Реферат на тему Поняття про ідеальне - Логіка - Реферати - Каталог статей

Реферат на тему: Поняття про ідеальне. Поняття про ідеальне Ідеал (від грецького “ідеа” – ідеал, первообраз) – уявлення про найвищу досконалість, яка, як взірець визначає спосіб і характер розвитку людини або соціальної групи. Формування природи відносно ідеалу являє собою специфічну форму життєдіяльності, так як визначає специфічне створення образу мети діяльності до її фактичного здійснення. Вихідною засадою формування ідеалу є усвідомлення суб’єктом діяльності своїх потреб та недовершеності наявної дійсності і відповідно необхідності її реального перетворення. Ідеал – це певна єдність об’єктивного і суб’єктивного. Об’єктивність ідеалу полягає в тому, що він виникає як об’єктивна необхідність у розвитку суспільства, вказуючи на його реальний стан та об’єктивні тенденції подальшого поступу. Суб’єктивність ідеалу пов’язана з тим, що він є суб’єктивним за своєю формою. У залежності від сфер людської життєдіяльності формуються суспільні, політичні, етичні, наукові ідеали, утворюючи своєрідний світоглядний та регулятивний стрижень цілеспрямованої діяльності людини. В різних типах культури формуються різні ідеали, які залежать не лише від типу культури, а й від рівня її розвитку. Проблема ідеалу була ґрунтовно розроблена в німецькій класичній філософії. У випадку схильності філософів вважати об’єктивно існуючими ідеї чи дух поза свідомістю йдеться про об’єктивний ідеалізм, найголовнішими представниками якого вважають Платона, Шеллінга та ін. У випадку акцентування на первинності людської свідомості йдеться про суб’єктивний ідеалізм, до видатних представників якого належать Г’юм, Берклі, Мальбранш, Фіхте та ін. Ідеалісти намагаються визначити справжню первинну реальність і вказати межі застосування людського розуму, який вони схильні сприймати як духовну силу, що формується протягом усієї людської історії. Досить типовим, хоча і не обов’язковим для ідеалістів є обґрунтування онтологічного існування Бога, згідно з яким розуміння Бога як найбільш досконалої істоти обов’язково означає її реальне існування, оскільки не існування означало б визнання певної нестачі досконалості. До найвідоміших різновидів ідеалізму належить трансцендентальний або критичний ідеалізм Канта, згідно з яким людський розум може зрозуміти досвід лише за допомогою специфічних загальних форм мислення, що мають апріорне походження. Згідно Канту, явища, що не мають мети, яка могла би бути представлена образно, не можуть мати ідеалу. Єдиною істотою, яка діє на “внутрішній межі”, являється людина як представник роду. В тварині внутрішня мета здійснюється несвідомо і тому не приймає форму ідеалу як певного образу мети. Згідно Канту, ідеал людського роду характеризується певним і абсолютним знищенням всіх протиріч між особою і суспільством. Таким чином, здійснення ідеалу співпадало б з кінцем історії. В силу цього – ідеал, по Канту, принципово недосяжний і являє собою тільки ідею регулятивного порядку. Він вказує скоріше всього напрям на мету, ніж задає образ самої цілі. Тільки в мистецтві ідеал може і повинен бути представлений в виді образу в формі прекрасного. Ідеал науки (“чистого розуму”) задається у виді принципу “заборона протиріч”, моральний ідеал (“практичний розум”) – у формі категоричного імперативу. Теми ідеал і прекрасне стали синонімами, і життя ідеалу допускається тільки в мистецтві. Абсолютний ідеал Гегеля є однією з найбільш досконалих і розвинутих ідеалістичних систем в історії філософії. Г. Гегель, гостро зрозумівши безсилля Кантівської уяви про ідеал, розвінчав його як абстракцію, що виражає на ділі один з моментів дійсності “духу”. Ідеал у Гегеля стає моментом дійсності, образом людського духу, що вічно розвивається перед свої протиріччя, що долає свої власні народження, свої відчужені стани, а не зовнішню ворожу йому дійсність. Ідеал науки може і повинен бути поданий в виді системи логіки, а ідеал практичного розуму – у вигляді образу розумно центрального господарства, а не у вигляді формальних і принципово нездійсненних імперативних вимог, звернених до індивіду. Ідеал, як такий, завжди конкретний і поступово реалізується в історії. Мета досягнута, ступінь розвитку постає з цієї точки зору як частково реалізований ідеал. У вигляді ідеалу завжди оформляється образ конкретної мети діяльності “роду”, тобто людства, на даній степені його інтелектуального і морального розвитку. Оскільки ідеал визначається Гегелем в дусі традицій німецької класичної філософії як наглядний образ мети, подальша розробка проблеми ідеалу переходить в нього в естетику, в систему визначень “прекрасного”. Гегель вважав буржуазний (ідеалізований ним) розвиток культури завершенням соціальної історії людей. Теоретично увіковічуючи капіталістичний поділ праці, Гегель вважає романтичною мрією тобто реакційним ідеалом, ідею усестороннього і цілісного розвитку індивіду. Але без цього ідея “прекрасної індивідуальності” стає немислимою навіть теоретично. Тому і “прекрасне” (а тим самим і ідеал) виявляється у Гегеля скоріше образом минулого людської культури, ніж образом її майбутнього. Вплив абсолютного ідеалізму Гегеля позначився у ХІХ ст. На французькій (Бозанкет), англійській (Бредні), американській (Ройс) філософії. Розвиток трансцендентального і абсолютного ідеалізму другої половини ХІХ ст. Вплинув і на українських філософів (Новицький, Гогоцький, Лімицький, Юркевич). Марксизм-ленінізм піддав критиці ідеї Гегеля, переробив їх відносно ідеалу його складу і ролі в житті суспільства і можливостей його конкретної реалізації. К. Маркс і Ф. Енгельс головну увагу звернули на дослідження реальних умов життя основних класів буржуазного суспільства на аналіз тих реальних потреб, які закликають ці класи до дії і переломлюються в їх свідомості в формі ідеалу. Ідеальне було вперше зрозуміле з точки зору відображення протиріч соціальної дійсності в головах людей, що знаходяться в тисках цих протиріч. Тому в вигляді ідеалу ці люди і створюють для себе образ тієї дійсності, в рамках якого пригнічуючі їх протиріччя являються переможними і дійсність відображення очищеного від цих протиріч, вільною від них. Але це не значить, що майбутнє у вигляді ідеалу треба уявляти без проблем і протиріч. В ідеалі прекрасно вирішуються наявні конкретно-історичні по суті і по походженню проблеми і тому ідеал виступає як активна організуюча свідомість людей сила, що об’єднує їх навколо вирішення певних конкретних історично назрілих задач. Література: К. Маркс і Ф. Енгельс “Німецька ідеологія”. Тв., 2 вид., т. 3 К. Маркс “Критика Готської програми”. Тв., 2 вид., т19 Гегель В. Ф. “Наука логіки”. т. 1–2, Зібрання творів, т. 5–6 Велика Радянська енциклопедія Ульєнков Е. В. “Про ідоли і ідеали”, М.: 1968р.
1 2 3 4 5 Категория: Логіка \| Добавил: Aspirant (22.07.2013)
Просмотров: 807 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: