Реферат на тему: Макроекономічне прогрозування - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Макроекономічне прогрозування. План. Суть і основні принципи прогнозування. Основні функції прогнозування, класифікація прогнозів. Основні методи прогнозування. Організація прогнозування в Україні. Ринок регулює економічні відносини на короткий період. Для здійснення функцій державного регулювання економічними процесами необхідно знати майбутнє багатьох економічних явищ з тим, щоб прийняти правильне рішення у теперішньому. Це породжує необхідність прогнозування на всіх ієрархічних рівнях управління. Під прогнозом-розуміють науково обгрунтоване судження про можливий стан об'єкта у майбутньому. Він грунтується на вивченні закономерностей розвитку різних економічних явищ і процесів, вдявляє найбільш імовірні та альтернативні шляхи їх розвитку і дає базу для вибору і обгрунтування економічної політики, яка б ураховувала виявлені об'єктивні сторони пізнаних закономірностей і процесів. Об'єктом економічного і соціального прогнозування виступає економічний і соціальний потенціал України (регіону, галузі, підприємства): сукупність трудових ресурсів; розвіданих, нерозвіданих і використовуваних природних ресурсів, джерел енергії; науково-технічний потенціал; промислово-виробничий потенціал; сільськогосподарський потенціал; потенціал соціального розвитку — потенціал таких галузей, як охорона здоров'я, культура і мистецтво, спорт, туризм, загальна і професійна освіта. Суб'єктом прогнозування виступає держава в особі державних органів управління певного ієрархічного рівня, економічні служби органів місцевого самоврядування, а також економічні служби підприємств та організацій різних форм власності. Практична діяльність суб'єкта стосовно об'єкта прогнозування полягає у тому, щоб певними методами і з використанням певного інструментарію вивчити інформацію про об'єкт або систему і перетворити її в інформацію про майбутнє об'єкта або системи. Основними функціями прогнозування є: науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій; дослідження об'єктивних зв'язків соціально-економічних явищ господарського розвитку у конкретних умовах; оцінка сформованого рівня розвитку, конкретної ситуації і виявлення тенденцій, які можуть скластися у майбутньому, передбачення нових ситуацій та їх оцінка; виявлення можливих альтернатив розвитку економіки у перспективі, нагромадження наукового матеріалу для обгрунтованого вибору певних рішень. Виділяють такі основні принципи економічного і соціального прогнозування: системності, наукової обгрунтованості, альтернативності, адекватності. До основних прогнозів належать: Економічні прогнози охоплюють прогнози розвитку різних економічних явищ і процесів. Демографічні прогнози охоплюють прогнози руху народонаселення і відтворення трудових ресурсів, рівня зайнятості, підвищення кваліфікаційного і зміни професійного складу трудових ресурсів, рівня безробіття. Прогнози науково-технічного прогресу визначають перспективу економічного потенціалу і охоплюють прогнози розвитку науки, прогнози комплексних напрямів науково-технічного прогресу, прогнози впровадження нової техніки і технологій. Соціальні прогнози охоплюють прогнози споживчого попиту населення, рівня життя, соціально-економічних потреб населення, змін способу життя, соціального складу суспільства. Система прогнозів за проблемною ознакою повинна включати: прогнози наслідків від реалізації окремих рішень управлінських органів, наслідків від можливого та імовірного настання певних подій у країні, розвитку яких-небудь окремих проблем і, відповідно, розвитку економіки країни в цілому. За організаційною ознакою система прогнозів повинна охоплювати складання комплексного прогнозу економічного і соціального розвитку держави (прогнозу економіки України), прогнозів окремих виробничих, управлінських і територіальних структур. За часовим горизонтом економічні прогнози класифікують на оперативні-до 1 місяця, короткострокові-до 1 року, середньострокові-до 5 років, довгострокові-5-15років. Чим більший період прогнозування, тим меншою є його точність, тим важче ліквідувати невизначеність, а значить, тим нижча імовірність реалізації прогнозу. МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ. Методами прогнозування-сукупність прийомів мислення, способів, які дозволяють на основі аналізу ретроспективних даних, зв'язків, які властиві об'єкту прогнозування, а також їх виміру винести судження про можливий його розвиток у майбутньому. Залежно від способу прогнозування і наявності інформаційних даних методи прогнозування поділяють на фактографічні (формалізовані), експертні (інтуїтивні) і комбіновані. За рівнями агрегування показників розвитку народного господарства моделі поділяються на: макроекономічні, міжгалузеві, міжрегіональні, галузеві, регіональні. Найефективнішим засобом прогнозування, особливо довгострокового, є динамічні та ігрові-імітаційні моделі. ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОГНОЗУВАННЯ В УКРАЇНІ. У ринковій економіці, колИ народногосподарські процеси до певної міри формуватимуться на основі горизонтальних зв'язків, без прямого втручання адміністративної системи, прогнозування стане вихідним пунктом економічної діяльності державних органів управління. З огляду на викладене виникає потреба визначити основні рівні прогнозної роботи в Україні. Можна вирізнити: народногосподарський (макроекономічний) рівень прогнозної роботи, коли прогнози розробляються по економіці держави України в цілому; міжгалузевий народногосподарський рівень — при формуванні прогнозів розвитку найважливіших народногосподарських комплексів (агропромислового,металургійного, машинобудівного, інвестиційного, планово-енергетичного та ін.); галузевий рівень — охоплює формування прогнозів розвитку окремих галузей народного господарства; регіональний рівень — відображає прогнозування економічного і соціального розвитку у розрізі областей, районів, міст, селищ і сіл; рівень перлинної ланки — охоплює прогнозування діяльності фірм, підприємств, виробничих об'єднань, акціонерних компаній та інших юридичних осіб. Прогнозами розвитку економічного і соціального потенціалу України займаються Головний науково-дослідний інститут, Академія наук України та інші наукові центри. Питання організації прогнозування в Україні набуває чималої складності через дві причини: відсутність достатнього досвіду такої роботи в організаційних структурах державного управління нижчих рівнів ієрархії та відмовлення деяких первинних ланок від процедур подання за вертикаллю будь-яких матеріалів. Механізм формування прогнозів на різних рівнях управління в Україні перебуває на стадії становлення. Для успішної реалізації цього. завдання необхідно забезпечити дві вимоги: додержання єдиних принципів формування прогнозів на різних рівнях прогнозної роботи і дотримання прийнятої у світовій практиці послідовності (етапності) у розробці прогнозів. Процес формування прогнозу включає в себе такі набори процедур (етапи прогнозування): формування інформаційної бази прогнозу; аналіз (описання) об'єкта прогнозу; аналіз (описання) зовнішнього середовища і його впливу на об'єкт прогнозування; визначення прогнозної траєкторії об'єкта; прийняття рішення на основі прогнозної інформації; оцінка якості прогнозу. На стадії формування інформаційної бази визначаються вид і склад вихідної інформації, яка повинна відповідати специфічним вимогам: бути достовірною, точною, порівнянною і охоплювати усі хронологічні точки періоду, який аналізується. Основна література: А.Ф.Мельник “Державне регулювання економіки”К: 1994р ст 72-103. Т.Г Морозова А.В. Пикулькин «Государственное регулирование экономики и социальный комплекс» М: 1997 .
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (30.04.2014)
Просмотров: 142 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: