Главная Регистрация Вход RSS

Главная » Статьи » Реферати » Література

---

Персько-таджицька поезія: Омар Хайям. Тема: Омар Хайям - персько-таджицький вчений і по-ет. Всесвітня відомість його чотиривіршів (рубаї), Тх філо-софська глибина, щирість та простота у зображенні по-чуттів; гнучкість форми, яскравість ритмодинаміки, афори-стичність рубаї, їх тематика. Мета: познайомити учнів з творчістю класика персько-таджицької літератури Омара Хайяма, його особистістю; вчити аналізувати рубаї; розвивати логічне мислення учнів,-виховувати почуття прекрасного, високі моральні якості. Обладнання: портрет Омара Хайяма; грамзапис уривків з опери Римського-Корсакова «Шехеразада»; роздажовий матеріал (рубаї О.Хайяма). Вчителю рекомендується вибра-ти за тематикою рубаї О.Хайяма: газета «Зарубіжна літера-тура» (N325-28 (додаток до газети); Ю.Султанов «Літерату-ра мусульманського Ренесансу»; (зроблена розгортка з портретами та висловами (рубаї) поетів та мудреців Сходу. Епіграф АО уроку: Я тільки й знаю, що знання шукаю, В найглибші таємниці проникаю. Ялумаю вже сімдесят лва роки І бачу, що нічого я не знаю. Омар Хайям Хід уроку Вступне слово вчителя: Шановні друзі, розпочнемо наш урок з тою, що постараємося перенестися в часі у давній Іран у 1048-1131 роки нашого тисячоліття, це роки життя відомого поета Сходу, персько-таджицького вчено-го, філософа ~ Омара Хайяма. Сценка Дійові особи: мудрець, Омар Хайям. (сценка виконується на фоні звучання наролної тад-жицькоімузики або уривка з опери «Шехеразада» Римсь-кого-Корсакова). Мудрець. Мудрість Сходу... Дорогоцінний камінь, перлина слова. Салям алейкум, вчений муже віку доведеї істини, знавець грецької науки, цар філософів Сходу і За; ду. Салям алейкум. Омаре Хайяме. Омар Хайям. Салям алейкум. Мудрець. Повідай нам про себе, найповажніший з п важних. Омар Хайям. Народився я в древньому місті НішапуІ у сім'ї ремісника, навчався в Балсі, Самарканді. Захоплн вався математикою, астрономією. Був з великими почест ми прийнятий правителем Бухари. Коли султан запропоні вав мені керувати містом Нішапурі і всією прилеглою об ластю, я відповів: «Не хочу керувати людьми, наказувати забороняти, а хочу весь свій розум присвятити науці на ко ристь людям». Ми - зібрання ляльок, нас крутить якхотя Небесний витівник. На килимку життя Ми витанцьовуєм (це правда, а не казка) - І потім палаєм у ящик небуття. Я ніколи не писав похвальних од правителям, ніколи не був придворним лицеміром, який очікує милостей і подаянь. Я - вчений, філософ. Тайни світу, що я заточив у завітному зошиті, Віл людей притаїв я, заради своєї безпеки. Мудрець. Твої чотиривірші - рубаї - пробились, як джерела, з глибини народної творчості. Кожні чотири ря-дочки - це маленька поема, яка нагадує дорогоцінний камінь. Мені згадались рядки.- Хіба у Всесвіті найкращий твір - не ми? В очах у розуму зіниця й зір - не ми? Це коло всесвіту скидається на перстень, А камінь, що горить ясніш од зір, — це ми. А ці рядки знають всі: Щоб мудро прожити життя, потрібно знати немало - Два важливих правила пам'ятать пристало: Ти краще голодуй, ніж що попало їсти, Ти краще будь один, ніж разом з ким попало. Шановний Омаре Хайяме, ти гуманіст, утверджуєш життя, прославляєш красу і духовну велич людини. У кожній реалістичній картині, чи то гончарна майстерня, чи черепок глечика, відкривається глибокий і дорогоцінний символ; ти оспівуєш кохану, і хоч вона смертна, як всі лю-ди, все ж таки стає божеством, заради якого ти відрікаєшся від раю. Ти прославляєш бенкет, але це бенкет високих думок і благородних почуттів - бенкет Платона. Чаша вина - це чарівна чаша Джамшида, чаша людського розуму, охоп-люючого весь світ. Ти прославляєш велич духу людського, твоя поезія проникнута вірою в безсмертний розум людини. Шановний Омаре Хайяме, твоя творчість і життя - це постійний пошук істини. Та чим більше пізнавав ти, чим більше наближався до Істини, тим більше починав ро-зуміти, що вона неосяжна, а всі знання мізерні й бліднуть перед одвічною таємницею створення Всесвіту і люди-ни. Омар Хайям. Я тільки й знаю, що знання шукаю, В найглибші таємниці проникаю. Я думаю вже сімдесят два роки - І бачу, що нічого я не знаю.— Ти прожив вже 72 роки і немало бачив та пережив на своєму віку. Про що жалієш ти? Що найбільше тебе тур-бує? Омар Хайям. Не гнітять мене перестрахи й жалі, Що вмерти мушу я, що строки в нас малі:

1 2 3 4 5 Категория: Література | Добавил: DoceNt (09.02.2016)

Просмотров: 630 | Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0