Реферат на тему: Ощадні банки та ощадно-кредитні асоціації - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Ощадні банки та ощадно-кредитні асоціації. Ощадні банки та ощадні і кредитні асоціації є фінансовими інститутами, які залучають кошти інвесторів у вигляді депозитів та надають позики під заставу нерухомості. Основним видом діяльності таких інститутів є фінансування купівлі нерухомості. Позики ощадних інститутів переважно мають довгостроковий характер — від 10 до ЗО років. При наданні позичок під фіксований процент мінливість процентних ставок на ринку призводить до нестабільності прибутків ощадних інститутів, а зростання процентних ставок на ринку — до значних збитків. Ощадні і кредитні асоціації засновуються у вигляді акціонерних товариств або взаємних фондів. Основними джерелами фінансових ресурсів ощадних та кредитних асоціацій виступають різні види депозитів: ощадні, строкові та чекові. Основні активи асоціацій — це заставні, цінні папери, забезпечені заставними, та державні цінні папери. Заставні можуть мати як фіксовану, так і плаваючу процентну ставку. У свій час зростання процентних ставок на ринку та неможливість диверсифікувати свої операції із-за законодавчих обмежень призвели до кризи ощадних та кредитних асоціацій у США. В результаті реформи ощадних інститутів були обмежені їх вкладення в позики, забезпечені нерухомістю, до чотирикратного розміру власного капіталу замість 40% обсягу активів, а також вилучені з портфеля цінних паперів облігації низької якості. Вимоги до власного капіталу стали такими самими, як до капіталу комерційних банків, і почали враховувати ризиковість активів. Поступове регулювання діяльності ощадних та кредитних асоціацій, надання їм можливості здійснювати інші банківські операції значною мірою привели до нівелювання відмінностей між асоціаціями та комерційними банками, а також до зміцнення їх конкурентної позиції на ринку фінансових послуг. Завдяки послабленню державного регулювання ощадні та кредитні асоціації тепер мають змогу вкладати кошти в споживчі кредити на поліпшення житла, освіту, купівлю автомобілів, кредитні картки тощо, їм дозволено також вкладати кошти в комерційні, корпоративні та сільськогосподарські кредити, а також у муніципальні цінні папери та корпоративні облігації. Джерела фінансових ресурсів ощадних і кредитних асоціацій на сьогодні розширились за рахунок депозитів до запитання, активізації процесу залучення коштів на грошовому ринку, а також можливості залучати ресурси на федеральному рівні через відповідні структури, що підпорядковуються державі. Ощадні банки з'явилися значно раніше ощадних та кредитних асоціацій і є порівняно більшими за обсягом активів фінансовими інститутами. Як і ощадні та кредитні асоціації, ощадні банки залучають кошти інвесторів у вигляді депозитів та надають позики під заставу нерухомості. На відміну від ощадних та кредитних асоціацій ощадні банки створюються переважно у вигляді взаємних фондів, коли власники депозитів виступають власниками банку. І ощадні банки, і асоціації мають подібну структуру активів, однак для ощадних банків допускається більший рівень їх диверсифікації. Вони мають більші можливості на ринку порівняно з асоціаціями щодо формування портфеля активів, управління ліквідністю та ризиком. Розширення протягом останніх років можливостей ощадних банків та надання їм права провадити інші банківські операції, крім надання позичок під заставні, дало змогу зберегти цим інститутам у багатьох країнах задовільну конкурентну позицію на ринку. Основні напрями державного регулювання діяльності ощадних інститутів подібні до банківської діяльності. Це регулювання процентних ставок по депозитах, регулювання видів діяльності, які можуть здійснювати ощадні інститути, вимоги до адекватності капіталу, обмеження на джерела формування фінансових ресурсів і на види активів, в які можна інвестувати кошти. Ощадну справу в Україні здійснюють Ощадний банк України та інші комерційні банки. Ощадний банк є спеціалізованим банком, що відповідає за ефективну організацію ощадної справи в державі, забезпечує впровадження прогресивних форм розрахунково-кредитного та касового обслуговування населення, проводить кредитування населення, здійснює валютне обслуговування громадян України та іноземних громадян, проводить операції з цінними паперами, надає різноманітні платні послуги. Штат Ощадного банку на сьогодні становить близько 34 000 працівників, а його частка в загальних активах банківського сектору країни — близько 10%. Філії Ощадного банку розміщені в усіх обласних та районних центрах України. Процентні ставки за вкладами населення Ощадний банк України встановлює в межах максимальних процентних ставок, визначених Національним банком. Держава гарантує збереження вкладів і цінних паперів громадян в Ощадному банку України та їх видачу вкладникам за першою вимогою. Грошові кошти, залучені Ощадним банком України, передаються за плату Національному банку або використовуються ним для кредитування населення та здійснення інших банківських операцій. Вкладниками Ощадного та комерційних банків можуть бути громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Приймання грошей на вклади здійснюється банками з видаванням вкладникам відповідних вкладних документів. Вкладники можуть розпоряджатися вкладами, одержувати за ними дохід у вигляді процентів чи в іншій формі, а також здійснювати безготівкові розрахунки. Вкладниками банків можуть виступати як повнолітні, так і неповнолітні особи. Неповнолітній, який сам вніс вклад на своє ім'я, розпоряджається ним самостійно. Вкладами, зробленими будь-якою особою на ім'я неповнолітнього, розпоряджаються до досягнення неповнолітніми 15 років батьки або інші законні представники неповнолітнього, по досягненні неповнолітніми 15 років — самі неповнолітні, але за згодою своїх батьків або інших законних представників. Доходи за вкладами не підлягають оподаткуванню. Фізичні та юридичні особи при оформленні документів про перехід вкладів у спадщину звільняються від сплати державного мита. Вклади, одержані в порядку успадкування, не підлягають оподаткуванню. Вкладники мають право зробити заповідальне розпорядження банкові про видачу вкладу в разі своєї смерті будь-якій особі, організації або державі відповідно до законодавства. Вклад, за яким не зроблено заповідального розпорядження, в разі смерті вкладника банки видають спадкоємцям у порядку, встановленому законодавством України. У процесі розвитку банківських систем ощадні банки багатьох країн трансформувались з ощадних інститутів, які підлягають окремому регулюванню з боку держави, в універсально регульовані комерційні банки. Процес трансформації в таких країнах з розвиненою ринковою економікою, як США та Велика Британія, відбувся ще в 70-х роках XX ст. і полягав у поступовому скасуванні спеціального статусу ощадних інститутів та перетворення їх на універсальні комерційні банки. У країнах з перехідною економікою вклади населення і на сьогодні значною мірою залишаються під контролем кооперативних та державних ощадних банків, а реформування ощадних інститутів тільки розпочинається. Реформування Ощадного банку в Україні, як і в інших країнах з перехідною економікою, є необхідною умовою успішних ринкових перетворень і може відбуватися за такими напрямами: 1) за Ощадбанком залишається статус державного. При цьому він буде здійснювати розрахункові операції для населення, залучати депозити та надавати інші послуги. Кошти населення використовуватимуться для надання кредитів для фінансування спорудження житла та придбання державних цінних паперів; 2) ощадний банк трансформується в банк, який здійснює свою діяльність в такому самому регулятивному оточенні, що й інші комерційні банки. Це може мати сенс у разі, коли обсяги та дохідність операцій по обслуговуванню населення потрібною мірою перевищуватимуть досить значні операційні витрати банку; 3) банк розподіляється на кілька банків з наступною приватизацією останніх; 4) банк ліквідується, а окремі його відділення продаються комерційним банкам; 5) банк трансформується в комерційний банк з продажем близько половини відділень на приватизаційних аукціонах. Рекомендована література 1. Про банки і банківську діяльність. Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-ІП. 2. Про страхування. Закон України від 7 березня 1996 р. М 85/96-ВР. 3. Про довірчі товариства. Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993р. № 23—93. 4. Кавалєц С. Реформування колишніх ощадних банків: можливості та ризики // Семінар з питань стратегії з вибраних напрямків розвитку та реформування банківської системи. — К., 1996. 5. Фредерік С. Мишкін. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків. — К., 1998. 6. Fabozzi J., Modigliani E. Capital markets: institutions and instruments. — Prentice Hall Inc. 1996.
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (04.05.2014)
Просмотров: 545 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: