Реферат на тему Сутність, види і рівні нових виробів - Логістика, товарознавство - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему Сутність, види і рівні нових виробів. В умовах частої зміни конкурентного оточення, технологій і відповідно запитів покупців ТВП значної уваги потребують розробка і впровадження нових промислових товарів. У сучасній літературі з поняттям нового товару пов'язано понад 50 визначень. Наведемо деякі з них. Новий товар:* це кінцевий результат творчого пошуку, що суттєво поліпшує розв'язання будь-якої проблеми споживача або вирішує цілком нову проблему;* це новий запропонований ринку продукт, що відрізняється від існуючих товарів аналогічного призначення певною зміною споживчих властивостей;* це виріб, який задовольняє нові потреби споживачів або на якісно вищому рівні існуючі. Новий продукт:* це серійна чи масова продукція, виробництво якої вперше освоєно підприємством за умови, що його розробка та впровадження у виробництво здійснювались відповідно до нормативних документів зі стандартизації;* це модифікований товар (тобто частково змінений існуючий товар) або нововведення, яке споживач вважає значущим. Модифікація — це зміни у продукції, які охоплюють розробку нових моделей, стилів, кольорів, удосконалення товарів і нових торговельних марок. Нововведення — це комплексний процес створення та використання нового практичного засобу (новинки) для нової чи кращого задоволення існуючої потреби. Новинка, новація — нове (оновлене, змінене, новий вид продукції, технології тощо) порівняно з існуючим у цій сфері. Багатозначність поняття "новий товар" відбиває існуюче різноманіття його властивостей і характеристик як нового. Часто визначення або вузьке, однобічне (наприклад, з позицій виробника чи споживача), або абстрактне (як товар, що задовольняє потребу). Наведемо три основних підходи до визначення поняття "новий товар" за певними критеріями:* за критерієм часу — новим є будь-який вперше виготовлений виріб (критерієм новизни є час його освоєння та виробництва);* за критерієм відмінності — новий товар має відрізнятись від аналогів і прототипів (доцільно використовувати принцип створення та/чи задоволення товарами раніше невідомої потреби; відмінності можуть стосуватися сировини, матеріалів, технологій, дизайну тощо);* за сукупністю критеріїв, які характеризують ті чи інші аспекти новизни (на думку американських спеціалістів, існує шість категорій нового товару, які різняться ступенем новизни для виробника та споживача). З погляду підприємства новий продукт є абсолютною новинкою чи модифікацією залежно від цілей або можливостей виробника, оскільки потребує відповідних витрат для впровадження на ринок, припускає різний рівень цін тощо:* новий продукт для світу (новий товар для нового ринку);* нова виробнича лінія (асортимент нового товару для ринку, який вже визначився);* доповнення до існуючих виробничих ліній, тобто до існуючого асортименту (новий продукт доповнює існуючий асортимент) ;* зміни чи вдосконалення існуючого продукту (новий продукт удосконалюється і замінює існуючий);* зміна позицій, тобто репозиціонування (існуючий товар спрямовують на новий ринок або на його сегмент). З погляду споживача новизна продукту визначається тим, як цей продукт сприймається на ринку і як його купують. З огляду на це нову продукцію класифікують за трьома рівнями (тобто за ступенем ознайомлення з нею споживачів): перший рівень — продукція, яка не потребує нового вивчення споживачем, оскільки є модифікацією існуючої і відомої споживачеві; другий рівень — продукція, яка розширює існуючу практику її використання, але не потребує нового вивчення; третій рівень — абсолютно нова продукція, аналогів якої не існує. За характером і функціональним призначенням нововведення класифікують так:* технічні (нові продукти, матеріали, технології, енергія, устаткування) ;* організаційні (нові методи і форми організації всіх видів діяльності, добровільне об'єднання компаній, тобто створення асоціацій, товариств);* економічні (методи господарювання — прогнозування, планування, фінансування, ціноутворення, мотивація і оплата праці);* соціальні (форми активізації людського чинника);* юридичні (закони та нормативні акти). Продукт може мати багато технічних новацій і водночас не мати ринкової новизни, якщо задовольняє ті самі потреби і має таке саме коло споживачів, що й раніше. Отримати нововведення можна різними способами:* купити інформацію про новинку (патент чи ліцензію);* власними зусиллями створити новий товар (відділ досліджень і розробок);* удосконалити конструкцію чи зовнішнє оформлення товару;* розробити новинку спільно з іншими фірмами. Вибір того чи іншого способу залежатиме від того, на якій стадії життєвого циклу перебуває товар. Крім того, необхідно узгодити його життєвий цикл із певним ринком (один і той самий товар на різних ринках може перебувати на різних стадіях життєвого циклу) і врахувати вплив товарів або товарних груп на тривалість життєвого циклу. Передумови створення і освоєння нових товарів виробничого призначення Здатність створювати нові товари відрізняє ефективно діючі підприємства від конкурентів і є ознакою фірм, орієнтованих на маркетинг. Необхідність створення нової продукції для постійного економічного розвитку фірм зумовлена такими факторами:* нова продукція сприяє стабілізації обсягів збуту і витрат протягом року компаніям із сезонним характером виробництва;* нові вироби дають змогу фірмі одержати більший прибуток і контролювати маркетингову програму;* зменшується залежність від одного товару або асортиментної групи;* досягається максимальна ефективність системи реалізації;* з'являється можливість раціонального використання відходів виробництва. Фірма має бути готова до того, що деякі нові продукти не користуватимуться попитом внаслідок конкуренції і несподіваної зміни смаків споживачів. Упровадження нового товару — завжди ризик, тому потрібно враховувати, що ринок може відхилити створений товар, і мати можливість замінити цей виріб на інший і його маркетингову програму. Створенню нового товару має передувати оцінка:* сфери можливого використання, чисельності та складу потенційних покупців;* наявних ресурсів виробництва і збуту;* можливих змін у технологічному забезпеченні випуску нового товару;* господарських ризиків та ймовірності конкуренції нового товару з тими, що вже виробляються підприємством. Крім того, фахівець з маркетингу має оцінити зв'язок нової продукції з товарами, що вже виробляються, щодо рівня технології і методів реалізації. Це дає змогу ефективніше використовувати технологічні, виробничі і збутові можливості. Потрібно також з'ясувати рівень стандартизації товару. Створення стандартного товару (і це справедливо для всіх ринків) забезпечує безперечні переваги:* досягається значне заощадження коштів за рахунок збільшення обсягів виробництва;* спрощується контроль за рухом товарних запасів і організацією технічного обслуговування;* з'являється можливість розробити стандартні програми маркетингу ;* забезпечується швидка окупність інвестицій. Для того щоб з'ясувати, яким має бути новий товар — стандартним (індиферентним до ринку), диференційованим (залежно від ринку) або універсальним (тобто поєднувати дві ознаки), необхідно вивчити природу товару і вимоги ринку до нього. Оптимальним є максимально стандартизований товар з оригінальними елементами, що відбивають специфічні вимоги ринку. Інакше кажучи, слід керуватися принципом: стандартизація — там, де можливо, а різноманітність — там, де необхідно. У міжнародному бізнесі вважається за доцільне випускати не один виріб, а широкий параметричний набір (product line — продуктова лінія). З розширенням асортиментного набору збільшується ймовірність того, що будь-який покупець знайде для себе необхідний товар. Це суттєво зміцнює позиції фірми на ринку і збільшує обсяг продажу. Широкі параметричні ряди дають змогу гнучко реагувати на перехід товару з однієї стадії життєвого циклу на іншу. Водночас індивідуалізація конструкцій і розмірів схожих за призначенням виробів призводить до зменшення серійності виробництва, розпорошення коштів на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Створення засобів праці характеризується різною тривалістю (дод. 6, 7) та складністю виконуваних робіт, яка визначається видом нової техніки, її параметрами, новизною та іншими факторами. На практиці не завжди вдається зменшити значний розрив у часі між процесами створення та освоєння нових типів промислової продукції (як з об’єктивних, так і з суб’єктивних причин), а тому кількість створених зразків істотно перевищує кількість освоєних за один і той самий час. Фактично з 1990 р. спостерігається тенденція до суттєвого зменшення кількості створених і освоєних зразків нових типів промислової продукції, у тому числі і нових типів техніки (дод. 10, 11). Зокрема, з 1990 по 1999 р. кількість створених нових типів промислової продукції зменшилась у 2,2 раза, у тому числі нових типів техніки - у 1,6 раза, а кількість освоєних нових типів промислової продукції - у 3,7 раза, у тому числі нових типів техніки - у 7,5 раза. Мало того, не всі вітчизняні промислові підприємства впроваджують продуктові, технологічні чи організаційні інновації (рис. 7.2, дод. 12), хоча досвід підтверджує, що інноваційна діяльність забезпечує підприємству значні конкурентні переваги. Наприклад, з 1994 по 1999 р. кількість підприємств, що освої-ли виробництво нових видів промислової продукції, зменшилася з 1974 до 1256, тобто в 1,57 раза; тих, які впроваджували нові технологічні процеси, - з 885 до 371, тобто в 2,38 раза. Із січня по вересень 2000 р. інноваційна активність підприємств дещо підвищилась. Зокрема, інновації впроваджували 1102 промислових підприємства, або 11 % загальної їх кількості порівняно з 1090 і 10,7% за дев’ять місяців 1999 р. Найістотніше збільшення питомої ваги інноваційно активних підприємств спостерігалося в авіаційній галузі промисловості - на 14 %, а також в електронній, хімічному та нафтохімічному машинобудуванні -близько 6%. Нову продукцію в цей період освоювали понад 90 % підприємств, що здійснювали інновації. Кількість освоєних нових видів продукції за січень–вересень 2000 р. порівняно з відповідним періодом 1999 р. збільшилась на 11,2 % і становила 9,3 тис. найменувань. Кожне четверте підприємство, що впроваджувало інновації, використовувало нові технологічні процеси. За розглянутий період (із січня по вересень 2000 р.) у промисловості загалом впроваджено 792 нових технологічних процеси порівняно з 760 за де-в’ять місяців 1999 р. Механізацію й автоматизацію виробництва з січня по вересень 2000 р. здійснювало 107 підприємств (або 9,7 %), що впроваджували інновації, порівняно з 99 (9,1 за той самий період 1999 р. Створення і виробництво конкретного зразка нової техніки завжди потребують чіткої узгодженості, орієнтації на задоволення конкретних потреб у сфері експлуатації і розглядаються як система. В основу функціонування системи створення, освоєння та виробництва нової техніки (СОВНТ) покладено відоме положення про те, що частина має суміщуватись з цілим. З аналізу праць вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів (М. Іпатова, А. Розенплентера, Б. Твісса та ін.), які досліджують різні аспекти створення нової техніки, випливає, що в межах системи аналізуються, як правило, види робіт, характерні для процесів систем створення та освоєння нової техніки (СОНТ) або для певного етапу серійного виробництва нововведень. Ці етапи поряд з експлуатацією нової техніки створюють життєвий цикл нового виробу. Процес СОНТ — це сукупність науково-технічних та організаційно-економічних видів і стадій робіт, які розвиваються в часі і є необхідною передумовою початку промислового виробництва нової техніки та її експлуатації. Розглядуваний процес складається з таких послідовно-паралельно виконуваних видів та стадій робіт:* науково-дослідні;* дослідно-конструкторські;* розробка конструкторської документації;* підготовка технологічної документації;* освоєння нових виробів. Процес СОНТ значною мірою передбачає якість і економічні показники виробництва та експлуатації нових виробів. Як свідчить практика, 70~80 % ефекту і витрат на нові вироби формується саме на зазначених стадіях (табл. 7.1). Характерною особливістю процесу СОНТ є забезпечення необхідних умов для створення нових виробів, їх серійного виробництва та сприяння подовженню життєвого циклу нової техніки. Помилки, допущені у процесі СОНТ, як правило, вже неможливо виправити у процесі виробництва та споживання промислових виробів. На стадії освоєння нових виробів налагоджуються та освоюються розроблені технологічні процеси і форми організації виробництва, досягається певний обсяг випуску нової продукції та її певні техніко-економічні параметри (рис. 7.3). Початок стадії освоєння нового товару характеризується великими виробничими витратами на одиницю виробу. Рівень цих вит-рат зумовлюється високою трудо-, матеріало- та верстатомісткістю нової продукції, підвищеним відсотком браку на перших етапах освоєння. У процесі освоєння нових виробів повільно “шліфуються” технологічні процеси, виробництво забезпечується необхідним осна-щенням та спеціальним устаткуванням, водночас освоюються нові операції. Усе це сприяє зниженню витрат на стадії освоєння. З освоєнням серійного виробництва товарів і збільшенням його обсягів дещо стабілізується структура їх собівартості (зменшується питома вага основної і додаткової заробітної плати в загальному обсязі собівартості, проте збільшуються витрати на сировину, матеріали, комплектуючі вироби). Після освоєння виробництва продукції створюється необхідна техніко-економічна та організаційна база для початку серійного виробництва нової техніки (рис. 7.4). Як правило, дослідно-конструкторські роботи щодо нових виробів тривають 2-3 роки, а процес СОНТ — 6-8 років. Етап серійного виробництва нововведень охоплює комплекс робіт, пов'язаних з удосконаленням конструкції виробу, технології, організації та управління виробничим процесом. Етап експлуатації нових виробів у системі СОВНТ [19, с 167-168] передбачає критеріальне оцінювання правильності наукових і технічних рішень, якості виробництва товарів, рівня його організації та управління. Таким чином, СОВНТ має бути багатоконтурною замкненою системою в межах життєвого циклу виробів з активно діючим зворотним зв'язком. Нині експлуатація нової техніки здебільшого входить до функцій споживача. Організаційна система, яка створила новий продукт, не несе реальної відповідальності за експлуатацію (і навіть у межах гарантійного терміну при виконанні вимог експлуатації споживачем), авторський нагляд, забезпечення необхідної кількості запасних частин і деталей, реалізацію в наступних розробках вимог експлуатації. Ринок же вимагає якісного сервісу. Список використаної літератури Ансофф И. Стратегическое управление: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1989. Баззел Р., Кокс Д., Браун Р. Информация и риск в маркетинге: Пер. с англ. — М.: Финстатинформ, 1993. Бобровников Г. Н., Клебанов А. И. Комплексное прогнозирование создания новой техники. — М.: Экономика, 1989. Болт Г. Дж. Практическое руководство по управлению сбытом: Пер. с англ. — М.: Экономика, 1991. Войчак А. В. Маркетинговий менеджмент: Шдруч. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998. Гаркавенко С. С. Маркетинг: Шдруч. для вузів. — К.: Лібра, 1998. Герасимчук В. Г. Маркетинг: теорія і практика: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 1994. Державна система стандартизації. — К.: Держстандарт України, 1994. Долинская М. Г. Маркетинг и конкурентоспособность промышленной продукции. — М.: Изд-во стандартов, 1991. Евдокимов Ф. И., Гавва В. М. Азбука маркетинга: Учеб. пособие. — 3-е изд., перераб. и доп. — Днепропетровск: Сталкер, 1998. Жариков В. Д. Прогнозирование потребности в оборудовании. — М.: Экономика, 1986. Кардаш В. Я. Маркетингова товарна політика: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 1997. Куденко Н. В. Стратегічний маркетинг: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998. Лавров С. М., Злобин С. Ю. Основы маркетинга промышленных объектов. — М.: Внешторгиздат, 1989.
1 2 3 4 5 Категория: Логістика, товарознавство \| Добавил: Aspirant (06.05.2013)
Просмотров: 620 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: