Реферат на тему:Характеристика й особливості розвитку Закарпатської області - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему:Характеристика й особливості розвитку Закарпатської області. ВСТУП...................................................................................................................3 1. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ ТА ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ........4 1.1. Адміністративний склад області..................................................................4 1.2. Особливості географічного положення області та їх вплив на економічний потенціал...................................................................................................5 1.3. Коротка економічна оцінка природних умов та корисних копалин.........6 2. АНАЛІЗ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ.............9 2.1. Аналіз тенденцій динаміки чисельності населення області......................9 2.2. Характеристика трудових ресурсів області...............................................10 3. ДОСЛІДЖЕННЯ МІСЦЯ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ.......................................................11 3.1. Характеристика основних напрямків розвитку промисловості в області............................................................................................................................11 3.2. Визначення рівня розвитку сільськогосподарського виробництва........12 3.3. Визначення ролі і місця області на економічний карті країни................15 3.4. Проблеми та основні тенденції подальшого розвитку економіки області..................................................................................................................17 4. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ.......................................................................................................................19 4.1. Загальна характеристика екологічної ситуації в області.........................19 4.2. Напрямки поліпшення екологічної ситуації в області............................20 ВИСНОВКИ.......................................................................................................22 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ...................................................23 ДОДАТКИ……………………………………………………………………..24 ВСТУП Територіально-виробничі комплекси (ТВК) – це поєднання підприємств (та установ), для яких територіальна спільність їхніх компонентів – додатковий фактор підвищення економічної ефективності за рахунок значної стабільності взаємних зв’язків (у тому числі інформаційних) і ритмічність виробничого процесу. У закарпатській області всі ТВК можна поділити на три спеціалізовані групи: важкої індустрії; легкої і харчової промисловості, мішаного типу. Тому ми розглянемо всі напрямки розвитку заданої області. Закарпаття - наймолодша область України, утворена і входить до її складу з 22 січня 1946 року. В Українських Карпатах збережені найбільші в Європі ділянки пралісів, унікальні угрупування альпійського поясу флори і фауни. Екосистема Карпатського біосферного заповідника віднесена до найцінніших екосистем землі і входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. 1. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІКО-ГЕОГРАФІЧНОГО ПОЛОЖЕННЯ ТА ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ Адміністративний склад області Загальна площа краю становить 12.800 кв.кілометрів. У Закарпаття 13 адміністративних районів, 10 міст, у тому числі 3 міста обласного підпорядкування (Ужгород, Мукачеве, Хуст), 20 селищ міського типу й 579 сільських населених пунктів. Адміністративні райони: Районів: 13 Свалявський Тячівський Загальна площа краю становить 12.800 кв. кілометрів. У Закарпаття 13 районів, 10 міст, 28 містечок, 561 сільське поселення. Містами обласного підпорядкування є Ужгород, Берегове, Мукачеве, Хуст, а містами районного підпорядкування - Свалява, Іршава, Тячево, Виноградово, Рахов, Чоп. У природно - географічному відношенні край ділиться на два географічних райони - гірський (Карпатські гори) і рівнинний (Закарпатська низовина). Більшу частину території займають гори, а найвищою крапкою Закарпаття є вершина Говерли, у гірському масиві Чорногора, що піднімається на 2.061 метр. А от найнижча крапка (101 метр над рівнем моря) розташована в протилежному кінці регіону - у районі села Росіяни Геевцы Ужгородського району. Закарпаття розташовується на границі між Карпатськими горами й Середнедунайской низовиною, у самому серці Європи. Його точні координати: на заході - 22.09' східної довготи, 48.27' північної широти (1,5 км від с.Соломонове Ужгородського району); на сході - 24.38' східної довготи, 48.04' північної широти (хребет Чорногора, 12 км від с.Луги Раховского району); на півночі - 22.35' східної довготи, 49.06' північної широти (с.Стужица, Великоберезнянского району, хребет Східні Бескиди (біосферний заповідник)); на півдні - 24.18' східної довготи, 47.53' північної широти (район Долгорунского мармурової копальні, 6 км від с.Диловое Раховского району). Цікаво, що найбільша ширина (по прямої лінії) з півночі на південь - до 135 кілометрів, а найбільша довжина (по прямої лінії) зі сходу на захід - близько 205 кілометрів. У гарній місцевості поблизу гори Кук, у Свалявском районі, перебуває геометричний географічний центр Закарпаття (48.30' св. широти, 23.23' вс. довготи). Граничить із Польщею й Львівською областю - на півночі, на сході - з Івано-Франківською областю, на півдні - з Румунією, на заході - з Угорщиною й Словаччиною. [3] 1.2. Особливості географічного положення області та їх вплив на економічний потенціал У Закарпатській області розташувалися Українські Карпати, які є складовою частиною обширного гірського масиву Карпат, який розміщений в ряді сусідніх з Україною держав – Румунії, Польщі, Словаччині і займає центральну його частину. Також на території області розташовується Закарпатська рівнина (105-120 м). Зручне економіко-географічне положення істотно впливає на формування галузевої структури господарського комплексу Закарпатської області. Він віддалений від металургійних баз, тому тут недоцільно розвивати метало містке машинобудування. Це зумовлено ще й тим, що власних запасів сировини район не має. Проте близькість до європейських країн, прикордонне положення сприятливо впливають на формування кооперативних зв’язків на рівні як підприємств, так і цілих галузей. Особливо це стосується машинобудування, хімічної промисловості. Налагодженню тісних стосунків з країнами Західною Європи сприяє досить розвинена мережа транзитних залізничних, автомобільних та трубопровідних шляхів, які є частиною євразійської транспортної системи і зв’язують промислово розвинені регіони цих частин світу між собою. 1.3. Коротка економічна оцінка природних умов та корисних копалин Природні ресурси Закарпаття багаті та різноманітні. Вони забезпечують сировинну базу для функціонування багатьох галузей промисловості. Найбільше багатство регіону – ліси. Ними покрито більше половини його території. За запасами деревини, які оцінюються майже у 200 млн.м3, область займає перше місце в Україні. Більше половини запасів це цінні породи деревини. Щорічна заготівля деревини складає більше 1 млн. м3, що в основному дає можливість забезпечити внутрішні потреби. Мінерально-сировинна база нараховує майже 150 родовищ більш як 30 видів корисних копалин, серед яких є і нетрадиційні для України (поліметали, алуніти, перліти, цеоліти, ліпарити, барити). Введено в дію єдине в Україні Мужіївське родовище золотополіметалевих руд та готується до розробки родовище Сауляк. Розробляється Берегівське родовище первинних каолінів, придатних після збагачення для фарфоро-фаянсового та паперового виробництв. Закарпаття - один з найбагатших регіонів світу щодо покладів цеоліту, запаси якого визначаються у 125 млн.тонн. Область - єдиний постачальник перлітової сировини в державі, розвідані запаси якої становлять 48 млн.тонн, що дає можливість забезпечувати перлітом не тільки потреби України, а і потреби країн СНД та Європи. Великий практичний інтерес становлять барити та бентонітові глини. Розвідане Біганьське родовище бариту також єдине в Україні. Наявні запаси можуть забезпечити щорічну потребу України на рівні 30 тис.тонн протягом 25-30 років. Родовище бентонітових глин дозволяє організувати в області виготовлення сумішей важких бурових розчинів для буріння свердловин для нафти і газу. Область володіє значними запасами сировини для виробництва облицювального і будівельного каменю, цегли та облицювальних плиток, сировини для ювелірної промисловості (яшмовидні туфи, родоніт тощо). Інтенсивно ведуться пошуки природного газу, що сприятиме розв’язанню проблеми енергозабезпечення. Введено в експлуатацію Солотвинське та Руськокомарівське родовища. Облаштовано Станівське газове родовище, готується до розробки Королівське. Розв’язання проблеми енергозабезпечення у перспективі можливе за рахунок використання гідроенергетичного потенціалу річок області, який становить четверту частину потенціалу України. Регіон має високий природно-рекреаційний і курортний потенціал. Тут зосереджено більше 5 від. всіх природно-рекреаційних ресурсів України. Основними рекреаційними ресурсами області є мінеральні і термальні води. Виявлено і досліджено понад 360 різних за хімічним складом і лікувальними властивостями джерел мінеральних вод, які не поступаються за якісними показниками відомим водам Кавказу, Чехії, Польщі, Франції. Вони є високоефективними для профілактики і лікування захворювань органів травлення, опорно-рухового апарату, серцево-судинної і периферійної нервової системи. Грунти регіону оцінюються як середньо-родючі з неглибоким гумусовим горизонтом та високою кислотністю. На сільськогосподарський ландшафт припадає лише 30 процентів території. Водними ресурсами, в тому числі питною водою, Закарпатська область забезпечена краще, ніж країна в цілому. Велике значення мають мінеральні води, які поширені по всій території області і становлять (поряд із гірськими, лісовими ландшафтами, покладами озокериту), основу рекреаційного господарства. Водні ресурси регіону представлені у таблиці 1.3. [6] Водні ресурси Закарпатської області Таблиця 1.3. Вид ресурсу \| Середньо-багаторічний стік \| Водні ресурси, км3 м3/с \| км3 \| 50% \| 75% \| 95% Місцевий річковий стік \| 146 \| 4,59 \| 4,39 \| 3,34 \| 2,17 Приток річкових вод \| 152 \| 4,81 \| 4,64 \| 3,69 \| 2,6 Сумарний річковий стік \| 298 \| 9,4 \| 9,03 \| 7,03 \| 4,77 2. АНАЛІЗ ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ 2.1. Аналіз тенденцій динаміки чисельності населення області Загальна чисельність населення Закарпаття - 1 мільйон 286,7 тисяч. Населення столиці Закарпаття, міста Ужгород - 126,3 тисяч чоловiк. Приблизний статевий поділ жителів краю - 665.000 жiнок, 621.000 чоловiкiв. Густота населення - 98,3 чол. на 1 кв. км Фактична густота - 240 чол. на 1 кв. км. Мiське населення - 522.300 чол. (42%) Сiльське населення - 754.400 чол. (58%) У краї 712 тисяч працездатних людей, 540 тисяч чоловiк мають роботу в областi, 80 тисяч потенційних заробiтчан, 573 тисячі непрацездатнi, 17 тисяч безробітних. Окрім того: 240 тисяч пенсiонерiв, 36 тисяч багатодiтних, 44 тисяч людей з фізичними вадами, 40 тисяч перестарiлих та одиноких. Середній вік населення становив 34 роки. Природний приріст +1,1 %; рівень зайнятості 57,9 %. За розрахунками, близько 180 тис. громадян області працювали за межами Закарпаття. Характерними для області є порівняно низька вартість робочої сили. Середня заробітна плата в області майже на чверть нижча, ніж в Україні. Рівень урбанізації Закарпатської області 41%, тобто в області переважає сільське населення. Негативно вплинули на статеву та вікову структуру населення усіх областей Закарпатської області такі демографічні процеси, як народжуваність та природний приріст, роки Другої світової війни. [4] Етнічний склад населення приведений у додатках (см. Рис.2.1.) 2.2. Характеристика трудових ресурсів області Однієї з головних характеристик трудоресурсної ситуації в Закарпатській області є рівень безробіття. На нинішньому етапі трансформації економіки переважає тенденція скорочення зайнятості населення області в офіційній економіці. Замість цього збільшується кількість зайнятих осіб на малих підприємствах, і хоча це не вирішує проблеми безробіття, але явною мірою супроводжує її стабілізації. Однієї із проблем області по працезабезпеченню різних секторів економіки й можливостей працевлаштування в них певних професійно-кваліфікованих груп працівників є забезпечення конкуренції шляхом залучення більше кваліфікованого персоналу. Описані тенденції в трудоресурсном потенціалі мають чітко виражений регресивний характер, перебороти який можна лише за умови створення й реалізації діючих програм соціально - економічного розвитку держави і його регіонів. Характерними для області є порівняно низька вартість робочої сили. Середня заробітна плата в області майже на чверть нижча, ніж в Україні. 3. ДОСЛІДЖЕННЯ МІСЦЯ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ В ГОСПО- ДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ 3.1. Характеристика основних напрямків розвитку промисловості в області Розвиток промисловості області передбачає раціональне і більш повне використання природно-ресурсного потенціалу з урахуванням вимог екологічної безпеки, урахування внутришньорегіональних демографічних особливостей, рівня зайнятості, використання трудового та кадрового потенціалу, налагодження міжрегіональних зв’язків у межах єдиного простору України, а також розвиток міжнародної промислової інтеграції. Пріоритетними в промисловості на основі структурної перебудови слід вважати: - лісопромислове виробництво; - харчову та переробну промисловість; - легку промисловість; - промисловість будівельних матеріалів і будіндустрії; - окремі, екологічно чисті виробництва машинобудівної галузі. Основним завданням слід вважати створення ефективного механізму впливу органів влади на розвиток промисловості, який має передбачати: - освоєння та модернізацію виробництв, які базуються на досягненнях науково-технічного прогресу, більш ефективних енергозберігаючих та екологічно чистих технологіях; - освоєння та випуск конкурентоспроможної продукції; - розвиток міжгалузевої кооперації та системи виробничого сервісу; - налагодження механізму міжрегіональної та регіональної кооперації з метою утворення замкнутих технологічних циклів випуску продукції; - розробку системи інформаційного забезпечення міжрегіональних та регіональних ринків промислової продукції; - підтримку вітчизняного виробника і протекціонізм по відношенню до нього з використанням всіх дозволених законодавством України заходів; - сприяння появі ефективних власників, розвитку підприємництва, що допоможе підприємствам вистояти в конкурентній боротьбі на вітчизняному та іноземному ринках; - органічне поєднання державного впливу і ринкових регуляторів на промислове виробництво; - залучення вітчизняних та іноземних інвестицій на структурну перебудову пріоритетних галузей промисловості. [2] 3.2. Визначення рівня розвитку сільськогосподарського виробництва Агропромисловий комплекс характеризується значним обсягом валової продукції та галузевою різноманітністю; це область зернового господарства, найбільшого в країні виробництва цукрових буряків (43% до загальноукраїнського виробництва), льонарства, овочівництва, виробництва м’яса (27%), вирощується виноград. [6] Забезпечення відродження сільського господарства передбачається шляхом побудови нової системи аграрного виробництва, функціонування якої здійснюється на сучасному світовому рівні відповідно до стратегічних інтересів селян, галузі та суспільства. Пріоритетними напрямами розвитку агропромислового комплексу є: - завершення реструктуризації сільськогосподарських підприємств на основі поєднання приватної власності на майно і землю із створенням на їх базі відповідних виробничих та обслуговуючих кооперативів, приватно-орендних підприємств, інших формувань з колективними формами організації праці; - побудова неформальної відроджувальної вертикалі на основі виявлення аграрних центрів відродження – агроформування села, району, області, в яких наочні соціально-економічні досягнення є результатом проведеної глибинної трансформації. Її поєднання з наявними економічними, соціальними, організаційними, правовими та іншими сприятливими щодо відродження чинниками різних управлінських рівнів по горизонталі дозволить сформувати єдину діючу систему відродження сільського господарства регіону; - формування ефективного агропромислового виробництва з поглибленою переробкою та зберіганням сільськогосподарської продукції за рахунок стабілізації та нарощування виробництва зерна, винограду, плодоовочевої продукції, картоплі, технічних культур та продукції тваринництва; - підтримка як колективних сільськогосподарських підприємств, так і приватного сектора, створення ефективної інфраструктури обслуговування аграрного виробництва; - вдосконалення фінансово-кредитного обслуговування аграрного виробництва шляхом: інтеграції банківського, аграрного та промислового потенціалу; державної та регіональної підтримки цільових програм фінансування агропромислового виробництва; - невідкладне запровадження систематичного моніторингу здійснюваної аграрної реформи на селі; - здійснення системних заходів щодо підтримки індивідуального аграрного сектора (селянські (фермерські) господарства, особисті підсобні господарства громадян, сільськогосподарські кооперативи, питома вага яких у виробництві сільськогосподарської продукції очікується в межах 90-95 процентів) насамперед за рахунок задоволення його потреб у високоякісному насіннєвому матеріалі, племінному молодняку худоби та птиці, розширення обсягів сервісного обслуговування (технічного, зооветеринарного) та створення умов для реалізації виробленої сільськогосподарської продукції; - створення на науково обґрунтованих засадах оптових ринків сільськогосподарської продукції, системи оптової торгівлі харчовими продуктами, вдосконалення практики проведення виставкових заходів, семінарів та аукціонів для реклами вітчизняної продукції; - створення і розвиток недержавних агроторговельних домів, контрактових і страхових компаній, бізнес-центрів, консультативних фірм, які надаватимуть послуги щодо господарсько-фінансової діяльності, інформаційно-консультативного обслуговування, техніко-технологічного забезпечення сільськогосподарського виробництва. Успіх проведення реформ у агропромисловому комплексі залежить від земельної реформи в області, успішне проведення якої дасть змогу перевести господарювання на селі на приватні засади, і прискореного становлення на цій основі приватного сектора. З метою належного регулювання земельних відносин слід забезпечити: - завершення процесу оформлення приватної власності на землю (паї); - впровадження таких важелів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель, як завершення кадастрової оцінки землі, купівля-продаж землі, земельні аукціони тощо; - налагодження роботи органів інфраструктури ринку землі (податкова інспекція, земельні банки, біржі тощо) за участю кваліфікованих землевпорядних кадрів; - невідкладне створення земельних банків, які б фінансували вільний викуп земельних ділянок шляхом надання потрібних кредитів із застосуванням прийнятних кредитних ставок; - завершення інвентаризації земель усіх категорій та здійснення розмежування земель державної та комунальної власності; - контроль з боку держави за використанням і охороною земель та їх моніторингом на основі методів наукового планування, організації, аналізу оцінки соціально-економічних та екологічних наслідків фактичного використання й охорони земель. Структура господарств за напрямками спеціалізації представлена у таблиці 3.2. Структура господарств за напрямами спеціалізації Таблиця 3.2. Спеціалізація \| Кількість господарств \| Середня площа, га \| Покриття, тис. грн. Виноград \| 74 \| 449 \| 373 Зерно \| 53 \| 441 \| 1995 Молоко \| 13 \| 117 \| 608 Вівці \| 1 \| 25 \| 208 Птиця \| 4 \| 78 \| 1486 Змішана \| 173 \| 600 \| 514 Інша \| 4 \| 957 \| 1061 Всього \| 304 \| 555 \| 497 У перехідний період до ринкових відносин посилюється потреба соціального захисту населення. На першому етапі нагальною є потреба розробки пропозицій щодо удосконалення системи соціального захисту селян на підприємствах різних форм власності, а також моделі організаційно-економічних основ розвитку соціальної інфраструктури сільської території. 3.3. Визначення ролі і місця області на економічний карті країни Визначити роль Закарпатської області можна, якщо зважити такі фактори: - географічний – вигідне географічне положення (область є воротами України в Західну Європу) створює їй певні переваги для прискореної інтеграції в європейські структури; - історичний – своєрідність краю, де збереглась висока культура господарювання, традиції і навики місцевого населення, що в поєднанні з близькістю країн Західної Європи створює передумови для швидкої адаптації населення до ринкових умов господарювання; - економічний – досягнуті позитивні структурні зрушення служать вагомою передумовою для поступового економічного зростання; - транспортний – розвинута мережа автомобільних доріг та залізниць з врахуванням зручного географічного положення може принести реальну вигоду області; - природний – наявність унікальних природних ресурсів: мінеральних вод, лісів, значних запасів підземних і поверхневих вод, інших корисних копалин індустріального значення, ландшафтно-кліматичних зон; - рекреаційний – область володіє потужним природним потенціалом для санаторно-курортного лікування та оздоровлення людей, який може перетворити рекреаційну сферу в одну з провідних галузей економіки області; - екологічний – порівняно низький рівень антропогенного забруднення довкілля та виняткова екологічна роль Карпат на континенті сприяють позитивному іміджу області. Поряд з існуванням зазначених вище переваг треба враховувати реальні фактори лімітуючого характеру, які мають суттєвий вплив на соціально-економічні і екологічні процеси тепер і в перспективі. Серед них: - відсутність необхідної нормативно-правової бази врегулювання взаємовідносин між центром і регіонами та ефективної державної регіональної політики; - дефіцит сільськогосподарських угідь та низька врожайність багатьох сільсько-господарських культур ускладнюють можливості самозабезпечення продуктами харчування; - надлишковість трудових ресурсів, що має соціально-небезпечний характер; - високий ризик виникнення небезпечних природних стихійних явищ, що створює загрозу життєдіяльності населення; - складні умови проживання і господарської діяльності в гірській місцевості; - велика залежність області від поставок енергоносіїв; - обмеженість внутрішніх фінансово-кредитних ресурсів. Об’єктивна оцінка позитивних і негативних факторів вимагає їх всебічного врахування при розробці стратегії та визначенні пріоритетних завдань сталого розвитку області, реалізація яких залежить від цілого ряду чинників, в тому числі від можливостей реального фінансового забезпечення програм і проектів. [2] 3.4. Проблеми та основні тенденції подальшого розвитку економіки області Закарпатська область має значні перспективи розвитку господарства, проте існує низка проблем, які потребують невідкладного розв’язання. Зокрема, ще недостатньо використовується потенціал прикордонного положення області. Значна кількість невеликих міських поселень у прикордонній частині з відповідним резервом трудових ресурсів, наявна транспортна мережа дають змогу розвивати тісну співпрацю із зарубіжними партнерами на засадах кооперування. Окремі частини району ще значно відстають за рівнем економічного розвитку. Тут беруться до уваги не лише гірські масиви, але й окремі райони , що породжує необхідність вирівнювання економічного розвитку по території області. На низькому рівні розвитку перебуває соціальна сфера, особливо в сільській місцевості. Потребує вдосконалення інфраструктура АПК області відповідно до вимог сучасності, яка подекуди просто відірвана від головних ланок АПК. Необхідно створювати нові підприємства, здійснювати реорганізацію і реконструкцію діючих підприємств із заготівлі, зберігання, первинної обробки сільськогосподарської сировини, до того ж це не потребує надто великих капіталовкладень і може забезпечити гнучкість і мобільність агропромислової інфраструктури. Реструктуризація економіки області має бути спрямована насамперед на виробництво конкурентоспроможної продукції на основі експлуатації місцевої сировинної бази, пріоритетність розвитку галузей науково-технічного прогресу, подальший розвиток і зростання ефективності електротехнічного машинобудування, приладобудування, хімічної, деревообробної промисловості. Однією з найгостріших проблем у області є вирішення питань зайнятості трудових ресурсів у господарстві. Йдеться не лише про раціональний перерозподіл їх між галузями та регіонами, а й про формування нового механізму залучення їх у виробництво. Необхідно реалізувати можливості щодо експорту робочої сили, особливо з гірських районів, як у межах України, так і за кордон, водночас вживати заходів щодо збереження та примноження трудового потенціалу району. [7] 4. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ 4.1. Загальна характеристика екологічної ситуації в області На фоні інших регіонів України Закарпатська область вважається регіоном з порівняно сприятливою екологічною ситуацією. Гірські Карпати – унікальна природна екологічна система, яка є загальнодержавною цінністю. Екосистема Карпатського біосферного заповідника віднесена до найцінніших екосистем Землі і входить до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Разом з тим територія області характеризується високим рівнем сукупного прояву небезпечних геологічних процесів, таких, як зсуви, селі, бічна річкова і площинна ерозія, карсти, підвищена сейсмічність. Територія Закарпаття відноситься до найбільш паводконебезпечних регіонів Європи. Існує ряд об’єктів підвищеного екологічного ризику: Магістральні нафто-, газо та продуктопроводи. В області нараховується 37,2 тис.га еродованих сільськогосподарських угідь (7,9 процента), з яких 7,7 тис. га ріллі (3,8 процента від її загальної площі). Існує ряд проблем в частині розміщення та утилізації відходів. В умовах малоземелля проблемним залишається виділення ділянок під сміттєзвалища. Зокрема, в містах Мукачево, Чоп, Виноградово, Берегово та селищі Перечин існуючі полігони твердих побутових відходів відпрацювали свій ресурс. У сфері поводження з токсичними відходами відсутня технологія утилізації більшості з них. Закарпаття – найбільш зволожена область України. За умовами захисту від забруднення водоносні горизонти підземних вод, що експлуатуються, в більшості не захищені (тільки 20 проценти відносяться до умовно захищених). Всі розвідані або діючі водозабори підземних вод в області є інфільтраційними, тому якість добутої на них підземної води повністю залежить від характеристик поверхневого стоку і потребує особливого захисту. Рівень забезпеченості населення централізованим питним водопостачанням та каналізацією є низьким, ними забезпечені тільки міста та окремі селища міського типу. Майже половина існуючих очисних споруд потребує реконструкції із збільшенням пропускної спроможності і запровадженням більш передової технології очищення стічних вод. Обмежені технічні можливості в очищенні питної води і забезпеченні нею в достатній кількості населення призводить до небезпеки виникнення та поширення інфекційних захворювань, особливо в районах, які потрапляють в зону затоплення під час паводків. Проблемою залишається екологічний стан у водоохоронних зонах і прибережних смугах на потоках і річках області, що є наслідком відсутності у сільській місцевості комунальних служб та недостатньої участі населення у підтримці належного санітарного стану.[2] 4.2. Напрямки поліпшення екологічної ситуації в області Унікальні природно-кліматичні умови, вразливість гірських екосистем та підвищена небезпека виникнення на Закарпатті катастрофічних стихійних явищ викликають необхідність запровадження особливих заходів щодо техногенної та екологічної безпеки. Пріоритетами поліпшення екологічної безпеки повинні стати: - запровадження екологічно безпечних технологій, в першу чергу в лісовому, сільському і водному господарствах; - забезпечення оптимальної лісистості в межах водозборів, заліснення непридатних до сільськогосподарського використання земель, відновлення верхньої межі лісу та зменшення навантаження на високогірні луки; - запровадження консервації змитої ріллі і ріллі на схилах більше 10 градусів шляхом залуження і виведення її із сільськогосподарського обігу та оздоровлення з метою запобігання розвитку ерозійних процесів, збереження і відтворення родючості змитих земель; - створення умов для запобігання наслідків шкідливої дії вод (паводків), забруднення і виснаження водних ресурсів, реалізація протипаводкових заходів та заходів, спрямованих на гарантоване питне водопостачання; - розробка і запровадження ефективного механізму збереження джерел прісних та мінеральних вод, забезпечення населення екологічно-чистою питною водою; - створення умов для організації виробництва екологічно чистих продуктів харчування з маркою “біо”; - захист річок, потоків та водойм від засмічення і забруднення промисловими та побутовими стоками, реконструкція і капітальний ремонт діючих очисних споруд та будівництво нових у населених пунктах та на підприємствах, де вони відсутні або малопотужні; - створення нових сміттєзвалищ, облаштованих згідно із вимогами екологічної безпеки та санітарно-гігієнічними нормами; - запуск підприємств з переробки промислових та побутових відходів в найбільших містах області; - вирішення проблеми збору і утилізації побутового сміття у сільській місцевості; - створення мережі діагностичних регулювальних пунктів з метою зменшення забруднення атмосферного повітря промисловими підприємствами та автомобільним транспортом, забезпечення переходу до використання етилованих сортів бензину та обладнання стаціонарних забруднювачів пилогазоуловлювальними установками. [2] ВИСНОВКИ Закарпатська область має досить розвитий природно-ресурсний і виробничий потенціал, але економічна криза охопила всі сторони економічного й громадського життя. Негативні процеси в реальному секторі економіки відобразилися на темпах, пропорціях і галузевій структурі господарства області, що привело до падіння обсягів валової додаткової вартості, нерівномірності темпів росту, деформації у відбудовній структурі економіки. Криза реального сектора обумовив важке положення соціальної сфери й низький рівень життя населення. Подальший розвиток області вимагає визначення галузевих пріоритетів. Це, насамперед , розвиток агропромислового комплексу, сільськогосподарського машинобудування й радіоелектронної промисловості, що буде сприяти вдосконаленню галузевої структури промисловості. Основними заходами досягнення цього повинні стати: технологічне відновлення харчових і переробних підприємств за рахунок власних коштів і залучення іноземних інвестицій; будівництво високотехнологічних переробних підприємств у безпосередній близькості до виготовлювачів сировини; налагодження випуску встаткування для переробки сільськогосподарської сировини, сучасних тароупаковочных матеріалів, сервісного технічного обслуговування переробної галузі. СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: Заговора Л.М. «Розміщення продуктивних сил Украіни»:Навч. посіб./Л.М. Заговора, О.В. Авраменко.– Х.:ХДЕУ, 2002.– 211 с «Розміщення продуктивних сил України»:Підруч./За ред. Є.П. Качана.– К.:Вища шк., 1998.– 375 с «Розміщення продуктивних сил»:Підруч./За ред. В.В. Ковалевського, О.Л. Михайлюк, В.Ф. Семенова.– 2-ге вид., випр. і доп.– К.:Знання, 2000.– 545 с.– (Серія "Вища освіта ХХl століття") «Розміщення продуктивних сил України»:Підруч./За ред. Є.П. Качана.– 3-тє вид.– К.:Юридична книга, 2004.– 551 с.:іл.– Бібліогр.: с.547-549. ДОДАТКИ Населення Закарпатської області Українці \| Угорці \| Румуни Росіяни \| Цигани \| Німці Рис. 2.1. Етнічний склад області
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (30.04.2014)
Просмотров: 649 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: