РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Життєвий і творчий шлях Жерара Філіпа - Література - Реферати - Каталог статей

Життєвий і творчий шлях Жерара Філіпа ...серед насмішкуватих молодих облич – незабутній, тридцяти-річний, і по цей день моя гордість – Жерар. Жан Вілар Шмаков Г. Жерар Филип. – М. – Л.: Искусство, 1970. – С.170. * Всі поетичні рядки подаються за виданням: Елюар П.Поезії (Пер.з франц. Мих. Москаленка. – К.: Дніпро, 1975. – 24 с. (Вірші 1918–1953 рр.). ...Моє обличчя – для кохання, Для щастя.* ...Ім’я людини не принижу.* Адже не все було веселим і легким....* ВСТУП Канн – біле місто на легендарному Лазуровому узбережжі Фран-ції, з його уславленими фешенебельними пляжами, ігровими будин-ками, дансінгами і готелями. ...В травні (з 1946 року) канський Палац фестивалів запалює свої вогні, залиті світлом прожекторів парадні сходи приймають вишука-ну публіку у вечірніх строях – їй вирішувати, кому з кінорежисерів віддати Золоту пальмову гілку Канна, кого пестити і піднести на ку-мирів сьогоднішнього дня. ...Вуличка Веніселос не в центрі, а на узбіччі; тут на віллі за но-мером 14 похмурої, сніжної ночі 4 грудня 1922 року народився Жерар Філіп в інтелігентній сім’ї з міцними традиціями. Батько – Марсель Філіп – власник великих земельних угідь в Провансі, колишній адво-кат; людина сухувата, ділова, завжди підтягнений, француз у всьому – в акуратному веденні гросбухів і навіть у манері зав’язувати крават-ку. Мудрість римського права він давно занехаяв, присвятив себе ко-мерційній діяльності. В Грассі у нього був невеличкий готелик “Отель дю Парк”. В Шатрі познайомився з Міну, дочкою пекаря, уродженця чеської Праги, яка стала панею Філіп і матір’ю Жерара, висока, темноволоса жінка; вузьке, дещо вилицювате обличчя, в рисах якого є мабуть щось слов’янське, адже бабуся була чешкою, великі виразні очі, во-лосся зібране і укладене на потилиці. Жерар мало що не помер при пологах, врятував лікар. Дитина зростала повільно, пізно почав ходити, пізно заговорив. З цікавістю дивився на дорослих і посміхався. Батьки жили то в Грассі, то в Кан-ні. Тут, в мальовничих куточках французької Рів’єри, куди зчаста наїжджають туристи, минуло дитинство Жерара Філіпа. Згодом він говорив, що погано його пам’ятає. Воно було щасливим, безтурбот-ним і минуло, як літній чудовий день. В пам’яті залишився будинок у самого моря – називали його Синант (назва латино-американського птаха), ліс, гори, дамби біля молу, сади. Потяг до природи, очевидно, виник у нього тут і жив до останніх днів – часто після зйомок чи три-валих репетицій з Віларом (найулюбленішим його режисером і дру-гом) він приїздив до себе – в Сержі чи Раматюель, де й похований, рубав дерева, стриг кущі, працював на бульдозері. Оскільки батько був завантажений у справах, більшу частину часу Жерар відбував з матір’ю, яка зверталась до синів (був ще стар-ший брат у Жерара Жан) на “ви”. Трималась з ними, як з рівними – жодної зверхності, чи спроб нав’язати свою “дорослу” думку. Жерар Філіп брав участь в анкетуванні (1958 рік): Ваше моральне обличчя? Я честолюбець. Ваша найголовніша якість? Гордість. Ваш головний недолік? Гордість. чи Ви оптиміст? Я ним стаю, коли виникає безвихідь, заплутані чи тривожні об-ставини. що Ви найбільше ненавидите? Недобросовісність, слабкість характеру, відсутність професій-ної самосвідомості. Чи сором’язливі Ви? Якщо так, то за яких обставин? Я сором’язливий, але не питайте мене, за яких обставин це ви-являється. Чи Ви меткий (спритний)? Коли не стомлений. Як виявляється знервованість? Як зухвалість. Що вас найбільше тривожить і тішить? Людина. Що є запорукою Вашого успіху? Удача, з одного боку, пристрасне захоплення, – з другого. Ви ентузіаст чи людина, що звикла діяти обдумано? Спочатку я – ентузіаст, потім починаю думати. Яка думка надокучає Вам найбільше? Терміновість тих речей, які я мушу зробити. Що Вас дивує в житті? Його плинність. Де Ви себе добре почуваєте? Вдома. Дуже пригніченим? У людей, яких не знаю. Чи жалкуєте за чимось? За молодістю, що минула. Чи хвилює Вас стан Вашого здоров’я? Чи часто Ви бачитесь із своїм лікарем? Я зустрічаюсь з ним, коли хворію. Але я не належу до числа любителів лікуватись. Чи боїтесь Ви смерті? Ну звичайно! Які риси Ви цінуєте в жінці? Ніжність, шляхетність, ясність розуму. Які недоліки в жінці Вам здаються найбільш ненависними? Протилежність названим якостям. Що Ви особливо поціновуєте у Ваших друзях? Мовчанку. Люблю, щоб друг дотримувався її. Що Вас захоплює, окрім Вашої професії? Професії інших. Яку спеціальність Ви обрали б у тому випадку, якби не стали актором? Спеціальність лікаря чи професію науковця-дослідника. Ваш улюблений драматург? Мольєр. Ваш улюблений поет? Поль Елюар. Які міста Вас найбільше вразили? Рим, Варшава, Ленінград, Пекін. Якби Вам заборонили жити у Франції, якому місту чи країні Ви віддали б перевагу? Риму, Варшаві чи Китаю. В інтерв’ю редактору журналу “Сінема” Пьєру Біяру, Жерар Філіп виклав свій “майстер-клас”. Біяр: Після того як Вам передали сценарій, чи проводите Ви під-готовчу роботу над роллю? Філіп: Отримавши сценарій, я прочитаю його один раз і більше до нього не повертаюсь. Разом з режисером починаю працювати над зовнішнім виглядом мого героя, таким, яким він мені уявився після першого, єдиного читання. Воно, по-моєму, і створює те враження, яке отримує від фільму глядач. Біяр: А хіба Ви не поповнюєте фрагментарність зйомки посиле-ною підготовкою ролі? Адже глядач дивиться картину тільки раз, ба-чить її в потрібній послідовності, Вам же доводився починати зйом-ки, скажімо, з 42-ї сторінки сценарію. Філіп: Зазвичай для актора це не створює труднощів. Коли йому дають зіграти сцену, він мусить змогти увійти в запропоновані драма-тичні чи комічні ситуації. Якщо не вийде відразу, тоді вийде через декілька репетицій. Дублі в принципі не заважають: найчастіше не відразу знаходиш потрібний внутрішній стан. Втім, актор до актора не є подібним. Одному допомагають репетиції, інший з першої чи другої зйомки робить те, що треба. В театрі, між іншим, відбувається те саме. Немає, скажімо, на сцені потрібних акторів, то режисер репе-тирує три сцени з третього акту і сцену з другого з тими, хто у нього під рукою. І театральний актор задоволений, ніхто не нарікає. Мож-ливо, Ви думаєте, що в театрі, граючи в п’єсі певну послідовність по-дій, актор, як кажуть, не виходить з образу. Зазирніть за куліси і по-бачите, як поводить себе актор, який відіграв епізод. Він про нього вже забув – теревенить, палить, французький актор, в кожному разі. У японців інакше – вони мовчки і зосереджено чекають на свій вихід. Китайці перед виходом завзято розминаються, а німці роблять про-біжку по коридору, навіть якщо на сцену треба вийти спокійно. Вони розігріваються! А у нас у Франції актор в антракті йде до артистично-го фойє. У нього може бути зустріч, навіть побачення, а повернув-шись на кон, він знову входить у образ. Тому що за спиною – добрий десяток репетицій. Те ж саме і на знімальному майданчику – актора підтримують репетиції. Мене часто запитують, чи відчуваю я цілко-вите злиття з персонажем? Чесно кажучи, майже ніколи. Вважаю, що подібне злиття акторові взагалі не під силу. Завжди є контроль. Спо-чатку доводиться створювати образ в уяві, потім, так би мовити, втілювати його у плоть, але за обов’язкового контролю за собою. Тут не допомагають ні реквізит, ні декорації. Вони дані на допомогу гля-дачеві. По-моєму, акторський образ – це наче копії твого внутрішньо-го світу, які потрібно схопити. Біяр: Чи є, на Вашу думку, суттєва відмінність між актором кіно і актором театру. Філіп: На мою думку, немає. Коли Луї Жуве задали таке питання, він відповів: “Театр від кіно відрізняється різним диханням актора”. Коли знаєш, що в двох метрах від тебе механічний циклоп, інстинктив-но змінюєш гру, дихання, ритм, коли ж на тебе гапиться тисячооке чудовисько глядачевої зали, дихання і ритм інші. Біяр: Чи намагаєтесь Ви працею в театрі збагатити себе як актора кіно? Чи є тут зв’язки поміж двома напрямками Вашої діяльності? Філіп: Для мене робота в театрі і в кіно – дві половинки одного цілого, моєї професії. Вони доповнюють одне одного, і якщо взаємно збагачують, то цілковито незалежно від мене. Що й казати, величезна глядачева зала в палаці Шайо (2900 місць) і урізноманітнений репер-туар цього театру дали мені дуже багато (тут містився Національний народний театр Ж.Вілара. – В.Л.). Я в цьому сам переконався, коли Рене Клер знімав “Нічних красунь”. Багато сцен я зіграв би набагато гірше, якби не було Національного народного театру і суворої школи Вілара в Шайо... Біяр: Чим відрізняються Ваші стосунки з театральними режисера-ми від стосунків з постановниками фільму? Філіп: З великими кінорежисерами у мене складнощів майже не буває. У кожного з них свій світ. У Клера він виблискує сталевими спалахами, перевіреністю і блиском розуму. І якщо Клер вимагає, щоб я рухався так, а не інакше, мудрувати не доводиться – краще за Клера я все одно не вигадаю. Але при роботі з Віларом я в іншому становищі. Тому що Вілар надав акторам рідкісну свободу і змушує їх повірити в те, що вони нічим не обмежені. Звичайно, актори – частина його сценічних композицій, елемент його стилю, так що за всієї своєї свободи і свавілля, так чи так, приносять по камінчику в ту будівлю, яку Вілар задумав вивершити. На репетиціях він цілковито покладається на загальний ритм п’єси і біжить, закусивши вудила. Але в саму дію, в емоціональний стрій вистави актор привносить дуже багато від себе. Коли акторський образ в основному заверше-ний, Вілар ніби робить декілька останніх мазків – тут відкидає, там підкреслює – і справу зроблено. І в цьому немає жодної подібності з кіном. Театральний ритм і кінематографічний нічого спільного не мають. Актор в кіно цілковито підкорений режисерові. І коли той обирав Сержа Реджиані чи Піто, він знає, що один принесе йому відомий шарм, другий – вражаючу потужність, цей внесок актора – щось постійне і неминуче, як декорації чи реквізит на знімальному майданчику. Він може, звичайно, дещо змінити мізансцену, тобто попрохати, щоб йому дозволили більше рухатися в тому чи тому епізоді, і режисер зазвичай не перечить – від цього актор тільки краще грає... Література: Жерар Филип. Воспоминания, собранные Анн Филип. – М. – Л.: Искусство, 1962. – 388 с. Шмаков Г.Г. Жерар Филип. – Л.: Искусство, 1974. – 232 с. Жерар Филип (Большая советская энциклопедия. – Т.27. – М.: Сов. энциклопедия, І977. – С.394. Жерар Филип – человек, артист, гражданин: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. “Иностр. яз.” (на франц. яз.) Сост., обраб. и коммент. И.М.Конаковой. – М.: Просвещение, 1989. – 118 с. Жерар Филип / И.А.Мусский. Сто великих актеров. – М.: Вече, 2002. – С.332–336. – 528 с. Филип А. Одно мгновение: повесть / Анн Филип. Путешествие с тенью: роман / Анна Сара; пер. с фр. К.А.Северовой. – М.: АСТ: Люкс, 2005. – 251 с.
1 2 3 4 5 Категория: Література \| Добавил: DoceNt (05.03.2016)
Просмотров: 276 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: