Реферат на тему:Кредити під заставу та гарантію. Кредитні рейтинги - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Кредити під заставу та гарантію. Кредитні рейтинги. Кредити під заставу забезпечуються з боку позичальника заставою його активів. Це один із найдавніших та найпоширеніших видів кредитування. Використання застави дає змогу кредитору уникнути збитків і забезпечити надходження коштів у разі неповернення кредиту, хоча й не усуває ризику невиконання зобов'язань з боку позичальника. У країнах з розвиненою ринковою економікою надання кредиту під заставу часто свідчить про ослаблену кредитоспроможність позичальника або про бажання банку мати додатковий захист від кредитних ризиків незважаючи на достатню кредитоспроможність клієнта. У країнах з перехідною економікою кредити під заставу є нормою при будь-якому рівні кредитоспроможності позичальника. На відміну від більш ранніх форм кредитування під заставу сьогодні заставлені активи в багатьох випадках залишаються у володінні позичальника, а застава здійснюється у вигляді уступки права (цесії). Застава є засобом забезпечення виконання зобов'язань з боку позичальника в обумовленому обсязі й у визначені кредитною угодою терміни. Заставне зобов'язання видається кредиторові з метою підтвердження його права на отримання належної суми коштів у разі невиконання умов угоди. Для оформлення застави складається документ, у якому фіксуються: вид зобов'язання (грошовий, майновий, іпотечний та ін.), його величина, терміни та порядок одержання. Документація по заставі повинна мати юридичну силу для ідентифікації застави, захисту кредитора у разі ліквідації заставлених активів, а також для можливості проінформувати про існування застави інших кредиторів. Розмір кредиту, як правило, дорівнює ліквідаційній вартості застави (вартості термінової реалізації її на ринку). Оскільки ліквідаційна вартість у більшості випадків менша за оціночну, оціночна вартість застави має перевищувати суму кредиту. В цілому реалізація застави повинна компенсувати кредитору не тільки неповернення кредиту, а й несплачені проценти за ним. Більш надійними активами як застави є нерухомість та акції, що перебувають в обігу на біржовому ринку. Менш надійними, такими, що можуть мати досить низьку ліквідаційну вартість, є товарно-матеріальні запаси, дебіторська заборгованість. При наданні кредиту під заставу потрібно звернути увагу на такі параметри застави: 1) ліквідність; 2) легкість оцінювання застави; 3) можливість продажу застави на ринку; 4) підконтрольність застави, легкість, з якою можна визначити місцезнаходження застави та вступити у володіння нею; 5) моральне старіння. Інформація про існування, місцезнаходження та стан застави часто є обов'язком позичальника. Тому банку дуже важливо контролювати ці параметри та забезпечити, наскільки це можливо, існування і задовільний стан застави. Для цього спочатку треба перевірити активи, що виступають як застава, щодо цесій чи інших прав на них. У процесі контролю за кредитом слід вести записи та проводити регулярні перевірки місцезнаходження і стану застави. Якщо заставою є товарні запаси, необхідно забезпечити: а) надання позичальником регулярної інформації про місцезнаходження, склад товарних запасів, що заставлені, про терміни знаходження цих товарів у запасах; б) подання позичальником письмового підтвердження відсутності інших вимог щодо заставлених запасів; в) перевезення, якщо це можливо, заставлених запасів на спеціалізовані склади, що перебувають під контролем третьої незалежної сторони. Застава переважно має використовуватись банком не для поліпшення якості сумнівного кредиту, а як додатковий захід для поліпшення якості стандартного кредиту. Залежно від якості та ліквідності активів, що приймаються у вигляді застав, вони можуть бути оцінені по-різному. Для забезпечення максимальної вартості застави банки, як правило, встановлюють співвідношення між розміром кредиту та вартістю конкретного забезпечення. Так, для готівки це співвідношення дорівнює 1, для високоліквідних цінних паперів — 0,8, для високоякісної дебіторської заборгованості та майна — 0,6—0,8, для товарно-матеріальних запасів (ТМЗ) — 0,5—0,6. При аналізі дебіторської заборгованості з метою встановлення відповідного коефіцієнта розглядається диверсифікація заборгованості за термінами та дебіторами. Виявляється прострочена заборгованість. Порівнюються обсяги і терміни дебіторської заборгованості з іншими по галузі. Чим вища якість дебіторської заборгованості, тим більшим буде коефіцієнт перерахунку (до 80%), тим більша частка заборгованості буде прийнята як забезпечення. Проводити оцінювання ТМЗ, як правило, складніше, ніж оцінювання дебіторської заборгованості. При оцінюванні ТМЗ аналізуються структура та якість запасів, можливість реалізації, стабільність цін, можливість псування чи морального старіння, можлива ліквідаційна вартість, сезонний характер. Чим ближче стадія виробництва до готової продукції, тим більша частка ТМЗ може бути прийнята як застава. У періоди інфляції вартість застави може зростати, що дає можливість банку повернути позичальнику частину вартості застави. Якщо кредит погашається частками, банк може встановити механізм періодичного зменшення вимог до застави. Кредити під гарантію, як і кредити під заставу, є одним із основних способів захисту кредитора від втрат при невиконанні зобов'язань з боку позичальника. Гарантією називають письмове зобов'язання третьої особи сплатити борг у разі відмови від сплати позичальником. При наданні кредиту під гарантію банк повинен мати достовірну фінансову інформацію не тільки про позичальника, а й про того, хто гарантує повернення кредиту. Гарантія є умовним зобов'язанням, тобто позабалансовою статтею гаранта. Тому для правильної оцінки кредитного ризику важливо оцінити ризиковість як балансових, так і позабалансових операцій гаранта. У разі, коли гарантом виступає банк, треба крім оцінки його фінансового становища звернути увагу на загальний обсяг гарантій, виданих цим банком. Гарантія може бути видана як на частину кредиту, так і на всю його суму. При наданні кредиту під гарантію банк повинен передбачати такі умови договору з гарантом, які б забезпечували йому вчасне повернення кредиту при будь-якому фінансовому становищі позичальника. Треба з обережністю ставитись до обмежень, які дають змогу звертатись за відшкодуванням до гаранта лише у випадку, коли реалізовані всі можливості щодо стягнення боргу з позичальника. В цьому разі процес повернення боргу може тривати досить довго. Гарантії поділяють на: 1) забезпечені та незабезпечені. У разі забезпеченої гарантії застава має перевірятися так, як і в кредитах під заставу; 2) обмежені і необмежені. У разі необмеженої гарантії гарантується весь обсяг заборгованості одного позичальника одному банку. Необмежені гарантії, як правило, незабезпечені, тому важливо їх періодично обновляти та перевіряти кредитоспроможність гаранта; 3) особисті та корпоративні. Особисті гарантії надаються приватними особами, корпоративні — фінансовими інститутами чи корпораціями. Кредитні рейтинги Необхідною складовою інфраструктури кредитного ринку є рейтингові агентства, які регулярно проводять оцінювання кредитоспроможності позичальників і за результатами оцінювання присвоюють позичальникам певні кредитні рейтинги. Рейтинги, присвоєні найвідомішими рейтинговими агентствами, враховуються банками-кредиторами при наданні позик і учасниками ринку при інвестуванні коштів у боргові зобов'язання емітентів-позичальників. Рейтинги присвоюються як безпосередньо позичальникам, так і борговим зобов'язанням, які вони емітують. Усі рейтинги характеризують спроможність позичальників вчасно і в повному обсязі відповідати за своїми зобов'язаннями. Рейтинги різних видів боргових зобов'язань одного й того самого позичальника можуть відрізнятись. При цьому, звичайно, всі рейтинги, пов'язані з одним позичальником, не дуже відрізняються між собою. Одним із основних кредитних рейтингів, що надаються відомими рейтинговими агентствами "Moody's" та "Standard & Poor's", є рейтинги облігацій (табл. 19.2), які досить точно відображають кредитний рейтинг самих емітентів-позичальників. Таблиця 19.2. Рейтинги облігацій Таблиця 19.3. Рейтинги довгострокових боргових зобов'язань Більш докладну систему рейтингу довгострокових боргових зобов'язань наведено в табл. 19.3. Граничними для інвестування коштів вважаються рейтинги ВВВ, Ваа. Бажано інвестувати кошти в боргові зобов'язання вищих рейтингів. Ймовірність невиконання зобов'язань з боку позичальників класів ААА — АА становить 0—0,005%, класів А — ВВВ — 0,05—1%. У 1990 р. в США дохідність боргових зобов'язань різного кредитного рейтингу становила,%: казначейські білети — 8,71; облігації класів ААА / АА — 9,74; облігації класів А / ВВВ — 10,41; спекулятивні облігації — 17,72. Крім рейтингів облігацій, на кредитному ринку дуже поширеними є рейтинги кредитів і рейтинги позичальників. Системи рейтингу кредитів за якістю є важливим інструментом систематичного оцінювання ступеня кредитного ризику при наданні різних видів кредитів. Такі системи часто створюються самими банками. Причому одні системи досить прості, інші — складніші. Мета створення таких систем — спростити та полегшити процес прийняття рішення про надання кредитів співробітниками банку. В таких системах проводиться класифікація ризиків. Певним ступеням ризику відповідає визначена цифра або буква. Усі рейтингові системи базуються на основних характеристиках кредиту та позичальника, а також на специфіці взаємовідносин клієнта з банком. Практично всі системи рейтингу включають інформацію про ціль, розмір кредиту, фінансове становище позичальника та галузь, в якій він працює. Часто рейтинги присвоюються без застосування кількісних оцінок до показників фінансової звітності позичальника, як, наприклад, у номерній системі рейтингу якості кредиту, що ґрунтуються на якісній характеристиці позичальника та кредиту (табл. 19.4). У системі рейтингу, основаній на кількісному аналізі фінансового становища позичальника, використовуються конкретні значення фінансових показників. Сукупності конкретних значень фінансових показників відповідає визначений кредитний рейтинг. Ще одним рейтингом якості кредиту є рейтинг, що розраховується за бальною системою. Такі параметри, як призначення і сума кредиту, фінансове становище позичальника, застава, термін і механізм погашення кредиту, кредитна інформація про позичальника, взаємовідносини з позичальником та вартість кредиту оцінюються певною кількістю балів. Загальний рейтинг визначається на основі суми балів за всіма показниками. Крім звичайних рейтингів, у практиці кредитування застосовуються також так звані розщеплені рейтинги. Вони використовуються для кредитів, різні частини яких мають різні характеристики. При цьому кожній із частин кредиту присвоюється окремий рейтинг, а розщеплений рейтинг розраховується на основі рейтингів окремих частин. Систему кредитних рейтингів доповнюють рейтинги позичальників, у яких проводиться класифікація позичальників залежно від їх можливостей по залученню коштів на ринку банківських кредитів обслуговуванню боргу тощо. Одна з таких класифікацій наведена в табл. 19.5. Крім опису класів позичальників у таблиці подано також кредитні рейтинги агентств, що відповідають конкретним класам позичальників, і ризики неповернення позики для різних класів позичальників. Слід зазначити, що існують не тільки рейтинги корпорацій-пози-чальників, а й рейтинги країн-позичальників, що залучають кошти на міжнародному фінансовому ринку. Таблиця 19.5. Класифікація позичальників — клієнтів банку Рекомендована література 1. Положення про порядок формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за позиками комерційних банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 29 вересня 1997р, JV5 323. 2. Інструкція про порядок регулювання та аналіз діяльності комерційних банків. Затверджено постановою Правління НБУ від 28 серпня 2001 р. № 368. 3. Банковское дело / Под ред. ОЛ. Лаврушина. — М., 1998. 4. Вступ до банківської справи / За ред. MJ. Савлука. — К., 1998. 5. Кредитование / Под ред. МЛ. Гольцберга. — К., 1994. 6. Мак Нотон. Банковские учреждения в развивающихся странах. — Вашингтон, 1994. 7. Опарін ВМ. Фінанси (загальна теорія). — К., 1999. 8. Роуз П.С. Банковский менеджмент. — М., 1997. 9. Финансовое управление компанией / Под ред. Е.В. Кузнецовой. — М., 1996. 10. Черкасов Е. Финансовый анализ в коммерческом банке. — М., 1995.
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (01.05.2014)
Просмотров: 203 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: