РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ РОМАНУ Ч.ДІККЕНСА - Література - Реферати - Каталог статей

СТИЛІСТИЧНИЙ АСПЕКТ РОМАНУ Ч.ДІККЕНСА "ДОМБІ І СИН" Автор статті розглядає стилістичні особливості роману ЧДіккенса "Домбі і Син" з точки зору лексичних (метафора, метонімія, перифраз, персоніфікація, евфемізм, оксюморон, епітет, зевгма, алюзія), синтаксичних (риторичні питання, риторичні звертання, повтори, протиставлення, ретардація), фонографічних (графони і виділення тексту курсивом та великими літерами) засобів. Ключові слова: стилістика, роман, контекст, індивідуалізація, форма, структура, прийом, аналіз. Стилістична багатоплановість романів Діккенса не викликає сумніву. "Своеобразием творческой манеры Диккенса-романиста оказывается предпочтение всех прямых способов воздействия на эмоции читателя. Карикатура, гротеск, преувеличение, насмешка, открытая ирония, сарказм, патетическая инвектива - всем этим пользуется писатель при изображении темного мира зла, мягкий юмор, сочувственная авторская характеристика, патетически приподнятый тон описания, наконец глубоко трогательные, сентиментальные сцены, задушевная интонация - все это служит писателю в изображении светлого мира добра" [2, 102]. Серед спільних для багатьох науковців (Сільман Т.Н., Михальська М.П., Нерсесова М.А.) висловлювань - констатація "великої складності мистецтва письменника" [1, 131]. Отже, мова роману "Домбі і Син" багата на метафори. Діккенс звертається до метафоричних назв для надання своїм персонажам особливої індивідуалізації: "bunch of smaller pippins" [3, 65] (про дітей Річардс); "exemplary dragon" [3, 104] (про місіс Піпчін); "Heart's Delight" [3, 648] (про Флоренс). Містера Домбі письменник спочатку називає "the Colossus of commerce" [3, 337]. А коли той збанкротував і почав перейматися плітками про себе, отримав назву "the haunting demon of his mind" [3, 660]. Тепер він - "a shade, already, of what he had been, shattered in mind, and perilously sick in body" [3, 791], "the faint feeble semblance of man" [3, 793]. Ми розуміємо, що "Зірка" - це Флоренс, а "Планета" -Едіт: "Time was when it was well to watch even your rising little star, and know in what quarter there were clouds, to shadow you if needful. But a planet has arisen, and you are lost in its light" [3, 596]. Метафори слугують Діккенсу і при описі будинків: "burying-ground of a place" [3, 103], "jail of a house" [3, 104]. В такому помешканні живе Аліса з матір'ю: "We are mud underneath his horse's feet" [3, 586]. Метафоричним є, зокрема, зображення школи містера Блімбера: "In fact, Doctor Blimber's establishment was a great hothouse, in which there was a forcing apparatus incessantly at work. All the boys blew before their time. Mental green pears were produced at Christmas, and intellectual asparagus all the year round. Mathematical gooseberries (very sour ones too) were common at untimely seasons, and from mere sprouts of bushes, under Doctor Blimber's cultivation. Every description of Greek and Latin vegetable was got off the driest twigs of boys, under the frostiest circumstances. Nature was of no consequence at all. No matter what a young gentleman was intended to bear, Doctor Blimber made him bear to pattern, somehow or other" [3, 135]. Крізь призму метафоричного бачення романіст сприймає плин часу, його могутність: "Mr Toots fell into a deep well of silence. He remained at the bottom, apparently drowned, for at least ten minutes. At the expiration of that period, he suddenly floated, and said: "Well!"" [3, 234], "Ned Cuttle was forced by the pressure of events to 'stand by' almost useless for the present, Ned would fetch up with a wet sail in good time, and carry all before him" [3, 213], а про годинник пише: "unimpeachable authority" [3, 248]. Прийом персоніфікації допомагає в створенні необхідного ліричного настрою: "Hovering feebly round the church, and looking in, dawn moans and weeps for its short reign, and tears trickle on the window glass, and the trees against the church wall bow their heads, and wring their many heads, and wring their many hands in sympathy" [3, 403], "Some undefined and mournful recollection of it, dozing uneasily but never sleeping, pervaded all her rest" [3, 627]. Письменник іноді прагне передати ставлення самих предметів до того, що зображується: "Ruins cried, "Look here, and see what We are, wedded to uncongenial Time!"" [3, 360], "The walls around them startled by the unnatural conjunction" [3, 360], "The hatchments in the dining-room look down on crumbs, dirty plates, spillings of wine," [3, 417]. Привертає до себе увагу і наскрізний образ часу в оповіді автора: "On the brow of Dombey, Time and his brother Care had set some marcs" [3, 5], і образ невтомних хвиль: "The restless waves are calling to them both the whole night long. Night after night the waves are hoarse with repetition of their mystery" [3, 540]. Символічними є і згадки про пляшку старої мадери з рисами живої істоти: "The last bottle of the old Madeira, which had had its cruising days, and known its dangers of the deep, lay silently beneath its dust and cobwebs, in the meanwhile, undisturbed" [3, 253]. Зустрічається в мові персонажів роману і перифраз. Місіс Ск'ютон говорить: "the perfect pearl of my life" [3, 343] (про свою доньку Едіт). Але здебільшого цей прийом притаманний мові автора: "the daughter of Eve" [3, 386], - пише Діккенс про жінок; "our mighty mother" [3, 597] - про природу; "the vulgar herd" - про людство. Перифраз допомагає романісту передати своє ставлення до героїв твору: "the ashes of Cleopatra" [3, 367], "the doll" [3, 349] (про місіс Ск'ютон); "sport of circumstances" [3, 748] (про містера Тутса). Будинок, в якому жила Флоренс, був для Бутса "the casket that contains his jewel" [3, 540]. А подружжя героя з Сюзанною Ніппер Діккенс назвав "the two stray sheep" [3, 730]. Одруження Ячкіпа звучить в романі як "tomorrow's wickedness" [3, 402], "Bunsby's entrapment" [3, 790]. Тут перифраз допомагає автору у описі подій, що відбуваються з персонажами. У романі певною мірою використовуються назви деталей одягу замість їх власника (приклад метонімії): "the fluttering dress of his fair child was lost in the darkness" [3, 240], "the black bombazine garment of that fair Peruvian miner swept into the room" [3, 570], "In another moment, Walter was in the arms of the weather-beaten pea-coat" [3, 732]. Але є тут і інші види метонімії: "Monsieur had done the Golden Head the honour to request that the supper should be choice and delicate" [3, 697] тощо. Звертається Діккенс і до використання евфемізмів: "Paul seemed but to wait his opportunity of... seeking his lost mother" [3, 88], "she seemed upon the wane, and turning of the earth earthy" [3, 527], "the swift river bears us to the ocean" [3, 212]. За допомогою оксюморона автор натякає на нещирість почуттів місіс Чік і Міс Токс. Іронізуючи над героїнями, автор називає їхні діалоги "cutting suavity" [3, 388]. Чисельні епітети свідчать про зовнішність героїв твору, допомагають краще зрозуміти їх внутрішній світ, психологію характеру: "frosty heart" [3, 89], "frosty eye" [3, 132], "false mouth" [3, 222], "the blooming cheek of Florence" [3, 390], "vinegary face" [3, 404], "proud cheek" [3, 410], "Joe's devilish gentlemanly friend, Lord Fenix" [3, 418], "wolf's face" [3, 339], "highly respectable ghost" [3, 363], "unknown daughter" [3, 464], "Carker's keen glance" [3, 547]. Письменник використовує епітети і у створенні образу природи, побуту: "funereal room" [3, 405], "angry sunset" [3, 523], "restless waves" [3, 540], "melancholy rain" [3, 238], "sluggish wind" [3, 238], "dying light" [3, 797], "miserable night" [3, 771], "dreary day" [3, 771], "jolliest-looking flowers" [3, 202], "grateful affection" [3, 476], "the intense, unutterable, withering scorn" [3, 481], "wandering love" [3, 238], "cast away love" [3, 238], "Mephistophelian joy" [3, 384]. Здебільшого епітет поєднаний у Діккенса з іронією і з персоніфікацією: "learned legs" [3, 536], "stony-hearted verbs, savage noun-substantives, inflexible syntactic passages" [3, 136], "mortified bonnet" [3, 410], "pensive jellies" [3, 417], "willful legs" [3, 418], "wretched down" [3, 771], "ghostly, memory-haunted twilight" [3, 771]. Змістові функції зевгми у романі досить різноманітні: "Vr Dombey stiff with starch and arrogance" [3, 90], "Miss Tox thought likewise of her good mamma deceased/// of her virtues, and her rheumatism" [3, 379], "he bent forward, to be nearer, with the utmost show of delicacy and respect, and with his teeth persuasively arrayed in a self-depreciating smile" [3, 485], "she still preserved the attitude, and for this reason expressly, maintained the wheeled chair and the butting page" [3, 265]. Іноді завдяки зевгмі створюється комічний ефект: "What I have ever sight for has been to retreat to a Swiss farm, and live entirely surrounded by cows - and chine" [3, 269], ". a man with bulgy legs, and rough voice, and a heavy basket on his head" [3, 379], "the captain sallied forth with his attendant at his heels, and the door- key in his pocket" [3, 434]. Гіпербола допомагає автору у розкритті найсуттєвіших особливостей персонажа: "Miss Nipper, who was perhaps the most through-going partisan on the face of the earth." [3, 300], "Florence. gave her hand to Walter with a simple truth and earnestness that was her own, and no one else's in the world!" [3, 245]. Іноді одна типова деталь супроводжує героя до кінця твору: "There was a toothache in everything. The wine was so bitter cold that it forced a little scream from Miss Tox, which she had great difficulty in turning into a "Hem!" The veal had come from such an airy pantry, that the first taste of it had struck a sensation as of cold lead to Mr Chick's extremities. Mr Dombey alone remained unmoved. He might have been hung up for sale at a Russian fair as a specimen of a frozen gentleman" [3, 59]. За допомогою гіперболи Діккенс передає настрій персонажа, його переживання, емоції: "Walter proceeded towards Mr Dombey's house at a pace seldom achieved by a hack horse from a stand" [3, 79], "A marble rock could not have stood more obdurately in his way than she; and no chilled spring, lying uncheered by any ray of light in the depths of a deep cave, could be more sullen or more cold than he" [3, 599]; створює образ помешкання людини: "it was the most inconvenient little house in England, and the crookedest" [3, 83], "mine foot are a mile too larger" [3, 75]. У тексті роману зустрічаються також гіперболи, поєднані з іронією: "Mrs Blimber. attired in such a number of skirts that it was quite an excursion to walk round her" [3, 185]. Час від часу Діккенс залучає приклади з творів інших письменників, легенд і міфів, порівнює своїх персонажів з відомими історичними особами. Так, Соломон Джілс у своїх філософських роздумах звертається до твору Д.Свіфта: "... not being like the savages who came on Robinson Crusoe's island, we can't live on a man who asks for change for a sovereign" [3, 41]. Сюзанну Ніппер Діккенс порівнює з персонажем Олівера Голдсміта ("She Stoops to Conquer"): "But Susan, who was personally disposed in favour of the excursion, and who (like Tony Lumpkin), if she could bear the disappointments of other people with tolerable fortitude, could not abide to disappoint herself, threw so many ingenious doubts in the way of this second thought." [3, 62]. Містера Турбота автор називає ім'ям Кетча. Така алюзія не випадкова, вона слугує характеристиці образу Турбота-управителя з огляду на те, що містер Кетч був відомим у 1690-их роках катом: "Nothing doubting now that the stranger, if not Mr Ketch in person, was one of the company" [3, 287]. Привертає увагу і часте вживання Діккенсом риторичних питань і риторичних звертань: "Turn we our eyes upon two homes$ not lying side by side, but wide apart, though both within easy range and reach of the great city of London." [3, 435], "Oh blessed time! Oh wandering heart at rest! Oh deep, exhaustless, mighty well of love, in which so much was sunk!" [3, 726], "Did he see before him the successful rival of his son, in health and life? Did he look upon his own successful rival in that son's affection? Did a mad jealousy and withered pride poison sweet remembrances that should have endeared and made her precious to him? Could it be possible that it was gall to him to look upon her beauty and her promise: thinking of his infant boy!" [3, 239]. Повтор в мові персонажів твору допомагає авторові краще довести те, що стверджується: "Our friend is sly, sir. Sly. Sir, de-vilish sly!" [3, 338], "No, no, not quite" [3, 442], "Hear, hear!" says the major in a tone of conviction" [3, 414]; підкреслює напруженість моменту: "Why didn't money save me my mamma?" returned the child. "It isn't cruel, is it?" "Cruel!" said Mr Dombey, setting his neckcloth, and seeming to resent the idea. "No. A good thing can't be cruel". "If it's a good thing, and can do anything", said the little fellow, thoughtfully, as he looked back at the fire, "I wonder why it didn't save me my mamma" [3, 91]; свідчить про авторську оцінку вчинків героя: "Let him remember it in that room, years to come!" He did remember it. It was heavy on his mind now, heavier than all the rest. "Let him remember it in that room, years to come! The rain that falls upon the roof, the wind that mourns outside the door, may have foreknowledge in their melancholy sound. Let him remember it in that room, years to come!" He did remember it. In the miserable night he thought of it; in the dreary day, the wretched down, the ghostly, memory-haunted twilight. He did remember it. In agony, in sorrow, in remorse, in despair! "Papa! papa! Speak to me, dear papa!" He heard the words again, and saw the face. Oh! He did remember it!.. He knew, now, what he had done. He knew, now, that he had called down that upon his head, which bowed it lower that the heaviest stroke of fortune. He knew, now, what it was to be rejected and deserted. He thought of her as she had been that night when he and his bride came home. He thought of her as she had been in all the home events of the home events of the abandoned house. He thought, now, that of all around him, she alone had never changed" [3, 771]. При описі будинків Турбота-управителя і Турбота-молодшого акцентується увага на різному соціальному статусі героїв. Таке протиставлення дозволяє краще уявити характери братів: "The first is situated in the green and wooded country near Norwood. The lawn, the soft, smooth slope, the flower garden, the clumps of trees where graceful form of ash and willow are not wanting, the conservatory, the rustic veranda with sweet-smelling creeping plants entwined about the pillars, the well- ordered offices, though all upon the diminutive scale proper to a mere cottage, bespeak an amount of elegant comfort within, that might serve for a palace. This indication is not without warrant; for, within it is a house of refinement and luxury, Rich colours, excellently blended, meet the eye at every turn." [3, 435-436]. "The second home is on the other side of London, near to where the busy great north road of bygone days is silent and almost deserted, except, by way farers who toil along on foot. It is a poor, small house, barely and sparely furnished, but very clean; and there is even an attempt to decorate it, shown in the homely flowers trained about the porch and in the narrow garden" [3, 436-437]. У розділі "Контрасти" оповідач використовує також прийом ретардації. Оповідь про будинки братів Турботів, яка займає кілька абзаців, передує нашому знайомству з власниками помешкань: "Turn we our eyes upon two homes; not lying side by side, but wide apart, though both within easy range and reach of the great city of London." [3, 435]. І лише після цього надається пояснення: "It is Mr Carker the manager who sits in the easy-chair" [3, 436]. Зацікавленість читача у тому, про що йдеться, від такої затримки значно посилюється. Графони вдало відображають особливості вимови персонажів: "The very tall young man is conscious of this failing in himself; and informs his comrade that it's his "exciseman". The very tall toung man would say excitement, but his speech is hazy" [3, 405]; "And he runs awa-a-a-ay!" cried Mrs MacStinger" [3, 514] Графічними засобами передаються і елементи розмовної лексики: "Never mind'em, uncle" [3, 40], "How d'ye do, Miss Dombey?" [3, 233], "Here is a certain craft. 'a-going to put out on a certain voyage" [3, 216], "Your pa's a-going off, Miss Floy" [3, 236], "Cup'en Cuttle is my name" [3, 425], "Wal'r" [3, 407]. Відмічається також виділення автором слів курсивом та написання останніх великими літерами: "Wal'r! Husband! THAT?" [3, 658], "When we do get a rich City fellow into family, let us show him some attention; let us do something for him" [3, 409], за допомогою чого передається необхідна інтонація, робиться логічний наголос тощо. Важлива деталь - імена і прізвища персонажів твору. Не випадково Діккенс називає Соломона Джілса "chock full o'science" [3, 734]. Його ім'я - це не тільки власна назва, а й загальний іменник зі значенням "мудрець". Прізвище Сюзанни - Ніппер - означає "крихітка", "малюк". Так можна назвати лише ту людину, до якої ставишся позитивно, з ніжністю. Прізвище годувальниці Поля, яке дав їй містер Домбі - Річардс, можна пов'язати зі словом "rich" - "багатий", "родючий". Але багатство героїні - у п'ятьох дітях, в яких вона вкладала всю душу. З чоловіком місіс Річардс жила теж у любові й злагоді. Прізвище міс Токс може походити від англійського "toxic" - отруйний, токсичний; "toxin" - "отрута". А подруга міс Токс носить прізвище Чік, що в перекладі означає "ціпочка". Місіс Ск'ютон (Skewton) має в своєму прізвищі частину "skew" - "косий, асиметричний". Прізвище управителя Турбота, безперечно, походить від "Carking care" - "томляча турбота". Історичним фоном і середовищем осмислення Діккенсом прийомів стилістичної побудови роману, як бачимо, був доволі широкий контекст літературної мови і її стилів, розмовної мови і її розгалужень. Переважає при цьому автологічна лексика. Намагання відтворити дійсність економними художніми засобами не виключає, однак, використання багатьох джерел мови (фольклор, міфи, легенди). Чималу групу становить розмовно-побутова лексика, просторіччя. Принцип індивідуалізації вимагав також від автора звернення до металогічної лексики. Письменник майстерно наповнив полотно роману стилістичними фігурами всіх рівнів, оживив тим самим мову твору, додав їй емоційності. Цілком зрозуміло, що ідейно-тематичні завдання Діккенса знайшли відповідне втілення у досконалій формі твору. Список використаної літератури Ивашева В.В. Творчество Ч.Диккенса. - М.: Наука, 1974. - 408 с. Катарский И.М. Ч.Диккенс. - М.: Просвещение, 1970. - 217 с. Dickens Charles. Dombey and Son. - Hertfordshire: Wordsworth Uassics, 2002. - 817 p. The author of the given article deals with stylistic peculiarities of Ch.Dickens' novel "Dombey and Son" from the point of lexical (metaphor, metonymy, periphrasis, personification, euphemism, oxymoron, apothem, zeugma, allusion), syntactic (rhetorical questions, rhetorical addressing, repetition, contrasting, retardation),photographic (graphones, text's italicizing) means. Key words: stylistic, novel, context, individualization, form, structure, method, analysis.
1 2 3 4 5 Категория: Література \| Добавил: DoceNt (05.02.2016)
Просмотров: 475 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: