Реферат на тему Визначення потреби в лікарських засобах - Логістика, товарознавство - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Визначення потреби в лікарських засобах. Проблема вивчення потреби в лікарських засобах була однією з найактуальніших в умовах централізовано-розподільчої системи Зараз, незважаючи на ради-кальні зміни в структурі лікарського забезпечення на-селення, постачання, зв'язку з виробником, для кожної ланки торгово-виробничого ланцюга має практичне зна-чення визначення потреби в лікарських засобах Методики, які пропонуються і використовуються в да-ному напрямку, можна умовно згрупувати таким чином 1. За тривалістю планового періоду методи, що ви-користовуються для поточного, короткостроково-го, перспективного планування і довгострокового прогнозування 2. За специфікою групи лікарських засобів методи для планування потреби в препаратах широкого спектру-дії, специфічних препаратах і препара-тах, споживання яких обмежено спеціальними нормами 3. За сутністю метода, що використовується при ана-лізі споживання і визначенні потреби нормативний (нормативи на 1000 жителів, на один ліжко-день або на 1 ліжко на рік, на 1 хворого та ін.), моделюван-ня - трендове (вирівнювання рядів динаміки з екст-раполяцією за рівнянням тенденції, експоненційне згладжування), багатофакторне (динамічне, статис-тичне), метод експертних оцінок та ін. Зупинимось на характеристиці найбільш часто ви-користовуваних методик визначення потреби в меди-каментах Визначення потреби в лікарських засобах специфі-чної дії До цієї групи належать лікарські засоби, ефек-тивні стосовно окремих збудників хвороб (протитубер-кульозні, протималярійні, антигельмінтні, протигрибко-ві та ін.) або такі, що вибірково діють на окремі функ-ціональні системи організму (використовуються для лі-кування діабету, гастроентерологічних захворювань, жовчогінні, стимулюючі мускулатуру матки та ін.). Споживання цих препаратів повністю залежить від за-хворюваності населення даними хворобами і досягнутого рівня медичної допомоги при цих видах захворювань. Розрахунки потреби в препаратах специфічної дії слід виконувати для кожного окремо. При цьому врахо-вується кількість хворих, для лікування яких застосо-вується даний препарат, витрати ліків на курс ліку-вання і приблизна кількість курсів лікування протягом року з розрахунку на 1 хворого. Розрахунки виконуються за формулою: П = Р * К * Х, де П — загальна потреба в специфічному препараті на рік; Р — витрати препарату на курс лікування для 1 хворого; К — кількість курсів лікування на рік, що прово-диться 1 хворому; X — кількість хворих, для лікування яких викорис-товується даний препарат. З багатьох видів захворювань були затверджені і розробляються зараз методичні рекомендації, в яких передбачаються найбільш оптимальні методи лікування з використанням певного переліку медикаментів, з за-значенням їх кількості, термінів приймання і т.п. Остан-нім часом в Україні такі методики розроблені для ви-значення потреби в лікарських засобах для лікування гастроентерологічних, пульмонологічних, дерматологіч-них, психоневрологічних, серцево-судинних та інших захворювань. Як правило, при визначенні потреби в препаратах специфічної дії повинні використовуватись дані про рі-вень захворюваності населення певними хворобами, ме-тодики лікування і кількість медикаментів, що викори-стовуються для цього, тобто найбільш прийнятним є нормативний метод. Крім того, нерідко застосовуються методи економіко-математичного моделювання, які до-зволяють враховувати різні фактори, що впливають на потребу в препаратах. Визначення потреби в лікарських засобах, застосу-вання яких обмежено відповідними нормами. До цієї групи належать наркотичні, психотропні лікарські за-соби і етиловий спирт. Для визначення потреби в препаратах даної групи використовуються норми споживання наркотичних і психотропних лікарських засобів на 1000 населення на рік у перерахунку на діючу речовину, затверджені Мі-ністерством охорони здоров'я. До цього часу використо-вуються такі нормативи: морфіну гідрохлориду — 0,3, промедолу — 5,0, омнопону — 0,3, кокаїну гідрохлори-ду — 0,2, етилморфину гідрохлориду — 0,1, етаміналу-натрію (барбамілу) — 20,0, циклобарбіталу — 0,5, естоцину гідрохлориду — 0,3. У вихідних даних цих норма-тивів ураховано багато факторів, що впливають на по-требу в цій групі препаратів: захворюваність, структу-ра і спеціалізація ліжкового фонду, доступність стаціо-нарної і амбулаторно-поліклінічної допомоги та ін. Розрахунок потреби виконується за такою формулою: , де П — максимально допустимий розмір потреби в да-ному лікарському засобі на рік; Н — норматив потреби для даного лікарського пре-парату на 1000 осіб на рік; Ч — чисельність населення. При визначенні річної потреби в наркотичних і пси-хотропних лікарських засобах беруться до уваги наявні запаси препаратів на аптечних складах і в аптечній мережі з перерахуванням на чисту речовину. Потреба в етиловому спирті також визначається на підставі встановлених нормативів: на 1 ліжко на рік за-лежно від виду спеціалізованої медичної допомоги; на 1000 амбулаторно-поліклінічних відвідувань; на 1000 ви-їздів швидкої допомоги; на 1 місце в дитячих закладах; на 1000 учнів шкіл. Річна норма споживання етилового спирту розрахо-вується множенням кількості відповідних показників на встановлений норматив. Розрахунок потреби в препаратах широкого спек-тру дії. До цієї групи належать препарати, які вико-ристовуються при багатьох захворюваннях. Це антибіо-тики, сульфаніламідні препарати, похідні нітрофурану, окислювачі, солі важких металів, феноли та ін. Сюди ж відносяться симптоматичні препарати, що застосовують-ся для лікування різних розладів функціональних сис-тем організму, які мають однакові прояви або різну етіологію. До таких лікарських засобів належать анальгезуючі і жарознижуючі, збуджуючі центральну нервову систему, снодійні, седативні і нейролептичні, місцевоанестезуючі, обволікаючі і адсорбуючі, в'яжучі, блювотні і відхаркуючі, послаблюючі, серцево-судинні, вітаміни, гормональні препарати та ін. Розрахунки потреби в препаратах даної групи ба-зуються на відомостях про фактичне їх використання з урахуванням повноти задоволення попиту. У зв'язку з розширенням асортименту лікарських засобів на ринку України, появою різноманітних лікар-ських форм одного препарату доцільно проводити ана-ліз динаміки споживання в перерахунку на діючу ре-човину. У ході аналізу слід установлювати можливі зміни в попиті на препарати даних фармакотерапевтичних груп, а також ураховувати тенденції заміни окремих препаратів. Робота з визначення потреби в препаратах широ-кого спектру дії має два етапи: 1) збір необхідних вихідних даних і їх аналіз; 2) проведення розрахунків для визначення розмірів потреби в окремих лікарських засобах. З метою наукової обгрунтованості даних потреби в лі-карських засобах широкого спектру дії використовуються сучасні методичні підходи: визначення річної і кварталь-ної потреби з урахуванням квартальних індексів, з вико-ристанням економіко-математичних методів, за допомогою методу колективних експертних оцінок. Обгрунтування потреби в лікарських засобах на рівні закладів охорони здоров'я. Під впливом розвитку децентралізованих зв'язків між лікувально-профілак-тичними, аптечними закладами та підприємствами-виробниками і оптовими фірмами все більшого значення набуває визначення потреби в лікарських засобах на рівні організації (підприємства). З цією метою найбільш доцільне застосування нормативного, індексного і мето-ду експертних оцінок. Здійснюється в основному поточ-не планування на місяць, квартал і рік. У розрахунках усі лікарські засоби поділяються на дві групи: а) три-валого застосування (або споживання яких рівномірне); б) короткочасового застосування. Потреба в лікарських засобах, споживання яких рів-номірне, визначається за середньою величиною спожи-вання за попередній період , де П — потреба на місяць, квартал, Р — сума витрат препарату за п місяців (кварталів), п — час, за який аналізуються витрати (кількість місяців, кварталів) Для лікарських засобів, споживання яких коливаєть-ся в залежності від періоду року, розрахунки здійсню-ються з використанням фактичних їх витрат за досить великий період часу, який дозволяє встановити за-кономірності змін у споживанні Для обліку сезонних ко-ливань необхідно взяти до уваги коефіцієнт сезонності П = Р * С, де П — потреба на місяць, квартал, Р — середні витрати за місяць (квартал) за період аналізу, С — коефіцієнт (індекс) сезоних коливань, який ви-значається за формулою С = , де Рф — фактичні витрати за місяць (квартал), Рсер — середні витрати за період аналізу (місяць, квартал) На рівні лікувально-профілактичного закладу ос-новним показником, який характеризує споживання лі-карських засобів, є фактичне їх використання за пев-ний період Джерелом накопичення такої інформації є листи призначень із історій хвороб, проте безпосереднє узагальнення даних з листів призначень за рік усклад-нено у зв'язку з різноманітністю і великим обсягом та-кої інформації 3 метою оперативного і достовірного збору інформації про витрати лікарських засобів (сто-совно специфічних препаратів) доцільно щомісячно на-копичувати в спеціальному журналі або комп'ютерній базі відомості про призначення специфічних лікарських засобів При складанні заявки на специфічні препарати накопичені дані узагальнюються в таблиці з обліку цих засобів (табл 3.1.). Таблиця 3.1. Узагальнюючі відомості з обліку витрат специфічних лікарських засобів ____________________________________________________________________ (найменування лікувально-профілактичного закладу) № п/п \| Назва лікар- ського засобу \| Одини- ця вимі- рюван- ня \| Шифр \| Усього витра- чено \| Усього хворих \| Усього курсів ліку- вання \| Середня кількість препарату на курс лікування \| Середня кількість курсів на одного хворого Середні дані в зведеній таблиці наводяться на основі розрахунків. Середня кількість препарату, витраченого на один курс лікування (Рк), визначається за формулою: , де Р — загальна кількість препарату, витраченого на всіх хворих; К — загальна кількість курсів лікування для всіх хворих. Середня кількість курсів лікування на 1 хворого () визначається за формулою: , де К — загальна кількість курсів лікування для всіх хворих; Хф — фактична кількість хворих, які приймали да-ний препарат у звітному періоді. Потреба в будь-якому специфічному препараті, яка пов'язана в основному з розрахунками фактичних ви-трат і прогнозу захворюваності, визначається за фор-мулою: Пс/ПЛЗ = , де Пс/ЛПЗ — потреба лікувально-профілактичного за-кладу в специфічному препараті; Хп — передбачувана кількість хворих, які потребують даний препарат; — середня кількість курсів лікування на 1 хворого; — середні витрати препарата на курс лікування. Кількість хворих, яким показаний даний препа-рат, визначається як відношення кількості хворих, що приймали даний препарат у минулому році, до загальної кількості хворих, які лікувались протягом року. Визначення потреби в специфічних лікарських засо-бах на рівні аптеки базується на встановленні питомої ваги медичної допомоги на різних етапах лікування: ам-булаторному, стаціонарному і санаторно-курортному. При цьому виявляється кількість хворих, котрі вживали певний специфічний препарат у стаціонарі лікувально-профілактичного та санаторно-курортного закладу, і розраховується кількість осіб, котрі вживають препарат в амбулаторних умовах. Визначення потреби в нових лікарських засобах. Під кутом зору ринкової новизни виділяють три групи лікарських препаратів: принципово нові препарати, за допомогою яких можуть виліковуватись раніше невиліковувані хвороби; препарати, які по-новому задоволь-няють існуючі потреби (розширення спектру дії, скоро-чення протипоказань і т.ін.); нові модифікації відомих ліків (нова лікарська форма, дозування тощо). Принци-пово нові лікарські препарати на фармацевтичному ринку з'являються дуже рідко, значно рідше, ніж на інших товарних ринках. Процес створення нового лікарського препарату не-від'ємно пов'язаний з визначенням можливих обсягів його споживання, тобто встановленням розмірів потен-ційного ринку. Кафедрою менеджменту та маркетингу у фармації Української фармацевтичної академії розроблені мето-дичні підходи до визначення потреби в нових лікар-ських засобах. Методика опробована на прикладі нових препаратів для лікування шлунково-кишкових, дерма-тологічних, алергічних і грибкових захворювань та ін-фекцій різного походження. Вихідними даними для визначення потреби в ново-му лікарському препараті є показання для його вико-ристання, доза разового прийому та тривалість курсу лікування ним, препарати-аналоги за призначенням та рівнем терапевтичної ефективності, наявність чи відсутність протипоказань та побічної дії. Запропонована методика передбачає розрахування максимальної, оптимальної та мінімальної потреби в новому лікарському препараті. Максимально можлива потреба визначається з ура-хуванням кількості препарату на курс лікування і про-гнозного числа хворих того чи іншого профілю в Украї-ні. Прогнозування числа хворих проводиться за допо-могою методу екстраполяції тренду динамічного ряду, визначеного за минулий період (5 років). Для препаратів, які не мають препаратів-аналогів на ринку, визначається тільки величина максимальної по-треби. Для розрахунку оптимальної потреби в препаратах, що мають аналоги, проводиться аналіз листів призначення хворим певного профілю, яким були прописані іс-нуючі аналоги. Установлюється показник частоти при-значення аналогу. З урахуванням даного показника і ве-личини максимальної потреби визначається оптимальна потреба в новому препараті. Значення оптимальної по-треби може бути відкоректовано відповідно до числа ви-падків супутніх патологій та протипоказань. Мінімальну потребу в нових ліках розраховують, виходячи з того, що не всі споживачі відмовляться від уже існуючого препарату і віддадуть перевагу новому. Тому попередньо необхідне анкетування лікарів-спеціалістів з метою диференціації їх на тих, хто з моменту впровадження нового препарату буде користуватись тільки ним, і хто буде призначати і новий, і існуючі препарати-аналоги. Відповідно і маркетинг нових ліків повинен прово-дитись по-різному, залежно від ступеня новизни лі-карського засобу. Найбільших витрат на маркетингові заходи вимагає виведення на ринок принципово но-вого лікарського препарату. Здійснення робіт з визначення потреби в нових лі-карських засобах та впровадження їх на фармацевтич-ному ринку повинно виконуватись висококваліфікова-ними фахівцями. Список використаної літератури 1. Украина. Законы. О лекарственных средствах: Закон // Голос Украины. -1996. - 7 мая. 2. Азарян Е.М. Международный маркетинг.- Киев: "Студ-центр", 1998.-200с. 3. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика.- М.: Изд-во "Финпрес", 1998.-416с. 4. Громовик Е.П. Особливості, проблеми та перспективи вітчизняного фармацевтичного підприємництва // Фар-мац. журн.- 1997.-№4.~С.З-П. 5. Дяченко С. ВІФЦ : інформація на вітчизняному фарма-цевтичному ринку //Ліки України.-1998.-№ 4.-С.32. 6. Каракай І.О. Зарубіжний досвід маркетингу у фармації // Фармац. журн.-1993.-М5.-С.25-27. 7. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 1997.-156с. 8. Криков В.И., Прокопишин В.И. Организация и экономика фармации: Учебник.-М.: Медицина, 1991.- 624с. 9. Тууре Лахті, Каракай І. О. Деякі питання зарубіжного до-свіду управління збутом, оптової і роздрібної торгівлі фар-мацевтичними препаратами // Фармац. журн.-1994.-№2.-С.96-100. 10. Цаиулин А.Н. Рынок, эластичность, цены: Учеб. пособие. Вып. 1,2- СПб.: Изд-во ВАШ при мэрии Санкт-Петер-бурга, 1992/1993.-С. 88-96.
1 2 3 4 5 Категория: Логістика, товарознавство \| Добавил: Aspirant (06.05.2013)
Просмотров: 598 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: