Реферат на тему: Міжнародна товарна торгівля України - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Міжнародна товарна торгівля України. У соціалістичному минулому Україна підтримувала зовнішньоекономічні зв'язки з 123 країнами світу. З огляду на командно-адміністративну економіку та монополію держави на зовнішньоекономічну діяльність основні рішення щодо розвитку міжнародної торгівлі України приймалися у Москві. 1400 підприємств України, що брали участь у зовнішньоекономічній діяльності, керувалися вказівками, що спускалися їм згори. Стисло зупинимося на нинішньому стані міжнародної торгівлі України. Після здобуття Україною незалежності її інтеграція у світову економіку виявилася, як і слід було очікувати, болісною. Економіка України включилася у міжнародну торговельну гонку з позицій аутсайдера. На відміну від постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи Україна, як і раніше, залишається експортером передусім сировини та напівфабрикатів. В експорті України переважає металопродукція. Друге місце посідає мінеральна та хімічна продукція. Продукти машинобудування на початку третього тисячоліття становили близько 12 %. Світова фінансова криза 1997-1999 pp. загострила ситуацію, помітно зменшився попит на основні товари українського експорту, передусім на металургійну продукцію. До 1999 р. зовнішньоторговельний оборот України постійно зменшувався. Водночас погіршувалася структура як експорту, так і імпорту. Експорт продукції низки галузей став збитковим. Найважливіші галузі промисловості занадто енергоємні, тому більша частка валютних надходжень спрямовується не на технічне переоснащення виробничих потужностей, а на оплату імпортованих енергоносіїв. Обсяги експорту в розрахунку на душу населення в Україні на зламі тисячоліть були втричі меншими, ніж у Польщі, та вдесятеро -ніж в Угорщині. Можливості екстенсивного розширення експорту в Україні вже вичерпано, отже, існує гостра потреба в якісних змінах, що передбачає такі заходи:* підвищення ефективності експортних операцій;* відновлення позицій на традиційних ринках і завоювання нових;* удосконалення державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;* збільшення частки кінцевої продукції в загальному обсязі експорту. За роки незалежності істотно змінилася географічна спрямованість українського експорту. Порівняно з 1992 р. частка країн СНД в експорті наприкінці XX століття зменшилася майже вдвічі. Основні імпортери українських товарів серед країн далекого зарубіжжя — це Китай, Туреччина, Німеччина та Італія. Оскільки частка постачань енергоносіїв з Росії в Україну досягла майже 50 %, то зберігається економічна залежність України від північного сусіда. Скорочення експорту до країн СНД (передусім, у Росію) не було компенсоване завоюванням нових ринків. Серед основних негативних чинників, що впливають на стан зовнішньої торгівлі України, слід зазначити такі:* низька конкурентоспроможність товарів і послуг (ціни на окремі види української продукції на 30-70 % перевищують ціни аналогічної продукції на міжнародних ринках);* неефективне управління підприємствами;* відсутність за кордоном збутової інфраструктури;* нерозвиненість основних засад ринкової економіки;* недосконалість методів державного регулювання економіки загалом і зовнішньоекономічної діяльності зокрема;* слабка інфраструктура підтримки експорту;* загострення міжнародної економічної конкуренції;* протекціонізм з боку іноземних держав. Характерною ознакою торгівлі України є висока питома вага бартерних угод. Щоправда, останніми роками з'явилася тенденція до зменшення їх кількості. Найбільші обсяги постачань на бартерній основі припадають на Росію, Білорусь, США, Німеччину і Туркменістан. В експорті за бартерними угодами переважають чорні метали і вироби з них, руди, концентрати, цукор, кондитерські вироби, транспортні засоби, механічне машинне устаткування, органічні хімічні речовини. Бартер у сфері імпорту поширюється на паливно-мінеральні ресурси (у тому числі нафту), електричні й механічні машини, устаткування, каучук, гумові вироби тощо. Слід також звернути увагу на те, що Україна належить до групи 10 найбільших у світі країн — експортерів зброї. Позитивним результатом у сфері міжнародної торгівлі України можна вважати набуття досвіду регулювання зовнішньоекономічної діяльності (у тому числі законодавчого). Прийнято, зокрема, Єдиний митний тариф, Антидемпінговий кодекс, Митний кодекс України. Національна нормативно-правова база приводиться у відповідність з міжнародним правом. Лібералізується режим регулювання зовнішньоекономічної діяльності, поступово знижуються тарифи, спрощуються процедури митного контролю. У 2000 р. з'явилася позитивна динаміка показників зовнішньої торгівлі України, що тривала і в наступному році, — зовнішньоторговельний оборот товарів і послуг збільшився на 9,7 % і становив близько 37 млрд дол. Обсяги експорту товарів і послуг зросли на 10,2 % і становили близько 20 млрд дол., обсяги імпорту відповідно на 9 % і становили близько 17 млрд дол. Сальдо торговельного балансу виявилося позитивним. Поліпшилася товарна структура українського експорту, частка продукції металообробної та машинобудівної галузей промисловості у загальній структурі експорту товарів у 2001 р. досягла 14,2 %, а продукції АПК — 10,8 %. Металургійний комплекс продовжує забезпечувати третину загального обсягу експорту товарів. У 2001 р. обсяг експорту товарів до Росії становив 22,9 % від загального обсягу експорту, а імпорту — 37,4 %. Потенційні переваги України для розвитку міжнародної торгівлі такі:* запаси мінерально-сировинних ресурсів (Україна володіє 5 % світових запасів мінеральної сировини);* сприятливі кліматичні умови і родючі землі;* наявність інфраструктури для надання послуг (зокрема з міжнародного транзиту нафти та газу);* великий потенціал високотехнічних галузей промисловості. На думку фахівців, слід вжити таких заходів для поліпшення зовнішньої торгівлі України:* підвищити рівень і якість продукції чорної металургії та важкого машинобудування;* розвивати конкурентоспроможні виробництва аграрно-промислового комплексу;* розвивати експорт ракетної й авіаційної техніки;* розвивати і модернізувати транспортну інфраструктуру;* залучати іноземний капітал для прискорення модернізації;* створювати нові галузі та виробництва (рідкісноземельні метали, комп'ютери, мікроелектроніка тощо);* розвинути міжнародний туризм до світового рівня;* створити маркетингові та сервісні мережі на міжнародних ринках;* збільшити закупівлі за кордоном новітніх технологій для створення нових конкурентоспроможних національних виробництв;* активно впроваджувати міжнародні стандарти і процедури сертифікації;* використовувати політичні та дипломатичні важелі впливу для забезпечення участі України у великих міжнародних коопераційних проектах;* належним чином забезпечити інформатизацію зовнішньоекономічної діяльності;* удосконалити фінансові механізми регулювання експорту. Насамкінець слід нагадати читачеві, що в Україні публікуються два статистичні довідники "Україна в цифрах" і "Статистичний щорічник", в яких вміщено таблиці з даними щодо зовнішньоекономічної діяльності, у тому числі і міжнародної торгівлі України. Список використаної та рекомендованої літератури Авдокушин Е. Международные экономические отношения. -М., 1996. Ананьев М. А. "Невидимый экспорт" и международные отношения. — М.: Междунар. отношения, 1971. Аникин А. В. Юность науки. Жизнь и идеи мыслителей-экономистов до Маркса. — Изд. 2-е, доп. и перераб. — Политиздат, 1975. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. А. М. Прохоров. — М.:БСЭ, 1998. Борисов К. Г. Международный туризм и право. — М.: НИМП, 1999. Буглай В., Ливещев Н. Международные экономические отношения. — М., 1996. Бураковсъкий І. Теорія міжнародної торгівлі. - - К.: Основи, 2000. Герчикова И. Н. Международное коммерческое дело. Практикум. — М.: ЮНИТИ, 1999. Грис Т., Леусский А., Лозовская Е. Мировая экономика / Под общ. ред. Л. С. Тарасовича. — СПб.: ПИТЕР, 2001. Гуляев В. Г. Туристические перевозки (документы, правила, формуляры, технология). — М.: Финансы и статистика, 1998. Дахно І. І. Міжнародне економічне право. — К.: МАУП, 2000. Дахно І. І. Міжнародне приватне право. — К.: МАУП, 2001. Дахно І. І., Бовтрук Ю. А. Міжнародна економіка. - - К.: МАУП, 2002. Дахно I. I. Право інтелектуальної власності. — К.: Либідь, 2002. Додонов В. Н., Панов В. П., Румянцев О. Г. Международное право. Словарь-справочник. — М.: ИНФРА-М, 1997. Економічний словник-довідник. — К.: Femina, 1995.
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (27.04.2014)
Просмотров: 318 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: