РЕФЕРАТ НА ТЕМУ: Феміністична критика української літератури - Література - Реферати - Каталог статей

„Феміністична критика української літератури” Феміністична критика виникла в час постструктуралізму i розвинулася в західноєвропейському та американському варіантах. Західноєвропейська фемш1стична л1тературна критика своїм розвитком завдячує французькій, яка в першій половині XX ст. перебувала під впливом екзистенціал1зму Сартра, зокрема його тлумачення фройдиського психоанал1зу. Концептуаль но фееминістичний дискурс окреслило дослідження Ciмони де Бовуар «Друга стать» (1949), де фундаментально (на основ1 біології, icтopii, м1фології, мис тецтва) проанал1зована жіноча екзистенційна ситуація. Беручи за основу положения екзистенцівал1зму, згідно з яким людське «я» визначає себе завжди щодо «інших», а також те, що «кожна людина, кpiм бажання утверди ти себе як особистістъ, притаманна спокуса втекти в1д свободи», С1мона де Бовуар обрунтувала концепцію «другой стат1»: місце у структурі сексуальних відносин готуе для жінки пасивну роль, тобто роль об'екта, тому, починаючи i3 структури первинних відносин, «друга стать» програе свою екзистенційну свободу i незалежн1сть. Феномен жіночої в культури постає через відно-шення до чолов1чого: «особливе становище жінки полягае в тому, що вона, будучи, як i кожна людська ісгота, вільною особист1стю, робить виб1р i невдовз1 опиняеться в cвiтi, де чоловік накидає її роль іншої. Й намагаються перетворити на piч, спрямувати до 1манентност1, оскільки її трансценденітсть постійно живила б у ній усвідомлення своеї достатност1 й суверенность Драма жін-ки — саме в цьому конфлікт1 м1ж настійним прагненням будь-якого суб'екта утвердити свою достаттсть i її стано-вищем, яке перетворюе жінку на підлеглий об'ект». «Друга стать» засвідчила р1шуче намагання осмислити iншy екзистенційну ситуацію для жінки, в якій та здатна зд1йснювати транцендентну (таку, що виходить за меж1 можливого досвіду об'екта) функцію сексу ал ьност1 та виконувати активну культуротворчу роль. Ф1лософ1я ж1ночого екзистенціал1зму вплинула на розвиток фемш1стично1 методології. Вперше англійською мовою «Друга стать» вийшла у 1970 р., в українській фем1н1стичн1й критиці ii ще переосмислювалися значно niзнішe (україноомовний переклад — 1994 р.). У 70-тi роки XX ст. французька лггературна фемш1стична критика набула виразної постструктурал1стської орієнтації. Головною стратег1ею фем1н1стичної критики є деконструкц1я патр1архальної культурної модел1 — порушення структурної опозиції «чоловік — ж1нка» як «культура — природа», «суб'ект — об'ект» та зсув жіночого об'екта до активного суб'екта культури. Якщо патр1архальний культурний канон культивував природне призначення жінки, оскільки жноче т1ло т1сно пов'язане з природою i виконуе репродуктивну функцію, то фем1н1зм виступив проти стратегії вит1снення жінки з культури у природу, викрив недоліки одноб1чнoї патр1архальної культури, спрямував cвoi зусилля на р1вноправну культурну репрезентацію феномену жіно-чого. Долаючи дискрим1нац1ю патр1архальною культу-рою ж1ночих ц1нностей, фемін1стичний дискурс намагається виявити відмшний від чолов1чого cnoci6 осмислен-ня й саморефлексії. У npoцeci становления фемш1зму в багатьох сферах культури сформувалися piзнi його напрями i течії («християнський фемш1зм», «марксистський фемш1зм», «лесбійський фемні1зм» тощо). Фемін1стичний дискурс з його деконструкщею патр1архату вписуеться в постмодертстську ф1лософ1ю hoboi т1лесност1, оскільки є метаф1зичним актом моделювання но-вого постпатр1архального св1ту як звільнення Природи-Матері з-птд влади Логосу-Бога. Феміниггична критика як 1нтердисциплінарний підхід розгортаеться на модифікаціях фемінкггичного світогляду. У друг1й половині XX ст. окреслилися два головні його напрями: «Фемінізм piвнocmi». Грунтуеться на м1ркувані про р1вноправне з чолов1ками засвоення культурних цінностей i норм та жіноче звільнення як аналог1чне до чолов1чого культурне самоствердження. «Фемінзм відмінності». Розгортаеться під впли-вом постструктурал1стсько1 концепції, акцентуючи на розр1зненн1 чоловша й ж1нки, особливостях ж1ночого осмислення св1ту як альтернативної форми знания й альтернативної форми репрезентації людської суб'ективност1. Засади фемш1стично1 критики загалом охоплюють так1 зсуви психоанал1тичних ідей: Негативно акцентована концепція несвідомого у Фройда стае основоположною для позитивної постмодерністсько1 репрезентації жшочої ідентичность. Анал1з несводимого та психоанал1тична теор1я стат1 деконструювали класично-ф1лософський шдх1д, що базувався на концепції абстрактного суб'екта. Звертаючи увагу на це, теоретик фемш1стичних та гендерних студій в України I. Жеребка зазначила: саме Фройд «ввів у сучасну культуру феномен жіночого як один i3 центральних феноменів, що традиційно був зміцений на периферио»,асоціював жіноче з несвідомим, в1дзначив гетерогенність, множиншсть, дискретшсть та непосл1довшстьйого структури, i саме щ риси несвздомого дозволили наблизитися до розумшня феномену жшочого в куль-Typi1. Юнг1вська анал1тична психолотя жшоче та не-свщоме остаточно вивела з перифери модершзовано!'психоанал1зом Фройда патр1архально1* культури, щосприяло формуванню нового постмодершстського ос-мислення «друго! стат1». Центрування доедшово! («матр1архально'1») стадисексуальност! стимулювало розвиток психоаналггич-них концепщй феномену жшочого бажання. Фрощцв-ська теор1я сексуальност! визначала доедшову стад1ю як пол1морфну, синкретичну сексуальн1сть та ед1повуяк пригшчення первинно! сексуальност!, внаслщок чо-го сформувалися ж!ночий та чолов!чий типи щентиф!-кащ1. Всупереч фройд!вськш значущост! ед!пово1 ситу-ацп та маргшал!зацп доед!пово1 стади н!мецька дослщ- ниця Мелан! Кляйн вивела на перший план доедшову стад!ю, проанал!зувала характерш для не! особливост!зв'язюв, що стало методолотчною настановою для об-]"рунтування ж1ночо1 неоднорщно! самототожность Надоед!пов!й стадп, на думку Кляйн, вщсутня iepapxi4HicTb, пануе гармошя стосуншв «мати — дитина», пере-ду ciM «мати — донька». Це дае змогу жшочу сексу ал ь-н1сть тлумачити не по-чолов1чому, тобто не через кас- трацшний комплекс, а на piBHi споконв1чних вщносин, де центральною ф1гурою постае мати як об'ект первин-ного ж1ночого бажання. Осшльки мехашзм бажання у психоанал1з1 е основним мотивац1йним принципом людського буття, то визнання специф1чност1 жшочого бажання, що формуеться на доедшовш стадп, стае кон-цептуально важливим принципом фемш1стичного пси-хоанал1зу. Психоанал1тична репрезентащя ж1ночо1 щентич-ност1 через «б1сексуальн1сть» (дво1ст1сть у структур! ба-жання). Позитивне значения б1сексуальност1 стало про-дуктивним для фемш1стично1 критики, що визначилачолов1чу сексуальшсть як фал1чну моносексуальшсть,яка заперечуе шшого, натом1сть ж1ночу сексуальшстьяк б1сексуальн1сть, що характеризуеться визнанням шшого всередиш власного «я». 3 огляду на це фемш1стична л1тературна теор1я, критикуючи чолов!чу фал1чнумоносексульшсть, що осмислювалась як основа щеоло-пчного (монолог1чного) письма, сформулювала концеп- щю ж1ночого пол1фон1чного письма, жшочого характе-ру лггератури i творчост1. Розщеплення фем1н1стичним психоанал1зом фрой-д1вського психоанал1зу як учения про неврози на учен-ня про чолов1чий невроз та жшочу icTepiio. Етимолотчно терм1н <<1стер1я» вщсилае до грецького «матка». Докшця XIX ст., коли психоанал1з вщкрив також чолов1-чу icTepiio, ii вважали ж1ночою хворобою, лшуванняяко1 за допомогою заспок1йливих засоб1в мало на мет1стримувати рухлив1сть «блукаючо! матки». 3 психоана- л1тичного погляду 1стер1я означала внутршсихолог1ч-ний конфл1кт, викликаний неприпустимими для осо-бистост! сексуальними бажаннями. Тлумачення одного з клш1чних випадк1в у психоана-л1тичн1й практиц1 Фройда («випадок Дори») приверну-ло увагу фемш1зму до ж1ночого 1стеричного мовлення. «Можна говорити, — стверджуе Т. Гундорова, — що власне ця 1стор1я в тому вигляд1, як ц описуе Фройд, зна-менувала собою тип 1стерично1 нарацп»1. Фем1н1стична критика вважае, що оскшьки Дора вщмовилася вщ л\-кування у Фройда, вш символ1чно мстив хвор1й, винося-чи на публ1чне обговорення icTopiio п життя. У «Фраг-мент! анал!зу icTepii (1стор1я хвороби Дори)» (1905). Фройд справд1 намагався вщтворити icTopiio 1стерично1 пащентки, демонструючи щеолоп.чне насильство (на-магаючись шдтвердити власш ще'1 щодо походження ic-теричних симптом1в). Клш1чний випадок i3 практики Фройда дав пщстави говорити про жшочий еротизм як мент диференщйований вщ чолов1чого i б1лып розс1я-ний, тому не здатний до зображення у лшгв1стичних моделях. 3 «випадку Дори» сформувалася фиюсофська стратег1я жшочого вияву бажання як 1стерично1 тигес-hoctL Фемш1стичне психоанал1тичне тлумачення кгге-ричного визначило його як жшочий cnoci6 репрезента-ци суб'ективност]., який неможливо виразити в площи-Hi логоцентричних чолов1чих цшностей. Анал1зуючи пращ провщних фемш1стичних теоретишв Е. CiKcy та К. Клеман, I. Жеребкша визначае фемш1стичну деконс-трукщю як «обертання» традицшно! психоанал1тично!' уяви про жшочу icTepiio як хворобу або щлком негатив-ний досвщ, що пщлягае лшуванню та пригшченню: дос-лщники «нормал1зують ж1ночий 1стеричний досвщ як реал1защю ж1ночо*1 суб'ектив1зацп на вщм1ну вщ чоло-Bi4o'i i над1ляють й позитивними характеристиками в загальн1й топологи ж1ночого бажання, зв1льняючи та-ким чином жшочу суб'ективн1сть вщ репресуючого маркування за критер1ями норма / анормативне»1. Радикал1зм фем1н1стично1 деконструкци зд1йснивзсув бюлоги до культури. Поштовхом стала лакашвська вщмова вщ фройд1вських б1олотчно зумовлених кон-цепцш суб'ективност1, концепщя л1нгв1стичного несв1домого, а також штерпретащя феномену людини як символ1чного конструювання. Постструктурал1стськаконцепщя, згщно з якою людська суб'ектившсть не е сталою псих1чною та ф1зюлог1чною (т1лесною) структу- рою, стала важливою передумовою формулювання головHoi методолог1чно1 установки фем1н1стично1 критики, яка, експлуатуючи соцюмовний генезис суб'ективност1, вщмовлялася вщ диктату природного детермш1зму (1ндивщуальне тшо не визначае дол1 ж1нки).Пошук дискурсу присутност1 ж1ночого в культур!всупереч чолов1чш присутност1. Фем1н1стична критиказазнала впливу структурного психоанал1зу Лакана, йо-го концепцп нефал1чно1 ж1ночо1 сексу ал ьность Симво-лом жшочо! суб'ектив1заци стало лакан1вське поняттяjouissance femine як особливий тип жшочо1 сексуаль-ност1, ж1ночого нефал1чного бажання, яке не потребуе ф1гури iHnioro. Ж1ночу суб'ективтсть Лакан визначав через концепц1ю «маскараду» — як постшну зм1нн1сть щентифшацш щодо чолов1чого символу (трансцендент-ного фалосу). Однак, поставивши проблему жшочо! сек-суальное^, Лакан 1деолог1чно шдтвердив фройд1вську щею про культурну вщеутшеть ж1нки. Його тверджен-ня «жшка не icHye», тобто жшка не представлена в культур! (символ1чному чолов1чому cBiTi), активно ви-користовуеться у фемш1стичному дискурс1, формуе проблему не-вираження в класичному ращоцентрично-му патр1архальному мовленш ж1ночо1 сексуальност1 та суб'ективност1, наснажуе пошук в1дм1нних вщ чолов1-чих способ1в ж1ночих репрезентац1й. 7. Деконструкщя, яку проводить фем1н1стична кри-тика тд впливом Дерр1ди, постае як дефал1защя — бо-ротьба проти фалосу та логосу, пов'язана з утверджен-ням жшочого (штуггивно-неевщомого) осмислення CBi-ту, власно! ушкально ж1ночо1 суб'ективност1. 0ск1льки фем1н1стичний психоанал1з розробляе концепщю ж1но-чого бажання поза фал1чним позначенням, то критика спрямовуеться проти будь-якого трансцендентного ав-торитету (фалосу, розуму, 1стини тощо) як проти патрЬ архально! символ1зацп, оск1льки на символ1чному piBHi жшоче потрапляе пщ владу фалологоцентричного по-гляду на культуру. Отже, перегляд психоаналггичних концепц1й впли-вае на розвиток фемшкугично! психоанал1тики, основ-ною проблемою для яко! е репрезентащя ж1ночо1 сексу-альност1 та жшочого бажання. 1деолог1чна стратепя, що формуеться тд впливом психоанал1зу, пов'язана з утвердженням жшочо! суб'ективност1 як незалежно! в1д фал1чно'1 символ1заци, отже, вщ чолов1чо1 репрезен-таци в культурь Література до теми Андреев Л. Г. Сюрреализм. — М., 1972. Гадамер Г-Г. Герменевтика i поетика. Пер. з him. — К., 2001. Ключевые понятия психоанализа. / Под ред. В. Мертенса. Пер. с нем. — СПб, 2001. Левчук Л. Т. Сюрреалізм. // Естетика. — К., 2000. Левчук Л. Т. Психоаналіз: юторія, теорія, мистецька практика. — К., 2002. Павличко С. Дискурс модершзму в українській літературі— К., 1999. Piкep П. Конфлікт штерпретацж. Герменевтика i деконструкц/'я: дискусія Г.-Г! Гадамера i Ж. Дерріди. //Антолопя cbitoboi лггературно-критично)'думки XX ст. / За ред. М. ЗубрицькоГ. — Льв1'в, 1996. Рославец Е. Н. Разрушение образа. О некоторых тенденциях сов-ременного зарубежного искусства. — К., 1984. Фрейд 3. Остроумие и его отношение к бессознательному. // Фрейд 3. Художник и фантазирование. — М., 1995. Фройд 3. Поет i фантазування. // Антолопя світової лігературно-критичної думки. / За ред. М. ЗубрицькоУ. — Льві'в, 1996. Фройд 3. Сновиддя. // Фройд 3. Вступ до психоанал1'зу. — К., 1998. Фрейд 3. Я и Оно. В 2-х т. — Т. 2. — Тб., 1991. Schwarz J. Surrealismus. Berghaus Verlag, 1975.
1 2 3 4 5 Категория: Література \| Добавил: DoceNt (06.03.2016)
Просмотров: 503 \| Рейтинг: 0.0/0

Всего комментариев: 0


Имя *:
Email *:

Код *: