РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Життя та творчість Ганса-Крістіана Андерсена - Література - Реферати - Каталог статей

«Життя та творчість Ганса-Крістіана Андерсена» Життєвий ш л ях Ганса-Крістіана Андерсена (1805-1875) Всесвітньовідомий датський письменник , славетний казкар Ганс-Крістіан Анде р сен народився 2 квітня 1805 р . в невеликому місті Оденсе . Він був єдиною дитиною в сім 'ї бідного шевця . Батько його був грамотною л ю диною , любив книги і заохотив до читання й сина . Хоч дитячі роки майбутнього письменника пройшли в бідності і тісн о ті , та хлопчик не відчував себе знедоленим : батьки його дуже любили . Всі , хто знав малого Андерсена , були до нього уваж ними , багато знайомих хвалили і дивувалися з його здібностей , віщ у вали йому блискуче майбутнє . Справді , Андерсен був дуже обдарованою і незвичайною дитиною . Тихий , соро м ливий , він не грався з дітьми в шумні ігри , як інші хлопчики , а багато читав , мріяв , з ахо п лювався театром , складав п 'єси і ставив їх у своєму ляльковому театрі , сам майстрував л я льки і шив для них театральні костюми . Гарно співав , декламував , і тому його часто з а прошували до себе заможні жителі Оденсе , для яких він був лише забавкою , бо ніх то по-справжньому не допомагав хлопчикові . Він учився в школі "для бідних ", де вчили дітей лише сяк-так читати , писати і трохи рахувати . Вчити Г . -К . Андерсена в гімназії батьки не мали змоги , а стати ремісником він не хотів . Коли йому минуло ч о тирнадцять років , він твердо вирішив поїхати В Копенгаген , хоч і сам ще не знав , ким він хоче стати і що роб и тиме в столиці . Опинившись у 1819 р . у великому незнайомому місті без будь-яких засобів до і с нування , без освіти , не знаючи ні єдиної душі , Андерсен пережив тяжкі часи . Він сміливо звертався до незнайомих йому діячів мистецтва - композиторів , артистів , письменників , просив їх перевірити його здібності і прийняти на роботу . Хоч і придбав він собі у цей час немало знайомих серед датських артистів і літераторів, проте два роки життя в Копенгаг е ні були для нього періодом голодування , моральних страждань і невдач . Пробував учит и ся в хорі , та пропав голос . Працював у театрі , виконуючи непомітні ролі , але не мав усп і ху . Андерсен тоді багато читав , вивчав латинь , та вс е ж йому бракувало систематичної освіти . Нарешті , один із його знайомих , директор столичного театру Коллін , не обмежився лише добрими порадами , як всі інші друзі Андерсена , а допоміг йому поступити на н а вчання у гімназію в місті Сля-гельзе і виклопотав для нього стипендію . Так шістнадцят и річний юнак Г . -К . Андерсен став учнем 2 класу і змушений був учитися з малюками . Гімназичні роки (1822-1826) були в житті Андерсена дуже тяжкими . Він був нап о легливим , старанним , учився добре . У вільні від навчання хв и лин и писав вірші . Директор гімназії хоч і був задоволений успіхами Анде р сена , проте не тільки не хвалив його , але й ставився деспотично , глузливо і забороняв юнакові писати вірші . Становище молодого поета було нестер п ним . Друзі Андерсена , довідавшись про йог о страждання , допомагають йому переїхати до Копенгагена . Тут , підготувавшись приватним способом , Андерсен склав успішно екз а мени і в 1828 р . став студентом Копенгагенського ун і верситету . Знову роки напруженої праці : сумлінне вивчення наук і поетична творчі сть . Тепер Андерсен знав , що його покл и кання - художня література . У студентські роки він виступив у датській літературі як поет , драматург , автор нарисів . Вийшла в світ перша збірка його поезій (1830), з успіхом про й шла вистава першої п 'єси . Андерсен баг ато подорожує . Об 'їздив свою батьківщину , побував за кордоном : в Італії , Німеччині , Англії , Франції та інших країнах . У Римі він зібрав матеріал для свого першого роману -"Імпровізатор " (1835). У чужих країнах він теж знайомився з таланов и тими людьми . До нь ого ставилися прихильно , він придбав собі багато добрих друзів серед діячів культури різних країн . Андерсен стає близьким другом Ч . Діккенса , познайомився з бр а тами Грімм , з Г . Гейне , В . Гюго , О . Бальзаком , Дюма (батьком і сином ), Ф . Лістом та ін . Талант Андерсена визнавали в багатьох країнах , тільки в Данії критики або замо в чували його , або писали про нього насмішливо , з презирством , не визнавали його "своїм ". Це дуже пригнічувало письменника . Коли ж слава Андерсена стала світовою , критики змушені були ви знати його і припинити глузування . В період розквіту творчих сил і здібностей Андерсен почав писати ка з ки . У 1835 р . було надруковано дві збірки перших його казок , і вони прине с ли йому нечувану славу . їх було перекладено на багато мов світу . З цього часу протягом сорока років Андерсен створив немало казок , які з захо п ленням були сприйняті не тільки дітьми , а й дорослими . Славетний казкар вважав себе щасливою людиною . Свою автобіографію , яку писав до в го - з 1846 по 1869 р . - і назвав "Казка мого життя ", по чинає такими словами : "Моє життя – прекрасна , розкішна казка . Якби тоді , коли я вступив у світ маленьким , бідним , самотнім хлопчиком , до мене з 'яв и лась всемогутня чарівниця і сказала : "Обери собі мету і напрямок , а я буду тебе направл я ти і захищати ! " - мо я доля не могла б бути щасливішою , розумнішою і кращою ". Нечувана популярність , загальна пошана письменникові , пишні свята на його честь , матеріальна забезпеченість , численні друзі , подорожі , а голо в не - змога займатися улюбленою справою , літературною тво рчістю , - все це давало Андерсену відчуття щастя , хоч він і багато страждав раніше , довгий час терпів приниження , образи , зневагу . З ним сталося те саме , що й з героєм його казки "Гидке каченя ". Колись гнане й зневажене усім світом , гидке к а ченя , вирісши , стало чудовим лебедем , краса якого всіх вражала . Лебідь став щасливим і забув про свої страждання в минулому . Помер письменник 4 серпня 1875 р . Творчість Ганса-Крістіана Андерсена Г . -К . Андерсен - автор відомих у свій час п 'єс , ліричних віршів , романі в і нарисів про подорожі , але в світову літературу він увійшов як талановитий автор казок . Дивна особливість їх полягає насамперед у тому , що "в кожній дитячій казці є друга , яку у по в ній мірі можуть зрозуміти тільки дорослі ". Андерсен знав це , і тому назв у першої збірки "Казки , розказані дітям " він змінив у 1843 р . на "Нові казки ". Коли письменникові за кіл ь ка місяців до смерті показали проект пам 'ятника , де його було зображено серед дітей , А н дерсен не ствердив його , сказавши , що свої казки він адресує дор ослим у т а кій же мірі , як і дітям . Проект було перероблено . Казки Андерсена критика зустріла без особливого ентузіазму . Дехто шкодував , що письменник вдався до таких "дрібниць ", відступив від серйозної літератури . Тупість і о б меженість дворянських критикі в у тогочасній Д а нії , їх вороже ставлення до письменника з народу не дали їм змоги побачити , що Андерсен вийшов на новий шлях творчості , що св о їми казками він вніс у літературу свіжий оригінальний струмінь . А казки Г . -К . Андерсена справляли надзвичайно в елике враження на читачів – д і тей і дорослих . На думку М . Добро-любова , вони написані з в и значним талантом . "У них є одна прекрасна особливість , якої бракує іншим дитячим книжкам : реальні уявлення на д звичайно поетично набирають у них фантастичного характер у , не лякаючи , проте , дитячої уяви різними буками і всякими темними силами . Андерсен , звичайно , оживлює і змушує діяти звичайні , неживі предмети . То у нього свинцевий солдатик скаржиться на свою с а мотність , то квіти починають веселі танці , то льон пережива є різні відчуття , перетворю ю чись у нитки , полотно , у білизну , папір . Дуже в небагатьох оповіданнях появляються на д природні , вищі сили , і ці оповідання становлять безсумнівно найслабішу частину всієї книжки . Та зате є пречудові оповіда н ня , в яких фантастичн ого майже зовсім немає . Такі , наприклад , нове вбрання одного герцога , дівчинка з сірниками , принцеса на горошині ... Оповідання ці забавні або зворушливі ; вони можуть добре вплинути на розум і серце д і тей , і між тим у них немає ні найменшого резонерства ... В тому-то й видно майст е рність і талант розповідача : його оповіданням не треба повчального хвост и ка ; вони наводять дітей на роздуми , і оповідання застосовується самими д і тьми , вільно і природно ... ". У 1864 р . в журналі "Современник " була вміщена рецензія на повну збірку казок Андерсена . В ній були відзначені такі достоїнства казок , як стриманість фантазії письме н ника , дотепність і непідроблена наївність , серйозність думки , втіленої в простодушну ф о рму , а тому вони цікаві для всіх читачів , незалежно від їх віку . К.Г . Паустовський , згадуючи про своє перше знайомство з казками Андерсена , р о зповідає , як він зачитався казкою про стійкого олов 'яного солдатика і принадну танцюри с тку , а потім про снігову королеву . "Дивна і , як мені здалося , запашна , неначе подих квітів , людська доброта сходила зі сторінок цієї книги ... ". Далі Паустовський пише , як йому п о щастило , що "напередодні важкого й великого двадцятого століття ... зустрівся милий д и вак і поет Андерсен і навчив ... світлої віри в перемогу сонця над темрявою і доброго лю д ського серця над злом ". У казках відбився світогляд Андерсена , його ставлення до людей , до життя . Він любив людей , добре знав життя народу , його страждання і радо с ті . З повагою і співчуттям розповідає він у своїх казках про життя бідняків , скр омних трудівників , про їх дітей і п о казує водночас моральну вищість простих людей над багатіями і аристократами . З ірон і єю , насмішкою змальовує він пихатих і дурних дворян , тупих , обмежених королів і при д ворних , нен а ситних купців , багатіїв . Це зближує казк и Андерсена з фольклором , з яким він був добре обізнаний ще з дитинства . Творчість Андерсена справедливо вважають вершиною демократичних і реаліст и чних тенденцій у датській літературі XIX ст ., саме в казках найяскравіше виявляється д е мократизм поета , наро дність його творчості . Андерсен не був революціонером , проте у своїх творах він розкриває гострі суп е речності в буржуазному суспільстві того часу , засуджує його п о роки . Його казки пройняті гуманістичними почуттями , оптимізмом , вірою в краще майбутнє людст ва ; у них пис ь менник стверджує рівні права усіх л ю дей на щасливе життя . Однією з найбільш популярних казок Андерсена є казка "Нове вбрання короля " (1835). У цій казці письменник гостро , дотепно висміює правителів , державних діячів , яким приписують високі моральні якості , почуття людської гідності , а насправді вони д у ховно убогі . Вислів : "А король голий " - став крилатою фразою , якою народ викриває уб о гість думки людини , її фальшиву репутацію . У казці висміяно підлабузництво , лицемірство , боязнь підлеглих с казати у вічі пр а вду високопоставленим особам , тобто пороки , властиві класовому суспільству . Нікчемн о сті , убогості правителів , лицемірству придворних протиставляються правдивість і сміл и вість народу . Казка чітко побудована , сюжет її динамічний . Починаєтьс я вона з яскравої хара к теристики короля , і нею письменник вмотивовує зав 'язку - появу пройдисвітів та їх намір обдурити короля і всіх його підлеглих . Дія розвивається швидко . У кожному епізоді роз к риваються характери дійових осіб . Уміло вдають , нібито вони старанно працюють , хитрі й зухвалі пройдисвіти : вони сидять за порожніми верстатами і тчуть без пряжі , спалюють багато свічок , щоб всі думали , наче вони і вночі працюють ; великими ножицями р і жуть повітря , ніби кроять тканину , шиють голками без ниток , щоб ніхто не побачив , що нитки не витрачаються . Король і придворні теж удають , ніби вони захоплені красою тканини , якої не б а чать . За допомогою внутрішніх монологів письменник показує різкий контраст між ст а ном персонажів , їх думками та переживаннями і тим , щ о вони говорять . Розгублені і н е приємно вражені , що не бачать нового вбрання , вони старанно приховують від інших свої справжні почуття й роздуми і вишуканими словами вихваляють тканину , її візерунки , ф а рби , удавано захоплюються її красою . Цим прийомом Анде рсен влучно викриває лицемі р ство придворних і обмеженість короля . Ось до "майстрів " з цілим почтом з 'явився король , щоб подивитися на матерію . Всі роблять вигляд , ніби милуються ч у довою тканиною . Це ж саме робить і король , щоб приховати від інших , що він н е достойний займати таку високу посаду : - Що таке ? - подумав король . - Я нічого не бачу ! Це жахливо ! Невже я дурний ? Н е вже нездатний бути королем ? Це найстрашніше , що могло трап и тись зі мною . - О , дуже гарно , - сказав він , - це варто моєї найвищої похвал и ! Він задоволено к и вав головою і розглядав порожні верстати ... Дія досягає свого найвищого розвитку у сцені святкового параду , коли король змушений був вийти на вулицю столиці і у "новому вбранні ", щоб показатися народу . К о нтраст між урочистістю церемоні ї і виглядом голого к о роля під розкішним балдахіном - прийом , за допомогою якого письменник створює комічний ефект , викриває й засуджує короля і придворних , їх нікч е мність і глупство . Казка закінчується правдиво і мудро : істину - король голий - сказала не винна д и тина , яка ще не навчилася лицемірити . Настає розв 'язка : хоч король і зрозумів свою пом и лку , але продовжує поводитись так , нібито нічого й не сталося : - Та він же зовсім голий ! - закричав нарешті весь народ . Королю раптом стало н і яково . Йому й самом у здавалося , що народ каже правду , але він подумав : "Все ж таки я мушу витримати всю процесію ". І він виступав і далі ще величніше , а камергери йшли і удавали , що несуть шлейф , якого насправді зовсім не було . В інших казках Андерсен також гостро картає і засуджує пороки верхівки тогоча с ного суспільства . У казці "Соловей " (1843) висміяно неуцтво , тупість придворних імпер а тора , відрив їх від життя народу , невміння збагнути справжнє мистецтво , відрізнити його від фальшивого , підробленого . Ці тупі й обмежені придворні віддали перевагу механічній іграшці , штучному солов 'єві , бо хоч він і співав лише одну мелодію , його можна було з а вести коли з а вгодно , він міг співати , не стомлюючись , по тридцять разів одне і те ж . Вони знехтували живого солов 'я , його чарівну пі сню і вигнали його з володінь і м ператора . Так само принцеса із казки "Свинопас " відмовилася прийняти від пр и нца в дарунок живого солов 'я і прекрасну троянду , бо вони були не штучні , а справжні . їй більше спод о балися такі нікчемні іграшки , як , наприклад , м узична торохтушка , що награвала популя р ні польки й вальси , і чарівний горщик , який відкривав принцесі тайну , у кого що варит ь ся на обід . У казці "Принцеса на горошині " (1835) Андерсен висміяв аж занадто тендітну , зманіжену принцесу , яка відчула горошину , покладену на її ліжко під двадцять перин і матраців . За цю надмірну чутливість її було визнано в аристократичному світі справ ж ньою принцесою . У багатьох казках Андерсена висміяно обивателів , обмежених , тупих , чванливих , хоч цими рисами письменник часто на діляє не людей , а тварин або неживі предмети . Т а кими обивателями , чванливими і нерозумними , є , наприклад , кіт і курка у казці "Гидке каченя " (1843). Вони , як і качки , знев а жають бідне каченя тільки за те , що воно не таке , як усі інші качки й качен я та . Кіт був паном у хаті , а курка почувала себе господинею , і вони завжди казали : "Ми і світ ", тому що вважали себе половиною світу і до того ж кр а щою . Їм не під силу збагнути трагедію "гидкого каченяти ", зрозуміти його прагнення , його бажання стати кращим , жити у злагоді з усіма , чинити лише добро всім , хто його оточує . Вони просто вважають його божевільним . Тобі нічого робити , тому і лізуть у голову такі дурниці ; неси яйця або воркочи , - і все минеться ! - казала йому самовпевнено курка . Зовсім інший тон у каз ках Андерсена , коли він розповідає про хороших людей , благородних , добрих і правдивих , про героїв , стійких у біді і мужніх , здатних бути сам о відданими , вірними в дружбі . Маленька дівчинка Герда мандрує по світу , зносить муки , долає великі труднощі , щоб ді знатись , куди зник її друг - хлопчик Кай . Зрештою вона ді з нається , що Кая забрала у своє крижане царство Снігова королева . Тільки в е лика любов дівчинки , її самовідданість і гарячі сльози допомогли знайти хлопчика - розтопити лід у його серці і повернути йо му життя ("Снігова к о ролева " - 1844). Крихітна дівчина Дюймовочка і ластівка допомагають одне одному в біді , рятують у важку хвилину життя ("Дюймовочка "). Тварини і рослини , олюднені письменником , по-людському добрі , співчувають ч у жому горю , полегшують с траждання інших . Так , горошина ("П 'ятеро з одного стручка ") не просто проростає , зел е ніє і цвіте на підвіконні у бідної вдови-робітниці . Вона нагадує її хворій дочці весну , поле , зелень і н а дає їй сил перебороти хворобу . Горошинка жила не марно - вона при несла радість людині . Непомітна польова квітка ромашка ("Ромашка "), опинившись у клітці з жайворо н ком , намагається полегшити страждання пташки , яку мучить спрага (діти спіймали жа й воронка і , посадивши його в клітку , забули поставити в о ду ). У творах Андер сена поряд із фантастичними картинами й образами змальовано і картини реального життя , відображено національні риси датс ь кого народу , природу Данії . У таких казках діють живі люди : жителі міста і села , ремісники , чиновники , студенти , м о ряки , робітники , юна ки й дівчата , старі й діти . Зображено чудові букові ліси , поля й сади , синє море . З яскравими подробицями відтворено побут , працю , мистецтво датського н а роду . Відображено і деякі риси минулого - старовинна архітектура міст , середньовічні ц е хові традиції ре місників тощо . Андерсен з любов 'ю пише про минуле і сучасне , не віддаючи переваги ні тому , ні другому . Так , у казці "Старий дім " письменник розповідає про з у стріч двох поколінь , і ця зустріч - дружня , доброзичлива . Старий дім своє в і джив , його руйнують і будують новий , просторий і світлий . Але про старий дім залишаються у всіх теплі спогади ; в ньому теж жили люди , у них були свої радості і турботи , їх життя не минуло безслідно . Андерсен плідно використав кращі традиції народної творчості . Він створив ряд казок за сюжетами і мотивами народних творів - "Нове вбрання короля ", "Дикі лебеді ", "Що не зробить старий - все гаразд ", "Великий Клаус і маленький Клаус " та ін . Проте більшість казок письменника - це цілком оригінальні твори . В о ни вражають читача дивови жним умінням поета оживляти речі , тварин і рослини , робити їх такими схожими на людей , створювати неперевершені обр а зи ("Ялинка ", "Льон ", "Гидке каченя ", "П 'ятеро з одного стручка ", "Стійкий олов 'яний солдатик " та ін ). Багата фантазія , поети ч ність , яскраві сть мови п е рсонажів , тонкий гумор , мальовничі картини природи - все це знаходимо в казках Андерсена , то веселих , то зворушливих , завжди зігрітих теплотою й о го почуттів . Майже в кожній казці незримо присутній казкар ; ми ніби чуємо його голос , спри й маємо йо го оцінку подій чи осіб - іноді схвальну , а інколи ірон і чну , насмішливу . Здається , що автор казок десь тут поруч із читачем і разом з ним то радіє , то дивується , а , буває , й сумує . Андерсен брав дуже близько до серця почуття і переживання своїх вигаданих г ер о їв , навіть коли вони й н е живі предмети . У багатьох казках він безпосередньо звертається до читачів , і від цього ще сильнішим стає відчуття близькості письменника до тих , кому він адресував свої твори . Він то запрошує вислухати казку , то робить іронічні зауваження з приводу дій персонажів . Наведемо кілька прикладів . Коли у солдата не стало грошей ("Кресало "), то "ніхто з друзів тепер його не відв і дував - надто вже високо було підніматися до нього ". Коли ж він за допомогою чарівного кресала дістав гроші і став носити багатий одяг , "всі друзі відразу його пізнали і полюб и ли знову ". Казку "Снігова королева " письменник починає словами : "Отже , починаймо ! Коли ми дійдемо до кінця цієї історії , - ми знатимемо більше , ніж з а раз ". "От тільки послухай ! - звертає ться автор до читача в казці "Ромашка ". - За містком , коло шляху , стояла дача . Ти її , напевне , колись сам бачив ! " Іноді в кінці казки , ніби між іншим , поет вставляє своє зауваження . Так , у казці "Циганська голка ", коли героїня її , голка , після всіх пригод лежала спокійно на бруку , п и сьменник каже : "Ну , і нехай собі лежить ". У казці "Льон " письменник розповідає про численні перетворення льону , який п о чуває себе завжди щасливим , бо з нього люди роблять щось кор и сне і потрібне для себе . Він радіє і щиро віри ть у те , що його пісня ніколи не скінчиться , навіть тоді , коли папір , зроблений з нього , діти спалили на во г нищі . Попіл , що залишився від колишнього льону , ніби співає , а діти , що бе з турботно бавляться біля вогнища , не почули жодного слова з цієї пісні . Ко ли б і почули - не зрозуміли б його . І поет зауважує : "Та й не треба ! Не все ж о д разу знати дітям ! " Іноді Андерсен ділиться з читачами своїми роздумами з приводу якоїсь події . Ро з повідаючи про смерть жайворонка у клітці ("Ромашка "), Андерсен пише : Її пиш но поховали , бідну пташку . Поки вона жила й співала , про неї забували - залишили її умирати в клітці від спр а ги , - а тепер влаштували їй пишний похорон і проливали над її могилкою гіркі сльози . Казки Андерсена вже давно перекладені на українську мову . У Києві вперше в и йшла книжка під назвою "Казки Андерсена " у 1873 р . Цей переклад зроблено М . Старич е нком (М.П . Старицьким ). До казок додано біографію письменника і 11 малюнків , у зб і рці вміщено 24 казки . Того ж року всі ці казки були видані нарізно . У 1906 р . в Києві (видання Б.Д . Грінченка ) вийшли казки Андерсена в перекладі Марії Загірньої (дружина Б . Грінченка ). До цієї збірки ввійшло 16 казок ("Соловейко ", "Мати ", "Русалочка ", "Ялинка ", "Циганська голка ", "Дівчинка з сірниками ", "Нове кор о лівське убрання " та ін ). Другим виданням в о на вийшла у 1918 р . Про велике вих овне та естетичне значення казок Андер сена для багатьох поколінь дітей можна сказати є с ло вами М.Г . Чернишевського : « Поети розкривають людям благ о родні поняття про життя і благородні почуття ; ч итаючи їх твори , ми привчаємося відве р татися від усього пошлого і поганого , розуміти чарівність всього доброго і прекрасного , любити в се благородне ; читаючи їх , ми самі стаємо кращими , добрішими , благородніш и ми ».
1 2 3 4 5 Категория: Література \| Добавил: DoceNt (09.12.2015)
Просмотров: 444 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: