Реферат на тему: Експортно-імпортні операції - Макроекономіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Експортно-імпортні операції. На заключення важливо, що експортер зберігає право вибору на продукцію. Так експортер будую достатню силу, підтверджуючи ефективність ціни місцевої продукції, експортні фірми повинні думати, встановлюючи продуктивні можливості (умови) на зовнішньому ринку. Перевага такої „локалізації” допомагає ??? добрим зв’язкам з зарубіжними країнами це може призвести до збільшення ринкового прийняття. Експорт не є кінцевою метою, це лише крок на дорозі до встановлення зарубіжної продукції (знову, ЗМ забезпечує нас прикладами цієї філософії). ст. 448. ринку, відповідності продукції до потреб закордонних покупців, залишаючись на зрізаному куті технології. Наприклад, Вільгельм Цю???ід, радник німецької текстильної фірми з річним прибутком у 18 $ мільйонів. Ця фірма успішно діє в промисловості домінуючи низькими цінами азіатського імпорту і добився збільшення експорту з 0 до 25 % прибутків через три роки, поясненням цього успіху може бути технологічна спритність Цігеля, мистецьке комп’ютерне керування фабрикою, досягнення найкращих результатів з мінімальними трудовими вкладеннями. Сильно автоматизована фабрика з 85 робочими – в порівнянні з кількома сотнями на більш традиційних установках. Наприклад глобальна ??? торгівля забезпечується Миніх (???) фірмою Пантера, який випускає комп’ютерно-контрольовані установки для використання в кіноіндустрії. Оператор здійснює зйомку при тому. що ру3хаається його стілець. Розпочавши виробництво у 1987 році фірма оволоділа 50 % європейського ринку і 10 % США до 1991 року. І кінцевим прикладом, родник (???) Дж. В. Вас, Людвігсберг, виробник техніки під опарювання зерен какао наймає тільки 65 робітників. Протягом 1980-х Вас інвестував 1,5 $ млн. на комплекс нової технології, розробленої по підвищенню врожайності і добре врегульованого температурного контролю його механіки. Ця мала компанія оволоділа 70 % загального ринку до 1991 від 25 % в 1981. Ст. 448. Мінесота видобувна і виробнича компанія (ЗМ), яка виробляє більше 40 продуктів включаючи плівки, ???вальний папір, медичну продукцію і навіть подарунки поштою, одну з великих світових операцій. В 1994 році майже половина прибутку фірми в 15 $ більйонів була одержана а межами США. Хоча прибутки надходять від зовнішніх операцій, ЗМ залишається найбільшим експортером з прибутком в 1,5 більйона $ 1994 року. Більше того ЗМ часто використовує експорт встановлюючи початкову присутність на зовнішньому ринку, тільки створюючи умови для закордонної продукції величина розпродажів зростає до рівня, де оправдується місцеве виробництво. Експортна стратегія ЗМ базується на дуже простих принципах. Один, відомий як „ППІ”, що означає „першим переможи інших”. Суть ППІ здобути перемогу над іншими експортерами вийшовши першим на зовнішній ринок і дізнавшись, що то за країна, як продавати там, перед тим, як це зробили інші. Другий принцип „трохи виробляти, трохи продавати” – ідея якого, виходити в малому масштабі зі скромними інвестиціями і проштовхувати один базовий продукт, такий, як відбиваючі покриття дорожніх знаків у СРСР чи очисні прокладки у Угорщині. ЗМ вірить, що вони знають, як уникнути ризику чи зменшити його до мінімуму вона під’єднує додаткову продукцію Третій принцип ЗМ наймати місцевих робітників для продажу продукції фірми ЗМ встановлюють місцеві допоміжні розпродажі щоб управляти експортною діяльністю країни І найма тут місцевих робітників Це розумно бо місцеві краще уявляють як продавати у себе вдома ніж емігранти США. В результаті використання цих принципів тільки 160 з 39500 зарубіжних робітників ЗМ є емігрантами. Іншим загальним принципом, який використовує ЗМ, є формувати глобальну стратегію експорту і кінцевий зарубіжний випуск власної продукції. Відповідно до цих планів ЗМ дає місцевим менеджерам значну незалежність у виборі, як продавати продукт в певній країні. Так, коли ЗМ вперше експортувала „н6отатки поштою” в 1981 році, вона планувала „моделювати денне світло”, але все ж сказала місцевим менеджерам робити це на власний розсуд. Місцеві менеджери най1няли команди чистки офісів для розповсюдження зразків у Британії та Німеччині, в Італії дистриб’ютори офісної продукції роздавали безплатно зразки, в той час як у Малайзії місцеві менеджери наймали молодих жінок для того, щоб вони ходили з офісу в офіс і роздавали зразки продукції. Це типово для ЗМ, що незабаром її продукція витіснила з ринку місцеву. Так до 1984 варто було встановити випуск даної продукції у Франції, щоб забезпечити нею Європейський ринок. Фінансування експорту і імпорту. Механізм фінансування експорту і імпорту розвивався сторіччями відповідно до нагальних проблем інтернаціональної торгівлі: існує брак довіри, коли доводиться мати справу з незнайомцем. У цьому розділі ми вивчаємо фінансові засоби, використані для того, щоб вирішити проблеми інтернаціональної торгівлі: акредитив, чек (трата або рахунок обміну), накладна. Потім ми розглянемо 14 проти експортно-імпортних трансакцій. Брак довіри. Фірми, залучені до інтернаціональної торгівлі, повинні довіряти комусь, кого вони ніколи не бачили, хто живе в різних країнах, говорить різними мовами, хто дотримується (або не дотримується) різних правових кодексів і кого б могло бути тяжко вирахувати, якщо б він не дотримався зобов’язань. Розглянемо, наприклад, фірму США, яка експортує у Францію. Американський бізнесмен міг би хвилюватись, що якщо він відправляє продукцію у Францію до того, як одержав плату, то вони, одержавши продукцію, потім не заплатити. І навпаки французький імпортер може хвилюватися, що коли він платить за продукт до його отримання, то американська фірма може тримати гроші і не присилати продукцію або прислати неякісну. Ні одна з сторін повністю не довіряє іншій. Брак довіри зростає з дистанцією між партнерами в просторі, мові, культурі – і з проблемами використання нерозвинутої інтернаціональної законодавчої системи, яка провокує (спонукає) контрактні зобов’язання. Відповідно (і це розумно) до браку довіри між двома сторонами, кожна має переваги в тому, як слід проводити трансакції, щоб бути впевненим, що тобі заплатять, американська фірма хотіла б, щоб французький дистриб’ютор зробив передоплату. І навпаки, щоб бути впевненим в одержанні продукту, французька фірма не хотіла б платити до одержання продукту. Отже, кожна сторона має свої бажання. Але все ж існують якісь шляхи встановлення довіри між партнерами, бо інакше трансакція ніколи б не відбулась. Проблема вирішується завдяки третьому партнерові, котрому довіряють обидві сторони, звичайно, це надійний банк – який виступає посередником. І що ж відбувається. По-перше, французький імпортер володіє банківською обіцянкою оплатити витрати знаючи, що американський експортер віритиме банку. Ця обіцянка відома, як акредитив. Отримавши акредитив, американський експортер відправляє продукцію до Франції. Назва продукту, в свою чергу, дана банку у форм накладної. У відповідь американський експортер ??? банку оплатити продукцію. Документ, який відповідає цій оплаті називається траттою. Банк, оплативши продукцію, передає продукцію французькому імпортерові, якому довіряє. В той час, чи пізніше, в залежності від угоди імпортер повертає банку виплачену суму. На закінчення цього розділу, ми розглянемо цю систему детальніше. Коносамент представляє собою основу інтернаціональних комерційних трансакцій. Виданий банком на запит імпортера означає, що банк повинен оплатити певну суму грошей, як винагороду експортерові по представленню відповідних документів. Розглянемо знову приклад з американським експортером і французьким імпортером. Французький імпортер звертається до місцевого банку, скажем Паризького банку за гарантією коносаменту. Паризький банк потім поручається кредитним чеком імпортера. Якщо Паризький банк задоволений кредитною сумою і розміром трансакцій (як правило, чим більша трансакція, тим нижчий процент). Давайте допустимо, що Паризький банк задоволений кредитоспроможністю французького імпортера і погоджується прийняти коносамент. Лист, представлений Паризьким банком, служитиме оплатою американському експортерові під час перевезення у відповідності до певних специфічних інструкцій і умов. З цієї точки зору коносамент стає фінансовим контрактом між Паризьким банком і американським експортером. ПБ потім посилає коносамент банку американського експортера, скажімо Нью-Йоркському банку (НБ). НБ каже експортеру, що одержав коносамент і він може пересилати товар. Після того, як експортер відправив товар, він виписує акредитив ПБ у відповідності до коносаменту, додає необхідні документи, представляє акредитив своєму баку НБ для оплати. НБ посилає коносамент і супутні документи ПБ. Якщо всі умови, вказані в коносаменті, виконані, ПБ підтверджує акредитив і посилає оплату НБ. Коли НБ отримує гроші, він проводить оплату американському експортеру. Так як ПБ передавав гроші НБ, він зберігатиме французького імпортера. На противагу ПБ може дозволити імпортерові перепродати товар за певний час до вимоги оплати. Це не дивно, особливо, коли імпортер є дистриб’ютором, а не покупцем товару, це допомагає руху капіталу імпортера. ПБ розглядатиме відстрочку терміну оплати, як позику імпортерові і приділятиме певний інтерес. Велика перевага цієї системи, що обидва, і французький імпортер і американський експортер, очевидно, довіряють надійним банкам. навіть якщо вони не довіряють один одному. Коли американський експортер побачив коносамент, він знає, що йому гарантована оплата і відправить товар. Більше того експортер може вважати, що маючи акредитив, сприятиме до експортному фінансуванню. Наприклад, побачивши акредитив НБ міг би бажати позичити експортерові гроші для опрацювання і підготовки товару до відправки у Францію. Ця позика не може бути оплачена, доки експортер одержав оплату за товар. Щодо французького імпортера, велика перевага коносаменту в тому, що він не повинен платити за товар, коли не одержані документи і не виконані всі умови, вказані в ньому. Недоліком для імпортера є плата , яку він повинен внести в ПБ за акредитив. На додаток акредитив є фінансовим зобов’язанням і має скоротити можливості давати позики для інших цілей. Тратта (чек) використовується у зовнішній торгівлі для гарантій оплати. Тратта є простим документом, написаним експортером, щоб проінформувати імпортера, чи його агенту про оплату певної кількості грошей через певний проміжок часу. У прикладі з американським експортером і французьким імпортером, експортер пише чек, щоб повідомити ПБ, французького агента. щоб оплатити товар, доставлений до Франції. Бізнесмен, який видає чек, називається поставник (в даному випадку американський експортер). Сторона, якій представлено чек, відомий як трасат (в даному випадку ПБ). Інтернаціональна практика використання чеків полягає у їх використанні для проведення торгових трансакцій. Це відрізняється від внутрішньої політики, де продавець звичайно транспортує товар на відкритий рахунок, після чого слідує комерційна накладна з визначеним відповідним рахунком і умовами оплати. При внутрішній трансакції покупець часто здобуває володіння товаром без підписання формального документу, який ознайомлює його з обов’язками оплати. На відміну, у зв’язку з браком довіри при інтернаціональних трансакціях, оплата чи формальна обіцянка оплатити є необхідна перед тим, як покупець може одержати товар. Чеки діляться на дві категорії, зорові і часові. Зорові чеки оплачують по пред’явленню трасату. Часові дозволяють на відстрочку оплатити, звичайно на 30, 60, 90 чи 120 днів. Це представляють трасату, який підтверджує одержання підписанням чи печаткою. Прийнятий чек стає обіцянкою прийнявшою його стороною оплатити гроші. Коли час минув і банк прийняв, це називається банківський прийняттям. Коли час минув і чек прийнятий фірмою, це називається торговим прийняттям (акцентом). Час дії чеків можна обговорювати, коли чек проштамповано, поставник може подавати чек інвестору як вексель з номінальною вартістю. Повертаючись до прикладів уявимо угоду між американським експортером і французьким імпортером, яка вимагає у експортера представити ПБ (через НБ з часовим чеком оплату протягом 120 днів після представлення. ПБ приймає часовий чек. Далі уявимо, що чек має вартість 100 $. Експортер може прийняти часовий чек і одержати 100 $ через 120 днів або продати його інвестору, скажімо НБ за його номінальну вартість. Якщо існує знижка у 7 %, то експортер може одержати 96 $, продаючи його негайно. НБ міг би одержати певну суму від ПБ через 120 днів. Експортер міг би вибирати, чи продавати негайно одержаний чек, якщо йому потрібні гроші для фінансування товару транзитом чи прикрити недолік готівки. Третім ключовим документом фіксування інтернаціональної торгівлі є накладна (коносамент). Накладна видана експортерові продавцем товару, який відправляється. Вона служить трьом цілям. Це і квитанція, і контракт, і розписка. Як квитанція накладна показує, що продавець одержав товар, вказаний у документі. Я контракт вона точно визначає, що продавець зобов’язаний забезпечити транспорт за відповідну оплату. Як розписка вона має бути використана для одержання оплати чи письмову обіцянку оплатити товар до того, як він буде відправлений імпортеру. Накладна може також функціонувати паралельно з грошима, які видані експортерові місцевим банком, як аванс до або протягом доставки і перед тим, як імпортер виконає повну оплату. Типові інтернаціональні торгові трансакції. Тепер ми розглянули всі елементи інтернаціональної торгової трансакції, давайте розглянемо, як проходить цілий процес в типовому випадку, для прикладу американський експортер і французький імпортер. Типова трансакція включає 14 конкретних пунктів. Вони переліченні далі: Французький імпортер дає замовлення американському експортеру і запитує його чи прийме він акредитив. Американський експортер погоджується з цим і виясняє відповідну інформацію щодо ціни і поставки. Французький імпортер звертається до ПБ з проханням видати акредитив американському експортеру за покупку. який бажає здійснити імпортер. ПБ видає акредитив і посилає його банку американського експортера, НБ. НБ радить американському експортеру видати йому акредитив. Американський експортер відправляє товар французькому імпортеру на загальних умовах. Поставник видає експортеру накладну. Американський експортер видає ПБ чек з терміном проплати 90 днів з акредитивом і накладну НБ. Американський експортер підтверджує накладну зі вказаним товаром і передає НБ. НБ посилає накладну і чек ПБ. ПБ приймає чек, володіючи документами і обіцяючи проплатити щойно прийнятий чек протягом 90 днів. ПБ повертає прийнятий чек НБ. НБ каже американському експортеру, що він одержав прийняту банком накладну, яка належить оплаті протягом 90 днів. Експортер продає чек НБ зі знижкою номінальної вартості і одержує знижку готівкою в заміну чека. ПБ повідомляє французького імпортера про одержання документів. Він погоджується проплатити через 90 днів. ПБ відправляє документи для того, щоб імпортер міг отримати поставку. Через 90 днів ПБ одержує проплату і має можливість проплатити чек. Через 90 днів власник наступного прийняття (в цьому випадку НБ) звертається до ПБ про оплату і одержує її. Експортна допомога. Майбутні американські експортери можуть звернутися у двох формах за державною допомогою про допомогу фінансувати їхню експортну програму. Вони можуть одержати допомогу від Експортно-імпортного банку чи експортну кредитну страховку від закордонної страхової асоціації. Експортно-імпортний банк. Експортно-імпортний банк (Ексім банк) є незалежною асоціацією американського уряду. Його місія надавати фінансову допомогу, щоб сприяти експорту, імпорту і обмін товарів між США і іншими країнами. Ексім банк виконує цю місію х допомогою різних позик і позикових програм. Ексім банк гарантує проплату середньо- чи довготерміновими позиками американські комерційні банки сприяють закордонним покупцям одержувати позики на покупку американського експорту. Гарантія Ексім банку сприяє комерційним банкам позичати готівку закордонним установам. Ексім банк також має пряму операцію позики, за якою він зичить долари за кордон на покупку американського експорту. В деякий випадках він надає позику навіть тоді, коли це б не зробив комерційний банк, якщо бачить в цьому вигоду для США. Закордонні позичальники використовують позики для оплати американських поставок та віддає позику Ексім банку з процентом. Експортно-кредитна страховка. По причинам, вказаним вище. експортери чітко надають переваги акредитивам, на відміну від імпортерів. Одночасно експортер, який наполягає на акредитиві може втратити замовлення., якщо інша сторона не потребує акредитива. Особливо, коли імпортер має міцну торгівельну позицію і спроможний платити конкуруючим поставникам експортер повинен видати акредитив. Очевидно, що брак акредитиву піддає ризику закордонного імпортера не отримати оплату. Експортер може застрахуватися проти цього експортною кредитною страховкою. Якщо покупець не отримає оплати страхова фірма покриє більшу частину втрат. В США експортна кредитна страховка забезпечується закордонною кредитною страховою асоціацією (ЗКСА), асоціацією приватних комерційних установ, які діють під керівництвом Ексім банку. ЗКСА забезпечує ??? комерційного і політичного ризику. Втрати відповідно до комерційного ризику призводять до банкрутства. покупця чи не отримання оплати. Політичні збитки виникають з дій уряду, які є поза контролем продавця чи покупця. Зустрічна торгівля. Спочатку ми розглядали цю тему у 9 розділі при обговоренні конвертованості валют. Там ми зазначили, що валюта не може вільно обмінюватись на іншу, в першу чергу через урядові обмеження. Основна причина обмежує конвертованість валюти для того, щоб зберегти закордонні обмінні резерви, які можуть послужити як інтернаціональні зобов’язання і закупки вирішального імпорту. На початку 1990-х більше ніж 80 країн обмежили можливість місцевим жителям та відвідувачам країни обмін внутрішньої валюти на закордонну, в той час як інших 30 країн скоротили обмеження. Ця очевидна проблема для експортерів. Не конвертованість впливає на неспроможність експортера одержувати оплату в його рідній валюті і багато експортерів бажало б оплати у неконвертованій валюті. Співторгівля зростає для вирішення проблеми, яка виникла внаслідок не конвертованості валют. Зустрічна торгівля визначає цілий ряд бартерних угод, її принципом є обмін товарів і послуг на інші, яків вони не можуть одержати гроші. Ось деякі специфічні приклади: Саудівська Аравія погодилась купити 10747 реактивних літаків у Боїнга, оплативши сирою нафтою зі знижкою у 10 % на світову ціну нафти. Дженерал електрік виграв контракт у 150 млн. доларів електричним генераторним проектом у Румунії, погодившись продати на 150 млн. доларів продукції Румунії на ринках, де вона не має доступу. Уряд Венесуели домовився про контракт з Катерпіллер Трактор, за яким Венесуела продала б 350 тон залізної руди для виготовлення для вироблення знарядь по обробці землі. Албанія замовила джерельну воду. томатний сік і хромову руду в обмін на 60 млн. доларів добрив і метанолових комплексів. Компанія Філіп Моріс відправила сигарети, за які одержала хімікати, які використовують, як добрива. Компанія Філіп Моріс відправила хімікати у Китай в обмін, Китай відправив склопосуд в Північну Америку для продажу в роздріб Філіп Моріс. Зростання Зустрічної торгівлі. В сучасний період зустрічна торгівля розпочиналася в 1960-х роках при торгових відносинах Радянського Союзу і комуністичних держав, так як їх валюта була неконвертована зі Східною Європою, для ??? імпорту. Протягом 1980-х цей процес став популярним серед багатьох розвиваючихся країн, яким бракувало валютних резервів для покупки необхідного імпорту. Зараз, відображаючи недоліки валютних обмінів, багато країн ??? в процес спів торгівлі. В результаті, відповідно до деяких показників, більше ніж 20 % світової торгівлі в 1992 році відбулося у формі спів торгівлі, в той час як у 1975 році було менше 2 %. Більше того, через брак стійкої валюти і валютних обмінних резервів у багатьох розвиваючихся націй, передбачено, що до 2000 року частка зустрічної торгівлі може зрости до 40-50 %, \хоча багато інших країн сперечаються, що ця цифра перебільшена. В будь-якому випадку валюта оцінена Американською співторговою асоціацією твердить, що 20 % всього американського експорту становить зустрічна торгівля. Дана важливість зустрічної торгівлі є засобом фінансування світової торгівлі, очевидно. що перспективні експортери повинні бути втягненими в цей процес, щоб прийняти участь у зовнішній торгівлі. Багато розвинутих і держав третього світу не мають іншого шляху ведення бізнесу.
1 2 3 4 5 Категория: Макроекономіка \| Добавил: Aspirant (01.05.2014)
Просмотров: 263 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: