Реферат на тему:Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу. 1. Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу Будь-який підприємець мріє про комерційний успіх. Починаючи організацію своєї справи, слід мати уявлення про орга-нізаційні форми бізнесу з тим, щоб обрати найбільш привабливий вид підприємництва. Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу розрізняє підприємства за такими ознаками: * мета діяльності;* правовий стан;* форма власності;* вид та характер господарської діяльності;* належність капітал у і контролю; « сфера діяльності;* технологічна (територіальна) цілісність і ступінь підпорядку-вання;* розмір підприємства. Групування підприємств за вищевказаним!! ознаками наведено у табл. 5.1. Комерційні підприємства на відміну від некомерційних мають за мету своєї діяльності отримання прибутку. За правовим станом усі фірми у зарубіжних країнах можна поді-лити на такі види: одноосібне володіння; товариство (партнерство); об’єднання підприємств. Одноосібне володіння (індивідуальна приватна фірма) — це-фірма, яка належить одній особі. У ній можуть працювати наймані працівники. Переваги одноосібного володіння:* легкість заснування та ліквідації;* особистий контроль за фірмою, повна свобода дій та рішень;* можливість одержувати задоволення, працюючи на самого себе;* податкові пільги;* конфіденційність (плани, звіти, стратегії, клієнтура, ноу-хау);* можливість індивідуально присвоювати увесь прибуток. Таблиця 5. l. Міжнародна класифікація організаційних форм бізнесу Класифікація ознаки 1 \| 2 Мети діяльності \| Комерційні Некомерційні Правовий стан \| Одноосібне володіння Товариство Об'єднання підприємств Форма власності \| Приватні Державні Кооперативні Вид га характер господарської \| Промислові Діяльності Торговельні Сільськогосподарські Будівельні Транспортні Фінансово-Кредитні, Страхові Туристські Готельні Консалтингові Інші види Належність капіталу і контролю \| Національні Іноземні Спільні (змішані) Багатонаціональні Сфера діяльності \| Міжнародні Транснаціональні Офшорні Технологічна (територіальна) \| Головні (материнські) цілісність і ступінь Дочірні підпорядкування Філії Розмір підприємства за певними критеріями \| Малі Середні Великі Недоліки: * необмежена відповідальність власника;* обмеженість фінансових ресурсів;* недостатність менеджерських здібностей, кваліфікації, практич-них навичок;* ускладнення при спробі одержати кредит під низькі відсотки;* строк функціонування одноосібного володіння залежить від волі, рішення однієї особи (власника) або тривалості його життя. Якщо один підприємець боїться почати справу самостійно, то він може розділити з будь-ким і ризик, і прибуток завдяки веденню бізнесу разом з партнером. У цьому випадку можна організувати товариство. Товариство (партнерство) — це узаконене добровільне об'єднання двох або більше осіб, які виступають як співвласники фірми та здійсню-ють управління нею з метою одержання прибутку. Товариство має такі переваги: простота створення, право юридичної особи;* можливість об'єднати практичні навички і здібності, матеріальні ресурси для ведення спільного бізнесу;* розширення джерел фінансування і кредитування; * податкові пільги, можливість розгорнути більш перспективну справу;* продовження бізнесу незалежно від власників. Недоліки:* необмежена відповідальність головних партнерів (засновників);* імовірність особистих ліктів між партнерами (членами фірми);* недостатньо чітке розмежування відповідальності партнерів в управлінні;* потенційна загроза конкуренції між найманими робітниками за статус партнера. Об'єднання підприємств здійснюється, як правило, на добровільних засадах та передбачає об'єднання виробничої, комерційної або іншої діяльності. Переваги об'єднання підприємств:* розширення капіталу, матеріальної бази, джерел постачання си-ровини, матеріалів або готової продукції;* можливості зниження витрат виробництва;* підвищення конкурентоспроможності, розширення ринку; * здобуття "менеджерського таланту" іншого підприємства;* зниження ступеня господарського ризику, можливості більш ра-ціональних капіталовкладень;* об'єднання фінансових ресурсів на науково-дослідні роботи та подальший розвиток;* можливості більш раціонального продажу та розподілу про-дукції;* придбання цінних промислових ноу-хау, репутації торгової мар-ки іншої фірми. Недоліки:* втрата гнучкості, ускладнення організаційної структури; « можливості втрати торгової марки, назви підприємства, репу-тації, клієнтури;* імовірність конфлікті в та суперечностей у внутрішній структурі створюваного об'єднання;* можливості тимчасового припинення виробничого процесу. Кожна країна має свою законодавчу базу і організаційну структуру підприємницької діяльності. У США основними організаційними формами бізнесу є:* індивідуальна приватна фірма; * товариство; * корпорація. Найчисельніші — індивідуальні приватні фірми, особливо у сфері обслуговування. Найбільш стійкі і широкомасштабні за обсягом гос-подарського обороту — корпорації. Корпорація — це зареєстрована у встановленому порядку юридична особа, власниками якої є акціонери, які несуть обмежену відпові-дальність по її боргах залежно від їхнього внеску в акції. Особливості корпорації;* має право на економічну діяльність, володіння власністю та її продаж, складання контрактів, одержання кредитів;* право володіння корпорацією окремими особами визначається кількістю акцій - часткою капіталу;* доход корпорації обкладається відповідним податком з корпо-рацій;* акціонери можуть вільно продавати і купувати акції за ринко-вою ціною. У США існують такі основні типи корпорацій: комерційна, некомерційна, приватна, відкритого і закритого типу, державна, квазідержавна, професійна, S-корпорація. Комерційна корпорація — компанія, призначення якої — отримання прибутку в інтересах її власників. Некомерційна корпорація — організація корпоративного типу, чиї власники мають обмежену відповідальність та призначення якої — на-дання громадських послуг, а не одержання прибутку. Приватна корпорація — компанія, якою володіють приватні особи або інші компанії (наприклад, "Дженерал Моторе"). Корпорація відкритого типу — корпорація, яка продає акції на відкритих торгах, наприклад, "Форд Моторе", "Каммонвелс Едісон". Корпорація закритого типу — корпорація, яка не продає свої акції на відкритих торгах, а надає перевагу фінансуванню свого розвитку з власних доходів або одержує фінансову допомогу за рахунок будь-яко-го іншого джерела (наприклад, "ХаєтХотелз", "Холлмарк", "Юнайтед Парсел Сервіс"). Державна корпорація — корпорація, яка є власністю держави та ство-рена для спеціальних державних цілей (наприклад, для управління місцевими школами, розвитку будь-якого району США). Квазідержавна корпорація — підприємство, яке має монополію щодо надання основних громадських послуг (постачання електроенергії, води, природного газу, місцевий телефонний зв'язок). Професійна корпорація — це компанія, власники акцій якої про-понують професійні послуги (медичні, юридичні, інжинірингові), яка має можливості для організації програм страхування і пенсій-ного забезпечення. S-корпорація — це корпорація з кількістю не більше 35 акціонерів. Доходи цієї структури обкладаються податками у таких розмірах, як і для товариств. Разом з тим, власники акцій у S-корпорації, як і власни-ки акцій у звичайній корпорації., мають обмежену відповідальність. Така обмеженість виражається не тільки у кількості акціонерів, що входять до її складу. S-корпорація не може володіти більше 80% акцій іншої корпорації та одержувати понад 25% свого-доходу з пасивних джерел (рента, відсотки, орендна плата) ("Інленд Асфальт Компані"). Корпоративна форма організації бізнесу мас певні переваги і недо-ліки. Переваги: * право участі в управлінні справами корпорації; * обмежена відповідальність власників (акціонерів);* легкість залучення необхідного капіталу шляхом продажу акцій;* можливість одержання акціонерами дивідендів;* ліквідність фінам нових ресурсів, залучених в акції;* необмежена "тривалість життя" корпорації (вона не припиняє свого існуваннях зв'язку зі зміною власників);* швидкість формування статутного фонду для корпорації відкри-того типу. Недоліки: * великі витрати на створення корпорації;* високі ставки податків (подвійне оподаткування власників кор-порації); в вимога гласності:* відокремлення власників (акціонерів) від поточного управління корпорацією;* більш суворе регулювання корпоративної діяльності порівняно з індивідуальним бізнесом або партнерством (дії корпорацій обмежені місцевими та національними законами). Особливості форм організації бізнесу наведені у табл. Залежно від сфери діяльності можуть бути такі організаційні фор-ми бізнесу: * міжнародна фірма;* транснаціональна компанія; * офшорна компанія. Міжнародна фірма — де фірма, сфера виробничої та комерційної діяльності якої розповсюджується на зарубіжні країни. Особливості міжнародної фірми:* проведення експртних та імпортних операцій, розміщення ка-пітал у за кордоном;* наявність дочірніх підприємств, філій в інших країнах;* використання технологічного кооперування та спеціалізації підконтрольних підприємств, координація їхньої діяльності з єдиного центру. Транснаціональна компанія — це компанія, яка зареєстрована та здійснює бізнес у декількох країнах, має зарубіжні філії і дочірні підприємства, розповсюджує акції на різних фондових біржах світу. Офшорна компанія — з іноземне підприємство, яке зареєстроване на території з пільговою системою оподаткування. Особливості офшорної компанії:* здійснення бізнесу з офшорній зоні (табл. 5.3);* відсутність сплаті податку на прибуток або незначний його розмір;* невеликі витрати на створення фірми, максимальне спрощення процедури її реєстрації;* ліберальність в управлінні та веденні бухгалтерської звітності;* відсутність обмежень на вивезення валюти. Таблиця 5.2. Характеристика основних організаційних форм бізнесу CША за певними критеріями № пор \| Критерії \| Індивідуальна приватна фірма \| Товариство \| Корпорація 1 \| 2 \| 3 \| 4 \| 5 1 \| Простота створення \| Для створення фірми витрати мінімальні. Необхідність отримання ліцензії \| Для створення фірми не потрібно великих витрат. Необхідність складання установ-чих документів між партнерами, отримання ліцензії \| При створенні фірми необхідні значні витрат, а також дотримання порядку, встановленого для даного штату США, де вона реєструється. Вартість та складність реєстрації від-різняються у різних штатах 2. \| Відповідаль-ність власників \| Власник несе необме-жену персональну відповідальність за свій бізнес \| Повне товариство: партнери несуть необмежену від-повідальність за свій бізнес. Товариство з обмеженою відповідальністю партнери відпові-дальні тільки в межах своїх вкладів \| Відповідальність вкладників обме-жена розмірами їхніх вкладів 3. \| Контроль над фірмою \| Власник повністю контролює фірму \| Контроль над фірмою здійснюють партнери. Ступінь повноважень партнера залежить від його статусу та виду товариства \| Володіння і управління фірмою роз-поділено. Індивідуальні власники ак-цій у корпорації відкритого типу не беруть участі у прийнятті поточних рішень щодо управління. У приватній корпорації або корпора-ції закритого пишу власники беруть, участь в управлінні фірмою. 4. \| Оподаткування \| Прибуток та збитки ви-падають безпосередньо на частку власника. Прибутки обкладаються за ставками податку па особисті доходи \| Прибутки та збитки розподіляють« між партнерами. Прибутки обкладаються за ставка-ми податку на особисті доходи. Партнери розподіляють прибутки та збитки порівну, якщо в угоді пре партнерство не вказані інші умови \| Прибутки та збитки обкладаються за ставками податку з корпорацій. Прибутки обкладаються податком удруге вже за ставками податку па особисті доходи, коли вони розпо-діляються серед інвесторів у він ляді дивідендів (подвійне оподаткування в корпорації) 5. \| Ліквідність інвестицій \| Як правило, власник повинен продати свою фірму, щоб повернути вкладений капітал \| Частіше за все партнери повинні продати свою частку в бізнесі, щоб повернути вкладеній"! капітал \| Акціонери корпорації відкритого типу можуть продані свої акції на ринку. Акціонери закритих корпорацій по-винні знайти конкретного покупця на свої акції, щоб повернути вкладений капітал 6. \| Тривалість "життєвого циклу" фірми \| Може бути обмежена тривалістю життя влас-ника \| Залежить від .умов угоди між парт-нерами \| Необмежена Таблиця 5.3. Перелік офшорних зон Регіон \| Офшорна зона Європа \| Андорра, Гібралтар, Монако Центральна Америка \| Беліз, Панама Карибський регіон \| Антигуа і Барбуда, Нідерландські Антильські Острови, Аруба, Ангілья, Теркс і Кішкос, Британські Віргінські Острови, Гренада, Багамські Острови, Барбадос, Септ-Кітс і Невіс, Сент-Вінсент і Гренадіни, Монтсеррат, Сент-Люсія, Співдружність Домініки Африка \| Ліберія, Сейшельські Острови Близький Схід \| Бахрейн Тихоокеанський регіон \| Острови Кука, Маршальські Острови, Науру, Самоа, Ніуе, Вануату Британські острівні регіони \| Острів Олдерні, Острів Герксі, Острів Мен, Острів Джерсі Південна Азія \| Мальдівська Республіка Отже, офшорний бізнес означає, що суб'єкт підприємницької діяльності веде свій бізнес у зарубіжні й країні, у які й він зареєстрований та підпадає під дію оподаткування і регулювання даної країни (зони). Уряди деяких країн зацікавлені в отриманні доходів від офшорного бізнесу, створюють сприятливий податковий режим для залучення іно-земних інвестицій. На розвиток офшорного бізнесу впливають такі фактори: * нестабільність; вітчизняної економіки, інфляція; * жорстке податкове законодавство у поєднанні з централізо-ваним регулюванням і контролем;* політика у сфер зовнішньоекономічної діяльності. Головними перевагами створення офшорних компаній є можливістю проведення гнучкої ринкової та інвестиційної політики, забезпечення мінімізації податків і з. - рахунок цього — отримання додаткового при-бутку. Вони створюють можливості для широкої підприємницької діяльності на нових ринках, при закупівлі передової технології, обладнання, при залученні валютних активів. Це приносить користь не тільки са-мим підприємцям, але й для пожвавлення місцевої економіки, надан-ня додаткових робочих місць. Крім того, офшорні компанії можуть ви-ступати як дочірні підприємства за кордоном і виконувати вузькоспеціалізовані функції щодо обслуговування материнських компаній. Якщо підприємець хоче створити офшорну компанію за кордоном, то йому спочатку поток но обрати конкретну офшорну зону (територію). При виборі офшорної території потрібно враховувати такі факто-ра (критерії):* діюче податкове законодавство в даній країні (види і ставки по-датків, рівень оподаткування доходів, які вивозяться); * економічна та політична стабільність; * спеціалізація фірми;* рівень розвитку банківських структур, перелік послуг, що ними надаються, їхня вартість;* розвиненіст транспортної мережі, особливе міжнародної;* рівень збереження конфіденційності комерційної та фінансо-вої інформації:* існуючі обмеження на конкретні види і сфери підприємницької діяльності;* приблизні витрати на створення і функціонування офшорної фірми (розмір реєстраційного збору, можливі витрати на утри-мання офісу та інші експлуатаційні послуги, які різні в офшорних зонах);* напрямок діяльності материнського підприємства;* національна мова, мова ділового спілкування. Найчастіше офшорні компанії створюються у формі товариств з обмеженою відповідальністю, акціонерних товариств. Вони можуть мати різний профіль своєї діяльності. Це — посередництво, роздрібна торгівля, виробництво продукції, надання сервісних послуг, страху-вання, транспортно-експедиційне обслуговування зовнішньоеконо-мічної діяльності, фінансова сфера і кредитування інших підприємств. У світовій комерційній практиці розповсюдженим є створення дочірніх офшорних фірм, які займаються торговельними операціями з оптової закупівлі необхідної продукції та реалізації товарів. Такі фірми за кордоном дозволяють:* здійснювати оптові закупки безпосередньо в іноземних вироб-ників на місці;* наблизити вітчизняний товар до зарубіжних оптових покупців та кінцевих споживачів;* переводити частину доходів з материнського (головного) під-приємства у дочірню фірму, яка знаходиться за кордоном, ви-користовуючи переваги системи пільгового оподаткування;* змістовно вивчити стан зарубіжного ринку на місці та правиль-но сформувати маркетингову політику. За допомогою дочірньої офшорної фірми капітали можуть перемилуватись з однієї країни в іншу, зокрема: США. Швейцарія острів Мен; Україна Бахрейн; Великобританія Гібралтар; Італія Ліберія. За рахунок проведення таких операцій підприємці знижують по-даткові витрати, а це, у свою чергу, впливає на величину прибутку. Згідно з міжнародною класифікацією організаційних форм бізне-су залежно від належності капіталу і контролю розрізняють такі види фірм:* національна компанія;* іноземна компанія;* спільне підприємство;* багатонаціональна компанія. Національна компанія —це фірма, капітал якої належить підприєм-цям своєї країни. Іноземна компанія – це фірма, капітал якої повністю належить іно-земним підприємців. Іноземні фірми утворюються або шляхом створення акціонерного товариства, або купівлі контрольних пакетів акцій місцевих фірм, що призводить до зміни національного контролю. Останній спосіб отримав у сучасних умовах найбільше розпов-сюдження, оскільки він дозволяє використовувати вже наявний апа-рат, зв'язки, клієнтуру, знання місцевого ринку. Діючи на території країни, іноземні компанії ніби "вростають" у місцеву економіку. При необхідності вони вступають у відносини з кре-дитно-банківськими установами, національними фірмами — поста-чальниками сировини. Спільне підприємство — це підприємство за участі іноземного кон-трагента. Засновано на базі об'єднання майна різних власників, ство-рюється з метою здійснення спільної підприємницької діяльності. Багатонаціональні, компанія — це фірма, капітал якої належить підприємцям з декількох країн: (англо-американсько-канадський ніке-левий трест “Інко”, англо-голландський харчовий концерн "Юнілевер"). Залежно від технологічної (територіальної) цілісності і ступеня підпорядкування усі фіг. ми в зарубіжних країнах можна поділити на такі види:* материнське (головне) підприємство;* дочірнє підприємство;* філія. Материнське (головне) підприємство — це підприємство, що конт-ролює інші фірми, забезпечує технологічну, територіальну цілісність та координаційну єдність підконтрольних суб'єктів господарювання. Дочірне підприємство — це юридичне самостійне організаційне ут-ворення, що виступає ніч ринку від свого імені і за свій рахунок, підтри-мує тісні виробничі, комерційні або фінансові зв'язки з материнським підприємством. Має право здійснювати угоди, складати баланс, але контролюється материнським підприємством. Цей контроль поля лає не тільки у спостереженні і координації гос-подарської діяльності, але й у визначенні складу правління, призначенні директора, який зобов’язаний приймати вказівки від контролюючої фірми і звітуватись перед нею. Дочірнє підприємство має достатню фінансову і майнову базу, не-обхідну для проведення самостійної господарської діяльності. Створюючи дочірне підприємство, основна компанія заздалегідь визначає його виробник у спеціалізацію, обов'язки відносно збуту про-дукції, вивчення ринку організації рекламних компаній. Материнській компанії вигідно дроблення капіталу і створення закордонних дочірніх підприємств у тих країнах, де діє прогресивна податкова система. Філія— це територіальне відокремлене утворення, яке не має юри-дичної та господарської самостійності. Філія не має власного балансу, статуту, діє від імені і за доручен-ням материнського підприємства. Отже, філія не може вести справи від свого імені: укладати угоди, вести бухгалтерський облік, звітуватись перед аудиторами. Філія діє за інструкціями материнського підприємства і не має сво-боди дій на зарубіжних ринках. В обов'язки закордонного виробничо-го філіалу, як правило, входить випуск тих видів продукції, в яких за-цікавлена головна фірма, та реалізація їх на тих ринках, які вона визна-чить. До обов'язків закордонної філії входить спостереження за місце-вими агентами по збуту, надання їм технічної допомоги, вивчення цін, ведення ділового листування з материнським підприємством. Специфічною організаційною формою бізнесу є представництво. Представництво — це територіальне відокремлений підрозділ, при-значений для представлення і захисту інтересів підприємства. Такий структурний підрозділ не є юридичною особою, діє від імені та у межах повноважень, наданих підприємством. , 5.2. Складні форми підприємницьких утворень У зарубіжних країнах існували і створюються різноманітні складні форми підприємницьких утворень, зокрема: асоціація, концерн, кон-сорціум, картель, синдикат, пул, трест, холдинг, фінансова група та ін. Асоціація - це договірне об'єднання підприємств, яке створюється . для здійснення спільної координаційної діяльності підприємств на ос-нові госпрозрахунку, самофінансування та самоуправління. Концерн — це об'єднання підприємств, які знаходяться у фінансовій залежності від одного або групи учасників. Найчастіше усього концерн є об'єднанням виробничого характеру. Концерну притаманні такі характерні риси:* високий ступінь централізації функцій;* склад підприємств різних галузей (промислові підприємства, банки та ін.);* жорсткі зв'язки між учасниками, технологічна та коопераційна єдність;* створення окремого відокремленого апарату управлінню кон-церном;* зрошування про; мелового та банківського капіталу; * можливість заборони підприємству учаснику бути одночасно у кількох концернах. Консорціум — це тимчасове договірне об'єднання підприємств для реалізації великих цільових програм і проектів. Особливості консорціуму:* рівноправність учасників, спільність економічних інтересів, організація відносин на договірній основі;* здійснення цільових програм та проектів, що потребують знач-них фінансових та ресурсів;* вузько цільова спрямованість;* обмеженість стресу функціонування;* координаційність, а не субординаційність відносин юридичне самостійних підприємств — членів консорціуму; * спільне розміщення позики або проведення комерційних опе-рацій великого масштабу на підставі угоди між кількома банка-ми, що створили консорціум. Картель - це об'єднання підприємств, учасники якого домов-ляються про розміри виробництва, асортимент товарів, ринки збуту, умови продажу, ціни. Основні ознаки картелю:* договірний характер об’єднання;* до складу картелю, як правило, входять промислові підпри-ємства однієї гал; зі, які виробляють переважно однорідну про-дукцію:* спільне здійснені я комерційної діяльності - регулювання збу-ту виробленої продукції;* збереження господарської, фінансової, юридичної самостій-ності членів картелю; * свобода дій учасників обмежується тільки у сфері, що стосується картельних домовленостей. Синдикат - це договірне об'єднання однорідних підприємств, у якому передбачається централізація збуту продукції або централізація постачання сировини для його членів. Як об'єднання картельного типу синдикат має такі особливості:* збереження юридичної самостійності підприємств —членів син-дикату;* збут продукції учасників через спільний збутовий орган або збу-тову мережу одного з учасників об'єднання;* учасники можуть зберігати свою власну збутову мережу;* через один збутовий орган може реалізовуватись не вся, а тільки певна частина продукції учасників;* збутовий орган при необхідності може здійснювати централізовану закупівлю сировини, матеріалів для всіх членів синдикату. Така форма об'єднання підприємств найчастіше застосовується у галузях з масовим виробництвом однорідної продукції. Пул — це об'єднання підприємств, що передбачає особливий поря-док розподілу прибутків його учасників. Відноситься до об'єднання картельного типу. Прибутки учасників пула надходять до загального фонду, а потім розподіляються між ними у заздалегідь встановленій пропорції. Трест — це об'єднання ряду підприємств, у якому вони втрачають юридичну; виробничу, комерційну самостійність та підпорядковуються єдиному управлінню. Особливості тресту: * об'єднання ряду виробничих підприємств, які раніше належали різним підприємствам, у єдиний виробничо-господарський комплекс;* до складу тресту входять підприємства різних галузей промисловості, які охоплюють технологічні процеси оброблення сировини або послідовні ступені її обробки, чи стадії виготов-лення кінцевого продукту;* спеціалізація на одному або декількох аналогічних (однорідних) видах виробленої продукції; * підпорядкування членів тресту єдиному органу управління для здійснення загального керівництва усім виробничим комплексом;* інтеграція усіх напрямків діяльності. Холдинг — це акціонерна компанія, яка володіє контрольними па-кетами акцій інших фірм з метою контролю і управління їх діяльністю. Для холдингу характерні такі ознаки:* забезпечення централізованого управління, вплив на підкон-трольні (дочірні) підприємства;* розширення сфери та масштабів господарської діяльності; * забезпечення технологічної та коопераційної єдності під-приємств - членів холдингу;* здійснення централізованої інвестиційної політики. Фінансова група — це об'єднання юридичне- та господарсько самостійних підприємств різних галузей (промислових, торговельних, транспортних, фінансово - кредитних та ін.). Для фінансової групи характерні такі ознаки: * на чолі стоїть головна компанія — один або декілька банків; * головна компанія, що створює ядра-фінансової групи, координує усі сфери та напрямки діяльності членів об'єднання, приймає найбільш її важливі управлінські рішення; ;* промислові підприємства — члени фінансової групи, як правило, розподіляють між собою ринки, домовляються про ціни. У зарубіжних країнах відбуваються і об'єднання капіталів, яке здійснюється з метою концентрації фінансових ресурсів, знижен-ня ступеня господарського ризику з боку учасників, ведення широко-масштабного бізнесу. Існують такі засоби с з'єднання підприємств та капіталу: злиття, по-глинання, придбання ко парольного пакету акцій (рис. 5.1). Злиття — це об'єднання двох (або більше) компаній, при якому створюється нова фірма, а колишні припиняють своє існування. Розрізняють такі типи злиття: горизонтальне, вертикальне, конг-ломератне. Горизонтальне злиття — це об'єднання фірм, які є конкурентами в одній і тій самій галузі. Hаприклад, об'єднання двох англійських банків "Нешнл провіншл" і ІІВестмістер" в один під назвою "Нешнл Вестмістер". Мета горизонтального злиття — захист від суворої конкуренції та спроби поглинання з боку сильної фірми, економія, зумовлена масш-табами діяльності. Вертикальне життя - це об'єднання фірм, котрі діють в одній і тій самій галузі, але в різних ланках її технологічного ланцюга. Наприклад, підприємство текстильної промисловості купує мага-зин з продажу тканин. Мета вертикального злиття — отримання надійного доступу до по-стачальників або ринків збуту. Конгломератне злиття — це об'єднання технологічно не взаємо-пов'язаних фірм, яке здійснюється для збільшення масштабів підпри-ємства, зменшення ризик; завдяки диверсифікації діяльності, (наприк-лад, створення конгломерату, до складу якого входять ряд магазинів, готель, страхова фірма та інші підприємства). Поглинання - це злитої двох підприємств, при якому одне підприє-мство купує інше та зберігає пануюче положення. Існує купівля підприємства в цілому з його майновим комплексом або окремої частини (структурного підрозділу) з подальшим здійснен-ням контролю. "Помірними" засобами поглинання є: * викуп контрольного пакету;* реалізація активів підприємства. Викуп контрольного пакету— це ситуація, при якій індивідуальний інвестор або група інвесторів купує підприємство разом з його заборго-ваністю по кредиту, забезпеченням для якого є активи підприємства. Реалізація активів—це ситуація, коли підприємство продає части-ну своєї власності іншій фірмі. Деякі компанії можуть використовувати й такі помірні засоби по-єднання своїх зусиль для, досягнення певних цілей шляхом організації спільних підприємств, консорціумів, кооперативів та інших видів об'єд-нань. Як свідчать результат досліджень зарубіжних економістів, у США переважно злиття і поглинання фірм проводяться за взаємною згодою та без будь-якого ажіотажу . Проте може відбуватись й ''вороже" погли-нання. “Вороже поглинання” - це ситуація, коли одна стороння група ску-повує акції підприємства; кількості, якої достатньо для придбання кон-тролю над ним проти волі існуючого керівництва цього підприємства. Якщо "агресору'' вдається захопити намічену фірму, її колишні керівники, як правило, звільняються зі своїх посад. Існують два основних засоби "ворожого" поглинання:* пряма пропозиція щодо купівлі акцій;* боротьба за голос, акціонерів. Пряма пропозиція щодо купівлі акцій — це пропозиція сторонній фірмі придбати акції іншого підприємства за ціною вищою, ніж поточ-на ринкова. З цією пропозицією фірма-"агресор" звертається безпосередньо до власників акцій того підприємства, яке планується поглинати. Пропозиція придбання акцій за вищою ціною, порівняно з поточною, потрібна для того, щоб зацікавити власників акцій у проведенні такої операції з продажу. Компанія-''arpecop" розраховує купити достатню кількість акцій іншого підприємства з метою отримання контролю і управління. Боротьба за голоси акціонерів — це спроба сторонньої фірми пере-конати акціонерів іншої фірми, яку вона хоче поглинути, проголосувати, за раду директорів, що задовольняє першу. Насправді битву за голоси акціонерів дуже тяжко виграти. Так, при вивченні 60 великих випадків боротьби за голоси акціонерів американські дослідники виявили, що діюче керівництво виграло у 70% випадків, тобто акціонери підтримали етил ь управління, що вже сформувався. 5.3. Характеристика організаційних форм підприємництва в Україні Для організації своєї власної справи початківцю потрібно вирішити питання щодо вибору конкретного виду підприємства. При виборі найбільш прийнятної організаційно-правової форми підприємництва слід враховувати такі фактори (критерії): * сфера підприємницької діяльності, її специфіка; * стан галузі, напрямок розвитку, цілі, стратегії; * наявні фінансові, матеріальні, інтелектуальні та інші види ресурсів підприємця; * рівень кваліфікації підприємця, ділова активність, досвід уданій сфері діяльності: * бажаний ступінь майнової відповідальності за зобов'язаннями (повна або обмежена); * можливість самостійного або колективного ведення справ; * рівень розвитку господарських зв'язків з постачальниками сировини і матеріалів, посередниками, покупцями; * ступінь необхідності в інтеграційних процесах. Відповідно до Господарського кодексу України залежно від форм власності в Україні можуть діяти підприємства таких видів (рис. 5.2): * приватне підприємство, що дії на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); * підприємство колективної власності - корпоративне абоунітарне підприємство, що діє на основі колективної власності зас-новника (засновників). Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських та релігійних організацій; * комунальне підприємство, що діє на основі комунальної влас-ності територіальної громади; * державне підприємство, що діє на основі державної власності; * підприємство, засноване па змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності), Підприємство з Іноземними інвестиціями - підприємство, в статут-ному фонді якого іноземна інвестиція становить не менш як 10%. На-буває статусу з дня зарахування іноземної інвестиції на баланс цього підприємства. Іноземною інвестицією є цінності, що вкладаються іноземними інвесторами б об'єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства України з метою отримання прибутку або досягнення соціаль-ного ефекту. Підприємства з іноземними інвестиціями мають право бути засновниками дочірніх підприємств, створювати філії і представ-ництва на території України і за її межами з додержанням вимог законодавства України та законодавства відповідних держав. Іноземне підприємство - це унітарне або корпоративне підприємство, створене за законодавством України, що діє виключно на основі влас-ності іноземців або іноземних юридичних осіб, або діюче підприємство, придбане повністю у власність цих осіб. Іноземним вважається підприє-мство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100%. Залежно від способу утворення (заснування) та формування ста-тутного фонду е Україні діють підприємства унітарні та корпоративні. Унітарна підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статут-ний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах тру-дового найму, виріщує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації бо на приватній власності засновника. Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільних рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами. на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб. Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих, середніх або великих підприємств. Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньо облікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) з і цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 тис. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1000 осіб, а обсяг ва нового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 млн. євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні. Усі інші підприємства визнаються середніми. Господарські товариства — це підприємства або інші суб'єкти гос-подарювання, створені кридитними особами та/або громадянами., шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності то-вариства з метою одержання прибутку. В Україні існують такі ч иди господарських товариств: акціонерне товариство; товариство з обмеженою відповідальністю; * товариство з додатковою відповідальністю; * повне товариство; * командитне товариство. Усі види господарських товариств мають такі загальні особливості:* вони є юридичним;* особами;* засновниками і учасниками товариств можуть бути суб'єкти гос-подарювання, а також громадяни, які не є суб'єктами господа-рювання;* суб'єкти господарювання - юридичні особи, які стали заснов-никами або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи;* можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність;* можуть відкривати рахунки у банках, укладати договори та інші угоди лише після державної реєстрації. Господарське товариство є власником: '* майна, переданого йому у власність засновниками і учасника-ми як внески;* продукції, виробленої в результаті господарської діяльності то-вариства; * доходів, одержаних від господарської діяльності товариства;* іншого майна, набутого товариством на підставах, не забороне-них законом. Учасники господарського товариства мають право:* брати участь в управлінні справами товариства;* брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);* одержувати інформацію про діяльність товариства, знайомитись з його документацією (річні баланси, звіти про фінансово-гос-подарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства);* вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства. Учасники господарського товариства зобов'язані;* додержуватися вимог установчих документів товариства, вико-нувати рішення його органів управління;* вносити вклади (оплачувати акції) у розмірі, порядку та кошта-ми (засобами), що передбачені установчими документами;* нести інші обов'язки. У господарському товаристві створюються резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як 25% статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодав-ством України або установчими документами товариства. Розмір що-річних відрахувань до резервного (страхового) фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим 5% суми прибут-ку товариства. Прибуток господарського товариства утворюється з надходжень від його господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З економічного прибутку товариства сплачуються передбачені законом податки та інші обов’язкові платежі, а також відсотки по кредитах банків. Прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у розпорядженні товариства, яке визначає напрями його використан-ня відповідно до установчих документів товариства. Акціонерне товариство — це господарське товариство, яке має ста-тутний фонд, поділенні: на визначену кількість акцій однакової номі-нальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки май-ном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяль-ністю товариства, в межах вартості належних їм акцій. Розрізняють такі види акціонерних товариств: * відкрите акціонерне товариство, акції якого можуть роз-повсюджуватись шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах; * закрите акціонерне товариство, акції якого розподіляються між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і не можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки, купу-ватися та продаватися на біржі. Для створення акціонерного товариства засновники повинні зро-бити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійсни-ти підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію підприємства. Загальна номінальна вартість випущених акцій повинна дорівню-вати розміру статутного фонду акціонерного товариства, який не може бути меншим від розмір визначеного законом. Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по ство-ренню акціонерного товариства, відповідальність перед особами, що підписалися на акції, третіми особами. Відкрита підписка на акції при створенні акціонерного товариства організується засновниками. Засновники в будь-якому випадку зобов'я-зані бути держателями акцій на суму не менш як 25% статутного фонду і строком не менше двох років. Товариство з обмеж, ною відповідача — це господарське това-риство, що має статутні фонд, поділений на частки, розмір яких виз-начається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариств, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаний з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів. Товариство з обмеженою відповідальністю — це господарське това-риство, статутний фонд якого поділений на частки визначених уста-новчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визна-ченому установчими документами однаково кратному розмірі до вкла-ду кожного з учасників. Повне товариство — це господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприєм-ницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном. Командитне товариство — це господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприє-мницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідар-ну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники, інші учасники присутні в діяль-ності товариства лише своїми вкладами (вкладники). Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва. 5.4. Форми об’єднань підприємств в Україні Підприємства мають право на добровільних засадах об'єднувати свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші види діяльності). Відповідно до Господарського кодексу України об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добро-вільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до Господарсь-кого кодексу України та інших законів мають право утворювати об'єд-нання підприємств. В об'єднання підприємств можуть входити підприє-мства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в об'єднання підприємств, утворені на тери-торії інших держав. Об'єднання підприємств є юридичною особою, потребує держав-ної реєстрації, утворюється на невизначений строк або як тимчасове об'єднання. На рис. 5. наведено основні форми об'єднань підприємств в У країні. Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи кому-нальні господарські об'єднання. Господарське об'єднання - не об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свого господарську діяльність. Такі об'єднання діють на основі установчого договору та/або статуту, який затверджується їх засновниками. Господарські об’єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені за-коном. Державне (комунальне) господарське об'єднання - це об'єднання підприємств, утворення державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання, або рішенням компетентних органів місцево-го самоврядування. Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на основі рішення про його утворення та статуту, який затверджується органом, то прийняв рішення про утворення об'єднання. Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються пе-реважно у формі корпорації або Концерну, незалежно від найменуван-ня об'єднання (комбінат, трест). Асоціація — це договірне об'єднання підприємств, створене з ме-тою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функції, розвитку спеціалізації і кооперації виробниц-тва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасника-ми фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарсь-кою асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств учасників асоціації. За рішенням учасників асо-ціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Характерними рисами асоціації є:* незначний ступінь централізації функцій;* різноманітність координаційних питань, що вирішуються;* створення для учасників спеціального органу управління в асо-ціації, який є інформуючим, координуючим центром;* привабливість для учасника поєднувати діяльність в цьому об'єднанні з участю в інших асоціаціях та господарських об'єд-наннях при збереженні усієї повноти юридичної самостійності. Координаційна діяльність асоціації зводиться до виконання нею таких функцій:* забезпечення учасників необхідною внутрішньою та ринковою інформацією;* проведення спільних досліджень та розробок, маркетингових програм, єдиної стратегічної політики;* юридичне обслуговування учасників, кредитування, страху-вання, навчання, стимулювання збуту, централізований ремонт* обладнання;* підтримка інтересів учасників в державних органах та комер-ційних організаціях;* представництво інтересів учасників на ярмарках, допомога у по-шуку прийнятних постачальників або покупців, укладенні ви-гідних комерцій них угод:* пошук нових ринків збуту, сприяння у зростанні експорту про-дукції членів асоціації. Корпорація— це договірне об'єднання, яке створене на основі по-єднання виробничих, наукових та комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централі-зованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управ-ління корпорації. Головна мета — консолідація виробничо-господарської діяльності підприємств-учасників, концентрація зусиль вирішенні складних технологічних, фінансових, соціально-економічних проблем, забезпе-чення захисту спільних інтересів. Для корпорації притаманні такі особливості:* збереження юридичної та фінансової незалежності учасників від об'єднання або будь-кого з його членів;* делегування учасниками корпорації її центру (правлінню і його апарата) частини повноважень, пов'язаних із централізованим виконанням деяких функцій в інтересах кожного з них;* кооперування у випуску продукції, координація основної гос-подарської діяльності підприємств — членів корпорації; * можливість повернення раніше делегованих функцій та пов-новажень учасником (у порядку, обумовленому засновницькими документами). Від асоціації корпорація відрізняється більш високим ступенем централізації окремих функцій. Підприємства — члени корпорації -добровільно можуть передавати свої повноваження та виконання дея-ких завдань внутрішньої системи господарювання. Наприклад, через обмеженість фінансових ресурсів не кожному підприємству під силу мати спеціальний структурний підрозділ, який займається марке-тингом, проводить лабораторні, конструкторські, науково-впроваджувальні роботи. Підприємство потребує консультаційно-юридичної допомоги, розв'язання проблем щодо збуту своєї продукції. Кошти корпорації формуються зі вступних - членських внесків її учасників, цільових фондів для фінансування загальних заходів, відра-хувань від прибутків підприємств — членів корпорації, доходу від ко-мерційної діяльності об'єднання як единого комплексу, включаючи торговельні та кредитні операції. Консорціум — це тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалі-зації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасни-ки, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної про-грами, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визна-ченому його статутом. Консорціум об'єднує групу незалежних підприємств для виконан-ня поставленого завдання, яке потребує значних фінансових вливань, реалізації великого проекту. У консорціум можуть об'єднуватись великі, середні і навіть малі підприємства, які бажають брати участь у реалізації вигідного підпри-ємницького проекту, але не мають самостійних можливостей його здійснення, відчувають високий ступінь ризику. Консорціум є потенційно ефективним організаційним способом тимчасової інтеграції кадрів, менеджерського стилю управління, потуж-ностей, матеріальних і фінансових ресурсів. Довготривале збереження господарських зв'язків у рамках цього об'єднання найчастіше усього не планується. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність. Концерн — це статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на ос нош їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономі-чної та іншої діяльності. Учасники концерну поділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну. Концерн дозволяє використовувати можливості великомасштаб-ного виробництва, комбінування, кооперування завдяки наявності виробничо-технологічних зв’язків. Як правило, в Україні концерни створюються на базі потужних дер-жавних підприємств, акціонерних товариств. Завдяки концентрації капіталу, виробничих потужностей, широ-ких можливостей диверсифікації концерн має більш високий ступінь стійкості до коливань ринкової кон'юнктури, здатний вигідно перероз-поділити інвестиційні ресурси, концентрувати їх на найбільш рента-бельні і окупні напрямки. Холдингова компанія — це суб'єкт господарювання, що володіє кон-трольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств). Між холдинговою компанією та її дочірнім підприємством встанов-люються відносини контролю-підпорядкування (рис. 5.4). Рис. 5.4. Механізм відносин у холдинговій структурі Дочірне підприємство - це суб'єкт господарювання, контрольним пакетом акцій якого володіє холдингова компанія. Контрольний пакет акцій — це кількість акцій (паїв, частка у статутному фонді), яка дає працю холдингові й компанії здійснювати фактичний контроль над суб'єктом господарювання. Холдингові компанії можуть створюватись шляхом:* поглинання одного суб'єкта господарювання іншим за рахунок придбання контрольного пакету акцій;* заснування їх органами, які уповноважені управляти держав-ним майном. Холдингова компанія створюється у формі відкритого акціонерного товариства, може мати й кілька дочірніх підприємств на основі вер-тикальної управлінської структури. Вищим органом управління холдингової компанії є загальні збори акціонерів. Найбільша їх чисельність — у сфері фінансових та посеред-ницьких операцій. Якщо з вини контролюючого підприємства дочірнім підприєм-ством було укладено (здійснено) невигідні для нього угоди або операції, то контролююче підприємство повинно компенсувати завдані дочір-ньому підприємству збитки. Якщо дочірнє підприємство з вини контролюючого підприємства опиниться у стані неплатоспроможності і буде визнано банкрутом, то субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприє-мства нестиме контролююче підприємство, Промислова фінансова група (ПФГ) — це об'єднання, яке створюєть-ся за рішенням Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробниц-тва і структурної перебудови економіки України, включаючи програ-ми згідно з міжнародними договорами України, а також з метою ви-робництва кінцевої продукції.
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (01.05.2014)
Просмотров: 613 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: