Главная Регистрация Вход RSS

Главная » Статьи » Реферати » Література

---

При аналізі художнього портрету твору варто розрізняти ідейний зміст і художню форму. Ідейний зміст включає: 1) тематику добутку - обрані письменником соціально-історичні характери в їхній взаємодії; 2) проблематику - найбільш істотні для автора властивості і сторони уже відбитих характерів, виділені і посилені їм у художнім зображенні; 3) пафос добутку - ідейно-емоційне відношення письменника до зображених соціальних характерів (героїка, трагізм, драматизм, сатира, гумор, романтика і сентиментальність). Пафос - вища форма ідейно-емоційної оцінки життя письменника, що розкривається в його творчості. Твердження величі подвигу окремого чи героя цілого колективу є вираженням героїчного пафосу, причому дії чи героя колективу відрізняються вільною ініціативою і спрямовані до здійснення високих гуманістичних принципів. Передумовою героїчного в художній літературі є героїка дійсності, боротьба зі стихіями природи, за національну волю і незалежність, за вільну працю людей, боротьба за мир. Коли автор затверджує справи і переживання людей, яким наявне глибоке і непереборне протиріччя між прагненням до піднесеного ідеалу і принциповою неможливістю його досягнення, те перед нами трагічний пафос. Форми трагічного дуже різноманітні й історично мінливі. Драматичний пафос відрізняється відсутністю принципового характеру протистояння людини позаоособовим ворожим обставинам. Трагічний характер завжди відзначений винятковою моральною висотою і значущістю. Розходження характерів Катерини в «Грозі» і Лариси в «Безприданниці» Островського наочно демонструють різницю в зазначених видах пафосу. Велике значення в мистецтві XIX-XX століть придбав романтичний пафос, за допомогою якого затверджується значущість прагнення особистості до універсального ідеалу, що передбачається емоційно. До романтичного близький сентиментальний пафос, хоча його діапазон обмежений сімейно-побутовою сферою прояву почуттів героїв і письменника. Усі ці види пафосу несуть у собі стверджуюче початок і реалізують піднесене як основну і найбільш загальну естетичну категорію. Загальною естетичною категорією заперечення негативних тенденцій є категорія комічного. Комічне - це форма життя, що претендує на значущість, але історично зжило свій позитивний зміст і тому зухвалий сміх. Комічні протиріччя як об'єктивне джерело сміху можуть бути усвідомлені чи сатирично гумористично. Гнівне заперечення соціальне небезпечних комічних явищ визначає цивільний характер пафосу сатири. Глузування над комічними протиріччями в морально-побутовій сфері людських відносин викликають гумористичне відношення до зображуваного. Глузування може бути як заперечливої, так і стверджуючої зображуване протиріччя. Сміх у літературі, як і в житті, надзвичайно різноманітний у своїх проявах: посмішка, глузування, сарказм, іронія, сардонічна усмішка, гомеричний регіт. Художня форма включає: 1) Деталі предметної зображальності: портрет, учинки персонажів, їхнього переживання і мова (монологи і діалоги), побутова обстановка, пейзаж, сюжет (послідовність і взаємодія зовнішніх і внутрішніх учинків персонажів у часі і просторі); 2) Композиційні деталі: порядок, спосіб і мотивування, оповідання й описи зображуваного життя, авторські міркування, відступи, вставні епізоди, обрамлення (композиція образа - співвідношення і розташування предметних деталей у межах окремого образа); 3) Стилістичні деталі: зображувально-виразні деталі авторської мови, інтонаційно-синтаксичні і ритміко-строфічні особливості поетичної мови в цілому. Схема аналізу літературно-художнього портрету твору. 1. Історія створення. 2. Тематика. 3. Проблематика. 4. Ідейна спрямованість добутку і його емоційний пафос. 5. Жанрова своєрідність. 6. Основні художні образи в їхній системі і внутрішніх зв'язках. 7. Центральні персонажі. 8. Сюжет і особливості будівлі конфлікту. 9. Пейзаж, портрет, діалоги і монологи персонажів, інтер'єр, обстановка дії. 10. Мовний лад добутку (авторський опис, оповідання, відступи, міркування). 11. Композиція сюжету й окремих образів, а також загальна архітектоніка добутку. 12. Місце добутку у творчості письменника. 13. Місце добутку в історії росіянки і світової літератури.

1 2 3 4 5 Категория: Література | Добавил: DoceNt (25.01.2016)

Просмотров: 232 | Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0