Реферат на тему Загальна характеристика умовиводів - Логіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Загальна характеристика умовиводів. Загальна характеристика умовиводів План Загальна характеристика умовиводів; Поділ умовиводів; Способи побудови безпосередніх умовиводів: перетворення; обернення; протиставлення предикату; Загальна характеристика дедуктивних умовиводів. Категоричний силогізм; Аксіома силогізму та правила категоричного силогізму; Фігури категоричного силогізму; Скорочені та складноскорочені силогізми. Умовиводом називається форма мислення, за допомогою якої з двох або кількох суджень виводиться нове судження, котре містить в собі нове знання. Термін “умовивід” вживається у подвійному значенні. Це і розумовий процес виведення нового знання із суджень, і саме нове судження, як наслідок розумової операції. Поняття і судження входять до складу умовиводу як його елементи. Будь-який умовивід складається із засновків і висновку. Засновки – це судження, із яких виводяться нові знання. Висновок – судження, виведене із засновків. Умовивід – це логічний спосіб здобування нового знання. Об’єктивною підставою умовиводу є зв’язок і взаємозалежність предметів і явищ дійсності. Якщо предмети дійсності не пов’язані між собою, то й судження, що відображають ці предмети, не будуть логічно пов’язані між собою і тому побудувати умовивід не можна. Наприклад, із двох суджень: “Будь-який злочин є діяння суспільно небезпечне”, “усі дерева рослини” – не можна зробити ніякого логічного висновку, тому що ці судження логічно не пов’язані. У будь-якому умовиводі розрізняють три види знань: Вихідне знання, те з якого виводяться нові знання – воно міститься в засновках умовиводу; Висновкові знання – міститься у висновку; Обґрунтовуюче знання – котре пояснює правомірність висновку; Знання бувають безпосередні та опосередковані (висновкові). Безпосередніми називаються знання, здобуті за допомогою безпосереднього сприймання явищ або предметів. Опосередкованими знаннями називаються знання, які ми виводимо з раніше добутих знань. У кримінальному судочинстві пізнання є в основному опосередкованим. Пояснюється це тим, що злочин, предмет судового розслідування, є факт минулого стосовно розслідування і судового розгляду. Для пізнання істини в кримінальній справі існує лише один шлях: установлення фактів – слідів злочину і на їх підставі відновлення злочинної дії в цілому. Вирішальна роль в судовому дослідженні належить умовиводам. Умовиводи бувають різних видів. За кількістю засновків умовиводи поділяються на безпосередні та опосередковані. Безпосереднім називається такий умовивід, у якому висновок робиться із одного засновку. Опосередкованим називається такий умовивід, у якому висновок робиться з двох або більше засновків. За спрямованістю процесу міркування опосередковані умовиводи поділяються на дедуктивні та індуктивні. У дедуктивних умовиводах висновок іде від знання більшого ступеня спільності до знання меншого ступеня спільності. В індуктивних умовиводах висновок іде від знання окремих, одиничних предметів до знання всіх предметів класу. Основними способами побудови безпосередніх умовиводів є перетворення, обернення, протиставлення суджень. Перетворення – це така операція, унаслідок якої вихідне судження перетворюється у судження рівнозначне за змістом, але іншої структури. У процесі перетворення ствердні судження (А та І) перетворюються в заперечні (E та O). Щоб ствердне судження перетворити в заперечне, необхідно внести до нього дві заперечні частки. Одна –перед зв’язкою, друга – перед предикатом. Загальноствердні судження (А) перетворюються у загально заперечні (Е). Усі S є Р Жодне S не є не – Р. Наприклад: “Будь-який злочин є діяння суспільно небезпечне, отже, жоден злочин не є діяння не суспільно небезпечне”. Частковоствердні судження (І) перетворюються у частково заперечні судження (О): Деякі S є Р деякі S не є не – Р. Наприклад: “Деякі злочини є посадовими отже, деякі злочини не є не посадовими”. Заперечні судження (Е та О), що мають структуру “S не є Р”, перетворюються в заперечні судження, що мають структуру “S є не Р”. жодне не є Р Усі S не є Р. Наприклад: “Жодна буржуазна держава не є справді демократичною; отже, будь-яка буржуазна держава є не справді демократичною”. Частковозаперечні судження (О) перетворюються в частково ствердні судження (І): Деякі S не є Р Деякі S є не Р. Перетворене судження категоричніше, думка в ньому виражена визначено й однозначно, тлумачити її інакше просто не можливо. Обернення називається така операція, коли суб’єкт вихідного судження стає предикатом, а предикат – суб’єктом вивідного судження. наприклад: “Будь-який договір є юридичною угодою, отже, деякі юридичні угоди договори”. Схема обернення: S––P отже Р –– S Під час обернення якість судження не змінюється, якщо вихідне судження є ствердним, то й висновок буде ствердним, якщо засновок заперечний, то й висновок буде заперечним. Розрізняють два види обернення: чисте обернення та обернення з обмеженням. Обернення буде чистим, якщо кількість судження під час обернення не змінюється. Наприклад: Деякі студенти – відмінники отже, деякі відмінники – студенти”. Обернення з обмеженням – це таке обернення внаслідок якого змінюється кількість судження. Наприклад: “Усі капіталісти експлуататори, отже, деякі експлуататори капіталісти”. Тут вихідне судження є загальним (“Усі S є Р”), а висновкові частковим – (Деякі Р є S). Загальноствердні судження обертаються подвійно: з обмеженням і без обмеження. Загальноствердні судження, в котрих предикат не розподілений, обертаються з обмеженням. Усі S є Р деякі Р є S. Наприклад: “Будь-які правовідносини є вольовими відносинами; отже, деякі вольові відносини є правовідносинами”. У загально ствердних судженнях – визначеннях і в судженнях з виділяючим суб’єктом предикат (Р) розподілений. Такі судження обертаються без обмеження. Наприклад: “Тільки посадова особа може бути суб’єктом халатності, отже суб’єктом халатності може бути тільки посадова особа”; “Крадіжкою називається таємне викрадення власного майна громадян; отже, таємне викрадення власного майна громадян є крадіжкою”. Загально заперечні судження завжди обертаються без обмеження. Наприклад: “Жодна загарбницька війна не є справедливою; отже, жодна справедлива війна не є загарбницькою”. Жодне S не є Р жодне Р не є S. Неозначені часткові судження, в яких S і Р не розподілені, обертаються за схемою чистого обернення: Деякі S є Р деякі Р є S Наприклад: “Деякі письменники – лауреати; отже, деякі лауреати – письменники”. Означені часковоствердні судження, в котрих S не розподілене, а Р розподілене, обертаються в загальні ствердні судження. Наприклад: “тільки деякі юридичні угоди – договори; отже усі договори – угоди”. Схема: Тільки деякі S є Р Усі Р є S. Розрізняються два види обернення умовних суджень: контрпропозицію і конверсію. Контрпропозиція – це висновок нового судження, в якому заперечується підстава і наслідок вихідного умовного судження, а потім наслідок стає підставою, а підстава – наслідком оберненого судження. Наприклад: “якщо угода не відповідає умовам закону, то вона не дійсна; отже, якщо угода визнана дійсною, то вона відповідає закону”. Якщо А, то В. Отже, якщо не В, то не А. Конверсія умовних суджень полягає в тому, що наслідок вихідного судження робиться основою, а основа – наслідком вивідного судження. Наприклад: ”Якщо межі необхідної оборони не перевищені, то відповідальність не настає; отже, якщо кримінальна відповідальність за заподіяння при необхідній обороні не настає, то межі необхідної оборони не перевищені”. Якщо А, то В. Отже якщо В, то А Протиставленням предикату називається висновок такого нового судження, суб’єктом котрого є поняття, що суперечить предикату вихідного судження, а предикатом – суб’єкт вихідного судження. Наприклад: “Будь-який злочин є діяння суспільно небезпечне; отже, жодне не суспільно небезпечне діяння не є злочином”. S є Р отже, Не Р не є S Загально ствердне судження за допомогою протиставлення предикату перетворюється в судження загально суперечне: Всі S є Р Жодне не Р не є S. Наприклад: “всі вовки – хижі тварини, жодна нехижа тварина не є вовком”. Загальнозаперечне судження перетворюється в частковоствердне: Жодне S не є Р деякі Р є S. Наприклад: “Жоден свідок не може бути суддею” за допомогою протиставлення предикату переходить у судження “Деякі судді не є свідками”. Частковоствердне судження перетворюється під час протиставлення предикату в частковоствердне: Деякі S не є Р деякі не Р є S. Наприклад: “Деякі студенти не є відмінниками, отже деякі не відмінники студенти”. Характеристика дедуктивних умовиводів Дедуктивним (від латинського слова deductio – виведення) називається умовивід, у якому робиться на підставі класу в цілому. Дедукція є логічним засобом конкретного , одиничного на основі знання загального. Механізм дедуктивного умовиводу полягає в поширенні загального положення на окремий випадок, у підведенні часткового випадку під загальне правило. Щоб дійти до дедуктивного висновку, необхідно мати подвійне знання, засновки: засновок, що має загальне положення або правило, під яке підводиться частковий випадок; засновок, у якому йдеться про окремий предмет або частковий випадок, який підводиться під загальне положення. До загальних положень відносяться закони науки, аксіоми, наукові положення, в котрих міститься знання загального. У юридичній практиці – це норми права (статті кодексів, законодавчих актів), положення правових наук, керівні вказівки органів суду, прокуратури . Дедукція дає висновки достовірні. У цьому перевага її над іншими методами умовиводів. Якщо засновки дедуктивного методу частинні і правильно пов’язані, ------то висновок буде неодмінно істинним. Дедуктивні методи з вірогідними засновками широко використовують у судовій практиці під час побудови судових версій. У залежності від того, з яких суджень складається дедуктивний умовивід, розрізняють такі види дедуктивних умовиводів: категоричний силогізм, умовні силогізми, розподільні силогізми. Категоричним силогізмом називається такий дедуктивний умовивід, у якому обидва засновки є категоричними судженнями. Категоричний силогізм складається з трьох суджень: двох засновків і висновку. Поняття, які входять до складу кожного судження, називаються термінами. У категоричному силогізмі виділяють три терміни: менший, більший і середній. Термін, який займає місце суб’єкта у висновку називається меншим, позначається буквою S. Термін, який займає місце предиката у висновку, називається більшим терміном, позначається буквою Р. Більший і менший терміни називаються крайніми термінами. Середнім терміном називається поняття, яке входить до обох засновків і відсутнє у висновку, позначається М. Середній термін (М) виконує роль сполучної ланки між більшим і меншим термінами, що дає змогу із двох суджень вивести третє судження. До кожного засновку категоричного силогізму входять по два терміни: середній і один крайній. У залежності від того, який із крайніх термінів (більший чи менший) вводять до засновку, розрізняють більший і менший засновки. Більшим засновком категоричного силогізму є загальне положення або правило, а меншим – судження про конкретний предмет. Аксіома силогізму – це положення, яке обґрунтовує правомірність висновку із засновків категоричного силогізму. Все, що стверджується (або заперечується) про клас предметів, може стверджувати ( або заперечувати) про кожен предмет даного класу. Ознака ознаки речі є ознака самої речі; те, що суперечить ознаці речі, суперечить самій речі. Для того, щоб із істинних засновків можна було б отримати істинний висновок, необхідно дотримуватись правил силогізму. У кожному силогізмі має бути тільки три терміна – не більше і не менше. Середній термін має бути розподіленим хоча б у одному із засновків. Термін, не розподілений у засновку, не може бути розподілений у висновку. Із двох заперечних засновків не можна зробити ніякого висновку. Якщо один засновок суперечний, то й висновок має бути суперечним. Із двох часткових засновків не можна зробити ніякого висновку. Якщо один із засновків частковий, то й висновок має бути частковим. Категоричний силогізм має різні види, котрі називаються фігурами силогізму, котрі відрізняються одна від одної розташуванням середнього терміна в засновках. У першій фігурі середній термін займає місце суб’єкта у більшому засновку і предиката – в меншому. Схема першої фігури: Перша фігура силогізму має такі особливі правила: Більший засновок має бути судженням загальним; Менший засновок – судженням ствердним. Модуси: ААА, АІІ, ЕАЕ, ЕІО. Перша фігура силогізму – найтиповіша. Класична форма дедуктивного умовиводу. За першою фігурою відбувається юридична оцінка правових явищ і фактів. Більшим засновком, що має загальне положення, служить норма права, стаття кодексу. Меншим –судження про конкретний випадок. Висновок є вивід про це конкретне на основі загального положення. Будь-який обвинувальний вирок, як застосування норми права до конкретного випадку є умовиводом першої фігури. Щоб підвести частковий випадок під загальне правило, необхідно глибоко і всебічно дослідити цей випадок, дати плавильну оцінку. Друга фігура силогізму У другій фігурі середній термін займає місце предиката в обох засновках. Схема: Вона має такі правила: Більший засновок має бути судженням загальним; Один із засновків – судження заперечне. Сутність другої фігури силогізму полягає в запереченні належності якого-небудь предмета або явища до то чи іншого класу предметів. Модуси: ЕАЕ, АЕЕ, ЕІО, АОО. У судовій практиці друга фігура є логічною формою обґрунтування складу злочину в тому чи іншому конкретному випадку, доказом неправильності кваліфікації скоєного. Третя фігура силогізму У третій фігурі середній термін займає місце суб’єкта в обох засновках. Вона має таке правило: менший засновок має бути ствердним. Висновок у третій фігурі завжди частковий. Модуси: ААІ, ЕАО, ІАІ, ОАО, АІІ, ЕІО. Третє фігура силогізму у практиці мислення трапляється рідше, ніж перша і друга. Вона приймається для спростування загальних положень. Четверта фігура силогізму У четвертій фігурі середній термін займає місце предиката у більшому засновку і суб’єкта в меншому. У четвертій фігурі діють такі правила: Якщо більший засновок ствердний, то менший має бути загальний; Якщо один із засновків заперечний, то більший засновок буде загальним. Модуси: ААІ, АЕЕ, ІАІ, ЕАО, ЕІО. Перші три фігури були відкриті і описані Аристотелем. Четверта фігура виділена через 500 років Кл.Галеном. У практиці мислення нею користуються досить рідко. Силогізм, у котрому пропущений один із засновків чи висновків, називається скороченим силогізмом, або ентинемою. “Ентинема” – слово грецьке, в перекладі на українську означає “в умі”, “в думках”. За способом утворення розрізняють три види ентинем: ентинема з випущеним більшим засновком; ентинема з випущеним меншим засновком; ентинема з випущеним висновком. Наприклад: “Ми громадяни України, отже, ми повинні знати українську мову”. Тут пропущений більший засновок. “Згідно із законом громадяни України повинні знати українську мову”. Складним силогізмом або полісилогізмом називається умовивід, який складається з одного або двох силогізмів. Полісилогізм – це ланцюг силогізмів. Висновок попереднього силогізму стає засновком наступного силогізму. Існує два види полі силогізмів: прогресивні і регресивні. Прогресивними силогізмами є такі полісилогізми, у котрих висновок попереднього силогізму є більшим засновком наступного. Регресивними називаються такі полісилогізми, у котрих висновок попереднього силогізму є меншим засновком наступного. У практиці мислення рідко зустрічаються повні полісилогізми. Полісилогізм, в котрому пропущені деякі засновки, називається соритом. Сорит – грецьке слово, в перекладі означає “купа” (засновків). Є два види соритів: гокленіївський та аристотелівський. Гокленіївський сорит здобувають із прогресивного полісилогізму, випускаючи в ньому проміжні висновки (більші засновки). Аристотелівський – скорочена форма регресивного полі силогізму, в котрому випущені всі менші засновки. Сорит є нерідко формою міркування під час юридичної кваліфікації заподіяного. До складноскорочених умовиводів відноситься і епіхейрема. Це такий складноскорочений силогізм, у котрому засновками є ентинеми. Література В.Є. Жеребкін, Логіка, Харків – Київ “Основа” – “Знання”, 1998.
1 2 3 4 5 Категория: Логіка \| Добавил: Aspirant (22.07.2013)
Просмотров: 526 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: