Реферат на тему:Модель IS-LM і коливання економічної активності - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Модель IS-LM і коливання економічної активності. План Механізм досягнення рівноваги сукупного попиту і сукупної пропозиції. Фіксальна та грошово-кредитна політика в “IS-LM” моделі Модель IS-LM і коливання економічної активності Бюджетно-податкова політика в моделі IS-LM Застосування бюджетно-податкової політики в моделі IS-LM з фіксованими цінами спричиняє зміну рівня доходу і процентної ставки. Розглянемо, яким чином діє механізм бюджетно-податкової политики. Припустімо, що держава впроваджує стимулювальну бюджетно-податкову політику за постійної пропозиції грошей. Якщо в економіці зростають державні видатки, то при кожній заданій процентній ставці такі заходи в політиці мають збільшити рівень доходу на ?Y=?G/(1-MPC). Якщо скорочуються податки, то при кожній заданій процентній ставці рівень доходу має збільшитись на ?Y=?TMPC/(1-MPC). Зростання доходу сприяє підвищенню попиту на гроші, оскільки в економіці провадиться більша кількість операцій. Збільшення попиту на гроші при незмінній пропозиції грошей викликає зростання процентної ставки. У свою чергу, це підвищення Мал. 1. Стимулювальна бюджетно-податкова політика. процентної ставки знижує рівень планових! інвестицій і приватного спожи-вання, що частково зменшує рівень доходу. Отже, стимулювальна бюджет-но-податкова політика зсуває криву IS праворуч вгору вздовж кривої LM і призводить до зростання процентної ставки та рівня доходів. Але внаслідок зростання процентної ставки відбувається витіснення інвестицій: муль-типлікатор державних видатків та податковий мультиплікатор повністю "спрацювати" не можуть. Спричинене зростанням ставки процента змен-шення планових інвестицій, яке частково елімінує вплив стимулювальної бюджетно-податкової політики на економіку, отримало назву ефекту витіснення. Таким чином, згідно моделі IS-LM, ефект витіснення зменшує дієвість стимулювальної бюджетно-податкової політики. Тому в моделі IS-LM мультиплікативне розширення доходу виявляється меншим, ніж у кейнсіанській моделі доходів і витрат (модель "кейнсіанського хреста"). Протилежним чином на економіку впливає обмежувальна бюджетно-податкова політика. У цьому випадку відбувається зсув кривої IS ліворуч вниз, що, відповідно, знижує процентну ставку та рівень доходу в економічній системі. З іншого боку, зменшення процентної ставки стимулює планові інвестиції, що певною мірою компенсує негативний вплив обмежувальної бюджетно-податкової політики на доход. Грошово-кредитна політика в моделі IS-LM Грошово-кредитна політика в моделі IS-LM впливає на рівень доходу через зміну процентних ставок. Коливання пропозиції грошей і відповідна зміна процентної ставки стимулюють або обмежують інвестиції в економіку і таким чином спричиняють коливання сукупного попиту. Розглянемо механізм впливу на економічну систему стимулювальної, грошово-кредитної політики. В короткостроковій моделі зростання пропозиції грошей (М) підвищує їхні реальні запаси (М/Р), оскільки рі-вень цій (Р) не змінюється. За даного рівня доходу зростання реальних запасів грошових коштів веде до падіння процентної ставки, тому крива LM пересувається пра-воруч вниз уздовж кривої IS. За зни-ження процентних ставок зменшу-ються витрати, пов'язані з фінан-суванням інвестицій. Фірми реа-гують на це підвищенням планових інвестицій, що збільшує обсяг ви-робництва в економіці. Таким чи-ном, зсув кривої LМ і зменшення проводжується зростанням рівноважного доходу. Як уже відомо, описаний механізм, через який зміни в пропозиції грошей впливають на економічну систему, отримав назву кейнсіанського передатного механізму грошово-кредитної політики. Застосування стимулювальної грошово-кредитної політики дає змогу за-безпечити короткострокове економічне зростання без ефекту витіснення. Обмежувальна грошово-кредитна політика в короткостроковому періоді призводить до зменшення реального обсягу виробництва. В умовах зменшення пропозиції грошей відбувається зсув кривої LM ліворуч вгору. Згідно з кейнсіанським передатним механізмом, це збільшує ставку процен-та, її зростання викликає скорочення планових інвестицій і, відповідно, зменшує рівноважний рівень доходу в економіці. Відносна ефективність грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики у моделі IS-LM Відносну ефективність грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики з погляду їхнього впливу на рівноважний рівень доходу визначають параметри моделі IS-LM: чутливість попиту на гроші та інвестицій до про-центної ставки. Відносна ефективність стимулювальної бюджетно-податкової політики залежить від розміру ефекту витіснення. Якщо ефект витіснення інвестицій менший за ефект зростання доходу, то, за інших рівних умов, бюджетно-податкова політика ефективна. Стимулювальна бюджетно-податкова політика відносно неефективна, якщо ефект витіснення інвестицій перевищує ефект зростання доходу. Ефект витіснення відносно незначний у двох випадках: коли інвестиції мало чутливі до підвищення процентної ставки, тобто d — мале, або якщо Мал. 3. Ефективна бюджетно-податкова політика \| Мал. 4. Неефективна бюджетно-податкова політика попит на гроші високо чутливий до процентної ставки, тобто h - велике (мал. 8.11). При невисокій чутливості інвестицій до ставки процента навіть значне зростання ЇЇ внаслідок фіскальних заходів спричинить невелике ви-тіснення інвестицій, і тому загальне зростання доходу буде суттєвим. Графічно цю ситуацію відображає крутіша крива IS. Якщо інвестиції взагалі не чутливі до ставки процента, крива IS - вертикальна. Це означає, що коливання процентної ставки зовсім не впливає на плановані інвестиції, і при її зростанні інвестиції не зменшуються. В цій ситуації ефект витіснення відсутній, і бюджетно-податкова політика "спрацьовує" повністю. У випадку, коли попит на гроші високо чутливий до ставки процента, достатньо незначного її зростання, щоб урівноважити грошовий ринок при зростанні попиту на гроші. Оскільки підвищення процентної ставки невелике, то й витіснення інвестицій буде відносно малим, а зростання доходу -суттєвим. Графічно ця ситуація характеризується пологішою кривою LM. І навпаки, ефект витіснення є значним, коли інвестиції мають високу чутливість до зміни процентної ставки, тобто d — велике, а попит на гроші — мало чутливий до неї, тобто h — мале (мал. 4). У першому випадку навіть незначне підвищення процентної ставки спричинить значне падіння інвестицій, і тому загальне збільшення доходу буде невеликим. Графічно цій ситуації відповідає пологіша крива IS. У ситуації невисокої чутливості попиту на гроші до процентної ставки врівноваження ринку грошей потребує значного підвищення процентної ставки, що призводить до великого витіснення інвестицій та незначного зростання доходу. Графічно цю ситуацію відображає крутіша крива LM. Таким чином, стимулювальна бюджетно-податкова політика найефективніша у випадку сполучення відносно крутої або вертикальної кривої IS і відносно пологої кривої LM. У протилежному випадку, коли сполучаються відносно полога крива IS і відносно крута крива LM, спостерігається на ефективність стимулювальної бюджетно-податкової політики. Міра ефективності стимулювальної грошово-кредитної політики визна-чається заохочувальним впливом зниження ставки процента на інвестиції, зростання яких призводить до зростання доходу в економіці. Стимулювальна грошово-кредитна політика є ефективною, якщо інвестиції високо чутливі до процентної ставки, тобто d - велике, а попит на гроші мало чутливий до неї, тобто h — мале (мал. 5). У випадку високої чутливості І до r навіть незначне зниження процентної ставки внаслідок збільшення пропозиції грошей спричиняє суттєве зростання інвестицій і, відповідно, доходу. Графічно ця ситуація характеризується пологішою кривою IS. При малій чутливості попиту на гроші до процентної ставки зростання пропозиції грошей супроводжується значним падінням цієї ставки і призводить до сут-тєвого зростання інвестицій та збільшення доходу в економіці. Графічно такій ситуації відповідає крутіша крива LM. У випадку, коли попит на гроші не чутливий до ставки процента і залежить лише від доходу, крива LM має вер-тикальний вигляд. Це означає, що стимулювальна грошово-кредитна політи-ка справляє значний вплив на зменшення ставки процента і відповідне збільшення рівноважного рівня доходу. Стимулювальна грошово-кредитна політика є відносно неефективною, коли, по-перше, інвестиції мало чутливі до процентної ставки, тобто d -мале; по-друге, попит на гроші високо чутливий до цієї ставки, тобто h -велике (мал. 6). У першому випадку зростання доходу буде незначним навіть за умови великого збільшення пропозиції грошей і суттєвого зни-ження ставки процента. Графічно таку ситуацію відображає крутіша крива IS. У другому випадку, при зростанні пропозиції грошей, грошовий ринок має врівноважуватися при незначній зміні ставки процента. Таке зниження Мал. 5. Ефективна грошово-кредитна політика \| Мал. 6. Неефективна грошово-кредитна політика процентної ставки недостатнє для значного підвищення інвестицій. Графічно ця ситуація характеризується пологішою кривою LM. При дуже низькому значенні ставки процента альтернативна вартість зберігання грошей — міні-мальна, і попит на гроші цілковито еластичний відносно процентної ставки Внаслідок цього зростання пропозиції грошей не може змінити процентну ставку, і рівновага на грошовому ринку встановлюється при одній і тій же ставці. В економіці складається ситуація "пастки ліквідності" — крива LM горизонтальною, і грошово-кредитна політика не здатна впливати на інве-стиції та доход. Отже, стимулювальна грошово-кредитна політика найефективніша при сполученні відносно крутої або вертикальної кривої LM і відносно пологої кривої IS. І навпаки, ефективність стимулювальної грошово-кредитної по-літики мінімальна у випадку, коли сполучаються відносно полога або гори-зонтальна крива LM і відносно крута крива IS. Порівнюючи ефективність бюджетно-податкової та грошово-кредитної політики у моделі IS-LM, можна зробити такі загальні висновки щодо за-стосування окремих видів політик у короткостроковому періоді: Бюджетно-податкова політика ефективніша за грошово-кредитну по-літику, якщо d — мале, ah — велике. Тоді фіскальні заходи мають біль-ший вплив на рівень доходу. Причина цього — у незначному ефекті ви-тіснення інвестицій.* Грошово-кредитна політика більш дієва, ніж бюджетно-податкова по-літика, якщо h — мале, ad— велике, тобто коли бюджетно-податкова політика несуттєво впливає на рівень доходу. В цьому випадку крива LM — крута, і при малому h зміна пропозиції грошей має значний вплив на рівноважний рівень доходу. Сукупний попит і сукупна пропозиція як модель економічної рівноваги Оптимізація макроекономічних пропорцій досягається через механізм попиту і пропозиції у взаємозв'язку з власниками капіталу і робочої сили. Фірми виготовляють продукцію, виручають за неї кошти і пред'являють попит на робочу силу. На основі взаємодії фірм і домогосподарств на ринку товарів і послуг складають пропорції поділу ВНП на споживання та заощадження. Вартісна форма споживанім означає ту суму грошей, які ви-трачаються населенням на придбання матеріальних благ та по-слуг. Фірми здійснюють заощадження для проведення інвестицій, розширення виробництва і збільшення прибутку. Домогосподарства заощаджують для забезпечення старості, утворення спадку, придбання землі, нерухомості та іншого тривалого використання. В будь-якій національній економіці виникає необхідність постійно синхронізувати в часі та економічному просторі заходи і дії, направлені на розвиток і регулювання усіх ринків, активно формувати їх адекватну структуру. Щоб успішно вирішити за-значені проблеми, слід спеціально виділити і аналізувати стан ча-сткової та загальної рівноваги економічної системи. Ринок товарів знаходиться в стані рівноваги, якщо при діючо-му рівні цін величина випуску продукції, що передбачається, до-рівнює сукупному попиту чи сукупним витратам, що плануються. Сукупний попит має дві форми: натурально-речову і вартісну. Натурально-речова форма сукупного попиту відображає суспільну потребу населення, фірм і держави в товарах і послу-гах. Його структура може бути представлена: по-перше, певними видами продуктів і послуг невиробничого споживання, що задо-вольняють особисті та інші невиробничі потреби; по-друге, су-купністю усіх засобів виробництва і виробничих послуг (наукові дослідження та розробки, направлені на удосконалення техно-логії; Мал.7 Пропорції поділу ВНП на споживання та заощадження обслуговуюча виробництво інформація; зв'язок тощо). Вартісний зміст сукупного попиту може бути визначений су-мою витрат на вітчизняні товари і послуги, що плануються, для кожного з рівнів сукупного доходу. Поряд з побудовою структурованих по ринках моделей загаль-ної економічної рівноваги в останні десятиріччя особливий розви-ток отримав підхід, який докладно розглядає умови забезпечення рівності між сукупним попитом AD і сукупною пропозицією AS в національній економіці. Перед тим, як перейти до докладного розгляду AD-AS-аналізу при розв'язанні проблем загальної еко-номічної рівноваги, сформулюємо поняття сукупного попиту і су-купної пропозиції з врахуванням факторів, що їх визначають, їх взаємодія визначає динаміку і пропорції відтворення, в тому числі цін, заробітної плати, податків, грошового обігу тощо. Сукупний попит AD - це потреба, представлена на ринку в грошовій формі населенням, підприємствами і державою. Мето-дично доцільно поділити AD на чотири групи, у відповідності до розподілу сукупного попиту за секторами економіки: споживання С - сукупний попит домогосподарств; інвестиції І попит на капітальне обладнання з боку підприємців; державні закупівлі G попит на товари і послуги з боку дер-жави; чистий експорт X різниця між попитом іноземців на вітчиз-няні товари і вітчизняним попитом на іноземні товари. Іншими словами, AD дорівнює загальній сумі попитів па кінцеву продукцію: AD = С + І + G + X. Тепер розглянемо фактори, які, визначаючи конкретний по-пит на окремий товар, водночас спричиняють вплив і на рівні цілісної економіки. Якщо дохід покупця зростає, то його попит на конкретний товар також збільшується. Однак перед тим, як описувати відношення AD і ВНП, доцільно вияснити, що впли-ває на зміну ВНП. Одна з фундаментальних пропорцій макроекономіки полягає в тому, що вартісна величина усіх продаж за певний період часу повинна дорівнювати добутку пропозиції грошей на число обертів цих грошей між всіма секторами економіки за період. Тобто, якщо протягом року вся грошова маса здійснить 5 повних обертів або кожна грошова одиниця в середньому п'ять разів пе-рейде з одного сектора економіки в інший, то обсяг річних про-даж кінцевих товарів в країні буде дорівнювати: 5 помножено на пропозицію грошей. Число повних обертів грошей називають швидкістю V продаж кінцевих товарів. В нашому прикладі V = 5 обертів за рік. Будемо умовно вважати, що пропозиція грошей М дорівнює 200 млрд. гр. од., тоді: M-V = 2005 = 1000 млрд. гр. од. = = Вартість усіх продаж / Вартість кінцевих товарів за рік; MV – Рівень цін * Q = ВНП, де Q - обсяг товарів і послуг, вироблених протягом року. Остаточно маємо: MV = PQT де Р - рівень ціп. З цієї рівності можна зробити висновок, що величина валово-го національного продукту може збільшуватись тільки у випадку зміни або пропозиції грошей, або швидкості їх обороту. Якщо ВНП зростає, то при кожному рівні цін буде пред'являтись сукупний попит на більшу кількість товарів і послуг , тобто збільшить-ся сукупний попит. Отже, крива попиту AD пересунеться в положення A1-D1, тобто пересунеться праворуч (рис. 8). Аналогічно падіння ВНП призведе до зменшення сукупного попиту і зсуву кривої АD вліво. Таким чином, можна зробити висновок, що на сукупній по-пит впливають величина грошової маси і швидкість обігу між секторами економіки. AD є функцією М і V: AD = f(М- V). Вплив усіх інших факторів (інфляційні очікування, смаки споживачів, ціни на товари-замінники) на сукупний попит, врешті-решт, можна звести до змін грошової маси і швидкості обігу/ Отже, на рівень сукупного попиту, тобто на положення кривої AD, впливають Тільки два основних фактори - М і V. Сукупна пропозиція AS визначається кількістю матеріальних благ і послуг, які підприємці пропонують на ринку. При ньому вони прагнуть досягти потенційного обсягу виробництва, оскіль-ки будь-яка економічна система прагне до такої мети. Але не ви-значається розміром виробничих витрат, серед яких важливе міс-це належить праці та капіталу. В такому випадку сукупна пропо-зиція може бути прирівнена до величини ВНП. Іншими словами^ AS = ВНП=Рівень цін*Q AS = Зарплата + Рента + Відсоток + Прибуток. Розглянемо фактори, що впливають на сукупну пропозицію. Це - технологія виробництва, витрати, що викликають зміну пропозиції на ринку окремого товару. Рівень агрегативності в цьому значенні не відіграє суттєвої ролі. У зв'язку з цим крива AS має висхідний вигляд. Графічно взаємодія сукупного попиту і сукупної пропозииції представлена на рис. 8. На осі абсцис відкладений обсяг виробництва, представлений реальним ВНП, на осі ординат загальний рівень цін. Лінія, що спускається зліва направо крива сукупного попиту AD, лінія, що піднімається зліва направо крива сукупної пропозиції AS. Співвідношення сукупного попиту сукупної пропозиції визначає рівні реального ВНП і цін, що встановились в даний період. Загальна рівновага досягається в точці Е - точці перетину AD і AS, і означає, що продавці та покупці задоволені, тобто рівень цін такий, що покупці готові куп/вати рівно стільки, скільки продавці готові виробній і продати. Крива сукупного попиту нахилена донизу, показуючи, що обсяги витрат зростають, якщо загальний рівень цін падає; низький рівень цін призводить до підвищення загального рівня споживання. Крива сукупної пропозиції веде себе по-різному в коротко-строковому і довгостроковому періодах. Рис. 8. Попит і пропозиція Крива сукупної пропозиції в короткостроковому періоді, зви-чайно протягом року, плавно підіймається догори, показуючи, що при зростанні попиту фірми також збільшують ціни і обсяг виробництва. Відбувається це тому, що існують тимчасово фіксо-вані елементи витрат - зарплата, рента тощо. Найбільш важли-вою з цих тимчасово фіксованих витрат є заробітна плата. Таким чином, якщо споживачі будуть вимагати більше то-варів, фірми в свою чергу реагують підвищенням цін, одержуючи високі прибутки і виробляючи більше продукції (рис. 9). В довгостроковому періоді зміна цін призводить до того, що крива сукупної пропозиції буде вертикальною, оскільки в певний час фіксована зарплата незабаром пересунеться догори, реагуючи на зростання цін. В результаті в довгостроковому періоді під-приємства відповідно не будуть збільшувати обсягу виробництва. Таким чином, в довгостроковому періоді крива сукупної про-позиції прийме вигляд вертикальної прямої, що відображає ре-альний обсяг ВНП, рівний потенційному обсягу (рис. 10). Форма кривої сукупної пропозиції має ключове значення для визначення обсягу виробництва в цих періодах. В міру подовжен-ня термінів обсяг виробництва наближається до потенційного, а короткостроковий його рух відображається в основному у видат-ках. Рис. 9. Короткостроковий період Рис. 10. Довгостроковий період В довгостроковому періоді сукупний попит стає менш важли-вим фактором для реального обсягу виробництва. Якщо лінія су-купної пропозиції є вертикальною, то реальний обсяг вироб-ництва визначається рівнем потенційного обсягу виробництва. Сукупний попит змінює рівень цін, але не рівень реального обся-гу ВНП. Виходячи з цього, неважко зрозуміти, що головне за-вдання уряду на макрорівні - правильно визначити фактори, які впливають на сукупний попит і сукупну пропозицію, та прийня-ти відповідні заходи. У світовій економічній літературі можна виділити два основних напрямки механізму регулювання національного виробництва в умовах ринку: перший - класичний напрямок автоматичного саморегулювання ринкової системи (його представ-ники Д.Рікардо, Д.Стюарт-Мілль. Ф.Еджворт, А.Маршалл і А.Лігу); другий кейнсіанський, який виходить з необхідності обов'язкового втручання держави в ринкову систему, особливо е умовах депресії. Економісти-класики виходили з гнучкості цін, заробітної пла-ти, процентної ставки, тобто з того, що зарплата і ціни можуть вільно пересуватись догори і донизу, відображаючи баланс між попитом і пропозицією. На їх думку, сукупна пропозиція AS мас вигляд вертикальної прямої, що відображає потенційний обсяг ви-робництва ВНП. Зниження ціни тягне за собою зниження зарпла-ти, і тому повна зайнятість зберігається. Скорочення величини ре-ального ВНП не відбувається. Тут вся продукція буде проданою за іншими цінами. Іншими словами, зниження сукупного попиту ве-де не до зниження ВНП і зайнятості, а лише до зниження цін. Таким чином, класична теорія вважає, що економічна політи-ка держави може впливати лише на рівень цін, а не на обсяг ви-робництва і зайнятість. Тому її втручання в регулювання обсягу виробництва і зайнятості є небажаним (рис. 10). Рис. 11. Регулювання цін державою Розглянемо кейнсіанський підхід економічної рівноваги. Класицизм панував в економічній науці до 30-х років, коли англійський економіст Д.М. Кейнс видав роботу "Общая теория занятости, процента и денег". В ній він критикував основні поло-ження класичної теорії, яка, на його думку, досить часто входила в протиріччя з реальним життям. По-перше, доводив Кейнс, еко-номіка розвивається не так гладко, а заробітна плата і ціни не настільки гнучкі, як це представлено в неокласичних моделях. По-друге, викликали сумніви основоположні взаємозв'язки інвес-тицій, заощаджень та процентної ставки. В результаті Кейнс вва-жав неможливим автоматичне досягнення рівноваги без втручан-ня держави. Кейнс не вірив у можливість досягнення рівня повної зайнятості за рахунок скорочення зарплати. Він вважав, що, не дивлячись на безробіття, заробітна плата зменшуватись не буде, і ринок праці залишиться в неврівноважному стані. Внаслідок існу-вання нижніх меж заробітної штати завжди буде певний відсоток безробітних, і для усунення такого безробіття необхідно розши-рити сукупний попит, що викличе збільшення попиту на працю. Серйозні сумніви викликали у Кейнса можливості застосуван-ня гнучких цін. Він доводив, що зниження цін не може автоматично вивести економіку зі спаду, і що рівень процентної ставки визначається не в точці перетину кривих заощаджень та інвестицій, а залежить від попиту і пропозиції готівкових грошей. Тобто споживачі приймають рішення про заощадження частини доходу з його величини і розмірів, що визначають величину спо-живання. Якою б гнучкою не була процентна ставка, вона не мо-же зупинити зменшення сукупного попиту. Тому рівновага може бути досягнута при неповній зайнятості. При побудові кривої сукупної пропозиції Кейнс виходив з припущення незмінності рівня заробітної плати. Оскільки її вели-чина незмінна, то підприємці не можуть зменшити витрати ви-робництва. Отже, в цій ситуації зниження цін навряд чи відбу-деться. В результаті крива пропозиції AS має L-подібний вигляд (рис. 12). Дана модель відображає негнучкий характер цін і заробітної плати в короткостроковому періоді та наявність незайнятих ре-сурсів, зокрема, безробіття. Лінія сукупного попиту перетинає лінію сукупної пропозиції в точці К, де обсяг ВНП рівний 0В. Як-що попит зросте і графік попиту пересунеться в положення A1D1, то ціни майже не зміняться, бо буде збільшений обсяг вироб-ництва, тобто ВНП збільшиться на величину BB1. Кейнсіанці вважали, що уряд може сприяти зростанню ВНП і зростанню зайнятості, збільшуючи урядові витрати, що підви-щить попит до положення DD1, а ціни майже не зміняться, бо бу-де збільшений обсяг виробництва. Збільшення ВНП складе ВВ1. При збільшенні обсягу ВНП буде спостерігатись підвищення зайнятості населення. Рис. 12. Кейнсіанська модель сукупної пропозиції Виникає запитання: яка ж з двох розглянутих концепцій найбільш прийнятна для економічного розвитку? Видно, що жодну з них не можна розглядати в прямому значенні, оскільки кожна з них спрощує реальні процеси. Навряд чи є прийнятним твердження про то, що ринок сам все відрегулює без будь-якого втручання держави. Заслуга Кейнса в тому, що він показав, як держава може здійснювати вплив на ринкову економіку і має інструменти для такого впливу.
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (30.04.2014)
Просмотров: 438 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: