Меню сайта
Категории раздела
Друзья сайта
Статистика
Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
| Главная » Статьи » Реферати » Макроекономіка |
Реферат на тему: Його величність Фінансовий лізинг
|
Реферат на тему: Його величність Фінансовий лізинг. Протягом минулого року з різних джерел надходила інформація, що незабаром основні правила, що регулюють відносини фінансового лізингу, зміняться. Отже, поява не стала несподіванкою – це було питання часу. Пропонуємо вашій увазі перший коментар до нових правил, що регулюють відносини фінансового лізингу. Його величність Фінансовий лізинг Звичайно ж, перше, що впадає в очі, – це метаморфоза (далі – Закон № 723) у (далі – Закон про ФЛ). Отже, вагомість фінансового лізингу зросла настільки, що норми , що регулюють такі види лізингу, як фінансовий чи оперативний, було перетворено на спеціальні норми, що визначають загальні правові та економічні засади лише фінансового лізингу. Змін багато, і всі вони по-своєму цікаві, хоча на перший погляд нічого революційного не відбулося. Річ у тому, що потребує уважного прочитання. При цьому слід ураховувати, що для порівняльного аналізу пряме зіставлення норм і норм не уявляється коректним. Хоча в нормах таких законів можна відшукати чимало аналогій (воно й не дивно), але чи коректно порівнювати загальні правила лізингу в цілому нехай і із загальними правилами, але розробленими спеціально для фінансового лізингу? Як на те вже пішлося, то правильніше буде «витягти» норми для фінансового лізингу із і лише тоді порівняти з аналогічними із . Так і зробимо. Він джинси змінив на фрак Основоположні норми написано в дусі (далі – ЦКУ), і це недивно, оскільки згідно зі відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями про лізинг, наймання (оренду), купівлю-продаж, поставки з урахуванням особливостей, установлених . Отже, як і раніше, фінансовий лізинг згадується в контексті договору фінансового лізингу, однак старе трактування «фінансовий лізинг – це договір» замінено точнішим, а саме: «фінансовий лізинг – це відносини, що випливають із договору». Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ГКУ Варто звернути увагу, що і (далі – ГКУ) містить норми, що регулюють відносини оренди майна та лізингу, однак слід пам’ятати, що норми прямо вказують, що відносини, які виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регламентуються положеннями . Отже, хоча й визначає основні положення господарювання, однак при регулюванні відносин фінансового лізингу такі положення залишаються не при ділі (!). У зв’язку із цим цікавим є те, що визначення лізингу в 1 по суті повторює старе визначення лізингу в , і таке визначення є близьким до тих, що надаються в різного роду навчальних посібниках, де лізинг трактується не з юридичного боку, а насамперед з фінансового, щоб підкреслити фінансову природу лізингу взагалі та переважно – фінансового лізингу. (1 Звертаємо увагу на те, що визначає такий вид лізингу, як оперативний лізинг.) Навпаки, і , і у першу чергу розглядають фінансовий лізинг з юридичного боку, підкреслюючи природу цивільно-правових відносин, а не фінансовий аспект такої дуже «фінансової» операції. Отже, і в , і в фінансовий лізинг має солідніший вигляд порівняно з відповідними старими положеннями. У уже не знайдемо такого поняття, як «об’єкт лізингу», йому на зміну прийшло поняття «предмет лізингу». Отже, наголос зроблено на тому, що тепер предмет лізингу – це річ, а саме неспоживна річ, та ще й визначена індивідуальними ознаками. Як бачимо, і в цьому випадку мову змінено з «господарської» на «цивільну», що в контексті норм слід читати так: предметом лізингу може бути річ, призначена для багаторазового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу та наділена тільки їй властивими ознаками, що відрізняють її від інших речей, завдяки чому така річ є незамінною (). Тож деяким речам пощастило більше, ніж людям, котрі, як відомо, незамінними не бувають. Предметом лізингу може бути річ, віднесена згідно із законодавством до основних фондів. «Ну то й що, – скаже уважний читач, – щось подібне було й раніше». Однак старі норми () було написано «господарською» мовою, встановлюючи, що об’єктом лізингу може бути майно (рухоме та нерухоме), віднесене згідно із законодавством до основних фондів. На сьогодні побудовану схему класифікації предмета лізингу написано мовою цивільного права, і згідно з нею встановлено лише один критерій: такий предмет має бути з числа основних фондів. Розумієте? Адже, говорячи про законодавство в цілому, можна назвати лише один закон, який прямо визначає поняття основних фондів та оперує ним, – це (далі – Закон про податок на прибуток)2. Якщо порівнювати перелік основних фондів та основних засобів (П(С)БО 7 «Основні засоби»), то різниця стає очевидною: такі основні засоби, як земельні ділянки та незавершене будівництво, не належать до основних фондів. Незважаючи на це, як і раніше, визнаємо незайвим підкреслення в того, що земельні ділянки не можуть бути предметом фінансового лізингу. (2 Тут можна згадати про Державний класифікатор основних фондів, затверджений наказом Держкомстату від 19.08.97 р. № 507, однак цей Класифікатор розроблено для цілей класифікації власне основних фондів, а не для класифікації предметів (речей) на основні та неосновні фонди.) За письмовою згодою лізингодавця лізингоотримувач може здійснювати сублізинг Зауважимо, що при класифікації предмета лізингу законодавець витончено урізав «цивільно-правову» широту фінансового лізингу до «податкових» розмірів. І справа тут навіть не в тому, що в нашій країні це «улюблений розмір» – річ у тому, що дуже лаконічно, але при цьому точно вбили відразу декількох зайців. Ще один нюанс міститься в нормах , якими визначено суб’єктів фінансового лізингу. Нічого революційного не відбулося, однак законодавець, знову ж таки, наближаючись до «цивільної» мови, перейшов від суб’єктів підприємницької діяльності до осіб. Причому, якщо особи лізингоотримувача та продавця (постачальника) добре впізнаються, то особу лізингодавця визначено особливо. Тепер лізингодавцем може бути лише юридична особа! Цим законодавець укотре підкреслив особливий статус лізингодавця, який у контексті Закону від 12.07.2001 р. № 2664-III «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» має привілей бути посередником між продавцем предмета лізингу та лізингоотримувачем, і такий момент затьмарено деяким смутком3. Тому основними потенційними лізингодавцями можна назвати банки () та лізингові компанії. Якщо раніше визначалися три сторони лізингу, і багатосторонні договірні відносини згадувалися в контексті пайового лізингу, то на сьогодні пайовий фінансовий лізинг не визначено, але у договорі фінансового лізингу визначаються й інші сторони – при багатосторонньому договорі. (3 Сумність моменту полягає в тому, що національне законодавство, не встановлюючи прямих заборон, фактично не дозволяє лізингоотримувачу прямо звернутися до продавця як лізингодавця. Йдеться про ситуацію, за якої продавець предмета лізингу і лізингодавець поєднуються в одній особі. Варто згадати, що одним із родоначальників лізингових операцій було підприємство-виробник – IBM (International Business Machine), яке, намагаючись активізувати господарську діяльність, запропонувало клієнтам не лише купувати персональні комп’ютери, а і брати їх у лізинг.) Звичайно ж, серед нововведень не можна не відзначити появу сублізингу, який регламентовано невеликими за обсягом правилами . Про нього так багато говорили, що з його боку було б просто непристойно не з’явитися на світ. Сублізинг визначено як вид піднайму предмета лізингу, отже, лізингоотримувач має можливість передавати предмет фінансового лізингу третім особам у фінансовий лізинг. Для здійснення можливості сублізингу лізингоотримувач зобов’язаний виконати обов’язкову умову договору сублізингу: одержати письмову згоду лізингодавця на сублізинг. До сублізингу застосовуються положення, установлені для договору лізингу, однак таким договором може бути передбачено й інші умови сублізингу. Слід звернути увагу, що при передачі предмета лізингу в сублізинг право вимоги до продавця (очевидно, стосовно виконання гарантійних зобов’язань) переходить до лізингоотримувача за договором сублізингу. Зауважимо, що договір сублізингу не може суперечити такій істотній умові договору лізингу, як строк. Отже, строк сублізингу не може перевищувати строку лізингу, інакше лізингоотримувач не зможе виконати зобов’язання повернути предмет лізингу після закінчення строку лізингу (). Таким чином, лізингоотримувач при виконанні встановлених умов може реалізувати можливість сублізингу, і при цьому третя сторона (новий лізингоотримувач) усі фінансові зобов’язання, що випливають із договору сублізингу, виконуватиме стосовно лізингоотримувача. Отже, лізингодавець не має прямої можливості втручатися у фінансові умови договору сублізингу. Очевидно, для того щоб сублізинг мав сенс із фінансової точки зору, лізингові платежі протягом строку сублізингу повинні бути не менше таких платежів протягом строку лізингу, інакше сублізинг стає невигідним для лізингоотримувача. Закінчуючи коментар змін правового регулювання фінансового лізингу, звернемо увагу на такі зміни у правах та обов’язках сторін фінансового лізингу. Переважно права та обов’язки сторін фінансового лізингу залишилися без змін, а нововведення такі: лізингодавцю прямо надано право інвестувати на придбання предмета лізингу як власні, так і залучені та позикові кошти. Також йому надано право вимагати повернення предмета лізингу, якщо прострочення лізингового платежу (у тому числі й часткове) становить понад 30 днів, що порівняно зі старими правилами є істотним ужорсточенням дисципліни платежів за договором фінансового лізингу. Нагадаємо, що раніше лізингодавець міг реалізувати аналогічне право у випадку несплати лізингоотримувачем двох чергових платежів, які не прив’язувалися до встановлених законом строків, а залежали від узгодженого сторонами графіка платежів; лізингоотримувачу надано право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово попередивши про це лізингодавця, у випадку якщо прострочення передачі предмета лізингу становить понад 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено інший строк. Також у лізингоотримувача виникає обов’язок письмово повідомляти не тільки лізингоотримувача, а і продавця предмета лізингу (протягом гарантійного терміну) про всі випадки виявлення несправностей предмета лізингу, його поломок і збоїв у роботі. Тут варто зауважити, що згідно з умови ремонту і технічного обслуговування предмета лізингу можуть визначатися окремим договором. Декілька слів про реєстрацію предмета лізингу, стосовно якої норми вимагають ураховувати норми чинних законів. Наприклад, якщо предметом лізингу є транспортний засіб, його має бути зареєстровано на власника, тобто на лізингодавця, а якщо йдеться про предмет лізингу, що є стаціонарним джерелом забруднення, таке джерело реєструється у відповідних територіальних органах на особу, яка експлуатує таке джерело, тобто на лізингоотримувача. Формально не заборонено обтяження предмета лізингу іпотекою, яке може здійснити лізингоотримувач як власник У зв’язку з реєстрацією предмета лізингу доречно відзначити деякі моменти, пов’язані з обтяженням майна, наприклад, у разі іпотеки. По суті, не містить прямих заборон на обтяження предмета лізингу іпотекою, установлюючи, що предмет лізингу не може бути конфісковано, на нього не може бути накладено арешт у зв’язку з будь-якими діями чи бездіяльністю лізингоотримувача. А як стосовно дій лізингодавця? Адже формально останній може як власник обтяжити предмет лізингу іпотекою, і, оскільки іпотека надійно захищає права кредиторів, у разі невиконання зобов’язань лізингодавця, забезпечених іпотекою, предмету лізингу може загрожувати вилучення його на користь кредиторів лізингодавця. У цьому випадку лізингоотримувачу корисно знати про захист своїх прав, що забезпечується нормами , які встановлюють захист прав лізингоотримувача (сублізингоотримувача) на предмет лізингу нарівні із захистом прав власника. А лізингодавцю слід пам’ятати про обов’язок надати предмет лізингу лізингоотримувачу на весь строк фінансового лізингу (). У цьому випадку можна передбачити заборону на обтяження предмета лізингу іпотекою в договорі лізингу. Такі умови будуть чинними і в тому випадку, якщо права власності на предмет лізингу буде передано лізингодавцем іншій особі (). Зовсім інша справа, якщо лізингодавець захоче забезпечити іпотекою виконання зобов’язань лізингоотримувачем. У цьому випадку він має право обговорювати з лізингоотримувачем можливість забезпечення фінансового лізингу іпотекою, тобто іншим майном лізингоотримувача. Усе це можна застерегти як умови договору фінансового лізингу. Хоча й у фраку, але працювати треба4 (4 Докладніше питання податкового та бухгалтерського обліку фінансового лізингу, а також посилання на публікації щодо цієї теми розглядаються у статтях «Фінлізинг не впізнати. Хто розбагатіє?» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2003, № 24) і «Чи завжди зручний принцип «за умовчанням»?» (див. «Податки та бухгалтерський облік», 2003, № 33).) Основні правові моменти висвітлено, і настав час безпосередньо звернутися до розгляду складання договору фінансового лізингу. Головне, що необхідно при цьому пам’ятати, – це те, що , на відміну від старих норм, установлює загальні правові засади фінансового лізингу і не містить тих кількісних обмежень, що встановлювалися для господарських відносин лізингодавця та лізингоотримувача, які містилися в . Досить пригадати старі критерії фінансового лізингу: строк лізингу не менше строку, за який амортизується 60 % вартості об’єкта лізингу, а сума відшкодування протягом такого строку мала бути не менше 60 % вартості об’єкта лізингу на момент складання договору. Тепер для фінансового лізингу прямо встановлено тільки три критерії: предмет лізингу має відповідати специфікаціям лізингоотримувача; строк договору фінансового лізингу має бути не менше одного року; договір фінансового лізингу повинен бути відплатним. Таким чином, і лізингодавець, і лізингоотримувач мають широкі можливості щодо складання умов договору фінансового лізингу, які обмежено істотними умовами (): предмет лізингу; строк, на який лізингоотримувачу надається право користування предметом лізингу; розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. На одне з таких положень і лізингодавець, і лізингоотримувач повинні звернути особливу увагу, а саме: згідно з нормами після закінчення строку фінансового лізингу право власності на предмет лізингу не переходить до лізингоотримувача ні за яких умов! Отже, після закінчення строку лізингу лізингоотримувач у будь-якому випадку зобов’язаний повернути предмет лізингу лізингодавцю (абзац 7 п. 2 ст. 11 /0244.mdd">Закону про ФЛ). Після закінчення строку фінансового лізингу предмет лізингу має бути безумовно повернено лізингодавцю Для порівняння можна пригадати, що норми передбачали можливість набуття права власності лізингоотримувачем на об’єкт лізингу після сплати повної вартості об’єкта лізингу згідно з умовами договору лізингу (). На сьогодні, якщо лізингоотримувач бажає набути права власності на предмет лізингу, то згідно з нормами п. 2 ст. 8 він може досягти згоди з лізингодавцем про укладення договору купівлі-продажу предмета лізингу за застереженою договірною ціною. Наші шановні читачі можуть зауважити: знову обговорюються правові проблеми. Але дарма... Насправді йдеться про встановлення фінансових умов договору фінансового лізингу. Якщо спочатку, вступаючи у відносини фінансового лізингу, лізингоотримувач бажає придбати предмет лізингу у власність після закінчення такого лізингу, він може погодитися на розмір суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу, яка за величиною наближалася б до тієї, котра б відповідала платежу при купівлі в розстрочку. Якщо ж лізингоотримувач бажає тільки користуватися об’єктом лізингу протягом тривалого часу, він чинитиме опір установленню високого розміру суми, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу, бажаючи наблизити розмір такої суми до тієї, яка могла б справлятися при операційній оренді. При цьому лізингоотримувачу, для того щоб гарантувати можливість викупу предмета лізингу після закінчення строку фінансового лізингу, можна порекомендувати обов’язково заявити про це і досягти згоди з лізингодавцем про включення до умов договору фінансового лізингу зобов’язань лізингодавця про продаж предмета лізингу після закінчення строку лізингу за застереженою ціною (або шляхом установлення чітких критеріїв її визначення). Якщо договір фінансового лізингу укладено на тривалий строк (наприклад, 10 років), то наперед установлювати тверду ціну викупу предмета лізингу дуже важко, тому можна застерегти критерії її визначення після закінчення строку лізингу. Лізингоотримувач може набути права власності на предмет лізингу тільки за договором його купівлі-продажу Це із суб’єктивної точки зору лізингоотримувача. А, якщо подивитися на цю проблему з економічної точки зору? Тоді слід зосередити увагу на таких показниках, як строк фінансового лізингу та амортизаційні відрахування. Стосовно строку можна констатувати: будь-який строк понад один рік вважається таким, що відповідає нормам , отже, коректним строком для фінансового лізингу. З амортизаційними відрахуваннями питання складніше. Зверніть увагу, що зі зміною мови з «господарської» на «цивільну» із зникли всі згадки про проблеми обліку операції фінансового лізингу, точніше, майже всі згадки. Єдине, що від цього залишилося, – це норми ст. 18 «Амортизаційні відрахування», які практично дослівно повторюють аналогічні старі норми (). Тут необхідно наголосити на тому, що лише установлює поняття «амортизаційні відрахування». Цей момент є важливим тому, що якщо раніше при поверненні об’єкта лізингу мав значення стан такого об’єкта (), то сьогодні має значення нормальний знос предмета лізингу, і отже, при буквальному прочитанні п. 1 можна говорити, що обчислення такого зносу прив’язане до правил . Однак, якщо відхилитися від такого буквального прочитання і розглядати як амортизаційні відрахування й суми амортизації, обчислені за правилами П(С)БО 7, то виходить, що нормальний знос може бути визначено й за «бухгалтерським» законодавством. Таке прочитання норм більш-менш пов’язане з нормами п. 2 ст. 18 цього ж Закону, згідно з якими в договорі лізингу може бути передбачено прискорену амортизацію, яку на сьогодні встановлено правилами П(С)БО 7 і не передбачено нормами . Таким чином, можна зробити висновок, що амортизацію для цілей визначення нормального зносу можна обчислювати і згідно з нормами , і відповідно до принципів П(С)БО 7: головне – правильно розуміти, чим насправді в цьому випадку є три величини: величина нормального зносу, залишкова вартість і договірна ціна предмета лізингу для цілей викупу лізингоотримувачем. Тут слід підкреслити, що незаперечну вагомість у цьому випадку мають договірні відносини, що випливають із договору фінансового лізингу, тому залишкова вартість предмета лізингу після закінчення строку фінансового лізингу може впливати, але не визначає його договірну ціну для цілей викупу лізингоотримувачем. Зауважимо, що сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу у складі лізингових платежів, може бути більше пов’язана з ціною викупу такого предмета, ніж сума його нормального зносу. Говорячи про лізингові платежі, звернемо увагу, що лібералізація норм зачепила і цей аспект фінансового лізингу. Раніше відшкодування страхових платежів за договором страхування об’єкта лізингу, якщо об’єкт застраховано лізингодавцем, було обов’язковою частиною лізингового платежу. Варто зауважити якщо раніше застерігалося, що відповідні ризики безумовно підлягали страхуванню (), то на сьогодні предмет лізингу та пов’язані з ним ризики підлягають страхуванню, якщо обов’язковість цього встановлено або законом, або договором. Тому відповідні страхові платежі прямо не зазначено у як складову лізингових платежів. Отже, на сьогодні лізинговий платіж має такі складові частини: суму, що відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно; компенсацію процентів за кредитом; інші витрати лізингодавця, які безпосередньо пов’язані з виконанням договору лізингу. Порядок відображення фінансового лізингу в бухгалтерському та податковому обліку не змінився у зв’язку з появою і наведено у таблиці. № з/п | Зміст операції | Кореспонденція рахунків | ВД | ВР дебет | кредит Лізингодавець 1 | Проведено оплату продавцю обладнання – ПДВ (податковий кредит) щодо придбання об’єкта | 152 641 | 311 152 | + 2 | Обладнання передано орендарю – ПДВ (податкові зобов’язання) щодо передачі об’єкта | 161 643 | 152 641 | + 3 | Нараховано відшкодування вартості об’єкта лізингу – на суму ПДВ (податкового зобов’язання) | 377 377 | 161 643 4 | Нараховано дохід (винагороду) за здане у фінансову оренду обладнання | 373 | 732 | + 5 | Списано дохід на фінансовий результат | 732 | 792 6 | Отримано орендний платіж у частині: – відшкодування вартості об’єкта лізингу – фінансового доходу (винагороди) щодо оренди | 311 311 | 377 373 7 | Повернено об’єкт лізингу орендарем за залишковою вартістю – ПДВ (податковий кредит) щодо повернення об’єкта | 152 641 | 161 161 | + 8 | Нараховано дохід від продажу об’єкта лізингу орендарю за залишковою вартістю – ПДВ (податкові зобов’язання) щодо продажу | 161 161 | 36 641 | + Лізингоотримувач 9 | Отримано обладнання від орендодавця – ПДВ (податковий кредит) щодо передачі об’єкта | 152 641 | 531 644 10 | Введено в експлуатацію об’єкт лізингу | 104 | 152 11 | Нараховано відшкодування вартості об’єкта лізингу – на суму ПДВ (податкового кредиту) | 531 644 | 685 685 12 | Нараховано фінансові витрати щодо оренди обладнання | 952 | 684 | + 13 | Відображено знос обладнання, що використовується в основному виробництві | 91 | 131 14 | Перераховано орендний платіж у частині: – відшкодування вартості об’єкта лізингу – фінансових витрат (винагороди) щодо оренди | 685 684 | 311 311 15 | Повернено об’єкт лізингу орендодавцю за залишковою вартістю – на амортизовану частину вартості об’єкта | 531 131 | 104 104 16 | Викуплено об’єкт лізингу за залишковою вартістю – ПДВ (податковий кредит) щодо придбання об’єкта | 152 641 | 63 63 Слід підкреслити: якщо в податковому обліку згідно з нормами передача предмета лізингу розглядається як умовний продаж, це не означає, що такий умовний продаж має бути відображено в бухгалтерському обліку буквально як продаж. Звертаємо увагу, що з погляду податкового обліку в таблиці не відображено такі наслідки фінансового лізингу у лізингоотримувача, як амортизаційні відрахування щодо предмета лізингу. Як відомо, згідно з нормами лізингоотримувач збільшує балансову вартість відповідної групи основних фондів на вартість предмета лізингу порядку, передбаченому для придбання основних фондів. Ще одне зауваження, пов’язане з податковим обліком, стосується норм п’ятого абзацу , установлених для лізингодавця, котрий збігається в одній особі з продавцем предмета лізингу. Як уже зазначалося, з урахуванням правового регулювання операції фінансового лізингу застосування таких норм перебуває під запитанням. І останнє зауваження, вже в контексті правил бухгалтерського обліку, стосується записів 9 і 10 у табл. 1, в яких відповідні операції з предметом фінансового лізингу відображено на субрах. 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів». Такі відображення з використанням субрах. 152 – це скоріше данина техніці бухгалтерського обліку, що склалася стосовно операцій з основними засобами. Однак, якщо говорити буквально, то інвестиції в лізингоотримувача за операцією фінансового лізингу немає й бути не може, оскільки він є одержувачем послуг з відповідної оренди від лізингодавця. Якщо і згадувати про інвестиції, то в операції фінансового лізингу вони є та залишаються, але наявні в лізингодавця. Тому для лізингоотримувачів, для яких важлива гранична пунктуальність при відображенні операції фінансового лізингу, для того щоб показати, що був лізинг, а не інвестиція, рекомендуємо використовувати будь-який інший проміжний рахунок, наприклад субрах. 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Головне, щоб фрак не покрився пилом То як же розцінювати появу ? У першу чергу як переведення регламентації правил фінансового лізингу з господарської площини у правову та лібералізацію таких правил. Як і будь-яку лібералізацію, її спрямовано на активізацію відносин фінансового лізингу за допомогою видалення перешкод, що віджили свій вік. Однак у такої лібералізації є і зворотний бік – надаючи сторонам фінансового лізингу широту дій, обмежену нормами та , вона залишає ці сторони наодинці при вирішенні технічних питань, серед яких можна назвати такі: грамотне визначення строку фінансового лізингу, методів амортизації предмета лізингу для цілей визначення нормального зносу, встановлення розміру лізингових платежів і договірної ціни для цілей викупу предмета лізингу, які б максимально враховували інтереси сторін фінансового лізингу, тощо. Очевидно, в умовах такої лібералізації сторони фінансового лізингу тепер зацікавлені в отриманні інформації про технічні аспекти відносин, що випливають із договору фінансового лізингу. Отже, сам собою напрошується висновок: тема огляду різних варіантів складання договору фінансового лізингу та обліку фінансового лізингу вважається відкритою. До зустрічі на сторінках нашої газети, шановні читачі. Андрій Риндя, Економіст-аналітик газети «Податки та бухгалтерський облік» «Податки та бухгалтерський облік», 29 січня 2004 р., № 9 (671), с. 24 | |
| Просмотров: 219 | Рейтинг: 0.0/0 |
| Всего комментариев: 0 | |