Реферат на тему: Фінансовий лізинг в Україні: короткий огляд - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Фінансовий лізинг в Україні: короткий огляд. Роль лізингу в розвитку економіки Лізинг – це середньостроковий фінансовий інструмент для придбання основних активів підприємств (обладнання, транспортних засобів тощо). На відміну від прямого надання грошового капіталу, він забезпечує процес фінансування основних фондів підприємств. Лізингові установи – лізингові компанії, банки та небанківські фінансові установи – купляють обладнання для подальшої передачі його лізингоодержувачу на певний строк. Протягом цього строку лізингоодержувач здійснює періодичні платежі лізингодавцю. Після закінчення строку лізингового договору обладнання передається у власність лізингоодержувача або повністю амортизується та списується, чи повертається лізингодавцю. Лізинг передбачає отримання прибутку шляхом використання лізингових активів, які не є власністю лізингоодержувача, а лише знаходяться у його користуванні. Лізингові компанії звертають увагу, в першу чергу, на здатність лізингоодержувача генерувати грошовий потік для того, щоб сплачувати лізингові платежі, а вже потім - на фінансовий стан чи кредитну історію. Це є однією з переваг лізингу для малих та середніх підприємств, а також для підприємств аграрно-промислового комплексу, оскільки у них, як правило, відсутні належна кредитна історія та активи для забезпечення банківського кредиту. Лізинг має позитивний вплив на економіку будь-якої країни, оскільки він дозволяє: · прискорити розвиток малого та середнього бізнесу, підприємств аграрно-промислового комплексу; · підвищити обсяги реалізації нового обладнання; · збільшити обсяги інвестицій у національну економіку; · поліпшити конкурентне середовище на фінансовому ринку; · здійснити технічне та технологічне переоснащення підприємств, підвищити конкурентоспроможність економіки держави. Прискорення розвитку малого та середнього бізнесу, підприємств аграрно-промислового комплексу. Розвинений малий та середній бізнес – це необхідна складова стабільного розвитку ринкової економіки країни. Лізинг є ефективним механізмом фінансування підприємств малого та середнього бізнесу, які у своїй більшості не завжди відповідають вимогам ліквідності, необхідним для отримання банківського кредиту. Ступінь фізичного зносу сільськогосподарської техніки та обладнання в Україні становить майже 90 відсотків Координаційна Рада з питань політики фінансового сектору Кабінету Міністрів України, Стан та першочергові завдання фінансового лізингу в Україні, Київ 2004, с.2.. За експертними оцінками, для заміни застарілого сільськогосподарського та переробного обладнання, Україні потрібно інвестувати 5-10 млрд. дол. США Irina Dushnik, U.S.Commercial Service, Київ 2004.. Лізинг надає унікальну можливість оновити основні фонди підприємств аграрно-промислового комплексу та забезпечити їх економічне зростання. Підвищення обсягів реалізації нового обладнання. Питання збуту готової продукції залишається однією з актуальних проблем сучасної ринкової економіки. Світова практика свідчить, що лізинг розширює вітчизняним та зарубіжним виробникам і постачальникам обладнання доступ до нових клієнтів, і, як наслідок, збільшує можливості нарощування обсягів продажу товарів та послуг. Збільшення обсягів інвестицій у національну економіку. На початку ХХІ сторіччя частка лізингу у світовому ВВП у середньому становила близько 1,6 відсотка World Leasing Yearbook 2004, A Euromoney Publications, Лондон 2004, с.6.. Близько третини обсягу інвестицій в основні фонди країн Західної Європи здійснюється через фінансовий лізинг. В Україні, незважаючи на гостру потребу в інвестиціях, обсяг лізингових операцій у 2003 році був менше 0,5 відсотка ВВП За розрахунками спеціалістів проекту.. Поліпшення конкурентного середовища на фінансовому ринку. Лізинг є ефективним інструментом та привабливим продуктом для учасників фінансового ринку. Через розширення пропозиції фінансових послуг лізинг сприяє пожвавленню конкуренції на фінансовому ринку і, як наслідок, здешевленню та підвищенню якості фінансових послуг. Технічне та технологічне переоснащення підприємств, підвищення конкурентоспроможності економіки держави. В Україні підприємства майже всіх галузей економіки невідкладно потребують оновлення технологічного парку. Середній рівень зносу обладнання в країні складає майже 50 відсотків Послання Президента України Верховній Раді України, Київ 2004, с.278.. Лише за умов широкого застосування ефективних фінансових механізмів, одним з яких є лізинг, можна очікувати зростання конкурентоспроможності економіки України. У відносинах фінансового лізингу приймають участь три основні групи гравців, для кожної з яких лізинг має свої переваги: · лізингоодержувач отримує у користування обладнання, за допомогою якого він може підвищити продуктивність праці, а отже і прибутковість свого підприємства; · зацікавленість лізингодавця ґрунтується на зменшенні фінансового ризику операції, оскільки він залишається власником предмету лізингу протягом усього терміну дії договору лізингу; · виробники та постачальники обладнання зацікавлені у розвитку ринку лізингових послуг, тому що це допомагає їм розширити ринки збуту товарів та послуг. Крім того, учасники фінансового ринку (банки, небанківські фінансові установи тощо) зацікавлені у розвитку ринку лізингу, оскільки це створює додатковий попит на їх послуги. Взаємовідносини між учасниками операції фінансового лізингу можна відобразити наступною схемою: 1 – Вибір лізингоодержувачем можливого постачальника та специфікація необхідного обладнання. 2 – Укладання договору фінансового лізингу. 3 – Укладання договору на придбання обладнання за встановленою лізингоодержувачем специфікацією. 4 – Укладання договору між лізингодавцем та представником фінансового ринку щодо отримання фінансових ресурсів для закупівлі обладнання у постачальника. 5 – Надання фінансових ресурсів лізингодавцю. 6 – Оплата обладнання закупленого лізингодавцем. 7 – Поставка обладнання лізингоодержувачу безпосередньо або через лізингодавця. 8 – Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі. 9 – Лізингодавець здійснює погашення кредиту. Юридичні та фінансові аспекти лізингу Важливим етапом на шляху розвитку лізингу в Україні став 2004 рік. У цьому році набули чинності новий Закон України “Про фінансовий лізинг” та Цивільний кодекс України – головні документи, що регулюють цивільно-правові відносини лізингу. Норми Закону України “Про фінансовий лізинг” (надалі – Закон) об’єднали правову природу цивільно-правових відносин фінансового лізингу з їх економічною сутністю. Закон є позитивним зрушенням у напрямку створення дієвого правового механізму фінансового лізингу, оскільки у ньому: · послідовно розкриті поняття фінансового лізингу, договору фінансового лізингу предмету лізингу, сублізингу тощо; · більш чітко окреслені права й обов’язки учасників договору фінансового лізингу та його основні умови; · закріплена можливість сублізингу; · містяться норми про можливість повернення майна лізингодавцю у разі невиконання умов договору; · прописані норми захисту прав лізингодавця у випадку знищення чи пошкодження майна; · надана можливість не тільки юридичним, але і фізичним особам отримувати у користування майно на умовах лізингу. Закон визначає фінансовий лізинг як “вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, згідно з яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі)”. Суттєвою перевагою Закону є розмежування відносин фінансового лізингу та типової оренди. Наступні риси, притаманні фінансовому лізингу, не є характерними для відносин оренди: · трьохсторонній характер лізингових відносин; · наявність кількох договорів (договору лізингу та договору купівлі-продажу); · придбання майна лізингодавцем у власність для надання його у лізинг; · активна роль лізингоодержувача, якому надано право обрати предмет лізингу та його продавця; · мінімальний строк дії договору лізингу, що становить один рік. В Україні предметом договору фінансового лізингу може бути річ, віднесена до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об’єкти (ліси, водні ресурси, надра тощо). Також не можуть надаватись у лізинг єдині майнові комплекси підприємств та їх структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці). Проте слід відмітити, що відповідно до Закону, комунальне та державне майно може передаватися у фінансовий лізинг. Ще однією позитивною рисою Закону (стаття 2) є затвердження пріоритету норм цивільного законодавства перед нормами господарського законодавства у питаннях регулювання відносин лізингу в Україні. Лізингова діяльність в Україні не ліцензується. Проте держава регулює ринок лізингових послуг та здійснює нагляд за лізинговою діяльністю шляхом запровадження обов’язкового внесення інформації про лізингові компанії до Державного реєстру фінансових установ. Незважаючи на те, що новий Закон зробив лізинг більш привабливим фінансовим інструментом, на практиці залишається чимало неврегульованих питань. Зокрема, у законодавстві повинен бути прописаний чіткий та прозорий порядок вилучення предмету лізингу в разі несплати лізингових платежів. Фінансовий лізинг розвивається й ефективно функціонує у тих країнах, де створені сприятливі податкові умови та зведено до мінімуму ризики учасників лізингового договору. У цьому контексті в Україні: · має бути вдосконалена система податкової амортизації активів, одержаних у фінансовий лізинг; · необхідно вчасно здійснювати відшкодування податкового кредиту по податку на додану вартість. Фінансовий лізинг передбачає одержання лізингодавцем банківського кредиту для придбання замовленого обладнання, тому строки лізингового договору значною мірою залежать від тривалості кредиту. Зазначимо, що в Україні переважна частина довгострокових банківських кредитів надається на термін 1-2 роки. Частка кредитів більшої тривалості є незначною і зростає повільно. Надзвичайно важливо, щоб строки амортизації активів, одержаних за договором фінансового лізингу, були максимально наближеними до термінів, на які банки погоджуються надавати кредити. За інших умов виникає ризик несплати лізингового платежу лізингоодержувачем. У випадку, якщо лізингоодержувач сплачує цей платіж у повному обсязі, має місце “вимивання” його обігових коштів. Таким чином, прискорена амортизація активів у податковому обліку є дієвим інструментом стимулювання фінансового лізингу. Існуючий в Україні механізм оподаткування податком на додану вартість поки що не сприяє розвитку фінансового лізингу. Необхідно, щоб податкові кредити, які виникають у лізингодавця та лізингоодержувача у зв’язку з операціями фінансового лізингу, сплачувалися значно швидше, ніж в існуючій нині практиці. Податок на додану вартість має будуватися таким чином, щоб не підвищувати вартість фінансового лізингу, не сповільнювати обіг коштів, інвестованих у цю операцію. Оскільки Україна спрямовує зусилля на європейську інтеграцію і розширення міжнародного економічного співробітництва, є доцільним її приєднання до міжнародної Конвенції ЮНІДРУА “Про міжнародний фінансовий лізинг” та інших Конвенцій, що містять різні аспекти регулювання лізингових відносин. Це сприятиме розвитку ринку лізингових послуг в Україні. Переваги фінансового лізингу як ефективного механізму оновлення основних фондів підприємств в умовах відсутності у них достатніх обігових коштів є очевидними. Проте слід зазначити, що головним стимулом для розвитку фінансового лізингу є існування в країні стабільного правового поля та сприятливого податкового середовища, які дозволяють мінімізувати ризики інвесторів. Лише за цих умов Україна може очікувати на стрімкий розвиток національного ринку лізингових послуг побудованого на засадах здорової конкуренції.
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (04.05.2014)
Просмотров: 604 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: