Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Главная » Статьи » Реферати » Макроекономіка |
Реферат на тему: Основи транспортних перевезень
Реферат на тему: Основи транспортних перевезень. План Вступ 1. Характеристика видів вантажів. 2. Автоматизовані складські приміщення. Висновок Література. Вступ. В цілому світі ведеться інтенсивний пошук методу гармонійного розвитку транспорту в ХХІ столітті в основу якого закладені наступні критерії: Задоволення потреб економічних зв’язків; Принципи розподілу праці в умовах ринкових відносин по регіонах і континентах; Оптимізація взаємодії різних видів транспорту; Удосконалення транспортних технологій. Історія міжнародних перевезень вантажів тісно пов’язана з розвитком економічних і політичних відношень. Під міжнародною системою переміщень вантажів та людей варто розуміти кількість національних транспортних систем, які функціонують на взаємних договорах, які можуть бути як двосторонніми так і багатосторонніми. В міжнародному розподілі праці транспорту відведена особлива роль. В своїй праці “Transportation” американський економіст Джон Кейл пише: “Транспорт являється одним із інструментів, необхідних цивілізованій людині, щоб внести порядок в світ хаосу. Транспорт входить в кожну сферу нашого життя. З усіх точок зору Ї економічної, політичної, військової Ї це безспірно важлива галузь в світі. Без транспорту не можливо утримувати овочевий кіоск чи пивну, а тим паче перемогти у війні. Чим складнішим стає наше життя, тим більше ми відчуваємо потребу в послугах транспорту.” Виникає необхідність пошуку ефективної матеріалізованої системи, яка забезпечує економічні зв’язки між країнами світу. Цією системою стала міжнародна система товароперевезення. З подальшим розвитком міжнародних економічних зв’язків між країнами особливу актуальність отримала проблема удосконалення організації перевезення вантажопотоків в світовій торгівлі. Транспорт поступово трансформується в більш великі інтернаціональні комплекси, які по формі залишаються на якийсь період міжнародними, а по змісту стають єдиною глобальною системою. Таким чином, в майбутньому сформується інтегрована глобальна система товароперевезень, яка успішно буде обслуговувати світове господарство на єдиній правовій і технічній базі. 1. Характеристика видів вантажів. Весь товар, який з початком процесу транспортування стає вантажем, може бути класифікований по багатьох ознаках, серед яких основними є наступні: Природнє походження; Біохімічний склад; Ступінь обробки; Споживче призначення. За природним походженням можна розрізнити вантажі мінерального походження (характиризуються наявністю і вмістом в них різних елементів неорганічної хімії). Вантажі тваринного походження характеризуються вмістом великої концентрації жирів та білків. До них можна віднести м’ясо і м’ясопродукти, продукти моря, птицю і інше. Товари рослинного походження в основному характиризуються високим вмістом вуглеводів (зерно, злаки, крупи, масла, фрукти, овощі, льон, бававна і ін.). Виходячи з ознак біохімічного складу вантажі поділяють на неорганічні і органічні. До перших відносяться мінеральні вантажі, до других Ї вантаж тваринного та рослинного походження. За ступенем обробки вантажі можна поділити на наступні підгрупи: сировина; напівфабрикати; готова продукція. Виходячи з споживчого призначення вантажі можуть бути класифіковані як продовольчі та промислові. До продовольчих відносяться: продукти харчування, напої, приправи; до промислових Ї обладнання, будівельні матеріали, взуття, одяг, манофактура, лісоматеріали і т.д. Крім класифікації товарів за ознаками природного походження, біохімічного складу, ступеня обробки і споживчого призначення, виділяють класифікацію Ї торгові, тарифні і транспортні. Міжнародним стандартом товарної класифікації стала Гармонізована система (ГС) Ї синтез Брюссельської митної номенклатури (БМН), Стандартної міжнародної торгової класифікації (СМТК) ООН і ще дванадцяти різних міжнародних і національних класифікацій, включаючи митні і транспортні номенклатури. ГС складається з Уніфікованої товарної номенклатури, Основних правил класифікації і Алфавітного вказівника. В ГС застосовується шестирозрядна система кодування товарів. Тарифна класифікація (або номенклатура) вантажів побудована за ознаками виробничого походження вантажів, за розмірами тарифів за перевезення і розмірами ставок зборів. Транспортна класифікація вантажів здійснюється за способами перевезення і перевантаження. За нею вантажі діляться на генеральні, масові та спеціальні. Генеральні вантажі. Генеральні вантажі Ї це штучні вантажі в упаковці і без неї. За видом упаковки Ї це тарно-упаковані вантажі (в мішках, коробках, ящиках), а також вантажі в укрупненних і транспортних одиницях (пакети, на піддонах, трейлерах, контейнерах, ліхтерах). Рутинні вантажі Ї це вантажі без тари і упаковки (труби, металоконструкції і ін). Генеральні вантажі поділяють за розмірами, масі та габаритах. До легковагових вантажів відносяться вантажі, які на 1 т веса займають об’єм більше 2 м3 (шерсть, тютюн, пух, вата і т.п.). До довгометрових відносяться вантажі, довжина грузового місця яких перевищує 3 м. Негабаритними називаються вантажі, які за своїми розмірами не вписуються в габарити судових приміщень, жилізнодорожних вагонів, платформ і шляхів і т. д. В залежності від транспортних характеристик і фізико-хімічних властивостей вантажів, дальності перевезення і використовуваних видів транспорту всі генеральні вантажі можна також поділити на: Контейнеропригідні вантажі, транспортування яких в контейнерах можлива і економічно цілеспрямована на даному напрямку; Контейнеронепригідні вантажі, транспортування яких в контейнерах можлива, але економічно нецілеспрямована в даному напрямку; Вантажі, які цілеспрямовано перевозити укрупненими одиницями в пакетах, на підддонах, палеттах, роллтрейлерах або на спеціальних багатоосьових візках; Вантажі, навантаження і розвантаження яких цілеспрямовано проводити своїм ходом або методом буксирування (автотехніка, сільгостехніка і т. д.). Масові вантажі. Масові вантажі, складають основну (по масі) частину транспортуючих всіма видами транспорту вантажів, поділяються на чотири основні категорії: наливні, навалочні, насипні та лісові. До наливних відносять рідкі вантажі, представлені до транспортування наливом. Основну масу складає нафта і нафтопродукти. До них також відносяться продукти хімічної промисловості та продукти харчової промисловості. Нафтопродукти складають особливу групу. Вони поділяються на світлі (бензин, керосин і ін.), темні (мазут, важкі сорти палива, сира нафта), рідкі змазувальні матеріали. Навалочні вантажі. До даної категорії відноситься широка номенклатура вантажів, які перевозяться без тари і розподіляються по вантажних місцях навалом (вугілля, руда, зерно, сіль і т. д.). В залежності від розмірів частинок (або грануломеричному складу) навалочні вантажі діляться на наступні основні групи: особливо великі, великі, маленькі, зернисті, порошкоподібні, пилоподібні. Насипні вантажі. До даної категорії відносяться сипучі вантажі, які як і навалочні, які приймаються до транспортування без врахування тари, але на відміну від навалочних Ї не навалом, а насип’ю. Лісні вантажі діляться на наступні групи: круглий ліс, півкруглі пластини, пиломатеріали, рудостійкий і кріплений ліс, шпали, стрілкові і мостові бруси, фанера, дрова і ін. Спеціальні вантажі. До категорії “спеціальні вантажі” відносяться вантажі які потребують при транспортуванні і зберіганні особливих умов. До них відносяться: небезпечні, швидкопсуючіся, живі тварини та птиця. Небезпечні вантажі Ї це речовини та придмети, які володіють небезпечними властивостями, і в силу цього потребують при транспортуванні чи збереженні дотримування особливих мір небезпеки (вибухонебезпечні, вогненебезпечні, токсичні, інфекційні, радіаційна небезпека і ін.). Швидкопсуючіся вантажі Ї це вантажі, які потребують в дорозі захисту від високої або низької температури, тобто спеціальних умов транспортування Ї охолодженння, отоплення, вентеляції, догляду та контролю за їх станом. Живі тварини, птиця і вантажі тваринного походження. Особливість транспортування даного виду вантажу в тому, що вони підлягають обов’язковому ветеринарно-санітарному контролю і потребують особливого обладнання для перевезення (клітки, стійла, акваріуми і т. п.). Транспортування тварин здійснюють під наглядом працівників Державної ветеринарної служби. Транспортування хворих тварин можуть бури дозволені тільки в спеціальних ізоляторах або карантинних бойнях з обов’язковим дотриманням ветеринарно-санітарних правил. Перевезення тварин, птахів і сирих тваринних продуктів проводять при наявності ветиринарного посвідчення. 2. Автоматизовані складські приміщення. Технічні засоби, в першу чергу складські комплекси (СК) відносяться до одних із найбільш важливих складових логістичної системи (ЛС). Багато технічних засобів (візки з автоматичним напрямком руху, транспортні і погрузо-розгрузочні роботи, транспортно-розподільді системи, прогресивні вирішення планування та інші) з’явились як відповіді на проблеми поставлені логістикою. Логістика будується на приміненні сучасних досягнень в області інформатики і автоматизації. Найбільш суттєвими компонентами ЛС являються автоматизовані транспортно-складські комплекси (ТСК). Набір технічних засобів автоматизованих ТСК доволі великий Ї стелажі, погрузо-розгрузочні і складські машини, грузорозпридільчі системи, вимірюванні прилади, пакетоформуючі, обв’язочні і т.д. Технологічні схеми і технічні засоби розглядаються з позиції інтеграції. Хоча доставка “точно в термін” позволяє суттєво знизити рівень запасів, тим не менше навіть в умовах високої точності і функціонування ЛС не вдається минути збоїв та помилок в доставці матеріалів. Цикл виробництва і споживання рідко співпадають один з одним. Вихідною функцією складу в цих умовах являється ліквідація негативних наслідків тимчасової невідповідності між постачанням сировиною, матеріалами, заготовками і їх використанням на окремих фазах виробництва. В таких ситуаціях склад як аккумулятор дозволяє здійснити відомий принцип вчасної доставки, виключити простої агрегатів із-за дефіциту сировини. Технічні засоби ТСК повинні задовільняти головні вимоги Ї бути органічно зв’язаними елементами технічної системи і в поєднанні з інформатикою представляти цілісну інтегровану структуру управління. Це означає, погрузо-розгрузочні машини, грузорозподільчі, складські і вимірювальні прилади повинні бути не тільки оснащені системами автоматичного управління, бортовими мікропроцесорами, але і мати датчики процесу для передачі інформації про хід його перебігу в центральну ЕОМ ЛС. Звичайно, що засоби автоматизації по своїм технологічним параметрам повинні відповідати світовому рівню розвитку техніки. Виконання цієї умови гарантує надійність і ефективність гнучкої виробничої ситеми на ТСК. Прогресивним направлення складуванням грузів в умовах автоматизації являється застосування різних способів їх зберігання в рухомих стелажах. Покращення використання площі зони зберігання в інтегровану систему автоматизації. Головна перевага стелажів динамічного зберігання Ї в тому, що вони добре взаємодіють зі суміжними грузорозпридільчими системами, напольними навісними конвеєрами, стелажними штабелерами. З їх допомогою формуються суцільні без проходів масиви стелажів. Вони забезпечують автоматичні переміщення і видачу грузових одиниць із зони зберігання. Інтеграція технічних засобів зберігання, складських і перегрузочних машин досягається осначенням стелажів індекаторами. В якості індикаторів застосовуються рідкі кристали або світлочутливі діоди. Призначення індикаторів Ї відображення інформації про нумерацію текучої партії грузу, ділянок де здійснюється відбір вантажу і його кількість. Індикатор номеру замовлення, вмонтований у складському відсіку, постачається клавішою для підтвердження виконання відбору грузів для даної партії і виклику наступного. Після завершення комплектації оператор, натискаючи на клавішу, посилає інформацію про виконання цієї процедури в центральну ЕОМ СК. Осначення підіймально-транспортних машин бортовими мікропроцесорами, які мають інтерфейс з ЕОМ вищевказаного рівня управління, також являється необхідною умовою побудови інтеграційної системи управління ТСК. Доволі характерним направленням в розвитку прогресивних типів моделей засобів транспортування грузів являється широке розповсюдження візків з автоматичним управлінням руху (ВАНР). В країнах Західної Європи і Японії близько в 4 тисячах систем автоматичного транспортування експлуатуються більше 80 тис ВАНР. На окремих складських комплексах одночасно працюють до 30-40 машин і більше, а сумарна вартість їх виготовлення кожного року зростає і досягає 1 млрд. доларів в рік. Між тим історія інтенсивного розвитку і розповсюдження ВАНР налічує не більше 20 років. Початковий період їх розвитку характеризувався приміненням різноманітних переважно пасивних електромеханічних, а потім індуктивних і оптичних систем стабілізації курсу. Зараз будують ВАНР без попередньої прокладки траси руху тим чи іншим способом. Маршрути трансробота програмуються, а його рухомість управляється бортовим мікропроцесором, а для забезпечення безпеки руху машини монтуються локаційними датчиками ближньої дії, які реагують на перешкоди в проходах між штабелями вантажів. Сфера примінення роботозованих ВАНР суттєво розширилося. По своїм функціональним можливостям, конструктивним параметрам і структурі системи управління вони наблизилися до промислових роботів. Тому сучасні ВАНР часто називають транспортними роботами, які можуть переміщувати і перегружати грузові одиниці масою від 50-100 кг до 2 т і більше. Наступний етап еволюції ВАНР Ї це побудова і серійне виготовлення надійних і економічних автоматів, які працюють в грузових приміщеннях вагонів і напівприцепів. ВАНР використовуються в якості грузорозподільчих систем для внутрішньоскладського переміщення грузів. Вони мають ряд переваг порівняно з конвеєрними системами: більш надійні і мобільні маршрути їх руху строго не фіксовані. Можна регулювати число ВАНР в залежності від об’єму робіт, перезподіляти їх парк між участками складу і грузового фронту в залежності від характеру і об’єму робіт, ефективно планувати при обслуговуванні матеріальних потоків оптимальні маршрути їх руху. В останні роки чітко визначились слідуючі тенденції в конструюванні ВАНР і промислових роботів: Примінення маніпуляторів, які піднімають вантажі масою від 3 до 10 т; Використання в якості засобів пересування повітряної подушки і лінійних двигунів; Побудова нових систем управління рухом, основаних на приміненні пристроїв інерційного руху з гіроскопами і аналого-цифровими приміненнями, сервомеханізмами для корекції відхилення від траси; Використання інфрачервоного проміння при індетифікації маршруту з відображенням для позиціонування ВАНР і лазерних пристроїв для зчитування штрихових кодів, нанесених на вантажних одиницях; Використання ультразвуку для напрямку руху; Використання технічних засобів взаємодії ВАНР з іншими елементами грузорозподільчої системи Ї конвеєрами, автоматичними стелажними штабелерами, стелажами; Використання радіоканалів, індуктивних кабелів і інфрачервоного випромінювання для передачі команд управління і інформації про їх використання в ЕОМ; Головна проблема автоматизації транспортних роботів полягає в реалізації активних методів управління рухом, до яких відносяться застосування програмного управління стабілізації курсу з допомогою карти маршруту руху записаного на інтегральних системах. Фірмою “Сьюпак систем Ко” (США) створена автоматична поточна лінія упакування, пакетировання і обертування пакетів синтетичною плівкою. Всі активні елементи цієї лінії з’єднані ділянками роликових конвеєрів, завдячуючи чому забезпечується непирервний процес обслуговування матеріального потоку, який надходить з виробничих ділянок підприємства. Вантаж який надходить з виробничого конфеєра зважується на автоматичних терезах. Терези не тільки виміряють масу вантажу, але і датчиком транспортного процесу, передаючи інформацію про потік вантажів. Післі провірки маси роликовим контейнером грузові одиниці даставляються до упаковочного автомата. Тут проводиться пакування вантажу в коробку та їх герматизація. Потім на упаковку автоматом наноситься код, який характеризує призначення грузової одиниці. Кодові дані на вантаж наносяться різними методами: розподіленням фарби на точно визначене місце упаковки спеціальною головкою, друкований код, або наклеювання на поверхню упаковки ярлика. Після закінчення операцій пакування пакети вантажів перемішаються ВАНР в зону зберігання складу готової продукції. Висновок. Вигідне географічне положення України, її потужна транспортна система та інфраструктура, наявність наукового й освітнього середовища робить нашу країну потенційно привабливою для залучення в систему Євро-Азіатських міжнародних транспортних коридорів. Це реальний крок до її повномаштабної участі у європейській інтеграції. Але шлях у Європу для нас буде далеко не безхмарним і легким. Причин для такого песимістичного висновку більше ніж досить. Передусім, це повільність виконавчих структур і неузгодженість їх дій з позицією законодавчої гілки влади. Сьогодні невідкладним завданням українського Уряду є передача ВРУ для затвердження трьох основних документів: Про першочергові заходи щодо створення національної мережі міжнародних транспортних коридорів (Постанова КМУ від 16.12.1996 р № 1512); Про затвердження Концепції створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні (Постанова КМУ від 04. 08. 1997 р № 821); Про затвердження Програми створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів в Україні (Постанова КМУ від 20. 03. 1998 р № 346). Прийняття відповідної Постанови або Закону України ВРУ буде вагомим аргументом у переговорах щодо залучення інвестицій під реалізацію проектів з Програмою створення та функціонування національної мережі МТК. Даний документ міг би стати базовим для уточнення структурно-інвестиційної політики стосовно розвитку транспортно-дорожного комплексу країни. Надзвичайно важливим для сучасного етапу робіт зі створення національної мережі МТК є формування ринкової інфраструктури. Необхідно створити Український транспортно-інвестиційний банк, страхові компанії, лізингові, інноваційні та консалтингові фірми. Україна сама повинна увійти до численних міжнародних транспортних організацій і сприяти входженню до них вітчизняних транспортних організацій і фірм. Найважливішим завданням, про яке вже йшлося вище, є повномаштабна інформатизація всіх процесів, що мають пряме і непряме відношення до національної мережі міжнародних транспортних коридорів. Вкористана література. В. М. Назаренко, К. С. Назаренко. Транспортное обеспечение внешнеекономической деятельности. Москва. | |
Просмотров: 233 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0 | |