна буде висунути відповідні вимоги та претензії до контрагента за відмову від виконання контракту. 2. Відповідальність сторін. У цій частині МКК визначаються різного роду санкції у вигляді неустойки, що сплачуються тією стороною, яка не виконала своїх зобов’язань, обумовлених контрактом. Звичайно спеціалісти пропонують проти кожного обов’язку партнерів зазначати певну відповідальність, в основному штрафну неустойку. 3. Способи забезпечення зобов’язань. Способи забезпечення зобов’язань — це ефективні додаткові заходи майнового впливу на контрагента. 4. Підстави дострокового розірвання контракту в односторонньому порядку та порядок дій сторін при односторонньому розірванні контракту. 5. Умови про конфіденційність інформації по МКК. 6. Порядок розв’язання спорів між сторонами по контракту. У цій частині контракту зазначається право, яким регулюється даний контракт. Інші умови контракту. 1. Переддоговірна робота та її результати після підписання контракту. 2. Умови про узгодження зв’язку між сторонами. 3. Реквізити сторін: а) поштові реквізити; б) адреси підприємств партнерів; в) банківські реквізити (номер розрахункового рахунку, установа банку, код банку, дані розрахунково-касового центру, кореспондентський рахунок банку); г) відвантажувальні реквізити (для залізничних відправлень, для контейнерів, для дрібних відправлень). 4. Кількість примірників контракту. 5. Порядок виправлень тексту контракту. Юридичні адреси сторін. МКК повинен бути підписаним повноважною особою чи її представником власноручно. Після підписів контрагентів зазначаються їхні повні юридичні адреси та ставляться печатки. Додатки. Додатки уточнюють взаємні права та обов’язки сторін. Спеціальні умови МКК, зокрема обґрунтування ціни, технічні умови, умови випробувань устаткування, специфікації товарів, порядок внесення змін і доповнень до контракту та ряд інших, включені до тексту контракту, а також оформлені у вигляді додат-ків до контракту, які є його невід’ємною частиною. 1.6.Умови МКК Умови контракту — узгоджені сторонами та зафіксовані в документі статті, які відображають взаємні права та обов’язки контрагентів. (рис.1.13.) Рис. 1.13. Умови МКК Істотні умови МКК — це ті статті, в разі порушення яких одним із партнерів друга сторона може відмовитися від прийняття товару, оскаржити контракт і вимагати відшкодування збитків. Неістотні умови МКК — це ті статті, в разі порушення яких друга сторона не має права відмовитися від прийняття товару та розірвати контракт, а може тільки вимагати виконання зобов’я-зань і покриття збитків. Поняття існуючих та неіснуючих умов МКК залежить від конкретної МКО. Звичайно до існуючих умов відносять: предмет, кількість, якість, ціну та строк виконання. Індивідуальні умови контракту — характерні для окремої конкретної МКО. До них належать: реквізити продавця та покупця, предмет контракту, ціна та загальна сума, термін поставки. Загальні умови контракту — проходять через усі контракти з однорідних операцій і відображають практику компаній у торгівлі певним товаром. 1.7. Типові форми МКК Типовий контракт — це наочний контракт чи ряд уніфікованих умов, викладених у письмовій формі, сформованих раніше з урахуванням торгової практики чи звичаїв, та прийнятих сторонами, які домовляються, після того, як вони були узгоджені з вимогами конкретної операції. Найчастіше типові контракти використовуються для укладення контрактів на стандартні види машин і устаткування, споживчі товари, промислову сировину на довгостроковій основі, масові продовольчі товари. Форми типових контрактів. 1. Документ, який сторони МКО можуть використати як контракт у тому разі, якщо вони підпишуть і заповнять ті статті, які потребують узгодження (наприклад, назви сторін, кількість, якість, ціна товару, строк і місце поставки). 2. Загальні умови купівлі-продажу. Це список статей контракту, визначених з урахуванням торгової практики і, як правило, залежно від базових умов поставок, які сторони контракту можуть включати до свого контракту чи посилатися на них. На практиці форма типового контракту складається із двох частин: узгоджуваної та уніфікованої. Головні переваги використання типових контрактів полягають, по-перше, в попередній підготовці більшої частини тексту, що дозволяє ретельніше його обґрунтувати; по-друге, в скороченні часу на підготовку контракту; по-третє, в можливості використання практичного досвіду торгівлі однієї країни. Типовий контракт відображає техніку укладання контракту і є засобом втілення в ній діючих торгових звичаїв. Торгові звичаї Торговий звичай — це широко відомий порядок ділових відносин певної сфери діяльності, який прийнятий в національних об’єднаннях підприємців (палатах, загальних чи спеціальних ділових об’єднаннях). Вони застосовуються по відношенню до контрагентів тоді, коли сторони контракту не врегулювали конкретний випа- док, який виник у ході виконання контракту, чи тоді, коли сторони посилаються на певні торгові звичаї безпосередньо в контракті. Звичаї мають відповідати таким вимогам: 1) мати характер загального правила; 2) бути достатньо відомими у відповідальній сфері торгівлі; 3) бути визначеними щодо свого змісту; 4) бути розумними. Загальні правила використання торгових звичаїв: 1. Сторони пов’язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовились, і практикою, яку вони встановили у своїх відносинах. 2. За відсутності домовленості про інше вважається, що сторони мали на увазі використання у їхньому контракті звичаю, про який вони знали чи повинні були знати, який широко відомий у міжнародній торгівлі. Про торгові звичаї можна дізнатися з різних джерел (рис. .15). Рис. 1.15. Джерела торгових звичаїв
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (29.04.2014)
Просмотров: 545 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: