Реферат на тему Вивчення фармацевтичного ринку - Логістика, товарознавство - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Вивчення фармацевтичного ринку. 1. Дослідження ринку лікарських засобів 2. Визначення ємкості товарного ринку 3. Сегментація ринку 4. Дослідження споживачів і типології споживання лікарських засобів 5. Визначення потреби в лікарських засобах 6. Дослідження попиту і пропозиції лікарських засобів 1. Дослідження ринку лікарських засобів Ринкові дослідження виступають як інформаційна основа досягнення таких цілей, як реалізація певного обсягу про-дажу, створення і виведення на ринок нових товарів, збіль-шення ринкової частки. Першочергового значення в дослідженні ринку набуває вивчення товарної структури. У даному випадку поняття "ринок" ототожнюється з поняттям "товарний ринок". Під товарним ринком слід розуміти сферу реалізації конкретного товару (або групи товарів), пов'язаних між собою певними властивостями виробничого або споживчого характеру. До такого виду ринку належить і ринок лікарських засобів та товарів аптечного асортименту. Предметом дослідження ринку окремих товарів є співвід-ношення попиту і пропозицій цих товарів при певних еко-номічних і соціальних умовах. Для вітчизняних фармацевтичних підприємств важ-ливим є вивчення ринку лікарських засобів у зв'язку з усе далі більшим його насиченням вітчизняними та ім-портними препаратами, зростанням конкуренції. До того ж, на фармацевтичних підприємствах має місце ситуація, за якої одні препарати знаходять попит, а ін-ші осідають на складах внаслідок розірвання минулих зв'язків з колишніми союзними республіками, відсут-ністю або обмеженням потреби та появою більш ефек-тивних препаратів на ринку. Зміст та спрямованість комплексного дослідження ринку: ¦ вивчення вимог ринку до товару, тобто вимог покупців і, що особливо важливо, кінцевих споживачів до спожива-цьких властивостей продукту; ¦ комплексне дослідження ринку, що зумовлює ретельне вивчення економічної кон'юнктури; ¦ аналіз ринкової сегментації та дослідження окремих рин-кових сегментів з метою наступного виявлення цільових ринків; ¦ вивчення фірмової структури ринку, тобто визначення основних груп фірм, які працюють на даному ринку: фірми-партнери (покупці), фірми-конкуренти, фірми-нейтрали, які ще не виявили зацікавленості по відношенню до даного товару, але можуть розглядатися як потенційні покупці або активні партнери. Стосовно кожної фірми проводяться відповідні дослідження ступеня її надійності, платоспроможності, конкурентних вад тощо; ¦ дослідження форм та методів торгової практики щодо даного товару на даному ринку і його сегментах (як ви-конується більшість угод купівлі-продажу, які форми по-середницьких домовленостей типові, які види угод засто-совуються); ¦ аналіз соціально-психологічних особливостей покупців та споживачів на конкретних ринках, їх мотивації щодо прий-няття рішення про купівлю, типів покупців залежно від ставлення до купівлі, соціально-психологічних типів покуп-ців, розподілу ролей у різних групах споживачів та покупців. Вивчення ринку лікарських засобів грунтується на виділенні окремих фармакотерапевтичних груп препа-ратів, угрупуванні препаратів для лікування певних за-хворювань (наприклад, гастроентерологічних, пульмонологічних, психоневрологічних, цукрового діабету то-що) або за лікарськими формами (розчини для ін'єкцій, таблетки, аерозолі та ін.). З метою виконання фарма-цевтичними підприємствами та аптечними закладами соціальних функцій зараз має значення вивчення рин-ку препаратів у порівнянні з Переліком життєво важ-ливих лікарських засобів, який затверджується Мініс-терством охорони здоров'я України. Окремі позиції посідають інші фармацевтичні това-ри — перев'язочні матеріали, предмети догляду за хво-рими, предмети санітарії і гігієни. Важливим завданням дослідження ринку є визначення його ємкості. 2. Визначення ємкості товарного ринку Під ємкістю товарного ринку слід розуміти можливий об-сяг реалізації товару (конкретної продукції підприємства) при даному рівні і співвідношенні цін. Ємкість ринку харак-теризується розмірами попиту населення і величиною товар-них пропозицій. Для визначення ємкості вітчизняних товарних ринків за-стосовується формула: Є = П + І – Е + Тз, де Є — ємкість ринку; П — обсяг виробництва товару (препарату); І — імпорт; Е — експорт аналогічного товару із країни; Тз — товарні запаси. Ємкість ринку лікарських препаратів залежить від різних факторів. До загальних, тих що впливають на реалізацію товарів масового споживання, належать рі-вень цін, чисельність і матеріальне благополуччя насе-лення, його культурний рівень та ін. У той же час, споживання лікарських препаратів має свої відмінності і головними факторами, що його зумовлюють, є захворюваність населення, інші особли-вості споживання, пов'язані з чисельністю лікарів, рів-нем і доступністю медичної та лікарської допомоги, ме-тодиками лікування, появою нових ефективних препа-ратів та ін. Ємкість ринку не залишається незмінною, вона у певній мірі залежить від економічної кон'юнктури. При падінні кон'юнктури ємкість ринку знижується, і будь-яке форсування постачання товарів на ринок призводить до насторожений покупців, що звичайно прискорює зниження цін. При підвищенні кон'юнктури ємкість ринку зростає, і форсування продажу може викликати лише упо-вільнення зростання цін. Тому при постачанні товарів на ринок фірма повинна співвідносити свою частку ринку з об'єктивними рамками його ємкості. Підвищення частки ринку є ключовим фактором у до-сягненні лідируючої позиції в галузі. Висока частка ринку дозволяє досягти значного обсягу виробництва, що у свою чергу дає змогу розширити умовну активність фірми, а також збільшити бажаний прибуток. Іс-нує тісний зв'язок між часткою ринку, що належить фірмі, та нормою прибутку на вкладений капітал: частка ринку, що належить фірмі \| х 100% обсяг продажу фірми/обсяг попиту Збільшення частки ринку — складне з декількох причин завдання. Найбільш важливими умовами підвищення частки ринку є ціна, нові товари, обслуговування, масштаби і якість маркетингу, реклама. До них слід віднести також по-кращення якості товару і загального "іміджу" фірми. Якість та новизна товару як фактори конкурентоспроможності впливають на споживацький попит і обсяг продажу. Важли-вим є також визначення періоду часу, протягом якого фірма має намір досягти збільшення частки ринку. 3. Сегментація ринку Поглиблена сегментація ринку передбачає необхідність його розгляду як диференційованої структури залежно від груп споживачів і споживчих властивостей товару. Сегментація ринку — це поділ споживачів на групи відпо-відно до певних критеріїв і ознак. Сегментація проводиться з метою максимального задоволення попиту споживачів у різних товарах, а також раціоналізації витрат підприємства-виробника на розроблення програми виробництва, випуск і реалізацію товару. При сегментації споживацьких ринків використовують такі принципи: 1. Географічний (поділ ринків на країни, штати, регіони, округи, міста і т.ін.). 2. Демографічний (поділ споживачів за статтю, віком, роз-міром сім'ї, рівнем прибутку, родом занять і т.ін.). 3. Психографічний (поділ споживачів за належністю до сус-пільного класу, способом життя, характеристикою особи-стості, соціальним статусом). 4. Поведінки або облік факторів стилю життя (поділ спожи-вачів залежно від знань, стосунків, характеру використан-ня товару і реакції на цей товар). Частіше за все сегментацію ринків проводять за різними ти-пами кінцевих споживачів товару і за значенням замовника. При вивченні ринку лікарських препаратів найбільш часто використовуються географічний і демографічний принципи, разом з тим здійснюється сегментація спо-живачів за захворюваністю. Поряд із сегментацією ринку практичне значення мають поняття "цільовий ринок", "ринкове вікно", "ринкова ні-ша". Цільовий ринок — охоплює декілька сегментів, відібраних для маркетингового вивчення і для маркетингової діяльності даної фірми. Ринкове вікно — це сегмент ринку, яким знехтували ви-робники відповідної продукції, це незадоволені потреби споживачів. Ринкове вікно являє собою групи споживачів, конкретні потреби яких не можуть бути прямо задоволені спеціально створеним для цього товаром, а задовольняються внаслідок використання інших товарів. Найбільш наочним прикладом ринкового вікна у сфе-рі лікарського забезпечення населення є відсутність до-статнього асортименту дитячих лікарських форм вітчиз-няного виробництва. Потреба дітей, як правило, задо-вольняється за рахунок дозованого застосування лікар-ських препаратів, призначених для дорослих. Проблеми розроблення дитячих лікарських форм — серед най-більш актуальних для науково-практичної фармації. Ринкова ніша — сегмент ринку, для якого найбільш оп-тимальними і відповідними є товари даної фірми та її мож-ливості постачання. Сегментація, як правило, використовується в цільовому маркетингу. Наступним етапом його є вибір цільових сегмен-тів ринку. Це оцінка і відбір підприємством одного або кіль-кох сегментів ринку для виходу на них зі своїми товарами. Для фірм найбільш виправданою є диверсифікація своєї діяльності, охоплення кількох різних сегментів ринку. За таким принципом в основному будується діяль-ність фармацевтичних підприємств і аптек, хоч має міс-це і спеціалізація. Наприклад, фірма виявила, що одна із самих при-вабливих ідей — ринок "засобів від головного болю". При цьому керівництво може вважати, що введення в асортимент засобів від головного болю в повній мірі відповідає і цілям, і ресурсам фірми. Існує потужний штат продавців, розгалужена мережа розповсюдження товарів, що складає маркетингові переваги фірми. Крім цього, фірма повинна бути впевнена, що успішно спра-цюється з найбільш важливими представниками ринку засобів від головного болю; зуміє налагодити гарні сто-сунки з постачальниками вихідних хімічних речовин, необхідного обладнання та інших матеріалів для нового виробництва; що має міцні зв'язки з основними марке-тинговими посередниками, які будуть постачати її пре-парат клієнтам; що розробить такий засіб від головного болю, який буде привабливіший на відміну від подібних препаратів, які пропонуються конкурентами. До того ж кожну можливість необхідно вивчити під кутом зору величини і характеру ринку. Процес цей складається із чотирьох етапів: заміри і прогнозування попиту, сегментація ринку, відбір цільових сегментів ринку і позиціонування товару на ринку. 4. Дослідження споживачів і типології споживання лікарських засобів Самостійною групою досліджень є дослідження спожи-вання, споживацьких потреб населення і мотивів його пове-дінки на ринку. Дослідження мотивації і поведінки споживачів здійсню-ються з застосуванням моделювання цих процесів. У цілому поведінка споживачів на ринку відрізняється за потребами і цілями закупок, дій на ринку, мотивації і т.п. Разом з тим поведінка споживачів має і деяку спільність. На ринку їх поведінка може бути виражена через систему економічних, соціальних і психологічних факторів, які характеризують певні потреби. На поведінку споживачів впливають різноманітні факто-ри і, перш за все, фактори зовнішнього середовища. Важли-вого значення набувають фактори індивідуальних відміннос-тей споживачів: доходи, мотивація, рівень знань, відданість і захоплення, особистий спосіб життя, демографічні характе-ристики та ін. Звичайно виділяють організації-споживачі і кінцевих споживачів. Вони відрізняються тим, як використовують то-вари і послуги і що купують. До організацій (підприємств)-споживачів належать вироб-ничі підприємства, підприємства оптової і роздрібної торгів-лі, державні структури та інші некомерційні організації. У сфері фармацевтичної діяльності — це хіміко-фармацевтичні підприємства, аптечні склади (бази), оп-тові фірми-посередники, аптеки, лікувально-профілак-тичні заклади. Як правило, попит цих організацій зале-жить від попиту кінцевих споживачів. Кінцеві споживачі — це особи (індивідуальні споживачі), сім'ї, домашні господарства (одна або кілька сімей, об'єд-наних спільним господарством). Поведінка кінцевих споживачів знаходиться під постій-ним впливом факторів соціально-економічного, культурно-го, психологічного характеру. Особливістю споживачів лікарських засобів є те, що їх поведінка в значній мірі залежить від призначень лі-карів, пов'язаних з захворюваннями або їх профілакти-кою. Тому при проведенні заходів формування попиту на препарати, стимулювання їх збуту важливе значен-ня має робота з медичним персоналом. Основне завдання спеціаліста з маркетингу полягає у ви-явленні суб'єктів, які приймають рішення про придбання товарів. "Споживач" і "покупець" у маркетингу мають чітко ви-значений зміст. Покупці — це особи, які безпосередньо здійс-нюють купівлю. Споживач — поняття більш широке, під ним розуміють суб'єкти ринку, що задовольняють свою потребу. В основі оцінки потреб, споживання і попиту лежать різ-ні теорії. Це теорії мотивації, економічні, теорії раціональ-ного споживання. Маркетингова діяльність має справу з цілісною системою особистих потреб, зміст і форми прояву котрих досить багато-гранні, оскільки вони знаходяться під впливом різних факто-рів і процесів об'єктивного та суб'єктивного характеру. За-вдання полягає в тому, щоб у практичній діяльності підпри-ємство могло чітко виявити, вивчити і оцінити ту конкретну потребу, на задоволення якої спрямована його діяльність. Через те, що на поведінку споживачів лікарських засобів значний вплив мають лікарі, вивчення їх вимог до препаратів, оцінки існуючого асортименту ліків є се-ред найпоширеніших у складі дослідження фармацев-тичного ринку. Практика свідчить, що лікарі із значно-го арсеналу ліків використовують тільки найбільш по-пулярні лікарські засоби, що призводить до невиправ-дано обмеженого використання інших препаратів. З метою вивчення терапевтичної ефективності лі-карських засобів, вимог до їх лікарської форми, умов застосування, дозування, упаковки тощо, широко ви-користовується метод експертної оцінки. Застосову-ються індивідуальні експертні оцінки ("інтерв'ю" і аналітична експертиза) і колективні (метод відкритої дискусії "комісій", "мозкової атаки", найчастіше — опитування за допомогою анкет). Поняття "потреба", "попит" і "споживання" взаємо-пов'язані між собою, і перш ніж описувати методичні підхо-ди до їх дослідження, наведемо визначення цих понять. Потреба — нужда в будь-чому, об'єктивно необхідному для життєдіяльності і розвитку особистості, соціальної гру-пи, суспільства в цілому. Попит — суспільна чи особиста потреба в матеріальних благах і послугах, у засобах виробництва і предметах спожи-вання, забезпечена грошовими коштами. Споживання — використання продукту в процесі задово-лення потреб, заключна фаза процесу відтворення. Для прогнозування показників потреби, попиту і спожи-вання на першому етапі дослідження і аналізу використову-ється найбільш об'єктивний критерій — споживання. У його дослідженнях виділяють такі аспекти: зміни в споживанні (динаміка), розміри і структура стосовно різних споживацьких одиниць (наприклад, на 1 жителя, на 1 або 1000 хворих, на 1 ліжко-день тощо); причини диференціації споживання; ви-значення мінімуму споживання (або оптимальних величин). Споживання лікарських засобів оцінюється різними критеріями залежно від мети його визначення, суб'єкту ринку, відносно якого виконується аналіз. Показник споживання може визначатись у кількісному або гро-шовому вираженні. Особливістю ліків як продуктів спо-живання є те, що вони не можуть бути обрані самим хворим (окрім лікарських засобів, дозволених для від-пуску без рецепта лікаря), — необхідно призначення їх спеціалістом. При цьому потрібне звернення хворого до амбулаторно-поліклінічного чи стаціонарного лікуваль-ного закладу. Крім того, на застосування окремих най-менувань лікарських препаратів впливає підвищення культурного і санітарного рівня населення, що познача-ється на споживанні ліків з профілактичною метою та виробів санітарно-гігієнічного призначення. На споживання лікарських засобів впливають запро-вадження нових методів лікування, рівень забезпече-ності аптечної мережі медикаментами, індивідуальний вибір лікарями окремих лікарських засобів або їх груп, зменшення або повне припинення попиту на деякі пре-парати внаслідок заміни їх більш ефективними та ін. Розрізняють три види споживання лікарських засобів: 1) споживання хворими, що звернулись за медичною допомогою в амбулаторно-поліклінічні заклади, у тому числі безоплатний і пільговий відпуск ліків; 2) споживання хворими, що знаходяться на стаціо-нарному лікуванні; 3) споживання лікарських засобів, що відпускають-ся без рецепта лікаря. Для встановлення закономірностей споживання окре-мих груп лікарських препаратів і розроблення методів визначення потреби в них необхідно вивчення особли-востей їх застосування. Як правило, з цією метою аналізуються рецепти, виписані лікарями, історії хвороб і ли-сти призначень, типові схеми лікування окремих нозо-логічних форм захворювань. Показники споживання фармакотерапевтичних груп лікарських засобів визначаються на підставі автомати-зованого обліку їх просування на аптечному складі, оп-тово-роздрібній фірмі, в аптеці. Дані можуть викорис-товуватись і аналізуватись як в кількісних показниках, так і в грошовому вимірі. В умовах ринкової економіки, особливо на її перехід-ному етапі, практично неможливе узагальнення і цент-ралізація відомостей про споживання лікарських засобів на рівні регіону, країни в цілому. З цією метою повинна бути проведена значна підготовча правова і технологічна робота. У той же час у деяких зарубіжних країнах ці ві-домості узагальнюються. Наприклад, у Франції медична група експертів вимагає щорічно від 1600 лікарів (від кожного 20-го лікаря), які працюють з приватною клієн-турою, виписувати протягом 1 тижня рецепти в спеці-альній відривній книжці з корінцями, що дозволяє одно-часно отримувати дублікат рецепта і певну інформацію, записану на корінці, де зазначаються, зокрема, особли-вості хворого, діагноз, терапевтична дія, очікувана від призначених ліків і т.ін. Раз на 3 місяці проводиться опитування лікарів. Крім того, група експертів «Медична і статистична інформація» подає щомісячний звіт. Стати-стичні відомості, одержані в цих дослідженнях, грунтуються на закупках, зроблених за 12 місяців, у оптовиків на підставі вибірки від 307 аптекарів (усього на францу-зькому ринку працює понад 170 тис. аптекарів), які що-місячно надсилають усі свої рахунки. При аналізі споживання фармакотерапевтичних груп лікарських препаратів встановлюються причини його змін, які пов'язуються з даними про впроваджен-ня нових лікарських засобів, методів лікування, зміною асортиментної структури ліків, реалізації та ін. Споживання специфічних лікарських засобів повин-но узгоджуватись зі змінами виявленої захворюваності, відомостями про добові дози і середню тривалість ліку-вання для кожної нозологічної форми захворювання, поінформованістю лікарів про медикаменти, забезпече-ністю взаємозамінними лікарськими засобами, упровад-женням нових препаратів. 5. Визначення потреби в лікарських засобах Проблема вивчення потреби в лікарських засобах була однією з найактуальніших в умовах централізовано-розподільчої системи Зараз, незважаючи на ради-кальні зміни в структурі лікарського забезпечення на-селення, постачання, зв'язку з виробником, для кожної ланки торгово-виробничого ланцюга має практичне зна-чення визначення потреби в лікарських засобах Методики, які пропонуються і використовуються в да-ному напрямку, можна умовно згрупувати таким чином 1. За тривалістю планового періоду методи, що ви-користовуються для поточного, короткостроково-го, перспективного планування і довгострокового прогнозування 2. За специфікою групи лікарських засобів методи для планування потреби в препаратах широкого спектру-дії, специфічних препаратах і препара-тах, споживання яких обмежено спеціальними нормами 3. За сутністю метода, що використовується при ана-лізі споживання і визначенні потреби нормативний (нормативи на 1000 жителів, на один ліжко-день або на 1 ліжко на рік, на 1 хворого та ін.), моделюван-ня - трендове (вирівнювання рядів динаміки з екст-раполяцією за рівнянням тенденції, експоненційне згладжування), багатофакторне (динамічне, статис-тичне), метод експертних оцінок та ін. Зупинимось на характеристиці найбільш часто ви-користовуваних методик визначення потреби в меди-каментах Визначення потреби в лікарських засобах специфі-чної дії До цієї групи належать лікарські засоби, ефек-тивні стосовно окремих збудників хвороб (протитубер-кульозні, протималярійні, антигельмінтні, протигрибко-ві та ін.) або такі, що вибірково діють на окремі функ-ціональні системи організму (використовуються для лі-кування діабету, гастроентерологічних захворювань, жовчогінні, стимулюючі мускулатуру матки та ін.). Споживання цих препаратів повністю залежить від за-хворюваності населення даними хворобами і досягнутого рівня медичної допомоги при цих видах захворювань. Розрахунки потреби в препаратах специфічної дії слід виконувати для кожного окремо. При цьому врахо-вується кількість хворих, для лікування яких застосо-вується даний препарат, витрати ліків на курс ліку-вання і приблизна кількість курсів лікування протягом року з розрахунку на 1 хворого. Розрахунки виконуються за формулою: П = Р * К * Х, де П — загальна потреба в специфічному препараті на рік; Р — витрати препарату на курс лікування для 1 хворого; К — кількість курсів лікування на рік, що прово-диться 1 хворому; X — кількість хворих, для лікування яких викорис-товується даний препарат. З багатьох видів захворювань були затверджені і розробляються зараз методичні рекомендації, в яких передбачаються найбільш оптимальні методи лікування з використанням певного переліку медикаментів, з за-значенням їх кількості, термінів приймання і т.п. Остан-нім часом в Україні такі методики розроблені для ви-значення потреби в лікарських засобах для лікування гастроентерологічних, пульмонологічних, дерматологіч-них, психоневрологічних, серцево-судинних та інших захворювань. Як правило, при визначенні потреби в препаратах специфічної дії повинні використовуватись дані про рі-вень захворюваності населення певними хворобами, ме-тодики лікування і кількість медикаментів, що викори-стовуються для цього, тобто найбільш прийнятним є нормативний метод. Крім того, нерідко застосовуються методи економіко-математичного моделювання, які до-зволяють враховувати різні фактори, що впливають на потребу в препаратах. Визначення потреби в лікарських засобах, застосу-вання яких обмежено відповідними нормами. До цієї групи належать наркотичні, психотропні лікарські за-соби і етиловий спирт. Для визначення потреби в препаратах даної групи використовуються норми споживання наркотичних і психотропних лікарських засобів на 1000 населення на рік у перерахунку на діючу речовину, затверджені Мі-ністерством охорони здоров'я. До цього часу використо-вуються такі нормативи: морфіну гідрохлориду — 0,3, промедолу — 5,0, омнопону — 0,3, кокаїну гідрохлори-ду — 0,2, етилморфину гідрохлориду — 0,1, етаміналу-натрію (барбамілу) — 20,0, циклобарбіталу — 0,5, естоцину гідрохлориду — 0,3. У вихідних даних цих норма-тивів ураховано багато факторів, що впливають на по-требу в цій групі препаратів: захворюваність, структу-ра і спеціалізація ліжкового фонду, доступність стаціо-нарної і амбулаторно-поліклінічної допомоги та ін. Розрахунок потреби виконується за такою формулою: , де П — максимально допустимий розмір потреби в да-ному лікарському засобі на рік; Н — норматив потреби для даного лікарського пре-парату на 1000 осіб на рік; Ч — чисельність населення. При визначенні річної потреби в наркотичних і пси-хотропних лікарських засобах беруться до уваги наявні запаси препаратів на аптечних складах і в аптечній мережі з перерахуванням на чисту речовину. Потреба в етиловому спирті також визначається на підставі встановлених нормативів: на 1 ліжко на рік за-лежно від виду спеціалізованої медичної допомоги; на 1000 амбулаторно-поліклінічних відвідувань; на 1000 ви-їздів швидкої допомоги; на 1 місце в дитячих закладах; на 1000 учнів шкіл. Річна норма споживання етилового спирту розрахо-вується множенням кількості відповідних показників на встановлений норматив. Розрахунок потреби в препаратах широкого спек-тру дії. До цієї групи належать препарати, які вико-ристовуються при багатьох захворюваннях. Це антибіо-тики, сульфаніламідні препарати, похідні нітрофурану, окислювачі, солі важких металів, феноли та ін. Сюди ж відносяться симптоматичні препарати, що застосовують-ся для лікування різних розладів функціональних сис-тем організму, які мають однакові прояви або різну етіологію. До таких лікарських засобів належать анальгезуючі і жарознижуючі, збуджуючі центральну нервову систему, снодійні, седативні і нейролептичні, місцевоанестезуючі, обволікаючі і адсорбуючі, в'яжучі, блювотні і відхаркуючі, послаблюючі, серцево-судинні, вітаміни, гормональні препарати та ін. Розрахунки потреби в препаратах даної групи ба-зуються на відомостях про фактичне їх використання з урахуванням повноти задоволення попиту. У зв'язку з розширенням асортименту лікарських засобів на ринку України, появою різноманітних лікар-ських форм одного препарату доцільно проводити ана-ліз динаміки споживання в перерахунку на діючу ре-човину. У ході аналізу слід установлювати можливі зміни в попиті на препарати даних фармакотерапевтичних груп, а також ураховувати тенденції заміни окремих препаратів. Робота з визначення потреби в препаратах широ-кого спектру дії має два етапи: 1) збір необхідних вихідних даних і їх аналіз; 2) проведення розрахунків для визначення розмірів потреби в окремих лікарських засобах. З метою наукової обгрунтованості даних потреби в лі-карських засобах широкого спектру дії використовуються сучасні методичні підходи: визначення річної і кварталь-ної потреби з урахуванням квартальних індексів, з вико-ристанням економіко-математичних методів, за допомогою методу колективних експертних оцінок. Обгрунтування потреби в лікарських засобах на рівні закладів охорони здоров'я. Під впливом розвитку децентралізованих зв'язків між лікувально-профілак-тичними, аптечними закладами та підприємствами-виробниками і оптовими фірмами все більшого значення набуває визначення потреби в лікарських засобах на рівні організації (підприємства). З цією метою найбільш доцільне застосування нормативного, індексного і мето-ду експертних оцінок. Здійснюється в основному поточ-не планування на місяць, квартал і рік. У розрахунках усі лікарські засоби поділяються на дві групи: а) три-валого застосування (або споживання яких рівномірне); б) короткочасового застосування. Потреба в лікарських засобах, споживання яких рів-номірне, визначається за середньою величиною спожи-вання за попередній період , де П — потреба на місяць, квартал, Р — сума витрат препарату за п місяців (кварталів), п — час, за який аналізуються витрати (кількість місяців, кварталів) Для лікарських засобів, споживання яких коливаєть-ся в залежності від періоду року, розрахунки здійсню-ються з використанням фактичних їх витрат за досить великий період часу, який дозволяє встановити за-кономірності змін у споживанні Для обліку сезонних ко-ливань необхідно взяти до уваги коефіцієнт сезонності П = Р * С, де П — потреба на місяць, квартал, Р — середні витрати за місяць (квартал) за період аналізу, С — коефіцієнт (індекс) сезоних коливань, який ви-значається за формулою С = , де Рф — фактичні витрати за місяць (квартал), Рсер — середні витрати за період аналізу (місяць, квартал) На рівні лікувально-профілактичного закладу ос-новним показником, який характеризує споживання лі-карських засобів, є фактичне їх використання за пев-ний період Джерелом накопичення такої інформації є листи призначень із історій хвороб, проте безпосереднє узагальнення даних з листів призначень за рік усклад-нено у зв'язку з різноманітністю і великим обсягом та-кої інформації 3 метою оперативного і достовірного збору інформації про витрати лікарських засобів (сто-совно специфічних препаратів) доцільно щомісячно на-копичувати в спеціальному журналі або комп'ютерній базі відомості про призначення специфічних лікарських засобів При складанні заявки на специфічні препарати накопичені дані узагальнюються в таблиці з обліку цих засобів (табл 3.1.). Таблиця 3.1. Узагальнюючі відомості з обліку витрат специфічних лікарських засобів ____________________________________________________________________ (найменування лікувально-профілактичного закладу) № п/п \| Назва лікар- ського засобу \| Одини- ця вимі- рюван- ня \| Шифр \| Усього витра- чено \| Усього хворих \| Усього курсів ліку- вання \| Середня кількість препарату на курс лікування \| Середня кількість курсів на одного хворого Середні дані в зведеній таблиці наводяться на основі розрахунків. Середня кількість препарату, витраченого на один курс лікування (Рк), визначається за формулою: , де Р — загальна кількість препарату, витраченого на всіх хворих; К — загальна кількість курсів лікування для всіх хворих. Середня кількість курсів лікування на 1 хворого () визначається за формулою: , де К — загальна кількість курсів лікування для всіх хворих; Хф — фактична кількість хворих, які приймали да-ний препарат у звітному періоді. Потреба в будь-якому специфічному препараті, яка пов'язана в основному з розрахунками фактичних ви-трат і прогнозу захворюваності, визначається за фор-мулою: Пс/ПЛЗ = , де Пс/ЛПЗ — потреба лікувально-профілактичного за-кладу в специфічному препараті; Хп — передбачувана кількість хворих, які потребують даний препарат; — середня кількість курсів лікування на 1 хворого; — середні витрати препарата на курс лікування. Кількість хворих, яким показаний даний препа-рат, визначається як відношення кількості хворих, що приймали даний препарат у минулому році, до загальної кількості хворих, які лікувались протягом року. Визначення потреби в специфічних лікарських засо-бах на рівні аптеки базується на встановленні питомої ваги медичної допомоги на різних етапах лікування: ам-булаторному, стаціонарному і санаторно-курортному. При цьому виявляється кількість хворих, котрі вживали певний специфічний препарат у стаціонарі лікувально-профілактичного та санаторно-курортного закладу, і розраховується кількість осіб, котрі вживають препарат в амбулаторних умовах. Визначення потреби в нових лікарських засобах. Під кутом зору ринкової новизни виділяють три групи лікарських препаратів: принципово нові препарати, за допомогою яких можуть виліковуватись раніше невиліковувані хвороби; препарати, які по-новому задоволь-няють існуючі потреби (розширення спектру дії, скоро-чення протипоказань і т.ін.); нові модифікації відомих ліків (нова лікарська форма, дозування тощо). Принци-пово нові лікарські препарати на фармацевтичному ринку з'являються дуже рідко, значно рідше, ніж на інших товарних ринках. Процес створення нового лікарського препарату не-від'ємно пов'язаний з визначенням можливих обсягів його споживання, тобто встановленням розмірів потен-ційного ринку. Кафедрою менеджменту та маркетингу у фармації Української фармацевтичної академії розроблені мето-дичні підходи до визначення потреби в нових лікар-ських засобах. Методика опробована на прикладі нових препаратів для лікування шлунково-кишкових, дерма-тологічних, алергічних і грибкових захворювань та ін-фекцій різного походження. Вихідними даними для визначення потреби в ново-му лікарському препараті є показання для його вико-ристання, доза разового прийому та тривалість курсу лікування ним, препарати-аналоги за призначенням та рівнем терапевтичної ефективності, наявність чи відсутність протипоказань та побічної дії. Запропонована методика передбачає розрахування максимальної, оптимальної та мінімальної потреби в новому лікарському препараті. Максимально можлива потреба визначається з ура-хуванням кількості препарату на курс лікування і про-гнозного числа хворих того чи іншого профілю в Украї-ні. Прогнозування числа хворих проводиться за допо-могою методу екстраполяції тренду динамічного ряду, визначеного за минулий період (5 років). Для препаратів, які не мають препаратів-аналогів на ринку, визначається тільки величина максимальної по-треби. Для розрахунку оптимальної потреби в препаратах, що мають аналоги, проводиться аналіз листів призначення хворим певного профілю, яким були прописані іс-нуючі аналоги. Установлюється показник частоти при-значення аналогу. З урахуванням даного показника і ве-личини максимальної потреби визначається оптимальна потреба в новому препараті. Значення оптимальної по-треби може бути відкоректовано відповідно до числа ви-падків супутніх патологій та протипоказань. Мінімальну потребу в нових ліках розраховують, виходячи з того, що не всі споживачі відмовляться від уже існуючого препарату і віддадуть перевагу новому. Тому попередньо необхідне анкетування лікарів-спеціалістів з метою диференціації їх на тих, хто з моменту впровадження нового препарату буде користуватись тільки ним, і хто буде призначати і новий, і існуючі препарати-аналоги. Відповідно і маркетинг нових ліків повинен прово-дитись по-різному, залежно від ступеня новизни лі-карського засобу. Найбільших витрат на маркетингові заходи вимагає виведення на ринок принципово но-вого лікарського препарату. Здійснення робіт з визначення потреби в нових лі-карських засобах та впровадження їх на фармацевтич-ному ринку повинно виконуватись висококваліфікова-ними фахівцями. 6. Дослідження попиту і пропозиції лікарських засобів Основними складовими ринкового механізму є попит, ціна і пропозиція товарів на ринку. Взаємодія цих елементів де-тально буде розглянута в розділі, присвяченому ціноутворен-ню в системі маркетингу. У даному розділі наведено методи дослідження попиту і пропозиції лікарських засобів як важли-вих напрямків вивчення економічної кон'юнктури, безпосе-редньо пов'язаних з задоволенням потреб споживачів. Попит розглядається як сукупність вимог на товари з бо-ку споживачів, підкріплена купівельною спроможністю. Розрізняють декілька видів попиту: негативний, відсутній, прихований, що знижується, нерегулярний, повноцінний, надмірний, нераціональний. Негативний попит. Ринок знаходиться в стані негативного попиту, якщо більша частина його недолюблює товар (послугу) і погоджується навіть на певні витрати, тільки б уникнути його (це щеплення, стоматологічні процедури, деякі операції, наприклад, по видаленню жовчного міхура). Негативний попит може мати місце на деякі лікар-ські препарати, які мають значний побічний ефект. Завдання маркетингу — проаналізувати, чому ринок від-чуває неприязнь до товару і чи може програма маркетингу змінити негативне ставлення ринку за рахунок переробки товару, зниження цін і більш активного стимулювання. Відсутність попиту. Цільові споживачі можуть бути не за-цікавлені в товарі або байдужі до нього. Завдання марке-тингу — відшукати способи поєднання властивих товару пе-реваг з природними потребами або інтересами людини. Прихований попит. Бажання споживачів, які неможливо задовольнити за допомогою товарів або послуг, які є на ринку. Завдання маркетингу — визначити величину потен-ційного ринку і створити ефективні товари і послуги, здатні задовольнити попит. При існуванні попиту, що знижується, — завдання марке-тингу — повернути тенденцію зниження попиту завдяки творчому переосмисленню підходу до запропонованого то-вару. Нерегулярний попит. У багатьох організаціях збут колива-ється на сезонній, щоденній і навіть почасовій основі, що викликає проблеми недовантаження і перевантаження. За-вдання маркетингу — відшукати засоби згладжування коли-вань у розподіленні попиту за часом за допомогою гнучких цін, засобів стимулювання та інших засобів проштовхуван-ня. Повноцінний попит. Про нього кажуть, коли організація задоволена своїм торговельним рухом. Завдання маркетингу — підтримувати існуючий рівень попиту, незважаючи на зміни в споживацьких перевагах і конкуренції, що підсилю-ється. Надмірний попит. У ряді організацій рівень попиту вище, ніж вони можуть або хочуть задовольнити. У даному випад-ку завдання "демаркетингу" відшукати засоби тимчасового або постійного зниження попиту. Нераціональний попит. Протидія попиту на товари, шкід-ливі для здоров'я, потребує цілеспрямованих зусиль. Напри-клад, наркотичні засоби, алкогольні напої. Завдання мар-кетингу — умовити прихильників відмовитися від своїх упо-добань. При цьому розповсюджуються загрозливі відомості, різко піднімаються ціни і обмежується доступність товару. При вивченні попиту на лікарські препарати прий-нято розрізняти реалізований (задоволений), незадоволений і попит, що формується. Реалізований попит — фактична реалізація лікар-ських засобів при достатній і постійній наявності їх в аптечній мережі. Незадоволений попит — попит на лікарські засоби, які надходять до аптечної мережі в недостатній кілько-сті або нерівномірно. Попит, що формується, — це попит на нові та ма-ловідомі лікарські засоби. Аналіз формування попиту на лікарські засоби і прогноз перспектив його розвитку є одним серед голов-них етапів маркетингового дослідження фармацевтич-ного ринку. Попит на ліки залежить від багатьох фак-торів, у тому числі демографічних, соціальних, еконо-мічних, стану громадського здоров'я та ін. Для вивчення попиту на лікарські засоби найбільш широко використовуються соціологічні дослідження, зокрема, опитування населення і медичного персоналу у вигляді анкетування або інтерв'ю та вивчення думок експертів. За результатами соціологічних досліджень: ¦ визначається дійсний і незадоволений попит на-селення на медикаменти, розробляється система розрахунку нормативних показників попиту і проводиться його короткостроковий прогноз для обгрунтування планових рішень; ¦ здійснюється аналіз діяльності аптечних закладів (підприємств) щодо забезпечення населення окре-мими фармакотерапевтичними групами лікар-ських засобів, виявляється їх частка в реалізації товарів медичного призначення; розраховується обсяг заміни медикаментів їх аналогами; ¦ досліджується демографічна і соціальна структу-ра амбулаторно-поліклінічних і стаціонарних хво-рих, які звертаються за фармацевтичною допо-могою. Обробка результатів проведеного опитування насе-лення, провізорів і фармацевтів здійснюється таким чи-ном. Спочатку визначається кількість звернень до ап-тек з досліджуваних фармакологічних груп за рік (Д): _. Дв х М х 320 , де ДВ — кількість звернень до аптек за препаратами, установлене вибірковим обстеженням; М — кількість аптек у даному регіоні; 320 — середня кількість днів роботи аптеки на рік; 3 — кількість днів вибіркового обстеження; ТВ — кількість аптек, на базі яких проводиться об-стеження (ТВ= 0,1М). Потім визначається інтенсивність попиту на лікар-ські засоби (кількість звернень на одного жителя в ре-гіоні) , де Р — інтенсивність попиту; Д — кількість звернень за ліками до аптек; Ч — кількість жителів у регіоні. Коефіцієнт редукції інтенсивності попиту виражає відношення числа звернень одного жителя певної віко-вої групи до загальної групи контингенту осіб, що від-різняються максимально високим попитом. Цей коефі-цієнт розраховується за формулою: , де К — коефіцієнт редукції інтенсивності попиту; J — шифр вікової групи (від 1 до 13); PJ — кількість звернень на одного жителя в j-й ві-ковій групі; РJ°— кількість звернень на одного жителя в групі максимально високого попиту. Величина попиту на лікарські засоби обчислюється з урахуванням демографічної і соціальної структури на-селення даного регіону за такою формулою: , де Si — попит на і-тий лікарський препарат, що ви-значається кількістю умовних стандартів; Дj°— кількість осіб з максимально високим попитом у регіоні; Qi — кількість умовних стандартів і-го препарату, який придбавається при зверненні до аптеки; п — частка звернень до різних відділів аптеки; di — частка звернень за і-м препаратом в одному із підрозділів аптеки. При цьому розрахована величина попиту (Si) діли-ться на кількість жителів у регіоні і використовується як нормативний показник для його прогнозування. Для того, щоб визначити короткостроковий прогноз попиту на лікарські засоби (з урахуванням приросту населення), нормативний показник попиту помножу-ється на передбачувану кількість жителів. Вплив соціально-демографічних факторів на вели-чину попиту може уточнюватись за допомогою коефіці-єнта еластичності попиту (е). Цей коефіцієнт показує, на скільки процентів змінюється попит на ліки при зміні факторної ознаки на 1%, і розраховується за форму-лою: , де е — коефіцієнт еластичності попиту "у" від фактора "х"; Дх, Ду — приріст фактора "х" і приріст попиту "у". Як правило, еластичність попиту на ліки (як і на інші товари) розраховується залежно від змін цін на них і від зміни доходів населення. Проте в ролі факто-рів, що впливають на попит ліків, можуть виступати й інші, наприклад, рівень захворюваності населення різ-ними хворобами, зміни демографічного складу (зокре-ма, збільшення частини населення похилого віку, що веде до збільшення попиту на ліки) і т.п. Залежно від цих факторів також можна розраховувати коефіцієнти еластичності попиту на медикаменти. Крім наведеної методики, для прогнозування попиту використовують методи моделювання, експертних оці-нок, екстраполяційні методи, математичного групуван-ня і обробки даних та інші. У разі дії декількох факторів на попит пропонується використовувати економіко-математичні моделі, що ви-ражаються, наприклад, рівнянням множинної регресії такого вигляду: у = а1j1j+a2jx2j+a3jx3j+…аnjnj , де у — попит населення на лікарські засоби даної фармакотерапевтичної групи (або лікарського препарату); х1, х2, х3,...,хп — фактори, що входять до моделі; j = 1, 2, 3 ..., п — число факторів, які враховані в моделі попиту і впливають на по-пит на ліки; а1 а2, а3,..., ап — параметри моделі, які можна ін-терпретувати як показники ступе-ня впливу на попит відповідного фактора. Маючи відомості про зміни факторів, що входять до наведеної моделі, в майбутньому періоді можна прогно-зувати попит на дану групу ліків. Набір факторів для кожної фармакотерапевтичної групи може бути різним, проте бажано залучати два основні фактори — середню ціну препаратів групи і грошові доходи населення, що обслуговується. Дослідження пропозиції лікарських засобів передба-чає: а) вивчення існуючих виробничих потужностей, умов їх розширення і вдосконалення; б) збір даних про поставки і джерела постачання лі-карських засобів. Дослідження можуть стосуватись також причин змін у пропозиції, передумов, які дозволяють передба-чати ці зміни, заходів, що впливають на пропозиції, а також шляхів їх упровадження в систему управління підприємством. Дослідження пропозицій лікарських засобів оптово-роздрібними фірмами, аптечними закладами (підприєм-ствами) дозволяють обґрунтовувати прийняття рішень щодо співробітництва з окремими постачальниками. Обгрунтоване визначення попиту на лікарські засо-би і аналіз існуючих пропозицій на регіональному або загальнодержавному рівні зумовлює необхідність ство-рення системи накопичення комерційної інформації. Модель державної (регіональної) системи накопи-чення комерційної інформації про лікарські засоби. У зв'язку з тим, що зараз змінився звичний для аптеч-них закладів асортимент лікарських засобів, з'явилась велика кількість невідомих раніше препаратів, насам-перед, імпортованих із-за кордону, і в той же час за-повнення товаропровідної мережі ліками відбувається без урахування потреби в них, гостро постає питання про створення централізованої (державної або регіо-нальної) системи інформаційного забезпечення, особли-во з постачання і реалізації ліків у фармацевтичних товаропровідних структурах. Нами вивчено досвід економічно розвинених країн щодо систем одержання інформації про комерційно-маркетингову діяльність, її обробки та використання одержаних даних для поліпшення лікарського забезпе-чення. На підставі цього і з урахуванням особливостей вітчизняної системи охорони здоров'я нами розроблена модель системи накопичення комерційної інформації про лікарські засоби на ринку України (рис. 1.). Рис. 1. Модель державного (регіонального) центру комерційної інформації про лікарські засоби Її перший блок відтворює процес збирання даних про пропозицію лікарських засобів на ринку України, а дру-гий — про попит. Функціонування запропонованої моделі спрямоване на отримання достовірної інформації: ¦ про повний обсяг імпорту лікарських засобів на ринок України як за державними каналами, так і за недержавними; ¦ про рівень реалізованого попиту на лікарські за-соби в державних і недержавних структурах; ¦ про причини невідповідності між попитом та про-позицією лікарських засобів; ¦ про структуру споживацьких переваг і факто-ри, які формують споживання окремих лікар-ських препаратів. Крім того, система повинна буде забезпечувати про-гнозування тенденцій розвитку ринку, виявлення дис-пропорцій ринку та шляхи їх усунення чи запобігання. Створення банку даних з асортименту лікарських пре-паратів, які реалізуються окремо в державних та не-державних аптечних закладах, також віднесено до функцій моделі. При цьому окремими обліковими гру-пами повинні стати лікарські препарати, які віднесені до списку життєво важливих, а також нові препарати. Для одержання найбільш повної інформації про поставки ліків, як вітчизняних, так і імпортованих на ринок України (перший блок), потік даних повинен об-ліковуватися за двома напрямками. Перший призначе-ний забезпечити передавання інформації про виробни-цтво лікарських засобів у країні безпосередньо від від-ділів збуту фармацевтичних підприємств України до аналітичного центру — відділу обліку поставок лікар-ських засобів. За другим напрямком повинен відбува-тись облік даних про фармацевтичну продукцію, яка надходить на територію України за імпортом. Інформа-цію краще отримувати відразу при увезенні, тобто при розтаможуванні товару, що провозиться через кордон. Масив інформації пропонується поділити на дані про увезення лікарських засобів окремо державними і не-державними структурами. Уся отримана інформація через центральний відділ обліку поставок лікарських засобів повинна надходити до бюро комерційної інфор-мації про лікарські засоби. Якщо в першому блоці передбачається суцільний централізований облік, то для другого, який аналізує по-пит, — таке отримання інформації недоцільно, тому що стане громіздким та дорогим. У цьому випадку перевага повинна бути віддана вибірковому аналізу, що, у свою чергу, передбачає пошук та вибір надійних джерел. Робота щодо вивчення попиту містить чотири комп-лекси завдань: ¦ здійснення регулярних спостережень за форму-ванням, станом, розвитком та задоволенням по-питу на лікарські засоби; ¦ проведення спеціальних заходів щодо вивчення попиту; ¦ виконання прогнозних розроблень та оцінок по-треб; ¦ обґрунтовування закупівель лікарських препара-тів за рахунок коштів державного бюджету. Науково-дослідні інститути та вищі навчальні за-клади, у межах яких здійснюється науково-дослідна робота з вивчення ринку лікарських засобів, повинні стати складовою цієї системи одержання комерційної інформації, виконуючи збір та аналіз даних на різних рівнях системи. Таким чином, розроблена система накопичення ко-мерційної інформації про лікарські засоби дозволить отримувати оптимальну кількість даних про стан та пер-спективи розвитку фармацевтичного ринку України. Окремі організаційні роботи зі створення системи формування інформаційного банку даних про пропози-ції лікарських засобів здійснюються Комітетом з ме-дичної та мікробіологічної промисловості України (Ком-медбіопромом). Список використаної літератури 1. Украина. Законы. О лекарственных средствах: Закон // Голос Украины. -1996. - 7 мая. 2. Азарян Е.М. Международный маркетинг.- Киев: "Студ-центр", 1998.-200с. 3. Голубков Е.П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика.- М.: Изд-во "Финпрес", 1998.-416с. 4. Громовик Е.П. Особливості, проблеми та перспективи вітчизняного фармацевтичного підприємництва // Фар-мац. журн.- 1997.-№4.~С.З-П. 5. Дяченко С. ВІФЦ : інформація на вітчизняному фарма-цевтичному ринку //Ліки України.-1998.-№ 4.-С.32. 6. Каракай І.О. Зарубіжний досвід маркетингу у фармації // Фармац. журн.-1993.-М5.-С.25-27. 7. Каракай І.О., Каракай Ю.В. Деякі аспекти аналізу світо-вого фармацевтичного ринку // Фармац. журн.-1996.-№2.-С.47-53. 8. Кардаш В.Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 1997.-156с. 9. Криков В.И., Прокопишин В.И. Организация и экономика фармации: Учебник.-М.: Медицина, 1991.- 624с. 10. Маркетинг: Учебник / А.Н.Романов, Ю.Ю.Корлюгов, С.А.Красильников и др.; Под ред. А.Н.Романова.-М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996.-560с. 11. Мнушко З.М., Ткаченко О.М., Страшний В.В. Методичні рекомендації по прогнозуванню збуту фармацевтичної про-дукції- X.: УкрФА, 1997.-20с. 12. Створення фармацевтичної маркетингової системи / З.М.Мнушко, В.П. Польщикова, І.А.Шевченко та ін. // Вісник фармації. -1996. -№1-2. - С. 96-101. 13. Тууре Лахті, Каракай І. О. Деякі питання зарубіжного до-свіду управління збутом, оптової і роздрібної торгівлі фар-мацевтичними препаратами // Фармац. журн.-1994.-№2.-С.96-100. 14. Цаиулин А.Н. Рынок, эластичность, цены: Учеб. пособие. Вып. 1,2- СПб.: Изд-во ВАШ при мэрии Санкт-Петер-бурга, 1992/1993.-С. 88-96.
1 2 3 4 5 Категория: Логістика, товарознавство \| Добавил: Aspirant (07.05.2013)
Просмотров: 565 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: